Велика Австралійська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика Австралійська затока на південь від рівнини Налларбор. Фото НАСА

Вели́ка Австралі́йська зато́ка — затока Індійського океану біля південного узбережжя Австралії, між півостровом Ейр і мисом Пейслі. Довжина побережжя становить 1160 км. Для берегової лінії Великої Австралійської затоки характерні берегові скелі (до 60 м у висоту), піщані пляжі та скалисті тераси. В бухту Уілсон впадає річка Денмарк. Води затоки не багаті на представників флори і фауни. Затока була вперше досліджена європейцями у 1627 році, коли голандський мореплавець Тіссен пропливав біля західних кордонів затоки. Пізніше берегова лінія була детально нанесена на карту англійським дослідником Метью Фліндерсом у 1802 році, під час його подорожі навколо Австралії.

Основні дані[ред.ред. код]

Велика Австралійська затока. Фото 2002 року

Площа 484 тис. км².

Глибина затоки до 5080 м.

Зручних бухт немає.

Найбільший порт — Аделаїда.

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки лежить в субтропічному кліматичному поясі[1]. У зимові місяці переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою погодою; в літні — помірні з дощовою вітряною погодою. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. На північному узбережжі, через вплив континенту, досить жарка зима й прохолодне літо[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

Література[ред.ред. код]