ГЕС-ГАЕС Тумут 3
| ГЕС-ГАЕС Тумут 3 | |
|---|---|
 | |
| 35°36′40″ пд. ш. 148°17′29″ сх. д. / 35.61125° пд. ш. 148.29133333333° сх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Австралія |
| Адмінодиниця | Новий Південний Вельс |
| Стан | діюча |
| Річка | Тумут |
| Каскад | гідровузол Snowy Mountains Scheme |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1972 (ГЕС)), 1973 (ГАЕС) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 1800 (генераторний режим) / 570 (насосний режим) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 151 (генераторний режим) / 155 (насосний режим) м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс, в тому числі оборотні |
| Кількість та марка турбін | 6 Toshiba (генераторний режим) / 3 (насосний режим) |
| Витрата через турбіни | 1133 (генераторний режим) / 297 (насосний режим) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 6 Mitsubishi Electric Co (Melco) |
| Потужність гідроагрегатів | 6х300 (генераторний режим) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам'яно-накидна (Талбінго, Jounama) |
| Висота греблі | 162 (Талбінго), 44 (Jounama) м |
| Довжина греблі | 710 (Талбінго), 518 (Jounama) м |
| Власник | Snowy Hydro Limited |
  ГЕС-ГАЕС Тумут 3 | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС-ГАЕС Тумут 3 — гідроелектростанція на південному сході Австралії. Знаходячись між ГЕС Тумут 2 (вище за течією) та ГЕС Blowering, входить до складу гілки Сноуі-Тумут гідровузла Snowy Mountains Scheme, котра використовує ресурс зі сточищ Мюррею (басейн Великої Австралійської затоки Індійського океану) та Сноуі-Рівер (тече до Бассової протоки). Станом на другу половину 2010-х років найбільша за потужністю гідроелектростанція країни.
Відпрацьована на ГЕС Тумут 2 вода повертається до річки Тумут (ліва притока Маррамбіджі, яка в свою чергу є правою притокою Мюррею), на якій нижче за течією створили велике водосховище Талбінго з площею поверхні 19,36 км2 та об'ємом 921 млн м3. Для цього звели кам'яно-накидну греблю (найбільшу у всьому гідровузлі Snowy Mountains) висотою 162 метри та довжиною 710 метрів, котра потребувала 14,1 млн м3 матеріалу.
Ресурс зі сховища через шість напірних водоводів довжиною по 0,5 км з діаметром 5,6 метра подається до пригреблевого машинного залу. Останній у 1972 році ввели в експлуатацію з шістьома турбінами типу Френсіс потужністю по 250 МВт, які працюють при напорі у 151 метр.
Три з гідроагрегатів мають оборотні турбіни, котрі при сукупній потужності в насосному режимі 570 МВт дозволяють закачувати ресурс назад до сховища Талбінго з підйомом до 155 метрів. При цьому як нижній резервуар використовується сховище Jounama, створене на Тумуті за допомогою кам'яно-накидної греблі висотою 44 метри та довжиною 518 метрів, котра потребувала 0,6 млн м3 матеріалу та утримує 44 млн м3 води. З 2010 року при греблі Jounama працює ГЕС потужністю 14 МВт.
У 2009—2011 роках станція пройшла модернізацію, внаслідок якої потужність кожного агрегату зросла на 50 МВт.[1][2][3][4][5]
- ↑ Water for Peace: Planning and developing water programs (англ.). U.S. Government Printing Office. 1968. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ Dams | Snowy Hydro. www.snowyhydro.com.au (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ Power Stations | Snowy Hydro. www.snowyhydro.com.au (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ DOE Global Energy Storage Database. www.energystorageexchange.org. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ Tumut-3 Pumped Storage Hydroelectric Power Plant Australia - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 26 вересня 2018.