Велика Австралійська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика Австралійська затока
англ. Great Australian Bight
Great Australian Bight Marine Park.jpg

Велика Австралійська затока. Фото 2002 року.
33°00′ пд. ш. 130°00′ сх. д. / 33.000° пд. ш. 130.000° сх. д. / -33.000; 130.000Координати: 33°00′ пд. ш. 130°00′ сх. д. / 33.000° пд. ш. 130.000° сх. д. / -33.000; 130.000
Океан Індійський океан
Прибережні країни Австралія Австралія
Регіон Австралія
Площа 484 000 км²
Довжина берегової лінії 1 160 км км
Максимальна глибина 5 080 м
Впадаючі річки Денмарк
Міста та поселення Аделаїда
ідентифікатори та зовнішні посилання
P3006/Marine Regions Geographic ID 4276
У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
CMNS: Велика Австралійська затока на Вікісховищі

Вели́ка Австралі́йська зато́ка (англ. Great Australian Bight) — затока Індійського океану біля південного узбережжя Австралії. Затока утворилася близько 50 мільйонів років тому, коли Гондвана розпалася і Антарктида відокремилася від Австралії[1][2].

Опис[ред.ред. код]

Довжина узбережжя становить 1160 км. Для берегової лінії Великої Австралійської затоки характерні берегові скелі (до 60 м заввишки), піщані пляжі та скелясті тераси. В бухту Уілсон впадає річка Денмарк. У східній частині затоки в сушу глибоко вдаються затоки Спенсер і Сент-Вінсент[3].

Рівнина Налларбор, яка лежить на північ від берегової лінії затоки, є колишнім морським дном, піднятим під час міоцену. Складена з вапняку, вона дуже плоска і має посушливий клімат, який характеризується мінімальною кількістю атмосферних опадів і високими літніми температурами. Рівнина не має поверхневого стоку, але має розвинену підземну карстову дренажну систему. На північ від Нулларбора лежить Велика пустеля Вікторія, яка має поверхневу систему стоку, але всі ії тимчасові річки закінчуються в численних невеликих солоних озерах. Відсутність поверхневого стоку і поживних речовин на березі призводить до того, що навіть відносно мілководні ділянки Великої австралійської затоки, як правило, мають низький вміст поживних речовин і є оліготрофними, на відміну від багатьох інших континентальних шельфів. Цим обумовлена ​​бідність флори і фауни вод затоки.

Європейці вперше дослідили затоку 1627 року, коли голландський мореплавець Франсуа Тіссен пропливав західним краєм затоки. Згодом берегову лінію затоки детально нанесла на карту англійська експедиція Метью Фліндерса у 1802 році, яка здійснила подорож навколо Австралії.

Межі Великої Австралійської затоки (червона лінія — межі затоки згідно з визначенням Міжнародної гідрографічної організації, зелена лінія — згідно з визначенням Австралійської гідрографічної служби).
Велика Австралійська затока на південь від рівнини Налларбор. Фото НАСА

Межі[ред.ред. код]

Межі Великої Австралійської затоки різняться в різних джерелах.

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Великої Австралійської затоки у такий спосіб:[4]

Австралійська гідрографічна служба визначає затоку меншої площі — від мису Пейслі (Західна Австралія) до мису Карно (півостров Ейр, Південна Австралія), які розташовані на відстані 1 160 км один від одного.

Основні дані[ред.ред. код]

Площа 484 тис. км².

Глибина затоки до 5080 м.

Припливи до 3,6 м.

Зручних бухт немає.

Найбільший порт — Аделаїда.

Острови: архіпелаг Решерш (острови Саут-Іст та інші) на заході затоки, архіпелаг Ньютс, острів Сент-Франсіс, острови Інвестігейтор (острів Фліндерс та інші) — на сході. За даними Міжнародної картографічної організації найбільшим островом затоки є острів Кенгуру, але австралійська гідрографічна служба не включає острів до складу затоки.

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки лежить в субтропічному кліматичному поясі[5]. У зимові місяці переважають тропічні повітряні маси, які зумовлюють ясну тиху теплу (або спекотну) погоду; в літні — помірні повітряні маси, які формують прохолодну дощову вітряну погоду. Наявні значні сезонні коливання температури повітря і кількості атмосферних опадів. На північному узбережжі, де відчутний вплив континенту, доволі спекотна зима й прохолодне літо[6].

Господарське значення[ред.ред. код]

Протягом багатьох років в водах затоки проводився лов риби (в основному австралійського тунця), вівся китобійний промисел і видобуток молюсків.

Дослідження в області нафти і газу були проведені в районі Великої Австралійської затоки у кінці 1960-х років[7]. Цілий ряд нафтових компаній, включаючи BP і Chevron, представили свої проекти щодо подальшого дослідження затоки. Ці пропозиції полягали в бурінні розвідувальних свердловин в південній частині затоки починаючи з 2017 року. 11 жовтня 2016 року BP відмовилася від своїх планів щодо буріння свердловин.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Australia in time and space
  2. Dispersal of Gondwanaland
  3. За даними Міжнародної гідрографічної організації, Австралійська гідрографічна служба не включає ці затоки до складу Великої Австралійської затоки
  4. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 6 February 2010. 
  5. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  6. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  7. Petroleum Exploration in the Great Australian Bight / Government of South Australia

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]