Абу Бакр ібн Фаріс
| Абу Бакр ібн Фаріс | |
|---|---|
| Народився | не раніше 1346 |
| Помер | 1359 |
| Країна |  Мариніди Марокко |
| Діяльність | правитель |
| Посада | султан |
| Конфесія | сунізм |
| Рід | Мариніди |
| Батько | Абу Інан Фаріс |
| Брати, сестри | Мухаммад II аль-Мутавакіль і Муса ібн Фаріс[1] |
Абу Бакр II ас-Саїд ібн Фаріс (араб. أبو بكر الثاني المريني; нар. 1346 — 1359) — 11-й маринідський султан Марокко в 1358—1359 роках. Він правив 7 місяців і 20 днів.
Походив з династії Маринідів. Син султана Абу Інан Фаріса. Народився 1346 року, отримавши ім'я Абу Бакр. Внаслідок інтриг візира Гасана ібн Умаром аль-Фудуді 1357 року під час хвороби султана оголошений новим спадкоємцем трону. 1358 року візир власноруч вбив Абу Інан Фаріса, але султаном став зведений брат Абу Бакра — Абу Заян Мухаммад. Але за підтримки аль-Фудуді Абу Бакру вдалося повалити брата й здобути трон.
Через малий вік султана фактична влада належала вищим сановникам. Невдовзі почалися конфлікти між його візирами аль-Фудуді та Мансуром ібн Сулейманом. Водночас у горах Гомари повстав стрийко Ібрагім Алі. Невдовзі на бік останнього перейшли військо й знать. Абу бакра було повалено. Намагався втекти до Гранадського емірату, але потонув у морі.
- Abun-Nasr, Jamil M. (1987). A History of the Maghrib in the Islamic Period. Cambridge University Press. p. 113. ISBN 978-0-521-33767-0.
- Bosworth, Clifford E. (1996). The New Islamic dynasties. Edinburgh University Press. ISBN 978-0-231-10714-3.