Перегляд вихідного коду сторінки Війна в Афганістані (2001—2021)

{{otheruses|Війна в Афганістані}}
{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт     = <big>Війна в Афганістані</big>
|partof       = [[Громадянська війна в Афганістані]]<br/>[[Війна проти тероризму]]<br/>[[Війна у північно-західному Пакистані]]
|зображення   = Collage of the War in Afghanistan (2001-present).png
|розмір       = 400пкс
|підпис       = '''За годинниковою стрілкою від верхнього лівого кута:''' [[Королівська морська піхота Великої Британії|Королівська морська піхота]] під час прочісування в провінції [[Гільменд (провінція)|Гільменд]]; американські військові у бою з [[Талібан]]ом у провінції [[Кунар]]; солдат [[Сухопутні війська Афганістану|Афганської національної армії]] [[Спостереження (військова справа)|спостерігає]] з даху позашляховика [[HMMWV|«Хаммер»]]; спільний афгансько-американський патруль взимку у провінції [[Логар (провінція)|Логар]]; [[Канадська армія|Канадські артилеристи]] ведуть вогонь з гаубиці [[M777]] у провінції Гільменд; афганський солдат на позиції у провінції [[Парван]]; британські війська в готовності до завантаження на борт [[Boeing CH-47 Chinook|Boeing CH-47 Chinook]] ([[Операція «Чорний Принц»]])
|дата1        = [[7 жовтня]] [[2001]]&nbsp;— [[30 серпня]] [[2021]]
|місце        = Афганістан
|територіальні зміни = Талібан повернув контроль над усім Афганістаном (за виключенням [[Панджшерська ущелина|Панджшерської ущелини]])
|результат    = Конфлікт завершено:<br/>
'''I етап:'''
* Поразка уряду [[Талібан]]у в Афганістані і падіння [[Ісламський Емірат Афганістан (1996—2001)|Ісламського Емірату Афганістан]]
* Знищення таборів [[Аль-Каїда|Аль-Каїди]]
* [[Ліквідація Осами бен Ладена]]
* Створення нового {{iw|Президентство Хаміда Карзая|афганського уряду|en|Presidency of Hamid Karzai}} і нової [[Збройні сили Афганістану|афганської національної армії]]
* Заснування міжнародної коаліційної місії [[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]] (20 грудня 2001&nbsp;— 28 грудня 2014)
* {{iw|Талібанське повстання|||Taliban insurgency}} і [[війна у північно-західному Пакистані]]
* Повернення більш ніж 5,7 мільйонів афганських біженців з [[Пакистан]]у і [[Іран]]у<ref name="unhcr1">{{Cite web |url=http://www.unhcr.org/cgi-bin/texis/vtx/page?page=49e486eb6 |title=2012 UNHCR country operations profile — Afghanistan |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=4 червня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120604063834/http://www.unhcr.org/cgi-bin/texis/vtx/page?page=49e486eb6 }}</ref>
* Зміна [[Операція «Рішуча підтримка»|формату участь багатонаціональних сил у війні]] на заміну МССБ і передача ключової ролі у протистоянні повстанцям [[Збройні сили Афганістану|Збройним силам Афганістану]]<ref>{{Cite web |url=http://www.rollingstone.com/politics/news/drone-rules-in-afghanistan-go-unchanged-and-other-reasons-the-war-isnt-really-over-20150107 |title=Drone Rules in Afghanistan Go Unchanged, And Other Reasons the War Isn't Really Over |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=28 листопада 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171128014422/http://www.rollingstone.com/politics/news/drone-rules-in-afghanistan-go-unchanged-and-other-reasons-the-war-isnt-really-over-20150107 }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://theweek.com/articles/534816/2015-time-some-new-operations-iraq-afghanistan |title=It's 2015. Time for some new U.S. operations in Iraq and Afghanistan |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=16 листопада 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171116031553/http://theweek.com/articles/534816/2015-time-some-new-operations-iraq-afghanistan }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.theguardian.com/world/2014/sep/30/us-troops-afghanistan-2024-obama-bilateral-security-agreement |title=New Afghanistan pact means America's longest war will last until at least 2024 |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=11 серпня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150811054008/http://www.theguardian.com/world/2014/sep/30/us-troops-afghanistan-2024-obama-bilateral-security-agreement }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.stripes.com/news/middle-east/expect-more-us-casualties-in-afghanistan-top-nato-commander-says-1.322897 |title=Expect more US casualties in Afghanistan, top NATO commander says |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=22 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150722155629/http://www.stripes.com/news/middle-east/expect-more-us-casualties-in-afghanistan-top-nato-commander-says-1.322897 }}</ref>
'''II етап:'''
* У лютому 2020 року підписання у [[Доха|Досі]] [[Угода в Досі (2020)|мирної угоди між США та Талібаном]] про припинення воєнних дій та [[Вивід військ США з Афганістану (2020–2021)|виведення військ США та союзників по НАТО з країни]]
* [[Наступ Талібану (2021)|Наступ Талібану по всій країні]]
* Талібаном сформований загальнодержавний уряд під прапором відновленого Ісламського Емірату Афганістан
* початок [[Панджшерський опір|збройного опору у Панджшері]]
* '''Перемога Талібану; відновлення [[Афганістан|Ісламського Емірату Афганістан]]'''
|сторони1     = '''Коаліція:'''<br/>
{{collapsible list
| bullets      = yes
| title        = [[Файл:Seal of the International Security Assistance Force.svg|20пкс]] '''[[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]]'''
| * {{AUS}} <small>([[НАТО#Співпраця з державами поза межами Альянсу|ГП]])</small>
* {{AUT}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{AZE}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{ALB}}
* {{BHR}} <small>([[Стамбульська ініціатива співпраці|СІС]])</small>
* {{BEL}}
* {{BGR}}{{ref|а|а}}
* {{BIH}} <small>([[Індивідуальний план партнерства з НАТО|ІППН]])</small>
* {{GBR}}{{ref|а|а}}
* {{ARM}} <small>([[Індивідуальний план партнерства з НАТО|ІППН]])</small>
* {{GRC}}
* {{GEO}}{{ref|а|а}} <small>([[Індивідуальний план партнерства з НАТО|ІППН]])</small>
* {{DNK}}{{ref|а|а}}
* {{EST}}
* {{IRL}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{ISL}}
* {{ESP}}
* {{ITA}}{{ref|а|а}}
* {{JOR}}{{ref|а|а}} <small>([[Середземноморський діалог|СД]])</small>
* {{CAN}}
* {{LVA}}
* {{LTU}}
* {{LUX}}
* {{MKD}} <small>([[План дій щодо членства в НАТО|ПДЧ НАТО]])</small>
* {{MYS}}
* {{MNG}} <small>([[НАТО#Співпраця з державами поза межами Альянсу|ГП]])</small>
* {{NLD}}
* {{DEU}}
* {{NZL}} <small>([[НАТО#Співпраця з державами поза межами Альянсу|ГП]])</small>
* {{NOR}}
* {{ARE}} <small>([[Стамбульська ініціатива співпраці|СІС]])</small>
* {{KOR}} <small>([[НАТО#Співпраця з державами поза межами Альянсу|ГП]])</small>
* {{POL}}{{ref|а|а}}
* {{PRT}}
* {{ROU}}{{ref|а|а}}
* {{SLV}}
* {{SGP}} <small>(2008—13)</small>
* {{SVK}}
* {{SVN}}
* {{USA}}{{ref|а|а}}
* {{TON}}
* {{TUR}}{{ref|а|а}}
* {{HUN}}
* {{UKR}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{FIN}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{FRA}}
* {{HRV}}
* {{CZE}}
* {{MNE}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{CHE}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
* {{SWE}} <small>([[Партнерство заради миру|ПЗМ]])</small>
}}<small>'''(2001—14)'''</small><br/>
* [[Ісламська Республіка Афганістан]] <small>(2004—2021)</small><br/>
{{collapsible list
| bullets     = yes
| title       = {{Прапорець|NATO-flag}} '''[[Операція «Рішуча підтримка»|Операція РП]]'''<ref>{{Cite web |url=http://www.rs.nato.int/troop-numbers-and-contributions/index.php |title=News — Resolute Support Mission |accessdate=30 липня 2015 |archiveurl=https://archive.today/20150228192832/http://www.rs.nato.int/troop-numbers-and-contributions/index.php |archivedate=28 лютого 2015 |deadurl=yes }}</ref>
| * {{AUS}}
* {{GBR}}
* {{GEO}} <small>([[Індивідуальний план партнерства з НАТО|ІППН]])</small>
* {{ESP}}
* {{ITA}}
* {{DEU}}
* {{ROU}}
* {{USA}}
* {{TUR}}
* {{HRV}}
* {{CZE}}
}}<small>'''(2015—2021)'''</small>
----
'''Вторгнення (2001):'''<br/>
{{AUS}}<br/>
{{GBR}}<br/>
{{CAN}}<br/>
[[Файл:Flag of Afghanistan (1992-1996; 2001).svg|20пкс]] [[Північний союз (Афганістан)|Північний союз]]<br/>
{{USA}}
|сторони2     = [[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] '''[[Талібан]]'''<br/>
'''За підтримки:'''<br/>
{{IRN}}<ref>{{Cite web |url=http://www.wsj.com/articles/iran-backs-taliban-with-cash-and-arms-1434065528 |title=Iran Backs Taliban With Cash and Arms |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=14 листопада 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151114230146/http://www.wsj.com/articles/iran-backs-taliban-with-cash-and-arms-1434065528 }}</ref> <small>(імовірно)</small><ref>{{Cite web |url=http://www.wsj.com/articles/envoy-denies-tehran-gives-afghan-taliban-weapons-and-funding-1434645429 |title=Envoy Says Tehran Doesn't Give Afghan Taliban Weapons or Funding |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=18 листопада 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151118143422/http://www.wsj.com/articles/envoy-denies-tehran-gives-afghan-taliban-weapons-and-funding-1434645429 }}</ref>
----
'''Союзні групи'''<br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Аль-Каїда]]<br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Мережа Хаккані]]<br/>
{{flagicon image|Flag of the Islamic Jihad Union in Uzbekistan.svg|size=25px}} [[Союз Ісламського джихада]]
[[Файл:AQMI Flag.svg|20пкс]] [[Ісламська Держава]]<ref name="ISIL confirmed to have presence in Afghanistan">{{Cite web |url=http://www.aljazeera.com/news/asia/2015/01/afghan-officials-confirm-isil-presence-201511815245847478.html |title=Officials confirm ISIL present in Afghanistan |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=8 серпня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200808231418/https://www.aljazeera.com/news/asia/2015/01/afghan-officials-confirm-isil-presence-201511815245847478.html }}</ref>
* [[:en:ISIL territorial claims#Afghanistan-Pakistan|Вілайат Хорасан]]
** [[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Ісламський рух Узбекистану|ІРУ]]<ref name="khaama1">{{Cite web |url=http://www.khaama.com/uzbek-militants-in-afghanistan-pledge-allegiance-to-isis-in-beheading-video-9962 |title=Uzbek militants in Afghanistan pledge allegiance to ISIS in beheading video |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=25 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181225121519/https://www.khaama.com/uzbek-militants-in-afghanistan-pledge-allegiance-to-isis-in-beheading-video-9962/ }}</ref>
[[Файл:Flag of Hezbi Islami Gulbuddin.svg|20пкс]] {{iw|Hezb-e Islami Gulbuddin|ХІГ|en|Hezb-e Islami Gulbuddin}}<br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Ісламський рух Узбекистану|ІРУ]]<ref name="khaama1"/>
----
'''Вторгнення (2001):'''<br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Аль-Каїда]]<br/>
[[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] [[Ісламський Емірат Афганістан (1996—2001)|Ісламський Емірат Афганістан]]
|командуючий1 = <br/>
[[Ашраф Гані]]<br/>
{{Прапорець|USA}} [[Дональд Трамп]]<br/>
{{Прапорець|GBR}} [[Борис Джонсон]]<br/>
{{Прапорець|ITA}} [[Джузеппе Конте]]<br/>
{{Прапорець|DEU}} [[Ангела Меркель]]<br/>
{{Прапорець|NATO-flag}} [[Остін Міллер]]
----
Попередники:<br/>
{{Прапорець|USA}} [[Джордж Вокер Буш|Джордж В. Буш]]<br/>
{{Прапорець|USA}} [[Барак Обама]]<br/>
{{Прапорець|USA}} [[Дональд Трамп]]<br/>
{{Прапорець|USA}} [[Джо Байден]]<br/>
{{Прапорець|GBR}} [[Тоні Блер]]<br/>
{{Прапорець|GBR}} [[Гордон Браун]]<br/>
{{Прапорець|GBR}} [[Тереза Мей]]<br/>
{{Прапорець|GBR}} [[Борис Джонсон]]<br/>
{{Прапорець|CAN}} [[Жан Кретьєн]]<br/>
{{Прапорець|CAN}} [[Пол Мартін]]<br/>
{{Прапорець|CAN}} [[Стівен Гарпер]]<br/>
{{Прапорець|CAN}} [[Джастін Трюдо]]<br/>
{{Прапорець|ITA}} [[Сільвіо Берлусконі]]<br/>
{{Прапорець|ITA}} [[Романо Проді]]<br/>
{{Прапорець|ITA}} [[Маріо Монті]]<br/>
{{Прапорець|ITA}} [[Енріко Летта]]<br/>
{{Прапорець|DEU}} [[Герхард Шредер]]<br/>
[[Файл:Flag of Afghanistan (2004-2013).svg|20пкс]] [[Хамід Карзай]]<br/>
[[Файл:Seal of the International Security Assistance Force.svg|20пкс]] [[:en:International Security Assistance Force#List of Commanders|Командуючі МССБ]]
|командуючий2 = [[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] '''[[Мухаммед Омар]]'''{{KIA}} <small>(Верховний головнокомандувач талібів)</small><br/>
[[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] {{Не перекладено|Кветта Шура|||Quetta Shura}} <small>(Верховна рада Талібану)</small><br/>
[[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] [[Абдул Гані Барадар]] <small>(Заступник талібів)</small><ref name="tribune1">{{Cite web |url=http://tribune.com.pk/story/928571/afghan-taliban-leader-mullah-omar-is-dead/ |title=Afghan Taliban leader Mullah Omar is dead |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=21 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210821150022/https://tribune.com.pk/story/928571/afghan-taliban-leader-mullah-omar-is-dead }}</ref><br/>
[[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] Мулла [[Ахтар Мансур]] {{KIA}} <small>(Виконувач обов'язків начальника талібів)</small><ref name="tribune1"/><br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Айман аль-Завахірі]] <small>(Емір аль-Каїди)</small><br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] {{Не перекладено|Джалалуддін Хаккані|||Jalaluddin Haqqani}} <small>(Лідер Мережі Хаккані)</small> <br/>
[[Файл:AQMI Flag.svg|20пкс]] [[Абу Бакр аль-Багдаді]] {{KIA}}<ref>{{Cite web |url=https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2806864-u-ssa-rozkrili-podrobici-likvidacii-lidera-idil.html |title=У США розкрили подробиці ліквідації лідера ІДІЛ |accessdate=29 жовтня 2019 |archive-date=28 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191028061946/https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2806864-u-ssa-rozkrili-podrobici-likvidacii-lidera-idil.html }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.newsweek.com/trump-approves-special-ops-raid-targeting-isis-leader-baghdadi-1467982 |title=Trump Approves Special Ops Raid Targeting ISIS Leader Baghdadi, Military Says He's Dead |accessdate=29 жовтня 2019 |archive-date=27 жовтня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20191027083131/https://www.newsweek.com/trump-approves-special-ops-raid-targeting-isis-leader-baghdadi-1467982 }}</ref> <small>(Халіф ІД)</small><br/>
Хафіз Саїд Хан{{KIA}} <small>(Халіф Вілайату Хорасан)</small><ref name="ISIL Wilayat Khorasan leader killed">{{Cite web |url=https://www.washingtonpost.com/world/suspected-us-drone-strike-kills-top-isis-leader-in-afghanistan/2015/07/11/90dc9bf6-5ff4-4472-84f8-8a059eaed501_story.html?tid=sm_tw |title=Officials: Top Islamic State leader killed in Afghanistan strike |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=6 листопада 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181106185727/https://www.washingtonpost.com/world/suspected-us-drone-strike-kills-top-isis-leader-in-afghanistan/2015/07/11/90dc9bf6-5ff4-4472-84f8-8a059eaed501_story.html?tid=sm_tw }}</ref><br/>
{{Не перекладено|Абдул Рауф Алізе|||Abdul Rauf Aliza}}{{KIA}} <small>(Заступник еміра)</small><ref name="NATO airstrike kills ISIL leader in Afghanistan">{{Cite web |url=http://www.bbc.com/news/world-asia-31290147 |title=Afghanistan drone strike 'kills IS commander Abdul Rauf |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=11 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150211080428/http://www.bbc.com/news/world-asia-31290147 }}</ref><ref name="cbsnews1">{{Cite web |url=http://www.cbsnews.com/news/isis-active-in-south-afghanistan-officials-confirm-for-first-time/ |title=ISIS active in south Afghanistan, officials confirm for first time |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=11 листопада 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151111213725/http://www.cbsnews.com/news/isis-active-in-south-afghanistan-officials-confirm-for-first-time/ }}</ref><ref name="ibtimes1">{{Cite web |url=http://www.ibtimes.co.in/taliban-captures-isis-afghanistan-chief-mullah-abdul-rauf-45-others-621967 |title=Taliban Captures ISIS Afghanistan Chief Mullah Abdul Rauf, 45 Others |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=30 вересня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150930124454/http://www.ibtimes.co.in/taliban-captures-isis-afghanistan-chief-mullah-abdul-rauf-45-others-621967 }}</ref><br/>
Хафіз Вахіді{{KIA}} <small>(Другий заступник еміра)</small><ref name="almasdarnews1">{{Cite web |url=http://www.almasdarnews.com/article/afghan-army-kills-commander-of-isil-affiliate/ |title=Afghan Army Kills Commander of ISIL Affiliate |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=13 липня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150713101439/http://www.almasdarnews.com/article/afghan-army-kills-commander-of-isil-affiliate/ }}</ref><br/>
{{Не перекладено|Абдул Рахім Муслім Дост|||Abdul Rahim Muslim Dost}}<small>(Головнокомандувач Вілайату Хорасан)</small><ref>{{Cite web |url=http://video.foxnews.com/v/3899320881001/released-gitmo-detainee-joins-isis/?intcmp=ob_article_sidebar_video&intcmp=obnetwork#sp=show-clips |title=Released Gitmo detainee joins ISIS |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=24 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181224193032/https://video.foxnews.com/v/3899320881001/released-gitmo-detainee-joins-isis/?intcmp=ob_article_sidebar_video&intcmp=obnetwork#sp=show-clips }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://timesofindia.indiatimes.com/world/pakistan/Local-support-for-dreaded-Islamic-State-growing-in-Pakistan-Report/articleshow/45149421.cms |title=Local support for dreaded Islamic State growing in Pakistan: Report |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=24 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181224193009/https://timesofindia.indiatimes.com/world/pakistan/Local-support-for-dreaded-Islamic-State-growing-in-Pakistan-Report/articleshow/45149421.cms }}</ref><br/>
Усман Газі<ref name="khaama1"/><ref name="longwarjournal1">{{Cite web |url=http://www.longwarjournal.org/archives/2012/08/imu_announces_death_1.php |title=IMU announces death of emir, names new leader |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=25 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181225121521/https://www.longwarjournal.org/archives/2012/08/imu_announces_death_1.php }}</ref>
----
Попередники:<br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Осама бен Ладен]] <small>([[Смерть Усами бен Ладена|KIA]])</small>
----
'''Союзні командувачі'''<br/>
[[Файл:Flag of Hezbi Islami Gulbuddin.svg|20пкс]] [[Ґульбуддін Хекматіар]] <small>(Лідер ХІГ)</small>
|сили1        = [[Файл:Seal of the International Security Assistance Force.svg|20пкс]] [[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]]: '''18000+'''<ref name="wsws">{{Cite web |url=http://www.wsws.org/en/articles/2014/12/30/pers-d30.html |title=The continuing US war in Afghanistan |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=12 липня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210712003216/https://www.wsws.org/en/articles/2014/12/30/pers-d30.html }}</ref><br/>
Контрактники: '''20 000+'''<ref name="wsws"/><br/>
{{Прапорець|AFG}} [[Збройні сили Афганістану]]: '''352 000'''<ref name="ssrresourcecentre">{{Cite web |url=http://www.ssrresourcecentre.org/wp-content/uploads/2014/02/eSeminar-Primer-No.-2.pdf |title=The Afghan National Security Forces Beyond 2014: Will They Be Ready? |accessdate=30 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140726020958/http://www.ssrresourcecentre.org/wp-content/uploads/2014/02/eSeminar-Primer-No.-2.pdf |archivedate=26 липня 2014 |deadurl=yes }}</ref>
|сили2        = [[Файл:Flag of the Taliban.svg|20пкс]] [[Талібан]]: 60 000 <small>(за попередніми оцінками)</small><ref name="voanews">{{Cite web |url=http://www.voanews.com/content/despite-massive-taliban-death-toll-no-drop-in-insurgency/1866009.html |title=Despite Massive Taliban Death Toll No Drop in Insurgency |accessdate=30 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160703023519/http://www.voanews.com/content/despite-massive-taliban-death-toll-no-drop-in-insurgency/1866009.html |archivedate=3 липня 2016 |deadurl=yes }}</ref><br/>
[[Файл:Flag of Jihad.svg|20пкс]] [[Аль-Каїда]]: 50—100<ref>{{Cite web |url=http://www.longwarjournal.org/threat-matrix/archives/2011/04/how_many_al_qaeda_operatives_a.php |title=How many al Qaeda operatives are now left in Afghanistan? |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=6 липня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140706151045/http://www.longwarjournal.org/threat-matrix/archives/2011/04/how_many_al_qaeda_operatives_a.php }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.huffingtonpost.com/2012/10/21/al-qaeda-afghanistan-comeback_n_1997994.html |title=Al Qaeda in Afghanistan Is Attempting A Comeback |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=10 грудня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20131210132513/http://www.huffingtonpost.com/2012/10/21/al-qaeda-afghanistan-comeback_n_1997994.html }}</ref><br/>
[[Мережа Хаккані]]: 4 000—15 000<ref>{{Cite web |url=http://www.ctc.usma.edu/wp-content/uploads/2011/07/CTC-Haqqani-Report_Rassler-Brown-Final_Web.pdf |title=The Haqqani Nexus and the Evolution of al-Qaida |accessdate=30 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110725024028/http://www.ctc.usma.edu/wp-content/uploads/2011/07/CTC-Haqqani-Report_Rassler-Brown-Final_Web.pdf |archivedate=25 липня 2011 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://tribune.com.pk/story/259314/sirajuddin-haqqani-dares-us-to-attack-n-waziristan/ |title=Sirajuddin Haqqani dares US to attack N Waziristan |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=27 лютого 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210227070001/https://tribune.com.pk/story/259314/sirajuddin-haqqani-dares-us-to-attack-n-waziristan }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.nytimes.com/2009/12/15/world/asia/15haqqani.html |title=Rebuffing U.S., Pakistan Balks at Crackdown |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=15 квітня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210415174748/https://www.nytimes.com/2009/12/15/world/asia/15haqqani.html }}</ref>
|сили3        = [[Файл:AQMI Flag.svg|20пкс]] [[Ісламська Держава|ІД]]: 300+<ref>{{Cite web |url=http://edition.cnn.com/2015/02/01/opinion/bergen-state-of-isis/index.html?iid=ob_article_organicsidebar_expansion&iref=obnetwork |title=Is U.S. coalition winning war vs. ISIS? |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=19 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200919010341/https://edition.cnn.com/2015/02/01/opinion/bergen-state-of-isis/index.html?iid=ob_article_organicsidebar_expansion&iref=obnetwork }}</ref>
|втрати1      = '''[[Втрати сил міжнародної коаліції в операції «Нескорена свобода»|Коаліція]]''':<br/>
'''Загинули:''' 3 561 <small>(усі випадки)</small><br/>
2 807 <small>(у військових діях)</small><br/>
<small>(США: 2 419; Велика Британія: 456<ref>{{Cite web |url=https://www.bbc.com/news/uk-10634173 |title=UK military deaths in Afghanistan |accessdate=27 жовтня 2019 |archive-date=19 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181219223252/https://www.bbc.com/news/uk-10634173 }}</ref>; Канада: 159; Франція: 89; Німеччина: 57; Італія: 53; інші: 321)</small><ref name="icasualities">{{Cite web |url=http://icasualties.org/OEF/ByYear.aspx |title=iCasualties {{!}} OEF {{!}} Afghanistan {{!}} Fatalities By Year |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=27 жовтня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181027172424/http://icasualties.org/OEF/ByYear.aspx }}</ref><br/>
'''Поранені:''' 22 773<br/>
<small>(США: 19 950; Велика Британія: 2 188; Канада: 635)</small><ref>{{Cite web |url=http://www.defenselink.mil/news/casualty.pdf |title=Operation enduring freedom (OEF) U.S. casualty status fatalities as of: December 30, 2014 |accessdate=27 червня 2010 |archive-date=6 липня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090706234900/http://www.defenselink.mil/news/casualty.pdf }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/387658/Op-herrick-casualty-tables-to-30-November-2014.pdf |title=Number of Afghanistan UK Military and Civilian casualties |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=1 січня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150101200621/https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/387658/Op-herrick-casualty-tables-to-30-November-2014.pdf }}</ref><ref>[http://news.nationalpost.com/2012/02/01/over-2000-canadians-were-wounded-in-afghan-mission/ Over 2,000 Canadians were wounded in Afghan mission]</ref>

{{Не перекладено|Втрати контрактників міжнародної коаліції у війні в Афганістані|'''Контрактники'''||List of private contractor deaths in Afghanistan}}:<br/>
'''Загиблі:''' 1 582<ref name="dol">{{Cite web |url=http://www.dol.gov/owcp/dlhwc/dbaallnation.htm |title=U.S. Department of Labor — Office of Workers' Compensation Programs (OWCP) — Defense Base Act Case Summary by Nation |accessdate=27 червня 2010 |archive-date=15 травня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200515203323/https://www.dol.gov/owcp/dlhwc/dbaallnation.htm }}</ref><ref name="propublica">{{Cite web |url=http://projects.propublica.org/tables/contractor_casualties |title=U.S. Government Private Contract Worker Deaths and Injuries |accessdate=30 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110727185847/http://projects.propublica.org/tables/contractor_casualties |archivedate=27 липня 2011 |deadurl=yes }}</ref><br/>
'''Поранені:''' 15 000+<ref name="dol"/><ref name="propublica"/>

{{Не перекладено|Втрати афганських сил безпеки у війні в Афганістані|'''Сили безпеки Афганістану'''||List of Afghan security forces fatality reports in Afghanistan}}: 16 013+ вбитих<ref>{{Cite web |url=http://www.nytimes.com/2014/03/04/world/asia/afghan-cabinet-releases-data-on-deaths-of-security-personnel.html?partner=rss&emc=rss&smid=tw-nytimes&_r=0 |title=War Deaths Top 13,000 in Afghan Security Forces |accessdate=30 липня 2015 |archive-date=29 грудня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141229144120/http://www.nytimes.com/2014/03/04/world/asia/afghan-cabinet-releases-data-on-deaths-of-security-personnel.html?partner=rss&emc=rss&smid=tw-nytimes&_r=0 }}</ref>

'''[[Північний союз (Афганістан)|Північний союз]]:''' 200 вбитих<ref>{{Cite web |url=http://www.post-gazette.com/headlines/20011206war1206p4.asp |title=Friendly fire kills 3 GIs |accessdate=27 червня 2010 |archive-date=8 грудня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20071208112724/http://www.post-gazette.com/headlines/20011206war1206p4.asp }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.globalsecurity.org/military/library/news/2001/12/mil-011209-29caacd9.htm |title=VOA News Report |accessdate=27 червня 2010 |archive-date=25 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210825211625/https://www.globalsecurity.org/military/library/news/2001/12/mil-011209-29caacd9.htm }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://rawa.org/us-bomb.htm |title=US Bombs Wipe Out Farming Village |accessdate=27 червня 2010 |archive-date=17 серпня 2021 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210817172506/http://www.rawa.org/us-bomb.htm }}</ref>

'''Вбитих загалом: 20 743+'''
|втрати2      = 25 500—40 500 вбитих<ref name="voanews"/><ref>{{Cite web |url=http://www.tolonews.com/en/afghanistan/16394-deadliest-year-for-the-ansf-mohammadi |title=Deadliest Year for the ANSF: Mohammadi |accessdate=30 липня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150101201604/http://www.tolonews.com/en/afghanistan/16394-deadliest-year-for-the-ansf-mohammadi |archivedate=1 січня 2015 |deadurl=yes }}</ref>
|втрати3      = 19—20 вбитих <small>(Талібаном)</small><ref name="cbsnews1"/><br/>
50+ вбитих <small>(НАТО і [[Збройні сили Афганістану|афганською армією]])</small><ref name="almasdarnews1"/><br/>45 захоплених у полон <small>(Талібаном)</small><ref name="ibtimes1"/>
|примітки     = <p style="text-align:center;">'''Вбитих цивільних:''' 38 480 (2001—2013)<ref>Daniel Brown (9 November 2018). [https://www.businessinsider.com/how-many-people-have-been-killed-in-iraq-and-afghanistan «The wars in Iraq and Afghanistan have killed at least 500,000 people, according to a new report that breaks down the toll»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190219130100/https://www.businessinsider.com/how-many-people-have-been-killed-in-iraq-and-afghanistan |date=19 лютого 2019 }}. Business Insider. Retrieved 28 January 2019.</ref><ref>{{Cite web|url=http://watson.brown.edu/costsofwar/files/cow/imce/papers/2016/War%20in%20Afghanistan%20and%20Pakistan%20UPDATE_FINAL_corrected%20date.pdf|title=Update on the Human Costs of War for Afghanistan and Pakistan, 2001 to mid-2016|last=Crawford|first=Neta|date=August 2016|website=brown.edu|access-date=18 липня 2017|archive-date=8 вересня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170908000946/http://watson.brown.edu/costsofwar/files/cow/imce/papers/2016/War%20in%20Afghanistan%20and%20Pakistan%20UPDATE_FINAL_corrected%20date.pdf}}</ref></p>
----
{{note|а|а}} Основні країни, що беруть участь у війні, з контингентом більше 200 од. (на травень 2015)
}}

'''Війна́ в Афганіста́ні''' ({{lang-en|War in Afghanistan}})&nbsp;— [[збройний конфлікт]], що тривав на території [[Афганістан]]у в період з 2001 до 2021 року. Один з етапів [[Громадянська війна в Афганістані|громадянської війни в Афганістані]], яка триває з 1978 року. Головною складовою протистояння стали бойові дії, що велися [[Міжнародні сили сприяння безпеці|Міжнародними силами сприяння безпеці]] під проводом [[НАТО]] та ультрарадикальним [[іслам]]іським рухом [[Талібан]]. Воєнні дії відбувалися у два етапи: [[операція «Нескорена свобода»]] (2001—2014) та [[Операція «Рішуча підтримка»|«Рішуча підтримка»]] (2015—2021). Війна закінчилася тим, що Талібан відновив владу після майже 20-річного опору союзним силам армій держав-членів НАТО та силових структур Афганістану. Це була найдовша війна в історії Сполучених Штатів, яка перевершила [[Війна у В'єтнамі|війну у В'єтнамі (1959—1975)]] приблизно на п'ять місяців.

Збройний конфлікт розпочався 7 жовтня 2001 року із [[Вторгнення США до Афганістану (2001)|вторгнення американських]] та британських військ за планом [[операція «Нескорена свобода»|операції «Нескорена свобода»]] у відповідь на [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|терористичні акти 11 вересня 2001]]. Після цих нападів тодішній [[президент США]] [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш-молодший]] вимагав від талібів, які тоді фактично правили в Афганістані, видати [[Осама бен Ладен|Осаму бен Ладена]], організатора атак на Сполучені Штати, який до цього часу вільно діяв у межах країни. Відмова талібів це зробити призвела до початку іноземного вторгнення в країну; таліби та їхні союзники по «Аль-Каїді» були переважно розгромлені та вигнані з більшої частини населених пунктів силами під проводом США та [[Північний союз (Афганістан)|Північним альянсом]]. Незважаючи на те, що не вдалося знайти бен Ладена після його втечі до Пакистану, США та коаліція з більш ніж 40 країн (включаючи всіх членів НАТО) залишилися в країні та сформували санкціоновану ООН місію безпеки під назвою Міжнародні сили сприяння безпеці (МССБ) для консолідації нового демократичної влади в країні та запобігти поверненню Талібану та Аль-Каїди до влади. На {{Не перекладено|Боннська конференція по Афганістану (2001)|Боннській конференції||International Conference on Afghanistan, Bonn (2001)}} нові тимчасові органи влади Афганістану (переважно з Північного альянсу) обрали Хаміда Карзая очільником {{Не перекладено|Тимчасова адміністрація Афганістану|Тимчасової адміністрації Афганістану||Afghan Interim Administration}}. Після вигнання Талібану розпочався процес відновлення всієї країни.

Завдяки військовій присутності коаліційних сил, які окупували всю країну, афганська влада спочатку забезпечила заснування та роботу [[Перехідна Ісламська Держава Афганістан|Тимчасового уряду Афганістану]], а після проведення виборів у 2004 році&nbsp;— й постійного уряду [[Хамід Карзай|Хаміда Карзая]]. До 2014 року, після досягнення визначених в операції завдань, тривало поступове скорочення військової присутності іноземних військ на території [[Афганістан|Ісламської держави Афганістан]], створення та нарощування спроможностей [[Збройні сили Афганістану|Афганської народної армії]] та допомога у підтриманні безпеки в усіх регіонах країни.

Водночас, таліби під керівництвом [[Мухаммед Омар|мулли Омара]] реорганізувалися і в 2003 році розпочали повстання проти нового уряду Афганістану. Повстанці з Талібану та інших груп перейшли до формату [[Асиметрична війна|асиметричної війни]], шляхом здійснення [[Партизанська війна|партизанських рейдів]], організації [[Засідка|засідок]] у сільській місцевості, атаками [[Терорист-смертник|терористів-смертників]] на визначені цілі, вбивствами військових та цивільних представників коаліційних сил, а також репресіями проти колабораціоністів. Згодом насильство досягло такого рівня, що до 2007 року таліби знову захопили значну частину Афганістану; МССБ у свою чергу відповіли масовим збільшенням військ для боротьби з повстанцями, щоб «розчистити та утримати» села, досягнувши свого піку в 2011 році, коли приблизно 140 000 іноземних військ діяли під командуванням МССБ та США в Афганістані.

Після [[Ліквідація Осами бен Ладена|ліквідації Осами бен Ладена]] в 2011 році (оригінальний [[казус беллі]]), лідери альянсу НАТО розпочали стратегію виведення своїх сил. 28 грудня 2014 року НАТО офіційно припинило бойові дії МССБ в Афганістані та офіційно передало повну відповідальність за безпеку уряду Афганістану, перейшовши на інший формат участі у війні в Афганістані, що отримав назву [[операція «Рішуча підтримка»|місія «Рішуча підтримка»]]. Не в змозі ліквідувати опір талібів військовими засобами, сили коаліції та окремо уряд президента Ашрафа Гані звернулися до дипломатії, щоб припинити конфлікт. Ці зусилля досягли своєї кульмінації взимку 2020 року. 29 лютого 2020 року США та таліби підписали [[Угода в Досі (2020)|мирну угоду]] в [[Доха|Досі]], [[Катар]]<ref>{{Cite web|title=Afghanistan's Taliban, US sign agreement aimed at ending war|url=https://www.aljazeera.com/news/2020/02/afghanistan-taliban-sign-deal-america-longest-war-200213063412531.html|website=www.aljazeera.com|accessdate=2020-03-07|archive-date=12 вересня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200912160729/https://www.aljazeera.com/news/2020/02/afghanistan-taliban-sign-deal-america-longest-war-200213063412531.html}}</ref>, яка вимагає від американських військ вийти з Афганістану протягом 14 місяців, якщо таліби дотримуватимуться домовленостей щодо боротьби з тероризмом.<ref>{{Cite web|title=США та таліби підписали історичну мирну угоду {{!}} DW {{!}} 29.02.2020|url=https://www.dw.com/uk/сша-та-таліби-підписали-історичну-мирну-угоду/a-52588176|website=DW.COM|accessdate=2020-03-07|language=uk-UA|first=Deutsche|last=Welle (www.dw.com)|archive-date=23 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220223114343/https://www.dw.com/uk/сша-та-таліби-підписали-історичну-мирну-угоду/a-52588176}}</ref><ref>{{Cite web|title=США і таліби підписали мирну угоду, американські війська залишать Афганістан - новини Еспресо TV {{!}} Україна|url=https://espreso.tv/news/2020/02/29/ssha_i_taliby_pidpysaly_myrnu_ugodu_amerykanski_viyska_zalyshat_afganistan|website=espreso.tv|accessdate=2020-03-07|archive-date=9 березня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200309153550/https://espreso.tv/news/2020/02/29/ssha_i_taliby_pidpysaly_myrnu_ugodu_amerykanski_viyska_zalyshat_afganistan}}</ref>. Уряд Афганістану не був стороною угоди і відхилив її умови щодо звільнення в'язнів.

За новими перемовинами з представниками адміністрації нового президента США Джо Байдена, новою датою виведення американських та союзних військ було продовжено до 31 серпня. З 1 травня 2021 року, після початку масової евакуації сил НАТО, Талібан [[Наступ Талібану (2021)|розпочав широкомасштабний наступ]] по всій країні, в ході якого вони, практично не зустрічаючи спротиву з боку сил безпеки Ісламської республіки Афганістан, захопили більшу частину країни. 15 серпня 2021 року таліби [[Падіння Кабула (2021)|опанували Кабул]]. Того ж дня президент Афганістану [[Ашраф Гані]] втік з країни; таліби оголосили перемогу і переможне завершення війни. Відновлення правління талібів було підтверджено Сполученими Штатами, і 30 серпня [[Вивід військ США з Афганістану (2020–2021)|останній американський військовий літак вилетів з Афганістану]], припинивши майже 20-річну військову присутність Заходу в країні.

За аналітичними даними проєкту «Витрати війни», війна в Афганістані забрала життя 176 000 осіб; 46 319 мирних жителів, 69 095 військових та поліцейських та щонайменше 52 893 бійців руху опору. За даними ООН, після вторгнення 2001 року в Афганістан повернулося понад 5,7&nbsp;млн колишніх [[біженці]]в. Однак після поновлення наступу талібів у 2021 році 2,6 мільйона афганців залишаються біженцями або втекли, переважно до [[Пакистан]]у та [[Іран]]у, а ще 4 мільйони афганців залишаються [[Внутрішньо переміщені особи|внутрішньо переміщеними особами]] всередині країни.

== Історія ==

=== Передумови ===

==== Джерела громадянської війни в Афганістані ====
{{main|Історія Афганістану|Державний переворот в Афганістані (1973)|Саурська революція|Громадянська війна в Афганістані}}
Політичний порядок Афганістану, який існував протягом десятиріч відносно спокійно, не бравши участі ані в Першій, ані в Другій світових війнах, почав руйнуватися. Поваленням короля [[Мухаммед Загір-шах|Мухаммеда Загір-шаха]] його двоюрідним братом [[Мухаммед Дауд Хан|Мохаммедом Дауд Ханом]] у безкровному {{Не перекладено|Державний переворот в Афганістані (1973)|афганському перевороті 1973 року|en|1973 Afghan coup d'état}} почалася багаторічна афганська політична криза. [[Мухаммед Дауд Хан|Дауд Хан]] обіймав посаду прем'єр-міністра з 1953 року та сприяв економічній модернізації, [[Права жінок в Афганістані|емансипації жінок]] та зростанню національної свідомості пуштунів. Втім, такий процес почав загрожувати сусідньому Пакистану, який зіткнувшись із власним непокірним населенням пуштунів, став вживати репресивні міри. З середини 1970-х [[прем'єр-міністр Пакистану]] [[Зульфікар Алі Бхутто]] почав заохочувати афганських ісламістських лідерів, таких як [[Бургануддін Раббані]] та [[Ґульбуддін Хекматіар]], боротися проти режиму Дауда.

[[27 квітня]] 1978 році в країні [[Саурська революція|стався переворот]], результатом яких стало встановлення у країні [[Марксизм|марксистського]] прорадянського маріонеткового уряду. Сам Дауд був убитий наступного дня своїми колишніми колегами по уряду, відомими як [[Народно-демократична партія Афганістану]] (НДПА). НДПА наполягала на соціалістичній трансформації шляхом скасування укладених шлюбів, сприяння масовій грамотності та проведення глибокої земельної реформи. Такі заходи підірвали традиційний племінний порядок і викликали протидію у сільській місцевості. Керівники НДПА зустрілися з відкритим протистоянням з боку свого населення, {{Не перекладено|Гератське повстання (1979)|включаючи повстання|en|1979 Herat uprising}} [[Мохаммад Ісмаїл-Хан|Ісмаїл-Хана]] в [[Герат]]і. Всередині Народно-демократичної партії наростали внутрішні розбіжності та конфлікти, коли [[11 вересня]] [[1979]] року внаслідок внутрішнього перевороту [[Хафізулла Амін]] повалив лідера партії [[Нур Мухаммед Таракі|Нура Мухаммеда Таракі]]. Радянський Союз, відчувши слабкість НДПА, через три місяці [[Війна в Афганістані (1979—1989)|вторгся до країни]], щоб [[Штурм палацу Аміна|позбавитися Аміна]] та привести до влади ще одну фракцію НДПА на чолі з [[Бабрак Кармаль|Бабраком Кармалем]].

Вторгнення радянських військ до Афганістану у грудні 1979 року на фоні жорсткого протистояння [[Холодна війна|Холодної війни]] викликало неабиякі наслідки у світі. [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Пакистан]], [[Саудівська Аравія]] і [[Китай]] відразу розпочали всебічну підтримку ісламських повстанців, що змагалися з окупантами та протистояли владі НДПА. Територія Афганістану стрімко перетворилася на поле битви, й якщо міста в цілому перебували під відносною владою Кармаля, то сільська місцевість всебічно належала борцям за віру, [[Моджахеди|моджахедам]]. Країна трималася під контролем або урядових військ, підтримуваних [[Обмежений контингент радянських військ в Афганістані|окупаційними радянськими військами]], або під владою [[Польовий командир|польових командирів]], як-то [[Джалалуддін Хаккані|Джалалуддіна Хаккані]], [[Ахмад Шах Масуд|Ахмада Шаха Масуда]], [[Бургануддін Раббані|Бургануддіна Раббані]], [[Сібгатулла Моджадеді]], [[Абдул Расул Сайяф|Абдула Расул Сайяф]], [[Абдулла Юсуф Аззам|Абдулли Юсуфа Аззама]], [[Ґульбуддін Хекматіар|Ґульбуддіна Хекматіара]], [[Абдул Хак Амірі|Абдули Хака]], яких спонсорували пакистанська [[Міжвідомча розвідка]], американське [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]] тощо. Незабаром до країни потягнулися арабські та інші мусульманські волонтери, так звані «афганські араби», зокрема [[Осама бен Ладен]].
[[Файл:Mortar attack on Shigal Tarna garrison, Kunar Province, 87.jpg|міні|праворуч|220пкс|[[Моджахед]]и під час [[Війна в Афганістані (1979—1989)|радянсько-афганської війни]]. 1987]]

У травні 1989 року після [[Виведення радянських військ з Афганістану|виведення радянських військових з Афганістану]] режим [[Народно-демократична партія Афганістану|Народно-демократичної партії Афганістану]] під проводом [[Мухаммед Наджибулла|Наджибулли]] [[Громадянська війна в Афганістані (1989—1992)|протримався до 1992 року]]. Але через [[Розпад СРСР|розпад Радянського Союзу]] режим позбавився допомоги, а поразка узбецького генерала [[Абдул-Рашид Дустум|Абдул-Рашида Дустума]] очистила підхід до Кабула [[Громадянська війна в Афганістані (1992—1996)|військам польових командирів]].

==== Громадянська війна в Афганістані (1992—1996) ====
{{main|Громадянська війна в Афганістані (1992—1996)}}
28 квітня 1992 року, в день, коли [[Пешаварська угода|новий афганський уряд]] повинен був офіційно замінити владу ДРА, спалахнуло збройне протистояння між [[Польовий командир|польовими командирами]] різнорідних збройних формувань, що разом протистояли [[Війна в Афганістані (1979—1989)|радянській окупації]]. Громадянська війна почалася із сутичок між трьома, пізніше п'ятьма або шістьма арміями [[Моджахеди|моджахедів]], коли [[Ісламська партія Афганістану|Хезб-е Ісламі]] на чолі з [[Ґульбуддін Хекматіар|Ґульбуддіном Хекматіаром]] за підтримки пакистанської [[Міжвідомча розвідка|Міжвідомчої розвідки]] відмовилася створити коаліційний уряд з іншими групами моджахедів і намагалася здобути [[Кабул]] для себе.

Наступні роки кілька разів деякі з цих войовничих груп формували коаліції і часто знову розпадалися. Наприкінці 1994 року в протистояння вступила нова міліція [[Талібан]], яку підтримав [[Пакистан]], що дуже швидко перетворилася на найпотужнішу силу на території Афганістану. До кінця 1994 року [[Талібан|таліби]] захопили [[Кандагар]], в 1995 році вони окупували [[Герат]], на початку вересня 1996 року вони взяли [[Джелалабад]], і в кінці вересня 1996 року вони захопили [[Кабул]]. Але, на цьому збройна боротьба не зупинилася й точилася наступні роки, часто між домінуючими талібами та іншими групами повстанців.
[[Файл:1996afghan (1).png|міні|ліворуч|200пкс|Ситуація в Афганістані на 1996 рік. <small><li><span style="color: #ff0000">'''Червоний'''</span>: Під контролем [[Ахмад Шах Масуд|Ахмада Шаха Масуда]]</li>
<li><span style="color: #00d000">''Зелений''</span>: Під контролем [[Абдул-Рашид Дустум|Абдул-Рашида Дустума]]</li>
<li><span style="color: #FFFF00">'''Жовтий'''</span>: Під контролем [[Талібан]]у</li></small>]]

==== Громадянська війна в Афганістані (1996—2001) ====
{{main|Громадянська війна в Афганістані (1996—2001)}}
У вересні 1994 року на півдні Афганістану зародився рух повстанців, який згодом отримав назву [[Талібан]] ({{lang-ps|{{nastaliq|طالبان}}}}, «студенти»). Незабаром рух [[Мухаммед Омар|Мухаммеда Омара]] узяв під свій контроль 12 з 34 провінцій Афганістану. У лютому 1995 року Талібан, захопивши [[Газні]] та провінцію [[Вардак]], підступив до Кабула. 27 вересня 1996 року [[Талібан]], контролюючи вже значні території західного, південного та східного Афганістану, здобув Кабул і проголосив про створення [[Ісламський Емірат Афганістан (1996—2001)|Ісламського Емірату Афганістан]].

На території контрольованих ними районах, таліби нав'язували своє [[Релігійний фундаменталізм|фундаменталістське]] [[Ісламський фундаменталізм|тлумачення ісламу]], видаючи постанови, що [[Права жінок в Афганістані|забороняли жінкам]] працювати поза домом, відвідувати школу або залишати свої будинки, якщо їх не супроводжував родич чоловіків.

[[Ахмад Шах Масуд|Шах Масуд]] і [[Абдул-Рашид Дустум|Дустум]], колишні затяті вороги, змушені були піти на мирову, створивши Об'єднаний фронт боротьби проти талібів, широко відомий як [[Північний союз (Афганістан)|Північний альянс]]. Окрім [[Таджики|таджицьких]] сил Массуда та [[Узбеки|узбеків]] Дустума, Об'єднаний фронт включав формування [[газарейці]]в та [[Пуштуни|пуштунські]] сили під керівництвом командувачів, таких як [[Абдул Хак Амірі|Абдул Хак]] і [[Хаджі Абдул Кадір]]. Північний альянс розпочав отримувати різнопланову допомогу від [[Росія|Росії]], [[Іран]]у, [[Таджикистан]]у та [[Індія|Індії]]. 1998 році таліби захопили [[Мазарі-Шариф]], Дустум втік у вигнання.

Поступово протистояння між сторонами, що воювали, ставало все кривавішим. Після взяття Мазарі-Шарифа і [[Баміан]]а таліби почали [[Масове вбивство|масові розстріли]] узбеків і газарейців. За даними [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], у період з 1996 до 2001 року Талібан провів щонайменше 15 масових страт, вбиваючи тисячами мирних мешканців, у першу чергу газарейців-[[Шиїти|шиїтів]].

До кінця 1998 року під контролем Талібану опинилося 90&nbsp;% території Афганістану, Північний альянс<ref>{{Cite news|url=https://bastion.tv/polkovnik-massud-nezgasimij-afganskij-smoloskip_n42546|title=Полковник Массуд — незгасимий «афґанський смолоскип»|last=Писаревський|first=Олександр|date=10.09.2021|language=Укр.|work=Останній Бастіон|accessdate=10.09.2021|archive-date=10 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210910100021/https://bastion.tv/polkovnik-massud-nezgasimij-afganskij-smoloskip_n42546}}</ref> контролював лише одну провінцію.

==== Ісламський Емірат Афганістан ====
{{main|Ісламський Емірат Афганістан (1996—2001)}}
У серпні 1996 року [[Осама бен Ладен]], який ще наприкінці 1980-х років заснував [[Аль-Каїда|«Аль-Каїду»]] для підтримки війни моджахедів проти Радянської армії, прибув до [[Джелалабад]]у. Тут він зблизився з [[Мухаммед Омар|муллою Омаром]] і перемістив операції Аль-Каїди на схід Афганістану.

При талібах Аль-Каїда перетворила Афганістан на осередок підготовки нових [[Тероризм|бойовиків-прибічників]] свого руху, імпорту зброї, координації з іншими [[джихад]]істами та підготовки нових [[Терористичний акт|терористичних актів]]. Аль-Каїда розгорнула власні табори в Афганістані, через які приблизно 10 000&nbsp;— 20 000 осіб пройшли курс підготовки [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|до 11 вересня]]. Більшість з бійців Аль-Каїди була відправлена воювати за талібів проти Північного Альянсу.

7 серпня 1998 року сталися [[Вибухи посольств США в Африці|терористичні атаки на посольства США]] в Африці. [[Розвідувальне співтовариство США|Американська розвідка]] пов'язувала ці акції з бен Ладеном, тому президент [[Білл Клінтон]] наказав [[Операція «Інфініт Річ»|завдати ракетні удари]] по таборах бойовиків в Афганістані. Вашингтон став тиснути на талібів, вимагаючи видати бен Ладена. Але, таліби неодноразово відмовлялися виконати ці вимоги.

Одночасно спеціальні групи [[Управління спеціальних акцій (ЦРУ)|Управління спеціальних акцій]] [[Центральне розвідувальне управління|Центрального розвідувального управління]] активно проводили приховані операції в Афганістані, маючи за мету вбити або захопити Осаму бен Ладену. Цими командами були сплановані декілька операцій, але вони не отримали офіційного наказу від президента Клінтона, і тому не були реалізовані.

==== Політика США стосовно Афганістану ====
За часів [[Президентство Білла Клінтона|президентства Клінтона]] США прагнули надавати підтримку Пакистану і до 1998—1999 років не мали чіткої політики щодо Афганістану. Навіть Державний департамент США запропонував Масуду здатися талібам, на що той відповів, що доки, поки він контролює територію розміром зі свій капелюх, він буде продовжувати захищати її від талібів. Вищі посадовці зовнішньої політики в адміністрації Клінтона вживали спроби переконати Північний альянс припинити військові дії та розпочати процес примирення.

З серпня 1998 року після [[Вибухи посольств США в Африці|вибухів двох посольств]] у [[Східна Африка|Східній Африці]] політика США стосовно Афганістану кардинально змінилася. Після з'ясування обставин терактів, що Осама бін Ладена був причетний до вибухів в амбасадах американці розпочали тиснути на Талібан. З 1999 року і США, і [[Організація Об'єднаних Націй]] ввели [[Економічні санкції|санкції]] проти талібів Резолюцією Ради Безпеки ООН 1267, яка вимагала від талібів здати Осаму бен Ладена для суду в США та закрити всі терористичні бази в Афганістані. Втім, ані США, ані [[Європейський Союз]] не надавали Масуду ніякої підтримки в боротьбі з талібами.

З 2001 року, з приходом до [[Президентство Джорджа Вокера Буша|влади президента Джорджа Буша]], розпочалася зміна політики, американська адміністрація, вперше після [[Виведення радянських військ з Афганістану|виведення радянських військ з ДРА]], почала розгортати програму дій в Афганістані, прагнучи вплинути на перебіг війни в Афганістані на користь Масуда. У серпні 2001 року адміністрація Буша погодилася з планом щодо підтримки Північного Альянсу. На нараді вищих посадових осіб національної безпеки було визначено, що талібам буде виставлений ультиматум щодо здачі бен Ладена та інших керманичів Аль-Каїди. В разі відмовлення з боку талібів, США почнуть надавати таємну військову допомогу антиталібанським угрупованням. Якщо обидва ці варіанти не вдадуться, «посадовці погодилися, що США намагатимуться скинути режим талібів шляхом більш прямих дій».

==== Атака 11 вересня ====
{{main|Терористичний акт 11 вересня 2001 року}}
Вранці 11 вересня 2001 року угруповання з 19 чоловіків-арабів, 15 з яких були вихідцями із Саудівської Аравії, здійснили [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|чотири скоординовані атаки на США]]. Чотири комерційні пасажирські реактивні літаки були викрадені. Викрадачі&nbsp;— члени Аль-Каїди&nbsp;— навмисно [[Рейс 11 American Airlines 11 вересня 2001|врізали два]] [[Рейс 175 United Airlines 11 вересня 2001 року|авіалайнери]] у вежі-близнюки [[Всесвітній торговий центр|Всесвітнього торгового центру]] в [[Нью-Йорк]]у, вбивши всіх на борту та понад 2000 людей у будівлях. Обидві будівлі обвалилися протягом двох годин від пошкоджень, пов'язаних із аваріями, руйнуючи довколишні будівлі та завдаючи шкоди іншим. Третій авіалайнер викрадачі [[Рейс 77 American Airlines 11 вересня 2001 року|врізали у]] [[Пентагон]] в [[Арлінгтон (округ, Вірджинія)|Арлінгтоні]], штат [[Вірджинія]], недалеко від Вашингтона. Четвертий літак [[Рейс 93 United Airlines 11 вересня 2001 року|впав у полі]] в сільській місцевості округу [[Сомерсет (округ, Пенсільванія)|Сомерсет]] в штаті [[Пенсільванія|Пенсільванії]], після того, як деякі його пасажири та льотний [[екіпаж]] спробували повернути контроль над літаком, який викрадачі прямували на Вашингтон, націлюючи його на [[Білий дім]] чи [[Капітолій (Вашингтон)|Капітолій США]]. На борту рейсів ніхто не вижив. Всього внаслідок найбільшого теракту в історії [[Список жертв терористичного акту 11 вересня 2001 року|2996 людей загинуло]], у тому числі 19 викрадачів.
[[Файл:US soldiers on horseback 2001 Afghanistan.jpg|міні|праворуч|200пкс|Військові американських ССО з [[5-та група ССО армії США|5-ї групи]] верхи на конях. Жовтень 2001]]

==== Американський ультиматум ====
[[Талібан]] публічно засудив напади 11 вересня. [[Президент США]] [[Джордж Вокер Буш|Джордж Буш]] виставив талібам [[ультиматум]] про видачу Осами бен Ладена, ''«негайно закрийте усі навчальні табори терористів, видайте усіх терористів та їхніх прихильників і надайте Сполученим Штатам повний доступ до терористичних таборів для інспекції»''. Але Осама бен Ладен був захищений традиційними законами гостинності пуштунів. До початку вторгнення США та НАТО в Афганістан таліби вимагали доказів вини бен Ладена, а згодом погодилися видати Осаму бен Ладена. Президент США Джордж Буш відхилив цю пропозицію, посилаючись на політику типу ''«ми не ведемо переговорів з терористами»''.

Вже після американського вторгнення лідери талібів неодноразово просили провести ретельне розслідування та висловлювали готовність передати бен Ладена третій країні для проведення належного розслідування. США відмовились і продовжили [[бомбардування]] [[Кабул (аеропорт)|аеропорту Кабул]] та інших міст.
[[Файл:DeltaSBSTora.jpg|міні|праворуч|200пкс|Американський спецпідрозділ [[Дельта (спецпідрозділ)|«Дельта»]] та британська [[Спеціальна човнова служба]] в районі [[Тора-Бора]]. [[Афганістан]]. Грудень 2001]]

=== Вторгнення США ===
{{main|Вторгнення США до Афганістану (2001)}}
Відразу [[Терористичний акт 11 вересня 2001 року|після атак]] командувач [[Центральне Командування Збройних сил США|Центрального командування ЗС США]] генерал [[Томмі Френкс]] доповів президенту Джорджу Бушу та [[Міністр оборони США|міністру оборони]] [[Дональд Рамсфелд|Дональду Рамсфельду]], задум проведення військової операції, що пропонувалося здійснити шляхом вторгнення [[Конвенційна війна|конвейнційних сил]] у 60 000 військових&nbsp;— проте, за умови всебічної підготовки не раніше ніж через шість місяців. Рамсфельд і Буш висловили побоювання, що звичайне [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] в Афганістан може провалитися, як це [[Війна в Афганістані (1979—1989)|сталося з Радянським Союзом]] та [[Англо-афганські війни|британцями за довгу історію Афганістану]]. Наступного дня генерал Френкс повернулися з планом застосування [[Сили спеціальних операцій США|сил спеціальних сил США]].

26 вересня 2001 року, через п'ятнадцять днів після атаки 11 вересня, США таємно доставили членів підрозділу [[Управління спеціальних акцій (ЦРУ)|Управління спеціальних акцій]] ЦРУ на чолі з Гері Шроеном у складі команди «Зубодробілка» ({{lang-en|Jawbreaker}}) до Афганістану, які сформували групу зв'язку з Північним Альянсом.

7 жовтня 2001 року Сполучені Штати офіційно проголосили про початок [[Операція «Нескорена свобода»|операції «Нескорена свобода»]] і разом з Великою Британією розпочали воєнні дії на території Афганістану. Першим етапом військової операції було проведення повітряної наступальної операції. По важливих об'єктах на території країни, в першу чергу тренувальних таборах Аль-Каїди та Талібану, засобах ППО, а також цілях у містах [[Кабул]]у, [[Кандагар]]у і [[Джелалабад]]у були завдані авіаційні удари із застосуванням літаків стратегічної авіації, вертольотів [[McDonnell Douglas AH-64 Apache|«Апач»]] і [[Крилата ракета|крилатих ракет]] [[Tomahawk (ракета)|«Томагавк»]] з підводних човнів, крейсерів і есмінців [[Військово-морські сили США|американського]] та британського флотів.
[[Файл:U.S. Marines humping in Afghanistan, November 2001.jpg|міні|праворуч|200пкс|Морські піхотинці США, одягнуті в [[Interceptor Body Armor|бронезахист IBA]] на марші. Листопад 2001]]

Протягом наступних декількох тижнів американська авіація проводила бомбардування цілей. Основну роль у веденні повітряної війни грали стратегічні бомбардувальники [[Rockwell B-1 Lancer|B-1B Lancer]], [[Northrop Grumman B-2 Spirit|B-2 Spirit]], [[Boeing B-52 Stratofortress|B-52 Stratofortress]]. Більшість ударів наносилося високоточними боєприпасами з лазерним або супутниковим наведенням, а також надважкі авіаційні бомби [[BLU-82|«Дейзікаттер»]]&nbsp;— найпотужніші неядерні боєприпаси у світі на той час. Паралельно з військовою проводилася [[Гуманітарна допомога|гуманітарна операція]]: [[військово-транспортний літак|військово-транспортні літаки]] [[Boeing C-17 Globemaster III|C-17 «Глоубмастер ІІІ»]] розкидали над країною контейнери з продовольством і медикаментами.

Після місяця бомбардувань [[боєздатність]] руху Талібан значно знизилася: афганці втратили всю свою авіацію (наявність якої раніше було помітною перевагою над [[Північний союз (Афганістан)|Північним альянсом]]), тилові лінії постачання були порушені.
[[Файл:SF Sgt Mario Vigil with SF and NA forces west of Konduz in November 2001.jpg|міні|праворуч|200пкс|Оператори спецоперацій США з воїнами Північного Альянсу [[Облога Кундуза (2001)|західніше Кундузу]]. Листопад 2001]]

18 жовтня 2001 року оперативні групи [[Сили спеціальних операцій армії США|«зелених беретів»]] 555 та 595, зі складу [[5-та група ССО армії США|5-ї групи спеціальних операцій]], посилені [[Бойові контролери Повітряних сил США|бойовими контролерами Повітряних сил]], двома вертольотами [[Boeing CH-47 Chinook|MH-47E «Чинук»]] [[160-й авіаційний полк спеціальних операцій армії США|160-го авіаполку ССО]] здійснили 11-годинний переліт з [[Військова база Карші-Ханабад|авіабази Карші-Ханабад]] в [[Узбекистан]]і на відстань 300 кілометрів через гори [[Гіндукуш]] в Афганістан. У районі висадки спецназівці зв'язалися з агентами ЦРУ та Північним альянсом. Протягом кількох тижнів Північний альянс за допомогою американських сухопутних та повітряних сил захопив кілька ключових міст, вибивши звідти талібів.

19 жовтня підрозділ [[75-й полк рейнджерів (США)|75-го полку рейнджерів]] [[Операція «Носоріг»|здійснив десантування]] 4-ма літаками [[Lockheed MC-130]] на польовий аеродром південніше [[Кандагар]]у та захопив комплекс будинків, технічних споруд тощо, що пізніше стало передовою базою «Носоріг».

9 листопада 2001 року Північний альянс провів першу серйозну наступальну операцію з початку повітряної кампанії, [[Бій за Мазарі-Шариф|здобувши місто Мазарі-Шариф]]. Втрата Мазарі-Шарифа завдала Талібану серйозний удар. Багато хто з [[Польовий командир|польових командирів]], що підтримували рух Талібану перейшли на бік Північного Альянсу після першої ж поразки.

13 листопада таліби без бою залишили Кабул, що знаходився під їх владою з 1996 року. Кілька днів по тому вони контролювали лише південну частину Афганістану, і місто [[Кундуз]] на півночі. [[Облога Кундуза (2001)|Облога Кундуза]] тривала з 11 до 23 листопада і завершилася капітуляцією сил Талібану. Усі полонені в старовинній фортеці Калайі-Джангі таліби, однак, підняли заколот, який протягом тижня Північний альянс за підтримки американських спецпідрозділів і авіації не міг подавити. У ході [[Бій за Калайі-Джангі|боїв у Калайі-Джангі]] США зазнали першу підтверджену втрату від дій противника&nbsp;— загинув співробітник ЦРУ Джонні «Майк» Спенн.

22 листопада розпочалися бої місцевих загонів самооборони на чолі з польовим командиром [[Гуль Ага Шерзай]], військ [[Північний союз (Афганістан)|Північного альянсу]] за підтримки американського й австралійського контингентів проти останнього укріпленого пункту Талібану&nbsp;— міста [[Кандагар]]. 7 грудня місто було взято. Частина бойовиків зуміла втекти в сусідній Пакистан, частина пішла в гори (включаючи і муллу Омара), інші здалися в полон Північного Альянсу.

Після падіння Кабула та Кандагара частка Аль-Каїди, включаючи бен Ладена та інших ключових лідерів, відійшли в область Тора Бора в Білих горах, за 20&nbsp;км від пакистанського кордону&nbsp;— там, де з часів радянсько-афганської війни існувала розгалужена мережа печер з підготовленою обороною. За даними розвідки в Тора-Бора переховувалася велика кількість бойовиків та високопосадовців як Аль-Каїди, так і Талібану. З 12 до 17 грудня тривали [[Битва за Тора-Бора|бої за Тора-Бора]]. На печерний комплекс наступали місцеві збройні загони, за підтримки авіації США. Після взяття печери були ретельно оглянуті. Як з'ясувалося, бен Ладен встиг втекти напередодні битви. Але в цілому, військова операція, яка тривала два з половиною місяці, увінчалася успіхом&nbsp;— рух Талібан було відсторонений від влади і практично втратив спроможності до організованої збройної боротьби.

=== Операція «Анаконда» ===
20 грудня 2001 року [[Організація Об'єднаних Націй]] уповноважила заснування [[Міжнародні сили сприяння безпеці|Міжнародних сил сприяння безпеці]] (ISAF), які мали допомогти афганцям підтримувати безпеку в Кабулі та прилеглих районах. На базі британської [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-ї механізованої дивізії]] був розгорнутий перший багатонаціональний штабний елемент, який за перші роки налічував не більше 5000 особового складу. Мандат дії ММСБ не поширювався за межі Кабулу протягом перших кількох років. У лютому 2002 року 18 країн виділили свої військові компоненти до складу міжнародних сил.
[[Файл:Soldiers from the 10th Mountain Division (Light Infantry), participating in the Combined Joint Task Force Mountain's Operation Anaconda, prepare to dig into fighting positions after a day of reacting to enemy fire, March 2002.jpg|right|thumb|200пкс|Підрозділ американської [[10-та гірсько-піхотна дивізія (США)|10-ї гірської дивізії]] веде бій у долині Шар-і-Кот. Березень 2002]]

У грудні 2001 року на [[Бонн]]ській конференції [[Хамід Карзай]] був обраний очільником Тимчасової адміністрації Афганістану, яка після [[лойя-джирга]] в Кабулі 2002 року стала Афганською перехідною адміністрацією. На [[Президентські вибори в Афганістані 2004|афганських виборах 2004 року]] Карзай був обраний [[Президент Афганістану|президентом країни]], яка тепер стала називатися Ісламською Республікою Афганістан.
{{main|Операція «Анаконда»}}
Перші місяці після повалення режиму талібів ситуація в Афганістані була відносно спокійною. [[Бойові дії]] обмежувалися лише рідкісними обстрілами баз і конвоїв іноземних військ. Найпомітнішою подією стала проведена у березні 2002 року спільна [[операція «Анаконда»]] коаліційних сил [[НАТО]] та партнерів, а також парамілітарних підрозділів ЦРУ та Афганської армії, на сході країни. Змістом операції визначалося розгром великого угруповання сил [[Талібан]]у та [[Аль-Каїда|Аль-Каїди]], що зосередилися в долині [[Шах-і-Кот]] у провінції [[Пактія]] на південному сході від міста [[Зурмат]]. Операція стала першою масштабною битвою із залученням американських регулярних військ після завершення боїв у [[Тора-Бора]]. Після заняття долини військами коаліції уцілілі загони бойовиків розосередилися в гірських районах на півдні країни або втекли до Пакистану.

=== 2002 ===
З літа 2002 року, після боїв під [[Шах-і-Кот]] бойовики «Аль-Каїди» облаштували поздовж пакистанського кордону мережу укриттів та схованок, звідкіля вони розпочали здійснювати рейдові набіги на коаліційні бази, нападати із засідок на конвої та патрулі та тероризувати неурядові організації. Найзагрозливішим районом став регіон поблизу міста [[Шкіна]] в провінції [[Пактика]].

Вцілілі угруповання Талібану переховувалися в сільських районах чотирьох південних провінцій: [[Кандагар (провінція)|Кандагар]], [[Забуль]], [[Гільменд (провінція)|Гільменд]] і [[Урузган]]. Для боротьби у складних гірських умовах Афганістану у загрозливих регіонах були розгорнуті підрозділи британських [[Королівська морська піхота Великої Британії|Королівських морських піхотинців]], високонавчених бійців [[Бойові дії в горах|гірської війни]]. Протягом декількох тижнів вони провели низку операцій, проте з різними результатами. Як правило, таліби уникали прямих зіткнень.
[[Файл:Canadian C6 HMG.JPEG|міні|праворуч|200пкс|Канадські [[кулеметник]]и біля [[кулемет]]у [[FN MAG|C6]]. 3 липня 2002]]

=== 2003—2005 ===
Наприкінці 2002 року Талібан почав поступово відновлювати свої сили. «Племінну зону» на афгансько-пакистанському кордоні таліби використовували в ролі своєї тилової бази та безпечні райони зосередження для концентрації, підготовки і відпочинку після проведення рейдових дій. Цей район по-суті не контролювався пакистанською владою і прекрасно підходив для розгортання тренувальних таборів і набору поповнення з числа учнів медресе.

На початку 2003 року по афганських містах та кишлаках почали з'являтися листівки із закликами до мусульман підійматися на священну війну проти окупаційних військ. 27 січня 2003 року при проведенні операції «Мангуст» у печерному комплексі Аді Гар північніше [[Спін Болдак]] американські війська вперше після операції «Анаконда» вступили в серйозний бій з бойовиками, в якому було вбито 18 бойовиків Талібану і «Хізб-і-Ісламі».

У травні 2003 року один з лідерів Талібану проголосив, що їхній рух повертається в Афганістан в оновленому складі, переозброєний, перегрупований та готовий вести партизанську війну з метою вигнати окупантів з країни. Мула Омар заявив про створення п'яти оперативних зон, за кожну з яких відповідав певний [[польовий командир]].

З літа 2003 року кількість нападів талібів поступово збільшувалася. Десятки солдатів уряду Афганістану, гуманітарні працівники громадських організацій та кілька американських солдатів загинули в рейдах, засідках та ракетних атаках. Окрім проведення партизанських нападів, керівництво талібів почали зосереджувати значні сили в окрузі Дай Чопан у провінції [[Забуль]], де Талібан вирішив заснувати плацдарм для своїх дій. За літо туди прибуло до 1000 бійців.
[[Файл:US 10th Mountain Division soldiers in Afghanistan.jpg|міні|праворуч|200пкс|Посадка підрозділу [[10-та гірсько-піхотна дивізія (США)|10-ї гірської дивізії]] на вертоліт [[Boeing CH-47 Chinook|MH-47E «Чинук»]]. Вересень 2003]]

11 серпня 2003 року НАТО перебрало на себе контроль над МССБ. Деякі американські сили в Афганістані діяли під командуванням НАТО, а решта залишилися під прямим командуванням США.

Поступово Талібан відвойовував втрачені позиції, особливо в південних районах країни, в провінціях [[Пактика]], [[Пактія]], [[Нангархар]] і [[Кунар]], де він мав найбільшу підтримку серед тамтешнього населення.

У жовтні 2003 року Рада Безпеки ООН схвалила розширення зони відповідальності ISAF за межі Кабула. Незважаючи на активізацію бойових дій, тривала економічне і політичне відновлення Афганістану. У січні 2004 року [[Лойя-джирга]] прийняла нову [[Конституція Афганістану|конституцію]], а 9 жовтня пройшли перші президентські вибори в історії країни, на яких переміг [[Хамід Карзай]].

Починаючи з кінця 2004 року розмах воєнних дій набирав усе більші масштаби. З 2005 року почалася тотальна ескалація насильства. За рік в результаті бойових дій в Афганістані загинуло в цілому 1500 осіб, найбільше число після повалення режиму талібів.

Зростали бойові втрати сил ISAF. У червні [[Операція «Червоні крила»|був збитий американський вертоліт]] [[Boeing CH-47 Chinook|MH-47]], загинуло 16 [[Сили військово-морських спеціальних операцій ВМС США|військовослужбовців ССО ВМС]]&nbsp;— найбільша одноразова втрата США з початку війни. У серпні [[Авіаційні втрати сил НАТО і міжнародної коаліції в Афганістані|в катастрофі вертольота]] [[Eurocopter AS532 Cougar|AS532 Cougar]] загинули 17 іспанських військовослужбовців. Збільшилося число атак із застосуванням саморобних вибухових пристроїв.
[[Файл:Air assaulting Lwar Kowndalan.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Повітряно-десантні війська США|Американських десантники]] [[325-й парашутно-десантний полк (США)|325-го полку]] під прикриттям вертольоту [[McDonnell Douglas AH-64 Apache|AH-64 «Апач»]] під час бойових дій. 1 жовтня 2005]]

=== 2006 ===
З січня 2006 року багатонаціональний контингент МССБ почав замінювати американські війська на півдні Афганістану. Британська [[16-та десантно-штурмова бригада (Велика Британія)|16-та десантно-штурмова бригада]] (пізніше підсилена королівськими морськими піхотинцями) формувала основне ядро разом з військами та [[Армійська авіація|армійською авіацією]] з Австралії, Канади та Нідерландів. Початково контингент нараховував близько 3 300 британських, 2300 канадських, 1963 голландських, 300 австралійських, 290 данських та 150 естонських військових. Повітряну підтримку забезпечували американські, британські, голландські, норвезькі та французькі бойові літаки та вертольоти.
[[Файл:Swedish medic in Afghanistan 2006.jpg|міні|праворуч|200пкс|Військовий медик [[Сухопутні війська Швеції|шведської армії]] проводить медичний огляд афганського населення. 27 листопада 2006]]

31 липня 2006 року МССБ перебрали на себе командування півднем країни, а до 5 жовтня 2006 року міжнародні війська коаліції також опанували східний Афганістан. Після того, як цей перехід відбувся, МССБ перетворилися на велику коаліцію до якої під командуванням США входило до 46 країн.

Разом з цим, починаючи з 2006 року Талібан перейшов у рішучий наступ по всій території Ісламської Республіки Афганістан. Застосовуючи тактику ведення партизанської війни проти міжнародних та урядових військ, органів влади, одночасно таліби розв'язали кривавий терор проти власного населення, не зупиняючись навіть перед масовими вбивствами мирного населення шляхом проведення терористичних актів у [[Мечеть|мечетях]], [[школа]]х, на [[Ринок|базарах]] та інших публічних місцях. Так, лише за 2006 рік таліби здійснили 131 атаку смертників, у яких загинуло 212 цивільних людей (732 були поранені), 46 вояків афганської армії та поліції (101 поранений) та 12 військових МССБ (63 дістали поранень)<ref>{{Cite web |url=http://www.paktribune.com/news/print.php?id=165055 |title=Afghanistan's record of suicide attacks in 2006 Archived 4 March 2016 at the Wayback Machine Paktribune.com quoting «A well-calculated survey by Pajhwok Afghan News». |accessdate=30 жовтня 2019 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304193807/http://www.paktribune.com/news/print.php?id=165055 }}</ref>.

У відповідь коаліційні сили провели протягом року серію військових операцій, намагаючись придушити повстанський рух та завдати йому максимальної поразки. 15 травня 2006 року сили МССБ у взаємодії з Афганською національною армією розпочали масштабну багатопланову {{Не перекладено|операція «Гірський удар»|операцію «Гірський удар»|en|Operation Mountain Thrust}}, що одночасно проводилася у провінціях Кандагар, Забуль, Пактика, [[Гільменд (провінція)|Гільменд]] і [[Урузган]]. Це була найбільша з часів вторгнення [[військова операція]], в якій загинуло 48 військових міжнародних сил та 107 афганських; таліби втратили 1 134 людей вбитими, ще 387 були захоплені в полон. У вересні були проведені {{Не перекладено|операція «Медуза»|операції «Медуза»|en|Operation Medusa}} та [[Операція «Гірська лють»|«Гірська лють»]]. З липня канадські війська {{Не перекладено|Бої в Панджваї|розпочали битву|en|Battle of Panjwaii}} з бандами Талібану в окрузі [[Панджваї]], провінції Кандагар. Наприкінці року американці розпочали в цьому ж регіоні [[операція «Соколина вершина»|операцію «Соколина вершина»]]. Проте, незважаючи на досягнення тактичних цілей, перемогти опір талібів не вдалося. З кожним днем ситуація все більше загострювалася.

=== 2007 ===
У січні та лютому 2007 року британські Королівські морські піхотинці провели [[Операція «Вулкан»|операцію «Вулкан»]] для зачистки від бойовиків [[Талібан]]у села Барік'ю, що в провінції [[Гільменд (провінція)|Гільменд]]. Інші основні операції в цей період включали [[Операція «Ахіллес»|операцію «Ахіллес»]] (березень&nbsp;— травень) та [[Операція «Пікакс-гендл»|«Пікакс-гендл»]]. На початку року [[міністерство оборони Великої Британії]] оголосило про намір довести чисельність британських військових у країні до 7 700. Подальші операції, такі як {{Не перекладено|операція «Срібло» (2007)|операції «Срібло»|en|Operation Silver (2007)}} та [[Операція «Криптоніт»|«Криптоніт»]], проводилися з метою тиску на талібів, сподіваючись придушити в корені очікуваний весняний наступ Талібану.
[[Файл:US-UK-Sangin2007.jpg|міні|праворуч|200пкс|Британські та американські війська поблизу [[Сангін]]а. 10 квітня 2007]]

У лютому 2007 року американське Командування об'єднаних сил—Афганістан було розформовано, на його місці розгорнуто нове командування зі штаб-квартирою на аеродромі [[Баграм (авіабаза)|Баграм]], яке перебрало на себе [[відповідальність]] за усі американські війська в Афганістані.

Влітку 2007 року сили НАТО досягли тактичних перемог у [[Битва за Хора|битві за Хора]] в провінції [[Урузган]], де були дислоковані голландські та австралійські сили МССБ. У липні британці провели [[Операція «Молот»|операцію «Молот»]], під контроль було взято територію південніше [[Гільменд (річка)|річки Гільменд]]. У провінціях [[Фар'яб]] і [[Бадгіс]] у північно-західному Афганістані війська Коаліції, переважно нідерландські та німецькі, успішно провели [[Операція «Гарекате Йоло»|операцію «Гарекате Йоло»]]. 28 жовтня близько 80 бійців-талібів були знищені в 24-годинній битві в Гільменді.

На цей час, за оцінками західних аналітиків загальна чисельність сил талібів становила приблизно 10 000 бойовиків, що безпосередньо діяли на полі бою. З цієї кількості лише від 2000 до 3000 були високомотивованими повстанцями. Решта&nbsp;— це добровольчі підрозділи, що складалися з молодих афганців, обурених загибеллю місцевих мирних жителів унаслідок авіаційних ударів американців, а також результатами тортур і жорстокого поводження з мусульманськими ув'язненими, які роками утримувалися окупаційними силами без обвинувачень. У 2007 році, за даними розвідки, до Афганістану прибуло більше іноземних бойовиків, ніж будь-коли раніше. Приблизно від 100 до 300 з числа цих бойовиків були іноземцями, багато хто вихідцями з [[Пакистан]]у, [[Узбекистан]]у, [[Чечня|Чечні]], різних [[Арабський світ|арабських країн]] і, можливо, навіть [[Туреччина|Туреччини]] та [[Китай|Західного Китаю]]. Вони, як повідомлялося, були більш жорстокими, неконтрольованими та екстремістські налаштованими у методах ведення війни та поводженні з афганським населенням.

7-12 грудня 2007 року британцями була підготовлена {{Не перекладено|битва за Муса Кала||en|Battle of Musa Qala}}, в якій вперше з початку війни в Афганістані, [[Сухопутні війська Афганістану|Національна армія]] країни діяла як основна ударна сила, повністю підготовлена та оснащена для ведення загальновійськового бою проти такого потужного ворога. Сили талібів були витіснені з міста.

=== 2008 ===
За перші п'ять місяців 2008 року кількість американських військ в Афганістані збільшилася більш ніж на 80&nbsp;% з прибуттям ще 21 643 військовослужбовців, що в цілому виросло з 26 607 осіб у січні до 48 250 в червні. У липні 2008 року [[Адмірал (США)|адмірал]] [[Майкл Маллен]], [[Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США|голова Об'єднаного комітету начальників штабів]], заявив, що хоча ситуація в Афганістані «нестабільна і гостра», 10 000 додаткових військ, нагально потрібних там, відправлені до країни не будуть, якщо не буде проведено відведення військ з Іраку. [[Зовнішня політика США|Американська зовнішня політика]] стосовно пріоритетів наступна: ''«Ірак першим, Афганістан другим»'', заявив високопосадовець. У вересні 2008 року президент Буш оголосив про [[Виведення американських військ з Іраку (2007–2011)|виведення понад 8000 військових з Іраку]] та відповідно збільшення чисельності на 4500 в Афганістані.

13—23 травня [[Норвегія|норвезькі]] та [[Німеччина|німецькі]] сили з [[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]] і афганські урядові війська провели [[Операція «Карез»|операцію «Карез»]] проти талібів у неспокійній провінції [[Бадгіс]] на заході Афганістану.

У червні 2008 року [[Прем'єр-міністр Великої Британії|британський прем'єр-міністр]] [[Гордон Браун]] оголосив, що кількість британських військ, які проходять службу в Афганістані, збільшиться до 8030&nbsp;— зростання на 230 військовиків. Того ж місяця [[Велика Британія]] [[Втрати британських збройних сил в Афганістані (з 2001 року)|втратила свого 100-го військовослужбовця]].
[[Файл:Burning hashish seized in Operation Albatross.jpg|thumb|200пкс|Зведена група американських та афганських військових, фахівців [[Управління боротьби з наркотиками]] спалює гашиш. 9 червня 2008]]

13 червня бойовики Талібану продемонстрували свою реальну силу, здійснивши {{Не перекладено|Рейд на в'язницю Кандагар|зухвалий наліт|en|Sarposa prison attack of 2008}} на в'язницю Кандагар та звільнивши звідсіля всіх ув'язнених. В результаті їхнього рейду було звільнено 1200 в'язнів, 400 з яких були талібами, що спричинило велике збентеження у верхівці НАТО.

13 липня 2008 року на віддалену базу НАТО Ванат в окрузі [[Вайгал]] у провінції [[Нуристан (провінція)|Нуристан]] було {{Не перекладено|Бій за Ванат|здійснено скоординовану атаку талібів|en|Battle of Wanat}}, у ході якої загинуло 9 американських солдатів [[503-й парашутно-десантний полк (США)|503-го парашутно-десантного полку]] [[173-тя повітряно-десантна бригада (США)|173-ї бригади]]. 19 серпня французькі війська зазнали найбільших втрат в Афганістані в результаті потрапляння їхнього підрозділу у засідку, внаслідок чого 10 французьких солдатів загинуло та 21 дістали поранень.

З 27 серпня до 5 вересня 2008 відбулася одна з найбільших операцій НАТО в Гільменді, [[операція «Іглс самміт»]], спрямований на приведення електроенергії в регіон. Метою військових дій було забезпечення транспортування 220-тонної турбіни на греблю Каджакі в провінції [[Гільменд (провінція)|Гільменд]] через територію, контрольовану талібами.
[[Файл:Afghanistan Troop Strength.svg|міні|ліворуч|200пкс|Графік загальної чисельності МССБ та ЗС США (червоним) за період з 2007 до 2015]]

11-26 грудня залучено 1500 британських військовослужбовців, які діяли за підтримки авіації і важкої бронетехніки та за сприянням данських, естонських і афганських військовослужбовців була проведена масштабна [[операція «Червоний кинджал»]] у районі [[Лашкаргах]], адміністративного центру південно-афганської [[Гільменд (провінція)|провінції Гільменд]].

З осені 2008 року різко погіршили стосунки між США та Пакистаном. По-перше, це було пов'язано з прихованою підтримкою пакистанською розвідкою Талібану і всіляке сприяння їхній діяльності на території Афганістану. Більшість загонів бойовиків, що діяли на сході та півдні країни в разі ускладнення обстановки спокійно переходили пакистанський кордон та переховувалися на землях сусідньої держави. По-друге, це було викликано тим, що з цього часу таліби почали полювання на транспортні конвої, що працювали на МССБ, у тому числі в Пакистані.

25 вересня 2008 року стався інцидент, коли пакистанські війська обстріляли вертольоти Коаліції. Це спровокувало значну міжнародну реакцію і обурення [[Пентагон]]а. У свою чергу Пакистан наполягав на тому, що сили коаліції перетинають їхній кордон у [[Хайбер-Пахтунхва]], і що пакистанська армія протистоятиме усім спробам підірвати її територіальну цілісність чи порушити її кордони. Більш того, [[Ісламабад]] був розгніваний фактами, що {{Не перекладено|Атаки БПЛА в Пакистані|американські безпілотники все частіше залітають|en|Drone strikes in Pakistan}} у сусідню країну.

На зустрічі з генералом [[Стенлі Маккристал]]ом пакистанські вищі офіційні представники попередили міжнародні сили уникати перетинати пакистанський кордон і переслідувати повстанців на їхній території. Було відмічено, що пакистанські збройні сили тримають поздовж кордону з Афганістаном понад 140 000 військових, водночас МССБ тримає лише 100 000 осіб на весь Афганістан.
[[Файл:Flickr - The U.S. Army - Securing Barge Matal.jpg|міні|праворуч|200пкс|Американські мінометники ведуть вогонь з 81-мм [[міномет]]у [[81-мм міномет M252|M252]]. Нурістан. 12 липня 2009]]

=== 2009 ===

==== Загальна ситуація ====
У відповідь на підвищений ризик щодо логістичних постачань через Пакистан, розпочалася робота зі створення Північної мережі поставок (NDN) через Росію та республіки Центральної Азії. 20 січня 2009 року було дано дозвіл на перевезення вантажів і вже 20 лютого з [[Рига|Риги]], [[Латвія]] по маршруту NDN вийшло перше відправлення, яке проїхавши 5169&nbsp;км, прибуло до узбецького міста [[Термез]] на [[Афгано-узбецький кордон|кордоні]] з Афганістаном. Окрім Риги, до інших європейських портів були [[Поті]], [[Грузія]] і [[Владивосток]], Росія. За підрахунками американського командування, щоденно цими новими маршрутами поставлялося 100 контейнерів. Для порівняння, 140 контейнерів на день зазвичай перевозили через [[Хайберський прохід]]. До 2011 року перевезення маршрутами NDN становило вже близько 40&nbsp;% від загальної кількості, проти 30&nbsp;%, що постачалося в Афганістан через [[Пакистан]].

З початку 2009 року керівництво держав-членів МССБ почало посилювати свою військову присутність в Афганістані. Так, у січні 2009 року близько 3 тис. американських солдатів 10-ї гірської дивізії розмістилися в провінціях [[Логар (провінція)|Логар]], [[Вардак]] і [[Кунар]].

У середині лютого 2009 року було оголошено, що ще 17 тисяч військ додатково будуть передислоковані до Афганістану; 2-га морська експедиційна бригада близько 3500 осіб та 5-та бригада «Страйкер» [[2-га піхотна дивізія (США)|2-ї піхотної дивізії]] (близько 4 тис. осіб). Командувач МССБ Девід МакКірнан закликав до збільшення ще на 30 000 додаткових військ, що фактично подвоїло кількість військ.
[[Файл:Australian SOTG patrol Oct 2009.jpg|міні|праворуч|200пкс|Австралійська група ССО (SOTG) висувається на патрулювання. 10 жовтня 2010]]

23 вересня штаб генерала МакКрістала видав таємний висновок про те, що для успішної [[Антипартизанська війна|антипартизанської боротьби]] потрібно 500 000 військовослужбовців та п'ять років.

У листопаді 2009 року посол США в Афганістані, [[генерал-лейтенант]] у відставці, який у 2006—2007 роках командував американськими військами в Афганістані, Карл Ейкенберрі надіслав до Вашингтона листа, в якому неодноразово застерігав, що розміщення значних американських сил призведе до «астрономічних витрат»&nbsp;— десятків мільярдів доларів&nbsp;— і лише поглибить залежність афганського уряду від Сполучених Штатів. Посол також висловив розчарування мізерністю коштів, котрі виділяються на розвиток та реконструкцію Афганістану, та на неготовність місцевої влади протистояти корупції та бездарність управління, що спричинило зростання опору талібів.
[[Файл:US soldiers in Zabul province.jpg|thumb|200пкс|Американський [[солдат]] з афганським перекладачем при проведенні розвідувальної місії в провінції Забуль. 28 лютого 2009]]
[[Файл:Michigan Latvia 01.jpg|thumb|200пкс|Американські та [[Сухопутні війська Латвії|латиські військові]] проводять прочісування в афганському селищі в провінції Кунар. 18 березня 2009]]

==== Бойові дії 2009 року ====
З квітня 2009 року німецько-американський компонент МССБ розпочав {{Не перекладено|Антипартизанська операція в Кундузі (2009—2014)|масштабну наступальну операцію|en|2009 Kunduz airstrike}} в провінції [[Кундуз]]. Хоча ця частина країни довгий час була відносно мирною порівняно із загальновизнаними зонами війни на півдні та сході, з 2008 року ситуація поступово переросла на загрозливу, коли в результаті нападів талібів загинуло декілька німецьких солдатів. Протягом наступних двох років німецька військова присутність збільшилася вдвічі, американський контингент [[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]] у цьому регіоні також отримав додаткове підкріплення, включаючи важкі німецькі бронемашини та військову авіацію США.

19 червня британський контингент почав {{Не перекладено|операція «Кіготь пантери»|операцію «Кіготь пантери»|en|Operation Panther's Claw}} у провінції Гільменд. 2 липня американська морська піхота (понад 4500 чол.) за підтримки 650 афганських військовиків приєдналася до проведення воєнних дій у цьому регіоні шляхом проведення {{Не перекладено|операція «Ханджар»|операцію «Ханджар»|en|Operation Strike of the Sword}}. [[Бойові дії]] тривали до кінця серпня; спочатку американські та афганські війська опанували населені пункти, узявши під охорону мирне населення, потім завдали удару по позиціях противника, доки формування Талібану не були вибиті з важливих об'єктів, що забезпечували безперебійну роботу різних [[Іригація|іригаційних каналів]], мостів через річки тощо в цьому посушливому регіоні.

4 вересня під час проведення операції в провінції [[Кундуз]] стався {{Не перекладено|Авіаудар у Кундузі (2009)|кривавий інцидент|en|2009 Kunduz airstrike}}, коли американський [[винищувач-бомбардувальник]] [[McDonnell Douglas F-15E Strike Eagle|F-15E «Страйк Ігл»]], за викликом німецького підрозділу завдав [[Авіаційний удар|удару з повітря]] по талібах. Як з'ясувалося пізніше, від ураження двома американськими 500-фунтовими бомбами [[JDAM|GBU-38]] захоплених бойовиками [[паливозаправник]]ів загинуло 179 людей, серед яких понад 100 чоловіків були мирними мешканцями.

=== 2010 ===
У березні 2010 року президент Афганістану Карзай розпочав мирні переговори з групами [[Мережа Хаккані|мережі Хаккані]]. Сталися й інші мирні ініціативи, включаючи афганську Джиргу миру 2010 року.

За даними афганського уряду, приблизно 900 талібів було вбито під час операцій, проведених протягом 2010 року. З боку Талібану почалося масове застосування саморобних вибухових пристроїв, що призвело до значного зростання кількості поранених та загиблих солдатів коаліції, головним чином американців.

Починаючи з травня 2010 року спецназ НАТО почав зосереджуватися на проведенні операцій, що ставили за мету захоплення або знищення конкретних лідерів талібів. Станом на березень 2011 року американські військові заявляли, що зусилля призвели до захоплення або знищення понад 900 командирів талібів нижньої та середньої ланки. Загалом, у 2010 році сталася найбільша кількість атак повстанців за будь-який рік з початку війни, а у вересні цифра досягла понад 1500. Повстанські операції «різко» зросли у двох третинах афганських провінцій.

На початку 2010 року продовжувалося нарощування американської військової присутності в Афганістані. До кінця березня прибуло 9000 солдатів, а до червня очікували ще 18 000 військових США. Американські війська в Афганістані вперше перевищили кількість [[Війна в Іраку (2003—2011)|військових в Іраку з 2003 року]].
[[Файл:Royal Air Force Regiment in Afghanistan.JPG|міні|200пкс|Підрозділ [[полк]]у [[Повітряні сили Великої Британії|Королівських повітряних сил Великої Британії]] на патрулюванні на [[позашляховик]]у [[Land Rover Defender]] в провінції Кандагар. 2 січня 2010]]

Одночасно ЦРУ також збільшило свою активність, використовуючи [[Безпілотний літальний апарат|безпілотні літальні апарати]], що завдавали [[Удар (військова справа)|ракетних ударів]] [[AGM-114 Hellfire|«Хеллфайерами»]] по об'єктах Аль-Каїді в Пакистані. Так, кількість ракетних ударів у 2010 році становила вже 115, більше ніж удвічі 50 атак [[Безпілотний літальний апарат|БПЛА]], що сталися у 2009 році.

У шість разів зросло проведення бойових операцій силами ССО. Лише у вересні 2010 року було завдано 700 авіаударів проти 257 усього за весь 2009 рік. З липня 2010 року до жовтня 2010 року було знищено 300 командирів талібів та 800 рядових бойовиків. До кінця року било вбито або захоплено ще декілька сотень повстанців.

Під проводом ЦРУ було створено спеціальні контртерористичні групи переслідування, укомплектовані афганцями ще на початку війни. До 2010 року їхня чисельність зросла до понад 3000, вони вважалися одними з «найкращих бойових формувань Афганістану». Ці підрозділи анти-терору були не тільки ефективними в операціях проти талібів та сил Аль-Каїди в Афганістані, а й на території Пакистану.

13 лютого 2010 року почалася [[операція «Моштарак»]] Афганської національної армії і сил [[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]] проти талібів у провінції [[Гільменд (провінція)|Гільменд]]. Бої тривали переважно в районах Над Алі і [[Лашкаргах]], а головною метою операції є звільнення міста [[Марджа]] від талібів. Понад 2500 афганських солдатів розпочало цю операцію, згодом загальна чисельність збільшилася до 15 000, коли підключилися американські, британські і інші війська коаліції. Ця операція стала найбільшою операцію міжнародних військ з 2001 року.
[[Файл:Young Afghan farmer boy murdered by US soldiers.jpg|міні|200пкс|ліворуч|Афганський хлопчик, вбитий американськими військовими в селищі [[Майванд]] у провінції Кандагар. 15 січня 2010]]

=== 2011 ===
2 травня 2011 року США офіційно оголосили, що лідер «Аль-Каїди» [[Осама бен Ладен]] був убитий в [[Смерть Осами бен Ладена|операції «Спис Нептуна»]], що проводилася «морськими котиками» [[SEAL]] у Пакистані.

7 травня 2011 року таліби розпочали {{Не перекладено|Битва за Кандагар (2011)|великий наступ|en|Battle of Kandahar (2011)}} на найбільше місто південного Афганістану [[Кандагар]], що стало основною частиною весняного наступу Талібану 2011 року. Щонайменше вісім місць піддалися одночасному нападу: резиденція губернатора провінції, мерія, [[штаб-квартира]] [[Національний директорат безпеки (Афганістан)|НДС]], три відділення поліції та дві середні школи. Бій тривав ще протягом двох днів. Потужний рейд продемонстрував, що попри великі втрати, Талібан залишається загрозливою силою для МССБ та урядових військ і мораль повстанського руху не постраждала через загибель бен Ладена, що трапилася за декілька днів до наступу. [[Бі-Бі-Сі]] назвали це ''«найгіршим нападом у провінції Кандагар після {{Не перекладено|Битва за Кандагар (2001)|падіння уряду талібів|en|Fall of Kandahar}} у 2001 році та збентеженням для афганського уряду, який підтримує Захід»''.
[[Файл:Planning a dismounted patrol strategy in Kabul Province.jpg|міні|200пкс|Піший патруль у провінції Кабул. 7 квітня 2011]]

22 червня президент Обама оголосив, що до кінця 2011 року буде виведено 10 000 військовослужбовців з 90 000, що перебували в країні, а ще 23 000 військових повернеться до літа 2012 року. У липні 2011 року [[Канада]] відкликала свої бойові формування, перейшовши на навчальні та тренувальні функції афганської армії.

Незабаром інші [[Список країн НАТО|країни НАТО]] оголосили про значне скорочення своїх військ, а деякі про плани щодо повного виведення контингентів з Афганістану.

=== 2012 ===
З весни 2012 року атаки талібів тривали з тією ж швидкістю, що й у 2011 році, загалом за рік було скоєно близько 28 000 нападів.

Водночас, цього року безпекова ситуація в Афганістані різко погіршилася. По-перше, це було пов'язано зі збільшенням інцидентів за участю американських військ. Починаючи з січня 2012 року, як було опубліковано одним австралійським виданням, відбулася ''«серія прикрих та ганебних інцидентів і викриттів за участю американських військових в Афганістані […]»''. Ці інциденти сильно зіпсували партнерські стосунки між Афганістаном та МССБ, підірвали імідж іноземних сил у країні, де вже вирувало глибоке обурення через загибель багатьох цивільних осіб внаслідок бойових дій, які вели міжнародні сили. Серед багатьох афганців закріпилося враження про те, що американські війська не мають поваги до афганської культури та людей і це сильно напружило відносини між Афганістаном та США. До широкого загалу потрапили фото- та відеоматеріали, де американські військові позували поруч або випорожнювалися на тіла знищених ними бойовиків. Того ж року сталося {{Не перекладено|Протести через спалення Корану (2012)|спалення Корану на авіабазі Баграм|en|2012 Afghanistan Quran burning protests}}, що викликало криваві протести в Афганістані та інші злочини й інциденти, що катастрофічно руйнували позиції МССБ.
[[Файл:U.S. Army firefight in Kunar.jpg|міні|200пкс|Американська піхота веде бій в провінції Кунар. 31 березня 2011]]

21 травня 2012 року на [[Чиказький саміт НАТО 2012|Чиказькому саміті]] Лідери країн-членів [[НАТО]] схвалили стратегію виходу з війни в Афганістані і заявили про свої довгострокові зобов'язання перед Афганістаном<ref>{{cite news|title=NATO Agrees on Afghan Security Transition in 2013|url=http://www.nytimes.com/2012/05/22/world/nato-formally-agrees-to-transition-on-afghan-security.html?_r=1&ref=northatlantictreatyorganization&pagewanted=all|accessdate=31 серпня 2012|newspaper=The New York Times|date=21 травня 2012|author=Helene Cooper and Matthew Rosenberg|archive-date=24 жовтня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141024063600/http://www.nytimes.com/2012/05/22/world/nato-formally-agrees-to-transition-on-afghan-security.html?_r=1&ref=northatlantictreatyorganization&pagewanted=all}}</ref>. [[Міжнародні сили сприяння безпеці|МССБ]] мали передати командування над усіма бойовими місіями афганським силам до середини 2013 року<ref>{{cite web|title=Nato chief optimistic Pakistan will reopen Afghan route|url=http://www.bbc.co.uk/news/world-us-canada-18141605|publisher=BBC News US & Canada|accessdate=31 серпня 2012|date=21 травня 2012|archive-date=26 серпня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120826104037/http://www.bbc.co.uk/news/world-us-canada-18141605}}</ref>, одночасно роль НАТО мала перейти від військової до підтримуючої, а саме до консультування, навчання і надання допомоги афганським силам безпеки.
[[Файл:Defense.gov News Photo 120229-A-8536E-817 - U.S. Army soldiers prepare to conduct security checks near the Pakistan border at Combat Outpost Dand Patan in Afghanistan s Paktya province on.jpg|міні|200пкс|Підрозділ американської армії висувається на рейд до кордону з [[Пакистан]]ом. [[Пактія]]. 29 лютого 2012]]

=== 2013 ===
11 січня 2012 року в ході офіційного візиту президента Афганістану Хаміда Карзая до США було оголошено про передачу повноважень щодо ведення бойових дій на афганські збройні сили, американські війська виводитимуться до кінця 2014 року. [[Президент США]] [[Барак Обама]] також заявив, що будь-яка місія США після 2014 року буде зосереджена виключно на контртерористичних операціях та навчанні.

До 18 червня 2013 року передача функцій із забезпечення безпеки практично по всій території Афганістану від МССБ Афганським силам безпеки та оборони була завершена. [[Міжнародні сили сприяння безпеці]] офіційно передали контроль над останніми 95 районами афганським військам на церемонії, в якій взяли участь Карзай та [[генеральний секретар НАТО]] [[Андерс Фог Расмуссен]] у військовій академії поблизу Кабула. Таким чином, афганські сили забезпечують керівництво з безпеки у всіх 403 районах 34 провінцій Афганістану. До передачі вони відповідали за 312 райони по всій країні, де мешкало майже 30 мільйонів населення Афганістану, практично 80 відсотків.

Втім, загальна безпекова ситуація в країні залишалася вкрай складною. Талібан продовжував використовувати тактику терористичних актів, атакуючи міжнародні та урядові війська, об'єкти інфраструктури, поліцейські дільниці тощо.

=== 2014 ===
{{Див. також|Логістика НАТО в Афганській війні|Операція «Геррік»}}
Після 2013 року таліби посилили теракти із застосуванням смертників. 18 лютого 2014 року сталася атака ліванського ресторану в Кабулі, в якій загинули співробітники ООН. Всього загинуло 21 людина. 20 березня смертники {{Не перекладено|Напад на готель «Серена» в Кабулі (2014)|атакували ресторан|en|2014 Kabul Serena Hotel attack}} у готелі «Серена» в Кабулі, що призвело до загибелі 9 людей.

Разом з цим, виведення військ МССБ тривало у відповідності до визначеного плану скорочення. Так, за цей рік [[Велика Британія]] вдвічі зменшила свій компонент та закрила всі свої бази, окрім двох. З виведенням американських військ відбувалася їхня заміна на [[Приватна військова компанія|приватні охоронні компанії]], наймані урядом США та Організацією Об'єднаних Націй. Багато з цих приватних охоронних компаній (їх також називали військовими контракторами) комплектувалися за рахунок колишніх військових [[Збройні сили США|американських]], [[Збройні сили Великої Британії|британських]], [[Збройні сили Франції|французьких]] та [[Збройні сили Італії|італійських збройних сил]], які звільнилися після кількох років дійсної служби. Тобто США та Британія фактично продовжувати брати участь у наземних акціях, не використовуючи свої регулярні сили, і формально не порушуючи міжнародні угоди щодо скорочення військової присутності.

9 червня 2014 року авіаційним ударом коаліції було помилково вбито п'ять військовослужбовців США, члена Афганської національної армії та перекладача в провінції Забуль.

5 серпня 2014 року бойовик у афганській військовій формі відкрив вогонь по ряду американських, іноземних та афганських солдатів, убивши американського генерал-майора Гарольда Дж. Гріна та поранивши близько 15 офіцерів та солдатів, включаючи німецького бригадного генерала та велику кількість американських солдатів у таборі Карга, навчальній базі на захід від Кабула.
[[Файл:Presentation of the Resolute Support Colors.jpg|міні|200пкс|Урочисте завершення [[Операція «Нескорена свобода»|операції «Нескорена свобода»&nbsp;— Афганістан]]&nbsp;— офіційна церемонія [[Операція «Рішуча підтримка»|операції «Рішуча підтримка»]]. 28 грудня 2014]]

30 вересня 2014 року були підписані Двосторонні пакти безпеки&nbsp;— «Угода про двосторонню безпеку» між Афганістаном та США та «Угода про статус сил НАТО» між НАТО та Афганістаном. Обидва договори визначили базові засади для участі іноземних військ в Афганістані після 2014 року.

26 жовтня 2014 року після 13 років воєнних дій Велика Британія та США офіційно закінчили свою бойову операцію в Афганістані. Того ж дня британці передали останню військову базу, {{Не перекладено|Кемп Бастіон||en|Camp Shorabak}}, а американці&nbsp;— {{Не перекладено|Кемп Лезернек||en|Camp Leatherneck}} афганським військам.

28 грудня 2014 року НАТО офіційно закінчила [[бойові дії]] на церемонії, що відбулася в Кабулі. Продовження операцій американських військ у Афганістані продовжувалося під назвою [[операція «Вартовий свободи»|«Вартовий свободи»]], що проводилася в контексті нової місії НАТО під назвою [[Операція «Рішуча підтримка»|«Рішуча підтримка»]]. В операції «Рішуча підтримка» були задіяні 28 країн НАТО, 14 країн-партнерів, 11 000 американських військ і 850 німецьких військ.

13 березня 2015 року в [[Собор святого Павла|Соборі святого Павла]] відбулася офіційна церемонія завершення [[Операція «Геррік»|війни в Афганістані збройними силами Великої Британії]]. Втім, близько 500 військовослужбовців Великої Британії залишилися для виконання другорядних завдань.
[[Файл:TAAC-E advisers observe progress in Afghan police logistics 150217-A-VO006-028.jpg|міні|200пкс|Командування Регіонального командування «Схід» з керівниками місцевої афганської поліції. [[Нангархар]]. 17 лютого 2015]]

=== 2015. Зміна формату війни ===
{{main|Операція «Рішуча підтримка»}}
З 2015 року Талібан розпочав своє відродження через декілька факторів. По-перше, виведення більшості іноземних сил з Афганістану зменшило ризик, при якому таліби могли зіткнулися з обстрілом та рейдом силами МССБ. По-друге, у червні 2014 року [[Збройні сили Пакистану|пакистанські збройні сили]] провели в племінній зоні [[Північний Вазиристан|Північного Вазиристану]] військову [[операція «Зарб-е-Азб»|операцію «Зарб-е-Азб»]], яка примусила тисячі переважно узбецьких, арабських та пакистанських бойовиків, перейти до Афганістану і поповнити ряди талібів. По-третє, ситуація в цій країні відступила на другій план, через втрату інтересу з боку міжнародної спільноти та зосередженням її уваги на кризах в інших частинах світу, таких як [[Міжнародна військова операція на чолі з США в Сирії (з 2014)|Сирія]], [[Міжнародна військова операція на чолі з США в Іраку (з 2014)|Ірак]], [[Криза в Ємені (з 2011)|Ємен]], [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|Україна]], [[Друга громадянська війна у Лівії (з 2014)|Лівія]], [[Релігійні війни в Нігерії|Нігерія]] та [[Громадянська війна в Сомалі (з 2004)|Сомалі]]. Афганським силам безпеки також бракувало певних можливостей та спроможностей протистояти Талібану, в першу чергу потужних повітряних сил та розвідки. Політичні міжусобиці в центральній владі в Кабулі та очевидна слабкість управління на різних рівнях також були успішно використані талібами. У травні 2015 року Росія закрила ключовий [[Логістика НАТО в Афганській війні|Північний транспортний коридор]], який дозволив НАТО здійснювати військові поставки до Афганістану через її територію.
[[Файл:President of Afghanistan, Dr. Mohammad Ashraf Ghani, at Hyderabad House, in New Delhi on September 19, 2018 (cropped).JPG|міні|200пкс|ліворуч|[[Президент Афганістану]] [[Ашраф Гані]]]]

У середині січня 2015 року [[Ісламська Держава|Ісламська держава Іраку та Леванту]] заснували в Афганістані свою філію під назвою {{Не перекладено|Вілаят Хорасан||en|Islamic State of Iraq and the Levant – Khorasan Province}} і почали вербувати бійців у свої ряди та вступати в сутички з талібами.

Американські сили посилили рейдові дії на «бойовиків-ісламістів», виходячи за межі антитерористичних місій. Частково це пояснювалося поліпшенням відносин із США завдяки президентству Гані.

19 березня агентство [[Рейтер]] повідомило, що військові бази США в Кандагарі та Джелалабаді, ймовірно, залишаться відкритими до кінця 2015 року, оскільки Федеральний уряд Сполучених Штатів розглядав можливість уповільнення відведення своїх військ для надання допомоги новому уряду боротися з талібами. Такий поворот у політиці відображав підтримку США новим і більш готовим до співпраці президентом Афганістану [[Ашраф Гані|Ашрафом Гані]] та бажання місцевих еліт уникнути краху власних сил безпеки, як-то [[Громадянська війна в Іраку (з 2014)|сталося в Іраку]] відразу після [[Виведення американських військ з Іраку (2007–2011)|виведення США своїх військ]].

Протягом 2015 року США запустили близько тисячі бомб та ракет на цілі в Афганістані.

24 квітня 2015 року війська Талібану на чолі з муллою [[Ахтар Мансур|Ахтаром Мансуром]] {{Не перекладено|Битва за Кундуз (2015)|несподівано атакували|en|Battle of Kunduz}} адміністративний центр [[Кундуз (провінція)|провінції Кундуз]] на півночі [[Афганістан]]у. У травні усі авіаперельоти до Кундуза були припинені через жорстокі сутички між афганськими силами безпеки та талібами. У червні таліби посилили атаки на Кундуз, намагаючись захопити місто, після приблизно місячних боїв уряд відбив захоплені території. Наприкінці вересня сили талібів розпочали ще один наступ на Кундуз, захопивши кілька навколишніх сіл та увірвавшись до міста. По всьому місту точилися запеклі бої. Лише 14 жовтня 2015 року Кундуз був відбитий афганськими та американськими військами.

У жовтні 2015 року сили талібів намагалися захопити [[Лашкаргах]], столицю провінції Гільменд. Відповідно 215-й афганський корпус і [[сили спеціальних операцій]] розпочали [[контрнаступ]] проти талібів у листопаді. Талібський штурм був відбитий, але сили талібів закріпилися у передмісті міста. У грудні 2015 року наступ талібів у Гільменді відновився, бої тривали переважно в районі міста [[Сангін]], яке 21 грудня таліби після жорстоких боїв здобули.
[[Файл:Capt. Tim Six takes off for a combat sortie in an F-16 Fighting Falcon at Bagram Airfield (25880599985).jpg|міні|200пкс|[[Винищувач]] [[General Dynamics F-16 Fighting Falcon|F-16 «Файтінг Фалкон»]] злітає з авіабази [[Баграм (авіабаза)|Баграм]] на бойове завдання. 18 березня 2016]]
[[Файл:Soldiers of Special Forces of 10th Special Forces Group (Airborne) memorialize two of their fallen brothers during a memorial held at Kunduz Airfield in Afghanistan on Nov. 7, 2016.jpg|thumb|200пкс|Спецназівці [[10-та група ССО армії США|10-ї групи ССО армії США]] віддають останню шану полеглим товаришам. 7 листопада 2016]]

=== 2016 ===
[[Файл:Taliban insurgency in Afghanistan (2015–present).svg|міні|ліворуч|200пкс|Ситуація в Афганістані на лютий 2016 року. <small><li><span style="color: #FFCBDB">'''Рожевий'''</span>: Під контролем уряду Афганістану</li><li><span style="color: #F3E5AB">'''Білий'''</span>: Під контролем [[Талібан]]у</li><li><span style="color: #858585">'''Сірий'''</span>: Під контролем ІДІЛ</li></small>]]
У січні 2016 року уряд США направив Пентагону директиву, згідно з якою американські військові отримали правові повноваження для ведення бойових дій проти бойовиків, котрі пов'язані з ІДІЛ-КП (Ісламська держава Ірак та провінція Левант&nbsp;— Хорасан), після того, як Державний департамент визнав ІДІЛ в Афганістані та Пакистані як іноземну терористичну організацію. На момент створення в січні 2015 року чисельність бійців ІДІЛ становила приблизно 60-70 осіб, але на початок 2016 року їхня кількість коливалася вже в межах від 1000 до 3000 бойовиків. Головним чином, поповнення відбувалося за рахунок афганських та пакистанських талібів, а зона ведення бойових дій обмежувалася провінцією Нангархар, та невеликими підрозділами в провінції Кунар.

14 лютого 2016 року війська АНА почали {{Не перекладено|Нанганхарський наступ (2016)|масштабний наступ|en|Nangarhar Offensive (2016)}} на позиції ІДІЛ у провінції [[Нангархар]]. Бойові дії відбувалися за повітряної підтримки МССБ та США і точилися 21 день, доки за офіційною доповіддю міністерства оборони Афганістану, ворог не був розбитий, втративши щонайменше 200 бойовиків, і його рештки полишили територію країни.

12 квітня Талібан оголосив про початок {{Не перекладено|Операція «Омарі»|операції «Омарі»|en|Operation Omari}}, широкомасштабний наступ усього руху талібів на позиції урядових та міжнародних сил по всій країні. 14 квітня сотні талібів та інших повстанців намагалися штурмом здобути в черговий раз Кундуз, однак афганські сили відбили напад, нібито вбивши 40 та поранивши від 8 до 60 талібів, в той час як афганські сили зазнали втратами 4 вбитих та 6 поранених.

1 червня 2016 року повстанці Талібану штурмували суд в афганському місті [[Газні]]. Напад стався на знак помсти за страту афганським урядом шести в'язнів талібів. 5 червня 2016 року відбулася чергова атака на апеляційний суд у місті [[Пулі-Алам]] у провінції [[Логар (провінція)|Логар]], як відплата за страту ув'язнених повстанців афганським урядом. Щонайменше 5 людей було вбито, і щонайменше 19 осіб дістали поранення, серед п'ятьох вбитих під час нападу був нещодавно призначений головою апеляційного суду. 18 липня 2016 року щонайменше 100 бойовиків талібів напали на район Калай-Зал, провінція Кундуз, намагаючись зайняти район, але афганські сили завдали їм поразки, примусивши відступити.

За даними американських та афганських військових аналітиків, таліби зосереджували свою увагу переважно на регіонах у [[Гільменд (провінція)|Гільменді]], Кандагарі та провінції Урузган, хоча повстанці також завдали ударів в інших провінціях. І за оцінкою експертів таліби мають у регіоні до 25 000 бійців.

24 червня американська [[військова авіація]] розпочали завдавати свої перші удари по талібах після зміни політики США, коли [[президент США]] [[Барак Обама]] авторизував застосування бойової авіації у повітряній підтримці дій афганської армії. У липні 2016 року він також оголосив, що в Афганістані залишатиметься 8 400 військовослужбовців США, замість того, щоб скоротити чисельність особового складу до 5500 військовослужбовців до кінця цього року, як це планувалося раніше. Велика Британія направила до Афганістану ще 50 додаткових військових, які посилили 450 британців, що перебували в країні. Британські війська мали покинути Афганістан цього року, але тепер їхня місія буде продовжена до 2017 року.

За повідомленням американського журналу [[Тайм (журнал)|«Тайм»]], станом на липень 2016 року щонайменше 20&nbsp;% Афганістану перебували під контролем талібів.

23 липня 2016 року афганські та американські війська розпочали наступ з метою очищення від бойовиків провінції Нангархар, це був перший стратегічний наступ афганської армії за літо 2016 року. До кінця року також афганські війська {{Не перекладено|Наступ у Джані Кхел|провели наступ|en|Jani Khel offensive}} у районі [[Джані Кхел]] у провінції [[Пактія]], та вели {{Не перекладено|Бій за Тарінкот (2016)|бої за Тарінкот|en|Battle of Tarinkot (2016)}} та {{Не перекладено|Битва за Кундуз (2016)|Кундуз|en|Battle of Kunduz (2016)}}.

22 вересня 2016 року уряд Афганістану підписав проект мирної угоди з [[Ісламська партія Афганістану|Хезб-е Ісламі]], за якою останній погодився припинити [[бойові дії]], розірвати зв'язки з екстремістськими угрупованнями та дотримуватись конституції Афганістану в обмін на визнання урядом групи та підтримку зняття ООН та американських санкцій проти [[Ґульбуддін Хекматіар|Ґульбуддіна Хекматіара]], якому також обіцяли почесну посаду в уряді.

=== 2017 ===
У січні 2017 року повстанці несподіваною атакою намагалися захопити адміністративний районний центр місто [[Сангін]]. У результаті боїв загинуло понад 100 солдатів та поліцейських. Завдяки підкріпленню та підтримці з повітря афганським військам вдалося утримати населений пункт. Проте, бої продовжувалися ще понад два місяці, доки 23 березня 2017 року Талібан не опанував Сангін.
[[Файл:U.S. Army CH-47 Chinook helicopter pilots fly near Jalalabad, Afghanistan, April 5, 2017.jpg|thumb|200пкс|Американський вертоліт [[Boeing CH-47 Chinook|CH-47 «Чинук»]] на патрулюванні поблизу Джелалабаду. 5 квітня 2017]]

8 березня стався один з найкривавіших терактів в історії Афганістану, коли група бойовиків атакувала Кабульський військовий госпіталь. Наслідком терористичної атаки стала загибель понад 100 людей, ще більше 60 чоловіків дістали поранень.

13 квітня 2017 року американський літак [[Lockheed MC-130|MC-130]] скинув найбільшу у світі неядерну бомбу [[GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast|GBU-43/B MOAB]] поблизу села Моманд в [[Ачін]]ському районі провінції Нангахар на сході Афганістану. Удар завдавався з метою знищення тунельних комплексів, які використовували бойовики ІДІЛ. 15 квітня 2017 року офіційні афганські представники заявили про загибель 96 бойовиків, зокрема 4 командирів повстанців.

21 квітня року бойовики Ісламського емірату Афганістан [[Атака на табір «Шахін» (2017)|штурмували військову базу «Шахін»]] 209-го корпусу поблизу Мазарі-Шарифа, знищивши в ході атаки понад 140 воїнів-афганців.

28 квітня року таліби оголосили про початок весняного наступу під назвою операція «Мансурі». За станом на 20 травня Талібан повністю контролював район Вагхаз у провінції Газні, одночасно штурмував райцентр [[Діх Як]] і підірвав комплекс [[губернатор]]а в місті [[Газні]]. 22 травня в районі Шах-Валі-Кот, на півночі провінції Кандагар, талібам вдалося захопити велику військову базу, спричинивши важких жертв афганській армії, за повідомленнями, загинуло 35 та захопило 4 солдата, а також 3 бронетранспортери.

У той же день вони переправили прикордонну заставу в південному районі Шорабак, вбивши 15 солдатів, на додаток до іншого форпосту в районі Хакреза, вбивши ще 8 осіб. Наступного дня повстанці напали на іншу військову базу в [[Шах-Валі-Кот]] і форпост, убивши 4 солдатів і поранивши ще 4, в той час як провладні сили покинули село в північному районі Маруф. 24 травня таліби напали на базу в районі Майванд, вбивши 13 солдатів. 26 травня таліби розпочали наступ у провінції Кандагар, убивши щонайменше 18 солдатів, поранивши ще 16 осіб та 4 захопивши, а також захопила 7 бронетранспортерів та багато зброї.

21 серпня 2017 року президент США [[Дональд Трамп]] заявив про наміри розширити американську військову присутність в Афганістані, не надаючи подробиць про те, як і коли. Він не визначив жодних термінів, чисельності військ чи конкретних цілей, яких слід дотримуватися; лише те, що вихід із США зараз не є варіантом, оскільки це зіграє на руку терористам, а оприлюднення термінів та точних планів допоможе лише цим групам підготуватися.

23 серпня року Талібан після серії сутичок з афганськими силовими структурами захопив район [[Зана Кхан]] у провінції [[Газні (провінція)|Газні]].

19 вересня року до Афганістану на додаток до приблизно 11 000 військовослужбовців США, які вже проходили службу в Афганістані, прибуло ще 3 тисячі американських військових. [[4 жовтня]] 2017 року [[Fox News Channel|Fox News]] повідомив, що [[Міністр оборони США|міністр оборони]] [[Джеймс Меттіс]] схвалив зміну правил застосування зброї як частину нової стратегії в Афганістані, що виключала сувору вимогу стосовно того, що американські війська можуть вступати в бій із силами противника лише після відкриття ними вогню по американським військам.
[[Файл:Surrendered Islamic State fighters in Darzab 1.png|міні|праворуч|200пкс|Бойовики ІДІЛ-Вілаят Хорасан, що капітулювали в [[Дарзаб]]і. 6 серпня 2018]]

=== 2018 ===
У січні 2018 року [[BBC]] повідомило, що таліби активні на 70&nbsp;% території країни (під їхнім повним контролем перебуває 14 районів і вони проводять активні дії ще в 263 районах Афганістану) та, що Ісламська держава активніше діє в країні ніж колись раніше. Врешті-решт адміністрація Президента [[Дональд Трамп|Трампа]] та афганські вищі посадовці вирішили сісти за стіл переговорів з талібами.

15 лютого 2018 року [[Нью-Йорк таймс]] повідомила про зростання нападів на цивільних афганських громадян, що навмисно здійснювалося талібами. На підставі детальної оцінки 16-річної війни в Афганістані, зробленої аналітиками [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], було доведено, що лише за 2017 рік 10 453 цивільних були поранені або вбиті талібами навмисно. Дані ООН стали одним із найнадійніших показників впливу війни на 2018 рік.

У липні таліби провели успішний {{Не перекладено|Битва в Дарзабі (2018)|наступ в Дарзабі|en|Battle of Darzab (2018)}} в провінції [[Джаузджан]] та захопили цей округ після капітуляції формування ІДІЛ, що панували в цьому районі афганському уряду.

У серпні 2018 року таліби розпочали серію наступальних дій, найбільшим став [[Збройний конфлікт у Газні|наступ у провінції Газні]], в результаті якого таліби за кілька днів захопили Газні, шосте за величиною місто Афганістану, але врешті відступили. Таліби вбили декілька сотень афганських солдатів та поліцейських та захопили декілька урядових баз та районів.

17 жовтня 2018 року, за кілька днів до [[Парламентські вибори в Афганістані (2018)|парламентських виборів]], кандидат на виборах Абдул Джабар Кахраман був убитий під час атаки талібів. Талібан виступили із заявою, попередивши вчителів та студентів не брати участі у майбутніх виборах або використовувати школи як дільниці для голосування.

17 грудня 2018 року американські дипломати розпочали переговори з талібами в [[Об'єднані Арабські Емірати|Об'єднаних Арабських Еміратах]] щодо можливого припинення війни. Таліби виставили умови щодо визначення термінів виведення усіх міжнародних збройних сил, що діють під керівництвом США в Афганістані перед початком будь-яких переговорів з урядом Кабула і потребували від Вашингтона не чинити опір щодо створення ісламістського уряду. Однак американські чиновники наполягали на тому, щоб утримувати деякі війська та хоча б пару баз у країні.

=== 2019 ===
25 січня 2019 року [[президент Афганістану]] [[Ашраф Гані]] заявив, що понад 45 000 службовців афганських сил безпеки було вбито з моменту, коли він став президентом у 2014 році. Він також зазначив, що за той же період міжнародні сили втратили менше ніж 72 особи. Американський уряд у звіті за січень 2019 року підрахував, що 53,8&nbsp;% районів Афганістану контролюються владою, 33,9&nbsp;% перебувають у стадії бойових дій між урядовими військами та повстанцями і 12,3&nbsp;%&nbsp;— під контролем Талібану та ІДІЛ.
[[Файл:Taliban insurgency in Afghanistan (2015–present).svg|міні|255x255px|ліворуч|Воєнна ситуація, станом на 2019 рік{{legend|#fcc|Під контролем [[Афганістан]]у та [[НАТО]]}}{{легенда|#ffffff|Під контролем [[Талібан|талібів]], [[Аль-Каїда|Аль-Каїди]] та союзників}}]]4 лютого 2019 року таліби напали на блокпост на півночі провінції Баглан, вбивши 21 людину, в тому числі 11 поліцейських. Того ж дня в північній провінції [[Саманган]] відбувся черговий напад, в якому загинуло 10 людей.

25 лютого 2019 року в [[Катар]]і розпочалися мирні переговори між талібами та США, на яких був присутній співзасновник Талібану [[Абдул Гані Барадар]]. Спеціальний посланник США [[Залмай Халілзад]] повідомив, що цей раунд переговорів був «більш продуктивним, ніж це було в минулому», і що проект мирної угоди був узгоджений. Угода передбачала виведення американських та міжнародних військ з Афганістану, а Талібан не дозволятиме іншим джихадістам діяти всередині країни. Таліби також повідомили, що досягнуто прогресу в переговорах.

1 березня 2019 року таліби вчинили напад на [[Кемп Бастіон|військову базу Шораб]] у Гільменді, вбивши 23 силовиків та 20 поранивши.

30 квітня урядові війська Афганістану провели операції із зачищення від ІДІС та талібів на сході провінції Нангархар, після того, як дві групи протягом тижня боролися за села в районі незаконного видобутку тальку. 28 липня офіс помічника президента Ашраф Гані Амрулли Салеха піддався нападу терориста-смертника та кількох бойовиків. Щонайменше 20 людей загинули та 50 поранено, Салех також серед поранених.

За станом на серпень 2019 року Талібан контролював більше території за весь час війни, починаючи з 2001 року. [[Вашингтон Пост]] повідомив, що США були близькі до досягнення мирної угоди з талібами і мали план вивести 5000 військових. Однак цього ж місяця пізніше було підтверджено, що деякі лідери талібів, у тому числі брат еміру талібів Хібатулла Ахунзада Хафіз Ахмадулла та деякі інші родичі були вбиті під час вибуху бомби в мечеті Хаїр Уль Мадара, що знаходилась у [[Кветта|Кветті]] і довго служило головним місцем зустрічі лідерів талібів. У вересні США скасували переговори.

3 вересня 2019 року в країні почався новий віток ескалації протистояння. Таліби вчинили серію нападів по всій країні, із застосуванням терористів-смертників, загинули десятки людей, сотні дістали поранень.

[[27 жовтня]] 2019 року в результаті спільних афгано-американських військових операцій у [[Кандагар (провінція)|Кандагарі]] та [[Фар'яб]]і загинули 80 бійців талібів<ref>{{Cite web |url=https://www.aljazeera.com/news/2019/10/afghan-forces-kill-80-taliban-fighters-officials-191027103220070.html |title=Архівована копія |accessdate=4 листопада 2019 |archive-date=1 вересня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200901200746/https://www.aljazeera.com/news/2019/10/afghan-forces-kill-80-taliban-fighters-officials-191027103220070.html }}</ref>.

=== 2020 ===
У грудні 2019 року відновилися мирні переговори, результатом яких стало часткове припинення вогню, яке розпочалося 22 лютого 2020 року.

29 лютого в [[Доха|Досі]], [[Катар]], США та таліби підписали умовну мирну угоду, яка передбачала обмін полоненими протягом десяти днів і мала призвести до виведення американських військ з Афганістану протягом 14 місяців. Однак [[уряд Афганістану]] не був учасником угоди, і на прес-конференції наступного дня президент Гані розкритикував угоду за її ''«підписання за закритими дверима»''. За його словами, уряд Афганістану «не брав на себе зобов'язання звільнити 5000 в'язнів» Талібану «і що така акція» не є повноваженнями Сполучених Штатів, але це ''«повноваження уряду Афганістану»''. Гані також заявив, що будь-який обмін полоненими «не може бути передумовою для переговорів», а, навпаки, повинен вестися переговори в рамках переговорів.

3 березня Талібан відновив наступальні операції проти афганської армії та поліції, здійснивши напади в провінціях Кундуз та Гільменд. 6 березня [[Вілаят Хорасан|бойовики ІДІЛ]] влаштували масову бійню в Кабулі, вбивши 32 людини та поранивши 82 чоловіки. У період з 3 по 27 березня таліби заявили про 405 нападів на афганські сили безпеки.

20 квітня 2020 року під час чергової атаки Талібана загинуло щонайменше 23 афганських військовослужбовців та дев'ять мирних жителів.

2 травня 2020 року влада Афганістану звільнила щонайменше 100 талібів із в'язниці в Кабулі. 12 травня на [[пологовий будинок]] у Кабулі напали бойовики, вбивши двох новонароджених дітей та їхніх матерів, а також ще 24 людей.

28 травня, після триденного припинення вогню на свято [[Рамазан-байрам|Ід аль-Фітр]], повстанці здійснили першу атаку на блокпост у провінції Парван, що призвело до загибелі щонайменше 14 членів афганських сил безпеки.

29 травня, після цього нападу, уряд закликав Талібан продовжити переговори про припинення вогню.

У липні 2020 року американські військові повідомили, що, незважаючи на відсутність прогресу в мирному процесі, уряд Афганістану все ще зміг зберегти контроль над Кабулом, столицями провінцій, великими населеними пунктами, більшістю районних центрів та більшістю основних наземних ліній зв'язку. Також було зменшено кількість насильства. У липні президент Гані повідомив, що з 29 лютого 2020 року було вбито 3 560 представників афганських сил безпеки та 6 781 поранений.
[[Файл:Secretary Pompeo Participates in a Signing Ceremony in Doha (49601220548).jpg|міні|200пкс|ліворуч|Підписання мирної угоди [[Залмай Халілзад|Залмаем Халілзадом]] та [[Абдул Гані Барадар]]ом між США та Талібаном у [[Доха|Досі]]. 29 лютого 2020]]

Згідно з доповіддю, опублікованої [[Місія ООН з надання допомоги Афганістану|Місією ООН з надання допомоги]] (UNAMA) 21 червня 2020 року, за перші два місяці [[Коронавірусна хвороба 2019 в Афганістані|пандемії COVID-19 в Афганістані]] було здійснено п'ятнадцять нападів на заклади охорони здоров'я.

У серпні 2020 року бойовики ІДІЛ-К здійснив {{Не перекладено|напад на в'язницю в Джалалабаді (2020)|напад на в'язницю|en|Jalalabad prison attack}} в Джелалабаді провінції [[Нангархар]], внаслідок чого загинуло 29 та постраждали щонайменше ще 50 людей і звільнили приблизно 300 ув'язнених.

У серпні 2020 року американські спецслужби опублікували інформацію, що [[Іран]] пропонував лідерам [[Мережа Хаккані|мережі Хаккані]], пов'язаній з Талібаном, нагороди за вбивства в Афганістані іноземних військовослужбовців, включаючи американців. Американська розвідка встановила, що Іран заплатив повстанцям Талібану за {{Не перекладено|напад на аеропорт Баграм (2019)|напад у 2019 році на аеропорт Баграм|en|2019 Bagram Airfield attack}}. Як повідомляє [[CNN]], [[Президентство Дональда Трампа|адміністрація Дональда Трампа]] ''«ніколи не згадувала про зв'язок Ірану з атакою»''.

14 серпня 2020 року [[Фавзія Куфі]], афганський політик і [[правозахисник]], була поранена в руку під час спроби її вбивства поблизу Кабула. Куфі була наполегливим критиком руху Талібан, а також входила до команди з 21 представника афганського уряду, що вела мирні переговори Талібаном.

12 жовтня 2020 року сили талібів розпочали великий наступ у провінції Гільменд; ООН повідомила, що 35 000 тамтешніх мешканців змушені були полишити свої домівки. Під час бойових дій 14 жовтня два вертольоти афганської армії, які евакуювали поранених, зіткнулися один з одним, вбивши всіх пасажирів та екіпаж обох літаків.

21 жовтня 2020 року бойовики Талібану із засідки напали на сили безпеки Афганістану в провінції [[Тахар]], внаслідок чого загинули щонайменше 34 особи.

Наприкінці жовтня 2020 року близько 25 афганських та австралійських правозахисних організацій написали лист до австралійського уряду з вимогою розпочати розслідування Генерального інспектора [[Збройні сили Австралії|Австралійських сил оборони]] щодо військових злочинів, скоєних [[Сили спеціальних операцій Австралії|австралійським спецназом]] у Афганістані.

У листопаді 2020 року [[Білий дім]] віддав розпорядження Пентагону розпочати зменшення американської військової присутності в Афганістані та Іраку, скоротивши в термін до 15 січня свої сили до 2500 військових. Це сталося через тиждень після того, як [[Дональд Трамп|Трамп]] звільнив [[Міністр оборони США|міністра оборони]] [[Марк Еспер|Марка Еспера]] за спротив зусиллям Трампа щодо прискорення темпів скорочення американських військ в Афганістані всупереч порадам військових командуючих, включаючи командувача військ коаліції [[Остін Міллер|Остіна С. Міллера]], й розпочавши з цьому чистку вищих чиновників [[Пентагон]]у. Більшість колишніх вищих військових начальників не погодились з рішенням скоротити чисельність військ до цього рівня.

=== 2021 ===
{{main|Наступ Талібану (2021)}}
{{main|Падіння Кабула (2021)}}

У квітні президент США [[Джо Байден]] заявив, що американські війська в Афганістані виконали свою місію, не допустивши використання країни як бази для нападів на США. Проте, на думку Байдена, військові США і ЄС не можуть підтримувати афганський уряд і «тільки народ Афганістану має право і обов'язок керувати своєю країною».

Офіційне виведення військ США і НАТО з Афганістану було заплановано на 1 травня&nbsp;— 11 вересня 2021 року, хоча фактично почалося у квітні. Рішення вивести війська з Афганістану підтримали європейські союзники<ref>{{Cite web|title=https://twitter.com/dpa_intl/status/1382396425066135554|url=https://twitter.com/dpa_intl/status/1382396425066135554|website=Twitter|accessdate=2021-05-16|language=uk|archive-date=16 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210516073300/https://twitter.com/dpa_intl/status/1382396425066135554}}</ref><ref>{{Cite news|title=Britain follows as Joe Biden says US troops will leave Afghanistan|url=https://www.thetimes.co.uk/article/britain-follows-as-joe-biden-says-us-troops-will-leave-afghanistan-ph9bxg2mz|accessdate=2021-05-16|issn=0140-0460|language=en|first=Larisa Brown, Defence|last=Editor|archive-date=16 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210516073303/https://www.thetimes.co.uk/article/britain-follows-as-joe-biden-says-us-troops-will-leave-afghanistan-ph9bxg2mz}}</ref>, але 8 травня попросили США відстрочити виведення своїх військ, адже вони не встигають вивести свої в установлені терміни<ref>{{Cite news|title=WSJ News Exclusive {{!}} European Allies Ask U.S. to Slow Afghan Withdrawal, Officials Say|url=https://www.wsj.com/articles/european-allies-ask-u-s-to-slow-afghan-withdrawal-officials-say-11620420804|work=Wall Street Journal|date=2021-05-07|accessdate=2021-05-16|issn=0099-9660|language=en-US|first=Nancy A. Youssef and Jessica|last=Donati|archive-date=16 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210516073300/https://www.wsj.com/articles/european-allies-ask-u-s-to-slow-afghan-withdrawal-officials-say-11620420804}}</ref>.

Рішення вивести США свої війська із Афганістану критикує КНР: 16 травня міністр МЗС у розмові з пакистанським колегою назвав «поспішний вивід» американськи військ «серйозним ударом для процесу перемир'я в Афганістані», а також відмітив, що це «негативно позначиться на стабільності в регіоні». Китайський МЗС закликав сусідні з Афганістаном країни «посилити взаємодію, виступити єдиним фронтом і вжити скоординованих заходів».

3 липня 300 афганських військових перейшли кордон із Таджикистаном після того, як таліби захопили прикордонну територію Хохон<ref>{{Cite web|title=Понад 300 афганських військових перейшли кордон з Таджикистаном після бою з талібами|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/300-afganskih-voennyh-pereshli-granitsu-tadzhikistanom-1625341964.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-07-11|language=ru|archive-date=11 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210711182600/https://www.rbc.ua/ukr/news/300-afganskih-voennyh-pereshli-granitsu-tadzhikistanom-1625341964.html}}</ref>. 9 липня Талібан захопив ключовий КПП на кордоні Афганістану з Іраном<ref>{{Cite news|title=Taliban capture key Afghanistan border crossings|url=https://www.bbc.com/news/world-asia-57773120|work=BBC News|date=2021-07-09|accessdate=2021-07-11|language=en-GB|archive-date=9 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210709232521/https://www.bbc.com/news/world-asia-57773120}}</ref><ref>{{Cite web|title="Талібан" взяв під контроль ключовий КПП на кордоні з Іраном|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/taliban-vzyal-kontrol-klyuchevoy-kpp-granitse-1625824892.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-07-11|language=ru|archive-date=11 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210711182558/https://www.rbc.ua/ukr/news/taliban-vzyal-kontrol-klyuchevoy-kpp-granitse-1625824892.html}}</ref>. Пізніше представник [[Талібан]]у Шахабуддін Делавар заявив, що організація контролює 85&nbsp;% території країни, уряд заперечив ці дані<ref>{{Cite web|title=Таліби заявили, що контролюють 85% території Афганістану. Уряд заперечує|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/taliby-zayavili-kontroliruyut-85-territorii-1625959919.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-07-11|language=ru|archive-date=11 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210711182603/https://www.rbc.ua/ukr/news/taliby-zayavili-kontroliruyut-85-territorii-1625959919.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=Taliban say they control 85% of Afghanistan, humanitarian concerns mount|url=https://www.reuters.com/world/asia-pacific/militia-commanders-rush-aid-afghan-forces-against-taliban-2021-07-09/|website=Reuters|date=2021-07-09|accessdate=2021-07-11|archive-date=11 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210711182549/https://www.reuters.com/world/asia-pacific/militia-commanders-rush-aid-afghan-forces-against-taliban-2021-07-09/}}</ref>.

14 липня після виводу військ США з країни, [[Талібан|таліби]] захопили велику частину кордону з Пакистаном, це стало однією з основних цілей, що вони досягли завдяки швидкому просуванню країною<ref>{{Cite web|title=Afghan Taliban seize border crossing with Pakistan in major advance|url=https://www.reuters.com/world/asia-pacific/taliban-claims-control-key-afghan-border-crossing-with-pakistan-2021-07-14/|website=Reuters|date=2021-07-14|accessdate=2021-07-15|archive-date=23 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210723192242/https://www.reuters.com/world/asia-pacific/taliban-claims-control-key-afghan-border-crossing-with-pakistan-2021-07-14/}}</ref><ref>{{Cite web|title=Таліби захопили значну частину кордону з Пакистаном|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/taliby-zahvatili-znachitelnuyu-chast-granitsy-1626293733.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-07-15|language=ru|archive-date=15 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210715173414/https://www.rbc.ua/ukr/news/taliby-zahvatili-znachitelnuyu-chast-granitsy-1626293733.html}}</ref>.

15 серпня [[Талібан|«Талібан»]] [[Наступ Талібану (2021)|повністю захопив]] Афганістан, зокрема, 15-16 серпня було [[Падіння Кабула (2021)|захоплено]] [[Кабул]]<ref>{{Cite web|title="Талібан" контролює всі прикордонні переходи. Залишити Афганістан можна тільки повітрям|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/taliban-kontroliruet-pogranichnye-perehody-1629015488.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-08-16|language=ru|archive-date=4 березня 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220304130146/https://www.rbc.ua/ukr/news/taliban-kontroliruet-pogranichnye-perehody-1629015488.html}}</ref>. Президент [[Ашраф Гані]] з іншими представниками влади залишив країну, відмовившися від влади<ref>{{Cite web|title=Президент Афганістану покинув країну, - TOLOnews|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/prezident-afganistana-pokinul-stranu-tolonews-1629034729.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-08-16|language=ru|archive-date=16 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210816185649/https://www.rbc.ua/ukr/news/prezident-afganistana-pokinul-stranu-tolonews-1629034729.html}}</ref>. Згідно заяв талібів, вони планували відновити [[Афганістан|Ісламський Емірат Афганістан]], повернувши політичний устрій до зразка 1996—2001 років, коли країною керували таліби<ref>{{Cite web|title=The Latest: Nations call for safe passage out of Afghanistan|url=https://apnews.com/article/afghanistan-kabul-taliban-1794266cda1492f4128363572bc2cff6|website=AP NEWS|date=2021-08-15|accessdate=2021-08-16|language=en|archive-date=15 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210815074311/https://apnews.com/article/afghanistan-kabul-taliban-1794266cda1492f4128363572bc2cff6}}</ref><ref>{{Cite web|title="Талібан" оголосить Афганістан ісламським еміратом|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/taliban-obyavit-afganistan-islamskim-emiratom-1629049769.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-08-16|language=ru|archive-date=16 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210816185654/https://www.rbc.ua/ukr/news/taliban-obyavit-afganistan-islamskim-emiratom-1629049769.html}}</ref>. Передбачалося, що ісламістський режим буде м'якшим: жінки зможуть навчатися, працювати й самостійно залишати домівки (у [[хіджаб]]і). Страту й публічне побиття мали використовувати лише за вироком суду.

Після захоплення Кабула, на [[Кабул (аеропорт)|летовищі]] почалася паніка, люди намагалися чіплятися за шасі літаків, що покидали країну<ref>{{Cite news|title=Afghanistan live news: troops working to restart grounded flights amid chaos at Kabul airport|url=https://www.theguardian.com/world/live/2021/aug/16/afghanistan-taliban-kabul-evacuation-live-news-updates|work=The Guardian|date=2021-08-16|accessdate=2021-08-16|issn=0261-3077|language=en-GB|first=Kaamil Ahmed (now); Kevin Rawlinson Caroline|last=Davies|first2=Helen|last2=Sullivan (earlier)|first3=Mariam|last3=Veiszadeh|archive-date=16 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210816185649/https://www.theguardian.com/world/live/2021/aug/16/afghanistan-taliban-kabul-evacuation-live-news-updates}}</ref><ref>{{Cite web|title=В аеропорту Кабула люди відчайдушно штурмують літаки: з'явилося відео|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/aeroportu-kabula-lyudi-otchayanno-shturmuyut-1629094871.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-08-16|language=ru|archive-date=16 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210816185652/https://www.rbc.ua/ukr/news/aeroportu-kabula-lyudi-otchayanno-shturmuyut-1629094871.html}}</ref>.

26 серпня поблизу входу «Абатські ворота» підірвався терорист-смертник, в атаці загинуло 13 американських військових, щонайменше 90 афганців, понад 150 чоловік було поранено<ref>{{cite web
 | url = https://mil.in.ua/uk/news/kilkist-zagyblyh-vid-vybuhiv-u-kabuli-perevyshhyla-100-osib/
 | title = Кількість загиблих від вибухів у Кабулі перевищила 100 осіб
 | author = Козацький Саня
 | publisher = Український мілітарний портал
 | date = 2021-08-27
 | accessdate = 27 серпня 2021
 | archive-date = 27 серпня 2021
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20210827140048/https://mil.in.ua/uk/news/kilkist-zagyblyh-vid-vybuhiv-u-kabuli-perevyshhyla-100-osib/
 }}</ref>.

== Див. також ==
* [[Війна в Афганістані (1979—1989)]]
* [[Резолюція Ради Безпеки ООН 1974]]
* [[Війна в Іраку (2003—2011)|Війна в Іраку]]
* [[Операція «Інфініт Річ»]]
* [[Українсько-афганські відносини]]
* [[Афганський військовий килим]]
* {{нп|Агенція з відновлення Афганістану|||Special_Inspector_General_for_Afghanistan_Reconstruction}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Посилання ==
* [http://www.nato.int/isaf/docu/epub/pdf/placemat.pdf International Security Assistance Force (ISAF): Facts and Figures] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220120001326/http://www.nato.int/isaf/docu/epub/pdf/placemat.pdf |date=20 січня 2022 }}
* [http://www.nytimes.com/interactive/2009/10/01/world/middleeast/afghanistan-policy.html?ref=world Troop Levels in Afghanistan Since 2001] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091029032649/http://www.nytimes.com/interactive/2009/10/01/world/middleeast/afghanistan-policy.html?ref=world |date=29 жовтня 2009 }}&nbsp;— interactive map by ''[[Нью-Йорк таймс]]''
* [http://www.afghanconflictmonitor.org Afghanistan Conflict Monitor] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210421041934/https://afghanconflictmonitor.org/ |date=21 квітня 2021 }}
* [https://web.archive.org/web/20110706221247/http://www.adh-geneva.ch/RULAC/state.php?id_state=1 Rule of Law in Armed Conflicts Project: Afghanistan]
* [http://observer.guardian.co.uk/focus/story/0,6903,596830,00.html A 2-part story explaining the reasoning of the military campaign from the U.S./UK perspective] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071227170314/http://observer.guardian.co.uk/focus/story/0,6903,596830,00.html |date=27 грудня 2007 }}
* [http://www.pbs.org/now/shows/428/index.html PBS NOW Afghanistan: The Forgotten War] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091208053434/http://www.pbs.org/now/shows/428/index.html |date=8 грудня 2009 }}
* [https://www.webcitation.org/query?url=http%3A%2F%2Frethinkafghanistan.com%2Fvideos.php&date=2010-02-17 Rethink Afghanistan War documentary]
* [http://www.icasualties.org/oef/ Operation Enduring Freedom&nbsp;— casualties] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100406083558/http://icasualties.org/oef/ |date=6 квітня 2010 }}&nbsp;— офіційний сайт втрат '''''Коаліції''''' в ході війни в Афганістані
* [https://web.archive.org/web/20141021003839/http://www.vestnik.mgimo.ru/sites/default/files/vestnik/10/02_2010.pdf Асташин Н.&nbsp;А.&nbsp;Афганистан: разбор негативных сценариев//Вестник МГИМО, №&nbsp;2/2010, с.143-152.]

{{commonscat|War in Afghanistan (2001–14)}}

{{Бібліоінформація}}
{{Війна проти тероризму}}
{{Війни XXI століття}}
{{Аль-Каїда}}

[[Категорія:Війна в Афганістані (2001–2021)]]
[[Категорія:Війни за участю НАТО]]
[[Категорія:Війни Австралії]]
[[Категорія:Війни Афганістану]]
[[Категорія:Війни Великої Британії]]
[[Категорія:Війни Грузії]]
[[Категорія:Війни Данії]]
[[Категорія:Війни Італії]]
[[Категорія:Війни Іспанії]]
[[Категорія:Війни Канади]]
[[Категорія:Війни Німеччини]]
[[Категорія:Війни Нідерландів]]
[[Категорія:Війни Нової Зеландії]]
[[Категорія:Війни Норвегії]]
[[Категорія:Війни Польщі]]
[[Категорія:Війни Румунії]]
[[Категорія:Війни Словаччини]]
[[Категорія:Війни США]]
[[Категорія:Війни Туреччини]]
[[Категорія:Війни Угорщини]]
[[Категорія:Війни Франції]]
[[Категорія:Війни Чехії]]
[[Категорія:Війни XXI століття]]
[[Категорія:Президентство Барака Обами]]
[[Категорія:Громадянська війна в Афганістані]]
[[Категорія:Події 7 жовтня]]
[[Категорія:Жовтень 2001]]
[[Категорія:Події 30 серпня]]
[[Категорія:Серпень 2021]]