Користувач:Faraonig
АТО (антитерористична операція) - проводиться в Україні з весни 2014 року проти підконтрольних Росії (та Путіну) сепаратистів, що захопили міста східної України (Луганськ, Слов'янськ, Донецьк) та вимагають визнати їх незалежність, щоб вони могли приєднатися до Россії.
Цими днями поширюється багато заяв політиків та громадських активістів з вимогою ведення воєнного стану. Правда, при цьому, ніхто не може пояснити, які ж надзвичайні переваги він дає у порівнянні з проведенням антитерористичної операції (АТО). Що такого особливо не можуть робити наші військові в умовах проведення АТО?
Чи може в нас зразу додасться чисельність добре підготовлених та гарно озброєних військових, яких ми зможемо спрямувати на заміну тих, хто вже протягом трьох місяців бере участь в АТО? Хтось в це вірить?
Потрібно розуміти, що само по собі введення військового стану нічого особливо нам не додає. Я би, навіть, стверджував, що шкодитиме.
Всі ми розуміємо, що російський режим розв’язав проти України війну. Мета теж зрозуміла – знищення української державності. Але ця війна не класична. Цю війну називають гібридною, хоча, по суті, це війна терористична, в якій немає лінії фронту, а ворог, взагалі, намагається робити вигляд, що він не причетний до обстрілів, вбивств, захоплення будівель та територій.
Що додає воєнний стан, якщо Росія обстрілює територію нашої країни з «Градів», які, відстрілявшись, покидають відповідне місце? Яким чином воєнний стан може посилити нашу позицію, якщо російські військові збивають українські військові літаки над територією України, здійснюючи постріли з території Росії? При чому, роблячи вигляд, що це не вони, а «ополченці». Ми що можемо оголосити війну Росії за це? На жаль, ні – не можемо. Росія на сьогодні у військовому вимірі значно потужніша за Україну. Свою армію нам доводиться формувати зараз майже з нуля.
Більш того, ми бачимо, як російські керманичі свідомо провокують України на постріли у відповідь. Це дало би їм привід заявити про вимушеність початку відкритої військової агресії зі здійсненням ракетно-бомбових ударів не тільки на Донбасі, але на інших територіях України.
Ми мусимо усвідомлювати, що західні країни, принаймні, зараз, не готові до відкритого протистояння з Росією. І не тому, що слабкіше за неї. А тому що значно заможніші. Керманичі західних країн не готові публічно назвати російський режим фашистським, що все більше вдається до терористичної діяльності. Таке визнання передбачає початок широкомасштабного протистояння з Росією. А це не може не призвести до погіршення економічної ситуації взагалі в усьому світі. Це загрожує світу термоядерною війною, яку, за певних обставинах, можуть розв’язати божевільні з московського кремля. І хоча Росія в ній, безперечно, програє, але шкоди нанесе всьому світу дуже і дуже багато.
Інша справа, що таке небажання протидії державі-міжнародному терористу неминуче призведе до ще більшої трагедії. Але, як відомо, історія вчить лише тому, що нікого нічому не вчить. Західні політики вперто не бажають згадувати про те, до чого призвела політика умиротворення агресора, яку намагались в тридцяті роки минулого століття проводити Деладьє та Чемберлен. Спроба домовитись з агресором призводить до його ще більшої впевненості у власній безкарності.
Можемо згадати як в 2004 році фсбешний режим вбиває в Катарі Яндарбієва, потім в 2006 році в Лондоні Литвиненка, далі була пряма військова агресія та окупація частини території Грузії.
Російський тероризм проти України є прямим наслідком того, що західні країни проковтнули тотальну корупцію фсбешного режиму, попередні його агресивні військові та терористичні акти. На жаль, доводиться виходити з того, що спроби лідерів західних країн про щось домовитись з фашистським терористичним російським режимом обернеться новими трагедіями, жертвами яких ставатимуть все більше громадян не тільки України, але і багатьох країн світу.
Ми не можемо виключати, що Росія і надалі, не здійснюючи прямої військової агресії, буде надсилати в Україну нові загони своїх підготовлених та озброєних надсучасною зброєю терористів. Російським можновладцям потрібна вже не так додаткова територія, як постійна напруга з руйнуванням та пораненням і загибеллю тисяч українських громадян. Слід бути готовим, що це може розтягнутися на довгі місяці, якщо не роки.
За таких обставин введення воєнного стану блокує на невизначений час кричущу потребу в кардинальному оновленні складу парламенту та уряду. Мабуть, всі вже свідомі, що з цим урядом та парламентом на швидкі та ефективні реформи розраховувати не доводиться. Більш того, очевидно, що старі корупційні схеми цей уряд та парламент ліквідовувати не збираються. В той же час, подолати тероризм на українській землі ми зможемо лише здійснивши реформи в усіх сферах економіки та державних інституціях (суди, правоохоронні органи, адміністративно-територіальній устрій, державне управління тощо).
Тому ці заклики про воєнний стан на певній території свідомо чи несвідомо працюють не на пришвидшення витісненню терористів з території України, а на блокування дочасних парламентських виборів та формування нового уряду.
Так, цілком можливо, що парламентські вибори доведеться проводити в умовах боротьби з терором, розв’язаним Росією. Зрозуміло, що на певних територіях Донбасу вибори можуть не відбутися. Але це значно краще ніж залишати країну з цим складом парламенту та цим урядом.
І на останок.
В сучасних умовах надзвичайно великої ролі інформаційних потоків, подачі та інтерпретації інформації, введення військового стану означатиме війну. Але війну звичайну. В той же час, називаючи ті ж самі військові дії антитерористичною операцією, ми наголошуємо, що ведемо на своїй території боротьбу з тероризмом, з міжнародним тероризмом. І цей міжнародний тероризм, організований, координований, фінансований Росією вже призводить до загибелі не тільки громадян України. Тому нам дуже важливо наголошувати саме на проведенні АТО. В цьому випадку ця АТО стає не просто війною України та Росії. Вона стає боротьбою світу з державою-міжнародним терористом, де Україна опинилась на передньому краю.