У Вояо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:09, 29 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вояо 吳沃堯
Псевдо Цзянжень
Народився 29 травня 1866(1866-05-29)
Фошань, провінція Ґуандун
Помер 1910(1910)
Підданство династія Цін
Національність китаєць
Діяльність письменник
Знання мов китайська[1]

У Вояо (吳沃堯, 29 травня 1866 —1910) — китайський письменник часів династії Цін.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 29 травня 1866 року у м. Фошань, провінція Ґуандун. Походив з впливової родини провінційних чиновників. Протягом декількох поколінь представники роду У займали провідні посади у провінціях Гуандун, Ґуансі, Чжецзян. Отримав гарну освіту. Після смерті батька у 1882 році переїздить до Шанхаю, де продовжив освіту. Згодом починає друкуватися у шанхайських газетам. У 90-х роках видавав невелику газету «Цайфенбао» («Порядки»)

Наприкінці 1890-х років зацікавився написанням історичних романів. Став відомим у 1903 році після опублікування свого роману «Дивні випадки останніх двох десятіліть, описані очевидцем». З 1906 року очолював редакції з історії та фантастики декількох шанхайських журналів. Водночас відмовився від чиновницької кар'єри, ніколи не намагався здавати іспити. Помер у жовтні 1910 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Усього в доробку У Вояо близько 30 великих романів. Найбільш з них відомі: «Дивні випадки останніх двох десятіліть, описані очевидцем» та «Історія страждань».

У Вояо належать такі твори, як «Секрет збагачення», «Записки про подорожі по Шанхаю». Був відомий насамперед своїми книгами, живописом громадських звичаїв, особливо найзначнішою з них — романом «Дивовижні історії, побачені за двадцять років» (1909—1910 роки). За темою і характером зображення він нагадує «соціальну» прозу Лі Бао-Цзя з її критичною спрямованістю і сатиричним підтекстом.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.