Перегляд вихідного коду сторінки Андерсонвільський табір

{{В'язниця}}

Колишня '''в’язниця Андерсонвілл''' (також відома як '''Табір Самтер''') - [[Табір військовополонених|табір для військовополонених]] [[Конфедеративні Штати Америки|Конфедерації]] протягом останніх чотирнадцяти місяців [[Громадянська війна в США|Громадянської війни]] в США. Збережена у '''національній історичній місцевості''' Андерсонвілл, розташованій поблизу [[Андерсонвілл (Джорджія)|Андерсонвілля]], [[Джорджія|штат Джорджія]]. Більша частина території розташована в південно-західному [[Мейкон (округ, Джорджія)|окрузі Мейкон]], поряд зі східною околицею міста Андерсонвілл. Окрім колишньої в’язниці, тут також розташоване Національне кладовище Андерсонвілла та Національний музей військовополонених.

В’язниця була створена в лютому 1864 року і проіснувала до квітня 1865 року. Нею командував капітан [[Генрі Вірц]], якого судили і стратили після війни за [[Воєнний злочин|воєнні злочини]]. Табір був заповнений у чотири рази більше, ніж мав би за нормальної місткості. У таборі було допущено неналежне водопостачання, недостатнє харчування та антисанітарію. З приблизно 45 000 військовополонених [[Армія Союзу|Армії Союзу]], які утримувались у таборі Самтер, під час війни, майже 13 000 загинули. Основними причинами смерті були [[цинга]], [[діарея]] та [[дизентерія]].

== Умови утримання ==

В’язниця, яка відкрилася в лютому 1864 року <ref>{{Cite web|url=http://www.nps.gov/history/seac/histback.htm|title=Andersonville Civil War Prison Historical Background|date=2009-11-06|accessdate=23 лютого 2022|archive-date=16 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201116183551/https://www.nps.gov/history/seac/histback.htm}}</ref>, спочатку займала близько 16,5 акрів (6,7 га) землі, огородженої частоколом у висоту 15 футов (4,6 м). У червні 1864 року територія була збільшена до 26,5 акрів (10,7 га). Ділянка мала прямокутну форму, розміром 1620 футів (490 м) на 779 футів (237 м). Існували два входи із західної сторони частоколу, відомі як «північний вхід» і «південний вхід».<ref>Pamphlet ''Andersonville'', National Park Service</ref> Це дозволяє визначити простір, розрахований на одного полоненого як прибл. 5 футів на 6 футів (1,5 x 2 м).

=== Опис Андерсонвільського табору ===

[[Файл:Andersonville_Prison.jpg|міні|400x400пкс| Зображення в’язниці Андерсонвілл Джона Л. Ренсома, колишнього в’язня]]
[[Файл:Thomas_O'Dea_drawing_of_Andersonville_Prison.jpg|міні|400x400пкс| Малюнок в'язниці Андерсонвілл роботи Томаса О'Ді, колишнього в'язня]]
Роберт Х. Келлог, сержант-майор 16-го полку волонтерів Коннектикуту, описав своє прибуття до табору, в статусі ув’язненого 2 травня 1864 року:<blockquote>Коли ми увійшли в це місце, нашим очам відкрилося видовище, яке ледь не заморозило нашу кров від жаху, і наші серця завмерли. Перед нами були фігури, які колись були активними і стрункими. ''Міцні люди'', були тепер не що інше, як прості ходячі скелети, вкриті брудом і блохами. Багато з наших чоловіків, у запалі почуттів, щиро вигукували. «Може це пекло? Бережи нас Боже!», бо всі думали, що один Господь може вивести живим з такого жахливого місця. У центрі табору було болото, яке займало близько трьох-чотирьох акрів звуженої межі, і частину цього болотистого місця в'язні використовували як раковину, а екскременти вкривали землю, від якої тхнуло. Задушливо. Земля, відведена нашим дев’яносто новоприбулим, була на краю цієї чуми, і те, як нам довелося пережити теплу літню погоду у таких жахливих умовах, було більшим випробуванням, ніж нам здавалось.<ref>Kellogg, Robert H. Life and Death in Rebel Prisons. Hartford, CT: L. Stebbins, 1865.</ref></blockquote>Інші описи табору можна знайти в щоденнику Ренсома Чедвіка, бійця 85-го нью-йоркського піхотного полку. Чедвік і його товариші по полку були доставлені до в'язниці Андерсонвілл 30 квітня 1864 року.<ref>{{Cite web|url=http://www.mnhs.org/library/findaids/00882.xml|title=Ransom Chadwick: An Inventory of His Andersonville Prison Diary at the Minnesota Historical Society|publisher=Mnhs.org|accessdate=2012-11-16|archive-date=12 січня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200112020537/http://www2.mnhs.org/library/findaids/00882.xml}}</ref> Великий і докладний щоденник вів Джон Л. Ренсом, під час ув’язнення в Андерсонвіллі.<ref>{{Cite web|url=https://play.google.com/books/reader?id=wH_hAAAAMAAJ&printsec=frontcover&pg=GBS.PA3|title=Andersonville Diary, Escape, and List of the Dead: With Name, Co., Regiment, Date of Death and No. of Grave in Cemetery|first=John L.|last=Ransom|date=4 липня 1881|publisher=Author|accessdate=23 лютого 2022|archive-date=23 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103450/https://play.google.com/books/reader?id=wH_hAAAAMAAJ&printsec=frontcover&pg=GBS.PA3}}</ref>

Отець Пітер Вілан прибув до табору 16 червня 1864 року, для місіонерських цілей та допомоги в’язням. Його діяльність та описи життя табору часто згадується у мемуарах колишніх полонених табору <ref>John Vaughter, Prison Life in Dixie. Giving a Short History of the Inhuman and Barbarous Treatment of our Soldiers by Rebel authorities, Chicago: Central Book Concern, 1880.</ref> та свідченнях трибуналу над комендантом табору.<ref>The Trial of Henry Wirz, 40th Congress, 2nd Session, House Executive Document 23 (Washington, 1868)
</ref>
=== Мертва лінія ===

В Андерсонвіллі був споруджений світлий паркан, відомий як «мертва лінія». Він мав приблизно 19 футів (5,8 м) внутрішньої стіни, розмежувала "буферну зону" і тримала в’язнів подалі від зовнішньої стіни. Остання була зроблена з грубо обтесаних колод близько 16 футів (4,9 м) у висоту, вбитих в землю.<ref>''Andersonville, Giving Up the Ghost, A Collection of Prisoners' Diaries, Letters and Memoirs'' by William Stryple</ref> Будь-хто, хто перетинав або навіть діставався «мертвої лінії», розстрілювався без попередження вартовими на сторожових платформах (так звані «голубині сидіння»),що були облаштовані на частоколі.<ref>{{Cite web|url=https://www.nps.gov/ande/planyourvisit/upload/ANDE_mapandguide.pdf|title=Andersonville|publisher=United States National Park Service|accessdate=25 липня 2020|archive-date=25 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200725114610/https://www.nps.gov/ande/planyourvisit/upload/ANDE_mapandguide.pdf}}</ref> Є імовірним, хоча і не доведеним, що сучасний термін ''"дедлайн"'' ("деад" - смерть, "лайн" - лінія) походить саме від «мертвої лінії» Андерсонвілла.<ref>{{Cite web|url=https://www.merriam-webster.com/words-at-play/your-deadline-wont-kill-you|title=Your 'Deadline' Won't Kill You|publisher=Merriam-Webster|accessdate=25 липня 2020|archive-date=9 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200809110714/https://www.merriam-webster.com/words-at-play/your-deadline-wont-kill-you}}</ref><ref name="maven">{{Cite web|url=http://www.randomhouse.com/wotd/index.pperl?date=20000420|title=The Mavens' Word of the Day|publisher=Randomhouse.com|date=2000-04-20|accessdate=2013-08-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20131016215332/http://www.randomhouse.com:80/wotd/index.pperl?date=20000420|archivedate=2013-10-16}}</ref>

=== Проблеми зі здоров'ям ===

[[Файл:Andersonville_pow_tents_photo.jpg|міні|В'язні й намети Андерсонвілля, вид на південно-захід з "мертвою лінією", 17 серпня 1864 р.]]
Під час свого функціонування Андерсонвілльський табір часто мав недостатнє забезпеченя продовольством. До 1864 року цивільні конфедерати та солдати [[Армія Конфедеративних Штатів Америки|Армії Конфедерації]] намагалися отримати достатню кількість їжі. Від поганого забезпечення страждали як полонені, так і персонал фортеці, але в’язні отримували менше харчів, ніж охоронці, які, на відміну від своїх полонених, не сильно схудли і не страждали на [[Цинга|цингу]] (наслідок дефіциту [[Вітамін C|вітаміну С]] через брак свіжих фруктів та овочів в раціоні). Останнє, ймовірно, було основною причиною високого рівня смертності у таборі. Також на це впливали захворювання на [[Дизентерія|дизентерію]] та [[черевний тиф]], які були наслідком важких умов життя та поганої санітарії. Єдине джерело питної води брало свій початок зі струмка, який також слугував вигрібною ямою табору і весь час був наповнений фекаліями тисяч хворих і вмираючих. Навіть коли була доступна достатня кількість припасів, вони були поганої якості та неналежним чином приготовані.

Ув'язненим, чий власний одяг розсипався, не надавалося нового одягу. У деяких випадках одяг знімали з мертвих. Джон МакЕлрой, в’язень Андерсонвілля, згадував: «До того, як хтось досить охолов, його одяг вже привласнювали та ділили. Я був свідком багатьох гострих бійок між бажаючими заволодіти одягом мерця».<ref>{{Cite book
|title=The Civil War: A Visual History – Rare Images and Tales of War Between the States
|year=2011
|publisher=Parragon
|pages=180
}}</ref>

Хоча в’язниця була оточена лісом, полонених забезпечували дуже малою кількістю дров для обігріву чи приготування їжі. Це, разом із відсутністю посуду, унеможливлювало для ув’язнених приготування їх мізерних пайків, які складалися з погано подрібненого кукурудзяного борошна. Влітку [[1864]] року в’язні Союзу сильно страждали від голоду, палючого сонця та хвороб. Протягом семи місяців приблизно третина в'язнів померла від дизентерії та цинги. Вони були поховані в братських могилах, що було стандартною практикою керівництва в’язниці Конфедерації в Андерсонвіллі. У 1864 році генеральний хірург Конфедерації попросив Джозефа Джонса, експерта з інфекційних захворювань, дослідити високий рівень смертності в таборі. Він зробив висновок, що причиною цього була «[[Дизентерія|скорбутична дизентерія]]» (кров'яна [[діарея]], викликана дефіцитом вітаміну С). У 2010 році історик Дрісделл заявив, що анкілостомікоз, стан, який не був визнаний чи достатньо відомий під час громадянської війни, був основною причиною більшості смертей серед ув’язнених Андерсонвілля.<ref>{{Cite book
|title=Parasites. Tales of Humanity's Most Unwelcome Guests
|last=Drisdelle R
|year=2010
|publisher=Univ. of California Publishers
|page=86
|isbn=978-0-520-25938-6
}}</ref>

=== Виживання та соціальні зв'язки ===

Під час громадянської війни концепція табору для військовополонених була ще новою. Ще в 1863 році президент Лінкольн зажадав запровадити кодекс поведінки, щоб гарантувати військовополоненим право на їжу та лікування, а також захистити їх від поневолення, тортур і вбивств. Андерсонвілл не надав своїм мешканцям цих гарантій. В’язні в Андерсонвіллі, без будь-яких правоохоронних органів чи захисту, організували суспільство, більш близьке до примітивного, ніж до громадянського. Таким чином, виживання часто залежало від міцності соціальних зв'язків полоненого у таборі. В’язень із друзями в Андерсонвіллі мав більше шансів вижити, ніж самотній в’язень. Соціальні зв'язки давали можливість отримати їжу, одяг, житло, моральну підтримку, можливості торгівлі та захист від інших ув’язнених. Одне дослідження показало, що полонений, який має сильні соціальні зв'язки в Андерсонвіллі, «має статистично значущий позитивний вплив на ймовірність виживання, і що чим тісніші зв’язки між друзями, виміряні такими ідентифікаторами, як етнічна приналежність, спорідненість і рідне місто, тим більше ефект».<ref>{{Cite journal|last=Costa|first=D.L.|date=2007|title=Surviving andersonville: The benefits of social networks in POW camps|url=http://www.nber.org/papers/w11825.pdf|journal=The American Economic Review|volume=4|issue=97|pages=1467–1487|doi=10.1257/aer.97.4.1467|accessdate=23 лютого 2022|archive-date=1 червня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180601230038/http://www.nber.org/papers/w11825.pdf}}</ref>

=== Рейдери ===

Група в’язнів, які називали себе рейдерами Андерсонвілля, нападали на своїх співв’язнів, щоб красти у них їжу, коштовності, гроші та одяг. Вони були озброєні переважно палицями і вбивали, щоб отримати те, що хотіли. Інша група була організована Пітером «Великим Пітом» Обрі, щоб зупинити [[Викрадення|крадіжки]] і називали себе «регуляторами». Вони спіймали майже всіх рейдерів, яких судив суддя "регуляторів" Пітер Маккалоу та присяжні, відібрані з групи нових поллонених. Це журі, визнавши рейдерів винними, встановлювало покарання, яке включало [[Шпіцрутен|біг через рукавицю]], відсилання до [[Колодка (кайдани)|колодок]], м’яча та ланцюга, а також у шести випадках - [[повішення]].<ref>{{Cite web|url=http://www.cr.nps.gov/nr/twhp/wwwlps/lessons/11andersonville/11facts2.htm|title=Andersonville: Prisoner of War Camp-Reading 2|publisher=Cr.nps.gov|accessdate=2012-11-16|archive-date=8 серпня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140808070021/http://www.cr.nps.gov/nr/twhp/wwwlps/lessons/11andersonville/11facts2.htm}}</ref>

=== Пропозиції по обміну полоненими ===

Умови у таборі були настільки поганими, що в липні 1864 року капітан [[Генрі Вірц]] умовно звільнив п’ятьох солдатів Союзу, щоб вони передали петицію, підписану більшістю в’язнів Андерсонвілла, з проханням відновити обмін полоненими, щоб зменшити переповненість і дозволити в’язням покинути ці жахливі умови. Це прохання було відхилено, і прохачі, які поклялися повернутися, повідомили про це своїм товаришам.<ref>{{Cite web|last=Prof. Linder|url=http://law2.umkc.edu/faculty/projects/ftrials/Wirz/anders1.htm|title=Scopes Trial Home Page – UMKC School of Law|publisher=Law2.umkc.edu|accessdate=2012-11-16|archive-date=24 лютого 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210224142704/http://law2.umkc.edu/faculty/projects/ftrials/Wirz/anders1.htm}}</ref>

=== Пропозиція Конфедерації звільнити полонених ===

Наприкінці літа 1864 року Конфедерація запропонувала умовно звільнити полонених, якщо Союз пошле кораблі для їх повернення (Андерсонвілл знаходиться всередині країни, доступ був можливий лише залізницею та дорогами). Восени 1864 року, після битви за Атланту, всіх ув'язнених, які були достатньо здоровими, щоб пересуватись, відправили до [[Міллен (Джорджія)|Міллена, штат Джорджія]], та [[Флоренс (Південна Кароліна)|Флоренції, Південна Кароліна]]. У Міллені переважно були кращі умови, і в’язнів перевозили залізницею до порту Савани. Після того, як генерал [[Вільям Шерман|Вільям Текумсе Шерман]] почав свій [[Марш Шермана до моря|похід до моря]] і знищив Міллену, полонених, що залищилися, повернули в Андерсонвілл.

Під час війни, до в’язниці Андерсонвілля було прийнято 45 тисяч в’язнів; з них майже 13 000 померли.<ref name="NPS">{{Cite web|url=http://www.nps.gov/ande/historyculture/camp_sumter.htm|title=Camp Sumter / Andersonville Prison|publisher=National Park Service|accessdate=2013-02-14|archive-date=15 лютого 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150215074814/http://www.nps.gov/ande/historyculture/camp_sumter.htm}}</ref> Характер і причини смертей викликають суперечки серед істориків. Деякі стверджують, що смерті сталася внаслідок політики Конфедерації та були воєнними злочинами проти полонених Союзу, тоді як інші стверджують, що вони були наслідком хвороби, спричиненої сильною переповненістю, дефіцитом продовольства в Конфедеративних Штатах, некомпетентністю тюремних працівників і руйнуванням системи обміну полоненими, викликаною відмовою Конфедерації включити "чорні війська" у списки. Все це переповнювало табір у Андерсонвіллі.<ref>Marvel, William, ''Andersonville: The Last Depot'', University of North Carolina Press, 1994.</ref> Під час війни хвороби були основною причиною смерті в обох арміях, що свідчить про те, що інфекційні захворювання були хронічною проблемою через погані санітарні умови як у військових таборах, так і в таборах для полонених.
{| class="wikitable" style="text-align: right;"
!Дата
! Населення
|-
| 1 квітня 1864 року
| 7 163 <ref>''Official Records of the War of the Rebellion,'' Series II, Volume VII, 1899 p. 169</ref>
|-
| 5 травня 1864 року
| 12 002 <ref>Official Records of the War of the Rebellion, Series II, Volume VII, 1899 p. 119</ref>
|-
| 13 червня 1864 року
| 20 654 <ref name="Rebellion p. 381">Official Records of the War of the Rebellion, Series II, Volume VII, 1899 p. 381</ref>
|-
| 19 червня 1864 року
| 23 944 <ref name="Rebellion p. 381" />
|-
| 18 липня 1864 року
| 29 078 <ref>Official Records of the War of the Rebellion, Series II, Volume VII, 1899 p. 493</ref>
|-
| 31 липня 1864 року
| 31 680 <ref>Official Records of the War of the Rebellion, Series II, Volume VII, 1899 p. 517</ref>
|-
| 31 серпня 1864 року
| 31 695 <ref>Official Records of the War of the Rebellion, Series II, Volume VII, 1899 p. 708</ref>
|}

=== Доренс Етуотер ===

Молодий в’язень Союзу Доренс Етуотер був обраний для запису імен і чисельності загиблих в Андерсонвіллі, задля урахування Конфедерацією та федеральним урядом після закінчення війни. Він напевне вірив, що федеральний уряд ніколи не побачить справжній список, тому знаходячись поруч з Генрі Вірцем, таємно вів власний список серед інших паперів. Коли Етуотер був звільнений, він поклав список у свою сумку і виніс його з табору. Після цього його опублікувала ''New York Tribune'', коли [[Горас Ґрілі|Хорас Грілі]], власник газети, дізнався, що федеральний уряд відмовився від списку і завдав Етуотеру багато проблем. Етуотер вважав, що комендант Андерсонвілля намагався, щоб ув’язнені Союзу були непридатними до бою, якщо виживуть і звільняться.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=GEHYjvVbO50C&pg=PA71
|title=Angel of Andersonville, Prince of Tahiti: The Extraordinary Life of Dorence Atwater
|last=Safranski
|first=Debbie Burnett
|date=2008
|publisher=Alling-Porterfield Publishing House
|location=Holland, MI
|page=71
|isbn=978-0-9749767-1-6
|accessdate=18 жовтня 2018
|archive-date=23 лютого 2022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103450/https://books.google.com/books?id=GEHYjvVbO50C&pg=PA71
}}</ref>

=== Ньюелл Берч ===

[[Військовополонений]] Ньюелл Берч також зафіксував у своєму щоденнику важкі умови життя у Андерсонвіллі. Член 154-го нью-йоркського добровольчого піхотного полку, Берч потрапив у полон у перший день [[Битва під Геттісбургом|битви під Геттісбергом]]. Спочатку він був ув'язнений на острові Белл в [[Ричмонд (Вірджинія)|Річмонді, штат Вірджинія]], а потім в Андерсонвіллі. Йому приписують те, що він найдовше, з військових Союзу, був полоненим під час Громадянської війни, пробувши у полоні загалом 661 день.<ref>{{Cite book
|url=http://files.usgwarchives.net/wi/dunn/biographies/burch.txt
|title=History of Northern Wisconsin, An Account of Its Settlement, Growth, Development and Resources; an Extensive Sketch of its Counties, Cities, Towns and Villages
|last=Andreas, A.T.
|year=1881
|publisher=The Western Historical Company via USGenWeb
|location=Chicago
|page=283
|accessdate=23 лютого 2022
|archive-date=23 лютого 2022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103451/http://files.usgwarchives.net/wi/dunn/biographies/burch.txt
}}</ref> Його щоденник знаходиться в колекції історичного товариства округу Данн в [[Міномоні (Вісконсин)|Меномоні, штат Вісконсін]]. Мімеографічна копія зберігається в Історичному товаристві Вісконсина.<ref>{{Cite web|url=http://content.wisconsinhistory.org/cdm/compoundobject/collection/wda/id/758/rec/7|title=Plate: front view: Object Description|publisher=Wisconsin Decorative Arts Database, Wisconsin Historical Society|accessdate=9 квітня 2013|archive-date=10 січня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140110163544/http://content.wisconsinhistory.org/cdm/compoundobject/collection/wda/id/758/rec/7}}</ref>

== Втечі ==

Планування втечі було рутиною тисяч в’язнів табору. Більшість чоловіків сформували загони, щоб вирватися з табору за допомогою тунелів. Тунелі прокопувались у сусідні ліси, що починались за п’ятдесят футів від стіни. Після виходу втеча виявлялась майже неможливою через погане здоров’я в’язнів. Ув’язненим, яких спіймали при спробі втечі, відмовляли в пайках, прив’язували ланцюгами або вбивали. Ще одним способом втечі було [[Танатоз|удавання мертвого]]. Рівень смертності в таборі, який становив близько сотні чоловік на день, зробив утилізацію тіл для охоронців невимушеною процедурою. Полонені прикидалися мертвими і їх виносили до ряду трупів за стінами табору. Як тільки наступала ніч, чоловіки вставали й бігли. Коли Вірц дізнався про цю практику, то наказав хірургам оглядати всі тіла, що залишали межі табору.<ref name="Diary">{{Cite web|url=https://archive.org/stream/andersonvilledia01rans/andersonvilledia01rans_djvu.txt|title=Andersonville Diary|publisher=[[Brigham Young University]]}}</ref>

Записи Конфедерації показують, що 351 ув’язнений (близько 0,7% усіх ув’язнених) здійснили успішну втечу, хоча багатьох з них було знову схоплено пізніше.<ref name="Escapes">{{Cite web|url=https://www.nps.gov/ande/learn/historyculture/escapefromandersonville.htm|title=Successful Escapes From Andersonville|publisher=[[National Park Service]]|accessdate=23 лютого 2022|archive-date=23 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103456/https://www.nps.gov/ande/learn/historyculture/escapefromandersonville.htm}}</ref> Армія США нараховує 32 особи, які повернулися до таборів Союзу. Деякі, імовірно, просто повернулися до цивільного життя, не повідомивши про це військових, а інші - померли.<ref name="Escapes" />

== Звільнення ==

В’язниця Андерсонвілл була звільнена у травні 1865 року.<ref>{{Cite web|url=http://www.strike-the-root.com/4/herman/herman23.html|title=Andersonville: Earlier War Crimes "Abuse" Trial {{pipe}} Strike-The-Root: A Journal of Liberty|publisher=Strike-The-Root|date=2004-05-11|accessdate=2012-11-16|archive-date=23 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103500/http://www.strike-the-root.com/4/herman/herman23.html}}</ref>

== Судовий процес ==

[[Файл:Trial_of_Henry_Wirz_(page_2_crop).jpg|міні|197x197пкс| капітан Генрі Вірц]]
Після війни [[Генрі Вірц]], комендант внутрішнього периметру в Самтера, був засуджений [[Військове право|військовим трибуналом]] за звинуваченням у військових злочинах. У судовому процесі взяли участь генерал Союзу [[Льюїс Воллес|Лью Уоллес]] (як головуючий) і старший суддя Нортон Паркер Чіпмен.

Ряд колишніх ув’язнених свідчили про умови утримання в Андерсонвіллі. Багато хто звинувачував Вірца в конкретних актах жорстокості, під час деяких з них Вірца навіть не було в таборі. Суд також розглянув офіційну кореспонденцію із захоплених записів Конфедерації. Можливо, найсильнішим доказом звинувачення був лист доктора Джеймса Джонса до головного хірурга Конфедерації, якого в 1864 році [[Ричмонд (Вірджинія)|Річмонд]] надіслав дослідити умови в Таборі.<ref>''A Perfect Picture of Hell: Eyewitness Accounts by Civil War Prisoners from the 12th Iowa'', copyright 2001, University of Iowa Press</ref> Джонс був приголомшений тим, що побачив, і повідомив, що двічі блював і захворів на грип за одну годину інспекції табору. Його графічно детальний звіт своєму начальству практично "закрив справу".

Вірц надав докази того, що благав владу Конфедерації спробувати надати більше їжі і що він намагався покращити умови для ув'язнених,<ref>{{Cite web|url=https://medium.com/@chrismohney/redecorating-the-beast-41c2d7cfeca7|title=Redecorating the Beast|first=Chris|last=Mohney|date=11 жовтня 2017|website=Medium|accessdate=23 лютого 2022|archive-date=23 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103450/https://medium.com/@chrismohney/redecorating-the-beast-41c2d7cfeca7}}</ref><ref>[Smithsonian]</ref> однак був визнаний винним і засудженим до смертної кари. [[10 листопада]] [[1865]] року Генрі Вірц був страчений через [[повішення]]. Він був одним із двох людей, страчених після Громадянської війни за [[Воєнний злочин|воєнні злочини]], і єдиним чиновником Конфедерації. Розголошення страждань полонених було одним із факторів, які вплинули на громадську думку мешканців Півночі щодо Півдня після закінчення Громадянської війни.

== Національний музей військовополонених ==

У 1890 році ''Велика армія Республіки (Департамент Джорджії)'' викупила місце, на якій розташовувалась в'язниця Андерсонвілл через членство та підписку.<ref>''Roster and History of the Department of Georgia (States of Georgia and South Carolina) Grand Army of the Republic'', Atlanta, Georgia: Syl. Lester & Co. Printers, 1894, 5.</ref> У 1910 році це місце було подаровано Федеральному уряду США ''"Жіночим корпусом допомоги"'' <ref>{{Cite web|url=http://www.nps.gov/ande/parkmgmt/statistics.htm|title=Andersonville National Historic Site – Park Statistics (U.S. National Park Service)|website=nps.gov|accessdate=21 червня 2011|archive-date=13 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141013204420/http://www.nps.gov/ande/parkmgmt/statistics.htm}}</ref> (допоміжним підрозділом Великої армії Республіки).<ref>{{Cite web|url=http://suvcw.org/WRC/index.htm|title=WRC National Woman's Relief Corps, Auxiliary to the Grand Army of the Republic, Inc.|website=suvcw.org|accessdate=21 червня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110609204918/http://www.suvcw.org/WRC/index.htm|archivedate=9 June 2011}}</ref>

Національний музей військовополонених відкрився у 1998 році, як меморіал всім американським [[Військовополонений|військовополоненим]]. Експонати відображають захоплення у полон, умови життя, труднощі та досвід американських військовополонених у всі періоди, використовуючи мистецтво, фотографії, дисплеї та відеопрезентації. Музей також обслуговує відвідувачів парку.<ref>{{Cite web|url=http://www.nps.gov/ande/planyourvisit/natl_pow_museum.htm|title=Andersonville National Historic Site – National Prisoner of War Museum (U.S. National Park Service)|website=nps.gov|accessdate=21 червня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110530225452/http://www.nps.gov/ande/planyourvisit/natl_pow_museum.htm|archivedate=30 May 2011}}</ref>

Відвідувачі можуть прогулятися на 26,5 акрах (10,7 га) табору, який окреслено подвійними рядами білих стовпів. Реконструйовано дві частини стіни частоколу: північну браму та північно-східний кут.

== Національне кладовище Андерсонвілл ==

[[Файл:Andersonville_National_Cemetery_2.jpg|міні|Національне кладовище Андерсонвілля, червень 2011 р]]
Поховання в'язнів табору перетворили на національне кладовище. Кладовище є місцем останнього спочинку військовополонених Союзу, які загинули під час перебування у таборі Андерсонвілл (Самтер). У ньому розташовано 13 714 могил, з яких 921 мають позначку «невідомий».<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=XUjqCQAAQBAJ&q=13%2C714+graves%2C+of+which+921+are+marked+%22unknown%22&pg=PA199
|title=The New Encyclopedia of Southern Culture: Volume 19: Violence
|last=Wood
|first=Amy Louise
|year=2011
|publisher=Univ of North Carolina Press
|language=en
|isbn=978-0807869284
|accessdate=23 лютого 2022
|archive-date=23 лютого 2022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223103450/https://books.google.com/books?id=XUjqCQAAQBAJ&q=13,714+graves,+of+which+921+are+marked+%22unknown%22&pg=PA199
}}</ref>

Національне кладовище також використовується як місце поховання ветеранів та їхніх утриманців.<ref>Andersonville National Historic Site. [http://www.nps.gov/ande/planyourvisit/anc_burial-guidelines.htm Burial Guidelines and Qualifications] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220223160650/https://www.nps.gov/ande/planyourvisit/anc_burial-guidelines.htm |date=23 лютого 2022 }}. Accessed July 21, 2013.</ref>

== У масовій культурі ==

* «Андерсонвілл» (1955) — роман Маккінлі Кантора про в’язницю Андерсонвілл. Він отримав [[Пулітцерівська премія за художню книгу|Пулітцерівську премію за художню книгу]] в 1956 році.
* ''Суд Андерсонвілля'' (1970), телевізійна адаптація бродвейської п’єси 1959 року на телеканалі PBS. У ній зображено судовий процес 1865 року над комендантом Андерсонвілля Генрі Вірцем.
* Телефільм «''[[Андерсонвілль (фільм)|Андерсонвілль]]''» (1996) режисера [[Джон Франкенгаймер|Джона Франкенхаймера]] розповідає історію сумнозвісного табору полонених.<ref>{{Cite web|url=https://www.imdb.com/title/tt0115097/|title=Andersonville (TV 1996) – IMDb|website=imdb.com|accessdate=21 червня 2011|archive-date=9 червня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110609220230/http://www.imdb.com/title/tt0115097/}}</ref>
* Макс Р. Терман. Честь Хірама: знову прожита Громадянська війна рядового Термана (2009, Хіллсборо, Канзас: TESA Books,{{ISBN|0-615-27812-4}}) — історичний роман.<ref>{{Cite web|url=http://clevelandcivilwarroundtable.com/articles/ohio/whirlpool_of_death.htm|title=Andersonville's Whirlpool of Death|publisher=Clevelandcivilwarroundtable.com|accessdate=2012-11-16|archive-date=14 липня 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20130714095042/http://clevelandcivilwarroundtable.com/articles/ohio/whirlpool_of_death.htm}}</ref>
* У телесеріалі «''[[Пекло на колесах (телесеріал)|Пекло на колесах]]''» лиходій Тор Гундерсен вижив у Андерсонвіллі. Його переживання залишили глибокі душевні шрами і підживлюють його ненависть до головного героя, ветерана Конфедерації Каллена Боханнона, залізничного бригадира. У глибині свого божевілля Гундерсен починає називати себе «містер Андерсон».
* Цей табір коротко згадується у фільмі ''«[[Хороший, поганий, злий]]»'', оскільки Ангельські очі ([[Лі Ван Кліф]]) використовує Самтер як приклад для керування своїм табором. Це одна з найпомітніших історичних помилок (анахронізмів) у фільмі, оскільки подія відбувається під час кампанії в Нью-Мексико, за два роки до відкриття в’язниці. {{джерело}}
* Роман «''Інферно''» [[Ларрі Нівен]]а та [[Джеррі Пурнелл]]а містить коротку згадку про табір. У романі, дія якого відбувається в [[Пекло|пеклі]], [[Біллі Кід]] зауважує, що «хлопця, який керував табором для в’язнів Андерсонвілл», вічно катують на острові по серед [[Піріфлегетон]]у, річки киплячої крові.
* У романі Трейсі Грут, написаному в 2014 році під назвою «''Вартові Андерсонвілля''», зображено деяких історичні персонажі, таких як капітан Генрі Вірц і генерал Джон Уіндер, а також вигадані полонені табору Андерсонвілл, такі як сусіди-повстанці, які намагалися допомогти в'язням і були зневажені громадою міста Америкус, штат Джорджія.
* Епопея [[Стівен Вінсент Бене|Стівена Вінсента Бенета]] «''Тіло Джона Брауна''» згадує суд над Андерсонвіллем і Вірцем, як один із двох інцидентів, що символізують табори військовополонених під час Громадянської війни.
* У сьомому епізоді телевізійного міні-серіалу [[Кен Бернс|Кена Бернса]] «''Громадянська війна''» 1990 року, «1864, найсвятіша земля», сегмент під назвою «Чи можуть бути люди?» присвячений Андерсонвіллю; Його назва походить від цитати [[Волт Вітмен|Волта Вітмена]] (озвучений у фільмі Гаррісоном Кейлором), яка частково звучить так: «Чи можуть це бути чоловіки? Чи вони насправді не трупи? . . . Померлих там не треба жаліти так само, як деяких живих, які приходять звідти, якщо їх ще можна назвати живими».
* Роман Себастьяна Баррі «Дні без кінця» 2016 року включає розділ, у якому головні герої потрапляють у полон як солдати Союзу та утримуються в таборі Андерсонвілл. Ув’язнених описують як «замучених голодом і переораних хворобою».
* У військовому фільмі 1959 року «''Кінні солдати''» табір часто згадується полковником Джоном Марлоу ([[Джон Вейн]]), оскільки його кавалерійська бригада Союзу перебуває в тилу Конфедерації під постійною загрозою виявлення.
* Епізод 1321 "Театру таємниць" на радіо CBS, який вийшов в ефір 28 квітня 1982 року під назвою «Привид Андерсонвілля», детально описується трагічні події стосунків між Келом Расселом (у виконанні Тоні Робертса), колишнім в’язнем табору та генералом Союзу Лісандером Катлером. Рассел відмовляється підтримати заявку Катлера на посаду президента через глибоку затаєну образу, викликану бездарним керуванням ним армією.

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Andersonville Prison by Keystone Publishing, 1890.jpg|Вид з висоти пташиного польоту
Файл:16 22 196 andersonville.jpg|Меморіальна стіна
Файл:Andersonville National Historic Site, GA, US (05).jpg|Статуя
Файл:Andersonville National Historic Site, GA, US (06).jpg|Провіденс Спрінг
Файл:17 35 039 andersonville.jpg|Зоряний форт
Файл:17 35 046 andersonville.jpg|Панорамний вид з Зоряного Форту
Файл:16 01 036 andersonville.jpg|Трибуна
Файл:Andersonville National Cemetery.jpg|Могили
Файл:20-03-266-sumter.jpg|Історичний маркер
</gallery>

=== Пам'ятні знаки ===
<gallery>
Файл:20-03-020-andersonville.jpg|Коннектикут (1907)
Файл:20-03-253-monement.jpg|Джорджия (1976)
Файл:21-01-001-illinois.jpg|Іллінойс (1912)
Файл:21-01-042-indiana.jpg|Індіана (1908)
Файл:21-01-022-maine.jpg|Мен (1904)
Файл:20-03-085-andersonville.jpg|Массачусетс (1901)
Файл:20-03-096-michigan.jpg| Мічиган (1904)
Файл:21-01-032-minnesota.jpg|Міннесота (1916)
Файл:20-03-031-andersonville.jpg|Нью-Джерсі (1899)
Файл:21-01-012-new-york.jpg|Нью-Йорк (1914)
Файл:20-03-001-andersonville.jpg|Пенсільванія (1905)
Файл:21-01-153-unknown.jpg|Невідомий солдат (1984)
</gallery>

== Див. також ==

* [[Табори для в'язнів громадянської війни в США]]
* [[Табір Дуглас]]
* [[Картель Дікс-Хілл]], угода, досягнута в липні 1862 року щодо регулювання обміну військовополоненими
* [[В'язниця Ельміра]]
* [[В'язниця Ліббі]]
* [[Державний парк Магноліа-Спрінгс (Кемп Лотон)]]
* [[В'язниця Солсбері]]

== Посилання ==
{{Reflist}}

=== Наукові дослідження ===

* Клойд, Бенджамін Г. ''Жорстокість переслідує: в'язниці громадянської війни в американській пам'яті''. (Видавництво університету штату Луїзіана, 2010)
* Коста, Дора Л; Кан, Метью Е. «Виживання в Андерсонвілі: переваги соціальних мереж у таборах для військовополонених», ''American Economic Review'' (2007) 97 № 4 с.&nbsp;1467–1487 рр. економетрика
* Домбі, Адам Х. «Полонені пам’яті: суперечлива спадщина раси в національному історичному місці Андерсонвілла» ''Історія громадянської війни'' (2017) 63 № 3 с.&nbsp;253–294 [https://muse.jhu.edu/article/676590 онлайн] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210512155301/https://muse.jhu.edu/article/676590 |date=12 травня 2021 }}
* Футч, Овідій. «Тюремне життя в Андерсонвіллі», ''історія громадянської війни'' (1962) 8 № 2 с.&nbsp;121–35 [http://muse.jhu.edu/journals/civil_war_history/v008/8.2.futch.html в проекті MUSE]
* Футч, Овідій. ''Історія в'язниці Андерсонвіль'' (1968)
* Марвел, Вільям. ''Andersonville: The Last Depot'' (University of North Carolina Press, 1994) [https://www.amazon.com/Andersonville-Last-Depot-Civil-America/dp/0807857815/ уривок і текстовий пошук] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220223103453/https://www.amazon.com/Andersonville-Last-Depot-Civil-America/dp/0807857815 |date=23 лютого 2022 }}
* Пікенпо, Роджер. ''Полонені в синьому: тюрми громадянської війни Конфедерації'' (2013) стор.&nbsp;119–66
* Роудс, Джеймс, [[iarchive:historyofuniteds05inrhod|''Історія Сполучених Штатів від компромісу 1850'']] року, том. В. Нью-Йорк: Макмілан, 1904.
* Силкенат, Давид. ''Підняття білого прапора: як капітуляція визначила громадянську війну в США''. Chapel Hill: University of North Carolina Press, 2019.{{ISBN|978-1-4696-4972-6}}.

=== Первинні та інші джерела ===

* Чіпмен, Нортон П. [[iarchive:horrorsanderson00chipgoog|''Жахи повстанської в'язниці Андерсонвіль'']]. Сан-Франциско: Банкрофт, 1891.
* Дженовейс, Тед і Х'ю Х. Дженовейс (ред. ). ''Ідеальна картина пекла: розповіді очевидців ув’язнених громадянської війни з 12-ї Айови''. Айова-Сіті: University of Iowa Press, 2001.
* Макелрой, Джон. [[iarchive:andersonvilleas00mcelgoog|''Андерсонвілл: Історія військових в’язниць повстанців'']] Толедо: Д.Р.Локк, 1879.
* Ренсом, Джон. [https://books.google.com/books?id=wH_hAAAAMAAJ ''Щоденник Андерсонвілля''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220223103452/https://books.google.com/books?id=wH_hAAAAMAAJ |date=23 лютого 2022 }}. Оберн, Нью-Йорк: Автор, 1881.
* Ранзан, Девід, ред. ''Виживання в Андерсонвілі: спогади одного в’язня про найвідоміший табір громадянської війни''. Джефферсон, NC: McFarland and Company, 2013.
* Спенсер, Амброуз. [https://books.google.com/books?id=d0oIAAAAQAAJ ''Розповідь про Андерсонвілль''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220223103453/https://books.google.com/books?id=d0oIAAAAQAAJ |date=23 лютого 2022 }}. Нью-Йорк: Харпер, 1866.
* Стівенсон, Р. Рендольф. [https://books.google.com/books?id=SBTVAAAAMAAJ ''Південна сторона, або в'язниця Андерсонвіль''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220223103452/https://books.google.com/books?id=SBTVAAAAMAAJ |date=23 лютого 2022 }}. Балтимор: Тернбулл, 1876.
* Вурхіз, Альфред Х. [http://localhistory.morrisville.edu/sites/letters/diary.html ''Тюремний щоденник Альфреда Х. Вурхіза в Андерсонвіллі''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304003355/http://localhistory.morrisville.edu/sites/letters/diary.html |date=4 березня 2016 }}. 1864 рік.

== Зовнішні посилання ==

* {{Commonscat-inline}}</img>   
* [http://www.nps.gov/ande Національне історичне місце Андерсонвілля на NPS.gov] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101010193753/http://www.nps.gov/ande/ |date=10 жовтня 2010 }} – офіційний сайт
* [http://www.cr.nps.gov/seac/histback.htm Історична довідка про в'язницю громадянської війни в Андерсонвілі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121229111838/http://www.cr.nps.gov/seac/histback.htm |date=29 грудня 2012 }}
* {{GNIS|310534}}
* {{GNIS|346938|National Cemetery}} – 
* [http://tigger.uic.edu/~rjensen/prisons.htm «Довідник WWW по тюрмах громадянської війни» (2004)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100627223756/http://tigger.uic.edu/~rjensen/prisons.htm |date=27 червня 2010 }}
* [https://web.archive.org/web/20110716162656/http://www.sumtercountyhistory.com/military/ande_pri.htm «Повстанська тюремна ручка в Андерсонвіллі, Джорджія»] – стенограма газетної статті колишнього тюремного наглядача 1874 року
* Andersonville National Cemetery  « 
* [https://www.newspapers.com/topics/civil-war/andersonville-prison/ Газетні статті та вирізки про в’язницю Андерсонвілл на Newspapers.com] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220223103450/https://www.newspapers.com/topics/civil-war/andersonville-prison/ |date=23 лютого 2022}}

[[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]
[[Категорія:Громадянська війна у США]]
[[Категорія:В'язниці США]]
[[Категорія:Місцевості США]]
[[Категорія:Військовополонені]]
[[Категорія:Воєнні злочини]]