Визначення діелектричної проникності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Діелектрична проникність визначається порівнянням значень ємності, які визначаються вимірювачем ємності Е8-4 при заповненні повітряного проміжку стандартною пластиною (50х50х5 мм) і пластиною, що випилюється з досліджуваного матеріалу.

Для порошкоподібних проб розроблений спеціальний прилад (рис.), що складається з конденсатора-датчика, об'єднаного з поляризаційним реле. Конденсатор-датчик являє собою два коаксіальних циліндра з латуні, укріплених у фторопластовій основі. Зазор між циліндрами складає 0,3 мм, глибина заповнення порошком — 5 мм.

Фторопластова основа закріплена на корпусі поляризаційного реле, що вібрує з частотою 50 Гц. Ємність між циліндрами вимірюється цифровим вимірювачем ємності, який одночасно фіксує тангенс кута діелектричних втрат. Маса наважки становить 30—100 мг.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Папушин Ю. Л., Смирнов В. О., Білецький В. С. Дослідження корисних копалин на збагачуваність. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. — 344 с.