Дорілай Молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:17, 22 вересня 2021, створена Vity OKM (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорілай Молодший
Народився невідомо
Помер бл. 74 до н. е.
Діяльність воєначальник
Посада секретар вищого командування
Військове звання генерал
Батько Філейтар

Дорілай Молодший (*д/н — бл. 74 до н. е.) — військовий діяч Понтійського царства за правління царя Мітрідата VI Евпатора.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з Аміса. Син Філейтара. Ймовірно, долучився до військової справи під орудою свого стрийка Дорілая Старшого, впливового військовика часів понтійського царя Мітрідата V Евергета. Згодом здобув вплив при дворі царя Мітрідата VI Евпатора, ставши «начальником кинджалу» (особистої охорони царя).

За пропозицією Дорілая Молодшого, до Понту було дозволено повернутися його стриєчним братам Лагету і Стратарху (прадіду по материнській лінії Страбона) і сестрі, дітям Дорілая Старшого. Брав участь у всіх військових походах, що передували Першій Мітрідатовій війні на посаді «секретаря вищого командування» (на кшталт начальника генерального штабу або військового міністра). Перед війною з Римом став верховним жерцем храму в Комані.

Забезпечував переміщення військ Понту з Малої Азії на Балкани під час Першої Мітрідатової війни. У 85 році до н. е. з потужним військом висадився в халкидиці, де з'єднався з Архелаєм. Потім обидва понтійських військовики виступили проти римлян під орудою Луція Корнелія Сулли. Втім у запеклій 2-денній битві біля Орхомену понтійці зазнали нищівної поразки. Але Дорілай Молодшим зміг врятуватися. Можливо, згодом був повинен у падінні Архелая при понтійському дворі.

Зберігав милість царя до початку Третьої мітрідатової війни. Втім відчув неспроможність Мітрідата VI Риму. Тому влаштував змову з метою повалення царя, але Дорілая було викрито й разом з братом Тібієм й небожем Теофілом страчено.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Plutarch: Sulla, 20
  • Максимова М. И. Античные города юго-восточного Причерноморья: Синопа, Амис, Трапезунт. — М., Л. 1956. (рос.)