Вчора і назавжди
Вчора і назавжди | |
|---|---|
| Vakar ir visados | |
 | |
| Жанр | музичний |
| Режисер | Гітіс Лукшас |
| Сценарист |
Гітіс Лукшас Повілас Матайтіс Марцеліюс Мартінайтіс |
| У головних ролях |
Марцеліюс Мартінайтіс Вероніка Повільонене |
| Оператор | Рімантас Юодвалькіс |
| Художник | Галюс Клічюс |
| Кінокомпанія | Литовська кіностудія |
| Тривалість | 63 хв. |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1984 |
| IMDb | ID 4930144 |
«Вчора і назавжди» («Vakar ir visados») — радянський художній фільм 1984 року, знятий режисером Гітісом Лукшасом на Литовській кіностудії.
Хоча фільм зняли на замовлення Центрального телебачення СРСР, він був заборонений протягом перших трьох років після створення. Натомість його показували в кінотеатрах великих і малих міст. З ініціативи відомого режисера Сергія Параджанова «Вчора і назавжди» показали у Тбілісі, де його добре прийняла публіка.[1]
Фільм демонструвався і використовувався як навчальний посібник у Сорбонні (Франція) й університетах США.[2]
Сюжет[ред. | ред. код]
У музичному фільмі показані литовські звичаї, сільська праця у різні пори року. Звучать литовські пісні, інструментальна музика, вірші, розкриваються передумови формування національної самосвідомості.
У ролях[ред. | ред. код]
- Марцеліюс Мартінайтіс — Поет
- Вероніка Повільонене — виконавиця народних пісень
- Гінтарас Тільвітіс — роль другого плану
- Арунас Іванаускас — роль другого плану
- Рима Лозовайте — роль другого плану
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер — Гітіс Лукшас
- Сценаристи — Гітіс Лукшас, Повілас Матайтіс, Марцеліюс Мартінайтіс
- Оператор — Рімантас Юодвалькіс
- Художник — Галюс Клічюс
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aistė Stonytė-Budzinauskienė (2012). Kine kaip kine: Vakar ir visados (Television production) (лит.). Lietuvos nacionalinis radijas ir televizija. Процитовано 24 грудня 2020.
- ↑ Jankauskas, Gediminas (19 червня 2008). Tautiškumas lietuvių kine: vakar ir visados [Ethnicity in the Lithuanian cinema: Yesterday and Forever]. Nemunas (лит.). Т. 23. Kaunas. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 грудня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
|
