Вілфредо Гомес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вілфредо Гомес
Вілфредо Гомес (2011)
Вілфредо Гомес (2011)
Загальна інформація
Повне ім'яВілфредо Гомес Рівера
ГромадянствоПуерто-Рико Пуерто-Рико
Народження29 жовтня 1956(1956-10-29) (68 років)
Хато-Рей, Сан-Хуан
Вагова категоріядруга легша
напівлегка
друга напівлегка
Стійкаортодокс
Зріст165
Розмах рук169
Професіональна кар'єра
Перший бій16 листопада 1974
Останній бій19 липня 1989
Боїв48
Перемог44
Перемог нокаутом42
Поразок3
Нічиїх1
Спортивні медалі
Представник Пуерто-Рико Пуерто-Рико
Чемпіонат світу
Золото Гавана 1974 до 54 кг
Ігри Центральної Америки і Карибського басейну
Золото Санто-Домінго 1974 до 54 кг

Вілфредо Гомес Рівера (англ. Wilfredo Gómez Rivera, 29 жовтня 1956) — пуерториканський професійний боксер, чемпіон світу серед аматорів, чемпіон світу за версією WBC (1977—1983) в другій легшій вазі і (1984) в напівлегкій вазі, а також за версією WBA (1985—1986) в другій напівлегкій вазі.

Його сімнадцять послідовних нокаутів у захисті чемпіонства в другій легшій вазі є рекордом для всіх боксерських дивізіонів.

1995 року був прийнятий до Міжнародної зали боксерської слави.

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

Не маючи і шістнадцяти років, взяв участь в Олімпійських іграх 1972, де був наймолодшим спортсменом у складі збірної Пуерто-Рико. В категорії до 51 кг програв у першому бою Мухаммеду Селіму (Єгипет).

На Іграх Центральної Америки і Карибського басейну 1974 здобув три перемоги і став чемпіоном в категорії до 54 кг.

На чемпіонаті світу 1974 закінчив усі бої достроково і завоював золоту медаль.

Професіональна кар'єра

[ред. | ред. код]

На профірингу дебютував з нічиєї у листопаді 1974 року. Здобувши після цього п'ятнадцять дострокових перемог поспіль, 21 травня 1977 року вийшов на бій проти чемпіона світу WBC в другій легшій вазі Йом Дон Гюн (Південна Корея) і здобув перемогу нокаутом в 12 раунді 15-раундового бою.

Впродовж 1977—1981 років здобув шістнадцять дострокових перемог, тринадцять з яких були захистами звання чемпіона. Серед переможених були ексчемпіон WBC в другій легшій вазі Кобаясі Роял (Японія), майбутній чемпіон WBA в другій легшій вазі Лео Крус (Домініканська Республіка), чемпіон WBC в легшій вазі і майбутній член Міжнародної зали боксерської слави Карлос Сарате (Мексика), Едді Ндукву (Нігерія).

21 серпня 1981 року вийшов на бій проти чемпіона світу WBC в напівлегкій вазі Сальвадора Санчеса (Мексика) і зазнав першої поразки нокаутом у восьмому раунді.

1982 року здобув шість дострокових перемог, у тому числі в чотирьох захистах. Серед переможених були майбутній чемпіон WBC в другій легшій вазі Хуан Меса (Мексика) і майбутній член Міжнародної зали боксерської слави Лупе Пінтор (Мексика).

31 березня 1984 року здобув першу перемогу за очками одностайним рішенням суддів і відібрав звання чемпіона WBC в напівлегкій вазі у співвітчизника Хуана Лапорте. В першому захисті 8 грудня 1984 року вийшов проти Азума Нельсона (Гана) і зазнав другої в кар'єрі поразки нокаутом в одинадцятому раунді.

Вже в наступному поєдинку 19 травня 1985 року здобув перемогу рішенням більшості і відібрав звання чемпіона WBA в другій напівлегкій вазі у Роккі Локриджа (США). Проте втратив титул 24 травня 1986 року в першому ж захисті проти Альфредо Лейна (Панама).

Провівши ще два переможних боя, завершив кар'єру.

Посилання

[ред. | ред. код]