Перегляд вихідного коду сторінки F-15E Strike Eagle

{{Військовий літак
| Повна назва = <big>McDonnell Douglas F-15E Strike Eagle</big><br/>МакДоннел-Дуглас F-15E «Страйк Ігл»
| Фотографія = F-15E takes on fuel from KC-10.jpg
| призначення = [[багатоцільовий винищувач|багатоцільовий ударний винищувач]]
| перший політ = [[11 грудня]] [[1986]]
| Модель = [[McDonnell Douglas F-15 Eagle|F-15 Eagle]]
| Прийнятий на озброєння = [[квітень]] [[1988]]
| Знятий з озброєння = 
| Період використання = 
| На озброєнні у = [[Файл:Seal of the United States Department of the Air Force.svg|20px|]] [[ПС США]]<br/>{{ISR}}<br/>{{KOR}}<br/>{{SAU}}
<!-- Характеристики -->| Екіпаж = 2
| Крейсерська швидкість = 917
| Максимальна швидкість = 2660
| МШ у землі =
| МШ на висоті =
| Бойовий радіус = 1270
| Дальність польоту = 3900
| Дальність польоту з ППБ = 3900
| Тривалість польоту =
| Практична стеля = 18&nbsp;200
| Бойова стеля =
| Швидкопідйомність = 250
<!-- Розміри -->| Довжина = 19,4
| Висота = 5,63
| Розмах крил = 13,05
| Площа крил = 56,5
| Стрілоподібність =
| Шасі = <!-- Маса -->
| Маса пустого = 14&nbsp;300
| Маса спорядженого = 28&nbsp;440
| Максимальна маса злету = 36&nbsp;700
<!-- Силова установка -->| Двигуни = 2×[[Турбовентиляторний двигун|ТРДДФ]] [[Pratt & Whitney F100|Pratt & Whitney F100-229]]
| Тяга = 2×79,18 [[Ньютон|кН]]
| Тяга форсажна = 2×129 [[Ньютон|кН]]
<!-- Озброєння -->| Гарматне озброєння = 1×20&nbsp;мм, [[М61А-1 Vulcan]]
| Боєзапас = 510
| Точок підвіски = 9
| Маса підвіски = до 11 000
| Внутрішнє бомбове навантаження =
| Підвісне озброєння = [[AIM-7 Sparrow|AIM-7]], [[AIM-9 Sidewinder|AIM-9]], [[AIM-120 AMRAAM|AIM-120]], [[AGM-65 Maverick]], [[AGM-158 JASSM]], <br/>див. ''«Озброєння»''{{перехід|#Озброєння}}
| Торпедне озброєння = <!-- Історія виробництва -->
| виробник = [[Boeing]]<br/>(Розробник&nbsp;— [[McDonnell Douglas]])
| Всього збудовано = 422 станом на кінець [[2013]] року<ref>Побудовано 237 F-15E, 25 F-15I, 72 F-15S, 61 F-15K, 24 F-15SG, 3 F-15SA; всього&nbsp;— 422</ref>
| Вартість = [[Долар США|US $]] 43 мільйони (1998)<br/>[[Долар США|US $]] 100 мільйонів (2006) (F-15K)<ref>{{Cite web |url=http://www.aerospaceweb.org/aircraft/bomber/f15e/ |title=Aircraft Museum — F-15E Eagle |accessdate=11 травня 2014 |archive-date=15 серпня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180815151945/http://www.aerospaceweb.org/aircraft/bomber/f15e/ }}</ref><br/>[[Долар США|US $]] 136 млн (2012 рік) (F-15SA)<ref>{{Cite web |url=http://www.lenta.ru/news/2012/03/09/sold/ |title=Boeing продал истребителей F-15 на 11 миллиардов долларов |accessdate=7 червня 2013 |archive-date=2 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131202130945/http://lenta.ru/news/2012/03/09/sold/ }}</ref>
| Модифікації = [[F-15SE Silent Eagle]]
| Конструктор =
}}

'''F-15E Strike Eagle''' ({{Small|[[Д:АНГЛ|укр.]]}} «Страйк Іґл»){{efn|Від [[англ.]] ''[[wikt:en:strike|strike]]'' — «[[штурмовик|ударний]]» + [[F-15 Eagle]] («[[орел]]»)<br/>
Індекс '''''F''''' (fighter) у [[Позначення військової авіації США|чинній системі позначення]] авіації та ракет означає «[[винищувач]]».}}&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|американський]] двомісний [[багатоцільовий винищувач]], створений на базі [[McDonnell Douglas F-15 Eagle|F-15 Eagle]]. Був розроблений у 1980-х роках для завдання авіаударів по високозахищених цілях без застосування літаків супроводження чи радіоелектронної боротьби. Перший політ F-15E відбувся [[11 грудня]] [[1986]] року.

Літаки цього типу застосовувалися в бойових операціях на території Іраку, Югославії, Афганістану, Ємену та Лівії. Під час них F-15E завдавали авіаударів по важливих цілях, здійснювали безпосередню підтримку союзних військ та повітряне патрулювання.

Основний користувач&nbsp;— [[Повітряні сили США|американські повітряні сили]], крім того F-15E поставлявся на експорт в [[Ізраїль]], [[Саудівська Аравія|Саудівську Аравію]], [[Південна Корея|Південну Корею]] та [[Сингапур]]. Станом на кінець 2013 року вироблено 422 літаки.

== Історія створення ==

=== Походження ===
[[McDonnell Douglas F-15 Eagle]] розроблявся як заміна для [[McDonnell Douglas F-4 Phantom II]] [[Повітряні сили США|ПС США]], але на відміну від останнього він створювався як винищувач завоювання переваги в повітрі і рідко розглядався як ударний літак. Тим більше, категорично проти застосування F-15 як бомбардувальника виступали його розробники. В ході експлуатації F-15 зарекомендував себе як дуже успішний винищувач, отримавши понад 100 повітряних перемог без втрат з власної сторони<ref>Davies and Dildy 2007, inside cover.</ref>.

Незважаючи на відсутність зацікавленості з боку Пентагону, McDonnell Douglas почав роботу над проєктом ударної версії F-15. Компанія розробляла літак як заміну для [[General Dynamics F-111 Aardvark]] і ударних варіантів F-4, а також для збільшення парку F-15-х<ref>Donald 1995, p. 40.</ref>. У 1978 році ПС США ініціювали програму Tactical All-Weather Requirement Study (TAWRS), яка розглядала пропозицію як McDonnell Douglas, так і інші варіанти, в тому числі подальшу закупку F-111F. В результаті цієї програми F-15 був рекомендований як майбутня ударна платформа для ПС США<ref name="WPAJ_42">Donald 1995, p. 42.</ref>. У 1979 році компанії «McDonnell Douglas» та «Hughes» почали закриту співпрацю по розробці ударної версії F-15<ref>Davies 2003, pp. 15-16.</ref>.

У рамках програми розробки F-15Е було перероблено другий прототип TF-15A (серійний номер 71-0291). Літак, відомий як «демонстратор передових можливостей», здійснив свій перший політ 8 липня 1980 року<ref name="WPAJ_42"/>. Він попередньо використовувався для випробування конформних паливних баків, розроблених спочатку для F-15 під назвою «FAST Pack»<ref name="WPAJ_42"/>. Згодом на нього було встановлено прилад для лазерного підсвічення цілі, що дозволило літаку самостійно застосовувати бомби з лазерним наведенням<ref>Jenkins 1997, p. 42.</ref>. Демонстратор було вперше показано в 1980 році під час [[Міжнародний авіакосмічний салон у Фарнборо|авіапоказу у Фарнборо]]<ref name="WAPJ_44">Donald 1995, p. 44.</ref>.

=== Програма ETF ===
У березні 1981 року ПС США оголосили конкурс на створення тактичного ударного літака ETF (Enhanced Tactical Fighter) для заміни F-111 Aardvark. Програма була пізніше перейменована на DRF (Dual-Role Fighter). Концепція літака передбачала можливість здійснення авіаударів по наземних цілях у глибині території противника, без покладання на супровід винищувачів чи допомогу літаків [[Радіоелектронна боротьба|радіоелектронної боротьби]]<ref>Rininger 2009, pp. 85, 88.</ref>. На конкурс [[General Dynamics]] представила {{iw|General Dynamics F-16XL|F-16XL||}}, а McDonnell Douglas у свою чергу F-15E. Також брав участь у конкурсі європейський [[Panavia Tornado]], але через недостатні можливості вести повітряні бої та той факт, що літак був неамериканського виробництва, він ніколи серйозно не розглядався<ref name="WAPJ_44"/>.

Оцінювальна команда під керівництвом бригадного генерала {{iw|3=en|4=Ronald W. Yates|Рональда Уілборна Йетса}} працювала з 1981 по 30 квітня 1983&nbsp;рр. Під час її роботи F-15E здійснив понад 200 польотів, продемонструвавши злітну вагу в 34 тони та можливість нести 16 різних конфігурацій озброєння<ref name="J98_36"/><ref name="WAPJ_45">Donald 1995, p. 45.</ref>. Для участі в конкурсі McDonnell Douglas окрім «демонстратора передових можливостей» задіяла ще три F-15, серійні номери: ''78-0468'', ''80-0055'' та ''81-0063''. Одномоторний F-16XL був багатообіцяючим проєктом через застосування на ньому вигнутого дельтавидного крила, яке значно підвищувало його льотно-технічні характеристики. В залежності від того, яка версія буде вибрана: одно- чи двомісна, літак отримував назву F-16E та F-16F відповідно<ref name="WAPJ_45"/>. Однак 24 лютого 1984 року ПС США вибрали F-15E; причинами такого вибору були нижча вартість розробки F-15E в порівнянні з F-16XL (270&nbsp;млн проти 470 млн US&nbsp;$), більший модернізаційний потенціал та наявність двох двигунів<ref name="J98_36">Jenkins 1998, p. 36.</ref><ref name="F15Chrono">Ciborski, James R. [http://www.ascho.wpafb.af.mil/AFtopics/f15chronology.htm «The F-15 Eagle: A Chronology».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070920040909/http://www.ascho.wpafb.af.mil/AFtopics/f15chronology.htm |date=20 вересня 2007 }} ''History Office, Aeronautical Systems Center, Air Force Materiel Command'', Wright-Patterson AFB, Ohio, June 2002.</ref>. ПС США спочатку планували закупити 400 літаків, але пізніше цифра була переглянута і зменшена до 392<ref name="WAPJ_45"/><ref name="Dual_Role">Ulsamer, Edgar. [http://www.airforce-magazine.com/MagazineArchive/Pages/1984/April%201984/0484eagle.aspx «In Focus: The Dual-Role Eagle».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120219003942/http://www.airforce-magazine.com/MagazineArchive/Pages/1984/April%201984/0484eagle.aspx |date=19 лютого 2012 }} ''Air Force magazine'', April 1984.</ref>.

[[Файл:McDonnell Douglas F-15E First production F-15E (SN 86-0183) in flight 060905-F-1234S-026.jpg|міні|ліворуч|220пкс|В польоті перший випущений F-15E (серійний номер 86-0183)]]

Виготовлення перших трьох F-15E почалося в липні 1985-го. Перший з них ''86-0183'', пілотований Гері Дженінгсом, здійснив свій перший політ 11 грудня 1986-го<ref name="J98_36"/><ref name="F15Chrono"/>. Під час цього польоту, який тривав 75 хвилин, була досягнута швидкість 0,9 Маха та висота 12000 метрів<ref name="J98_36"/>. Цей літак мав увесь комплект авіоніки F-15E та перероблену передню частину фюзеляжу, але задня частина фюзеляжу та двигуни були аналогічні базовому F-15<ref name="J98_36"/>. Перший повністю укомплектований F-15E ''86-0185'' здійснив свій перший політ 31 березня 1987-го<ref name="J98_36"/><ref>Rininger 2009, p. 89.</ref>.

Перший серійний F-15E був поставлений у квітні 1988 року та включений до складу {{iw|3=en|4=405th Air Expeditionary Wing|405-го тактичного тренувального авіакрила}}, дислокованого на {{iw|3=en|4=Luke Air Force Base|авіабазі Luke}}, штат [[Аризона]]. Перші F-15E заступили на бойове чергування 30 червня 1989 року на [[Сеймур Джонсон (авіабаза)|авіабазі Seymour Johnson]], [[Північна Кароліна]] в складі {{iw|3=en|4=336th Fighter Squadron|336-ї тактичної винищувальної ескадрильї}} {{iw|3=en|4=4th Fighter Wing|4-го винищувального авіакрила}}<ref name="F15Chrono"/>. Поставки F-15E для ПС США тривали до 2001 року, коли був поставлений останній із 236 замовлених літаків<ref name="JAWA_F-15E">[http://www8.janes.com/Search/documentView.do?docId=/content1/janesdata/yb/jawa/jawa1183.htm@current&pageSelected=allJanes&backPath=http://search.janes.com/Search&Prod_Name=jawa&keyword= «Boeing F-15E Eagle».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120305121858/http://www8.janes.com/Search/documentView.do?docId=/content1/janesdata/yb/jawa/jawa1183.htm@current&pageSelected=allJanes&backPath=http://search.janes.com/Search&Prod_Name=jawa&keyword= |date=2012-03-05 }} ''Jane's All the World's Aircraft'', Jane's Information Group, 2010 (subscription article, dated 26 February 2010).</ref>.

Крім того, були створені варіанти F-15E для Ізраїлю (F-15I), Саудівської Аравії (F-15S), Республіки Корея (F-15K) та Сингапуру (F-15SG).

=== Програма модернізації та заміни ===
Для модернізації та продовження терміну експлуатації F-15, які стоять на озброєнні ПС США, в 2008—2017&nbsp;рр. буде виділено 5,3 млрд&nbsp;$, із них на F-15Е&nbsp;— 3,2 млрд&nbsp;$<ref name="US Air Force F-15 Funding Flying High">[http://www.military.com/daily-news/2013/01/09/us-air-force-f15-funding-flying-high.html «US Air Force F-15 Funding Flying High».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130115212144/http://www.military.com/daily-news/2013/01/09/us-air-force-f15-funding-flying-high.html |date=15 січня 2013 }} ''Military.com'', January 09, 2013</ref>. Модернізація передбачає заміну радара {{iw|AN/APG-70}} з механічним скануванням на {{iw|3=en|4=AN/APG-82|AN/APG-82(V)1}} з активною фазованою антенною решіткою<ref name="F-15E Radar Modernization Program">[http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=2355 «Boeing F-15E Radar Modernization Program Begins 2nd Low Rate Initial Production Phase».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130317090439/http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=2355 |date=17 березня 2013 }} ''Boeing'', July 23, 2012</ref>. Новий радар, у порівнянні з попереднім, має кращі можливості для виявлення та супроводження цілей, надійніший, ефективніший та простіший в експлуатації<ref name="F-15E Radar Modernization Program"/>. Спочатку радар носив назву AN/APG-63(V)4, але в 2009 році вона була змінена на нинішню&nbsp;— AN/APG-82<ref>Trimble, Stephen. [http://www.flightglobal.com/articles/2009/06/17/328220/paris-air-show-raytheon-trumps-northrop-with-new-aesa.html «Raytheon trumps Northrop with new AESA designation».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090707012503/http://www.flightglobal.com/articles/2009/06/17/328220/paris-air-show-raytheon-trumps-northrop-with-new-aesa.html |date=7 липня 2009 }} ''Flight Daily News'', 17 June 2009.</ref>. Новий радар включає в себе процесор {{iw|AN/APG-79}}, який використовується на [[Boeing F/A-18E/F Super Hornet|F/A-18E/F Super Hornet]] та антену {{iw|3=en|4=AN/APG-63|AN/APG-63(V)3}}, який встановлюється на [[McDonnell Douglas F-15 Eagle|F-15С]]<ref>Trimble, Stephen. [http://www.flightglobal.com/articles/2007/11/01/219095/raytheon-claims-aesa-upgrade-contract-for-f-15e.html «Raytheon claims AESA upgrade contract for F-15E».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101005084010/http://www.flightglobal.com/articles/2007/11/01/219095/raytheon-claims-aesa-upgrade-contract-for-f-15e.html |date=5 жовтня 2010 }} ''Flightglobal.com'', 1 November 2007.</ref>. Перший радар було поставлено Боїнгу для випробувань у 2010 році<ref>Frost, Patricia. [http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1362 «Boeing Receives 1st F-15E Radar Modernization Program Test Asset from Raytheon».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111007214053/http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1362 |date=7 жовтня 2011 }} ''Boeing'', Aug. 3, 2010.</ref>. Установка перших серійних радарів на літаки очікується в третьому кварталі 2013 року, а досягнення експлуатаційної готовності на початку 2014-го<ref name="F-15E Radar Modernization Program"/><ref name="US Air Force F-15 Funding Flying High"/>. Для продовження терміну експлуатації Боїнг проводить роботи над збільшенням ресурсу F-15Е до 32000 льотних годин<ref name="US Air Force F-15 Funding Flying High"/>.

ПС США планує експлуатувати F-15E до 2030-х років і поки що немає варіантів, для його заміни в майбутньому<ref name="USAF mulls options for replacement of Boeing F-15E Strike Eagle">[http://www.flightglobal.com/news/articles/usaf-mulls-options-for-replacement-of-boeing-f-15e-strike-eagle-380233/ «USAF mulls options for replacement of Boeing F-15E Strike Eagle».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170220092254/https://www.flightglobal.com/news/articles/usaf-mulls-options-for-replacement-of-boeing-f-15e-strike-eagle-380233/ |date=20 лютого 2017 }} ''Flightglobal.com'', 13 Dec 2012</ref>. Одним із можливих варіантів може стати створення двомісної версії [[Lockheed Martin F-35 Lightning II|F-35]], тому що на розробку нового літака для заміни F-15E у ПС США не вистачить коштів<ref name="USAF mulls options for replacement of Boeing F-15E Strike Eagle"/>. В даний момент ведеться розробка нового бомбардувальника {{iw|3=en|Next-Generation Bomber|NGB}}, який зможе взяти на себе частину завдань, які виконує F-15E, а са́ме здійснення ударів по цілях у глибині території противника. F-35A, який планується прийняти на озброєння в 2016 році, може взяти на себе більшу частину завдань, які виконує F-15E, але останній має більший радіус дії, більше бойове навантаження, вищу швидкість та кращу живучість.

=== Silent Eagle ===
{{Головна|Boeing F-15SE Silent Eagle}}

F-15SE Silent Eagle&nbsp;— пропонований Боїнгом варіант модернізації F-15E з використанням технологій для [[Покоління реактивних винищувачів|винищувачів п'ятого покоління]], таких як внутрішнє розміщення озброєння та радіопоглинаючі матеріали. На F-15SE встановлено конформні збройні відсіки для внутрішнього розміщення озброєння, замість конформних паливних баків, а хвостове оперення відхилено в зовнішню сторону на 15 градусів для кращого розсіювання радіохвиль. Боєприпаси займають більшу частину місця в кожному конформному збройному відсіку, а залишок місця використовується для зберігання пального<ref name="AV-Week_Stealthy_F-15">Butler, Amy. [http://www.aviationweek.com/awin/ArticlesStory.aspx?id=/article-xml/asd_03_18_2009_p01-01-126608.xml «Boeing Unveils New, Stealthy Silent Eagle F-15».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200407003256/https://aviationweek.com/awin/ArticlesStory.aspx?id=%2Farticle-xml%2Fasd_03_18_2009_p01-01-126608.xml |date=7 квітня 2020 }} ''Aviation Week'', 18 March 2009.</ref>.

Перший випущений F-15E (серійний номер 86-0183) було перероблено у варіант F-15Е1, який буде використовуватись як демонстратор F-15SE. Свій перший політ він здійснив 8 липня 2010 року<ref name="Boe_first_flight">Carder, Phillip and Mary Ann Brett. [http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1304 «Boeing F-15 Silent Eagle Demonstrator Makes 1st Flight».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110906075954/http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1304 |date=6 вересня 2011 }} ''Boeing'', 9 July 2010.</ref>, а перший випробувальний запуск ракети «повітря-повітря» AIM-120 AMRRAM із конформного збройного відсіку відбувся 20 липня 2010 року<ref>Carder, Phillip and Mary Ann Brett. [http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1328 «Boeing F-15 Silent Eagle Demonstrator Completes 1st Weapon Launch».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111007214033/http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1328 |date=7 жовтня 2011 }} ''Boeing'', 20 July 2010.</ref>. Потенційними користувачами нової модифікації F-15E є Саудівська Аравія, Республіка Корея, Японія та Ізраїль<ref name="AV-Week_Stealthy_F-15"/>.

== Проєкт ==
Багатофункціональний винищувач F-15E по конфігурації майже ідентичний двомісним літакам F-15B і F-15D. Але він відрізняється від них істотно переробленою конструкцією, що пов'язано зі збільшенням злітної ваги. У порівнянні з F-15D, планер перероблений на 60&nbsp;% та значно посилений. Його ресурс збільшений до 16000 льотних годин.

Ряд елементів хвостової частини фюзеляжу і стулки основних стійок шасі виконані з титанового сплаву із застосуванням надпластичного формування і дифузійного зварювання. Це дозволило трохи збільшити об'єм моторного відсіку і забезпечити його сумісність як із «рідними» двигунами [[Pratt & Whitney F100|F100 фірми Pratt & Whitney]], так і з потужнішими і великогабаритними [[F110 General Electric]]. Шасі літака було посилено, щоб витримати більшу посадкову масу. З цією метою використані гальма з вуглецевими дисками.
[[Файл:Defense.gov News Photo 060613-F-6095H-039.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Сопла двигунів Pratt & Whitney F100-PW-229, встановлених на F-15E]]
Силова установка перших 134 літаків складається з двох двигунів Pratt & Whitney F100-PW-220 (2×10650 кгс), аналогічних тим, які використовуються на літаках F-15C і F-15D, єдина відмінність&nbsp;— цифрова система управління. На літаках, що випускалися із серпня 1991 року, встановлені потужніші ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-229 (2×13200 кгс), що дозволило зберегти тягооснащеність літака (у «винищувальній» конфігурації) на рівні більш легкого F-15C<ref name="F-15E Strike Eagle">[http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15ef.html «F-15E Strike Eagle»,] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130620182556/http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15ef.html |date=20 червня 2013 }} ''www.airwar.ru''.</ref>.

Паливна система включає шість паливних баків, розташованих у фюзеляжі, та два в крилах літака. Для підвищення бойової живучості всі баки та прилеглі до них відсіки заповнені піноматеріалом, для поглинання енергії вибуху. Загальний об'єм внутрішніх баків&nbsp;— 7643&nbsp;л. Два {{li|Конформний паливний бак|text=конформних паливних баки|Q=Q1125439}} вміщують по 2737&nbsp;л. Крім того, на зовнішніх вузлах підвіски може розміщуватися три підвісних паливних баки ємністю по 2309&nbsp;л кожен. Таким чином, сумарний об'єм палива, який може взяти літак на борт&nbsp;— 22044&nbsp;л, що є рекордом для машин такого класу<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

До складу прицільно-навігаційного комплексу входять: багатофункціональна РЛС AN/APG-70, підвісна оптико-електронна система вказування цілі та навігації [[LANTIRN]], інерційна навігаційна система (ІНС) LN-93, апаратура глобальної супутникової навігаційної системи (СНС) NAVSTAR і радіовисотомір AN/APN-232.

РЛС AN/APG-70 була створена в 1980-х&nbsp;рр. як надійніший та легший в обслуговуванні варіант AN/APG-63<ref>[http://www.raytheon.com/capabilities/products/apg70/ «AN/APG-70».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130603210556/http://www.raytheon.com/capabilities/products/apg70/ |date=3 червня 2013 }} ''Raytheon.com''.</ref>. Від останньої залишились лише плоска антенна решітка з механічним скануванням (при цьому швидкість переміщення променя збільшена з 70 до 140 град/с) і блок живлення. Інші шість блоків є новими або значно модернізовані<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

У режимі повітря-повітря дальність виявлення цілей становить 185&nbsp;км. РЛС має можливість виділення окремих цілей у групі при відстані до 30&nbsp;м між ними. РЛС має режим розпізнавання окремих цілей на основі аналізу сигналів, які відбиваються від обертових лопаток компресора двигуна літака-цілі. РЛС забезпечує одночасний супровід кількох цілей і пуск по них ракет [[AIM-120 AMRAAM]] класу повітря&nbsp;— повітря. Для підвищення ймовірності виявлення цілей на зустрічних і попутних курсах на великих відстанях та на фоні земної поверхні, РЛС має режим випромінювання з високою частотою повторення імпульсів (200&nbsp;кГц) і стробіюванням по дальності. Це дозволяє ефективно пригнічувати відбиття променя РЛС від земної поверхні. У цьому режимі РЛС може супроводжувати одночасно до десяти цілей<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

У режимі картографування РЛС дозволяє отримувати зображення ділянок земної поверхні, візування відбувається під кутом до 45 градусів, по обидві сторони від напрямку польоту. Режим синтезування апертури при роботі по наземних цілях забезпечує роздільну здатність 38&nbsp;м на відстані 300&nbsp;км, а при відстані 27 км&nbsp;— 2,5&nbsp;м. При цьому затримка у формуванні зображення не перевищує 3—7&nbsp;с. Можливість отримання достатньо якісних зображень зберігається навіть при маневруванні з чотирикратними перевантаженнями<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

РЛС AN/APG-70 з механічним скануванням буде замінена на AN/APG-82(V1) з активною фазованою антенною решіткою<ref name="F-15E Radar Modernization Program"/>. Установка перших радарів розпочнеться в третьому кварталі 2013 року<ref name="F-15E Radar Modernization Program"/>. Досягнення експлуатаційної готовності очікується на початок 2014 року<ref name="US Air Force F-15 Funding Flying High"/>.

Прицільно-навігаційна система [[LANTIRN]] забезпечує навігацію, виявлення наземних цілей і застосування зброї проти них вночі і в складних метеоумовах. Система розміщується у двох контейнерах: навігаційному AN/AAQ-13 і прицільному AN/AAQ-14. Вони є автономними і можуть застосовуватися незалежно один від іншого.
[[Файл:SAS 2010 F-15E LANTIRN.JPG|міні|ліворуч|220пкс|F-15E ПС США на авіашоу в Сингапурі (2010&nbsp;р.). Чітко видно підвісні контейнери системи LANTIRN: на лівому пілоні навігаційний контейнер AN/AAQ-13, а на правому&nbsp;— прицільний AN/AAQ-14.]]

Апаратура навігаційного контейнера призначена для формування ІЧ зображення підстильної поверхні на індикаторі на лобовому склі (ІЛС), а також видачі інформації для забезпечення польоту в режимі слідування рельєфу місцевості. У контейнері розміщені РЛС і ІЧ система переднього огляду з широким полем зору. РЛС слідування рельєфу місцевості видає інформацію про профіль місцевості і наявності небезпечних підвищень уздовж траєкторії польоту. ІЧ система переднього огляду, формує зображення теплової картини місцевості, подібної до тої, яка спостерігається візуально. Це дозволяє пілотувати літак вночі і при обмеженій видимості. Система LANTIRN забезпечує політ вночі над пересіченою місцевістю на висоті 70&nbsp;м (зі швидкістю 900 км/год), а над рівниною&nbsp;— 30&nbsp;м<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

Апаратура прицільного контейнера системи LANTIRN призначена для ідентифікації, захоплення і супроводу рухомих і стаціонарних наземних цілей. Вона забезпечує автоматичний пуск керованих ракет повітря&nbsp;— земля по шести цілях протягом 8—12&nbsp;с. У прицільному контейнері розміщені: ІЧ система переднього огляду з двома полями зору, лазерний далекомір-цілевказувач, пристрій автоматичного супроводу цілі, корелятор лінії візування ракети та блок [[Автоматичне розпізнавання цілі|автоматичного розпізнавання цілей]]. Зображення від ІЧ системи переднього огляду виводиться на ІЛС або на поліфункціональні індикатори на панелях приладів як у кабіні льотчика, так і в кабіні оператора зброї. Супровід малорозмірних цілей вночі забезпечується на дальності до 7—9&nbsp;км. Лазерна система вказування цілі забезпечує застосування високоточної зброї вдень та вночі на відстані до 16-18&nbsp;км<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

[[Файл:F-15e cockpit.jpg|міні|праворуч|220пкс|Передня кабіна F-15E]]
Обладнання кабіни літака F-15E відповідає концепції якомога повнішої взаємозамінності членів екіпажу.

У кабіні пілота розміщені наступні засоби виведення інформації:

* ІЛС з широким полем огляду, який замінює стандартні прилади з механічною індикацією, на ІЛС може також виводитися зображення від системи LANTIRN.
* Індикатор і пульт управління засобами зв'язку, навігації і розпізнавання, розміщений безпосередньо під ІЛС в центрі приборної панелі.
* Два взаємозамінні монохроматичні багатофункціональні індикатори, розташовані у верхній частині приборної панелі праворуч і ліворуч від вищезгаданого пульта.
* Кольоровий індикатор, розташований у центрі приладової дошки під пультом управління засобами зв'язку, навігації і впізнання.

У кабіні оператора системи управління озброєнням у верхній частині приладової дошки в один ряд розміщені чотири багатофункціональні індикатори. У центрі розташовані два монохроматичні індикатори, а праворуч від них&nbsp;— по одному кольоровому. Пульт управління засобами зв'язку, навігації й розпізнання розміщений на правій панелі приладів<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

Управління обладнанням та засобами виведення інформації здійснюється пілотом і оператором системи управління озброєнням незалежно. Проте кожен член екіпажу інформується про те, які режими вибрав інший член екіпажу.

Комплекс радіоелектронного обладнання F-15E забезпечує можливість всепогодного та цілодобового застосування літака, автоматичний політ у режимі слідування рельєфу місцевості, підвищення ефективності ураження повітряних і наземних цілей, в тому числі малорозмірних<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

Озброєння літака F-15E включає вбудовану гармату М61А1 (20&nbsp;мм, 512 снарядів на літаках ранніх випусків і 450&nbsp;— на більш пізніх). Бойове навантаження розміщується на зовнішніх вузлах підвіски: двох підкрильних, центральному підфюзеляжному та чотирьох конформних фюзеляжних. При установці конформних паливних баків частина озброєння може розташовуватися на чотирьох кутових вузлах біля нижніх бічних крайок конформних паливних баків.

Керована ракетна зброя класу «повітря-повітря» представлена КР [[AIM-9 Sidewinder]], [[AIM-7 Sparrow]] і [[AIM-120 AMRAAM]]. У комплект озброєння може входити до чотирьох ракет AIM-7 і AIM-9 або до восьми AIM-120. Для нейтралізації ворожої ППО літак може застосовувати антирадіолокаційні ракети [[AGM-88 HARM]] (до чотирьох під крилом). Для дій по наземних цілях літак може нести КР [[AGM-65 Maverick|AGM-65 «Maverick»]] (до шести під крилом), широкий спектр керованих і некерованих бомб.

З 2004 року південнокорейська компанія [[LG Group|LIG Nex1]] розпочала виробництво [[HUD|індикаторів на лобовому склі]] для F-15<ref name="DNLIG2">Sung-Ki, Jung. [http://www.defensenews.com/story.php?i=4693992 «S. Korean Firm Exports Head-Up Display to USAF».] {{Webarchive|url=https://archive.today/20120731042620/http://www.defensenews.com/story.php?i=4693992 |date=31 липня 2012 }} ''defensenews.com.</ref> (в тому числі і для модифікації «Е»). Також вона випускає багатофункціональні дисплеї та комп'ютери управління польотом для них. У 2004 році Korea Aerospace Industries (KAI) почала виробляти крила та передню частини фюзеляжу для F-15, а в 2008 році створила окрему лінію для F-15SG<ref name="KAIf-15">[https://www.koreaaero.com/english/business/fuselage_01.asp «F-15/Apache Fuselage Monopolization Program».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170809130914/http://www.koreaaero.com/english/business/fuselage_01.asp |date=9 серпня 2017 }} ''koreaaero.com''.</ref>. Крім того, KAI долучилась до розробки та запуску у виробництво конформних паливних баків для F-15SE<ref>Carder, Phil and Changgyun Koh. [http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1499 «Boeing, Korea Aerospace Industries Sign Agreement for Production of F-15SE Silent Eagle Conformal Weapons Bay».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110920010319/http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1499 |date=20 вересня 2011 }} ''Boeing''.</ref>.

== Модифікації ==

=== F-15E ===

Базова версія літака для американських військово-повітряних сил. Всього з 1985 по 2001 рік випущено 237 F-15E, із них 236 передано американським ПС, а один (с/н 86-0183) залишився у виробника<ref name="davies_2002">Davies 2002, р. 90.</ref><ref>[http://www.f-15e.info/joomla/en/serial-numbers «A complete list of all F-15E airframes ever manufactured».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140502094241/http://www.f-15e.info/joomla/en/serial-numbers |date=2 травня 2014 }} ''F-15E.info''.</ref>.

=== F-15І ===

[[Файл:IAF F-15I.jpg|міні|праворуч|220пкс|Ізраїльський F-15I на авіабазі Tel Nof (27.04.2007)]]

Двомісний варіант F-15E для [[Повітряні сили Ізраїлю|ізраїльських військово-повітряних сил]], де носить позначення «Ra'am» ({{lang-he|רעם}}&nbsp;— грім). Від базової версії відрізняється комплектом авіоніки<ref name="F-15I Thunder">[http://www.globalsecurity.org/military/world/israel/f-15i.htm «F-15I Ra'am (Thunder)».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130402180420/http://www.globalsecurity.org/military/world/israel/f-15i.htm |date=2 квітня 2013 }} ''GlobalSecurity.org''</ref>.

Спочатку на F-15І замість системи LANTIRN була встановлена простіша і менш ефективна «Sharpshooter». Але Ізраїль зміг придбати 30 комплектів LANTIRN для F-15I, коли американський уряд дозволив її експорт<ref name="F-15I Thunder"/>.

На відміну від базової моделі, F-15І оснащений ізраїльським комплексом радіоелектронної протидії SPS-2100, який складається з приймача попередження про радіолокаційне опромінення, засобів попередження про ракетну атаку та станції постановки активних перешкод<ref name="F-15I Ra'am (Thunder)">[http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15i.html «F-15I Ra'am (Thunder)».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140911001736/http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15i.html |date=11 вересня 2014 }} ''www.airwar.ru''.</ref>. Ізраїльська версія літака оснащена новим центральним комп'ютером та вбудованою системою GPS/INS. Інформація від усіх датчиків може виводитися на нашоломний дисплей, що забезпечує екіпажу F-15І кращі можливості під час наведення зброї на ціль<ref name="F-15I Thunder"/>.

Літак оснащений радаром AN/APG-70I, може виявляти повітряні цілі на відстані до 280&nbsp;км, при цьому винищувач противника може бути виявлений на відстані до 104&nbsp;км. Також радар здатен ефективно виявляти наземні цілі (танк, ракетна батарея чи будівля) у таких складних метеоумовах як низька хмарність або сильний туман, але його роздільна здатність знижена на третину порівняно з AN/APG-70, яким оснащені F-15Е<ref name="F-15I Thunder"/>.

Всього з 1996 по 1998 рік було випущено 25 F-15І<ref name="F-15I Ra'am (Thunder)"/><ref name="F-15I Thunder"/>.

=== F-15K ===

[[Файл:F-15K ROKAF takes off from Kunsan AB 2009.jpg|міні|праворуч|220пкс|Південнокорейський F-15K злітає з авіабази Кунсан. (11.05.2009)]]

Двомісна версія F-15Е для [[Військово-Повітряні сили Республіки Корея|південнокорейських ПС]], повна назва F-15K Slam Eagle<ref name="F-15K Slam Eagle">[http://www.boeing.com/assets/pdf/defense-space/military/f15/f-15k/docs/F-15KBackgrounder.pdf «F-15K Slam Eagle for the Republic of Korea (ROK)».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130924183558/http://www.boeing.com/assets/pdf/defense-space/military/f15/f-15k/docs/F-15KBackgrounder.pdf |date=24 вересня 2013 }} ''www.boeing.com''.</ref>. Від базової версії відрізняється комплексом авіоніки та збільшеним радіусом дії.

F-15K має велику кількість вузлів та агрегатів неамериканського виробництва. Це прямий наслідок [[офсет|офсетної угоди]], в рамках якої південнокорейські компанії поставляли 40&nbsp;% комплектуючих для F-15K та здійснювали 25&nbsp;% його збірки<ref name=":6">[http://blueskymc.net/data/BSTrade%20Offsets-intro.pdf «Trade Offsets: An Instrument of Government Procurement».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110626154650/http://blueskymc.net/data/BSTrade%20Offsets-intro.pdf |date=26 червня 2011 }} ''Blue Sky Management and Consultant'', 30 June 2011.</ref>. Крила та фюзеляж для літака виготовляла компанія «[[Korea Aerospace Industries]]»<ref>[http://www.koreaaero.com/english/business/fuselage_01.asp «KAI Major Programs: Airframe».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170809130914/http://www.koreaaero.com/english/business/fuselage_01.asp |date=9 серпня 2017 }} ''Korea Aerospace Industries'', 30 June 2011.</ref>, [[ЕДСУ|електрично-дистанційну систему управління польотом]]&nbsp;— [[Hanwha Corporation]]<ref>[http://english.hanwhacorp.co.kr/BusinessArea/Explosives/AerospaceAutomotiveBusiness/AerospaceProducts/Aerospace.jsp «Hanwha Corporation&nbsp;— Aerospace Products».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100808090606/http://english.hanwhacorp.co.kr/BusinessArea/Explosives/AerospaceAutomotiveBusiness/AerospaceProducts/Aerospace.jsp |date=8 серпня 2010 }} ''Hanwha Corporation'', 30 June 2011.</ref>, засоби радіоелектронної протидії та систему попередження про радіолокаційне опромінення&nbsp;— [[Samsung Group|Samsung Thales]]<ref>Streetly, Martin. [http://www.asianmilitaryreview.com/upload/201003140000111.pdf «Aircraft Self-Protection Expands in Asia».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110707175133/http://www.asianmilitaryreview.com/upload/201003140000111.pdf |date=7 липня 2011 }} ''Asian military review'', 13 July 2011.</ref>, виготовлення радару та [[HUD|індикатора на лобовому склі]] було покладене [[LG Group|LIG Nex1]]<ref>[http://www.tradekorea.com/product-detail/P00052095/Radar.html «LIGNEX1 CO., LTD e-Catalog: Radar».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140213210001/http://www.tradekorea.com/product-detail/P00052095/Radar.html |date=13 лютого 2014 }} ''tradeKorea.com''.</ref>, а виробництвом двигунів по ліцензії займалася [[Hanwha Techwin|Samsung Techwin]]<ref>[http://www.deagel.com/Fighter-Aircraft-Engines/F110-GE-129_a001736003.aspx «Samsung Techwin produces F-15K engines».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160329130812/http://www.deagel.com/Fighter-Aircraft-Engines/F110-GE-129_a001736003.aspx |date=29 березня 2016 }} ''Deagel.com''.</ref>. При цьому кінцева збірка літаків відбувалася на потужностях Боїнга в [[Сент-Луїс (Міссурі)|Сент-Луїсі]], штат [[Міссурі (штат)|Міссурі]].

F-15K оснащений радаром AN/APG-63(V)1, модифікацію AN/APG-70. Обидва радари мають аналогічні характеристики при роботі в режимі «повітря-повітря», але перший із них має можливість відслідковувати і супроводжувати рухомі наземні та морські цілі, також AN/APG-63(V)1 має кращу роздільну здатність у режимі картографування місцевості<ref name="F-15K">[http://www.boeing.com/boeing/defense-space/military/f15/f-15k/index.page «F-15K&nbsp;— Republic of Korea».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130816064010/http://www.boeing.com/boeing/defense-space/military/f15/f-15k/index.page |date=16 серпня 2013 }} ''Офіційний сайт компанії Boeing''.</ref>. Радар F-15K має спільні з AN/APG-63(V)3 цифрові засоби обробки даних, тому може бути модернізований шляхом заміни антени з механічним скануванням на [[Активна фазована антенна решітка|АФАР]].

Піденнокорейський літак оснащений новим прицільно-навігаційним комплексом третього покоління, який включає інфрачервону систему переднього огляду (FLIR) та інфрачервону систему пошуку та відстежування цілей (IRST). Для полегшення умов роботи екіпажу кабіна літака обладнана сімома кольоровим рідкокристалічними дисплеями, ширококутовим індикатором на лобовому склі, а члени екіпажу мають нові шоломи зі влаштованою системою прицілювання (JHMCS)<ref name="F-15K"/>.

Захист від наземних засобів протиповітряної оборони забезпечують станція раннього попередження BAE Systems ALR-56C(v)1 та апаратура радіоелектронної протидії Northrop Grumman ALQ-135M<ref name="F-15K"/>. Вони мають меншу вагу та ефективніші, ніж аналогічні системи, встановлені на F-15Е<ref>[http://www.f-15e.info/joomla/en/export-variants/f-15k-slam-eagle/173-f-15k-differences «F-15K Differences».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170703132619/http://www.f-15e.info/joomla/en/export-variants/f-15k-slam-eagle/173-f-15k-differences |date=3 липня 2017 }} ''F-15E.info''.</ref>. Також F-15K може застосовувати ракети класу «повітря-поверхня» [[Standoff Land Attack Missile|AGM-84K SLAM-ER]] та ПКР [[Гарпун (ракета)|Harpoon Block II]]<ref name="F-15K Slam Eagle"/>. Ще одна відмінність F-15K&nbsp;— збільшений до 1800&nbsp;км радіус дії<ref name="F-15K Slam Eagle"/>.

40 F-15K першої партії оснащувалися двигунами [[General Electric F110-GE-129]] з тягою 131&nbsp;кН, але на 21 літак другої партії були встановлені двигуни [[Pratt & Whitney F100|Pratt & Whitney F-100-PW-229]] з аналогічною тягою<ref name="F-15K Slam Eagle"/>. Метою таких заходів є уніфікація F-15K з флотом KF-16, які стоять на озброєнні південнокорейських ПС.

Перший політ F-15K відбувся 3 березня 2005 року<ref>[http://www.boeing.com/news/releases/2005/q1/nr_050303n.html «Boeing's Newest Fighter Aircraft Makes First Flight».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130527041305/http://www.boeing.com/news/releases/2005/q1/nr_050303n.html |date=27 травня 2013 }} ''Офіційний сайт компанії Boeing'', 3 March 2005.</ref>. Всього у період з 2005 по 2012 рік був випущений 61 літак<ref name="F-15K Slam Eagle"/>.

=== F-15S ===

[[Файл:Defense.gov photo essay 120127-F-KX404-160.jpg|міні|праворуч|220пкс|Саудівський F-15S злітає з американської авіабази Нелліс (штат Невада) під час участі в міжнародних навчаннях «Червоний прапор» (27.01.2012)]]

Двомісна модифікація F-15Е для [[Повітряні сили Саудівської Аравії|Королівських повітряних сил Саудівської Аравії]], спочатку носила позначення F-15XP<ref name="Jenkins_p41"/>. Відмінності від базової версії полягають у бортовому радіоелектронному обладнанні. На F-15S встановлено радар AN/APG-63, аналогічний тому, що використовується на винищувачах F-15С. На відміну від AN/APG-70, він не має режиму синтезування апертури, що різко знижує його можливості виявляти наземні цілі<ref name="F-15E Strike Eagle"/>. Замість системи LANTIRN використовується простіша та менш ефективна «Sharpshooter», виробництва компанії Martin Marietta. Але вона встановлена тільки на 48 літаках, які оптимізовані для ударів по наземних цілях, інші 24 F-15S використовуються як винищувачі в системи протиповітряної оборони країни<ref name="F-15E Strike Eagle"/>.

Всі F-15S на момент виробництва оснащувалися двигунами Pratt & Whitney F100-229, але в 2007 році для них були закуплені 65 двигунів General Elertric F110-GE-129C<ref name=":5">[http://www.geae.com/aboutgeae/presscenter/military/military_20071003.html «Royal Saudi Air Force Selects General Electric Company to Re-engine F-15S Aircraft».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080424021022/http://www.geae.com/aboutgeae/presscenter/military/military_20071003.html |date=24 квітня 2008 }} ''General Electric Aerospace'', 3 October 2007.</ref>.

Всього в період з 1996 по 1998 рік було випущено 72 літаки цієї модифікації<ref name="F-15E Strike Eagle"/>. На 2014 рік намічений початок модернізації F-15S до рівня F-15SA<ref name="U.S., Saudi Arabia Finalize F-15 Fighter Deal">[http://www.defensenews.com/story.php?i=8693117&&s=TOP «U.S., Saudi Arabia Finalize F-15 Fighter Deal».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200520005057/http://www.defensenews.com/story.php?i=8693117&&s=TOP%2F |date=20 травня 2020 }} ''Defence News'' Dec. 29, 2011.</ref>.

=== F-15SA ===

F-15SA&nbsp;— глибоко модернізований варіант F-15S із новими двигунами та повністю оновленим комплексом авіоніки. Він оснащений новою БРЛС AN/APG-63(V3), яка має кращу ефективність та надійність, ніж радар F-15S<ref>[http://defense-update.com/newscast/0308/news/news2103_apg63v3.htm «Boeing, Raytheon Awarded $130 Million to Upgrade Radars on Eight F-15Cs».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130922162042/http://defense-update.com/newscast/0308/news/news2103_apg63v3.htm |date=22 вересня 2013 }} ''Defense Update''.</ref>. Значної модернізації зазнав прицільно-навігаційний комплекс літака. Система «Sharpshooter» замінена на комплекс LANTIRN третього покоління, який складається з інфрачервоної системи пошуку та виявлення цілей AN/AAS-42 та системи прицілювання {{iw|3=en|4=Sniper Advanced Targeting Pod|AN/AAQ-33 Sniper}}<ref name="F-15SA">[http://www.dsca.mil/PressReleases/36-b/2010/Saudi_Arabia_10-43.pdf «Saudi Arabia&nbsp;— F-15SA Aircraft»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110716025006/http://www.dsca.mil/PressReleases/36-b/2010/Saudi_Arabia_10-43.pdf |date=16 липня 2011 }} ''US Defense Security Cooperation Agency'', 20 October 2010.</ref>. Для полегшення наведення зброї на ціль екіпаж F-15SA отримав нові шоломи з вбудованою системою прицілювання {{iw|3=en|4=Helmet-mounted display#Joint_Helmet-Mounted_Cueing_System|JHMCS}}. Ці вдосконалення дозволяють літаку застосовувати новітні ракети класу «повітря-повітря» [[AIM-120 AMRAAM|AIM-120C/7]] і [[AIM-9 Sidewinder|AIM-9X]], протикорабельні та протирадіолокаційні ракети, а також широкий спектр високоточної зброї для враження наземних цілей<ref name="F-15SA"/>.

F-15SA оснащений новою багатофункціональною системою передачі інформації [[Link 16]]. Для кращого захисту від засобів протиповітряної оборони літак отримав цифрову систему радіоелектронної протидії DEWS<ref name="F-15SA"/>. Також зміни торкнулися і силової установки&nbsp;— двигуни F100-PW-229 замінені на більш потужні та економічні F-110-GE-129 IPE виробництва [[General Electric]]<ref name="F-15SA"/>.

Свій перший політ F-15SA здійснив 20 лютого 2013 року<ref>[http://www.flightjournal.com/blog/2013/06/26/f-15sa-advanced-fighter-aircraft-takes-wing/ «F-15SA Advanced Fighter Aircraft Takes Wing».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130717101101/http://www.flightjournal.com/blog/2013/06/26/f-15sa-advanced-fighter-aircraft-takes-wing/ |date=17 липня 2013 }} ''Flight journal'', Jun 26, 2013.</ref>. Модернізація 68 саудівських F-15S до рівня SA розпочнеться в 2014 році, а поставки нових&nbsp;— в 2015-му, останній літак має бути переданий замовнику в 2019-му<ref name="U.S., Saudi Arabia Finalize F-15 Fighter Deal"/><ref>[http://www.militaryaerospace.com/articles/2013/03/F15-Saudi-flybywire.html «Air Force begins testing of advanced F-15 jet fighter with fly-by-wire and digital EW systems».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140429075806/http://www.militaryaerospace.com/articles/2013/03/F15-Saudi-flybywire.html |date=29 квітня 2014 }} ''Military Aerospace'', March 31, 2013</ref>.

=== F-15SG ===

[[Файл:RSAF Boeing F-15SG Strike Eagle DRW Butler.jpg|міні|праворуч|220пкс|F-15SG здійснює посадку в міжнародному аеропорту Дарвіна (Австралія). Фото виконане 13.04.2011]]

Двомісна версія F-15Е, створена на замовлення військово-повітряних сил Сингапуру, спочатку носила позначення F-15Т. Основні відмінності від базової версії полягають у комплексі авіоніки. F-15SG оснащений радаром AN/APG-63(V)3 з АФАР, який у порівнянні з AN/APG-70 має більшу ефективність, надійніший та може працювати одночасно в кількох режимах<ref name="F-15SG for Singapore">[http://www.boeing.com/singapore2012/pdf/bkd/Bkgd_F-15SG_0112.pdf «F-15SG for Singapore».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302103021/http://www.boeing.com/singapore2012/pdf/bkd/Bkgd_F-15SG_0112.pdf |date=2 березня 2014 }} ''www.boeing.com''.</ref>. Для покращення можливостей виявляти цілі в нічний час та в складних метеоумовах (сильний туман, низька хмарність) на літак встановлено інфрачервону систему пошуку та відстежування цілей AN/AAS-42 виробництва [[Lockheed Martin]]<ref name="F-15SG for Singapore"/>. Також F-15SG отримав оптично-електронну систему прицілювання AN/AAQ-33 Sniper і нашоломні системи вказування цілі JHMCS.

Значною мірою оновлено обладнання кабіни: вся необхідна інформація виводиться на багатофункціональні рідкокристалічні дисплеї та ширококутовий індикатор на лобовому склі. Крім того, F-15SG отримав новий центральний процесор&nbsp;— ADCP (Advanced Display Core Processor) компанії [[Honeywell]]<ref name="F-15SG for Singapore"/>.

На літак встановлені двигуни F110-GE-129C виробництва General Electric, які дозволили збільшити радіус дії до 1800&nbsp;км<ref name="F-15SG for Singapore"/>. До складу озброєння F-15SG включені всеракурсні ракети класу «повітря-повітря» AIM-120C і AIM-9Х, високоточні авіабомби GBU-38 JDAM та ракети «повітря-земля» AGM-154 JSOW<ref name="F-15SG for Singapore"/><ref name=":7">[http://www.dsca.osd.mil/PressReleases/36-b/2005/Singapore_05-39.pdf «Notification to the US Congress about the Singapore F-15 FMS».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060306122143/http://www.dsca.osd.mil/PressReleases/36-b/2005/Singapore_05-39.pdf |date=6 березня 2006 }} ''DSCA''.</ref>.

Перший політ F-15SG відбувся 16 вересня 2008 року<ref name="Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore">[http://www.boeing.com/news/releases/2008/q4/081103b_nr.html «Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130517032015/http://www.boeing.com/news/releases/2008/q4/081103b_nr.html |date=2013-05-17 }} ''Офіційний сайт компанії Boeing'', 3 листопада 2008.</ref>. Всього з 2008 по 2012-й було випущено 24 літаки<ref name="Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore"/><ref>[http://thebaseleg.blogspot.com/2012/10/last-of-24-f-15sgs-have-been-delivered.html «Last of 24 F-15SGs have been delivered to Republic of Singapore AF».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131218140504/http://thebaseleg.blogspot.com/2012/10/last-of-24-f-15sgs-have-been-delivered.html |date=2013-12-18 }} ''The Base Leg Blog'', OCTOBER 7, 2012.</ref>.

=== F-15EX (Eagle II) ===

Проєкт F-15EX був запропонований ПС США як відносно дешевий і швидкий спосіб поповнити важку фронтову авіацію новими літаками, що відповідають сучасним вимогам. Компанія Boeing представила проєкт модернізації багатоцільового літака F-15 влітку 2018 року<ref name="mil.2021-03-12"/>.

F-15EX&nbsp;— сучасна версія F-15. Він буде здатен нести більше озброєння в порівнянні з будь-якими іншими винищувачами свого класу і виконувати пуски зброї, в тому числі [[гіперзвукова зброя|гіперзвукової]], довжиною до 6,7&nbsp;м і вагою до 3180&nbsp;кг. F-15EX був представлений як найдоступніший і найшвидший спосіб оновити потужність і можливості, що представлені застарілим парком F-15C/D<ref>{{Cite web|title=ВПС США замовили Boeing першу партію винищувачів F-15EX|url=https://www.ukrmilitary.com/2020/07/f-15ex.html|website=www.ukrmilitary.com|accessdate=2020-07-17|archive-date=16 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200716175738/https://www.ukrmilitary.com/2020/07/f-15ex.html}}</ref>.

Всього Повітряні сили США планують придбати 144 літаки такого типу. Вони замінять F-15C\D, середній вік яких станом на кінець 2020 року&nbsp;— 37 років. Процес закупівлі розпочався в лютому 2019-го<ref name="mil.2021-03-12"/>.

13 липня 2020 року Повітряні сили США замовили компанії Boeing партію з восьми винищувачів F-15EX Eagle загальною вартістю 1,2&nbsp;млрд доларів.

2 лютого 2021 року F-15EX (с/н 20-0001) здійснив свій перший політ тривалістю близько 90 хвилин. Літак був виготовлений на заводі в м.&nbsp;[[Сент-Луїс]] (штат Міссурі).

У 2023 році першою на озброєння цю модифікацію літака має отримати [[123-тя винищувальна ескадрилья (США)|123-тя винищувальна ескадрилья]] Повітряних сил Національної гвардії США штату Орегон<ref>{{Cite web|title=F-15EX Eagle здійснив перший політ|url=https://mil.in.ua/uk/news/f-15ex-eagle-zdijsnyv-pershyj-polit/|website=mil.in.ua|accessdate=2020-02-03|archive-date=3 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210203130920/https://mil.in.ua/uk/news/f-15ex-eagle-zdijsnyv-pershyj-polit/}}</ref>.

У [[Boeing]] заявляють, що ресурс планера нової модернізації складе {{formatnum:20000}} льотних годин, а максимальне навантаження&nbsp;— {{formatnum:14000}}&nbsp;кг<ref>{{Cite web|title=Boeing називає F-15EX найсмертоноснішим та найживучішим літаком|url=https://mil.in.ua/uk/news/boeing-nazyvaye-f-15ex-najsmertonosnishym-ta-najzhyvuchishym-litakom/|website=Український мілітарний портал|accessdate=2021-02-09|archive-date=9 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210209122225/https://mil.in.ua/uk/news/boeing-nazyvaye-f-15ex-najsmertonosnishym-ta-najzhyvuchishym-litakom/}}</ref>.

Перший борт переданий американським військовим 11 березня 2021 року<ref name="mil.2021-03-12">{{cite web
 | url = https://mil.in.ua/uk/news/povitryani-syly-ssha-otrymaly-pershyj-vynyshhuvach-f-15ex/
 | title = Повітряні сили США отримали перший винищувач F-15EX
 | publisher = Український мілітарний портал
 | date = 2021-03-12
 | accessdate = 12 березня 2021
 | archive-date = 12 березня 2021
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20210312150805/https://mil.in.ua/uk/news/povitryani-syly-ssha-otrymaly-pershyj-vynyshhuvach-f-15ex/
 }}</ref>.

У квітні 2021 року ПС США обрали офіційну назву модифікації F-15EX&nbsp;— «Eagle II»<ref>{{cite web
 | url = https://www.defensenews.com/air/2021/04/07/the-f-15ex-has-a-new-name/
 | title = The F-15EX has a new name
 | author = Valerie Insinna
 | publisher = Defense News
 | date = 2021-04-07
}}</ref>.

=== Інші модифікації ===

''F-15H Strike Eagle''&nbsp;— одномісний варіант F-15Е, запропонований грецьким військово-повітряним силам. За його придбання виступали міністерство оборони та командування ПС, але грецький уряд віддав перевагу винищувачам [[General Dynamics F-16 Fighting Falcon|F-16]] і [[Dassault Mirage 2000|Міраж 2000-5]]<ref>[http://www.f-16.net/f-16_forum_viewtopic-t-3572-start-15.html «Thirty new F-16 block 52+ aircraft for Greece».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130729180932/http://www.f-16.net/f-16_forum_viewtopic-t-3572-start-15.html |date=29 липня 2013 }} ''F-16.net''.</ref><ref>[http://www.aeroworldnet.com/1tw05039.htm «Greece Buys 50 F-16s and 15 Mirage 2000s».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081024071745/http://www.aeroworldnet.com/1tw05039.htm |date=24 жовтня 2008 }} ''AeroWorldNet'', 3 May 1999.</ref>.

''F-15G Wild Weasel'' ({{не перекладено|Дикі тхори (авіація)|«Wild Weasel»|en|Wild Weasel}})&nbsp;— варіант F-15Е призначений для придушення протиповітряної оборони противника. Його почали розробляти у 1986 році для заміни F-4G Wild Weasel. F-15G мав нести протирадіолокаційні ракети [[AGM-88 HARM]] та апаратуру для виявлення місця знаходження ворожих радарів, при цьому він зберігав можливість завдавати потужних авіаударів по цілях у глибокому тилу противника. Але програма F-15G була закрита, після того як американські повітряні сили обрали F-16CJ, створений на базі винищувача F-16C Block 50<ref>Jenkins 1998, p. 71.</ref><ref>[http://www.airwar.ru/enc/fighter/f16cj.html «F-16CJ Wild Weasel».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130620214919/http://www.airwar.ru/enc/fighter/f16cj.html |date=20 червня 2013 }} ''www.airwar.ru''</ref>.

{{Anchor|F-15SE Silent Eagle}}''F-15SE Silent Eagle'' («Безшумний орел»)&nbsp;— розроблений компанією Boeing варіант модернізації F-15E з використанням технологій для винищувачів [[Винищувач п'ятого покоління|п'ятого покоління]]<ref>[http://www.flightglobal.com/news/articles/analysis-seouls-f-x-iii-backdown-raises-thorny-questions-about-390941/ «Seoul's F-X III backdown raises thorny questions about competition».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140911191521/http://www.flightglobal.com/news/articles/analysis-seouls-f-x-iii-backdown-raises-thorny-questions-about-390941/ |date=11 вересня 2014 }} ''Flightglobal'', 25 Sep 2013.</ref><ref>[http://www.iranian.com/main/news/2010/07/13/obama-rejected-netanyahu-request-f-15e-tough-session «Obama rejected Netanyahu request for F-15E in 'tough' session».] ''worldtribune.com'', 12 July 2010.</ref><ref>Perrett, Bradley. [http://www.aviationweek.com/aw/generic/story_channel.jsp?channel=defense&id=news/asd/2010/11/17/04.xml&headline=Bidders Await Japanese F-X RFP «Bidders Await Japanese F-X RFP».]{{Недоступне посилання}} ''[[Aviation Week]]'', 17 November 2010.</ref>. Головною особливістю нової моделі F-15SE Silent Eagle («Сайлент Ігл») стало зменшення радіолокаційної помітності. Зокрема, для зменшення [[Ефективна площа розсіювання|ефективної площі розсіювання]] (ЕПР) у передній напівсфері передній край крила було покрито спеціальними радіопоглинальними матеріалами. Кілі відхилили на 15° від вертикалі (аналогічно хвостовому оперенню [[F/A-18 Hornet|F/А-18 Hornet]]), а озброєння розмістили в конформних [[Бомбовий відсік|відсіках]] (на попередніх моделях такі відсіки використовувались як паливні баки). Був представлений [[17 березня]] [[2009]] року, перший політ прототипу відбувся 8 липня 2010 року<ref>Carder, Phillip and Mary Ann Brett. [http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1328 «Boeing F-15 Silent Eagle Demonstrator Completes 1st Weapon Launch.»] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111007214033/http://boeing.mediaroom.com/index.php?s=43&item=1328|date=7 жовтня 2011}} Boeing, 20 July 2010. Retrieved: 18 August 2010.</ref><ref>Trimble, Stephen. [https://www.flightglobal.com/pictures-boeing-unveils-upgraded-f-15-silent-eagle-with-fifth-generation-features/85551.article «Boeing unveils upgraded F-15 Silent Eagle with fifth-generation features.»] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220804010144/https://www.flightglobal.com/pictures-boeing-unveils-upgraded-f-15-silent-eagle-with-fifth-generation-features/85551.article|date=4 серпня 2022}} ''Flight global'', 17 March 2009.</ref>. Програму було закрито 2015 року, коли всі потенційні покупці обрали інші літаки (переважно F-35 Lighting)<ref>{{cite web|url=http://www.flightglobal.com/news/articles/us-finalises-114-billion-saudi-order-for-f-15s-369304/|title=US finalises $11.4 billion Saudi order for F-15s|publisher=Flight International|date=9 березня 2012|access-date=8 березня 2015|archive-date=27 січня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160127171024/https://www.flightglobal.com/news/articles/us-finalises-114-billion-saudi-order-for-f-15s-369304/|url-status=live}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www1.voanews.com/english/news/Israeli-Purchase-of-Fighter-Jets-Seen-as-Litmus-Test-for-Continued-US-Support-100899349.html|title=Israeli Purchase of Fighter Jets Seen as Litmus Test for Continued US Support|work=VoA news|date=17 серпня 2010|access-date=8 березня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20110630055139/http://www.voanews.com/english/news/Israeli-Purchase-of-Fighter-Jets-Seen-as-Litmus-Test-for-Continued-US-Support-100899349.html|archive-date=30 червня 2011|url-status=dead}}</ref><ref>{{cite news|title=US Lockheed Martin F-35 chosen as Japan fighter jet|url=https://www.bbc.co.uk/news/world-asia-16259895|publisher=BBC News|date=20 грудня 2011|access-date=8 березня 2015|archive-date=7 вересня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200907123618/https://www.bbc.co.uk/news/world-asia-16259895|url-status=live}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.flightglobal.com/news/articles/south-korea-to-obtain-40-f-35as-393402/|title=South Korea to obtain 40 F-35As|work=Flightglobal|date=22 листопада 2013|access-date=8 березня 2015|archive-date=28 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131128170329/http://www.flightglobal.com/news/articles/south-korea-to-obtain-40-f-35as-393402/|url-status=live}}</ref>.

== Історія експлуатації ==

=== США ===

==== Операція «Щит пустелі» та «Буря в пустелі» ====
{{main|Операція «Щит пустелі»|Операція «Буря в пустелі»}}
[[Файл:USAF F-16A F-15C F-15E Desert Storm edit2.jpg|міні|220пкс|F-15E, разом з F-16 та F-15C в небі Кувейту під час операції «Буря в пустелі»]]

Першою військовою операцією для F-15E стала [[операція «Щит пустелі»]]. У відповідь на [[Вторгнення Іраку в Кувейт|іракське вторгнення до Кувейту]] в серпні 1990-го, американці перекинули в район [[Перська затока|Перської затоки]] {{iw|3=en|4=336th Fighter Squadron|336-ту винищувальну ескадрилью}}. Її розмістили на [[оман]]ській авіабазі Сіб. Протягом декількох місяців F-15E проводили регулярні військові навчання, очікуючи можливого нападу Іраку на [[Саудівська Аравія|Саудівську Аравію]]. Згодом до неї приєдналася і {{iw|3=en|4=335th Fighter Squadron|335-та винищувальна ескадрилья}}, а у грудні обидва підрозділи були перекинуті на аеродром у місті [[Ель-Хардж|Аль-Кардж]] (Саудівська Аравія), по ближче до іракського кордону<ref>Davies 2005, p. 14.</ref>.

[[Операція «Буря в пустелі»]] розпочалася 17 січня 1991 року. В першу ніч війни 24 F-15E завдали авіабомбового удару по п'яти виявлених пускових установках ракет [[Р-17]], тієї ж ночі по ракетних комплексах було завдано ще один авіаудар, в якому взяв участь 21 F-15E. Кожної ночі «ударні орли» вилітали на завдання з метою пошуку та знищення мобільних пускових установок Р-17 у західній частині Іраку. Також вони бомбардували місця ймовірного знаходження ракетних комплексів з метою недопущення нових пусків ракет<ref>Davies 2005, p. 22.</ref>. Але ці заходи виявилися малоефективними, тому що за перші 10 днів операції союзники не змогли знищити на землі жодного «Скаду»<ref name=":0">[http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15ef.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130620182556/http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15ef.html|date=20 червня 2013}} F-15E Strike Eagle</ref>.

Під час бойових вильотів F-15E доводилось вступати в повітряні бої з винищувачами противника. Так, у перший день операції проти Іраку F-15E засік [[МіГ-29]] і випустив по ньому AIM-9 Sidewinder, але ракета не влучила в ціль. Інші F-15E теж атакували іракський винищувач, але безуспішно. Але винищувач все ж таки був збитий ракетою невідомого походження<ref name="bennett">[http://www.airforce-magazine.com/MagazineArchive/Pages/1993/January%201993/0193bennett.aspx «Tim Bennett's War».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121026151326/http://www.airforce-magazine.com/MagazineArchive/Pages/1993/January%201993/0193bennett.aspx |date=26 жовтня 2012 }} ''Air Force magazine online'', January 1993.</ref><ref name="Davies_p17">Davies 2005, pp. 17-24.</ref>. 18 січня 1991-го під час бомбардування заводу паливо-мастильних матеріалів біля Басри був збитий F-15E, його екіпаж загинув. Американські пілоти описували це завдання як найважче та найнебезпечнішне за всю війну, тому що ціль була сильно захищена засобами протиповітряної оборони, такими як ЗРК [[С-125]], [[Куб (зенітний ракетний комплекс)|Куб]], [[Оса (зенітний ракетний комплекс)|Оса]] та {{iw|3=de|4=Roland (Waffensystem)|Roland (система озброєння)|Roland}} та протиповітряною артилерією.

Через два дні зенітно-ракетним комплексом [[С-75]] був збитий другий і останній F-15E. Екіпаж вижив і протягом кількох днів намагався уникнути потрапляння в полон. Але операція по їх порятунку була неможлива через високий ризик. Один із членів екіпажу навіть вийшов на зв'язок, але не зміг правильно себе ідентифікувати за допомогою коду. Згодом обоє пілотів були захоплені в полон іракцями<ref>Davies 2005, p. 25.</ref>.
[[Файл:MiG-29 wreck.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Іракський винищувач МіГ-29, знищений на землі під час бомбардування аеродрому]]
F-15E відзначилися під час бомбардувань авіабази Таліл, де знищили на землі 18 іракських бойових літаків. Для бомбардування застосовувались бомби з лазерним наведенням [[GBU-12 Paveway II|GBU-12]] та касетні [[CBU-87 Combined Effects Munition|CBU-87]]. 14 лютого «ударні орли» здобули свою єдину повітряну перемогу: вертоліт Мі-24<ref>Davies 2005, p. 29.</ref> (за іншими даними це був Hughes 500<ref>[http://www.airwar.ru/history/locwar/persg/vict91/vict91.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130620203901/http://www.airwar.ru/history/locwar/persg/vict91/vict91.html|date=20 червня 2013}} Победы ВВС коалиции в ходе «Бури в пустыни»</ref>). Того дня одна з американських груп спеціального призначення запросила підтримку з повітря. Пара F-15E, яка прилетіла на запит, засікла 5 іракських вертольотів. Ведучий пари захопив у приціл системи {{iw|3=en|4=Forward looking infrared|FLIR}} вертоліт, коли той вивантажував солдатів на землі, і скинув бомбу з лазерним наведенням [[GBU-10 Paveway II|GBU-10]]. Екіпаж вважав, що бомба не влучила в ціль і вже готувався застосувати ракету «повітря-повітря» AIM-9 Sidewinder, коли гелікоптер було знищено. Спецгрупа підтвердила, що в момент влучання бомби в ціль, вертоліт був на висоті близько 240 метрів<ref>Davies 2005, pp. 29-30.</ref>.
[[Файл:Destroyed Iraqi T-54A or Type 59.JPEG|міні|220пкс|Іракський танк Т-54А або Тип 59, знищений авіацією союзників (7.02.1991)]]
F-15E в ході війни атакували різноманітні високозахищені цілі, хоча пріоритетом залишалися пускові установки Р-17. Також вони завдавали ударів по місцях ймовірного перебування [[Саддам Хусейн|Саддама Хусейна]]. Напередодні наземної фази операції основним завданням для F-15E стало знищення бронетехніки противника. А коли вона почалася, то «ударні орли» зосередилися на безпосередній вогневій підтримці союзних військ. Війна закінчилася 1 березня 1991 року.

Ця війна стала «бойовим хрещенням» для F-15E. Основними завданнями літака були удари по найважливіших цілях противника: командних пунктах, аеродромах, складах, вузлах комунікацій, інфраструктурі ППО. Діяли «ударні орли» переважно в нічний час, на який припало 9/10 усіх вильотів. Із проблем, які виникли, відмічалась недоведеність новітньої на той час системи LANTIRN та недостатня її освоєність екіпажами<ref name=":0"/>.

==== Операції «Північна варта» та «Південна варта» ====
{{main|Операція «Саутерн Вотч»|Операція «Нортерн Вотч»|Безпольотні зони над Іраком}}
[[Файл:Iraq NO FLY ZONES.PNG|міні|220пкс|Межі безпольотних зон на півночі та півдні Іраку]]
Після завершення війни в Перській затоці міжнародна коаліція ввела над Іраком безпольотні зони. Офіційною метою їх введення був захист курдів та шиїтів. Дотримання їх непорушності було покладено на авіацію США, Британії та Франції. Але Ірак ніколи не визнавав цих зон і часто їх порушував. Під час одного з таких випадків іракські вертольоти атакували курдів біля Чамчамаля на півночі Іраку. Це побачила пара патрульних F-15E. Їм було заборонено відкривати вогонь, але пілоти вирішили пройти біля вертольотів на високій швидкості, створюючи сильний турбулентний потік, одночасно з тим направити лазер системи наведення на кабіну, щоб осліпити екіпаж. У результаті цих дій один іракський Мі-24 розбився, а інші відступили. Після цього випадку командування американських ПС заборонило пілотам F-15E знижуватись нижче 10000 футів (близько 3&nbsp;км), щоб запобігти повторенню ситуації<ref name="Davies_p30-1">Davies 2005, pp. 30-31.</ref>.
[[Файл:USAF F-15E Strike Eagle Iraq 1999.jpg|міні|ліворуч|220пкс|F-15E ПС США патрулює безпольотну зону на півночі Іраку (18.02.1999)]]
Протягом 1990-х рр. F-15E з {{iw|391st Fighter Squadron|391-ї}}, {{iw|492d Fighter Squadron|492-ї}} та {{iw|494th Fighter Squadron|494-ї}} винищувальних ескадрилей регулярно розгорталися для забезпечення безпольотних зон. 25 грудня 1992&nbsp;р. трапився повітряний бій між F-15E та іракським [[МіГ-25]]П, який завершився безрезультатно<ref name=":0"/>. У січні 1993-го Ірак порушив угоду про припинення вогню. У відповідь союзна авіація виконала ряд каральних авіударів, в яких брали участь 10 F-15E<ref name="Davies 2005, p. 33">Davies 2005, p. 33.</ref>. «Ударні орли» могли нести в одному вильоті широкий спектр озброєння, що дозволяло виконувати декілька завдань в одному вильоті. Під час вильотів вони тісно співпрацювали з платформами [[Літак дальнього радіолокаційного стеження|АВАКС]], що дозволяло отримувати нові завдання під час польоту і здійснювати незаплановані атаки на іракські цілі<ref name="Davies 2005, p. 33"/>. Після 1993-го кількість порушень безпольотної зони різко знизилась. В 1997 році Туреччина погодилася надавати [[Інджирлік (авіабаза)|авіабазу Інджирлік]] для проведення операції «Північна варта», що значно полегшувало патрулювання безпольотних зон.

У грудні 1998 року була проведена військова операція проти Іраку [[Операція «Дезерт Фокс»|«Лис пустелі»]], причиною її проведення послужила відмова іракців співпрацювати з інспекторами ООН. 28 грудня три F-15E скинули по дві високоточні 500-фунтові бомби GBU-12 на позиції ЗРК С-125<ref>[http://www.globalsecurity.org/military/ops/northern_watch-1998.htm «Operation Northern Watch 1998 Events».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305083400/http://www.globalsecurity.org/military/ops/northern_watch-1998.htm |date=5 березня 2016 }} ''Global Security.org'', 5 June 2011.</ref>. Після цих бомбардувань іракські війська різко збільшили кількість вторгнень у безпольотну зону, отже зросла кількість каральних і попереджувальних ударів, в яких брали участь F-15E. Наприклад, у період з 24 по 26 січня 1999-го вони бомбардували позиції іракських ЗРК біля [[Мосул]]а на півночі Іраку, застосовуючи {{iw|AGM-130}} та GBU-12<ref>Davies 2005, p. 35.</ref>.

F-15E робили вильоти в підтримку операцій «{{iw|3=en|4=Operation Provide Comfort|Provide Comfort}}<nowiki/>» та «Provide Comfort ІІ»<ref name="Davies_p30-1"/>, які тривали в період з квітня 1991-го по грудень 1996 року.

==== Боснійська війна ====
{{main|Боснійська війна}}
31 березня 1993 року [[Рада Безпеки ООН]] у відповідь на погіршення ситуації в Боснії та Герцеговині санкціювала створення безпольотної зони над нею. З метою забезпечити її непорушність 12 квітня [[НАТО]] розпочало операцію «[[Операція «Денай флайт»|Заборона на польоти]]». В серпні 1993-го до операції були залучені F-15E зі складу 492-ї та 494-ї винищувальних ескадрилей, вони діяли з [[Авіабаза Авіано|авіабази Авіано]] в Італії. Наприкінці 1993-го НАТО вирішило завдати бомбового удару по аеродрому в [[Удбина]] (Хорватія), який контролювався сербами. В завданні брали участь 30 літаків, в тому числі і 8 F-15E, завданням останніх було бомбардування сербських ЗРК «Куб». Але бомбардування було скасоване, коли літаки вже знаходились у повітрі. Причиною скасування стали строгі правила ведення бойових дій<ref name="davies_p43">Davies 2005, p. 43.</ref>, які виключали застосування зброї, якщо є висока імовірність жертв серед мирного населення. В грудні 1993-го F-15E завдали удару по ЗРК С-75 боснійських сербів, які обстріляли два [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|британських]] літаки [[Sea Harrier]]<ref name="davies_p44">Davies 2005, p. 44.</ref>. 21 листопада 1994 року авіація НАТО знову бомбардувала аеродром в Удбині, в атаці брали участь 39 літаків, у тому числі F-15E, але повністю вивести з ладу авіабазу не вдалося<ref>[http://www.airwar.ru/history/locwar/europe/yuairwar/yuairwar02.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130621032352/http://www.airwar.ru/history/locwar/europe/yuairwar/yuairwar02.html|date=21 червня 2013}} Воздушная война в Югославии. Часть 2.</ref>. Через три дні 20 натівських літаків атакували [[Протиповітряна оборона|ППО]] боснійських сербів біля м.&nbsp;Отока, під час атаки F-15E застосували протирадіолокаційні ракети [[AGM-88 HARM]]<ref name=":0"/>. 30 серпня 1995 року НАТО розпочало операцію «[[Операція НАТО в Боснії та Герцеговині (1995)|Обдумана сила]]», приводом до якої послужив мінометний обстріл ринку в [[Сараєво]], вину за який було покладено на боснійських сербів. Напередодні операції на Балкани було перекинуто ще одну ескадрилью F-15E&nbsp;— {{iw|90th Fighter Squadron|90-ту винищувальну}}. Під час операції F-15E завдавали багатократних авіаударів по сербській бронетехніці та засобах матеріально-технічного забезпечення в районі Сараєво. 9 вересня «ударні орли» вперше застосували GBU-15 в умовах бойових дій, під час бомбардування сербських наземних сил та засобів ППО біля м.&nbsp;[[Баня-Лука]]<ref name="davies_p44"/>. Всього під час кампанії на Балканах 492-га та 494-та ескадрильї здійснили 2500 вильотів, із них 2000 на рахунку на 492-ї.

==== Операція «Союзна сила» ====
{{main|Бомбардування Югославії силами НАТО}}
[[Файл:Aviano f-15.jpg|міні|220пкс|F-15E, який бере участь в операції «Союзна сила» вилітає на бойове завдання з [[Авіабаза Авіано|авіабази Авіано]] (Італія). 28 березня 1999&nbsp;р.]]

24 березня 1999 року НАТО розпочало [[Бомбардування Югославії силами НАТО|військову операцію проти Югославії]], якій було присвоєно назву «Союзна сила». Причинами для застосування сили стали [[Косовська війна|ситуація в Косові]] та відхилення натівського ультиматуму югославським керівництвом. В перший день операції 26 F-15E зі складу 492-ї і 494-ї ескадрилей завдали ударів по югославських ЗРК, радарах раннього попередження та інших об'єктах ППО<ref>Davies 2005, p. 46.</ref>. «Ударні орли» діяли з італійської [[Авіабаза Авіано|авіабази Авіано]] та британської {{iw|RAF Lakenheath|Lakenheath}}. Бойові вильоти зазвичай тривали по 7,5 годин, включаючи два дозаправлення в повітрі. F-15E могли в одному вильоті нести зброю класу «повітря-повітря» та «повітря-земля», що давало змогу виконувати в одному вильоті повітряне патрулювання та ударні завдання<ref>Davies 2005, p. 47.</ref>.

Югославська протиповітряна оборона розглядалася союзним командуванням як серйозна загроза для авіації НАТО. Особливо це проявилося 27 березня, коли був збитий американський бомбардувальник-невидимка [[Lockheed F-117 Nighthawk|F-117 Nighthawk]]. Після цього випадку F-15E стали активно застосовувати ракети «повітря-земля» AGM-130, що дозволяло атакувати цілі з більшої відстані<ref>Davies 2005, p. 59.</ref>. Із застосуванням цієї ракети F-15E пов'язаний інцидент з атакою залізничного моста в момент проходження по ньому пасажирського потяга, що привело до загибелі 14 мирних жителів. Керівництво НАТО пояснило, що під час пуску ракети екіпаж не міг розпізнати потяг, а коли потяг все ж таки потрапив у поле зору камери AGM-130, то оператор не встиг відреагувати<ref>[http://www.nato.int/kosovo/press/p990413a.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160914183205/http://www.nato.int/kosovo/press/p990413a.htm|date=14 вересня 2016}} Press Conference by Jamie Shea and General Wesley Clark NATO HQ, Brussels, 13 Apr. 1999</ref>. F-15E був єдиним залученим до операції літаком, який був спроможний нести ракети AGM-130 та протибункерні бомби GBU-28<ref name="48th">{{Cite web |url=http://www.skytrailer.com/48%20FW.htm |title=48th Fighter Wing |accessdate=9 липня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130117015534/http://www.skytrailer.com/48%20FW.htm |archivedate=17 січня 2013 |deadurl=yes }}</ref>. Також F-15E часто застосовували протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM для боротьби з югославською ППО. Військові дії завершилися 10 червня 1999 року поразкою Югославії, а в кінці червня F-15E повернулися в місця своєї постійної дислокації<ref name="48th"/>.

==== Операція «Нескорена свобода» ====
{{main|Операція «Нескорена свобода»|Операція «Буря в пустелі»}}
[[Файл:F-15E drops 2,000-pound munitions Afghanistan 2009.jpg|міні|220пкс|F-15E із 336-ї експедиційної винищувальної ескадрильї скидають 2000-фунтові бомби на ціль у Східному Афганістані. (26 листопада 2009 року)]]

У відповідь на [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|теракти 11 вересня 2001 року]] США розпочали [[Війна проти тероризму|війну проти міжнародного тероризму]]. Першою ціллю став [[Афганістан]], яким керували [[Талібан|таліби]] та де знаходилися основні бази «[[Аль-Каїда|Аль-Каїди]]». Військова операція в Афганістані дістала назву «[[Війна в Афганістані (з 2001)|Нескорена свобода]]». Перші американські війська для участі в операції були розгорнуті вже 19 вересня 2001 року, включаючи {{iw|391st Fighter Squadron|391-шу винищувальну ескадрилью}}, укомплектованому F-15E. Вона була розміщена на авіабазі {{iw|Ахмед аль Джабер|||Ahmed Al Jaber Air Base}} у [[Кувейт]]і. Операція розпочалася 7 жовтня; уже в перший день бойових дій авіація та ППО талібів були практично знищені<ref name=":1">[http://www.airwar.ru/history/locwar/afgan/taliban/taliban.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130621021247/http://www.airwar.ru/history/locwar/afgan/taliban/taliban.html|date=21 червня 2013}} Воздушная война против талибов</ref>. Єдиними протиповітряними засобами талібів залишалися [[Переносний зенітно-ракетний комплекс|переносні зеніті ракетні комплекси]] [[Стріла-2]] та [[FIM-92 Stinger]], а також зенітна артилерія, які були ефективні лише на низьких висотах. Тому загроза для авіації союзників у небі Афганістану стала мінімальною<ref name="davies_p64">Davies 2005, p. 64.</ref>.

У перші дні операції F-15E не брали участі в авіанальотах на Афганістан, тому що не вдалося отримати дозвіл на розміщення літаків в одній із сусідніх з Афганістаном країн<ref name="f15e">{{Cite web |url=http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15ef.html |title=F-15E Strike Eagle |accessdate=27 червня 2013 |archive-date=20 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130620182556/http://www.airwar.ru/enc/fighter/f15ef.html }}</ref>. Але вже 17 жовтня F-15E здійснили перші авіаудари по території Афганістану<ref name="f15e"/><ref name=":1"/>. В перші тижні операції «ударні орли» завдавали ударів по військовій інфраструктурі талібів, складах постачання, тренувальних таборах «Аль-Каїди» та печерах, у яких знаходились важливі цілі.

Для враження цілей широко застосовувалися ракети AGM-130 та керовані бомби {{iw|GBU-15}}. Для знищення укріплених цілей, особливо тих, які знаходилися в печерах, використовували 2000-фунтові бомби [[GBU-24 Paveway III|GBU-24]] та протибункерні [[GBU-28]]. Часто «ударні орли» діяли разом із багатоцільовими винищувачами [[General Dynamics F-16 Fighting Falcon|F-16C]]. Вильоти доводилося здійснювати в обліт території Ірану, що займало багато часу. Через декілька тижнів авіація союзників почала відчувати нестачу цілей для авіаударів, тому що майже всі намічені цілі були знищені. На перше місце виходить безпосередня підтримка союзних військ (80&nbsp;% всіх вильотів)<ref name=":1"/> і здійснення авіаударів за їхнім запитом. При виконанні цих завдань F-15E активно застосовували керовані бомби [[GBU-12 Paveway II|GBU-12]] та вільнопадаючі [[Mark 82|Mk-82]]. Через різноманітність цілей F-15E в одному вильоті могли нести кілька різних видів боєприпасів. Наприклад, під час однієї з місій «ударні орли», які брали в ній участь, несли по одній GBU-28, дві GBU-24 та шість GBU-12<ref name="davies_p64"/>. Основними цілями на цьому етапі війни стають окремі групи талібів, легкий транспорт та конвої постачання. Це зумовило активне застосування «ударними орлами» свого гарматного озброєння для знищення цілей<ref>Davies 2005, p. 65.</ref>.
[[Файл:F-15E 391st USAF 081215-F-7823A-931.jpg|міні|ліворуч|220пкс|F-15E застосовує теплові приманки. Афганістан, 15 грудня 2008]]
Вильоти на безпосередню підтримку військ змушували багато часу патрулювати над територіями, де йшли бої, а віддаленість аеродромів базування зумовила тривалий підлітний час. Тому кожен виліт на завдання займав досить багато часу. Один такий виліт чотирьох F-15E із 394-ї винищувальної ескадрильї зайняв 15,5 годин (із них 9 годин вони знаходились над зоною бойових дій). Цей виліт став найдовшим в історії літаків такого класу. Під час нього F-15E атакували два командні пункти талібів та дві будівлі, які імовірно використовувалися противником. При цьому під час вильоту F-15E дозаправлялися в повітрі 12 разів<ref>Davies 2005, pp. 68-69.</ref>. 21 листопада Узбекистан дозволив використовувати союзникам свою авіабазу біля міста Карши, куди було відразу перекинуто F-15E із складу 48-го винищувального авіакрила. Це дозволило скоротити підлітний час до 15—20 хвилин<ref name=":1"/>.

На початку грудня режим талібів було повалено; війна перейшла в партизанську стадію, а інтенсивність бойових дій значно знизилась. Основними задачами F-15E стали підтримка союзних військ, авіаудари за їхнім запитом та патрулювання афганського повітряного простору. Через те, що війна триває досить довго, авіаційні підрозділи, які мають на озброєнні F-15E, періодично змінюють один одного. Одним із прикладів застосування F-15E на цьому етапі може служити [[операція «Анаконда»]] (1—18 березня 2002 року), в якій «ударні орли» здійснювали безпосередню авіаційну підтримку союзних військ та атакували цілі за їхнім запитом. 4 березня F-15E знищили спостережний пункт талібів та завдали удару по мінометній позиції талібів, яка вела вогонь по групі «[[SEAL|морських котиків]]» в [[Шах-і-Кот|долині Шахі-Кот]]<ref name="davies_p72">Davies 2005, p. 72.</ref>. Під час операції за допомогою гранатомета був збитий вертоліт [[Boeing CH-47 Chinook|MH-47E]] з групою «морських котиків» на борту<ref name="davies_p73">Davies 2005, p. 73.</ref>. Частина спецназівців та членів екіпажу вижила, але була атакована переважаючими силами противника. F-15E були залучені для їх підтримки, вони скинули 11 бомб GBU-12 і провели гарматний обстріл сил талібів у безпосередній близькості від вцілілих спецназівців<ref name="davies_p73"/>.

[[23 серпня]] [[2007]] року F-15E помилково скинув 500-фунтову (близько 230&nbsp;кг) на позиції [[Збройні сили Великої Британії|британських військ]], в результаті чого загинуло троє британських солдатів<ref>Harding, Thomas, Tom Coghlan and Aislinn Simpson. [http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/1561313/Outcry-as-friendly-fire-kills-three-UK-soldiers.html «Outcry as 'friendly fire' kills three UK soldiers».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161222152904/http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/1561313/Outcry-as-friendly-fire-kills-three-UK-soldiers.html |date=22 грудня 2016 }} ''The Telegraph'', 25 August 2007.</ref> Офіційною причиною інциденту було названо плутанину між авіанавідником та екіпажем літака при координуванні бомбардування<ref>[http://www.hmsolicitors.co.uk/news/grid-reference-confusion-led-to-death-of-anglian-soldiers «Grid reference confusion led to death of Anglian soldiers».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120323154142/http://www.hmsolicitors.co.uk/news/grid-reference-confusion-led-to-death-of-anglian-soldiers |date=23 березня 2012 }} ''hmsolicitors.co.uk'', 16 December 2009.</ref>. 13 вересня 2009 року F-15E над Північним Афганістаном збив безпілотний літальний апарат [[General Atomics MQ-9 Reaper|MQ-9 Reaper]], над яким було втрачено контроль, тому що він міг порушити чужий повітряний простір<ref>[http://www.securitymanagement.com/news/usaf-shoots-down-out-control-reaper-over-northern-afghanistan-006194 «USAF Shoots Down Out-of-Control Reaper Over Northern Afghanistan».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090923190400/http://www.securitymanagement.com/news/usaf-shoots-down-out-control-reaper-over-northern-afghanistan-006194 |date=23 вересня 2009 }} ''Securitymanagement.com'', 16 September 2009.</ref>.

==== Операція «Іракська свобода» ====
{{main|Війна в Іраку (2003—2011)}}
[[Файл:494th_Fighter_Squadron_F-15E_Strike_Eagle.jpg_.jpg|міні|праворуч|220пкс|F-15E {{iw|494th Fighter Squadron|494-ї винищувальної ескадрильї}} злітає з британської авіабази {{iw|RAF Lakenheath|Lakenheath}} під час операції «Іракська свобода»]]

Наприкінці 2002 року через напруженість навколо Іраку {{iw|4th Fighter Wing|4-му винищувальному авіакрилу}} з [[Сеймур Джонсон (авіабаза)|авіабази Сеймур Джонсон]] ([[Північна Кароліна]]) було наказано тримати в готовності для передислокації до [[Перська затока|Перської затоки]] мінімум одну ескадрилью. В січні 2003 року 336-та винищувальна ескадрилья в складі 24 літаків була розгорнута на авіабазі {{iw|Al Udeid Air Base|Al Udeid}} ([[Доха]], [[Катар]])<ref name="davies_p77-78">Davies 2005, pp. 77-78.</ref>. В кінці січня F-15E почали польоти в підтримку операції «Південна варта», вони зазвичай виконували патрульні і розвідувальні завдання, а екіпажі додатково знайомилися з регіональною специфікою та місцевими {{нп|правила ведення бою|правилами ведення бою|ru|Правила ведения боя}}<ref name="davies_p77-78"/>. Крім того, «ударні орли» здійснювали численні атаки на цілі в західному та південному Іраку. Авіаудари здійснювалися по радарах, станціях радіозв'язку, командних пунктах та засобах протиповітряної оборони. Наприклад, в одну з ночей чотири F-15E за допомогою авіабомб GBU-24 знищили штаб [[Республіканська гвардія Іраку|Республіканської Гвардії]] в [[Басра|Басрі]], в той час інша четвірка F-15E знищила штаб місцевого сектора ППО шістьма бомбами GBU-10<ref name="davies_p80">Davies 2005, p. 80.</ref>.

До кінця лютого 336-та винищувальна ескадрилья отримала додаткові екіпажі з інших ескадрилей, які мають на озброєнні F-15E. Це 333-тя, 334-та (авіабаза Seymour Johnson) та 391-ша винищувальні ескадрильї (авіабаза {{iw|Mountain Home Air Force Base|Mountain Home}}, штат [[Айдахо]]). Таким чином була досягнута чисельність у чотири екіпажі на один літак<ref name="davies_p80"/>. На початку березня 336-й ескадрильї були передані літаки та особовий склад 335-ї винищувальної ескадрильї. F-15E продовжували протягом березня, до офіційного початку операції «Іракська свобода», завдавати авіаударів по цілям на території Іраку, з метою підірвати військовий потенціал іракської армії та полегшити проведення операції. Наприклад, під час таких ударів F-15E знищили іракську систему протиповітряної оборони та радарів раннього попередження на кордоні Іраку з Йорданією. Це дозволило американським F-16 та гелікоптерам, коли почалася війна, здійснювати вильоти з території [[Йорданія|Йорданії]]. Також F-15E знищили декілька іракських радарів та радіостанцій біля авіабази «Н3» (кодове позначення бази американцями). Під час цих місій F-15E зустрічали запеклий опір з боку іракської ППО<ref name="davies_p82">Davies 2005, p. 82.</ref>.
[[Файл:Baghdad etm 2003092 lrg.jpg|міні|ліворуч|220пкс|На супутниковому фото, зробленому 2 квітня 2003&nbsp;р., Багдад після бомбардувань авіацією союзників]]

19 березня, майже за добу до офіційного оголошення війни, [[Lockheed F-117 Nighthawk|F-117]] здійснили удар по імовірному місцю перебування Саддама Хусейна<ref>[http://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/invasion/cron/] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080331235432/http://www.pbs.org/wgbh/pages/frontline/shows/invasion/cron/|date=31 березня 2008}} A chronology of the six-week invasion of Iraq, drawn from the FRONTLINE documentary.</ref>. Паралельно з тим F-15E скинули протибункерні бомби GBU-28 на цілі біля авіабази «Н3». 20 березня, коли війна офіційно розпочалася, F-15E завдали удару ракетами «повітря-земля» AGM-130 по стратегічно важливих комунікаціях, командних пунктах та інших ключових цілях у Багдаді. При цьому кількість промахів була мінімальною, майже всі ракети вразили намічені цілі, можливою причиною такого результату була тісна взаємодія «ударних орлів» з літаками [[Радіоелектронна боротьба|радіоелектронної боротьби]] [[Grumman EA-6 Prowler|Grumman EA-6B Prowler]]<ref>Davies 2005, p. 83.</ref>.

3 квітня 2003&nbsp;р. екіпаж F-15E помилково прийняв американську [[Реактивна система залпового вогню|реактивну систему залпового вогню]] [[M270 MLRS|М270]] за іракський ЗРК і скинув на неї 500-фунтову (230-кг) бомбу з лазерним наведенням, убивши трьох і поранивши п'ятьох американських військовослужбовців<ref>Dao, James. [http://www.nytimes.com/2005/04/15/national/15friendly.html?n=Top/Reference/Times%20Topics/People/D/Dao,%20James&pagewanted=all&position= «A Trail of Pain From a Botched Attack in Iraq in 2003».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200317084435/https://www.nytimes.com/2005/04/15/us/a-trail-of-pain-from-a-botched-attack-in-iraq-in-2003.html |date=17 березня 2020 }} ''[[The New York Times]]'', 15 April 2005.</ref>. 6 квітня F-15E (88-1694), керований екіпажем у складі капітана Еріка Даса та майора Вільяма Воткінса, здійснив критично важливе задання по підтримці спецпідрозділу в тилу противника<ref name="Posthumous_Awards"/>. Наступного дня їхній літак було збито вогнем ППО біля [[Тікріт]]у, при цьому обидва члени екіпажу загинули<ref>{{Cite web |url=http://www.airwar.ru/history/locwar/persg/poteri2007/poteri2007.html |title=Потери ВВС коалиции в Ираке 2003—2007 гг. |accessdate=18 липня 2013 |archive-date=20 червня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130620210517/http://www.airwar.ru/history/locwar/persg/poteri2007/poteri2007.html }}</ref>. Згодом кожен із них був посмертно нагороджений за свої дії [[Пурпурне Серце (США)|медаллю «Пурпурне серце»]] та [[Хрест льотних заслуг (США)|Хрестом льотних заслуг]]<ref name="Posthumous_Awards">Hafemeister, Rob. [http://amarillo.com/stories/100803/new_dasgiven.shtml «Das Given Posthumous Awards: Former Amarilloan honored in death».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110603235213/http://amarillo.com/stories/100803/new_dasgiven.shtml |date=3 червня 2011 }} ''Air Force Times'', 18 August 2003.</ref>.

Під час війни «ударним орлам» було зараховано знищення 60&nbsp;% сил дивізії «Медіна», яка входила до складу елітної Республіканської гвардії. В результаті ударів по аеродромах противника F-15E знищили на землі 65 іракських бойових літаків<ref name="davies_p82"/>, також на їх рахунку знищення ключових об'єктів ППО та командних пунктів у Багдаді. Під час війни F-15E тісно співпрацювали з багатоцільовими винищувачами F-16 та бомбардувальниками F-117 ПС США, [[Повітряні сили Австралії|австралійськими]] винищувачами-бомбардувальниками [[McDonnell Douglas F/A-18 Hornet|F/А-18]] та [[Повітряні сили Великої Британії|британськими]] винищувачами-бомбардувальниками [[Panavia Tornado|«Торнадо» IDS]].

==== Операція «Одіссея. Світанок» ====
{{main|Операція «Одіссея. Світанок»}}
[[Файл:Operation Odyssey Dawn F-15E.jpg|міні|праворуч|220пкс|F-15E з 492-ї винищувальної ескадрильї, який бере участь в операції «Одіссея. Світанок», готується до вильоту з британської авіабази Lakenheath (19.03.2011).]]

Після прийняття [[Резолюція Ради Безпеки ООН 1973|Резолюції Ради Безпеки ООН 1973]] від 17 березня 2011 року, 18 F-15E {{iw|48th Fighter Wing|48-го винищувального авіакрила}} американських ПС були розгорнуті для встановлення безпольотної зони над Лівією в рамках [[Операція «Одіссея. Світанок»|операції «Одіссея. Світанок»]]. Вона розпочалася 19 березня, основним завданням для союзною авіації в перші дні операції була нейтралізація лівійської ППО. Уже на третій день бойових дій усі виявлені ЗРК [[С-75]], [[С-125]] та [[С-200]] були знищені, але залишилися мобільні ЗРК «[[Куб (зенітний ракетний комплекс)|Куб]]» та «[[Оса (зенітний ракетний комплекс)|Оса]]», які представляли загрозу для авіації союзників<ref>DOD News Briefing with Vice Adm. Gortney from the Pentagon on Libya Operation Odyssey Dawn [http://www.defense.gov/transcripts/transcript.aspx?transcriptid=4787] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110529171115/http://www.defense.gov/transcripts/transcript.aspx?transcriptid=4787|date=29 травня 2011}} March 20, 2011</ref>.
[[21 березня]] F-15E (91-304), який вилетів на завдання з авіабази Авіано, розбився в 40&nbsp;км на південний захід від міста [[Бенгазі]] через технічні проблеми<ref>Crilly, Rob. [http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/africaandindianocean/libya/8397587/Libya-US-fighter-jet-crash-lands-in-field-near-Benghazi.html «Libya: US fighter jet crash lands in field near Benghazi»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180314110019/https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/africaandindianocean/libya/8397587/Libya-US-fighter-jet-crash-lands-in-field-near-Benghazi.html |date=14 березня 2018 }} ''The Telegraph'', 22 March 2011</ref>. Обоє членів екіпажу успішно катапультувалися і приземлилися на території, контрольованій лівійськими повстанцями<ref name=":2">Details of Marines' pilot rescue released [http://www.marinecorpstimes.com/article/20110322/NEWS/103220321/Details-of-Marines-pilot-rescue-released] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131231125937/http://www.marinecorpstimes.com/article/20110322/NEWS/103220321/Details-of-Marines-pilot-rescue-released|date=31 грудня 2013}} «Marine Corps Time Home» Mar. 22, 2011</ref>. Для їх евакуації була проведена операція 26-м експедиційним підрозділом [[Корпус морської піхоти США|морської піхоти США]], в якій були задіяні один конвертоплан [[Bell Boeing V-22 Osprey|MV-22]], при підтримці двох штурмовиків [[McDonnell Douglas AV-8B Harrier II|AV-8В]], двох вертольотів [[Sikorsky CH-53E Super Stallion|CH-53E Super Stallion]] та транспортного літака [[Lockheed Martin C-130J Super Hercules|KC-130J Super Hercules]]; евакуація пройшла успішно, пілоти були врятовані<ref name=":2"/>. 22 березня лівійська система ППО була придушена, тому союзна авіація переключилася на удари по наземних силах [[Муаммар Каддафі|Каддафі]]<ref>{{cite news |last1=Bumiller |first1=Elisabeth |first2=David D. |last2=Kirkpatrick |date=23 березня 2011 |url=http://www.nytimes.com/2011/03/24/world/africa/24libya.html?partner=rss&emc=rss |title=Allies Pressure Qaddafi Forces Around Rebel Cities |newspaper=The New York Times |accessdate=20 липня 2013 |archive-date=26 березня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110326055409/http://www.nytimes.com/2011/03/24/world/africa/24libya.html?partner=rss&emc=rss }}</ref>. Операція «Одіссея. Світанок» завершилася 31 березня, коли командування всіма повітряними операціями було передано від США до НАТО, які продовжилися вже в рамках операції «[[Операція «Unified Protector»|Unified Protector]]»<ref>{{cite web|url=http://www.nato.int/cps/en/SID-4618E83B-9204E6B0/natolive/opinions_71897.htm|title=NATO Press Briefing|publisher=NATO|date=2011-03-31|archiveurl=https://www.webcitation.org/6INPNogAD?url=http://www.nato.int/cps/en/SID-4618E83B-9204E6B0/natolive/opinions_71897.htm|archivedate=2013-07-25|accessdate=2013-07-20|deadurl=no}}</ref>.

=== Ізраїль ===

[[Файл:F-15I Thunder shoots up.jpg|міні|ліворуч|220пкс|F-15I ізраїльських ПС у польоті (27.12.2012).]]

Після [[Війна в Перській затоці|війни в Затоці]], під час якої Ізраїль обстрілювався ракетами Р-17, його керівництво усвідомило необхідність мати ударний літак із великим радіусом дії. Ізраїльський уряд ухвалив рішення закупити такі літаки і зробив відповідний запит авіавиробникам. На нього відгукнулися американські компанії [[Lockheed Martin]], яка запропонувала спеціальну версію [[General Dynamics F-16 Fighting Falcon|F-16]], та [[McDonnell Douglas]], яка запропонувала [[McDonnell Douglas F/A-18 Hornet|F/А-18]] та F-15Е. 27 січня ізраїльський уряд оголосив, що закупить 21 F-15I, модифікацію F-15Е. 12 травня 1994 року американський уряд дав дозвіл на закупку, але при умові, що замовлення буде збільшене до 25 літаків. Ізраїльський уряд погодився на такі умови і в листопаді 1995-го зробив замовлення на 25 F-15I з двигунами [[Pratt & Whitney F100|Pratt & Whitney F100-PW-229]] вартістю 1,76&nbsp;млрд доларів<ref name="F-15I Thunder"/>. Виробництво літаків тривало з 1996 по 1998 рік<ref name=":4">name=davies_2002</ref>. Церемонія передачі першого літака [[ВПС Ізраїлю|ізраїльським ПС]] пройшла 6 листопада 1997&nbsp;р.<ref>F-15I [http://israeli-weapons.com/weapons/aircraft/f-15i/F-15I.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130729222924/http://www.israeli-weapons.com/weapons/aircraft/f-15i/F-15I.html|date=29 липня 2013}} www.israeli-weapons.com</ref> Перші два F-15I прибули в Ізраїль 19 січня 1998 року. Всі F-15I експлуатуються в складі {{iw|69 Squadron (Israel)|69-ї ескадрильї «Молоти»}}, в якій вони замінили [[McDonnell Douglas F-4 Phantom II|F-4 Phantom II]]. На початку 1999 року ізраїльське розглядало можливість купівлі додаткової партії F-15I<ref name=":3">[http:/www.airwar.ru/enc/fighter/f15i.html F-15I Ra'am (Thunder)]</ref>, але згодом відмовилося від цих планів на користь закупки додаткової кількості F-16І<ref>F-16I Sufa [http://www.airwar.ru/enc/fighter/f16i.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130814164919/http://airwar.ru/enc/fighter/f16i.html|date=14 серпня 2013}}</ref>.

F-15I досягнули експлуатаційної готовності в 1999 році, хоча ще в жовтні 1998-го 3 літаки взяли участь у спільних із США навчаннях «{{iw|Red Flag exercise|Червоний прапор}}»<ref name=":3"/>. Ізраїль до покупки F-15I мав на озброєнні інші версії F-15 і всю необхідну для їх експлуатації та обслуговування інфраструктуру. Це значно знизило затрати часу та коштів на освоєння нових літаків. Крім того Ізраїль випускав ряд вузлів та агрегатів для F-15I, що істотно полегшувало їх постачання<ref name=":3"/>. Свій перший бойовий виліт F-15I здійснили 11 січня 1999 року, завдавши авіаудару по території південного [[Ліван]]у. Після цього вони залучалися для підтримки виведення ізраїльських військ із території південного Лівану в травні 2000-го<ref>[[#Eagles|Aloni 2006]], p. 80</ref>. У 2001&nbsp;р. F-15I вперше взяли участь у міжнародному авіашоу, яке відбулося на {{iw|RAF Waddington|британській авіабазі Waddington}}<ref>{{cite web|url=http://myweb.tiscali.co.uk/mrigby/ra-am.html|accessdate=2011-06-25|title=F15I Ra'am Waddington 2001|archiveurl=https://www.webcitation.org/6INPPTqe6?url=http://myweb.tiscali.co.uk/mrigby/ra-am.html|archivedate=2013-07-25|deadurl=no}}</ref>.

[[Файл:Syrian Reactor Before After.jpg|міні|праворуч|220пкс|Будівля, знищена ізраїльськими F-15I під час операції «Orchard», до бомбардування (ліворуч) і після нього (праворуч).]]

F-15І активно застосовувалися під час [[Друга інтифада|Другої інтифади]] та [[Війна в Секторі Гази (2008—2009)|операції «Литий свинець»]]. Основним їх завданням було здійснення точних авіаударів по об'єктах, які використовували бойовики. При цьому такі цілі, як правило, знаходилися в межах населених пунктів, що значно ускладнювало удари по них. Під час [[Лівано-ізраїльський конфлікт 2006 року|Другої ліванської війни]] в 2006 році F-15I здійснили 1400 вильотів, налітавши сумарно 2300 годин. Це більше, ніж зробив будь-який інший ізраїльський бойовий літак у цьому конфлікті. Основним заданням F-15I в ньому була безпосередня підтримка своїх військ і знищення цілей за їхнім запитом. Для таких завдань F-15I відмінно підходив, тому що мав бойове навантаження і тривалість польоту більшу, ніж будь-який інший літак ПС Ізраїлю. Саме через ці якості на F-15I покладалися завдання по знищенню стратегічно важливих цілей противника. Наприклад, [[операція «Поза межами»]], проведена 6 вересня 2007 року, під час якої 10 F-15I під прикриттям F-16I знищили ціль на території Сирії, яку Ізраїль вважав споруджуваним ядерним реактором<ref>[[#Avidror|Aloni and Avidror 2010]], pp. 219—221</ref><ref>{{cite news|first=Uzi|last=Mahnaimi|title=Israelis 'blew apart Syrian nuclear cache'|url=http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/middle_east/article2461421.ece|publisher=The Sunday Times|date=16 вересня 2007|accessdate=10 червня 2011|location=London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110524020020/http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/middle_east/article2461421.ece|archivedate=24 травня 2011|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.spiegel.de/international/world/0,1518,658663,00.html|title=The Story of 'Operation Orchard' - How Israel Destroyed Syria's Al Kibar Nuclear Reactor|first1=Erich|last1=Follath|first2=Holger|last2=Stark|accessdate=10 червня 2011|publisher=Der Spiegel|date=11 лютого 2009|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110610212105/http://www.spiegel.de/international/world/0,1518,658663,00.html|archivedate=10 червня 2011|deadurl=no}} Squadron explicitly mentioned in attached graphic.</ref>. Екіпажі F-15І також готуються до можливого здійснення ударів по іранських ядерних об'єктах<ref>{{cite news|url=http://fr.jpost.com/servlet/Satellite?pagename=JPost/JPArticle/ShowFull&cid=1136361083662|title=Report: IAF trained for Iran attack|newspaper=The Jerusalem Post|date=15 січня 2006|accessdate=25 червня 2011}}{{Недоступне посилання|date=лютий 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.

=== Саудівська Аравія ===

В грудні 1992 року [[Саудівська Аравія]] та компанія McDonnell Douglas підписали контракт на постачання 72 F-15S (варіант F-15Е для ПС Саудівської Аравії) на суму 9 млрд&nbsp;$<ref name=":0"/>. Спочатку Саудівська Аравія планувала закупити одномісну версію F-15Е&nbsp;— F-15F, але [[Конгрес США|американський Конгрес]] заборонив їх продаж до цієї країни<ref name="Jenkins_p41">Jenkins 1998, p. 41.</ref>. Виробництво та поставки F-15S тривали з 1996 по 1998&nbsp;рр.<ref name=":4"/> В жовтні 2007&nbsp;р. Саудівська Аравія закупила в компанії General Electric 65 двигунів GE F110-GE-129C А-15S на суму 300 млн&nbsp;$<ref name=":5"/>. Перше бойове застосування саудівських «ударних орлів» відбулося в листопаді 2009 року. F-15S разом із бомбардувальниками Tornado завдавали серію авіабомбових ударів по [[Шиїтський заколот в Ємені|шиїтських повстанцях]] на півночі Ємену. Це був перший випадок, коли ПС Саудівської Аравії взяли участь у бойових діях з часів операції «Буря в пустелі» в 1991 році<ref>[http://www.msnbc.msn.com/id/33670149/ns/world_news-mideastn_africa/ «Saudis bomb Yemen rebels across border».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121102205930/http://www.msnbc.msn.com/id/33670149/ns/world_news-mideastn_africa/ |date=2 листопада 2012 }} ''MSNBC''.</ref>.

В жовтні 2010 року Саудівська Аравія зробила запит на закупку 84 F-15SA та модернізацію існуючого парку F-15S до рівня SA<ref name="F-15SA"/>. Спочатку близькосхідна країна цікавилася F-15SE, але була вимушена відмовитися від його закупок і зупинитися на простішій версії F-15SA<ref>Barrie, Douglas. [http://www.aviationweek.com/aw/generic/story.jsp?id=news/F15E-091009.xml&headline=U.S.,%20Saudis%20Deal%20For%20Additional%20Eagles&channel=defense «U.S., Saudis Deal For Additional Eagles».]{{Недоступне посилання}} ''Aviation Week'', 10 September 2009.</ref>. 29 грудня 2011 року Саудівська Аравія підписала великий оборонний контракту на суму 29,4 млрд&nbsp;$, в який включена закупка 84 F-15SA і модернізацію до їх рівня 68-ми F-15S, що вже стоять на озброєнні<ref>Wolf, Jim. [http://www.reuters.com/article/2011/12/29/us-usa-arms-saudiarabia-idUSTRE7BS0LJ20111229 «U.S. Saudi fighter jet sale to help offset Iran».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924161319/http://www.reuters.com/article/2011/12/29/us-usa-arms-saudiarabia-idUSTRE7BS0LJ20111229 |date=24 вересня 2015 }} ''Reuters'', 29 December 2011.</ref>. Також за цим контрактом буде закуплена велика кількості озброєння, додаткових систем та запасних деталей для саудівських літаків. Серед них ракети «повітря-повітря» [[AIM-9 Sidewinder|AIM-9X]] (500 одиниць) та [[AIM-120 AMRAAM|AIM-120C/7]] (500); високоточні боєприпаси класу «повітря-земля» [[GBU-24 Paveway III]] (1100), GBU-31B V3 [[JDAM]] (1000), {{iw|CBU-97 Sensor Fuzed Weapon|CBU-105D/B SFW/WCMD}} (1300); протикорабельні ракети [[Гарпун (ракета)|AGM-84 Block II Harpoon]] (400) та [[Протирадіолокаційна ракета|протираділокаційні ракети]] [[AGM-88 HARM|AGM-88B HARM]] (600); 11000 вільнопадаючих (некерованих) авіабомб (Mk 82 Mk 84); 169 систем інфрачервоного пошуку та наведення AN/AAS-42, 158 систем прицілювання AN/AAQ-33 Sniper та інше озброєння і обладнання<ref name="F-15SA"/>. Підписання контракту зустріло занепокоєння ряду американських політиків та ізраїльського керівництва через можливу загрозу безпеці Ізраїлю. Але адміністрація Барака Обами підтримала продаж озброєння Саудівській Аравії через політичні та фінансові вигоди<ref>[http://www.reuters.com/article/2011/12/29/us-usa-arms-saudiarabia-idUSTRE7BS0LJ20111229 U.S. Saudi fighter jet sale to help offset Iran] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924161319/http://www.reuters.com/article/2011/12/29/us-usa-arms-saudiarabia-idUSTRE7BS0LJ20111229 |date=24 вересня 2015 }} Dec 29, 2011</ref>. Підготовка саудівських екіпажів та технічного персоналу для F-15SA розпочнеться в 2014 році. Перші літаки замовник отримає в 2015 році, а звершення поставок планується в 2019 році<ref>{{Cite web |url=http://www.military-informant.com/index.php/airforce/3243-1.html#.UfrKONLxqi9 |title=«Боинг» передал на испытания три самолета F-15SA «Игл» |accessdate=1 серпня 2013 |archive-date=12 жовтня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131012023629/http://www.military-informant.com/index.php/airforce/3243-1.html#.UfrKONLxqi9 }}</ref>.

=== Республіка Корея ===

У 2002 році [[Республіка Корея|південнокорейський уряд]] ухвалив рішення закупити в рамках програми «F-X» 40 F-15К для своїх [[Військово-Повітряні сили Республіки Корея|військово-повітряних сил]]. Перед закупкою було проведено конкурс, в якому, окрім F-15К, брали участь [[Dassault Rafale]], [[Eurofighter Typhoon]] та [[Су-35]]. Поставки перших літаків розпочалися в 2005 році<ref>[http://www.defenseindustrydaily.com/f15ks-first-flight-successful-0119/ «F-15K's First Flight Successful».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170809131615/http://www.defenseindustrydaily.com/f15ks-first-flight-successful-0119/ |date=9 серпня 2017 }} ''Defense Industry Daily'', 7 March 2005.</ref>. При цьому в рамках [[офсет|офсетної угоди]] південнокорейські підприємства випускали 40&nbsp;% комплектуючих для літака та здійснювали 25&nbsp;% його збирання<ref name=":6"/>. 25 квітня 2008&nbsp;р. керівництво країни замовило ще одну партію із 21 F-15К загальною вартістю 2,3&nbsp;млрд&nbsp;$, покупка проводилася в рамках другої фази програми «F-X». Метою купівлі літаків була заміна F-5А/В, які були зняті з озброєння в серпні 2007 року. Всі поставки літаків були завершені 2 квітня 2012&nbsp;р.<ref>[http://www.boeing.com/assets/pdf/defense-space/military/f15/f-15k/docs/F-15KBackgrounder.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130924183558/http://www.boeing.com/assets/pdf/defense-space/military/f15/f-15k/docs/F-15KBackgrounder.pdf|date=24 вересня 2013}} F-15K Slam Eagle for the Republic of Korea (ROK)</ref> Під час експлуатації було втрачено один F-15К, який розбився 7 липня 2006 року. Південнокорейські ПС планують експлуатувати F-15К до 2060 року<ref name=":9">[http://www.aviationweek.com/Article.aspx?id=/article-xml/AW_06_03_2013_p24-583039.xml «South Korea Nears F-X Phase 3 Decision».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130927101051/http://www.aviationweek.com/Article.aspx?id=%2Farticle-xml%2FAW_06_03_2013_p24-583039.xml |date=27 вересня 2013 }} ''Aviationweek.com'', 3 June 2013.</ref>.

=== Сингапур ===

[[Файл:RSAF at Mountain Home AFB.JPG|міні|праворуч|220пкс|F-15SG 428-ї винищувальної ескадрильї на авіабазі Mountain-Home, США.]]

Керівництво Сингапуру вибрало F-15SG як переможця конкурсу «Винищувач нового покоління» (Next Generation Fighter, або NGF) 6 вересня 2005 року, основним конкурентом американського літака був французький [[Dassault Rafale]]<ref>{{Cite web |url=http://www.mindef.gov.sg/imindef/news_and_events/nr/2005/dec/12dec05_nr.html |title=Singapore Seals Deal to Acquire Twelve F-15SG |accessdate=4 серпня 2013 |archive-date=25 березня 2006 |archive-url=https://web.archive.org/web/20060325154941/http://www.mindef.gov.sg/imindef/news_and_events/nr/2005/dec/12dec05_nr.html }}</ref>. Купівля F-15SG була викликана необхідністю замінити застарілі штурмовики [[A-4 Skyhawk|A-4SU Super Skyhawk]] американського виробництва. Спочатку сингапурське міністерство оборони замовило 12 літаків з опціоном ще на 8, який було реалізовано 22 вересня 2007&nbsp;р. Пізніше було замовлено додатково 4 F-15SG, таким чином загальний обсяг замовлення зріс до 24 літаків. Окрім літаків, Сингапур замовив для них озброєння та додаткове обладнання загальною вартістю 741 млн&nbsp;$, а саме ракети «повітря-повітря» AIM-120С та AIM-9X, високоточні авіабомби GBU-38 JDAM та AGM-154 JSOW, окуляри нічного бачення для екіпажу AN/AVS-9 та термінали передачі даних [[Link 16]]<ref name=":7"/>. Перший F-15SG покинув складальний цех 3 листопада 2008 року<ref>«Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore». ''Boeing'', 3 November 2008.</ref>, а перші чотири літаки були передані замовнику 7 травня 2009 року<ref name=":8">[http://www.mountainhome.af.mil/news/story.asp?id=123149991 Republic of Singapore air force unit activates] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131214125650/http://www.mountainhome.af.mil/news/story.asp?id=123149991 |date=14 грудня 2013 }} Posted 5/20/2009</ref>. Усі поставки були завершені наприкінці 2012 року, коли Boeing передав Сингапуру останній замовлений F-15SG<ref>[http://thebaseleg.blogspot.com/2012/10/last-of-24-f-15sgs-have-been-delivered.html] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131218140504/http://thebaseleg.blogspot.com/2012/10/last-of-24-f-15sgs-have-been-delivered.html|date=2013-12-18}}Last of 24 F-15SGs have been delivered to Republic of Singapore AF Sunday, October 7, 2012</ref>. Отримані Сингапуром літаки були зведені у дві ескадрильї: {{iw|149 Squadron, Republic of Singapore Air Force|149-ту «Shikra»}} та {{iw|428th Fighter Squadron|428-му винищувальну}}. При цьому 428-ма винищувальна ескадрилья, в складі 10 F-15SG та 180 чоловік особового складу, постійно дислокується на авіабазі {{iw|Mountain Home Air Force Base|Mountain-Home}} в [[Сполучені Штати Америки|американському]] [[Айдахо|штаті Айдахо]] та номінально входить до складу {{iw|366th Fighter Wing|366-го винищувального авіакрила}} ПС США<ref name=":8"/>. Ескадрилья виконує навчальні функції, а її перебування на території іншої країни зумовлено тим, що невелика площа Сингапуру (622&nbsp;км²) не дозволяє здійснювати повноцінну підготовку екіпажів для F-15SG та підтримувати їхні бойові навички. За чинними домовленостями між країнами, сингапурські літаки перебуватимуть на території США до 2034 року<ref name=":8"/>.

== На озброєнні ==

{| border="2" style="margin:auto;" cellpadding="2"
|- style="background:skyBlue;"
!colspan="4"|'''<big>Країни, які експлуатують F-15E Strike Eagle</big>'''
|-
!Варіанти!!Кількість!!Експлуатанти!!rowspan="7"|[[Файл:Eagle operators.png|безрамки|центр]]
{{legend|blue|Країни, які продовжують експлуатацію F-15 та F-15E}}{{legend|red|Країни, які продовжують експлуатацію F-15E}}
|-
|F-15E||219||{{Прапорець|USA}} [[Повітряні сили США]]<ref>{{cite web|url=https://www.af.mil/About-Us/Fact-Sheets/Display/Article/104499/f-15e-strike-eagle/|title=F-15E Strike Eagle|website=U.S. Air Force|language=en-US|access-date=2020-03-03|archive-date=26 October 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191026174410/https://www.af.mil/About-Us/Fact-Sheets/Display/Article/104499/f-15e-strike-eagle/|url-status=live}}</ref>
|-
|F-15S||68||{{Прапорець|SAU}} [[Повітряні сили Саудівської Аравії|Королівські повітряні сили Саудівської Аравії]]<ref>{{Cite web |url=http://www.defense.gov/contracts/contract.aspx?contractid=4820 |title=«U.S. Defense.gov Contracts for Tuesday, 26 June 2012» |accessdate=7 червня 2013 |archive-date=14 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150714090002/http://www.defense.gov/contracts/contract.aspx?contractid=4820 }}</ref>
|-
|F-15I||25||{{Прапорець|ISR}} [[Повітряні сили Ізраїлю]]<ref>[http://www.milaviapress.com/orbat/israel/index.php Order of Battle&nbsp;— Israel] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120527152355/http://www.milaviapress.com/orbat/israel/index.php |date=27 травня 2012 }}.</ref>
|-
|F-15K||60||{{Прапорець|KOR}} [[Повітряні сили Республіки Корея]]<ref name=":9"/>
|-
|F-15SG||24||{{Прапорець|SIN}} {{iw|4=Republic of Singapore Air Force|Повітряні сили Сингапуру}}<ref>[http://www.boeing.com/news/releases/2008/q4/081103b_nr.html «Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130517032015/http://www.boeing.com/news/releases/2008/q4/081103b_nr.html |date=2013-05-17 }} Офіційний сайт компанії Boeing, Nov. 03, 2008</ref><ref>[http://thebaseleg.blogspot.com/2012/10/last-of-24-f-15sgs-have-been-delivered.html «Last of 24 F-15SGs have been delivered to Republic of Singapore AF»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131218140504/http://thebaseleg.blogspot.com/2012/10/last-of-24-f-15sgs-have-been-delivered.html |date=2013-12-18 }} The Base Leg Blog, Sunday, October 7, 2012</ref>
|-
|'''Всього'''||'''396'''||
|}

== Втрати та нещасні випадки ==

=== Республіка Корея ===

7 червня 2006 року F-15K розбився під час нічного тренувального польоту в [[Японське море|Японському морі]] біля Поханга, при цьому обоє членів екіпажу загинули. Причиною авіакатастрофи названа втрата пілотами свідомості на деякий час, що в свою чергу призвело до втрати контролю над літаком<ref>[http://www.flightglobal.com/news/articles/f-15k-crashed-after-pilots-blacked-out-208703/ «F-15K crashed after pilots blacked out».] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160308182422/https://www.flightglobal.com/news/articles/f-15k-crashed-after-pilots-blacked-out-208703/ |date=8 березня 2016 }} Flightgbal, 29 Aug 2006</ref>.

=== Саудівська Аравія ===

1 січня 2002 року F-15S (с/н SA0369211, 92-га ескадрилья, авіабаза «Король Абдель-Азіз») розбився через технічні неполадки в 90 милях від авіабази «Король Абдель-Азіз» в Східній провінції під час нічного тренувального польоту. В результаті нещасного випадку обоє членів екіпажу загинули<ref name=":10">{{Cite web |url=http://www.ejection-history.org.uk/Aircraft_by_Type/f-15.htm#rsaf |title=«McDonnell Douglas F-15 Eagle Losses & ejections» |accessdate=20 серпня 2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071221003739/http://www.ejection-history.org.uk/Aircraft_by_Type/f-15.htm#rsaf#rsaf |archivedate=21 грудня 2007 |deadurl=yes }}</ref>.

21 січня 2004 року F-15S (бортовий номер 9219, 92-га ескадрилья, авіабаза «Король Абдель-Азіз») розбився через технічні неполадки, в результаті авіакатастрофи обоє членів екіпажу загинули<ref name=":10"/>.

У вересні 2005 року був втрачений один F-15S (бортовий номер 5505, 55-та ескадрилья)<ref name=":10"/>.

=== США ===

30 вересня 1990 року F-15Е (с/н 87-0203, 336-та тактична винищувальна ескадрилья, 4-те тактичне винищувальне авіакрило) розбився під час тренувального польоту на території Оману в 63 милях на північ від міста Тумраїт, обоє членів екіпажу загинули. Нещасний випадок стався через помилку пілота<ref name=":11">[http://www.f-15e.info/joomla/en/history/2296-f-15e-losses «F-15E Losses»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924005241/http://www.f-15e.info/joomla/en/history/2296-f-15e-losses |date=24 вересня 2015 }} F-15E.info</ref><ref name=":12">{{Cite web |url=http://www.dstorm.eu/pages/en/other/losses.html |title=«Damaged and lost allied planes and helos» |accessdate=20 серпня 2013 |archive-date=17 серпня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140817132641/http://www.dstorm.eu/pages/en/other/losses.html }}</ref>.

18 січня 1991 року F-15Е (с/н 88-1689, 335-та тактична винищувальна ескадрилья, 4-те тактичне винищувальне авіакрило) був збитий зенітною артилерією біля міста Басра (Ірак), обоє членів екіпажу загинули. Літак брав участь в авіанальоті на завод паливно-мастильних матеріалів у Басрі<ref name=":11"/><ref name=":12"/>.

20 січня 1991 року F-15Е (с/н 88-1692, 4-те тактичне винищувальне авіакрило) був збитий ЗРК С-75 неподалік міста Al Quaim (Ірак) під час вильоту на пошук ракетних комплексів Р-17. Обоє членів екіпажу успішно катапультувались, але згодом потрапили в полон<ref name=":11"/><ref name=":12"/>.

10 серпня 1992 року F-15Е (с/н 89-0479, 57-ме винищувальне авіакрило) розбився під час тренувального вильоту біля міста Лас-Вегас, штат Невада, обоє членів екіпажу загинули в результаті невдалого катапультування на висоті всього 12,5&nbsp;м. Причиною падіння літака названа втрата керування під час маневрування<ref name=":11"/>.

16 вересня 1994 року F-15Е (с/н 91-0601, 494-та винищувальна ескадрилья, 48-ме винищувальне авіакрило) отримав пошкодження в результаті [[Зіткнення з птахами|зіткнення з птахом]] під час польоту над територією Уельсу. Оператор озброєння катапультувався, а пілот капітан Бредлі Роберт зміг успішно посадити пошкоджений літак на британській авіабазі «Valley» на острові Анґлсі, Уельс, за що був пізніше нагороджений<ref name=":10"/>.

18 квітня 1995 року (с/н 89-0504, 336-та винищувальна ескадрилья, 4-те тактичне винищувальне авіакрило) розбився на узбережжі Атлантичного океану в штаті Північна Кароліна під час патрулювання. Оператор озброєння капітан Денніс Уайт загинув, пілот капітан Брайан Джей Уделл успішно катапультувався і був підібраний силами берегової охорони<ref name=":10"/>.

11 липня 1997 року F-15Е (с/н 89-0491, 334-та винищувальна ескадрилья, 4-та оперативна група) розбився під час тренувального польоту в окрузі Дер, Північна Кароліна, обоє членів екіпажу успішно катапультувалися. Аварія сталася через пожежу в двигунах<ref name=":11"/><ref name=":10"/>.

21 жовтня 1998 року F-15Е (с/н 89-0497, 391-ша винищувальна ескадрилья, 366-те винищувальне авіакрило) розбився під час нічного тренувального польоту біля аеродрому McDermott в штаті Орегон, обоє членів екіпажу загинули<ref name=":11"/><ref name=":10"/>.

12 вересня 2000 року F-15Е (с/н 96-0203, 492-га винищувальна ескадрилья, 48-ме винищувальне авіакрило) отримав серйозні пошкодження внаслідок невдалого приземлення на авіабазі Lakenheath у Великій Британії, при цьому обоє членів екіпажу були травмовані. Сильно пошкоджений літак вирішили не відновлювати і він був списаний. Нещасний випадок стався через розрив шини шасі під час посадки<ref name=":11"/><ref name=":10"/>.

== Тактико-технічні характеристики ==
[[Файл:F-15 Eagle drawing.svg|right|220пкс|thumb|Схема F-15 в 3 проекціях]]
[[Файл:F-15E gbu-28 release.jpg|thumb|F-15E запускає [[GBU-28]] під час випробувань]]

=== Технічні характеристики ===
* '''[[Екіпаж]]''': 2 особи (пілот та [[Офіцер систем озброєння|офіцер систем озброєння]])
* '''[[Довжина]]''': 19,4 м
* '''Розмах [[крило літака|крила]]''': 13,05 м
* '''[[Висота]]''': 5,63 м
* '''Площа крила''': 56,5 м²
* '''[[Профіль (аеродинаміка)|Профіль крила]]''': NACA 64A006.6 корінь крила, NACA 64A203 законцювання крила
* '''[[Маса]] порожнього''': 14 300 кг
* '''Маса спорядженого''': 28 440 кг
* '''Маса максимальна злітна''': 36 700 кг
* '''Маса палива''':
** У внутрішніх паливних баках: 5952 кг
** У двох конформних паливних баках: 5474 кг
** Загальна без підвісних паливних баків: 11426 кг
** В трьох підвісних паливних баках: 6927 кг
* '''[[Двигун]]''': 2 × [[Газотурбінний двигун#Двоконтурний турбореактивний двигун|ТРДДФ]] [[Pratt & Whitney|Pratt & Whitney F100-229]]
** Максимальна [[Тяга (літак)|тяга]]: 2 × 79,18 кН
** [[Форсаж (авіація)|Форсажна]] тяга: 2 × 129 кН

=== Льотні характеристики ===
* '''Максимальна [[швидкість]]''': 2655 км/год (2,5 [[Число Маха|Маха]])
* '''[[Крейсерська швидкість]]''': 917 км/год
* '''Дальність польоту''': 3900 км (з паливом в обох КПБ і 3-х ППБ)
* '''[[Бойовий радіус]]''':
** При польоті за змішаним профілем з [[Підвісний паливний бак|ППБ]]: 1270 км
** На малій висоті: 600 км
** На малій висоті з ППБ: 800 км
* '''[[Практична стеля]]''': 18 300 м
* '''[[Швидкопідйомність]]''': 254 м/с (15 240 м/хв)
* '''Максимальне експлуатаційне [[Прискорення вільного падіння|перевантаження]]''': +9
* '''[[Тягооснащеність]]''': 0,93

=== Озброєння ===
* '''Стрілецько-гарматне''': 1×20 мм шестиствольна [[Роторна гармата|роторна гармата]] [[M61 Vulcan|M61A1 Vulcan]]; боєзапас&nbsp;— 510 снарядів M-56 або PGU-28
* '''Точок підвіски''': 9 (без використання конформних паливних баків), по 1 на крилі, 7 під фюзеляжем.
* '''Бойове навантаження''': до 11 000 кг
* '''Ракети''':
** Ракети «повітря-повітря»:
*** 4 × [[AIM-7 Sparrow]]
*** 4 × [[AIM-9 Sidewinder]]
*** 8 × [[AIM-120 AMRAAM]]

[[Файл:RAF F-15E Strike Eagle Iraq 2004.jpg|міні|праворуч|220пкс|F-15E 494-ї винищувальної ескадрильї в польоті під час операції «Іракська свобода». На фото чітко видно озброєння: 2×AIM-120, 2×AIM-9, 4×GBU-12, а по центру одна GBU-31. (22.04.2004)]]

** Ракети «повітря-поверхня»:
*** 6 × [[AGM-65 Maverick]]
*** {{iw|AGM-130}}
*** [[Гарпун (ракета)|AGM-84 Harpoon]]
*** {{iw|AGM-84H/K SLAM-ER|AGM-84Н/K SLAM-ER||}}
*** [[AGM-154 JSOW]]
*** [[AGM-158 JASSM]]
* '''Бомби''':
** Ядерна бомба [[B61]] або [[B83]]
** [[Mark 82]]
** [[Mark 84]]
** [[CBU-87 Combined Effects Munition]]
** {{iw|GATOR mine system|CBU-89 Gator}}
** [[CBU-97 Sensor Fuzed Weapon]]
** [[CBU-87 Combined Effects Munition|CBU-103]] CEM
** {{iw|GATOR mine system|CBU-104 Gator}}
** {{iw|CBU-97 Sensor Fuzed Weapon|CBU-105}} SFW
** {{li|CBU-107 Passive Attack Weapon|Q=Q5009299}}
** [[GBU-10 Paveway II]]
** [[GBU-12 Paveway II]]
** [[GBU-15]]
** [[GBU-24 Paveway III]]
** [[GBU-27 Paveway III]]
** [[GBU-28]]
** GBU-31 [[JDAM]]
** GBU-38 [[JDAM]]
** [[GBU-39|GBU-39 SDB]]
** GBU-51 Paveway II
** GBU-54 Laser [[JDAM]]
** [[GBU-72]]<ref>{{cite web |url=https://mil.in.ua/uk/news/ssha-vyprobuvaly-bombu-gbu-72-masoyu-2-3-tonny/ |назва=США випробували бомбу GBU-72 масою 2,3 тонни |вебсайт=mil.in.ua |url-архіву=https://web.archive.org/web/20221208130244/https://mil.in.ua/uk/news/ssha-vyprobuvaly-bombu-gbu-72-masoyu-2-3-tonny/ |дата-архіву=2022-12-08 |дата-доступу=2024-09-28}}</ref>.

=== [[Авіоніка]] ===
* '''[[РЛС]]''': [[Raytheon]] '''AN/APG-70''' або '''AN/APG-82'''
* Підвісний контейнер з радаром '''AN/ASQ-236'''<ref>{{cite web |publisher= USAF |type= fact sheet |url= https://www.af.mil/About-Us/Fact-Sheets/Display/Article/104604/anasq-236-radar-pod/ |title= AN/ASQ-236 Radar Pod |access-date= 11 липня 2019 |archive-date= 11 липня 2019 |archive-url= https://web.archive.org/web/20190711122429/https://www.af.mil/About-Us/Fact-Sheets/Display/Article/104604/anasq-236-radar-pod/ |url-status= live}}</ref>

== Примітки ==
{{notelist}}
{{reflist|2}}

== Джерела ==

* Davies, Steve. ''Combat Legend, F-15 Eagle and Strike Eagle''. London: Airlife Publishing, 2002. ISBN 1-84037-377-6.
* Davies, Steve. ''Boeing F-15E Strike Eagle, All-Weather Attack Aircraft''. London: Airlife Publishing, 2003. ISBN 1-84037-378-4.
* Davies, Steve. ''F-15E Strike Eagle Units In Combat 1990—2005''. London: Osprey Publishing, 2005. ISBN 1-84176-909-6.
* Davies, Steve and Doug Dildy. ''F-15 Eagle Engaged: The World's Most Successful Jet Fighter''. Oxford, UK: Osprey Publishing, 2007. ISBN 1-84603-169-9.
* Jenkins, Dennis R. ''McDonnell Douglas F-15 Eagle, Supreme Heavy-Weight Fighter''. Hinckley, UK: Midland Publishing, 1998. ISBN 1-85780-081-8.
* {{Cite book|last=Donald|first=David|chapter=F-15E Strike Eagle|title={{iw|World Airpower Journal}}|volume=21|year=|publisher=AIRtime Publishing, 1995}}
* Rininger, Tyson. ''F-15 Eagle at War''. St. Paul, Minnesota: Zenith Imprint, 2009. ISBN 0-7603-3350-5.
* Aloni, Shlomo (2006). Israeli F-15 Eagle Units in Combat. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-047-5.

== Посилання ==
{{Commons category|F-15E Strike Eagle}}
* [https://beta.sam.gov/opp/bb8dcafc4d984ad68c3764b28337fbd7/view?keywords=aflcmc&sort=-modifiedDate&index=&is_active=true&page=1 ''General Electric Aviation to provide F110 propulsion systems to meet the F-15EX weapons system requirement''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200427143814/https://beta.sam.gov/opp/bb8dcafc4d984ad68c3764b28337fbd7/view?keywords=aflcmc&sort=-modifiedDate&index=&is_active=true&page=1 |date=27 квітня 2020 }} by {{iw|Air Force Life Cycle Management Center|AFLCMC}} Official Presolicitation on Feb 22, 2020.{{ref-en}}
** [https://www.youtube.com/watch?v=pdiCfriRC9UI ''GE's F110: The Engine of Choice for Today's Front-Line Missions'']&nbsp;— by Official video material from [[GE Aviation]] {{ref-en}}
* [https://www.af.mil/News/Article-Display/Article/2314043/air-force-announces-guard-locations-for-f-35a-f-15ex/ ''Air Force announces Guard locations for F-35A, F-15EX''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200927161831/https://www.af.mil/News/Article-Display/Article/2314043/air-force-announces-guard-locations-for-f-35a-f-15ex/ |date=27 вересня 2020 }} by [[Повітряні сили США|USAF]] Press Release on August 14, 2020.{{ref-en}}
** [https://www.youtube.com/watch?v=CMW1Rst5Dis ''Col. Jeff Edwards, 173rd Fighter Wing Commander Discusses F-15EX mission'']&nbsp;— by Official video material from [[Повітряні сили США|USAF]]{{ref-en}}
** [https://www.youtube.com/watch?v=cFo2ydJ7llY ''142nd Wing Commander talks about transition to F-15EX fighters to the Portland platform''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210902122922/https://www.youtube.com/watch?v=cFo2ydJ7llY |date=2 вересня 2021 }}&nbsp;— by Official video material from [[Повітряні сили США|USAF]] {{ref-en}}
* [https://archive.today/20121212202739/http://www.af.mil/information/factsheets/factsheet.asp?fsID=102 F-15E USAF fact sheet]
* [http://www.boeing.com/defense-space/military/f15/index.htm F-15E page] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100525224000/http://www.boeing.com/defense-space/military/f15/index.htm |date=25 травня 2010 }} and [http://www.boeing.com/defense-space/military/f15/f-15k/index.html F-15K page on Boeing.com] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130216035722/http://www.boeing.com/defense-space/military/f15/f-15k/index.html |date=16 лютого 2013 }}
* [https://web.archive.org/web/20071102113919/http://www.nationalmuseum.af.mil/factsheets/factsheet.asp?id=2286 F-15E on USAF National Museum web site]
* [http://www.f-15e.info/ F-15E.info, a dedicated F-15E site] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20050213132132/http://f-15e.info/ |date=13 лютого 2005 }}

{{ЛА США 1962}}
{{Авіатехніка ВПС Ізраїлю}}
{{Військові літаки McDonnell Douglas}}
{{портали|Військова техніка|Авіація}}

[[Категорія:Винищувачі США]]
[[Категорія:Двомоторні реактивні літаки]]
[[Категорія:Двокільові літаки]]
{{DEFAULTSORT:F-15E Strike Eagle}}