Перегляд вихідного коду сторінки Ар-деко

{{універсальна картка}}

{| style="float:right; width:270px;" class="infobox"
|-
|
{| border="0" style="border-collapse:collapse;"
|-
| {{center|[[Файл:Chrysler Building New York City from 50t Floor at Sunset by PaulPangaro.jpg|260пкс]]}}
|-
| {{center|[[Файл:Chicago world's fair, a century of progress, expo poster, 1933, 2.jpg|260пкс]]}}
|-
| {{center|[[Файл:Victoire 2 by Rene Lalique Toyota Automobile Museum.jpg|260пкс]]}}
|}
{| border="0" style="border-collapse:collapse;"
|-
|}
|-
|
{{Center|''[[Крайслер Білдінг]]'', Нью-Йорк<br /> Плакат до Чиказької всесвітньої виставки Веймера Пурселла (1933) <br /> [[Рене Лалік]] ''Victoire'', Тойота Музей, Японія}}
|-
|}

[[Файл:Maurice_Ascalon_Pal-Bell_Art_Deco.jpg|thumb|150пкс|right|Металеві вироби [[Моріс Аскалон|Моріса Аскалона]] {{lang-fr|Maurice Ascalon}} ([[1913]]—[[2003]]) у стилі ар деко.]]
[[Файл:Chrysler building- top.jpg|thumb|150пкс|Хмарочос компанії «Chrysler» у [[Нью-Йорк]]у. [[1928]]–[[1930]] роки.]]
[[Файл:Buffalo City Hall - 001.jpg|thumb|150пкс|Ратуша в [[Баффало]], Нью-Йорк.]]

'''Ар-деко́''', також '''артдеко́''', ({{lang-fr|art déco}}&nbsp;— дослівно «''декоративне мистецтво''»)&nbsp;— [[Мистецтво|мистецька течія]] першої половини [[XX століття]]. З'явилася і розвивалася в [[архітектура|архітектурі]], декоративному мистецтві, моді та [[живопис]]і. Є синтезом [[модерн]]у і [[Неокласицизм (новий класицизм)|неокласицизму]].

Ар-деко&nbsp;— це [[французька]] абревіатура від art décoratif, течії в [[Декоративно-ужиткове мистецтво|прикладному мистецтві]] до [[Перша світова війна|Першої світової війни]]<ref>Texier 2012, p. 128.</ref>, вплив якої також помітний в архітектурі, живописі, прикладній графіці, скульптурі та кіно. Він розпочав своє завоювання світу з [[Франція|Франції]] у 1920-х роках. До 1930-х років його найбільший вплив прослідковується у [[США|Сполучених Штатах]], але він також залишив свій слід по всій [[Європа|Європі]], в [[Південна Африка|Південній Африці]] та [[Китайська республіка|Китаї]]. Це був перший сучасний світовий стиль, який часто асоціюється з розкішшю, що мав свій вплив на всі аспекти життя, а також сформував моду і рекламні оголошення того часу<ref name="Bolla Zoltán 2016 8">{{cite web|author=Bolla Zoltán|title=A magyar art deco építészet|url=https://issuu.com/magyar_art_deco/docs/magyar_-_hungarian_art_deco_epitesz |publisher=Publio Kiadó Kft.|year=2016|pages=8|accessdate=2018-08-23}}</ref>.

У 1930-х роках, під час [[Велика депресія|Великої депресії]], ар-деко став більш стриманим, а як матеріали використовували [[хром]]овані деталі, [[сталь]] та [[пластик]]. Нові формальні характеристики з'явилися близько 1930 року, коли в архітектурі проясвився стиль обтічного [[модернізм]]у, з новими формами, включаючи глянцеві поверхні<ref>Renaut, Christophe and Lazé, Christophe, ''Les Styles de l'architecture et du mobilier'' (2006), Editions Jean-Paul Gisserot, pages 110—116</ref>. Ар-деко став першим справді міжнародним, інтернаціональним стилем, що втратив своє домінування з появою [[модернізм]]у в архітектурі, який був суворо функціональним і позбавленим орнаментики, а також із початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]]<ref>Benton, Benton and Wood & Art Déco (1910—1939) 2010, pp. 13–28.</ref>.

== Відмінні ознаки та загальна характеристика ==

* сувора закономірність;
* етнічні геометричні візерунки;
* розкіш;
* шик;
* коштовні сучасні матеріали ([[слонова кістка]], [[крокодил]]яча шкіра, [[алюміній]], рідкісні породи дерева, [[срібло]]).

Його витоки можна простежити у французькому [[ар-нуво]], але він також увібрав у себе елементи [[авангард]]у: геометричну стилізацію з [[конструктивізм]]у, модерністське відродження з [[футуризм]]у та живописну основу з [[кубізм]]у. Він також відчув значний вплив [[Мистецтво Стародавнього Єгипту|єгипетського мистецтва]]. На відміну від органічних, хвилеподібних, змієподібних мотивів [[модерн]]у, ар-деко характеризувався прямими лініями та геометричним дизайном. Розвиток промисловості означав, що він, в принципі, відійшов від свого попередника, змістивши акцент з індивідуальних виробів на масове виробництво. Проте не кожен дім був прикрашений світильниками чи меблями в стилі ар-деко&nbsp;— стиль став вираженням розкоші та елегантності. Сміливі, спрощені лінії, сильні, чисті кольори та нові матеріали того часу: нові сплави, [[хром]] і [[бакеліт]], які можна було відполірувати до дзеркального блиску,&nbsp;— все це були нові елементи стилю, які припали до душі тогочасній молоді, і незабаром були гідно оцінені. Кульмінацією стала [[Всесвітня виставка 1925|Паризька всесвітня виставка 1925 року]], після чого стиль швидко поширився по всьому світу.

У [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Нідерланди|Нідерландах]], [[Франція|Франції]] та деяких інших країнах стиль ар-деко поступово розвинувся в бік [[функціоналізм]]у, у той час, як у країнах з тоталітарними режимами ([[Третій Рейх]], [[СРСР]] тощо) ар-деко перетворюється на «новий ампір». У радянській архітектурі періоду [[постконструктивізм]]у було запозичено багато елементів артдеко (наприклад, готель «Москва»).

Паризька «Міжнародна виставка сучасних декоративних і промислових мистецтв» (''Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes'') 1925 року дала життя термінові «ар-деко». Показані на цій виставці предмети розкоші французького виробництва ще раз довели, що Париж залишався інтернаціональним центром стилю й після Першої світової війни. Золотою медаллю був нагороджений художник [[Вадим Меллер]] за своє оформлення вистави в театрі «[[Березіль]]».

Сам напрямок ар-деко існував і до відкриття виставки в 1925 році. Це було помітно в європейському мистецтві протягом [[1920-ті|1920-х]] років. Американських берегів воно досягло лише [[1928]] року, де в [[1930-ті|1930-х]] перетворилося на ''Streamline Moderne''&nbsp;— американізоване відгалуження ар-деко, що стало візитною карткою цього десятиліття.

Париж лишався центром стилю ар-деко. У [[меблі|меблях]] його втілював [[Жак-Еміль Рульманн]]&nbsp;— найвідоміший з дизайнерів меблів тієї епохи. Крім того, характерними є роботи [[Жан-Жак Рато|Жана-Жака Рато]], продукція компанії «Süe et Mare», ширми [[Айлін Ґрей]], ковані вироби з металу [[Едґар Брандт|Едґара Брандта]], вироби з металу та емалі швейцарця єврейського походження [[Жан Дюнан|Жана Дюнана]], вироби зі скла [[Рене Лалік]]а та [[Моріс Маріно|Моріса Маріно]], а також годинники та ювелірні вироби «[[Cartier]]».

Символом ар-деко в декоративно-прикладному мистецтві стала скульптура з [[бронза|бронзи]] і слонової кістки. Під впливом «[[Російські сезони|Російських сезонів]]» [[Сергій Дягілєв|Дяґілєва]], мистецтва Єгипту та Сходу, а також технологічних досягнень «століття машин», французькі та німецькі майстри створили унікальний стиль у малій пластиці 1920-х&nbsp;— 1930-х років, котрий підняв статус декоративної скульптури до рівня «високого мистецтва». Класичними представниками артдеко в [[скульптура|скульптурі]] вважаються [[Дмитро Чіпарус]], [[Клер Жан Робер Коліне]], [[Поль Філіп]] ({{FRA}}), [[Фердинанд Прайсс]], [[Отто Поерцель]] ({{GER}}), [[Бруно Зак]], [[Дж. Лоренцль]] ({{AUT}}).

Хоча термін ар-деко виник у [[1925]] році, він не був часто вживаним до самої зміни ставлення до цілої епохи у [[1960-ті|1960-х]] роках. Майстри стилю ар-деко не входили до якогось єдиного товариства. Рух вважався [[еклектика|еклектичним]], хоча він зазнавав впливу таких течій, як, наприклад, [[Віденська сецесія]], [[кубізм]], [[футуризм]], [[Неокласицизм (новий класицизм)|неокласицизм]] тощо.

== Назва ==

Ар-деко&nbsp;— це скорочення від французького ''arts décoratifs'', яке почало використовуватися після [[Всесвітня виставка 1925|Міжнародної виставки сучасних промислових і декоративних мистецтв]] ''(Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes)'' у Парижі в 1925 році, хоча його характерні елементи з'явилися в [[Париж]]і та [[Брюссель|Брюсселі]] ще до [[перша світова війна|Першої світової війни]]. Втім, сам термін ''arts décoratifs'' з'явився набагато раніше, у «Бюлетені Французької асоціації фотографії» ''(Bulletin de la Société française de photographie)'', опублікованому у Франції в 1858 р<ref>[http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k111368q «M. Cunny présente une Note sur un procédé vitro-héliographique applicable aux arts décoratifs», ''Bulletin de la Société française de photographie'', Société française de photographie. Éditeur: Société française de photographie (Paris), 1858], Bibliothèque nationale de France, département Sciences et techniques, 8-V-1012, Bibliothèque nationale de France</ref>. У той час термін ''arts décoratifs'' мав різні значення.
У 1868 році французька щоденна газета [[Ле фігаро|''Le Figaro'']] використовувала термін «предмети декоративно-прикладного мистецтва» ''(«objets d 'art décoratifs»)'' для опису декорацій, виготовлених для [[Опера Гарньє|Гранд-опери]]<ref>[http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k2716231 «Enfin, dans les ateliers, on travaille à l'achèvement des objets d'art décoratifs, qui sont très nombreux», Le Figaro, Éditeur: Figaro (Paris), 1869-09-18, no. 260], Bibliothèque nationale de France</ref><ref>[http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k65463131 ''L'Art décoratif à Limoges'', La Voix de la province: Revue littéraire, artistique, agricole et commerciale, 1862], (1862/04/01 (N1)-1863/01/01 (N12)), Bibliothèque francophone multimédia de Limoges, 2013-220524, Bibliothèque nationale de France</ref><ref>[http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/cb32858171s/date Revue des arts décoratifs (Paris), 1880—1902], Bibliothèque nationale de France, département Sciences et techniques, 4-V-1113</ref>.
У 1875 році французький уряд офіційно оголосив художниками майстрів, які раніше займалися дизайном меблів, текстилю, ювелірних виробів і скла на підставі декрету французького парламенту від . Заснована [[Людовік XVI|Людовіком XVI]] 1766 року Королівська безкоштовна школа декоративного мистецтва (''l'École royale gratuite de dessint'') була перейменована на Національну школу декоративного мистецтва (''l'École nationale des arts décoratifs'').

Скорочене позначення термінології&nbsp;— ар-деко&nbsp;— вперше використав [[Ле Корбюзьє]] у серії статей, опублікованих у журналі ''L'Esprit Nouveau'' під час [[Всесвітня виставка 1925|Всесвітньої виставки 1925 року]] під назвою ''«1925 Expo: Arts Déco»''. Він узагальнив ці статті у своїй книзі ''«L'art décoratif d'aujourd'hui»''&nbsp;— ''«Декоративне мистецтво сьогодні»''. Книга була фактично запеклою атакою на виставку перебільшених, барвистих, пишних предметів; основна ідея полягала в тому, що практичні об'єкти, такі як меблі, не потребують жодного декору; і, на його думку, сучасний декор&nbsp;— це ''не'' декор<ref>Le Corbusier, L'Art décoratif d'aujourd'hui, & Éditions Crès, Collection de «L'Esprit Nouveau», Paris, 1925, p. 70-81.</ref>.

== Історія ==

=== Витоки ===

==== Товариство художників-декораторів (1901—1913) ====
[[Файл: Odilon Redon fireplace screen.jpg|center|thumb|Канделябр, художник-символіст Оділон Редон, [[Музей д'Орсе]], Париж (1908)]]
Поява Ар Деко тісно пов'язана з підвищенням статусу художників-декораторів. У Франції майстри, яких до кінця 19 століття вважали лише ремісниками, отримали такі ж права, як і художники та скульптори, після створення Товариства художників-декораторів (‘‘Société des artistes décorateurs, SAD‘‘) у 1901 році. Подібний рух розвинувся і в Італії, де 1902 року в Турині відбулася перша міжнародна виставка декоративного мистецтва (‘‘Esposizione internationale d'Arte decorativa moderna‘‘). Починаючи з ХХ століття, на французьких художніх виставках особлива увага відводилась художникам-декораторам, а в 1912 році, за пропозицією SAD, відбулася перша міжнародна виставка художників-декораторів у Франції.

Важливу роль у зародженні ар-деко відіграли паризькі універмаги та модельєри, які приблизно з 1900 року почали наймати художників-декораторів у свої студії. Багато французьких дизайнерів, однак, відмовлялися проєктувати для масового виробництва, наполягаючи на індивідуальному стилі кожного виробу, роблячи його унікальним. Ранній стиль Ар Деко характеризувався розкішшю, екзотичними матеріалами, такими як чорне дерево, слонова кістка, шовк, дуже яскравими кольорами та стилізованими мотивами.

==== Віденська сецесія і Віденські майстерні (1897—1912) ====
Архітектори [[Віденська сецесія|Віденської сецесії]] (утворена 1897 року), особливо Йозеф Гофман, мали помітний вплив на ар-деко. Його палац Стокле в Брюсселі (1905—1911) став прототипом стилю ар-деко з його геометричними об'ємами, симетрією, прямими лініями, бетоном, вкритим мармуровими плитами, витонченим ліпним орнаментом і пишними інтер'єрами, зокрема мозаїчними фризами [[Ґустав Клімт]]а. Гофман також був засновником «Wiener Werkstätte» ([[Віденські майстерні|Віденських майстерень]]) (1903—1932)&nbsp;— об'єднання ремісників та дизайнерів інтер'єрів, які працювали в новому стилі. Це об'єднання стало моделлю для створеної у 1919 році ''Compagnie des arts français'', яка об'єднала [[Андре Мар]]а та Луї Сюе&nbsp;— перших провідних французьких дизайнерів та декораторів ар-деко{{sfn|Texier|2019|pp=5–7}}.

<gallery mode="packed" heights="200">
File:Secession 2016, Vienna.jpg|[[Віденська сецесія]] [[Йозеф Ольбріх|Йозефа Марії Ольбріха]], [[Відень]] (1897-98)
File:20120923 Brussels PalaisStoclet Hoffmann DSC06725 PtrQs.jpg|[[Палац Стокле]] за проєктом [[Йозеф Гофман|Йозефа Гофмана]], [[Брюссель]] (1905-1911)
File:Bruxelles - Palais Stoclet (6).jpg|Деталь фасаду [[Палац Стокле|палацу Стокле]], виконаного із залізобетону, вкритого [[мармур]]овими плитами
File:Wien - Österreichische Postsparkasse, Georg-Coch-Platz.JPG|[[Будівля Австрійського поштового ощадного банку]] [[Отто Вагнер]]а, Відень (1904-1912)
</gallery>

==== Нові матеріали та технології ====
Нові матеріали та технології, особливо [[залізобетон]], були ключовими для розвитку та появи ар-деко. Перший будинок з бетону був побудований Франсуа Куане у 1853 році в передмісті Парижа. У 1877 році [[Жозеф Моньє]] представив ідею зміцнення бетону сіткою залізних прутів у вигляді решітки. У 1893 році [[Огюст Перре]] побудував перший у Парижі бетонний гараж, потім багатоквартирний будинок, потім, у 1913 році, [[Театр Єлисейських Полів|театр на Єлисейських полях]]. Один критик назвав театр «дирижаблем з авеню Монтень», що нібито свідчить про германський вплив, скопійований з [[Віденська сецесія|Віденської сецесї]]. Згодом більшість будівель у стилі ар-деко будували із залізобетону, що давало більшу свободу форм і меншу потребу в підсилювальних стовпах і колонах. Перре також був піонером у покритті бетону керамічною плиткою&nbsp;— як для захисту, так і для декору. Архітектор [[Ле Корбюзьє]] вперше дізнався про використання залізобетону, працюючи креслярем у майстерні Перре{{sfn|Cabanne|1986|page=225}}

Іншими новими технологіями, важливими для ар-деко,&nbsp;— були нові методи виробництва листового скла, яке було дешевшим і дозволяло виготовляти набагато більші та міцніші вікна, а також масове виробництво алюмінію, який використовувався для будівельних і віконних рам, а пізніше&nbsp;— Корбюзьє, Уорреном Макартуром та іншими&nbsp;— для виготовлення легких меблів.

==== Театр Єлисейських полів (1910—1913) ====
<gallery mode="packed" heights="180">
"La Danse", bas-relief d'Antoine Bourdelle (Théâtre des Champs Elysées, Paris).jpg|''La Danse''<br /> [[Рельєф (скульптура)|Рельєф "Танець"]] [[Антуан Бурдель|Антуана Бурделя]] на фасаді Театру Єлисейських полів (1912)
Théâtre des Champs-Élysées DSC09330.jpg|A Théâtre des Champs-Élysées<br />Театр на Єлисейських полях, спроєктований [[Огюст Перре|Огюстом Перре]] (1910-13), Париж
Theatre Champs Elysees 35.jpg|Інтер'єр Театру Єлисейських полів з рельєфами Бурделя над сценою
Plafond du Théâtre des Champs-Élysées.jpg|Троянда в стилі ар-деко авторства Моріса Дені на куполі театру
</gallery>

Побудований між 1910 і 1913 роками [[Театр Єлисейських полів]] у Парижі за проєктом [[Огюст Перре|Огюста Перре]] вважається першою пам'яткою архітектури ар-деко. До цього [[залізобетон]] використовували лише в промислових цілях або при будівництві багатоквартирних будинків&nbsp;— саме тут, між 1908 і 1910 роками, 21-річний [[Ле Корбюзьє]], який також працював в архітектурній практиці Перре, познайомився із залізобетонною архітектурою. Будівля театру Перре мала просту прямокутну форму з геометричним декором, прямі лінії якого стали візитівкою майбутнього ар-деко. Інтер'єр театру також прикрашали скульптури [[Антуан Бурдель|Антуана Бурделя]], картини Едуарда Вюйяра та штори Кер-Ксав'є Русселя. Театр Єлисейських полів став відомим як місце проведення прем'єр багатьох постановок «Російського балету»<ref>Peter Collins, ''Concrete: The Vision of a New Architecture'', New York: Horizon Press, 1959</ref><ref>Poisson 2009, pp. 318—319.</ref>.

==== Salon d'Automne (1912—1913) ====
<gallery mode="packed" heights="200">
Scheherazade (Rimsky-Korsakov) 02 by L. Bakst 2.jpg|Декорації [[Бакст Леон Миколайович|Леона Бакста]] до балету [[Римський-Корсаков Микола Андрійович|Римського-Корсакова]] "Шехеразада" (1910) 
Art Deco table, chairs, carpet.jpg|Стіл і стільці, розроблені Морісом Дюфреном і Полем Фолло (1912), (Товариство прикладного мистецтва)
Art Deco Armchair.jpg|Крісло в стилі ар-деко, спроєктоване Адріаном Карбовським для Жака Дусе (1912-13)
Display at Salon D'Automne (1913).jpg|Інтер'єр раннього арт-деко в салоні ''[[Осінній салон|"Salon d'Automne"]]'' (1913) в журналі ''"Art et décoration"'' (1914)
</gallery>

На етапі зародження ар-деко, між 1910 та 1914 роками, на щорічній виставці французьких художників&nbsp;— ''Salon d'Automne'' (''[[Осінній салон|«Осінньому салоні]]»'')&nbsp;— він вибухнув яскравими, навіть контрастними кольорами та квітковими візерунками, часто на меблях, гобеленах, килимах, абажурах, шпалерах та текстильних виробах. Багато барвистих зразків, зокрема стільці та столи, розроблені Морісом Дюфреном, або яскраві [[гобелен]]ові килими Поля Фолло, були виставлені в Салоні Товариства прикладних мистецтв 1912 року. У 1913 році Адрієн Карбовський представив крісло з квітковим принтом у вигляді [[папуги]], призначене для мисливського будиночка колекціонера Жака Дусе<ref>Descriptive text in the decorative arts display at the [[Musée d'Orsay]], Paris</ref>. Луї Сюе та Андре Маре вперше виставили свої меблі на виставці 1912 року під назвою ''Atelier Française'' (''«Ательє Франсез»''), поєднуючи барвисті тканини з екзотичними дорогими матеріалами, зокрема чорним деревом та [[слонова кістка|слоновою кісткою]]. Після Першої світової війни їхня компанія стала однією з найважливіших французьких фірм з дизайну інтер'єру, що виготовляла меблі для салонів і кают першого класу французьких трансатлантичних океанських лайнерів<ref>Arwas 1992, p. 51-55.</ref>. Німецькі майстри, які брали участь у виставці, неминуче здивували французів своїми меблями, призначеними для промислового виробництва, а французький ар-деко все ще застряг у секторі індивідуального замовлення<ref name="Bolla Zoltán 2016 8"/>.

==== Кубістичний будинок (1912) ====
<gallery mode="packed" heights="200">
Raymond Duchamp-Villon, 1912, Projet d'hôtel, Maquette de la façade de la Maison Cubiste, published in Les Peintres Cubistes, 1913.jpg|План фасаду ''Кубістичного будинку'', Раймон Дюшан-Крістіан Війон (1912)
Raymond Duchamp-Villon, 1912, La Maison Cubiste (Cubist House) at the Salon d'Automne, 1912, detail of the entrance. Photograph by Duchamp-Villon.jpg| Вхід до Кубістичного будинку, (1912)
La Maison Cubiste, Le Salon Bourgeois, Salon d'Automne, 1912, Paris.jpg| Громадянський салон, спроєктований Андре Маре, в Кубістичному будинку, на лівій стіні картина [[Жан Метсенже|Жана Метсенже]] "Жінка на заході сонця"<br />Salon d'Automne, 1912, Париж
</gallery>

[[Кубізм]], що виник у Франції в 1907—1912&nbsp;рр., також вплинув на розвиток Ар деко. Кубісти були зацікавлені у спрощенні форм до їхньої геометричної сутності. Роботи кубістичної групи ''Section d'or'' 1912 року були значно доступнішими для широкої аудиторії, ніж аналітичні кубістичні роботи [[Пабло Пікассо]] та [[Жорж Брак|Жоржа Брака]]. Кубістична лексика проникла в моду, дизайн меблів та інтер'єру<ref>''La Section d'or, 1912—1920–1925'', Cécile Debray, Françoise Lucbert, Musées de Châteauroux, Musée Fabre, exhibition catalogue, Éditions Cercle d'art, Paris, 2000</ref><ref name="Goss">{{cite web|url=http://www.metmuseum.org/toah/hd/frdc/hd_frdc.htm|title=French Art Deco|author=Goss, Jared|publisher=Metropolitan Museum of Art|accessdate=29 серпня 2016}}</ref>.

Французький дизайнер садів і міст Андре Вера у своєму маніфесті «Новий стиль», опублікованому в 1912 році в журналі ''«L'Art décoratif»'', що виходив у стилі модерн, прямо відкидає форми [[ар-нуво]]. Його робота була закликом до більш простого, симетричного, впорядкованого, гармонійного напряму, риси якого, зрештою, були притаманні ар-деко; хоча з часом його стиль часто був радше витіюватим, ніж простим<ref>André Vera, ''Le Nouveau style'', published in L'Art décoratif, January 1912, pp. 21–32</ref>.

У секції декоративно-прикладного мистецтва Осіннього салону 1912 року була представлена архітектурна інсталяція «Кубістичний будинок»<ref>Eve Blau, Nancy J. Troy, «The ''Maison Cubiste'' and the meaning of modernism in pre-1914 France», in ''Architecture and Cubism'', Montreal, Cambridge, MA, London: MIT Press−Centre Canadien d'Architecture, 1998, pp. 17−40, {{ISBN|0-262-52328-0}}</ref><ref>Nancy J. Troy, ''Modernism and the Decorative Arts in France: Art Nouveau to Le Corbusier'', New Haven CT, and London: Yale University Press, 1991, pp. 79−102, {{ISBN|0-300-04554-9}}</ref>. Фасад спроєктував Раймон Дюшан-Війон, а інтер'єр розробив Луї Сюе з фірми Андре Маре ''«Atlelier Français»''<ref>[https://books.google.com/books?id=vlY6SLmg-xEC&pg=PA161&lpg=PA161&dq=%22maison+cubiste%22+1912&source=bl&ots=jv-hGOpwJc&sig=0m8pM6Oi2mPGtmB6uB0Fe3s9YAQ&hl=en#v=onepage&q=%22maison%20cubiste%22%201912&f=false Christopher Green, ''Art in France: 1900—1940'', Chapter 8, Modern Spaces; Modern Objects; Modern People, 2000]</ref>.
У мебльованій інсталяції Кубістичного будинку тисячі глядачів змогли побачити повномасштабну модель, що включала сходи з кованими перилами, спальню, вітальню&nbsp;— Громадянський салон&nbsp;— з картинами Альбера Глейзеса, [[Жан Метсенже|Жана Метсенже]], Марі Лорансена, [[Марсель Дюшан|Марселя Дюшана]], [[Фернан Леже|Фернана Леже]] та Роже де Ла Френе на стіна<ref>[http://www.unz.org/Pub/LiteraryDigest-1912nov30-01012?View=Search&SearchView=PDFHits&pages=1012 André Mare, ''Salon Bourgeois, Salon d'Automne'', The Literary Digest, ''Doom of the Antique'', November 30, 1912, p. 1012]</ref><ref>[http://chroniclingamerica.loc.gov/lccn/sn83030272/1912-11-10/ed-1/seq-46/ The Sun. (New York, N.Y.), 10 Nov. 1912. Chronicling America: Historic American Newspapers. Lib. of Congress]</ref><ref>[https://news.artnet.com/exhibitions/cubism-at-the-met-modern-art-that-looks-tragically-antique-157075 Ben Davis, ''«Cubism» at the Met: Modern Art That Looks Tragically Antique'', Exhibition: «Cubism: The Leonard A. Lauder Collection», Metropolitan Museum of Art, ArtNet News, 6 November 2014]</ref><ref>[http://www.kubisme.info/kt324a.html La Maison Cubiste, 1912] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130313233214/http://www.kubisme.info/kt324a.html |date=13 березня 2013 }}</ref>.
Дизайн фасаду Дюшан-Війон не був надто радикальним, як і інтер'єр: стільці та дивани нагадували епоху Людовика XVI, але мали більш кутасту форму, притаманну кубізму, а кубістичні елементи в більшій мірі були представлені картинами. Згодом архітектурна інсталяція експонувалася на Американській виставці сучасного мистецтва (Armory Show) 1913 року в Нью-Йорку, Чикаго та Бостоні<ref name="Goss" /><ref>[http://www.kubisme.info/kt315s.html Kubistische werken op de Armory Show]</ref><ref>[http://www.aaa.si.edu/collections/images/detail/detail-duchampvillons-faade-architecturale-14604 Detail of Duchamp-Villon's ''Façade architecturale'', catalog number 609, unidentified photographer, 1913. Walt Kuhn, Kuhn family papers, and Armory Show records, 1859—1984, bulk 1900—1949. Archives of American Art, Smithsonian Institution]</ref><ref>[https://archive.org/stream/catnter00unse/catnter00unse_djvu.txt "Catalogue of international exhibition of modern art: at the Armory of the Sixty-ninth Infantry, 1913, Duchamp-Villon, Raymond, ''Facade Architectural'']</ref><ref>[https://archive.org/details/Art_Deco_by_Victor_Arwas_and_Frank_Russell Victor Arwas, Frank Russell, ''Art Deco'', publisher Harry N. Abrams. Inc. New York, 1980, pp. 52, 198], {{ISBN|0-8109-0691-0}}</ref>.

Хоча ар-деко розгалужувався на кілька напрямків, вплив кубізму продовжував існувати і всередині ар-деко. Одним із прикладів цього є будинок-студія 1927 року в [[Неї-сюр-Сен]], побудований на замовлення французького модельєра і колекціонера Жака Дусе, в оформленні якого брали участь кілька художників-кубістів, зокрема Йожеф Чакі, який спроєктував сходи, Жак Ліпшиц, Луї Маркуссі, Анрі Лоран та ще один угорський художник, Густав Міклош<ref>{{cite book|url=https://books.google.com/books?id=vlY6SLmg-xEC&pg=PA57&lpg=PA57&dq=%22jacques+doucet%22+staircase+by+joseph+csaky&source=bl&ots=jvZeOQqDNb&sig=FF6sbrEJ7QnZEljAmyquHlR6oJI&hl=fr#v=onepage&q=%22jacques%20doucet%22%20staircase%20by%20joseph%20csaky&f=false |title=Joseph Csaky's staircase in the home of Jacques Doucet |publisher=Books.google.es |date= |accessdate=18 грудня 2012}}</ref>.

[[Файл:Jacques Doucet's hôtel particulier stairs, 33 rue Saint-James, Neuilly-sur-Seine, 1929 photograph by Pierre Legrain.jpg|center|thumb|Кубістичні сходи за проєктом Йожефа Чакі в маєтку французького модельєра і колекціонера Жака Дусе, інтер'єр в якому став ключовим в історії ар-деко]]

=== Впливи ===
<gallery mode="packed" heights="200">
George Barbier (1882-1932), Vaslav Nijinsky (1890-1950), 1913 1.jpg|Екзотика російського балету справила сильний вплив і на ранній арт-деко. Малюнок [[Ніжинський Вацлав Хомич|Ніжинського]], виконаний Жоржем Барб'є 1913 року
Paquin3.jpg|Ілюстрація Жоржа Барб'є на основі сукні, розробленої Жанною Пакен (1914 р.). Ранній ар-деко характеризується стилізованими квітковими мотивами та яскравими кольорами
File:Bust for a shop window, by an anonymous Belgian artist, circa 1920, painted papier-mâché, private collection, Cologne.jpg|Погруддя із пап'є-маше для вітрини крамниці анонімного бельгійського художника (бл. 1920 р.), приватна колекція, [[Кельн]]. Як і у випадку з багатьма скульптурами ар-деко, цей бюст помітно запозичує геометричну чистоту робіт [[Константін Бранкузі|Константіна Бранкузі]], таких як "Спляча муза", але додає ще кілька деталей
450 Sutter St. lobby lights 2.JPG|Стеля Тімоті Пфлюгера в стилі [[майя]] у вестибюлі будівлі (1929)
Rockefeller Center MAM.JPG|Бронзова скульптура Пола Меншипа "Прометей" у [[Рокфеллерський центр|Рокфеллерівському центрі]], приклад стилізованого сприйняття класичних впливів (1934)
Art Deco vase Emile Lenoble.jpg| Керамічна ваза з мотивами африканської дерев'яної скульптури<br /> Еміль Ленобль, Музей декоративного мистецтва, Париж (1937)
</gallery>
Ар-деко насправді не був єдиним напрямом, а скоріше сукупністю різних, іноді суперечливих стилів. В архітектурі його можна розглядати як тенденцію, що слідувала за [[модерн]]ом, який процвітав у Європі з 1895 року, та історичною архітектурою, і протистояла їм. У своїй праці «Композиція прямокутних елементів» Ежен Грассе детально проаналізував можливості геометричних елементів, як з точки зору форми, так і мотивних варіацій в орнаментиці, водночас відійшовши від популярної до того часу французької архітектури модерну, головним представником якої був Гектор Гімар. Грассе підкреслював, що прості геометричні форми, такі як трикутник або квадрат, є важливими елементами композиційної техніки. Залізобетонні будівлі двох французьких архітекторів, Огюста Перре та Анрі Соважа, і перша будівля в стилі ар-деко&nbsp;— Театр на Єлисейських полях, поклали початок новому стилістичному напряму в архітектурі, чия нова формальна конструкція була наслідувана у багатьох частинах світу<ref>{{cite web|url=https://archive.org/details/mthodedecomposit01gras |title=Eugène Grasset, '&#39;Méthode de composition ornementale'&#39;, 1905, Full Text (in French) |publisher=Archive.org |date=10 березня 2001 |accessdate=18 грудня 2012}}</ref>.

У сфері декоративного мистецтва ар-деко запозичив елементи з багатьох різних стилів. Так, на нього вплинула екзотика мистецтва премодерну з усього світу, включаючи стародавнє мистецтво [[Близький Схыд|Близького Сходу]], [[Далекий Схід|далекосхідне]] мистецтво, [[японізм]], вплив [[Китайська культура|Китаю]], племінне [[африка]]нське мистецтво та культури [[індіанці|корінних американців]], твори яких були виставлені у французьких музеях. Але на нього також вплинули знахідки, виявлены під час археологічних розкопок, зокрема з [[Помпей]], [[Трої]] та [[гробниці Тутанхамона]] в 1922 році. Митці ар-деко поєднали [[Староданій Єгипет|давньоєгипетські]], [[Месопотамія|месопотамські]], [[Стародавня Греція|грецькі]], [[Доколумбова ера|латиноамериканські]] та [[Океанія|океанічні]] впливи з елементами індустріальної епохи<ref name="Art Deco Style">{{cite web|url=http://arthistory.heindorffhus.dk/frame-Style21-ArtDeco.htm |title=Art Deco Style |publisher=Museum of London |accessdate=6 листопада 2008 |archiveurl=https://archive.today/20080207022236/http://arthistory.heindorffhus.dk/frame-Style21-ArtDeco.htm |archivedate=7 February 2008 |deadurl=yes }}</ref><ref name="Essential Art Deco">{{cite book |last=Wood |first=Ghislaine |title=Essential Art Deco |year=2003 |url=https://archive.org/details/essentialartdeco00wood |publisher=VA&A Publications |location=London |isbn=0-8212-2833-1}}</ref><ref name="Design: A Concise History">{{cite book |last=Hauffe |first=Thomas |title=Design: A Concise History |publisher=Laurence King |location=London |year=1998 |edition=1 }}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.vam.ac.uk/nal/guides/art_deco/index.html |title=Art Deco Study Guide |publisher=Victoria and Albert Museum |accessdate=1 листопада 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081025210428/http://www.vam.ac.uk/nal/guides/art_deco/index.html |archivedate=25 October 2008 |deadurl=no }}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.decopix.com/New%20Site/Pages/Directory%20Pages/Intro.html |title=Introduction to Art Deco |last=Juster |first=Randy |publisher=decopix.com |accessdate=7 листопада 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081029202446/http://www.decopix.com/New%20Site/Pages/Directory%20Pages/Intro.html |archivedate=29 October 2008 |deadurl=yes }}</ref><ref name="University Times">{{cite journal |date=9 жовтня 2003 |title=How Art Deco came to be |journal=University Times | publisher=University of Pittsburgh |volume=36 |issue=4}}</ref>.

Він також увібрав у себе стилістичні риси інших течій: російського [[конструктивізм]]у, італійського [[футуризм]]у, а також [[орфізм]]у, [[функціоналізм]]у та [[модернізм]]у<ref name="Goss" />{{Sfn|Duncan|1988|page=8-10}}<ref name="Art Deco Style" /><ref name="Art, Design and Visual Thinking">{{cite web|url=http://char.txa.cornell.edu/art/decart/artdeco/artdeco.htm |title=Art, Design and Visual Thinking |last=Jirousek |first=Charlotte |year=1995 |accessdate=7 листопада 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081202040916/http://char.txa.cornell.edu/art/decart/artdeco/artdeco.htm |archivedate=2 December 2008 |deadurl=no }}</ref>. Яскраві, контрастні кольори були запозичені з [[фовізм]]у і з'явилися на текстилі, шпалерах та розписній кераміці в стилі ар-деко під впливом [[Анрі Матісс]]а та [[Андре Дерен]]а<ref name="Goss" />. Геометричні лінії, зигзаги і навіть квіткові візерунки стали модними декоративними елементами цього періоду. Починаючи з 1925 року, поява нових технологічних пристроїв&nbsp;— океанських [[лайнер]]ів, [[авто]]мобілів, [[літак]]ів&nbsp;— і пристрасний інтерес до них&nbsp;— також сформували нові стилістичні риси, які приблизно до 1930 року породили новий обтічний стиль&nbsp;— стрімлайн-модерн<ref>Duncan 1988, pp. 7-8.</ref>.

=== Стиль розкоші і сучасності ===
<gallery mode="packed" heights="200">
The boudoir of fashion designer Jeanne Lanvin, now in the Museum of Decorative Arts in Paris.png|Будуар модельєра Жанни Ланвен (1922-25), Музей декоративного мистецтва, Париж
Bath of Jeanne Lanvin, of Sienna marble, with decoration of carved stucco and bronze, now in the Museum of Decorative Arts in Paris.jpg|Ванна кімната Жанни Ланвен, мармур, оздоблення різьбленою ліпниною та бронзою (1922-25)
Alavoine, Weil-Worgelt Study, ca. 1928-1930..jpg| Салон, спроєктований паризькою дизайнерською фірмою Alavoine (1928-30), Бруклінський музей 
Glass Salon by Paul Ruaud and Eileen Gray.jpg|Скляний салон (Le salon de verre) за проєктом Поля Руо, 1922 рік, Париж, вулиця Лота, 9
</gallery>

Ар-деко асоціювався з розкішшю та сучасністю, характеризувався дорогими матеріалами, досконалим виконанням та сучасними формами. Меблі в стилі ар-деко оздоблювали навіть слоновою кісткою та сріблом, ювелірні прикраси поєднували з діамантами та платиною. Першокласні каюти на океанських лайнерах, потяги класу люкс та інтер'єри хмарочосів&nbsp;— були оформлені в стилі ар-деко. Пізніше, після Великої депресії, стиль дещо спростився, але все ще залишався екстравагантним, прикладом чого є Скляний салон, спроєктований дизайнером інтер'єрів Полом Руудом у 1932 році<ref>Arwas 1992, p. 77</ref>.

=== Всесвітня виставка в Парижі 1925 року ===
<gallery mode="packed" heights="170">
Postcard of Exposition des Art Decoratifs et Industriels Modernes.jpg|Листівка з виставки (1925)
Paris 1925 59878912.jpg|Польський павільйон у Парижі (1925)
Paris-FR-75-Expo 1925 Arts décoratifs-pavillon des Galeries Lafayette.jpg|Павільйон універмагу "Лафайєт", 1925 рік
Hotel du Collectionneur , Exposition des Arts Decoratifs et Industriels Modernes (1925).jpg| Hotel du Riche Collectionneur, павільйон виробника меблів Еміля-Жака Рульмана (Émile-Jacques Ruhlmann)
Salon of the Hotel du Collectionneur (1925).jpg|Салон готелю Hôtel du Riche Collectionneur з меблями, спроєктованими Емілем-Жаком Рульманом, і картинами Жана Дюпа
Paris-FR-75-Expo 1925 Arts décoratifs-entrée Place de la Concorde.jpg|Вхід на виставку 1925 року з [[Площа Згоди|Площі Згоди]] П'єра Пату
</gallery>

[[Всесвітня виставка 1925|Міжнародна виставка сучасних промислових і декоративних мистецтв]] (Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes), що проходила в [[Париж]]і з квітня по жовтень 1925 року на 55 гектарах землі на березі [[Сена|Сени]], стала вершиною ар-деко і була організована за підтримки французького уряду. У виставці взяли участь п'ятнадцять тисяч експонентів з двадцяти різних країн, включаючи [[Британська імперія|Англію]], [[Королівство Італія (1861—1946)|Італію]], [[Королівство Іспанія (1874—1931)|Іспанію]], [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщу]], [[Перша Чехословацька Республіка|Чехословаччину]], [[Бельгія|Бельгію]], [[Японська імперія|Японію]] та новостворений [[Радянський Союз]], хоча [[Веймарська республіка|Німеччину]] навмисно запросили із запізненням, а [[Сполучені Штати]] через непорозуміння відмовилися від участі. З фінансових причин [[Угорське королівство (1920—1946)|Угорщина]] не була представлена, хоча її павільйон був спроєктований Гезою Мароті<ref>{{cite web|author=Bolla Zoltán|title=A magyar art deco építészet|url=https://issuu.com/magyar_art_deco/docs/magyar_-_hungarian_art_deco_epitesz |publisher=Publio Kiadó Kft.|year=2016|pages=15|accessdate=2018-08-23}}</ref>. Виставка зібрала шістнадцять мільйонів відвідувачів, і її головною метою було просування французьких розкішних меблів, порцеляни, скла, металу, текстилю та інших декоративних виробів, а також демонстрація роботи паризьких універмагів та їхніх дизайнерів. Після закінчення виставки експонати були показані по всьому світу, в тому числі в Сполучених Штатах, що зробило ар-деко популярним в умовах хмарочосо-будівельної лихоманки в США<ref>{{cite web|author=Bolla Zoltán|title=A magyar art deco építészet|url=https://issuu.com/magyar_art_deco/docs/magyar_-_hungarian_art_deco_epitesz |publisher=Publio Kiadó Kft.|year=2016|pages=16|accessdate=2018-08-23}}</ref>.

=== Пізній ар-деко ===
<gallery mode="packed" heights="200">
Miami Beach FL Lincoln Mall Lincoln Theatre01.jpg|Театр Лінкольна, Маямі-Біч, Флорида, Томас В. Ламб (1936)
Paris 75016 Fontaines du Trocadéro 20090815.jpg|Палац де Шайо, спроєктований Луї-Іпполітом Буало, Жаком Карлю та Леоном Азема для Паризької всесвітньої виставки 1937 року 
L'exposition Auguste Perret (Conseil économique, social et environnemental, Paris) (11872278295).jpg|Сходи Французької соціально-економічної ради в Парижі, спочатку спроєктовані Огюстом Перре для Паризької всесвітньої виставки 1937 року (1937)
KingCityHS-RobertStantonTheater.jpg|Середня школа в Кінг-Сіті, Каліфорнія, спроєктована Робертом Стентоном (1939)
</gallery>

У 1925 році в ар-деко існували дві різні конкуруючі школи: традиціоналісти, які заснували Товариство художників-декораторів, серед яких були дизайнер меблів Еміль-Жак Рульман, Жан Дюнар, скульптор Антуан Бурдель і дизайнер Поль Пуаре. Вони поєднували сучасні форми з традиційною майстерністю, використовуючи при цьому дорогі матеріали. Інша течія&nbsp;— модерністи, які відкидали традиції і прагнули створити абсолютно новий стиль, заснований на нових технологіях, простоті, відсутності декору і дешевих матеріалах, а також на виробах, призначеними для масового виробництва. У 1929 році модерністи заснували ще одну організацію&nbsp;— Французьку асоціацію сучасних художників. Серед архітекторів, які були її членами, були П'єр Шаро, Франсіс Журден, Робер Малле-Стівенс, Ле Корбюзьє, а потім Канстантін Мєльніков з Радянського Союзу; ірландська дизайнер Ейлін Грей та француженка Соня Делоне; серед ювелірів&nbsp;— Жан Фуке та Жан Пюіфорка. Їхні ідеї полягали в тому, що форма повинна слідувати за функцією, і що масове виробництво повинно заохочуватися використанням сучасних промислових технологій, а не індивідуальністю<ref>Larousse Encyclopedia on-line edition (in French)</ref>.

[[Ле Корбюзьє]] невтомно захищав модерністів, його ідеї поступово ввійшли в архітектурні школи, й архітектори почали відходити від естетики ар-деко. [[Велика депресія]] 1929 року також призвела до значного скорочення дорогих інтер'єрних замовлень. Одними з останніх споруд у стилі ар-деко в Парижі були будівлі, спроєктовані для Всесвітньої виставки 1937 року, зокрема Французька соціально-економічна рада, спроєктована Огюстом Перре у 1937 році.

Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] домінуючим архітектурним стилем став модернізм, започаткований Ле Корбюзьє та [[Людвіг Міс ван дер Рое|Людвігом Місом ван дер Рое]], а архітектура ар-деко майже зникла. Пізніше, однак, у 1970-х роках, як у США, так і в Європі розпочалися зусилля зі збереження та реконструкції найкращих зразків архітектури ар-деко. [[Постмодерн]]істська архітектура 1980-х років, як і ар-деко, також використовує простіші, але декоративні елементи в дизайні інтер'єру<ref name="Goss" /><ref name="Art Deco Style" /><ref name="Design Handbook">{{cite book |last=Fell | first=Charlotte |first2=Peter |last2=Fell |title=Design Handbook: Concepts, Materials and Styles |publisher=Taschen |year=2006 |edition=1 }}</ref><ref name="Art Deco (1920s to 1930s)">{{cite web|url=http://arthistory.heindorffhus.dk/frame-Style21-ArtDeco.htm |title=Art Deco (1920s to 1930s) |last=Heindorf |first=Anne |date=24 липня 2006 |accessdate=6 листопада 2008 |archiveurl=https://archive.today/20080207022236/http://arthistory.heindorffhus.dk/frame-Style21-ArtDeco.htm |archivedate=7 February 2008 |deadurl=yes }}</ref>, а сучасні ювелірні вироби також мають ознаки ар-деко<ref>{{cite web |url=http://www.library.unsw.edu.au/~thesis/adt-NUN/uploads/approved/adt-NUN20060515.093519/public/02whole.pdf |title=The Decorative in Twentieth Century Art: A Story of Decline and Resurgence |first=Pamela |last=Gaunt |date=August 2005 |format=PDF |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081217013725/http://www.library.unsw.edu.au/~thesis/adt-NUN/uploads/approved/adt-NUN20060515.093519/public/02whole.pdf |archivedate=17 December 2008 }}</ref>.

== Живопис ==
<gallery mode="packed" heights="180">
Entrance of Rockefeller Center.JPG| Деталь стельового розпису Хосепа Марії Серта ''"Час у Рокфеллерівському центрі"'' (1941)
Mural-Ariel-Rios-Marsh-1.jpg|Фреска Реджинальда Марша із зображенням робітників, які сортують пошту в нью-йоркській митниці (1936)
Mural-Ariel-Rios-Rockwell-Kent-1.jpg|Фреска Рокуелла Кента ''"Мистецтво в тропіках"'' у Федеральній будівлі Вільяма Джефферсона Клінтона (1938)
</gallery>

На Всесвітній виставці 1925 року не було окремої секції живопису. За різними визначеннями, картини в стилі ар-деко призначалися лише для прикрашання інтер'єрів, тому лише кілька художників працювали виключно в цьому стилі, але двоє митців тісно пов'язані з ар-деко. Один з них&nbsp;— Жан Дюпа, який намалював фрески для павільйону Бордо на виставці 1925 року, а також намалював камінну ширму для виставки. Його настінні розписи також прикрашали розкішний інтер'єр французького океанського лайнера [[Нормандія (лайнер)|SS Normandie]]<ref>Louis René Vian, ''Les Arts décoratifs à bord des paquebots français'', Éditions Fonmare, 1992</ref> Іншою художницею, яка також тісно пов'язана зі стилем, є [[Тамара Лемпицька|Тамара де Лемпіцька]], яка народилася в Польщі, а згодом емігрувала до Парижа. Лемпіцька писала майже виключно портрети, але в реалістичному, динамічному, барвистому стилі ар-деко<ref>Blondel, Alain (1999). ''Tamara de Lempicka: a Catalogue Raisonné 1921—1980''. Lausanne: Editions Acatos</ref>.

У 1930-х роках у Сполучених Штатах з'явився новий тип живопису&nbsp;— ар-деко. Щоб допомогти безробітним митцям під час Великої депресії, художникам було доручено розписати фресками урядові будівлі, лікарні та школи в рамках Федерального мистецького проєкту. Роботи не були унікальними та специфічними для стилю ар-деко, але поєднували в собі багато впливів. Реджинальд Марш і Рокуелл Кент зобразили на фресках поштових працівників, а [[Дієго Рівера]]&nbsp;— працівників автомобільної промисловості на фресці для Детройтського інституту мистецтв.

== Скульптура ==
{{wide image|Antoine Bourdelle, 1910-12, Apollon et sa méditation entourée des 9 muses (The Meditation of Apollon and the Muses), bas-relief, Théâtre des Champs Elysées DSC09313.jpg|800px|[[Антуан Бурдель]], 1910–12, ''Apollon et sa méditation entourée des 9 muses'' (Аполлон та його роздуми в оточенні 9 муз), барельєф, Театр Єлисейських полів, Париж. Ця робота являє собою один із найперших прикладів того, що стало відомим як скульптура в стилі ар-деко}}
<gallery mode="packed" heights="200">
Dancer and Gazelles Paul Manship (1916).jpg|''Танцюристи і газелі''<br />Бронзова скульптура Пола Меншипа, Метрополітен-музей, Нью-Йорк (1916)
Speed - Harriet Frishmuth.jpg|''Швидкість'' <br /> Гаррієт Вітні Фрішмут (1922)
Pompon LOursBlanc1.jpg|''Наш білий ведмідь''<br />Франсуа Помпон, [[Музей Орсе]] (1922)
Art Deco Sculpture.jpg|''Танара''<br /> Деметра Хіпарус, статуя з бронзи, слонової кістки та оніксу (близько 1925 року)
Lobby, (former) Daily Express Building by Ronald Atkinson.jpg|Рельєф у вестибюлі колишньої будівлі Daily Express<br /> Лондон (1932)
File:Folie Bergère Paris (36268584).jpeg|Золота деталь на фасаді музичного залу кабаре «Folies Bergère» у Парижі, автор Моріс Піко (1926)
File:Guardian of Traffic (cropped).jpg| Пілон «Охоронці руху» на Меморіальному мосту Надії в Клівленді, штат Огайо, авторства Генрі Герінга та Френка Вокера (1932 р.)
File:Niagara Mohawk Building 1.jpg|"Дух світла" або "Дух сили", металева скульптура на фасаді Ніагара-Могавк-Білдінг в Сиракузах, Нью-Йорк, автор Клейтон Фрай (1932)
File:Nowogrodzka 45 w Warszawie orzeł.jpg|Герб Польщі (неофіційний) на фасаді поштового відділення у Варшаві, автор Юліан Путерман-Садловський (1934)
File:"One is Man Controlling Trade," 1942 statue by Michael Lantz, at Federal Trade Commission, 600 Pennsylvania Ave., NW Washington, D.C LCCN2010641732.tif|Чоловік, який контролює торгівлю, у будівлі Федеральної торгової комісії у Вашингтоні, автор Майкл Ланц (1942)
RocCt-LeeLawrie-Wisdom.jpg|''Мудрість''<br /> Робота Лі Лоурі над входом до будівлі 30 Rockefeller Plaza<br /> [[Рокфеллерівський центр]]<br />Нью-Йорк (1933)
Rockefeller Center MAM.JPG|''Прометей''<br /> Пол Меншип, Рокфеллерівський центр<br /> Нью-Йорк (1937)
New York City, May 2014 - 033.JPG|''[[Статуя Атланта (Нью-Йорк)|Атлант]]''<br />Лі Лоурі, Рокфеллерівський центр<br /> Нью-Йорк (1937)
KMM Maillol.JPG|''Повітря''<br /> Статуя [[Арістид Майоль|Арістида Майоля]], [[Тюїльрі (сад)|Тюїльрі]]<br /> Париж(1938)
Preparing for the 84th Annual Academy Awards - giant Oscar statue (6787512754).jpg|Гігантська копія ''[[Оскар (кінопремія)|"Оскара"]]''<br /> Створено Джорджем Стенлі та Седріком Гіббонсом (1928)
Stackpole-155Sansome.jpg|Скульптурна група Ральфа Стекпола над дверима фондової біржі Сан-Франциско; (Тімоті Л. Пфлюгер, 1930)
NixFedBldgPhilaMailBas1.jpg|Едмонд Аматейс, настінна скульптура, Федеральна будівля Нікс, Філадельфія (1937)
Rytm2.jpg| Генрик Куна, "Ритм", у парку Скаришевського, Варшава, Польща (1925)
Cristo redentor.jpg|''[[Христос-Спаситель (статуя)|Статуя Христа Спасителя]]''<br /> [[Поль Ландовський]], [[тальк]]<br /> [[Корковаду (гора)]], [[Ріо-де-Жанейро]] (1931)<br /> Споруджений між 1922 і 1931 роками, був найбільшою статуєю в стилі ар-деко у світі доки у 2010 році не з'явилась [[Статуя Царя Всесвіту Ісуса Христа (Свебодзін)]].
</gallery>
{{wide image|Monumento a las Banderas, São Paulo, Brasil.jpg|800пкс|''[[Монумент Бандейрас]]''<br /> [[граніт]]на скульптура Віктора Брехере<br /> Парк Ібірапуера, [[Сан-Паулу]] (1954)}}

Скульптури періоду ар-деко, як випливає з назви, створювалися для прикрашання офісних будівель, урядових споруд, громадських просторів та приватних салонів. Майже завжди вони несли репрезентативний характер, зазвичай з [[герої]]чними або алегоричними фігурами, залежно від функції будівлі або мецената. Абстрактна [[скульптура]] або декор зустрічається вкрай рідко. Вони часто служили оздобленням фасаду будівель, особливо над входом.

Алегоричні скульптури танцю і музики Антуана Бурделя для Театру Єлисейських полів у 1912 році вважаються віхою в скульптурі ар-деко. Арістід Майоль переосмислив класичний ідеал у своїй скульптурі «Річка» (1939), що нині зберігається в [[Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)|Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку]]. Мабуть, однією з найвідоміших скульптур ар-деко є [[Христос-Спаситель (статуя)|Статуя Христа Спасителя]] французького скульптора [[Поль Ландовський|Поля Ландовського]], встановлена у [[Ріо-де-Жанейро]], створена між 1922 і 1931 роками.

Він навчався в Школі витончених мистецтв разом з багатьма скульпторами, які працювали в США, а інші вчилися у [[Огюст Роден|Огюста Родена]]. Однак після [[Біржовий крах 1929|біржового краху 1929 року]] ринок монументальної скульптури був значною мірою зруйнований, але один великий проєкт вцілів: новий комплекс Рокфеллерівського центру. Лі Лоурі та Пол Меншип розробили героїчні, алегоричні фігури для фасадів будівель Рокфеллерівського центру та відкритих просторів.

== Графіка ==
<gallery mode="packed" heights="200">
Bakst Nizhinsky.jpg| Програма "російського балету" Леон Бакст (1912)
Deutsche Werkbund-Ausstellung Kunst in Handwerk, Industrie und Handel Architektur Köln 1914 Oct. Peter Behrens A. Molling & Comp. KG Hannover Berlin.jpg|Афіша виставки Deutscher Werkbund (1914)<br />[[Петер Беренс]]
Vanity Fair cover by Georges Lepape 1919.jpg|Обкладинка американського журналу ''Vanity Fair'' Жоржа Лепапа (1919)
Weinold Reiss - Drawing in two colors.jpg|''Гарлемська джазова інтерпретація'' Вінольда Райса (бл. 1920)
Erté Harpers Bazar cover Feb 1922.jpg|Обкладинка американського модного журналу ''Harper's Bazaar'', Ерте (1922)
Brightest London is best reached by Underground, subway poster, 1924.jpg|Плакат ''«Лондонське метро»'' (1924)<br /> Хорас Тейлора (1924)
Moulin Rouge Music-Hall.jpg|Плакат ''[[Мулен Руж]]''<br /> Шарль Гесмар (1925)
File:JesterCoverGWBridge.jpg|Обкладинка "Блазня" [[Колумбійський університет|Колумбійського університету]] (1931)
</gallery>

Ар-деко з'явився досить рано, ще до Першої світової війни, в прикладній графіці, на плакатах, на костюмах, розроблених Леоном Бакстом для Російського балету, або в каталогах модельєра Поля Пуаре. Ілюстрації Жоржа Барб'є та Жоржа Лепапа у французькому модному журналі La ''Gazette du bon ton'' передають елегантність стилю. Мода 1920-х років, яка змінювалась, була більш повсякденною, спортивною та зухвалою, а жінки-моделі часто палили сигарети. Американські модні журнали ''[[Vogue]]'', ''Vanity Fair'' і ''Harper's Bazaar'' швидко прийняли новий стиль і популяризували його в США. У Німеччині на нього вплинули ілюстрації Людвіга Гольвейна, який створював плакати для музичних фестивалів і пивних брендів, а пізніше&nbsp;— для нацистської партії<ref>Duncan 1988, pp. 148—150.</ref>.

В епоху [[модерн]]у плакати здебільшого рекламували театральні вистави та кабаре, а до 1920-х років дуже популярними стали плакати на тему подорожей, літаків і круїзів. Стиль, який до цього часу змінився, був орієнтований на рекламований продукт, став спрощеним, чіткішим, динамічнішим, часто з одноколірним фоном. Серед французьких дизайнерів Чарльз Лупо та Поль Колін стали відомими своїми дизайнами плакатів для [[Жозефіна Бейкер|Жозефіни Бейкер]], Жан Карлу створив плакати для фільмів [[Чарлі Чаплін]]а, дизайни плакатів Чарльза Гесмара Містінгета, а також, серед іншого, для ''[[Air France]]''.

== Архітектура ==
<gallery mode="packed" heights="200">
P1030956 Paris Ier La Samaritaine rwk.JPG|Універмаг La Samaritaine<br /> Анрі Соваж, Париж (1925-28)
Los Angeles City Hall (color) edit1.jpg|Мерія Лос-Анджелеса <br /> Розроблено Джоном Паркінсоном, Джоном К. Остіном та Альбертом К. Мартіном-старшим (1928)
InteriorHoyBADF.JPG| Інтер'єр [[Палац образотворчих мистецтв (Мехіко)|Палацу образотворчих мистецтв]], [[Мехіко]] (1934)
Diet of Japan Kokkai 2009.jpg|[[Будівля парламенту Японії|Будівля парламенту]], [[Токіо]], [[Японія]] (1936)
Moscow Metro Station platform.JPG|Станція метро "[[Маяковська (станція метро, Москва)|Маяковська]]" <br /> (1936)
</gallery>
Ар-деко розвивався паралельно з [[модерн]]істськими прагненнями, переймаючи багато технічних досягнень, у тому числі принцип конструкції сталевого каркасу. За цією технологією були побудовані репрезентативні будівлі епохи, хмарочоси, які виражали ідеал прогресу. Ефект арт-деко проявляється, перш за все, в декорі. Ратуша [[Лос-Анджелес]]а та нью-йоркська [[Крайслер-білдінг]] стали типовими представниками цього стилю, а геометричні елементи також зустрічаються на найвищій будівлі у світі на той час, Емпайр-стейт-білдінг.

=== «Собори торгівлі» ===
<gallery mode="packed" heights="200">
Interior of Fisher Building, Detroit.JPG|Фішер Білдінг<br /> [[Детройт]], за проєктом Джозефа Натаніеля Френча (1928)
Detroit December 2015 30 (Guardian Building).jpg|Вестибюль Гардіан Білдінг Білдінг<br /> [[Детройт]], дизайн Вірта Роуланда (1929) 
450 Sutter St. lobby 2.JPG|Вестибюль каліфорнійського хмарочоса в стилі [[майя]] <br /> [[Сан-Франциско]], Саттер-стріт, 450, дизайн Тімоті Пфлюгера (1929)
Chrysler Building Lobby.jpg|Фойє [[Крайслер Білдінг]]<br />Дизайн Вільяма Ван Алена, Нью-Йорк (1930)
Chrysler Building 01.JPG|Ліфт у [[Крайслер Білдінг]] (1930)
File:Chandelier, Carew Tower.jpg|Деталі стелі та люстри у вестибюлі вежі Carew Tower у [[Цинциннаті]], штат [[Огайо]], автор Вальтер В. Ахлшлагер (1930)
File:Le salon du Maréchal Lyautey (CNHI) (3678836375).jpg|''Salon d'Afrique'' (Африканський салон) в Палаці Порт-Доре з меблями Жака-Еміля Рульмана та фресками Луї Буке (1931 р.)
File:Haltusch.jpg|Фойє Театру Тушинського в Амстердамі, [[Нідерланди]], робота Хеймана Луїса де Йонга (1921)
</gallery>
Вестибюлі урядових будівель, театрів та офісних приміщень розглядалися як чудова вітрина для дизайну інтер'єру в стилі ар деко. Інтер'єри були дуже барвистими та динамічними, зі скульптурами, фресками, геометричними орнаментами з мармуру, скла, кераміки та нержавіючої сталі<ref>Duncan 1988, pp. 198—200</ref>.

=== Хмарочоси ===
{{wide image|File:Empire State Building, RCA Building Rockefeller Center, Chrysler Building (NBY 10540).jpg|500пкс|[[Емпайр-Стейт-Білдінг]], [[Рокфеллерівський центр]], [[Крайслер Білдінг]], Нью-Йорк}}

<gallery mode="packed" heights="220">
File:USS Akron (ZRS-4) in flight over Manhattan, circa 1931-1933.jpg|Панорама [[Нью-Йорк]]а ({{circa|1931–33}})
File:Stages in the design for the Chrysler building.jpg|Етапи розробку дизайну [[Крайслер Білдінг]]
File:Chrysler Building in Cherry Blossom - Flickr - David Blaikie.jpg|[[Крайслер Білдінг]], [[Нью-Йорк]], дизайн Вільяма Ван Алена (1928-30)
30RockConstruction1933.jpg|30 [[Рокфеллерівський центр]], наразі будівля Comcast в Рокфеллерівському центрі<br />, проєкт Раймонда Гуда (1933)
File:Empire State Building (aerial view).jpg|[[Емпайр-Стейт-Білдінг]], Нью-Йорк, авторство Shreve, Lamb & Harmon (1931)
File:NYC - American Radiator Building.jpg|A Radiator Building, Нью-Йорк, проєкт Раймонда Гуда (1924)
570 Lexington Avenue2.JPG|Верхівка [[Дженерал-Електрик-білдінг]], 570 Лексінгтон Авеню, [[Мангеттен]]
</gallery>

Для багатьох американські хмарочоси виявились вершиною архітектури, ставши найвищими і найвідомішими будівлями у світі. Радіатор Білдінг, спроєктований Реймондом Гудом у 1924 році, поєднав у собі елементи готики та ар-деко. Чорна цегла на фасаді символізувала вугілля, золота цегла, що покривала фасад,&nbsp;— вогонь, а вхід був прикрашений мармуром і чорними дзеркалами. Ще одним хмарочосом раннього ар-деко був хмарочос Гардіан Білдінг у Детройті, збудований у 1929 році за проєктом архітектора-модерніста Вірта Роуленда (Wirt C. Rowland). У будівлі вперше використали нержавіючу сталь як елемент декору, а також застосували кольорові візерунки замість традиційної орнаментики. На [[Мангеттен]]і 77-поверховий [[Крайслер Білдінг]], спроєктований Вільямом Ван Аленом у 1930 році, ззовні був оздоблений нержавіючою сталлю, а геометричний орнамент на основі вежі утворював кришки радіаторів автомобілів, що символізувало як сучасність, так і автомобільну індустрію<ref>Benton 202, pp. 249—258</ref>.

=== Кінопалаци ===
<gallery mode="packed" heights="220">
File:Graumanegyptian-opening1922.jpg|Єгипетський театр Граумана в Голлівуді (Лос-Анджелес), Каліфорнія (1922)
File:Paramount Fountain of Light in Lobby.jpg|Чотириповерхове велике фойє театру "Парамаунт" в [[Окленд (Каліфорнія)|Окленді]], [[Каліфорнія]] (1932)
File:Radio City Music Hall 3051638324 4a385c5623.jpg|Глядацька зала і сцена Радіо-Сіті Мьюзік-холу в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк (1932)
File:Facade Rex.jpg|Гран Рекс у Парижі, Франція (1932)
File:Gaumont State Cinema Entrance.jpg|Державний кінотеатр "Гомонт" у Лондоні, Велика Британія (1937)
File:The Paramount, Shanghai.JPG|Кінотеатр "Парамаунт" у Шанхаї, Китай (1933)
File:Pathe Tuschinski.jpg|Театр Тушинського в Амстердамі, Нідерланди (1921)
</gallery>

Багато з найкращих збережених прикладів ар-деко&nbsp;— це кінотеатри, збудовані у 1920-1930-х роках. Період ар-деко збігся з переходом від німого кіно до звукового, і кінокомпанії будували великі кінотеатри у великих містах, щоб привабити величезну аудиторію, яка приходила дивитися кіно. Кінопалаци 1920-х років часто поєднували екзотичні теми зі стилем ар-деко; Єгипетський театр Граумана в Голлівуді (1922) був натхненний давньоєгипетськими гробницями та пірамідами, тоді як театр «Фокс» у Бейкерсфілді, штат Каліфорнія, прибудував вежу в стилі California Mission до зали ар-деко.

Найбільшим з усіх є Radio City Music Hall у Нью-Йорку, який відкрився у 1932 році. Спочатку спроєктований як простір для театральних вистав, він швидко перетворився на кінотеатр, який міг вмістити 6 015 глядачів. Дизайн інтер'єру Дональда Дескі використовував скло, алюміній, хром і шкіру, щоб створити візуальну втечу від реальності.
Театр «Парамаунт» в Окленді, штат Каліфорнія, за проєктом Тімоті Пфлюгера, мав барвистий керамічний фасад, вестибюль заввишки чотири поверхи та окремі курильні кімнати в стилі ар-деко для джентльменів і леді.

Подібні грандіозні палаци з'явилися і в Європі. Гранд Рекс у Парижі (1932) з його величною вежею був найбільшим кінотеатром у Європі після палацу Гомон (1931—1973) на 6 000 місць. Державний кінотеатр «Гомон» у Лондоні (1937) мав вежу за зразком Емпайр-Стейт-Білдінг, вкриту кремовою керамічною плиткою, та інтер'єр у стилі ар-деко в дусі італійського ренесансу.

Театр «Парамаунт» у Шанхаї, Китай (1933), спочатку був побудований як танцювальний зал під назвою «Брама 100 насолод»; після комуністичної революції у 1949 році його перетворили на кінотеатр, а зараз там проводять бали та дискотеки.

У 1930-х роках італійські архітектори побудували невеликий кінопалац «Сінема Імперіо» в [[Асмара|Асмарі]] на території сучасної Еритреї. Сьогодні багато кінотеатрів поділені на [[Мультиплекс (кінотеатр)|мультиплекси]], але інші були відреставровані і використовуються як культурні центри у своїх громадах{{Sfn|Duncan|1988|pages=197–199}}.

=== Обтічний (стрімлайн) стиль ===
<gallery mode="packed" heights="200">
Immeuble de Pierre Patout Bd Victor Paris XV.jpg|''Пірога'', будівля в океанському стилі, Париж, бульвар Віктора, 3 (1935)
Pan-Pacific Auditorium entrance.jpg|Пан-Тихоокеанська аудиторія - колишня спортивна арена - [[Лос-Анджелес]] (1936)
SFMaritimeMuseum.jpg|Морський музей [[Сан-Франциско]], початково лазня (1936)
LaGuardia MarineAirTerminal 1974.jpg|Термінал аеропорту [[Нью-Йорк-Ла-Гуардія|LaGuardia]], звідси відправлялися рейси [[Pan American World Airways|Pan Am]] до Європи, [[Нью-Йорк]] (1937)
Hoover Building No 1.jpg|Гувер Білдінг, спроєктований "Волліс, Гілберт і партнери", Лондон (1938)
World Fair 1939 LOC gsc.5a03061.jpg|Павільйон Форда на Всесвітній виставці в Нью-Йорку (1939)
Broadcasting_House_by_Stephen_Craven.jpg|Будинок телерадіокомпанії Бі-Бі-Сі, Лондон (1931)
Moscovici Building, Strada Nicolae Iorga 22, Bucharest, Romania, by Aurel Focșanu and Em. Vițeanu, 1930s.jpg|Московічі Білдінг в [[Бухарест]]і, [[Румунія]], за проєктом Аурела Фочану та Еміля Віцеану (1930-ті роки)
Ancien Institut national de Radiodiffusion - vue d'ensemble.JPG|Колишній Бельгійський національний інститут радіомовлення в [[Іксель|Ікселлі]] (Брюссель), Бельгія (1938)
First Church of Deliverance 2.jpg|Церква в стилі обтічний (стрімлайн) модерн, Перша церква спасіння (First Church of Deliverance) в [[Чикаго]], штат [[Іллінойс]], за проєктом Волтера Т. Бейлі (1939 р.). Вежі прибудовані в 1948 році.
</gallery>
У 1930-х роках з'явився новий напрям в архітектурі ар-деко, так званий ''обтічний модерн (streamline modern)'', або просто ''стрімлайн'', чи ''paqueboat'' (дослівно «[[пірога|човен-пірога]]»), як його називають французькою мовою. Він характеризується заокругленими кутами, човноподібною формою, довгими горизонтальними лініями, залізобетонні будівлі майже завжди були білого кольору; іноді круїзні лайнери додавали будівлям особливості, такі як заокруглені вікна кліросів, довгі і масивні балкони з горизонтальними трубними перилами. Сонячні тераси хостелів і приватних вілл іноді нагадували [[корабель]]ні палуби. Заокруглений кут як елемент дизайну не був чимось абсолютно новим, він з'явився ще в 1923 році в Берліні в будинку Мозеса, спроєктованому Еріхом Мендельсоном, або в [[Вежа Ейнштейна|вежі Ейнштейна]] в [[Потсдам]]і, а пізніше в Гувер-білдінгу&nbsp;— промисловому комплексі в Перівейлі, передмісті Лондона.
У Сполучених Штатах обтічний стиль більше асоціювався з транспортом і не був поширений в [[офіс]]них будівлях, але часто використовувався в терміналах [[аеропорт]]ів, таких як аеропорт [[Нью-Йорк-Ла-Гуардія]], звідки злітали перші трансатлантичні рейси Pan Am, а також у придорожній архітектурі, на автобусних станціях і заправках. Наприкінці 1930-х років низка ресторанів була змодельована на основі сучасних залізничних вагонів, як, наприклад, у [[Нова Англія|Новій Англії]], де збереглося щонайменше два приклади, і зараз вони зареєстровані як історичні будівлі<ref>Duncan 1988, p. 197</ref>.

== Декор і мотиви ==
<gallery mode="packed" heights="160">
Door decoration, 55 quai d'Orsay, Paris 75007, 23 December 2016.jpg|Птахи - [[набережна д'Орсе]] №. 55 у Парижі, спроєктований Луї-Іпполітом Буало та вирізьблений Леоном Біне (1913)
44 Calea Călărașilor, Bucharest (12).jpg|Алегоричні зображення - [[Фронтон]] будинку Міхая Зісмана (Calea Călărașilor № 44) в [[Бухарест]]і, [[Румунія]], архітектор Сору (1920)
Emile-Jacques Ruhlmann (French, 1879-1933). Corner Cabinet, ca. 1923..jpg|Кошик для квітів - кутова шафа з червоного дерева з дизайном кошика для троянд, інкрустована слоновою кісткою, автор Жак-Еміль Рульман (1923), в [[Бруклінський музей|Бруклінському музеї]], [[Нью-Йорк]]
Grille of the Cheney Silk Company Building, New York City, 1925, designed by the French metalworking company Ferrobrandt.jpg|Артезіанський фонтан - залізний декор Медісон Бельмонт  Білдінг ([[Медісон-авеню]] 181-183) у [[Нью-Йорк]]у, виконані компанією Ferrobrandt (американська філія підприємства Едгара Брандта) (1925)<ref>{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=189|url=|language=Romanian, English}}</ref>
Porte d'honneur, by Edgar Brandt, 1925, at the International Exhibition of Modern Decorative and Industrial Arts.jpg|Квітка [[папірус]]у - Ворота Почесної варти, на [[Всесвітня виставка 1925|Міжнародній виставці сучасного декоративного та промислового мистецтва в Парижі]], автор Едгар Брандт (1925)<ref>{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=192|url=|language=Romanian, English}}</ref>
File:Edgar brandt, porte da ascensore in ferro, vetro e bronzo, francia 1926 02.jpg|Листяний рольверк - двері ліфта, зараз знаходиться в [[Музей Галуста Гюльбенкяна|музеї Галуста Гюльбенкяна]] в [[Лісабон]]і, [[Португалія]], робота Едгара Брандта (1926)<ref>{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=196|url=|language=Romanian, English}}</ref>
Paris La Samaritaine 374.JPG|Медальйон у формі восьмикутника - вивіска універмагу La Samaritaine в Парижі, автор Анрі Соваж (1928)<ref>{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=44|url=|language=Romanian, English}}</ref>
Chrysler Building Entrance - New York, NY, USA - August 18, 2015 04.jpg|Ступінчастий мотив - передпокій [[Крайслер Білдінг]] у [[Нью-Йорк]]у, Вільям Ван Аллен (1928-1930)
20140702 Bucureşti 148.jpg|Сонячний спалах - деталь будівлі телефонної компанії ([[Каля Вікторієй]] № 37) у [[Бухарест]]і, Вальтер Фрой, Луїс С. Вікс та Едмонд ван Саанен Алгі (1929-1934)<ref name=":0">{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=190|url=|language=Romanian, English}}</ref> 
Saint-Quentin (02), immeuble 22, rue de la Sellerie 3.jpg|Спіралеподібні квіти та пучки, що сходяться - Старі нові галереї Сен-Кантена (Rue de la Sellerie № 22) у [[Сен-Кантен]]і, Франція, невідомий архітектор (бл. 1930 р.)
14 Bulevardul Lascăr Catargiu, Bucharest (06).jpg|Урна - Бульвар Ласкар Катарджіу № 14 у Бухаресті, невідомий архітектор (бл. 1930 р.)
File:55 Strada Maria Rosetti, Bucharest (04).jpg|Лінійна ліпнина - вулиця Марія Розетті №. 55 в Бухаресті, невідомий архітектор (бл. 1930 р.)
Immeuble, 17-21 rue Gramme (11Fi 4578).jpg|Стрімлайнинг - Rue Gramme no. 17-21 у Парижі, автор Марсель Шаппей (1930)
Louis Vuitton Maison Champs Élysées (49570496372).jpg|Естетика штучного освітлення - Maison de France (нині шоу-рум [[Louis Vuitton]]), [[Єлисейські Поля]] no. 101 у Парижі, Луї-Іпполіт Буало та Шарль-Анрі Беснар (1931)<ref>{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=185|url=|language=Romanian, English}}</ref>
File:Bucharest - Strada Ion Câmpineanu 11 (cropped top).jpg|[[Зіккурат]] - готель "Юніон" (Strada Ion Câmpineanu № 11) у Бухаресті, автор Аргір Куліна (1931)<ref name=":0"/>
Villa Cavrois le vestibule (cropped).jpg|Вертикальні та горизонтальні поверхні, що світяться - передпокій вілли Кавуа в [[Круа (Нор)|Круа]], Франція, автор [[Робер Малле-Стівенс]] (1932)<ref>{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=206|url=|language=Romanian, English}}</ref>
File:Grave of the colonel Paul Străjescu Family in the Bellu Cemetery in Bucharest, Romania (08).jpg|Хвиляста лінія - рельєф на могилі родини Страєску на кладовищі Беллу в Бухаресті, автор Джордже Крістінел (1934)<ref name=":1">{{cite book|last1=Criticos|first1=Mihaela|title=Art Deco sau Modernismul Bine Temperat - Art Deco or Well-Tempered Modernism|date=2009|publisher=SIMETRIA|isbn=978-973-1872-03-2|page=79|url=|language=Romanian, English}}</ref>
Grave of the colonel Paul Străjescu Family in the Bellu Cemetery in Bucharest, Romania (05).jpg|Декоративний стилізований напис - підпис архітектора на могилі родини Страєску на [[Цвинтар Беллу|кладовищі Беллу]], автор Джордже Крістінел (1934)<ref name=":1"/>
</gallery>

Оздоблення в період ар-деко пройшло кілька окремих етапів. Між 1910 та 1920 роками, коли модерн вичерпав себе, в дизайні намітилось повернення до традицій, зокрема, у творчості Поля Ірібе. У 1912 році Андре Вера опублікував есе в журналі L'Art Décoratif, закликаючи повернутися до майстерності та матеріалів попередніх століть і використовувати новий репертуар форм, взятих з природи, зокрема, кошики та гірлянди з фруктів і квітів. Другий напрям Ар Деко, також з 1910 по 1920 роки, був натхненний яскравими кольорами мистецького руху, відомого як фовізм, а також барвистими костюмами та декораціями «російського балету». Цей стиль часто виражався екзотичними матеріалами, такими як акуляча шкіра, перламутр, слонова кістка, тонована шкіра, лаковане і пофарбоване дерево, а також декоративними інкрустаціями на меблях, що підкреслювали їхню геометрію. Цей період стилю досяг свого апогею на Паризькій виставці декоративного мистецтва 1925 року. Наприкінці 1920-х і в 1930-х роках декоративний стиль змінився під впливом нових матеріалів і технологій. Він став більш витонченим і менш орнаментальним. Меблі, як і архітектура, почали мати заокруглені краї та набувати полірованого, обтічного вигляду, запозиченого з обтічного (стрімлайн) модерну. Нові матеріали, такі як нікельована або хромована сталь, алюміній і бакеліт&nbsp;— рання форма пластику,&nbsp;— почали з'являтися в меблях і декорі<ref>Explanatory text on Art Deco in the Museum of Decorative Arts, Paris.{{full citation needed|date=August 2021}}</ref>.

Протягом усього періоду ар-деко, а особливо в 1930-х роках, мотиви декору виражали функцію будівлі. Театри прикрашались скульптурами, що ілюстрували музику, танець і хвилювання; енергетичні компанії&nbsp;— сходами сонця, Крайслер-білдінг&nbsp;— стилізованими орнаментами капотів; фризи Палацу Порта-Доре на Паризькій колоніальній виставці 1931 року&nbsp;— демонстрували обличчя різних представників національностей французьких колоній. Завдяки стилю стрімлайн здавалося, що сама будівля перебуває в русі. На фресках WPA 1930-х років замість класичних героїв були зображені звичайні люди: фабричні робітники, працівники пошти, сім'ї та фермери{{Sfn|Duncan|1988|page=250}}.

== Меблі ==
<gallery mode="packed" heights="200">
File:Paul follot, sedia, parigi 1914-16 ca.JPG|Крісло, Поль Фоллот (1912-14) 
File:Art Deco chair and screen (1912 and 1920).jpg|Крісло Луї Сюе (1912) та розписна ширма [[Андре Мар]] (1920)
File:Art Deco dressing table (1919-20).jpg|Туалетний столик і стілець з мармуру та інкрустованого, лакованого і позолоченого дерева від Follot (1919-20)
File:Emile-Jacques Ruhlmann (French, 1879-1933). Corner Cabinet, ca. 1923..jpg|Кутова шафа з червоного дерева з інкрустованим кошиком троянд зі слонової кістки, Еміль-Жак Рульман (1923)
File:J.-E. Ruhlmann au Musée des Années 30 (Boulogne-Billancourt) (2132077838).jpg|Шафа, Рульман (1926)
File:Jacques-Emile Ruhlmann (Musée des Beaux-Arts de Lyon) (5469658728).jpg|Дизайн шафи, Рульман
File:André Groult, cassettone antropomorphe, parigi, 1925 ca.jpg|Шафа, обтягнута шагренью або акулячою шкірою, авторства Андре Грульта (1925)
File:Gio ponti ed emilio lancia, sala da pranzo 'domus nova', 1927, 02.JPG|Меблі, [[Джіо Понті]] (1927)
File:Desk of Adminiistrator Michel Roux-Spitz 1930.jpg|Стіл адміністратора, Мішель Ру-Шпіц для Салону художників-декораторів 1930 року
File:Fauteuil jazzclub.jpg|Клубний стілець в стилі ар-деко (1930-ті роки)
File:"La Maison Leleu" au Musée des Années 30 (Boulogne-Billancourt) (2132078468).jpg|Меблі в стилі пізнього ар-деко та килим Жюля Леле (1930-ті роки)
File:Waterfall buffet table.jpg|Фуршетний стіл у стилі водоспаду
</gallery>

Французькі меблі з 1910 до початку 1920-х років були значною мірою оновленням традиційних французьких меблевих стилів, а також дизайнів у стилі модерн [[Луї Мажорель|Луї Мажореля]], Шарля Плюме та інших виробників. Французькі виробники меблів відчували загрозу від зростаючої популярності німецьких виробників і стилів, зокрема стилю [[бідермаєр]], який відрізнявся простотою і чіткістю ліній. Французький дизайнер Франц Журден, президент Паризького автомобільного салону, запросив дизайнерів з Мюнхена взяти участь у Салоні 1910 року. Французькі дизайнери побачили новий німецький стиль і вирішили прийняти німецький виклик. Французькі дизайнери вирішили представити нові французькі стилі на Салоні 1912 року. Правила Салону вказували на те, що допускалися лише сучасні стилі. У Салоні брали участь усі провідні французькі дизайнери меблів: Поль Фолло, Поль Ірібе, Моріс Дюфрен, Андре Грульт, Андре Маре та Луї Суе взяли участь, представивши нові роботи, які оновили традиційні французькі стилі Людовика XVI та [[Луї-Філіпп I|Луї Філіпа]] більш незграбними кутами, натхненними кубізмом, та яскравішими кольорами, натхненними фовізмом та набістами{{Sfn|Benton|Benton|Wood|2003|pages=91–93}}.

Художник [[Андре Мар]] та дизайнер меблів Луї Сюе були учасниками Салону 1912 року. Після війни вони об'єдналися, щоб заснувати власну компанію, яка офіційно називалася ''Compagnie des Arts Française'', але зазвичай відома просто як ''Суе і Маре''. На відміну від видатних дизайнерів [[модерн]]у, таких як Луї Мажорель, який особисто розробляв кожну річ, вони зібрали команду кваліфікованих майстрів і створювали цілісні інтер'єри, включаючи меблі, скляний посуд, килими, кераміку, шпалери та освітлювальні прилади. Їхні роботи вирізнялися яскравими кольорами, меблями та цінними породами дерева, такими як чорне дерево, інкрустоване перламутром, морським вуглем та посрібленим металом для створення букетів квітів. Вони розробляли все&nbsp;— від інтер'єрів океанських лайнерів до флаконів для парфумів під маркою Жана Пату. Фірма процвітала на початку 1920-х років, але обидва чоловіки були кращими майстрами, ніж бізнесменами. Фірма була продана в 1928 році, і обидва чоловіки пішли{{Sfn|Arwas|1992|page=51}}.

Найвидатнішим дизайнером меблів на Виставці декоративного мистецтва 1925 року був Еміль-Жак Рульманн з [[Ельзас]]у. Вперше він виставив свої роботи на Осінньому салоні 1913 року, а потім мав власний павільйон «Будинок багатого колекціонера» на виставці 1925 року. Він використовував лише найрідкісніші та найдорожчі матеріали, зокрема чорне дерево, червоне дерево, [[палісандр]], [[амбон]] та інші екзотичні породи дерева, оздоблював інкрустаціями зі слонової кістки, черепахового панцира, [[перламутр]]у, маленькі помпони з [[шовк]]у прикрашали ручки шухляд шаф{{Sfn|Duncan|1988|page=15}}.

Його меблі були створені за зразками 18 століття, але спрощеними та переробленими. У всіх його роботах внутрішня структура меблів була повністю прихована. Каркас, зазвичай дубовий, повністю покривався накладкою з тонких смужок дерева, потім покривався другим шаром смужок з рідкісних і дорогих порід дерева. Потім все це покривали шпоном і полірували, щоб виріб виглядав так, ніби він був вирізаний з цільного шматка дерева. Контраст темному дереву надавали інкрустації зі [[слонова кістка|слонової кістки]], а також клавіші та ручки зі слонової кістки. За словами Рульманна, крісла мали бути спроєктовані по-різному відповідно до функцій приміщень, де вони з'являлися: крісла для вітальні мали бути гостинними, офісні крісла&nbsp;— зручними, а крісла для салону&nbsp;— вишуканими. Було виготовлено лише невелику кількість екземплярів кожного дизайну меблів, а середня ціна одного його ліжка чи шафи була більшою, ніж ціна середньостатистичного будинку{{Sfn|Arwas|1992|page=56}}.

Жюль Леле був традиційним дизайнером меблів, який у 1920-х роках плавно перейшов до ар-деко; він спроєктував меблі для їдальні [[Єлисейський палац|Єлисейського палацу]], а також для кают першого класу [[Нормандія (лайнер)|пароплава «Нормандія»]]. його стиль характеризувався використанням чорного дерева, макассарського дерева, горіха, з декоруванням бляшками зі слонової кістки та перламутру. Наприкінці 1920-х років він запровадив стиль лакованих меблів у стилі арт-деко, а наприкінці 1930-х років&nbsp;— меблі з металу з панелями з димленого скла{{Sfn|Duncan|1988|pages=18–19}}. В [[Королівство Італія|Італії]] своїми обтічними конструкціями прославився дизайнер [[Джіо Понті]].

Дорогі та екзотичні меблі Рульмана та інших традиціоналістів розлютили модерністів, зокрема архітектора [[Ле Корбюзьє]], змусивши його написати відому серію статей, що викривали стиль ''ар-декоратив''. Він атакував меблі, виготовлені лише для багатих, і закликав дизайнерів створювати меблі з недорогих матеріалів і в сучасному стилі, які могли б дозволити собі звичайні люди. Він розробив свій власний дизайн стільців, створений, щоб бути недорогим і масовим<ref>{{cite web |first=Alexandra |last=Griffith Winton |url=http://www.metmuseum.org/toah/hd/dsgn2/hd_dsgn2.htm |title=Design, 1925–50 |publisher=Metropolitan Museum of Art |series=Heilbrunn Timeline of Art History |date=October 2008}}</ref>.

У 1930-х роках дизайн меблів адаптувався до форми, з більш гладкими поверхнями та вигнутими формами. До майстрів пізнього стилю належав Дональд Дескі, один з найвпливовіших дизайнерів, який створив інтер'єр мюзик-холу Радіо-Сіті. Він використовував суміш традиційних і дуже сучасних матеріалів, зокрема алюміній, хром і бакеліт, ранню форму пластику{{Sfn|Duncan|1988|page=36}}. Серед інших провідних дизайнерів меблів у стилі ар-деко 1930-х років у США були Гілберт Роде, Воррен Макартур і Кем Вебер.

Стиль «водоспад» був популярним у 1930-1940-х роках, це була найпоширеніша на той час форма меблів у стилі ар-деко. Меблі зазвичай виготовлялися з фанери, вкритої світлим шпоном, із заокругленими краями, що нагадували водоспад<ref name="Cooper">{{cite journal|last=Cooper|first=Dan|title=Furniture of the Jazz Age|journal=Old-House Interiors|publisher=William J. O'Donnell|volume=7|number=6|page=42|url=https://books.google.com/books?id=4zAEAAAAMBAJ|date=November 2011}}</ref>.

== Промисловий дизайн ==
<gallery mode="packed" heights="200">
File:Duofold Desk Set.jpg|Настільний набір Parker Duofold ({{circa}} 1930)
File:Vintage Richard Hudnut Compact and Lipstick Holder, Art Deco Lily Design on the Front, Holds Rouge and Powder (9827545446).jpg|Футляр (для губної помади, рум‘яни та пудри) Richard Hudnut
File:Beau Brownie.jpg|[[Фотоапарат]] "Beau Brownie", дизайн Волтера Дорвіна Тіга для [[Eastman Kodak]] (1930)
File:Kodak 2A Beau Brownie.jpg|Фотоапарат Kodak 2A Beau Brownie (1930-ті роки)
File:Walter Dorwin Teague. Camera, No. 1A Gift Kodak, ca.1930.jpg|Волтер Дорвін Тіг, Подарунковий фотоапарат "Кодак", № 1А (1930)
File:Philips 930.jpg|[[Радіо]]приймач [[Philips]] в стилі ар-деко (1931)
File:Vintage Philco (Big Bullet) Table Radio, Model 37-610T, Broadcast & Short Wave Bands, Art Deco Design, 5 Vacuum Tubes, Walnut Veneer Cabinet, Circa 1937 (15351304051).jpg|Настільний радіоприймач Philco ({{circa|1937}})
File:Vintage Art Deco Midwest Console Radio, Phonograph on Top, Circa 1930s (23654880760).jpg|Консольний радіоприймач з фонографом зверху ({{circa}} 1930-ті роки)
File:Vintage General Wood Table Radio, Art Deco Design, 5 Tubes, Made In USA (14711087250).jpg|Настільний радіоприймач General Wood 
File:Paul T. Frankl. Clock, late 1920s.jpg| Пол Т. Франкл, годинник, кінець 1920-х років
File:Lurelle Guild. Vacuum Cleaner, ca. 1937..jpg|Пилосос [[Electrolux]] (1937)
File:Hercules vacuum cleaner, 1930s - Sam Hood (3511327191).jpg|Пилосос Hercules, Сем Гуд (1930-ті роки)
File:Scale height and weigt meter Model S 1927 DMA.jpg|Ростомір та ваговимірювальний прилад Model S 1927 DMA
File:Test run of streamlined 20th Century Limited 1938.jpg|Обтічний (стрімлайн) локомотив Hudson 4-6-4 20th Century Limited, [[Центральна залізниця Нью-Йорка|Центральної залізниці Нью-Йорка]] ({{circa|1939}})
</gallery>

Стрімлайн (від англ. «обтічний»)&nbsp;— це різновид ар-деко, що виник у середині 1930-х років. На нього вплинули сучасні аеродинамічні принципи, розроблені для авіації та балістики для зменшення аеродинамічного опору на високих швидкостях. Дизайнери застосовували кулеподібні форми до автомобілів, потягів, кораблів і навіть об'єктів, не призначених для руху, таких як [[холодильник]]и, [[Пальнороздавальна колонка|бензоколонки]] та будівлі<ref name="Design: A Concise History" />. Одним з перших серійних автомобілів у цьому стилі був Chrysler Airflow 1933 року. Він не мав комерційного успіху, але краса і функціональність його дизайну створили прецедент; означали сучасність. Стиль стрімлайн продовжували використовувати в дизайні автомобілів і після Другої світової війни<ref>{{cite book |last=Gartman |first=David |title=Auto Opium |url=https://archive.org/details/autoopiumsocialh0000gart |publisher=Routledge |year=1994 |pages=[https://archive.org/details/autoopiumsocialh0000gart/page/122 122]–124 | isbn=978-0-415-10572-9}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.phxart.org/exhibition/exhibitioncurves.aspx |title=Curves of Steel: Streamlined Automobile Design |publisher=Phoenix Art Museum |year=2007 |access-date=1 вересня 2010 |archive-date=24 червня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090624171243/http://www.phxart.org/exhibition/exhibitioncurves.aspx |url-status=dead }}</ref><ref>{{cite book |last=Armi |first=C. Edson |title=The Art of American Car Design |publisher=Pennsylvania State University Press |year=1989 |page=66 |isbn=978-0-271-00479-2}}</ref><ref>{{cite book |last=Hinckley |first=James |title=The Big Book of Car Culture: The Armchair Guide to Automotive Americana |url=https://archive.org/details/bigbookofcarcult0000hinc |publisher=MotorBooks/MBI Publishing |year=2005 |page=[https://archive.org/details/bigbookofcarcult0000hinc/page/239 239] |isbn =978-0-7603-1965-9}}</ref>.

Нові промислові матеріали почали впливати на дизайн [[авто]]мобілів і предметів побуту. Серед них були [[алюміній]], [[хром]] і бакеліт&nbsp;— рання форма [[пластик]]у. [[Бакеліт]] легко піддавався формовці і незабаром його почали використовувати у [[телефон]]ах, [[радіоприймач]]ах та інших приладах.

Океанські лайнери також перейняли різновид стилю ар-деко, відомий французькою як Style Paquebot (стиль [[пакетбот]]), або «Стиль океанського [[лайнер]]а». Найвідомішим прикладом був [[Нормандія (лайнер)|лайнер «Нормандія»]] (SS Normandie), який здійснив свій перший трансатлантичний рейс у 1935 році. Він був розроблений спеціально для того, щоб доставляти заможних американців до [[Париж]]а на шопінг. Каюти та салони були обставлені та декоровані за останнім словом ар-деко. Великий салон корабля, де розміщувався ресторан для пасажирів першого класу, був більшим за Дзеркальну залу [[Версальський палац|Версальського палацу]]. Його освітлювали електричні лампи на дванадцяти колонах з кришталю Lalique; тридцять шість таких же колон вишикувалися вздовж стін. Це був один з перших прикладів безпосередньої інтеграції освітлення в архітектуру. Незабаром стиль кораблів був адаптований до будівель. Яскравий приклад можна знайти на набережній [[Сан-Франциско]], де будівля Морського музею, збудована як громадська лазня у 1937 році, нагадує поромний човен, з корабельними поручнями та заокругленими кутами. Поромний термінал Star Ferry Terminal у Гонконзі також використав варіацію цього стилю<ref name="Goss" />.

{{wide image|File:SS Normandie (ship, 1935) interior.jpg|500пкс|Велика їдальня океанського [[Нормандія (лайнер)|лайнера "Нормандія"]] П'єра Пату (1935); барельєфи Раймона Деламарра}}

=== Автомобілі ===
<gallery mode="packed" heights="200">
File:SLNSW 22573 Chrysler Airflow.jpg|Седан [[Chrysler Airflow]], дизайн Карла Бріра (1934)
File:Cord 812 1937.jpg|1937 Автомобіль [[Cord]] модель 812, розроблений у 1935 році [[Гордон Б'юріг|Гордоном Б'юрігом]] та його співробітниками
File:Bugatti Aérolithe AV.jpg|[[Bugatti Type 57#Type 57S/SC|Bugatti Aérolithe]] (1936)
File:1938_Phantom_Corsair_Pebble_Beach_Concours_dElegance_2007_02.jpg|[[Phantom Corsair]], дизайн Раста Хайнца (1938)
File:Paris - Retromobile 2012 - Delahaye V12 type 145 - 1938 - 009.jpg|[[Delahaye]] V12 type 145 (1938)
File:1937 Talbot-Lago T150-C SS 'Goutte d'Eau' (19631678705).jpg|[[Talbot-Lago T150]]-C SS 'Goutte d'Eau' (1937)
File:Talbot-Lago T150-C SS 'Goutte d’Eau' Coupé by Figoni et Falaschi (34923232196).jpg|[[Talbot-Lago T150]]-C SS 'Goutte d’Eau' Coupé від Figoni et Falaschi
File:1930 Mercedes-Benz SSK 34 left.jpg|[[Mercedes-Benz]] SSK 34 (1930)
File:1925 Rolls Royce Phantom 1 (30889696323).jpg|[[Rolls-Royce Motor Cars|Rolls Royce]] Phantom 1 (1925)
File:Hispano-SuizaH6CXenia.jpg|Saoutchik [[Hispano-Suiza]] H6B Dubonnet "Xenia" (1938) 
File:Peugeot 402 Roadster Darl'mat (29418918393).jpg|[[Peugeot]] 402 Darl'mat Roadster (1938)
File:1939 Rolls-Royce Phantom III Labourdette Vutotal Cabriolet.jpg|[[Rolls-Royce Motor Cars|Rolls-Royce]] Phantom III Labourdette Vutotal Cabriolet (1939)
File:Bugatti Type 57 pic2.JPG|[[Bugatti]] Type 57
File:Voisin 1934 C27 Aerosport (5678978428).jpg|Voisin C27 Aerosport (1934)
File:Stahls Automotive Collection December 2021 073 (1935-36 Stout Scarab).jpg|1936 Stout Scarab
File:1933 Pierce-Arrow Silver Arrow V-12 (9513966700).jpg|[[Pierce Silver Arrow|Pierce-Arrow]] Silver Arrow V-12 (1933)
File:Delahaye 135M-Roadster Front-view.JPG|[[Delahaye]] 135M-Roadster (1937)
File:1941 Packard 180 Formal Sedan.jpg|[[Packard]] Custom Super Eight One-Eighty Formal sedan (1941)
</gallery>

== Текстиль і мода ==
<gallery mode="packed" heights="200">
File:"Abundance" Textile MET DP293540.jpg|Текстильний дизайн ''"Достаток"'' [[Андре Мар]], (1911) (Метрополітен-музей, Нью-Йорк, США)
File:"Draperies" Textile MET DP293587.jpg|Текстиль з візерунком троянди, розроблений Маре ({{circa|1919}}) ([[Музей мистецтва Метрополітен|Метрополітен-музей]])
File:Rose Mousse MET DP105936.jpg|Візерунок ''"Трояндовий мус" ("Rose Mousse")'' для оббивки, бавовна і шовк (1920) ([[Музей мистецтва Метрополітен|Метрополітен-музей]])
File:Paul Iribe, birds from Les Ateliers de Martine.jpg|Дизайн птахів з Les Ateliers de Martine Поля Ірібе (1918)
</gallery>

Текстиль був важливою частиною стилю ар-деко у вигляді барвистих шпалер, оббивки та килимів. У 1920-х роках дизайнери надихалися декораціями «російського балету», дизайном тканин та костюмів [[Бакст Леон Миколайович|Леона Бакста]], а також творіннями [[Віденські майстерні|Віденських майстерень]]. Ранні інтер'єри [[Андре Мар]]а вирізнялися яскравими та стилізованими гірляндами з троянд і квітів, які прикрашали стіни, підлогу та меблі. Стилізовані квіткові мотиви також домінували в роботах [[Рауль Дюфі|Рауля Дюфі]] та [[Поль Пуаре|Поля Пуаре]], а також у дизайні меблів Й.&nbsp;Е.&nbsp;Рульмана. Квітковий килим був переосмислений у стилі деко Полем Пуаре<ref>De Morant, Henry, ''Histoire des arts décoratifs'' (1970), pg. 448—453</ref>.

Використання стилю значно розширилося завдяки впровадженню трафаретної системи друку ''pochoir'' («пушар»), яка дозволила дизайнерам досягти чіткості ліній і дуже яскравих кольорів. Форми ар-деко з'явилися в одязі [[Поль Пуаре|Поля Пуаре]], [[Чарльз Фредерік Ворт|Чарльза Ворта]] та Жана Пату. Після Першої світової війни експорт одягу та тканин став однією з найважливіших статей надходжень до бюджету Франції<ref name="Beltra, Rubio 2016">Beltra, Rubio, ''Exploring Art Deco in Textile and Fashion Design'', 20 December 2016, Site of [[Metropolitan Museum]]</ref>.

На шпалерах і текстилі пізнього ар-деко іноді зображували стилізовані індустріальні сцени, міські пейзажі, локомотиви та інші сучасні теми, а також стилізовані жіночі фігури, металеве оздоблення та геометричні візерунки<ref name="Beltra, Rubio 2016"/>.

Мода кардинально змінилася в період ар-деко, зокрема завдяки дизайнерам [[Поль Пуаре|Полю Пуаре]] та пізніше [[Коко Шанель]]. Пуаре запровадив важливе нововведення в дизайні одягу&nbsp;— концепцію [[драпування]], відхід від пошиття одягу та викрійок минулого<ref name=met>{{cite web| url = http://www.metmuseum.org/exhibitions/listings/2007/poiret| title = The Metropolitan Museum of Art – Special Exhibitions: Poiret: King of Fashion}}</ref>. Він розробляв одяг, скроєний по прямих лініях і побудований з прямокутних мотивів<ref name=met/>. Його стилі пропонували структурну простоту<ref name=met/>. Від корсетного вигляду та формальних стилів попереднього періоду відмовилися, і мода стала більш практичною та обтічною. з використанням нових матеріалів, яскравих кольорів та набивних малюнків[129]. Дизайнер [[Коко Шанель]] продовжила цей процес, популяризувавши стиль спортивного, повсякденного шику<ref name=Horton-2007>{{cite book|first1=Ros|last1=Horton|first2= Sally|last2=Simmons|title=Women Who Changed the World| page=103|year=2007|isbn=978-1847240262|publisher=Quercus|access-date=8 березня 2011 | url= https://books.google.com/books?id=7LYLOj2APSsC&pg=PA103}}</ref>.

<gallery mode="packed" heights="200">
File:Evening coat MET 85.151 bw.jpeg|Вечірнє пальто [[Поль Пуаре|Поля Пуаре]], {{circa|1912}}, шовк і метал (Метрополітен-музей)
File:A. Kellerman 1920-2.jpg|Пірнаюча Венера Аннет Келлерманн у Лос-Анджелесі, Каліфорнія, {{circa|1920}}
File:Cécile Sorel, in 1920, by Reutlinger.jpg|Сесіль Сорель у [[Комеді Франсез|Comédie-Française]], 1920 рік 
File:Fashion picture by Adolf de Meyer 4.jpg|Дезіре Любовська у сукні від Жана Пату, {{circa|1921}}
File:Natacha Rambova dressed by Paul Poiret.png|[[Наташа Рамбова]] у сукні від Пуаре, 1926 рік
File:Gabrielle Chanel en marinière.jpg|[[Коко Шанель]] у матроській блузі та брюках (1928)
File:Incantation - France XXe siècle (1923) fashion illustration in high resolution by George Barbier. Original from The Rijksmuseum. Digitally enhanced by rawpixel.jpg|Ілюстрація моди "Франція ХХ століття" від Джорджа Барб'є (1923).
File:Le gout des chales- France XXe siècle (1923) fashion illustration in high resolution by George Barbier. Original from The Rijksmuseum. Digitally enhanced by rawpixel.jpg|Le gout des chales - ілюстрація моди від Джорджа Барб'є (1923).
File:Le départ pour le casino, Manteau du soir, de Worth (1923) fashion illustration in high resolution by George Barbier. Original from The Rijksmuseum. Digitally enhanced by rawpixel.jpg|Виїзд до казино, вечірнє пальто - ілюстрація моди від Джорджа Барб'є (1923).
</gallery>

== Ювелірні вироби ==
<gallery mode="packed" heights="200">
File:Art Deco bracelet (1925) Museum of Decorative Arts.jpg|Браслет в стилі ар-деко із золота, коралів і нефриту (1925) (Музей декоративного мистецтва, Париж, Франція)
File:Art Deco glass pendants Rene Lalique.jpg|Підвіски з литого скла на шовкових шнурах від [[Рене Лалік]]а (1925-30)
File:Cartier 3526707735 f4583fda9a.jpg|Смарагдове намисто Маккей, смарагд, діамант і платина, [[Cartier]] (1930) ([[Національний музей природознавства (Вашингтон)]], США)
File:Art Deco buckle (1925).jpg|Золота пряжка з діамантами та різьбленим оніксом, лазуритом, нефритом і коралами, Boucheron (1925)
File:Bijoux René Boivin in Vogue- mars 1934.jpg|Прикраси Рене Буавен у Vogue - (березень 1934 року)
File:Art deco bracelet.jpg|Срібний браслет з червоним і чорним лакуванням (1925) Жана Дюнана (1877-1942)
File:"Perruches" (Parakeets) Necklace MET DP273133.jpg|Кольє "Perruches (папуги)", Франція, дизайн [[Рене Лалік]]а,{{circa|1929}}
File:"Perruches" (Parakeets) Necklace MET DP290886.jpg|Кольє "Perruches (папуги)", фрагмент
</gallery>

У 1920-1930-х роках дизайнери, зокрема Рене Лалик і Картьє, намагалися зменшити традиційне домінування діамантів, використовуючи більш яскраві дорогоцінні камені, такі як маленькі смарагди, рубіни і сапфіри. Вони також робили більший акцент на дуже складних і елегантних оправах, використовуючи менш дорогі матеріали, такі як емаль, скло, ріг і слонова кістка. Самі діаманти стали ограновувати в менш традиційних формах; на виставці 1925 року багато діамантів були ограновані у вигляді крихітних стрижнів або сірникових паличок. Оправа для діамантів також змінилася: все частіше ювеліри використовували платину замість золота, оскільки вона була міцнішою і гнучкішою, а також дозволяла закріплювати ціле скупчення каменів. Ювеліри також почали використовувати більш темні матеріали, такі як емалі та чорний онікс, які забезпечували більший контраст з діамантами{{Sfn|Arwas|1992|pages=121–123}}.

Ювелірні вироби стали набагато яскравішими та різноманітнішими за стилем. Картьє та фірма Бушерон поєднували діаманти з іншими різнокольоровими дорогоцінними каменями, вирізаними у формі листя, фруктів чи квітів, виготовляючи брошки, каблучки, сережки, затискачі та підвіски. Популярною також стала далекосхідна тематика: нефритові та коралові бляшки поєднували з платиною та діамантами, а косметички, портсигари та пудрениці прикрашали японськими та китайськими пейзажами, виконаними з перламутру, емалі та лаку{{Sfn|Arwas|1992|pages=121–123}}

Швидка зміна моди в одязі призводила до появи нових стилів ювелірних прикрас. Сукні без рукавів 1920-х років вимагали прикрашення рук, і дизайнери швидко створили браслети із золота, срібла та платини, інкрустовані лазуритом, оніксом, коралами та іншим різнокольоровим камінням; інші браслети призначалися для верхньої частини рук, при цьому часто носили кілька браслетів одночасно. Короткі стрижки жінок 1920-х років вимагали вишуканого декору сережок. Коли жінки почали палити на людях, дизайнери створили дуже вишукані портсигари та портсигари зі слонової кістки. Винахід наручного годинника перед Першою світовою війною надихнув ювелірів на створення незвичайних, прикрашених годинників, інкрустованих діамантами, покритих емаллю, золотом і сріблом. Увійшли в моду також підвісні годинники на стрічці{{sfn|Arwas|1992|pages=125}}.

Відомі паризькі ювелірні доми того часу&nbsp;— [[Cartier]], Chaumet, Georges Fouquet, Mauboussin, [[Van Cleef & Arpels]]&nbsp;— створювали ювелірні вироби та предмети за новою модою. Фірма Chaumet виготовляла високогеометричні портсигари, запальнички, табакерки і записники з твердих каменів, прикрашені [[нефрит]]ом, [[Афганський лазурит|ляпіс-лазуритом]], [[діамант]]ами і [[сапфір]]ами. До них приєдналося багато молодих дизайнерів, кожен з яких мав власне уявлення про декор. Раймонд Темпльєр створював вироби зі складними геометричними візерунками, зокрема срібні сережки, схожі на хмарочоси. Жерару Сандозу було лише 18 років, коли він почав створювати ювелірні прикраси в 1921 році; він розробив багато відомих виробів, заснованих на гладкому і відполірованому вигляді сучасної техніки. Дизайнер скла Рене Лалик також працював у цій галузі, створюючи підвіски у вигляді фруктів, квітів, жаб, фей чи русалок зі скульптурного скла яскравих кольорів, що висіли на шовкових шнурах з китицями{{sfn|Arwas|1992|pages=125}}. Ювелір Поль Брандт контрастував прямокутні та трикутні візерунки, а на оніксових бляшках вбудовував перлини у вигляді ліній. Жан Депре робив намиста контрастних кольорів, поєднуючи срібло з чорним лаком або золото з лазуритом. Багато його виробів нагадували відполіровані деталі машин. Жан Дюнан також надихався сучасною технікою, поєднуючи яскраві червоні та чорні кольори з контрастом полірованного металу{{sfn|Arwas|1992|pages=125}}.

== Скляне мистецтво ==
<gallery mode="packed" heights="200">
File:'Oiseau de Feu' made by René Lalique, Dayton Art Institute.JPG|''"Жар-птиця"'' [[Рене Лалік]]а (1922)
File:Vase (Perruches) by René Jules Lalique, 1922, blown four mold glass - Cincinnati Art Museum - DSC04355.JPG|''Parrot'' vase by Lalique (1922)
File:Vase aux raisins.jpg|Ваза студії Daum зі скульптурним виноградом (1925)
File:Vitraux Louis Majorelle, Grands Bureaux des Aciéries de Longwy 03.jpg|Вікно для офісу металургійного заводу Луї Майореля (1928)
File:Arnaldo Dell'Ira (1903-1943), lampada a grattacielo, 1929.jpg|''Світильник-хмарочос'', розроблений Арнальдо дель'Іра (1929)
File:Vase des années 30 (musée des arts décoratifs) (4782889920).jpg|Ваза студії Daum (1930–35)
File:Cathedral of Amiens glass window.jpg|[[Вітраж]]і [[Ам'єнський собор|Ам'єнського кафедрального собору]] роботи Жана Годена (1932-34)
</gallery>

Як і попередній період [[модерн]]у, ар-деко був винятковим періодом для вишуканого скла та інших декоративних предметів, створених для того, щоб відповідати архітектурному оточенню. Найвідомішим виробником скляних предметів був [[Рене Лалік]], чиї роботи, від ваз до прикрас для капотів автомобілів, стали символами цього періоду. Він займався склом ще до [[Перша світова війна|Першої світової війни]], розробляючи флакони для парфумів Франсуа Коті, але серйозно зайнявся виробництвом художнього скла лише після Першої світової війни. 1918 року, у віці 58 років, він купив великий скляний завод у Комб-ла-Віль і почав виготовляти як художні, так і практичні скляні об'єкти. Він розглядав скло як форму скульптури і створював статуетки, вази, чаші, світильники та прикраси. Він використовував напівкришталь, а не свинцевий кришталь, який був м'якшим і легшим у формуванні, хоча й не таким блискучим. Іноді він використовував кольорове скло, але частіше&nbsp;— опалове, де частина або вся зовнішня поверхня була забарвлена за допомогою промивання. [[Рене Лалік]] створив декоративні скляні панелі, світильники та скляні стелі з підсвічуванням для океанських лайнерів SS Île de France у 1927 році та [[SS Normandie]] у 1935 році, а також для деяких спальних вагонів першого класу французьких залізниць. На [[Всесвітня виставка 1925|Виставці декоративного мистецтва 1925 року]] він мав власний павільйон, спроєктував їдальню з сервіруванням столу та скляною стелею для павільйону Севр, а також спроєктував скляний фонтан для внутрішнього двору Кур де Метьє&nbsp;— тонку скляну колону, яка виливала воду з боків і підсвічувалася вночі{{Sfn|Arwas|1992|pages=245–250}}.

Серед інших відомих виробників скла в стилі ар-деко&nbsp;— Маріус-Ернест Сабіно, який спеціалізувався на статуетках, вазах, чашах та скляних скульптурах риб, оголених натурниць і тварин. Для них він часто використовував опалове скло, яке залежно від освітлення могло змінюватися від білого до блакитного чи бурштинового. Його вази та чаші прикрашали ліплені фризи тварин, оголені тіла або бюсти жінок з фруктами чи квітами. Його роботи були менш витонченими, але більш барвистими, ніж у [[Рене Лалік]]а{{Sfn|Arwas|1992|pages=245–250}}.

Також серед відомих дизайнерів скла в стилі Деко були Едмонд Етлінг, який також використовував яскраві опалові кольори, часто з геометричними візерунками та скульптурними оголеними натурами; Альбер Сімоне, Арістід Колотт та Моріс Маріно, відомий своїми глибоко витравленими скульптурними пляшками та вазами. Фірма Daum з міста [[Нансі]], яке славилося своїм склом у стилі [[модерн]], випустила лінію ваз і скляних скульптур у стилі деко: масивних, геометричних і грубих за формою. Більш делікатні різнокольорові роботи були зроблені Габріелем Аргі-Руссо, який виробляв делікатно відтінені вази зі скульптурними метеликами та німфами, та Франсуа Декоршемон, чиї вази були з прожилками та мармуровими{{Sfn|Arwas|1992|pages=245–250}}.

Велика депресія зруйнувала значну частину індустрії декоративного скла, яка залежала від заможних клієнтів. Деякі художники звернулися до створення вітражів для церков. У 1937 році скляна компанія Steuben розпочала практику найму відомих художників на виготовлення скляних виробів{{Sfn|Arwas|1992|pages=245–250}}. [[Луї Мажорель]], відомий своїми меблями в стилі ар-нуво, створив чудовий вітраж у стилі ар-деко із зображенням сталеливарників для офісів Aciéries de Longwy, сталеливарного заводу в [[Лонгві]], [[Франція]].

[[Ам'єнський собор]] має рідкісний зразок вітражів у стилі ар-деко в каплиці Пресвятого Серця, виконаний у 1932-34 роках паризьким художником-склярем Жаном Годеном за малюнками Жака Ле Бретона{{Sfn|Plagnieux|2003|p=82}}.

== Металеве мистецтво ==
<gallery mode="packed" heights="200">
File:Paul Kiss, kovácsoltvas ajtó alkotása, 1925.jpg|Решітка з двома гратами під назвою "Фазани", виготовлена Полем Кіссом і представлена на [[Всесвітня виставка 1925|Виставці декоративного мистецтва 1925 року]].
File:Art Deco screen "Oasis" 1925.jpg|Залізно-мідна решітка "Оаза" Едгара Брандта, виставлена на Паризькій виставці 1925 року
File:Spiegel mit Frauenkopf von Franz Hagenauer, um 1930.tif|Настільне дзеркало Франца Гаґенауера з віденської майстерні "Werkstätte Hagenauer" (бл. 1930)
File:Norman Bel Geddes. Cocktail Set. 1937..jpg|Коктейльний набір з хромованої сталі від Нормана Бель Геддеса (1937)
</gallery>

Митці ар-деко створювали найрізноманітніші практичні предмети в стилі ар-деко, виготовлені з промислових матеріалів&nbsp;— від традиційного кованого заліза до хромованої сталі. Американський художник Норман Бел Геддес розробив коктейльний набір, що нагадує хмарочос, виготовлений з хромованої сталі. Раймон Субес розробив елегантну металеву решітку для входу до Палацу Порта-Доре, центральної споруди Паризької колоніальної виставки 1931 року. Французький скульптор Жан Дюнан виготовив чудові двері на тему «Полювання», вкриті сусальним золотом і фарбою по гіпсу (1935&nbsp;р.){{Sfn|Duncan|1988|pages=71–81}}.

== Анімація ==
Візуальні ефекти та образи ар-деко були використані у багатьох [[анімація|анімаційних фільмах]], зокрема [[Бетмен (мультсеріал, 1992)|«Бетмен»]], «Нічний капюшон» (Night Hood), «Все на ярмарку» (All's Fair at the Fair), «Веселі манекени» (Merry Mannequins), «Викликайте міс Славу» (Page Miss Glory), [[Фантазія (мультфільм)|«Фантазія»]] та [[Спляча красуня (мультфільм, 1959)|«Спляча красуня»]][136]. Архітектура представлена у вигаданому підводному місті Захоплення в серії відеоігор «[[BioShock]]».

== Відомі художники та декоратори стилю ар-деко ==

* [[Кассандр (Мурон Адольф)|Адольф Мурон Кассандр]] ([[1901]]–[[1968]]) ({{lang-fr|Adolphe Jean Marie Mouron Cassandre}}) {{UKR}} {{FRA}}
* [[Жан Дюнан]] ([[1877]]–[[1942]]) ({{lang-fr|Jean Dunand}}) {{CHE}}
* {{нп|Жан Дюпа||en|Jean Dupas}} ([[1882]]–[[1964]]) ({{lang-fr|Jean Dupas}}) {{FRA}}
* [[Роман Петрович Тиртов|Ерте]] (Ромен де Тіртофф) ([[1892]]–[[1990]]) ({{lang-fr|Erté}}/Romain de Tirtoff) {{FRA}}
* [[Вадим Меллер]] ([[1884]]–[[1962]]) {{UKR}} (Заслужений діяч мистецтв [[УРСР]] [[1942]] року)
* [[Екстер Олександра Олександрівна|Олександра Екстер]] ([[1882]]–[[1949]]) {{UKR}}
* [[Соня Делоне]] ([[1885]]–[[1979]]) ({{lang-fr|Sonia Delaunay}}) {{UKR}}
* [[Елейн Грей]] ([[1878]]–[[1976]]) ({{lang-en|Eileen Gray}}) {{IRL}}
* [[Ґеорґ Артур Єнсен|Георг Йенсен]] ([[1866]]–[[1935]]) ({{lang-da|Georg Jensen}}) {{DNK}}
* [[Рене Лалік]] ([[1860]]–[[1945]]) ({{lang-fr|René Jules Lalique}}) {{FRA}}
* [[Барб'є Жорж|Жорж Барб'є]] ([[1882]]–[[1932]]) ({{lang-fr|George Barbier}}) {{FRA}}
* {{нп|Жюль Льольо||en|Jules Leleu}} ([[1883]]–[[1961]]) ({{lang-fr|Jules Leleu}}) {{FRA}}
* [[Лемпицька Тамара|Тамара де Лемпицька]] ([[1898]]–[[1980]]) ({{lang-pl|Tamara de Lempicka}}) {{POL}} {{FRA}}
* [[Зофія Стриєнська]] (1891—1976) ([[Польська мова|пол.]] ''Zofia Stryjeńska'') {{POL}}
* [[Пол Меншип]] ([[1885]]–[[1966]]) ({{lang-en|Paul Manship}}) {{USA}}
* {{нп|Еміль Жак-Рульманн||en|Émile-Jacques Ruhlmann}} ([[1879]]–[[1933]]) ({{lang-fr|Émile-Jacques Ruhlmann}}) {{FRA}}
* {{нп|Волтер Дорвінг Тіг||en|Walter Dorwin Teague}} ([[1883]]–[[1960]]) ({{lang-en|Walter Dorwin Teague}}) {{USA}}
* {{нп|Карл Пол Джонневейн||en|Carl Paul Jennewein}} ([[1890]]–[[1978]]) ({{lang-en|Carl Paul Jennewein}}) {{USA}}
* [[Лавров Георгій Дмитрович]] ([[1895]]–[[1991]]) ({{lang-en|George Lavroff}})

== Відомі архітектори стилю ар-деко ==

* {{нп|Ернест Корм'є||en|Ernest Cormier}} ([[1885]]–[[1980]]) ({{lang-en|Ernest Cormier}}) {{CAN}}
* {{нп|Раймонд Худ||en|Raymond Hood}} ([[1881]]–[[1934]]) ({{lang-en|Raymond Hood}}) {{USA}}
* {{нп|Вільям ван Ален||en|William van Alen}} ([[1883]]–[[1954]]) ({{lang-en|William van Alen}}) {{USA}}
* {{нп|Вірт Роуленд||en|Wirt C. Rowland}} ([[1887]]–[[1946]]) ({{lang-en|Wirt C. Rowland}}) {{USA}}
* {{нп|Джозеф Санлайт||en|Joseph Sunlight}} ([[1889]]–[[1978]]) ({{lang-en|Joseph Sunlight}}) {{GBR}}
* {{нп|Пабло Антоніо||en|Pablo Antonio}} ([[1902]]–[[1975]]) ({{lang-es|Pablo Antonio}}) {{PHL}}
* {{нп|Ральф Вокер||en|Ralph Walker}} ([[1889]]–[[1973]]) ({{lang-en|Ralph Walker}}) {{USA}}
* {{нп|лі Жак Кан||en|Ely Jacques Kahn}} ([[1884]]–[[1972]]) ({{lang-en|Ely Jacques Kahn}}) {{USA}}

== Ар-деко в різних державах ==

=== Ар-деко в Україні ===
Стиль ар-деко набув поширення у міжвоєнний час на західноукраїнських землях. Зокрема у [[Львів|Львові]] було закладено декілька вілл на [[Вулиця Панаса Мирного (Львів)|вулиці Панаса Мирного]], павільйони транспорту та броварів на [[Східні торги|Східних торгах]]. У 1920-х роках елементи ар-деко використовувалися для оздоблення ряду житлових будинків на вулицях: [[Вулиця Київська (Львів)|Київській]] 24-28, [[Вулиця Архипенка (Львів)|Архипенка]] 32, [[Вулиця Ольги Басараб (Львів)|Ольги Басараб]] 1, [[Вулиця Івана Франка (Львів)|Івана Франка]] 125, 141, [[Вулиця Дорошенка (Львів)|Дорошенка 55]], [[Вулиця Ярослава Стецька (Львів)|Стецька]] 13 і&nbsp;т.&nbsp;ін. Елементи ар-деко, (балкони, ґрати та інш.) можна побачити в оформленні давніших споруд ([[Чорна кам'яниця]], вітрина на [[Проспект Шевченка (Львів)|пр. Шевченка 10]]), елементів фасадів&nbsp;— [[Кам'яниця Мазанчівська]], [[Вулиця Галицька (Львів)|вул. Галицька]] 5, 9, [[Покровська церква (Львів)|двір костелу св. Миколая]], могильних пам'ятників Францішка Яворського, Адольфа Едельмана, Кароля Скібінського, Людвіка Казимира Ральського, родини Ґюрковичів (архіт. Людомил Ґюркович) на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]].{{fact}}

==== Ар-деко в Харкові ====
<gallery widths="200" heights="200">
File:Kharkiv Alchevsky 6 1.jpg|5-поверховий секційний житловий будинок «Червоний банківець». Побудований у 1928 р. за проєктом архітектора [[Естрович Віктор Абрамович|В. А. Естровича]]
File:«Новий пасаж» 1925р., пл.Конституції,9, м.Харків.JPG|«Новий пасаж», 1925р.
File:Харків, пр.Московський,197 -1.JPG|"Робітнича поліклініка", 1927 р.
File:Харків, пр.Московський,197 -2.JPG|"Робітнича поліклініка" з іншого ракурсу
File:"Metallist" palace of culture Kharkov.JPG|[[Палац культури «Металіст» (Харків)|Палац культури «Металіст»]], збудований за проєктом міського архітектора [[Загоскін Іліодор Іліодорович|Іліодора Загоскіна]] (1890—1893 рр.). Реконструйовий Бекетовим 1923 року.
File:Україна, Харків, вул. Пушкінська, 5 фото 18.JPG|Будинок тресту "Донвугілля", побудований у 1925 році за проєктом архітекторів Носсалевича А.І. та Ломаева Г.О. за участі скульптора Кавалерідзе І.П. 
File:Пушкінська, 5 донвугілля.jpg|Скульпутри на бідівлі тресту "Донвугілля"
File:Палац культури ХЕМЗ (Харків) (5).jpg|Палац культури ХЕМЗ
</gallery>

==== Ар-деко в Києві ====
<gallery widths="200" heights="200">
File:Жилой комплекс по ул. 25 Октября, 15-17 (Ныне ул. Институтская, 15-17) в Киеве, 1935-1937гг (архитектор Иосиф Каракис) фото раскрашено автором.jpg|Будинок Українського військового округу (УВО), архітектор [[Каракіс Йосип Юлійович|Каракіс Й.Ю.]], 1937
File:Karakis Kiev bldgs. Jan 2011 - 16 - 15 Institutskaya Str (1936-1937).JPG|Будинок УВО (фрагмент)
File:Kyiv, Institutska str. 15 (4).JPG|Будинок УВО (фрагмент)
File:Петлюри, 3-25 (2019).jpg|Будинок працівників заводу «Транссигнал», архітектор [[Тацій Олексій Олександрович|Олексій Тацій]], 1935
File:Khmelnytskoho B. St., 38 Kyiv 2012.JPG| Будинок для Наркомату радянського господарства, архітектор В.Онащенко, 1936 р.
File:Будинок житловий, Симона Петлюри 7-9.JPG|Житловий будинок по вул. Симона Петлюри 7-9, архітектор С. Венгеровський, 1930-і рр.
File:Будинок по вулиці Симона Петлюри 7-9, місто Київ.JPG|Житловий будинок по вул. Симона Петлюри 7-9 (інший ракурс)
File:Готель «Палас», Бульвар Тараса Шевченка 7-29.JPG|Готель, 1911–1912, архітектор Йосип Зекцер
</gallery>

==== Ар-деко у Львові ====
<gallery widths="200" heights="200">
File:Lviv, Kovzhuna Street, 10.jpg|Будинок видавництва та друкарні часопису «Wiek Nowy», архітектор [[Євген Кароль Червінський|Євген Червінський]], 1924 р.
File:Lviv, Kovzhuna Street, 10 (1).jpg|Будинок часопису «Wiek Nowy» (фрагмент)
File:8, Karmanskoho Street, Lviv (1).jpg|Вілла на вулиці Карманського, 8 у Львові, архітектор [[Ян Новорита]], 1923.
Файл:Jan Noworyta (project) 1.png|Проєкт будинку на вулиці Франка у Львові (нереалізований), архітектор [[Ян Новорита]]
Файл:Kiosk «Hebrewo» (Targi Wschodnie).jpg|Проєкт кіоску цигаркової фабрики "Hebrewo" ([[1925]]) зі [[Східні торги|Східних торгів]] у [[Стрийський парк|Стрийському парку]], архітектор [[Ян Новорита]]
File:Rynek of LwowRynek of Lwow2.jpg|Будинок Мазанчова на головній площі Ринок № 31 у Львові, відреставрований у 1923 році Броніславом Віктором, скульптурні роботи виконані Зиґмундом Курчинським.
File:9 Repina Street, Lviv (01).jpg|Житловий будинок авторства архітектора [[Пежанський Олександер Григорович|Олександера Пежанського]], 1927-1929
</gallery>

=== Франція ===
<gallery widths="200" heights="200">
Файл:Theatre-des-champs-elysees-.jpg|Фасад, [[Театр Єлисейських полів|театру Єлисейських полів]] (1910–13)
Файл:MK2 Gambetta.JPG|MK-2 кінотеатр Гамбетта, Париж (1920)
Файл:Ufficio biblioteca di Pierre Chareau.jpg|Офіс французького посла на виставці декоративного мистецтва, [[1925]] р., дизайнер П'єр Шарло
Файл:17SamaritaineMagasin2.JPG|Фасад універмагу "Самаритянка" (1926–28)
</gallery>
<gallery widths="200" heights="200">
Файл:Théâtre des Champs-Élysées DSC09330.jpg|Театр Єлисейських полів, Париж
Файл:Majorelle Building by Henri Sauvage.jpg|Будинок Мажореля, Париж (1912-1914)
Файл:Paris 16 - Studio Building - 65 rue Jean de La Fontaine -1.JPG|Студія, 16-ий район Парижа (1926)
Файл:P1030956 Paris Ier La Samaritaine rwk.JPG|Універмаг "Самаритянка" (1926–28)
</gallery>

=== Бельгія ===
<gallery widths="200" heights="200">
Файл:Basilica of the Sacred Heart, Brussels (1).jpg|Західний портал базиліки святого серця, Кьокельберг
Файл:Bruxelles Central 1.jpg|Центральний вхід брюссельського центрального вокзалу
Файл:Ancien Institut national de Radiodiffusion.JPG|Колишній національний радіоінститут на площі Флаге
</gallery>

=== СРСР ===
<gallery widths="200" heights="200">
Файл:Moscow Metro Station platform.JPG|Станція метро Маяковська (1938)
Файл:Museum-art-deco.jpg|Музей ар-деко у Москві
</gallery>

== Галерея ==
{{переклад}}

<gallery widths="200" heights="200">
Файл:PRR S1.jpg|[[Pennsylvania Railroad|Pennsylvania RR's]] [[PRR S1|S-1]] locomotive, designed by [[Raymond Loewy]], at the [[1939 New York World's Fair]]
Файл:Municipal Auditorium art deco chandelier.jpg|[[Municipal Auditorium (Kansas City)|Municipal Auditorium]] of [[Kansas City, Missouri|Kansas City]], Missouri: Hoit Price & Barnes, and Gentry, Voskamp & Neville, 1935
Файл:DontKillWildlifeWPA1940.jpg|U.S. [[Works Progress Administration]] poster, John Wagner, artist, ca. 1940
Файл:HotelEdenTagSmCrop.jpg|Former Teatro Eden, now Aparthotel Vip Eden in [[Лісабон|Lisbon]], [[Portugal]]: Cassiano Branco and Carlo Florencio Dias, 1931
Файл:Delano National MiamiBeach.JPG|[[Delano Hotel]], 1947 (Robert Swartburg) and National Hotel, 1940 (Roy F. France), Collins Ave., [[Miami Beach]]
Файл:Mexican art deco.jpg|[[Palacio de Bellas Artes]], Mexico City, Federico Mariscal, completed 1934
Файл:RocCt-LeeLawrie-Wisdom.jpg|''Wisdom, with Light and Sound'', [[30 Rockefeller Center]], NYC: [[Lee Lawrie]], 1933
Файл:Paramount Ladies Lounge.jpg|Women's Smoking Room at the [[Paramount Theatre (Oakland, California)|Paramount Theatre, Oakland]]. [[Timothy L. Pflueger]], architect, 1931
Файл:US 853.jpg|U.S. postage stamp commemorating the [[1939 New York World's Fair]], 1939
Файл:Snowdon Theatre (Montreal).jpg|Disused [[Snowdon Theatre (Montreal)|Snowdon Theatre]], [[Montreal, Canada]]. Opened 1937, closed 1984. Daniel J. Crighton, architect
Файл:Cincimuseum.jpg|[[Cincinnati Union Terminal|Union Terminal]] in [[Cincinnati]], Ohio; [[Paul Philippe Cret]], [[Alfred T. Fellheimer]], Steward Wagner, [[Roland Wank]], 1933
Файл:Empire State Lobby-27527.jpg|Lobby, [[Empire State Building]], New York City. [[William F. Lamb]], opened 1931
Файл:WPAMilkPoster1940.jpg|[[Federal Art Project]] poster promoting milk drinking in Cleveland, Ohio, 1940
Файл:Eaton's College Street Store Toronto Canada - 7th Floor Lobby Sketch.jpg|Interior drawing, [[College Park (Toronto)|Eaton's College Street]] department store, [[Toronto|Toronto, Canada]]
Файл:Niagara Mohawk Bldg (Syracuse, NY).jpg|[[Niagara Mohawk Building]], [[Syracuse, New York]]. Melvin L. King and Bley & Lyman, architects, completed 1932
</gallery>

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
{{Портал|Мистецтво}}
* [http://special.lib.gla.ac.uk/teach/century/artdeco.html «Міжнародна виставка сучасних декоративних і промислових мистецтв» у Парижі 1925&nbsp;року] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100130184945/http://special.lib.gla.ac.uk/teach/century/artdeco.html |date=30 січня 2010 }}. {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20100613051238/http://visaginart.nm.ru/MOD/artde.htm Ар-деко]. {{ref-ru}}

== Джерела ==
* Анна Банцекова До питання визначення стилю ар-деко в архітектурі Львова. Вісник І-ту Укрзахідпроєктреставрація 18, Львів 2008

== Література ==
{{Commonscat|Art Deco}}
* Bolla Zoltán: A magyar art deco építészet&nbsp;— I. rész. Ariton Kft., Budapest, 2016. {{ISBN|978-963-12-6691-7}}
* Bolla Zoltán: A magyar art deco építészet&nbsp;— II. rész. Ariton Kft., Budapest, 2017. {{ISBN|978-963-12-9745-4}}
* Bolla Zoltán: A magyar art deco építészet (ebook). Publio Kiadó Kft., Budapest, 2016. {{ISBN|978-963-42-4569-8}}
* Bolla Zoltán: Budapest Art Deco&nbsp;— Városnéző séták&nbsp;— Walking guide. Ariton Kft., Budapest, 2017 {{ISBN|978-963-12-8829-2}}
* [https://index.hu/urbanista/2016/11/20/art_deco_magyarorszag_konyv_bolla_zoltan/ Megjelent az első színes album a magyar art décóról]
* [https://index.hu/urbanista/2017/10/23/magyar_art_deco_epiteszet_uvegmuveszet_iparmuveszet_tipografia_bolla_zoltan/ A húszas évek gengszterfilmstílusa Ceglédtől Salgótarjánig]
* [https://index.hu/urbanista/2016/05/10/a_new_york-i_felhokarcolok_stilusa_magyarorszagon/ A New York-i felhőkarcolók stílusa Magyarországon]
* Vadas József: A magyar art déco. In: Stílusok, korszakok, Corvina 2006.
* Képes divattörténet az ókortól napjainkig
* A tudás fája
* [http://www.huntfor.com/arthistory/C20th/artdeco.htm huntfor.com]
* {{cite book|last=Arwas| first=Victor|title=Art Deco|url=https://archive.org/details/artdeco0000arwa|publisher=Harry N. Abrams Inc.|year=1992|ISBN=0-8109-1926-5}}
* {{cite book|last=Bayer |first=Patricia |title=Art Deco Architecture: Design, Decoration and Detail from the Twenties and Thirties|publisher=Thames & Hudson | year=1999 |isbn= 978-0-500-28149-9|ref=harv}}
* {{cite book|last=Benton |first=Charlotte |first2=Tim |last2=Benton |first3=Ghislaine |last3=Wood |first4=Oriana |last4=Baddeley |title=Art Deco: 1910–1939 |url=https://archive.org/details/artdeco191019390000unse | publisher=Bulfinch |year=2003 |isbn=978-0-8212-2834-0|ref=harv}}
* {{Cite book| first = Alain | last = Blondel | title = Tamara de Lempicka: a Catalogue Raisonné 1921–1980 | place = Lausanne | publisher = Editions Acatos | year = 1999}}
* {{cite book|last=Breeze |first=Carla |title=American Art Deco: Modernistic Architecture and Regionalism |url=https://archive.org/details/americanartdecoa0000bree |publisher=W. W. Norton |year=2003 | isbn=978-0-393-01970-4 }}
* {{cite book|last=Charles|first=Victoria|title=Art Déco|publisher=Parkstone International|year=2013|ISBN=978-1-84484-864-5}}
* {{cite book|last=Ducher|first=Rpbert|title=La charactéristique des styles|publisher=Flammarion|language=French|year=2014|ISBN=978-2-0813-4383-2}}
* {{cite book|last=Duncan|first=Alastair|title=Art déco|publisher=Thames & Hudson|year=1988|isbn=2-87811-003-X}}
* {{cite book|last=Duncan |first=Alastair |title=Art Deco Complete: The Definitive Guide to the Decorative Arts of the 1920s and 1930s |publisher=Abrams |year= 2009 |isbn=978-0-8109-8046-4 }}
* {{cite book|last=Gallagher |first=Fiona |title=Christie's Art Deco |publisher=Pavilion Books |year=2002 |isbn=978-1-86205-509-4 }}
* {{Cite book | last=Hillier | first=Bevis | authorlink= Bevis Hillier | title=Art Deco of the 20s and 30s| publisher=Studio Vista | year=1968 | isbn= 978-0-289-27788-1|ref=harv}}
* {{Cite book | last=Le Corbusier|title=L'Art Decoratif Aujourd'hui|publisher=Flammarion|language=French|year=1996|isbn=978-2-0812-2062-1}}
* {{cite book|last=Long |first=Christopher |title=Paul T. Frankl and Modern American Design |url=https://archive.org/details/paultfranklmoder0000long |publisher=Yale University Press |year=2007 |isbn=0-300-12102-4 }}
* {{cite book|last=Lucie-Smith |first=Edward |title=Art Deco Painting |url=https://archive.org/details/artdecopainting0000luci |publisher=Phaidon Press |year=1996 |isbn= 978-0-7148-3576-1 }}
* {{cite book|last=Ray |first=Gordon N. |editor-last=Tansell |editor-first=G. Thomas |title=The Art Deco Book in France |publisher=Bibliographical Society of The University of Virginia |year=2005 |isbn=978-1-883631-12-3 }}
* {{cite book|last=Lehmann |first=Niels |editor-last=Rauhut |editor-first=Christoph |title=Modernism London Style |publisher=Hirmer |year=2012 |isbn=978-3-7774-8031-2 }}
* {{cite book|last=Morel|first=Guillaume|title=Art Déco|publisher=Éditions Place des Victoires|year=2012|isbn=978-2-8099-0701-8|language=French}}
* {{cite book|last=Okroyan |first=Mkrtich |title=Art Deco Sculpture: From Root to Flourishing (vol.1,2)|language=Russian |publisher=Russian Art Institute|year=2008–2011 |isbn= 978-5-905495-02-1 }}
* {{Cite book|last=Plum|first=Giles|title=Paris architectures de la Belle Epoque|year=2014|publisher=Parigramme|ISBN=978-2-84096-800-9|ref=harv|language=French}}
* {{Cite book|last=Poisson|first=Michel|title=1000 Immeubles et monuments de Paris|year=2009|publisher=Parigramme|ISBN=978-2-84096-539-8|ref=harv|language=French}}
* {{cite book |last=Savage |first=Rebecca Binno |first2=Greg |last2=Kowalski |title=Art Deco in Detroit (Images of America) |publisher=Arcadia |year=2004 | isbn=978-0-7385-3228-8 }}
* {{Cite book|last=Texier|first=Simon|title=Paris: Panorama de l'architecture|year=2012|publisher=Parigramme|ISBN=978-2-84096-667-8|ref=harv|language=French}}
* {{cite book|last=Unes |first=Wolney |title=Identidade Art Déco de Goiânia |publisher=Ateliê |year=2003 |isbn=85-7480-090-2 |language=Portuguese }}
* {{cite book|last=Vincent |first=G.K. |title=A History of Du Cane Court: Land, Architecture, People and Politics |publisher=Woodbine Press |year=2008 | isbn=978-0-9541675-1-6 }}
* {{cite book|last=Ward |first=Mary |last2=Ward |first2=Neville |year=1978 |title=Home in the Twenties and Thirties |url=https://archive.org/details/homeintwentiesth0000ward |publisher=Ian Allan |isbn=0-7110-0785-3}}

{{Мистецькі течії}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Мистецькі течії]]
[[Категорія:Ар-деко| ]]
[[Категорія:Архітектурні стилі]]