Координати: 69°18′55″ пн. ш. 20°21′29″ сх. д. / 69.31533° пн. ш. 20.35819° сх. д. / 69.31533; 20.35819
Очікує на перевірку

ГЕС Скіботн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Скіботн
69°18′55″ пн. ш. 20°21′29″ сх. д. / 69.31533° пн. ш. 20.35819° сх. д. / 69.31533; 20.35819
КраїнаНорвегія Норвегія
АдмінодиницяStorfjord kommune – Omasvuona suohkan – Omasvuonon kuntad[1][2]
Стандіюча
Річкаресурс зі сточища Skibotnvassdraget
В експлуатації з1980[1]
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1979
Основні характеристики
Установлена потужність70  МВт
Середнє річне виробництво341  млн кВт·год
Тип ГЕСдериваційна
Розрахований напір440  м
Характеристики обладнання
Тип турбінФренсіс
Кількість та марка турбін1
Витрата через турбіни18,5  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів1
Потужність гідроагрегатів1х72  МВт
ВласникTroms Kraft Produksjon AS
ОператорTroms Kraft Produksjon ASd[2]
ГЕС Скіботн. Карта розташування: Норвегія
ГЕС Скіботн
ГЕС Скіботн
Мапа
Мапа

ГЕС Скіботн – гідроелектростанція на півночі Норвегії за 65 км на південний схід від Тромсе. Використовує ресурс зі сточища річки Skibotnvassdraget, яка впадає в Стурфіорд (Storfjorden, південне завершення фіорду Лінген).

У межах проєкту на річці Riep'pejåkka (ліва притока Skibotnvassdraget) створили водосховище Rihpojavri, котре має площу поверхні 5,8 км² та корисний об’єм 145,6 млн м³, що забезпечується коливанням між позначками 445 та 486 м НРМ (у тому числі на 24 м за рахунок здреновування нижче природного рівня).[3] За допомогою тунелів загальною довжиною біля 7 км сюди подається додатковий ресурс із:

  • створеного на Skibotnvassdraget сховища Gálggojávri, котре має площу поверхні 3,5 км2 та припустиме коливання рівня між 502,5 та 503 метра НРМ;
  • водозабору на Did'nujåkka, правій притоці Skibotnvassdraget.

Із Rihpojavri по лівобережжю Skibotnvassdraget прокладений головний дериваційний тунель довжиною біля 15 км, сполучений з водозаборами на її притоках Lávkajohka, Norddalselva (і правих допливах останньої Lukkajåkka та bekk fra Davimus Viessugas) і Kvitlielva. Після першого з водозаборів до траси також надходить ресурс, відпрацьований малою ГЕС Lavkajohka (8,7 МВт), котра живиться за рахунок деривації із верхів’я Signaldalelva (так само впадає до Storfjorden).

Основне обладнання станції становить одна турбіна типу Френсіс потужністю 72 МВт, яка використовує напір у 440 м та забезпечує виробництво 341 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода транспортується до Skibotnvassdraget по відвідному тунелю довжиною біля 1,5 км.[4][5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SKIBOTN KRAFTVERKTroms Kraft.
  2. а б NVE's database of hydroelectric power plantsNorwegian Water Resources and Energy Directorate.
  3. Sterkt modifiserte vannforekomster Vedlegg 1, kapittel 4.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2016.
  4. Vannkraftverk - NVE. www.nve.no. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 23 липня 2019.
  5. Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2020.