Перегляд вихідного коду сторінки Austin A40 Somerset

{{Автомобіль
|назва = Austin A40 Somerset
|зображення = 1954 Austin A40 1.2 Somerset.jpg
|виробник = {{прапор|Великобританія}}[[Austin Motor Company|Austin]] ([[British Motor Corporation|BMC]])
|заводи = <div>{{прапор|Великобританія}}Лонгбридж, [[Велика Британія]]<ref name=AustinMemories>[http://www.austinmemories.com/styled-33/styled-38/index.html Austin A40 Somerset Saloon, www.austinmemories.com] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170808153609/http://www.austinmemories.com/styled-33/styled-38/index.html |date=8 серпня 2017 }} Retrieved on 11 January 2017</ref></div><div>{{прапор|Японія}}[[Японія]]<ref>[http://www.austinmemories.com/page117/page117.html Nissan Builds Austin Cars under Licence, www.austinmemories.com] {{webarchive |url=https://web.archive.org/web/20121114031743/http://www.austinmemories.com/page117/page117.html |date=14 листопада 2012 }} Retrieved on 18 July 2012</ref></div><div>{{прапор|Австралія}}[[Австралія]]<ref>Gavin Farmer, Leyland P76: Anything but Average, page 2</ref></div><div>{{прапор|Малайзія}}[[Малайзія]]</div>
|роки виробництва = {{Роки автомобіля|1952|1954}}
|клас = середній
|тип кузова = <div>4-дв. [[седан]]</div><div>2-дв. [[кабріолет]]</div>
|компоновка = [[Задній привід|Задній привід з переднім розміщенням двигуна (FR)]]
|кпп = [[Коробка передач|КП]]: механічна 4-ступенева з синхронізаторами на ІІ, ІІІ, IV передачах
|двигун = ''B-Series l4: ''бензиновий 4-тактний R4, 1,2 л
|довжина = <span>4026 мм<ref name=BritishCars>{{cite book |last=Culshaw |first=  |author2=Horrobin |title=Complete Catalogue of British Cars |url=https://archive.org/details/completecatalogu0000culs |year=1974 |publisher=Macmillan |location=London |isbn=0-333-16689-2}}</ref></span>
|ширина = <span>1600</span>&nbsp;&#x43C;&#x43C;<ref name="BritishCars" />
|висота = <span>1588</span>&nbsp;&#x43C;&#x43C;<ref name="Motor1953" />
|колісна база = <span>2337</span>&nbsp;<span>мм</span><ref name="BritishCars" />
|споряджена маса = 1012 кг
|попередник = [[Austin A40 Devon|Austin A40 Devon/Dorset]]
|наступник = [[Austin Cambridge|Austin A40 Cambridge]]
}}'''Austin A40 Somerset''' — [[легковий автомобіль]], що виготовлявся Austin Motor Company впродовж 1952—1954 рр.
Somerset змінив модель [[Austin A40 Devon|Devon]] й, маючи рамну конструкцію, був співрозмірний по габаритах.
Успадкував від попередника ряд компонентів, зокрема, [[Рядний двигун|рядний]] 4-цилідровий [[Механізм газорозподілу|верхньоклапанний]] [[Бензиновий двигун|двигун]] ([[Робочий об'єм|робочим об'ємом]] 1,2 л, OHV).
Потужність останнього була збільшена на 2 [[к.с.]] (з 40 до 42 к.с.), що давало змогу розвивати 110 км/год (70 миль/год).

== Короткий опис ==
Somerset мав оновлений кузов «Трансатлантик» з плавними обрисами, що відрізняв його від масивного на вигляд «Девона».
Спеціально для експорту (першочергово до Америки) дизайн автомобіля нагадував вищого за класом [[Austin A70]] Hereford.
Спочатку виготовлявся тільки 4-дверний седан ({{lang-en|saloon}}), а пізніше, в кінці 1952 р. його доповнив 2-дверний кабріолет ({{lang-en|convertible}}).
Останній замінив Austin A40 Dorset.<ref>Michael Sedgwick & Mark Gillies, A-Z of Cars 1945-1970, page 25</ref>

Кузов кабріолета, що продавався під назвою Austin A40 Somerset Coupé виготовлявся компанією Carbodies у [[Ковентрі]].
У Сполученому Королівстві цей тип кузова ще називали drophead coupe. Кабріолет від седана відрізнявся наявністю окремих передніх сидінь, що відкидались вперед для доступу до задніх.
Інший кабріолет Austin A40 Sports, що базувався на моделях Devon та Dorset зник з появою Somerset Coupe.

У 1953 р. Austin Motor Company виконала близько 500 автомобілів Somerset з потужнішим двигуном зі спортивної моделі.
Агрегат комплектувався двома [[карбюратор]]ами SU замість одного Zenit'а з падаючим потоком.
Зовні автомобіль відрізнявся оздобленням салону та двоколірною схемою.
Максимальна швидкість Austin Somerset Special становила 119 км/год (74 милі/год), а стандартного седана 110 км/год (70 миль/год).

Стандартний салон Somerset мав два близько розташовані передні сидіння з шкіряною обивкою та широкий опуклий задній диван для трьох пасажирів.
Прилади на панелі знаходились по центру. Важіль перемикання передач (4-східчастої [[Коробка передач|коробки передач]]) знаходився на кермі.
Гальмівний привід (усіх коліс) був гідравлічним, стоянкове гальмо з механічним приводом діяло на задні колеса.<ref>Ellison Hawks (1955) ''The Cassell book of the Austin A.40 Somerset (1952-1954).'' Cassell, London</ref>

== Динамічні характеристики ==
[[Файл:Austin_A40_Somerset_(ca_1953)_at_Schaffen-Diest_2013.JPG|міні|Austin A40 Somerset (1953) на Schaffen-Diest 2013]]
Протестований журналом The Motor у 1953 р. кабріолет А40 розвивав максимальну швидкість у 74 милі/год (119 км/год) та мав розгін 0—60 миль/год (97 км/год) за 28,6 с.
Витрата палива становила 30,1 миль на імперський галон (9,4 л/100 км, 25,1 mpg-US). Причому результати отримані при використанні низькооктанового палива.
Тестовий автомобіль коштував £705 (разом з податками).<ref name="Motor1953">{{cite journal|authorlink=Unsigned|title=The Austin A40 Convertible Road Test|journal=[[The Motor (magazine)|The Motor]]|volume=|pages=|date=2 вересня 1953}}</ref>

Репутація седана Austin A40 Somerset як надзвичайно повільного не зовсім справедлива.
Для експлуатації на [[Октанове число|низькооктановому паливі]] у 1952 р. кут випередження запалювання збільшували (запобігаючи детонації).
Пізніше з поширенням високооктанового бензину [[BMC|British Motor Company]], навіть, виготовляли набір для покращення динамічних характеристик та паливної ощадності.
В набір входили інший переривач-розподільник, тонша прокладка [[Головка блока циліндрів|ГБЦ]] (збільшувала ступінь стиску до 7,2).

Згідно опублікованого 18 квітня 1952 р. в журналі Autocar тесту максимальна швидкість становила 106 км/год (найменша) та 114 км/год (найкраща),
розгін 0—60 миль/год за 36,6 с. Цей самий журнал 8 квітня 1960 р. оприлюднив тест вживаного автомобіля (зареєстрованого у лютому 1954 р.) де час розгону 0—60 миль/год становив 27,9 с.
Час долання четверті милі зменшився з 24,4 с до 23,2 с, що співставно з Mini 1959 р.

== Виробництво ==
До появи наступника (A40 Cambridge) у 1954 р. було продано більше 173 тис. моделей Somerset, з котрих 7243 кабріолети.<ref name="A-Z45to80">{{cite book|title=A-Z British Cars 1945-1980|url=https://archive.org/details/azbritishcars1940000robs|last=Robson|first=Graham|year=2006|publisher=Herridge & Sons|location=Devon, UK|isbn=0-9541063-9-3}}</ref>

У грудні 1952 р. була підписана згода з японською компанією [[Nissan|Datsun]] на виробництво автомобілів з британських машинокомплектів.
Перший японський «Сомерсет» покинув збиральну лінію й потрапив на місцевий ринок у квітні 1953 р.
Збирання закінчилось у листопаді 1954 р., коли виробництво перейшло на модель А50 Cambridge.<ref>Alan Bent (2016). ''The complete guide to classic Datsun cars and trucks; Austin A40 and A50''. Retrieved on 6 April 2016 from http://www.earlydatsun.com {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210518004247/https://earlydatsun.com/ |date=18 травня 2021 }}</ref><gallery widths="200px" heights="150px">
File:Austin A40 Somerset 1200cc mfd 1954.JPG|Седан Austin A40 Somerset
File:Austin Somerset convertible.jpg|Кабріолет Austin A40 Somerset Coupé
</gallery>

== Посилання ==
{{Reflist}}

== Зовнішні посилання ==

* [http://www.austincounties.org.uk Austin Counties Car Club] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220310073525/https://www.austincounties.org.uk/ |date=10 березня 2022 }} — сайт клубу власників
[[Категорія:Автомобілі 1950-х]]
[[Категорія:Автомобілі Austin]]