Беренгар II (король Італії)
Беренгар II | |
---|---|
Народився | 900[4][5] |
Помер | 6 липня 966[1][2] або 4 серпня 966[3] Бамберг |
Місце проживання | Lierna Castled |
Діяльність | політик |
Титул | король |
Посада | Список королів Італії |
Термін | 950—966 роки |
Попередник | Лотар II |
Наступник | Адальберт I |
Конфесія | католицтво |
Рід | Анскаріди |
Батько | Адальберт I Іврейський |
Мати | Гізела Фріульська |
Брати, сестри | Anscar of Spoletod |
У шлюбі з | Вілла Тосканська |
Діти | 3 сини і 3 доньки |
Беренгар II (лат. Berengarus II; близько 900 — 4 серпня 966) — король Італії у 950—966 роках.
Походив з династії Анскарідів. Син Адальберта I, маркграфа Іврейського, та Гізели Фріульської, доньки Беренгара I короля Італії. У 925 році після смерті батька успадкував Іврейську марку. Втім спочатку перебував під опікою мачухи.
У 934 році він одружився з небогою тодішнього короля Італії Гуго Арльського, яка спонукала його до змови проти вуйка у 940 році. Проте останній провідав про задуми ворогів, і намагався знищити маркграфа та його прихильників. Тому Беренгар змушений був тікати і шукати притулку в німецького короля Оттона I. Тут перебував близько 10 років.
Скориставшись складностями Гуго I в Італії, які почалися з 944 року, у 945 році Беренгар Іврейський набрав невеличке військо і переправився з ним через Альпи. Знать і міста Північної Італії приєдналися до нього, і король Гуго вимушений був тікати до Провансу, надавши Італію своєму синові Лотару II, ім'ям якого фактично керував країною Беренгар з 946 року. Невдовзі за цим захопив Корсику, перемігши тамтешні мусульманські залоги в портах.
У 950 році Лотар II раптово помер, як припускають деякі дослідники, від отрути, або загинув під час полювання. Беренгара було короновано у Павії. Разом з цим він коронував свого старшого сина Адальберта.
Втім, перед новим володарем постала питання зміцнення влади. З огляду на це Беренгар II мав намір одружити сина з вдовою Лотаря II — Адельгейдою, донькою Рудольфа II, короля Бургундії. Але вона цьому чинила опір, за що і піддалася ув'язненню у замку Гарда. Захисником і згодом чоловіком Адельгейди виявився імператор Оттон I (до якого вона звернулася через Адальберта Атто, графа Каносси), який примусив Беренгара II у 952 році в Аугсбурзі визнати зверхність Оттона I й прийняти від нього Італійське королівство (без Веронської марки і Фріульського герцогства), як лен.
Втім незабаром Беренгар II вирішив скинути залежність, але зазнав поразки від Людольфа Швабського, сина Оттона I, в результаті чого Ломбардія з Павією були завойовані німцями. Втім, ситуація для короля Італії поліпшилася, коли Людольф помер від якоїсь хвороби, яка перебігала із злоякісною гарячкою.
Беренгар II знову відновив владу над північною Італією і вирішив покарати знать та міста, які перейшли на бік Оттона I. Жорстокість італійського короля викликала невдоволення папи римського Іоанна XII, який звернувся по допомогу і захист до Оттона I. Останній в 961 році здійснив похід в Італію і без будь-якого опору опанував країною. У Павії було оголошено про позбавлення Беренгара II трону. Адальберт, син останнього чинив спротив до 963 року.
Беренгар II замкнувся у гірській фортеці Сан-Леоне, але, вимучений голодом, здався у 964 році. Його з дружиною як полонених відправили до Бамбергу, де він і помер у в'язниці 4 серпня 966 року. Італійське королівство остаточно увійшло до складу Священної Римської імперії.
Дружина — Вілла (911/912—970), донька Бозона, маркграфа Тоскани.
Діти:
- Адальберт (д/н-971), маркграф Івреї у 965—971 роках
- Гвідо (д/н-бл.965), маркграф Івреї у 950—965 роках
- Конрад (д/н-1001), маркграф Івреїі у 971—1001 роках
- Гісла
- Гілберта, дружина маркграфа Монферрата
- Розалія (952—1003), дружина: 1) Арнульф II, граф Фландрії 2) Робера II, короля Франції
- ↑ а б https://fmg.ac/Projects/MedLands/ITALY,%20Kings%20to%20962.htm#_Toc359998756
- ↑ а б http://genealogy.euweb.cz/ivrea/ivrea1.html#B2
- ↑ а б https://web.archive.org/web/20090109192229/http://sbaldw.home.mindspring.com/hproject/prov/beren002.htm
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #10235412X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Enciclopedia Sapere — De Agostini Editore, 2001.
- Robert Folz La naissance du Saint-Empire " Le Mémorial des Siècles: Xe siècle " éditions Albin Michel Paris 1967.