Перегляд вихідного коду сторінки Громадянське суспільство

'''Громадя́нське суспі́льство''' — суспільство, в основі якого лежить розгалужена мережа незалежних від держави інституцій, об’єднань та організацій, створених самими громадянами для виявлення й здійснення різних громадських ініціатив, задоволення своїх суспільних потреб та обстоювання колективних інтересів [https://esu.com.ua/article-31976 (ЕСУ)]<ref>{{Cite book
|title=Енциклопедія Сучасної України / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк / 
Громадянське суспільство / М. Ю. Рябчук. Т. 6. 
|year=2006
|publisher=Ін-т енцикл. дослідж. НАН України
|location=Київ
|language=українською
|isbn=978-966-02-4457-3 
}}</ref>.

Воно містить у собі сім'ю і приватну сферу, тобто «третій сектор» суспільства паралельно з [[Держава|державою]] та [[бізнес]]ом. Елементами громадянського суспільства є різні об'єднання ([[Професійна спілка|професійні]], творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери [[суспільство|суспільного життя]].

== Історія розвитку ідеї громадянського суспільства ==
Виокремлення і, відповідно, дослідження поняття «громадянське суспільство» було започатковано в епоху [[Платон]]а та [[Аристотель|Аристотеля]] і призвело в подальшому до появи цілісного вчення про [[суспільство]], [[Держава|державу]] та [[Людина розумна|людину]]. Вчені та мислителі епохи [[Відродження]] та [[Нова історія|Нового часу]] приділили значну увагу дослідженню проблем [[громадянство|громадянськості]] та взаємовідносин людини з [[влада|владою]]. Значний внесок у вирішення цих проблем зробили: [[Томас Гоббс|Т. Гоббс]], [[Джон Локк|Дж. Локк]], [[Нікколо Макіавеллі|Н. Макіавеллі]], [[Томас Мор|Т. Мор]], [[Еразм Ротердамський|Е. Ротердамський]], [[Клод Анрі де Сен-Сімон|А. Сен–Сімон]].

[[Томас Гоббс|Т. Гоббс]] писав що, первісне положення людини «за межами громадянського суспільства, яке можна назвати природним станом, не може бути нічим іншим, як війною всіх проти всіх (bellum omnium contra omnes)».<ref>[ Гоббс Т. Избранные произведения: В 2–х т.&nbsp;— М., 1989.&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 280.]</ref>

[[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Г. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Гегель]] звернув увагу на той [[факт]], що природним станом є стан некультурності, [[насильство|насилля]] та [[несправедливість|несправедливості]]. Саме тому, обов'язковим є вступ людей у громадянське суспільство, оскільки лише у ньому правове відношення володіє дійсністю.<ref>[ Гегель Г. В.&nbsp;Ф.&nbsp;Работы разных лет: В 2–х т.&nbsp;— М., 1971. –Т. 2.&nbsp;— С. 51.]</ref>

[[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Гегель]] говорив про громадянське суспільство, визначаючи його як [[Антагонізм|антагоністичне]], яке роздирають протилежні інтереси, «війна всіх проти всіх». Він виділив три основні моменти громадянського суспільства: три прошарки у громадянському суспільстві: a) субстанціальний (до якого належать землероби&nbsp;— [[шляхта (стан)|шляхтичі]] та [[селяни]]);

b) промисловий (фабриканти, [[торговці]], [[ремісник]]и);

c) загальний (до якого належать [[чиновник]]и).

Основна ідея цих двох філософів полягала у визнанні того факту, що «правильна» та «мудра» [[держава]] має бути громадянською, тобто людяною, а не звірячою.

Таке, автоматично призводило до певної ідеалізації держави. Це стало поштовхом для розвитку ідеї про те, що справжнім громадянським суспільством може бути лише антидержавна опозиція. Красномовними прикладами «історичної живучості» цієї ідеї, є, по–перше, ідеї перших [[Утопічний соціалізм|соціалістів–утопістів]] [[Томмазо Кампанелла|Т. Кампанелли]], [[Томас Мор|Т. Мора]], [[Томас Мюнцер|Т. Мюнцера]], які мріяли побудувати ідеальне суспільство з назвою «Місто сонця», ізолювавши його від  злого світу на далекому острові «Утопія»; по–друге, ідеї «комуністичного раю» на землі, що поширилися у 30–40 рр. ХІХ ст.

Представники цієї течії по–різному бачили шляхи реалізації зазначеної мети. Так, виходячи з позицій християнської моралі, В. Вейтлінг пропагував «християнський комунізм». [[Етьєн Кабе|Е. Кабе]] заперечував насильницькі методи, відстоюючи значимість так званого «мирного комунізму». На противагу їм, інші філософи розповсюджували ідеї народного повстання (Т. Дезамі, [[Луї Огюст Бланкі|Л. Бланкі]] та інші).

Ідея розмежування громадянського суспільства і [[Держава|держави]], виникнувши наприкінці [[XVIII століття|XVIII ст.]] в [[Європа|Європі]], у [[XIX століття|ХІХ ст.]] почала активно розроблятися науковцями на теоретичному рівні. Результатом цього стала еволюція сутності поняття «громадянське суспільство». Традиційне застосування цього терміну на позначення мирного політичного устрою, що управляється на основі [[закон]]у (societas civilas), поступилося місцем його застосуванню на позначення окремої інституціональної сфери життя, яка не відповідала існуючим на відповідній стадії [[антропогенез|суспільного розвитку]] інститутам державної влади.

В період з [[1750]]&nbsp;р. по [[1850]]&nbsp;р., зазначене поняття стало предметом [[Наукове дослідження|наукових досліджень]] та [[Обговорення|дискусій]].
 
Проблематика громадянського суспільства, наприкінці [[1980-ті|80–х років XX&nbsp;ст.]] набула змісту «соціалістичного громадянського суспільства». Це відбулося внаслідок розпаду [[Розпад СРСР|Радянського Союзу]] та процесу [[дезінтеграція|дезінтеграції]] колишніх його суб'єктів. За таких умов на [[Громадська організація|громадські організації]] покладалося завдання допомогти «символічно скріпити державу, яка розвалювалася, і забезпечити атомізованих індивідів життєво необхідними послугами». Створювані на той час [[Неурядова організація|неурядові організації]] виконували переважно соціальні та культурні функції, компенсуючи тим самим недостатність державної присутності у цих сферах.

У сучасних поглядах на громадянське суспільство можна виділити такі моменти:

• по-перше, воно характеризується тим, що у ньому є місце як для [[Консерватизм|консервативних]], так і для [[Радикалізм|радикальних сил]], які виступають його необхідними [[компонент]]ами;

• по-друге, відносним соціальним консенсусом за системою базових соціальних цінностей ([[права людини]], [[демократія]], [[плюралізм]], [[правова держава]], [[Верховенство права|верховенство закону]], [[власність]], [[Соціальне забезпечення|соціальна захищеність тощо]]);

• по-третє, діалогом різних [[Політична партія|політичних сил]], спрямованих на підтримку, постійне відновлення, відтворення соціального консенсусу згідно із соціальними умовами, які змінюються.

Одна із задач громадянського суспільства полягає в регулюванні горизонтальних зв'язків, що повинно робитися з позиції доцільності.<ref>[ Риттер М. Политическая сфера как идеал политической культуры // Граждане и власть: Проблемы и подходы / Под ред. Г.&nbsp;М.&nbsp;Михалевой.]</ref>

== Дефініція та характеристика ==
[[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Гегель]] дає таке визначення громадянського суспільства: Громадянське суспільство&nbsp;— це [[система]] [[Соціальний інститут|інститутів]] і відносин, яка знаходиться між [[Сім'я|сім'єю]] і [[Держава|державою]], це сфера задоволення [[потреба|потреб]] [[Індивід (людина)|індивіда]], яка ґрунтується на [[Праця|праці]] і [[Власність|власності]], і містить у собі протиріччя багатства і злиденності {{джерело}}.

Громадянське суспільство&nbsp;— це сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян<ref name="diccom">{{cite web|url=http://dictionary.reference.com/browse/civil+society?r=66|title=Civil society - визначення Civil society на Dictionary.com|work=Dictionary.com|accessdate=9 травня 2016|archive-date=25 грудня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20141225095415/http://dictionary.reference.com/browse/civil+society?r=66}}</ref>. 

Громадянське суспільство&nbsp;— сфера недержавних суспільних інститутів та відносин. Громадянське суспільство&nbsp;— це все те в [[Суспільство|суспільстві]], що не є [[Держава|державою]] та державним.

Громадянське суспільство&nbsp;— це здійснення індивідуальної свободи людини через правові норми і форми суспільної самоорганізації та самоврядування.

Громадянське суспільство&nbsp;— теоретична категорія для аналізу й пояснення явищ реальної дійсності і свідчить, що громадянське суспільство&nbsp;— агреговане поняття, котре позначає специфічну сутність [[Суспільна комунікація|суспільних комунікацій]], [[Соціальний зв'язок|соціальних зв'язків]], [[Соціальний інститут|інститутів]] і [[Цінність|цінностей]]. Головними суб'єктами такого [[Суспільство|суспільства]] є: [[громадянин]] зі своїми [[Громадянські та політичні права|громадянськими правами]] і [[Громадська організація|громадські (неполітичні й недержавні) організації-асоціації]], [[об'єднання]], [[Суспільний рух|рухи]] і громадські інститути.<ref>[Гурицька М.&nbsp;С.&nbsp;Громадянське суспільство: теорія і практика.&nbsp;— Вісник Сев, ДТУ. Вип. 91. Політологія. Зб. Наук., пр..&nbsp;— Севастополь: Вид-во Сев. НТУ, 2008&nbsp;р.&nbsp;— С. 219—222.]</ref>

Громадянське (цивільне) суспільство&nbsp;— це сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих [[Асоціація (суспільство)|асоціацій]], яка захищена необхідними [[закон]]ами від прямого втручання і регламентації з боку [[Держава|держави]] і в якій переважають громадянські цінності.<ref>[<(Alexander J. Bringing Democracy Back In.&nbsp;— Р. 168). ]</ref>

Громадянське суспільство&nbsp;— це сукупність [[суб'єкт]]ів ([[особа]], [[сім'я]], [[Громадське об'єднання|громадські об'єднання]] та [[Політична партія|політичні партії]], [[Трудовий колектив|трудові колективи]] тощо), які не входять у структуру держави і вступають у різноманітні [[суспільні відносини]], в тому числі і з державою, але існують як відносно незалежні суб'єкти для задоволення своїх потреб та інтересів.<ref name="ReferenceA">[Резнік О. Особистість і громадянське суспільство: досвід теоретичного осмислення // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.&nbsp;— 2002. 0 №&nbsp;3.&nbsp;— С. 68-79.]</ref>

Громадянське суспільство&nbsp;— це насамперед сукупність [[Громадянин|громадян]] одного [[Суспільство|суспільства]], одного [[регіон]]у, однієї [[Країна|країни]] чи регіонального об'єднання. У будь-якому разі, на практиці громадянське суспільство не досягається індивідуально, лише [[Спільнота|спільнотою]]. Таку спільноту можна розглядати як утворену на добровільних, [[Волонтерство|волонтерських засадах]] і сукупні особисті зацікавлення громадян формально від імені членів спільноти (організації).

Громадянське суспільство&nbsp;— це середовище стабільного функціонування людини у всіх його проявах, яке ґрунтується на відчутті [[свобода|свободи]] дій, це цілісна суспільна система, організований загал.

Основним показником дієвості громадянського суспільства є гарантоване ним забезпечення [[Права людини|прав і свобод людини]], які визнані як загальнолюдська цінність.

== Аспекти громадянського суспільства ==

• З погляду захисту і реалізації індивідуальних і групових інтересів громадянське суспільство&nbsp;— це система добровільних [[громадська організація|громадських організацій]], засобів формування суспільної думки, тиску на політичну сферу, а також інших міжгрупових і міжособистісних стосунків, які створюють можливості для реалізації членами суспільства своїх інтересів. Тут важливою є здатність людини свідомо і добровільно об'єднуватися із собі подібними, на яку звернув увагу [[Алексіс де Токвіль]].

• З точки зору структури суспільної системи громадянське суспільство&nbsp;— це своєрідний соціальний простір, в якому люди взаємодіють як автономні [[індивід]]и, а, взаємодіючи, утворюють складну, багаторівневу мережу громадянських зв'язків і взаємозалежностей, які і творять власне соціальне життя і власне суспільство, якому не потрібен [[примус]] з боку політичних структур, щоб функціонувати.

• З погляду взаємовідносин з державою громадянське суспільство&nbsp;— це сфера автономного існування, самовияву, самореалізації і самоорганізації індивідів, яка захищена законами від прямого втручання та регламентації з боку [[державна влада|державної влади]]; це сукупність неполітичних, недержавних відносин у суспільстві: [[економічні відносини|економічних]], [[соціальні стосунки|соціальних]], духовних, етнічних, релігійних тощо.

=== Атрибути громадянського суспільства ===

• наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації, наслідком чого є формування сфери громадського (цивільного) життя і [[громадська думка|громадської думки]];

• організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені [[Конституція|конституцією]] та законами;

• незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні;

• зорієнтована на громадські інтереси та публічну [[Політична діяльність|політичну діяльність]], наслідком якої є кооперація та солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва.

Окрім загальних атрибутів, які властиві будь-якому суспільству зріле суспільство характеризується також відносною [[автономія|автономією]] його [[інститут]]ів і організацій, саморегуляцією, складною організацією, відкритістю, [[плюралізм]]ом, високою [[мобільність|мобільністю]] і динамічністю.

=== Ознаки громадянського суспільства ===

• опосередкування [[Потреба|потреби]] та задоволення одиничного за допомогою його праці та за допомогою праці та задоволення потреб усіх останніх, систему потреб;

• дійсність того, що міститься у цьому загальному свободи, захисту власності за допомогою [[правосуддя]];

• піклування про запобігання того, що залишилося в цих системах випадковості, та увага до особливого інтересу як до загального за допомогою [[Правоохоронні органи|правоохоронних органів]] та [[Корпорація|корпорації]].

• розмежування компетенції [[Держава|держави]] і [[Суспільство|суспільства]], незалежність інститутів громадянського суспільства від держави в рамках своєї компетенції;

• [[демократія]] і [[плюралізм]] в політичній сфері;

• [[ринкова економіка]], основу якої складають недержавні підприємства;

• [[середній клас]] як соціальна основа громадянського суспільства;

• [[правова держава]], пріоритет прав і свобод індивіда перед інтересами держави;

• ідеологічний і політичний [[плюралізм]];

• [[свобода слова]] і засобів масової інформації.

=== Умови життєздатності громадянського суспільства ===

• володіння кожним його членом конкретною власністю чи участь його у [[право володіння|володінні власністю]], право використовувати її, розпоряджатися нею на свій розсуд;

• автономія особи, доволі високий рівень її соціального, інтелектуального, психологічного розвитку, її внутрішня свобода і здатність до повної самостійності при активній участі в роботі того чи іншого інституту громадянського суспільства;

• наявність права, яке закріплює та охороняє цю [[автономія|автономію]];

• структурованість суспільства, суспільних відносин, які відображають багатство і різноплановість інтересів представників різних груп та прошарків.

• забезпечення свободи особи та особистої ініціативи;

• відповідальність за наслідки власної дії;

• здатність індивідів до громадського співробітництва заради індивідуальної і спільної вигоди та громадянського [[мир]]у.

== Рівні сформованості громадянського суспільства ==

• абсолютне громадянське суспільство&nbsp;— як вища [[ціль]] і [[ступінь]] [[антропогенез|суспільного розвитку]];

• відносне громадянське суспільство&nbsp;— як потенційно можливе в рамках існуючого рівня розвитку виробничих сил, як ідеальна модель, де є умови для задоволення певної системи потреб і специфічних історичних інтересів [[населення]];

• реальне громадянське суспільство&nbsp;— як конкретно-історична форма його існування в одній окремо визначеній [[країна|країні]].
Слід також зазначити, що громадянське суспільство утворюють лише вільні та [[принцип рівності|рівні]] [[індивід]]и та створені ними добровільні асоціації, зорієнтовані на громадські справи, а також вільна преса як засіб комунікації та самовираження.

== Принципи ==

• економічний і політичний плюралізм,

• особиста свобода,

• публічність і загальна проінформованість,

• справедливість і суворе дотримання законів.<ref name="ReferenceA"/>

• верховенство права в усіх сферах суспільного життя; відповідальність перед законом як державних органів, так і громадських організацій та громадян;

• підзаконність державної влади, обмеженість сфери її діяльності, невтручання держави у справи громадянського суспільства;

• охорона державою невід'ємних [[Природні права людини|природних прав людини]] та [[Громадянські та політичні права|громадянських свобод]], що з них випливають; визнання пріоритетності прав та інтересів особи, непорушності її честі та гідності, гарантування умов для їх захисту;

• рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом;

• взаємна відповідальність держави і особи, правова відповідальність офіційних [[особа|осіб]] за дії, які вони чинять від імені [[Держава|держави]];

• поділ влади на [[Законодавча влада|законодавчу]], [[Виконавча влада|виконавчу]] і [[Судова влада|судову]], їх взаємна урівноваженість і відкритість;

• незалежність [[суд]]ів та [[Суддя|суддів]], наявність ефективної системи захисту;

• наявність ефективних форм контролю за дотриманням [[закон]]ів та інших нормативно-[[юридичний акт|юридичних актів]].<ref name="ReferenceB">["Політологія. Друге видання, перероблене та доповнене" за науковою редакцією А. Колодій, К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003]</ref>

== Інститути громадянського суспільства ==
''Біла книга урядування [[європейський союз|ЄС]]'' дає таке визначення: «ГС об'єднує переважно організації самоутворені або утворені під керівництвом, організації неурядові, професійні асоціації, харитативні, ініціативні, організації, які заохочують до соціально активного життя на рівні району і міста, часом з внеском місцевої церкви і її громади».

Приклади інституцій громадянського суспільства:

* [[Третій сектор|недержавна організація]] ({{lang-en|NGO}})
* [[приватна добровільна організація]] ({{lang-en|PVO}})
* [[народна воля|народна організація]]
* [[громада]]
* Посередницька організація волонтерів та позабюджетні
* [[громадська фундація]]
* клуби місцевої громади
* [[профспілка]]
* об'єднання громадян за культурною, статевою і релігійною ознаками
* [[харитативна організація]]
* соціальні або спортивні клуби
* [[кооператив]]
* [[природоохоронна організація]]
* професійна асоціація
* [[академія]]
* приватний бізнес
* правничі інституції
* організації споживачів
* [[засоби масової інформації]]
* [[добровільна дружина]]
* релігійні організації
* клуби за інтересами
Чи всі з наведених організацій є складовою громадянського суспільства є питанням [[дискусія|дискусійним]]. Наприклад [[Неера Чандок]], науковець з Індії, вважає, що лише критично налаштовані до уряду організації можуть вважатися інституціями ГС. Але в суспільствах, які розвиваються, нових [[демократія]]х, будь-яка організація, що може позитивно для суспільства впливати на [[уряд]] може розглядатися, як складова ГС, що зароджується.

== Функції громадянського суспільства ==

• самоорганізація громадського механізму для виконання суспільних прав;

• противага владним структурам, головного заборона проти можливих спроб [[узурпація|узурпації]] влади;

• засіб соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та орієнтує їх на «суспільно корисні справи»;

== Роль політичних партій ==

[[Політична партія|Політичні партії]] як невід'ємна частина громадянського суспільства безпосередньо впливають на [[Державна політика|державну політику]] та відіграють провідну роль у формуванні [[Політична культура|політичної культури]] [[Громадянин|громадян]]. Саме через партії виражається [[свобода|воля]] різних верств населення в [[органи публічної влади|органах влади]], досягається
відповідальність [[Уряд|урядових структур]] перед [[народ]]ом. Головна риса, яка відрізняє політичні партії від інших організацій,&nbsp;— це прагнення до заміщення державних [[посада|посад]] своїми представниками.

Як будь-який феномен має позитивні та негативні [[аспект]]и, так і феномен громадянського суспільства має негативні та позитивні аспекти.

Наприклад, відомо багато прикладів [[країна|країн]] з сильним та дієвим громадянським суспільством, де слабкість політичних партій ставить під загрозу систему в цілому як таку.

[[Сполучені Штати Америки|Американський]] дослідник [[Айвен Догерті]] в своїй статі «Демократія поза балансом. Громадянське суспільство не може змінити політичні партії», яка була опублікована в часописі «Парламент» №&nbsp;5 від 2001 року наводить наступні приклади, коли в країні, де політичні партії на порядок менше розвинуті, ніж саме громадянське суспільство.

У [[Бангладеш]], незважаючи на велику кількість [[Лобізм|лобістських]] та правозахисних громадських організацій, триває політична криза, що призводить до злидарювання країни та її громадян. Здається, що на шляху від воєнної [[диктатура|диктатури]] до всенародно обраної влади окремі політичні лідери мало чого навчились. Провідні політичні сили [[Бангладеш]], зі свого боку, зробили чимало для посилення політичної кризи. Вплив багатьох політичних лідерів спрямовується переважно на вузько партійні цілі, а громадянське суспільство безпорадно залишається обабіч цих цілей. Крім того, тенденційні спроби роз'єднання громадянського суспільства вказують на реальну загрозу, яку об'єднане та незалежне громадянське суспільство становить для тих, хто намагається підірвати чи зруйнувати [[Демократія|демократію]]. Без проведення політичних [[реформа|реформ]] та створення більш відкритої та прозорої [[Парламентська система|парламентської системи]] доля демократії та [[добробут]] народу [[Бангладеш]] залишатимуться під загрозою.

[[Північна Ірландія]] є ще одним прикладом того, як добре розвинуте та фінансово забезпечене громадянське суспільство не спромоглося заповнити вакуум, що з'явився внаслідок політичного застою. Десятиріччями [[провінція|провінцію]] [[Ольстер]] виснажували внутрішні конфлікти, її суспільство вирізняли гірка розрізненість та зменшення ролі всенародно обраних політиків. Традиційні повноваження місцевої влади виконувались [[громадська організація|громадськими організаціями]] через комітети «куангос»&nbsp;— утворення, які зазвичай відносять до непідвідомчих громадських органів (NDPB). Ці органи складаються з призначених [[Посадова особа|посадових осіб]] та за рахунок громадського фінансування здійснюють свої повноваження в [[громада]]х по всій [[Провінція (територія)|провінції]]. В той час, коли політичні лідери намагалися подолати непоборне на перший погляд секторальне розрізнення, а [[Верховенство права|принцип верховенства права]] поступився насиллю та [[тероризм]]у, прогрес був можливий лише за умови досягнення [[компроміс]]у із врахуванням відмінних прагнень, як національних, так і юніоністських політичних сил. Ці компроміси були досягнуті шляхом переговорів політичних лідерів та за підтримки громадянського суспільства. Не може бути сумнівів у тому, що роль громадянського суспільства була визначальним складником [[консенсус]]у, але без залучення [[Політична партія|політичних партій]] його досягнення було б неможливим. Остаточна домовленість про [[самоврядування]] (Страсна П'ятниця 1998 року) шляхом розподілу влади була схвалена майже 70 відсотками [[електорат]]у на [[Белфастська угода|референдумі]] та включала участь громадянського суспільства у формі «громадського форуму», який діятиме як дорадча структура з соціальних, економічних та культурних питань.

Отже, у всіх подібних прикладах по всьому світу&nbsp;— у [[Чилі]] та на [[Філіппіни|Філіппінах]] у [[1980-ті|1980-тих]] та в [[Індонезія|Індонезії]] та [[Сербія|Сербії]] в [[1990-ті|1990-тих]] роках&nbsp;— об'єднані та взаємодоповнюючі зусилля [[Політична партія|політичних партій]] та громадянського суспільства відновили [[Демократія|демократію]] для багатьох громадян. В більшості випадків здається, що набагато легше та зручніше для міжнародної спільноти надавати підтримку та заохочувати громадянське суспільство із обмеженою взаємодією з політичними партіями. Проте, тоді як будь-який перехід до демократії вимагає мобілізації громадської думки, так само необхідне її інституціональне оформлення. Первісна мобілізація може бути скерована громадянським суспільством, але лише політичні партії можуть встановити необхідні інституціональні рамки.

== Методологія дослідження ==

Методи дослідження громадянського суспільства можна поділити на такі групи:

• загальнологічні: [[аналіз]], [[синтез]], [[абстрагування]], [[узагальнення]], [[індукція]], [[дедукція]], теоретичне моделювання;

• теоретичні: думковий (віртуальний) експеримент, математична формалізація, [[аксіоматичний метод]], гіпотетичний перехід від [[абстракція|абстрактності]] до конкретності;

• соціологічні: вивчення документів ([[контент-аналіз]]), [[анкетування]], інтерв'ю, експертне опитування, [[спостереження]], вивчення соціальних настанов, соціально-політичний експеримент;

• соціально-психологічні: вивчення документів ([[контент-аналіз]]), когнітивне картування, соціометричне опитування, [[тестування]], шкалування, [[спостереження]], соціально-психологічний експеримент;

• порівняльно-історичні: історичного опису, конкретно-історичного аналізу, порівняльний, періодизації, хронологічний ретроспективний;

• емпіричні (експлікативні): практичний експеримент, аналіз статистичного матеріалу, [[контент-аналіз]], івент-аналіз, конкретне моделювання;

• системно-функціональні: системний метод, [[декомпозиція]], композиція, інституціональний та функціональний методи, структурно-функціональний аналіз;

• прогностичні: висновки за [[аналогія|аналогією]], метод простої [[екстраполяція|екстраполяції]], дельфійський метод, метод побудови сценаріїв, аналіз [[детермінант]] і змінних, спектральний аналіз, комп'ютерна симуляція;

== Громадянське суспільство як особливим чином структурована сфера соціуму ==
Цей підхід дозволяє виділити три відносно самостійні [[елемент]]и даного соціального [[феномен]]у і відповідно три рівні [[дослідження]].

Перший рівень має своїм предметом дослідження фактичну наявність інститутів і [[структура|структур]] громадянського суспільства у всіх сферах життя. В [[Соціологія|соціології]] для даного дослідження використовують переважно статистичний метод.

Другий рівень безпосередньо концентрує увагу на аналізі процесів функціонування, зв'язків і взаємодії різних елементів і структур громадянського суспільства. Для нього характерним є поєднання кількісних та якісних методів дослідження.

Третій рівень, на якому предметом дослідження стають [[громадянство|громадяни]] того чи іншого співтовариства. Тут особливого значення набувають якісні методи [[Соціологічне дослідження|соціологічного дослідження]].

При аналізі [[Суспільство|суспільств]], які почали здійснювати демократичні перетворення, найвагомішим пунктом дослідження є перший рівень, на відміну від суспільств з демократичною системою, де наявність фізичних елементів громадянського суспільства є безсумнівною, і вектор дослідження зміщений у напрямку вивчення особистісного рівня.

В період переходу від [[Тоталітаризм|тоталітарного]] ([[Адміністративно-командна система|командно-адміністративного]]) до громадського стану суспільства виникає безліч [[конфлікт]]ів між існуючими та новими (в якісному та кількісному аспекті) [[Соціальний інститут|соціальними інститутами]]. Зміни ці впливають на уже наявну консервативну систему цінностей, що поглиблює ці [[конфлікт]]и. Вихід із цієї ситуації&nbsp;— поступові [[цивілізація|цивілізовані]] зміни в суспільстві.

Слід зазначити, що існують помітні відмінності між громадянським суспільством, яке перебуває у становленні, і уже сформованим. У деяких формах такого інституціоналізованого суспільства також можливе повторне виникнення рухів та ініціативних груп, що ставлять собі за мету нове [[радикалізм|радикальне]] руйнування інституцій.

Для формування основних інститутів громадянського суспільства необхідно, щоб були сприятливі умови. Їх забезпечує саме [[суспільство]] через [[держава|державу]] і всупереч їй. Через державу&nbsp;— прийняттям необхідних [[закон]]ів, формуванням демократичних структур, суворим дотриманням державою загальноприйнятих демократичних [[норма|норм]] і [[процедура|процедур]]. Всупереч державі&nbsp;— утворення у рамках [[Конституція|Конституції]] противаги у вигляді незалежних суспільних організацій і [[засоби масової інформації|засобів масової інформації]], функціонуванням масових демократичних [[Суспільний рух|суспільних рухів]].

== Співвідношення громадянського суспільства з державою ==

Відносини і взаємовплив громадянського суспільства і держави є визначальним у забезпеченні демократичного розвитку країни. З одного боку, відстоюючи матеріальну та духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової [[юридичні гарантії|гарантії]] такої [[незалежність|незалежності]], захисту приватних і [[суспільні відносини|суспільних інтересів людей]], громадянське суспільство активно сприяє процесам демократизації держави, набуття нею [[ознака|ознак]] [[правова держава|правової держави]].З іншого боку, громадянське суспільство саме залежить від держави і не може набути розвинених форм в умовах [[Тиранія|політичного насильства та тиранії]]. Тому зворотний зв'язок у стосунках громадянського суспільства і держави повинен обов'язково діяти.

Рівновага між громадянським суспільством і державою є найважливішим фактором стабільного демократичного розвитку, а її порушення веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості і політичного безсилля [[народ]]у.

Без правової держави немає громадянського суспільства і без громадянського суспільства немає [[Правова держава|правової держави]].

== Правова держава ==

'''Правову державу''' можна визначити як таку форму організації і діяльності публічно-політичної влади, яка функціонує згідно з принципом [[Верховенство права|верховенства права]], за якої діють усталені [[норма права|правові норми]], встановлені у порядку, що визначений [[Конституція|Основним законом країни]], гарантуються [[Права людини|права і свободи людини]], владні структури не втручаються у сферу громадянського суспільства. Правова держава&nbsp;— це держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів та посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Цінність [[Правова держава|правової держави]] полягає в утвердженні принципу [[Суверенітет|суверенітету народу]], визнанні його джерелом будь-якої влади, в гарантованості прав і свобод особи, підпорядкованості державних структур правовим нормам. Ідея панування закону в житті народу, суспільства, держави має давні [[традиція|традиції]]. Ще [[Платон]] писав, що він бачить близьку загибель тієї держави, де [[закон]] не має сили і перебуває під владою. Подібну думку висвітлював і [[Аристотель]]: там, де відсутня влада закону, зазначав мислитель, немає сенсу говорити про будь-яку форму державного устрою. Адже в такому суспільстві панує або хаос і [[анархія]], або свавілля володаря-[[деспот]]а. Ідеї правової держави пізніше були розвинуті передовими представниками західноєвропейської політичної думки XVII—XIX століть ([[Джон Локк|Дж. Локком]], [[Шарль Луї де Монтеск'є|Ш.-Л. Монтеск'є]], [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Г. В.-Ф. Гегелем]]).

[[Філософія|Філософська основа]] правової держави була сформульована [[Кант]]ом, який розглядав державу як об'єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам. Обстоюючи принцип взаємної відповідальності держави і громадян за дотримання законів, філософ стверджував, що кожний громадянин повинен мати так саму можливість примусити володаря до точного і безумовного виконання закону, як і володар&nbsp;— громадянина.

Формування правової держави є загальносвітовою тенденцією. Воно вимагає послідовного втілення в практику державного врядування низки важливих принципів.

Певне коло науковців виділяють такі принципи правової держави:

• [[верховенство права]] в усіх сферах суспільного життя; відповідальність перед законом як державних органів, так і громадських організацій та громадян;

• підзаконність державної влади, обмеженість сфери її діяльності, невтручання держави у справи громадянського суспільства;

• охорона державою невід'ємних природних прав людини та громадянських свобод, що з них випливають; визнання пріоритетності прав та інтересів особи, непорушності її честі та гідності, гарантування умов для їх захисту;

• рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом;

• взаємна відповідальність [[Держава|держави]] і [[Особа|особи]], правова відповідальність офіційних осіб за дії, які вони чинять від імені держави;

• поділ влади на [[Законодавча влада|законодавчу]], [[Виконавча влада|виконавчу]] і [[Судова влада|судову]], їх взаємна урівноваженість і відкритість;

• [[незалежність]] [[суд]]ів і [[Суддя|суддів]], наявність ефективної системи захисту.Невід'ємним атрибутом правової держави є верховенство правових законів, тобто демократичних законів, в яких виражені інтереси і потреби всіх суб'єктів суспільних відносин, в яких оптимально збалансовані права і законні інтереси як громадянина, так і держави.

[[Розподіл державної влади|Принцип поділу влади]] вимагає, щоб кожна з гілок влади займала чітко визначене місце у загальній системі державно-організованої влади і виконувала тільки їй властиві повноваження.

Правова держава&nbsp;— [[держава]], в якій панує [[верховенство права]], де діяльність усіх її органів і [[посадова особа|посадових осіб]] здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Правову державу не можна проголосити. Правова держава повинна скластися як результат економічних, політичних реформ, правових інтересів, реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою, особою.

Для правової держави характерні різні принципи правової поведінки громадян і державної влади: громадянам дозволено все, що не заборонено законом, а владним структурам, навпаки, дозволяється лише те, що прямо передбачено законом. Це означає, що за вільними і формально рівними між собою громадянами визнається право вступати у відносини, керуючись лише власною волею, а не чиїмось дозволами, утворювати інститути громадянського суспільства. Проте такий стан речей вимагає від громадян високого рівня [[Правова культура|правової культури]], усвідомлення не тільки своїх прав, але і обов'язків, поважання прав і свобод інших громадян.

Для максимального задоволення [[Потреба|потреб людини]] з одночасною повагою до її особистості, дотриманням прав і свобод та національної самобутності поки що найефективнішим винаходом є гуманістична правова держава. До такої правової держави, тобто до такої, де реально панує [[право]], треба відштовхуватися не від [[закон]]у, а від громадянського суспільства, сучасне розуміння якого склалося паралельно з удосконаленням уявлень про демократичну правову державу. Така держава закріплює [[законодавство]]м принципи громадянського суспільства, тобто відображає в юридичному плані його основні засади.

Гуманістична правова держава повинна бути зацікавлена в тому, щоб кожний член суспільства вибрав свідомо для себе найбільш розумний та оптимальний спосіб спілкування з навколишнім середовищем, зі співгромадянами, [[Державна влада|владою]]. Цей вибір допомагають йому зробити суспільні інститути, [[засоби масової інформації]]. Громадянське суспільство, взаємодіючи з правовою державою, змушене не лише створити сприятливі умови для розвитку кожної особистості, але й бере на себе завдання залучити її до активної співпраці, надати імпульси до розвитку потреб (а отже і попиту) та розгалуження сфери інтересів, які реалізовуються в межах закону і ставлять відповідні вимоги до нього, тобто наповнює сам процес реалізації мети та завдань даного утворення.

Також слід зазначити, що окрім зазначених властивостей гуманістичної правової держави, необхідно наголосити ще і на таких моментах, як:

• регулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено [[закон]]ом, а державним органам тільки те, що прямо дозволено законом;

• взаємна відповідальність особи і держави; відповідальність держави перед особою та громадянським суспільством за свою діяльність;

• ефективна організація контролю та нагляду зі сторони громадянського суспільства за здійсненням [[закон]]ів та режиму законності.

[[Демократія]] та статус правової держави пов'язані між собою нерозривно. Демократичні правові держави процвітають, якщо про це піклуються громадяни, якщо вони готові використати свободу для плідної праці на благо суспільства, якщо обрана влада звітує за свої дії, якщо життя суспільства ґрунтується на засадах [[компроміс]]у та [[Толерантність|толерантності]]. Демократичне суспільство&nbsp;— це, насамперед, внутрішньо збалансоване і правозаконне суспільство. У цьому випадку [[суспільство]] віддає перевагу законності, що пов'язана не з силою влади, а з силою влади правового закону. В цьому випадку суспільство схильне до демократично облаштованої суспільної дисципліни та правопорядку як право упорядкованості. Він і справді обмежує свободу членів суспільства, але якщо це обмеження здійснюється в рамках [[закон]]у і є однаковим для всіх, рівним, то складається ситуація «суспільного договору», що проявляється у системі взаємно взятих зобов'язань. Заради спільного блага кожний згідний добровільно віддавати частину своєї свободи. Побудова демократично сильної правової держави&nbsp;— це відповідь на питання, що треба збудувати і куди треба іти. Ю. Шемшученко зазначає, що демократично сильна держава&nbsp;— це, по-перше, сильні всі гілки влади, які здійснюють свої функції не тільки за принципом розподілу, а й взаємодії влад, а, по-друге,&nbsp;— це держава, заснована на диктатурі особи, а не на диктатурі закону. Формування правової держави потребує переоцінки взаємовідносин держави в політичній системі з особистістю та громадянським суспільством. Правова держава з гуманістичним наповненням&nbsp;— це практичний інструмент [[Захист честі, гідності і ділової репутації|забезпечення і захисту здоров'я, честі, гідності]], свободи особистості, засіб боротьби з [[Бюрократія|бюрократією]], форма реалізації [[самоуправління]] і [[народовладдя]].

== Громадянське суспільство в Україні ==
[[Файл:Atlas Weekend Festival Kyiv 2018 17.jpg|міні|Інсталяція з визначенням поняття]]
В Україні до '''інститутів громадянського суспільства''' відносять:<ref>{{Закон|996-2010-п|Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 03.11.2010 № 996}}</ref>

# [[Громадська організація|громадські організації]],
# релігійні організації,
# благодійні організації,
# професійні спілки,
# об'єднання професійних спілок,
# творчі спілки,
# [[Асоціація (суспільство)|асоціації]],
# організації роботодавців,
# недержавні засоби масової інформації,
# інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства України

[[Інститути громадянського суспільства]] досить часто позначають таким терміном як «громадськість», але ототожнювати їх не варто, оскільки громадськість є більш ширшим терміном, ніж термін «інститути громадянського суспільства»<ref>{{Cite book|title=Вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів: проблеми конституційної теорії та практики: Монографія|last=Нестерович В.Ф.|first=|year=2014|publisher=РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка|location=Луганськ|pages=38-40 (736 с)|language=|isbn=}}</ref>.
=== Сучасний стан та тенденції ===

Згідно з міжнародними оцінками, громадянське суспільство в [[Україна|Україні]] залишається неконсолідованим та значно відстає у своєму розвитку від громадянського суспільства [[Європа|європейських країн]] в цілому та постсоціалістичних країн [[Центральна Європа|Центральної]] та [[Східна Європа|Східної Європи]] зокрема.

Поряд із внутрішніми факторами, як то низький рівень громадянської активності та організаційної спроможності організацій громадянського суспільства, зовнішнім обмеженням для розвитку громадянського суспільства є недостатньо сприятливе законодавче середовище.

[[Україна]] на законодавчому рівні визнала важливість утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави. Саме таку норму містить Закон України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України», ухвалений у [[2010]] році.

[[Україна]] має ряд міжнародних зобов'язань щодо забезпечення права на [[Свобода об'єднань|свободу об'єднання]], свободу мирних зібрань та доступу до інформації й інші як основи розвитку громадянського суспільства.

=== Основні законодавчі перешкоди діяльності громадських та благодійних організацій в Україні ===
Право бути засновниками як [[Громадська організація|громадських]], так і [[Благодійна організація|благодійних організацій]] надано [[законодавство]]м виключно [[Фізична особа|фізичним особам]]. Відсутність у [[Юридична особа|юридичних]] осіб права створювати [[Громадська організація|громадські організації]] значно гальмує розвиток неприбуткових представницьких бізнесових асоціацій, які в розвинених демократичних державах є вагомим сегментом громадянського суспільства.

Територія діяльності [[Громадська організація|громадських]] та [[Благодійна організація|благодійних організацій]] обмежена на законодавчому рівні існуванням територіальних статусів. Наявність територіального статусу фактично означає, що громадська організація не може проводити заходи або приймати у члени осіб, що мешкають поза місцевістю, де зареєстрована організація.

У реєстрації Об'єднання [[громадянин|об'єднанню громадян]] може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для [[реєстрація|реєстрації]] об'єднання, суперечать вимогам [[Законодавство|законодавства]]. Це дає можливість органами легалізації надто широко тлумачити підстави для відмов.

Додатково блокує громадську активність передбачена [[кодекс|Кодексом України]] про адміністративні правопорушення [[адміністративна відповідальність]] за керівництво [[об'єднання громадян|об'єднанням громадян]], яке не легалізоване у встановленому законом порядку або якому відмовлено у легалізації, та участь у такому об'єднанні.

=== Вимоги до [[законодавство|законодавства]] для розвитку громадянського суспільства які слід реалізувати в Україні ===

* прості процедури реєстрації організацій громадянського суспільства;
* [[податок|податкові]] стимули для діяльності організацій громадянського суспільства та їх підтримки з боку індивідуальних та корпоративних донорів;
* правові можливості забезпечити існування організації через її [[господарська діяльність|господарську діяльність]];
* прозорі процедури державної [[фінанси|фінансової]] підтримки громадських організацій;
* правові гарантії вільного доступу організацій громадянського суспільства до надання [[соціальні послуги|соціальних послуг]] за рахунок [[бюджет]]них коштів;
* процедури залучення організацій громадянського суспільства до формування та реалізації [[державна політика|державної політики]].

=== Статистичні дані ===
Так, в [[Україна|Україні]] на 10 тис. населення зареєстровано лише 14 громадських організацій. В той же час, в [[Угорщина|Угорщині]] на 10 тис. населення діють 46 організацій, у [[Хорватія|Хорватії]]&nbsp;— 85, а в [[Естонія|Естонії]]&nbsp;— 201. Частка громадських організацій у [[ВВП]] [[Україна|України]] становить 0,24&nbsp;%4, тоді як у [[Росія|Росії]] цей показник дорівнює 0,5&nbsp;%5, у [[Бельгія|Бельгії]]&nbsp;— 5&nbsp;%, у [[Канада|Канаді]]&nbsp;— 7,9&nbsp;%.

[[Благодійність|Благодійна діяльність]] в Україні має відносно низький рівень розвитку. Наприклад, станом на [[2010]] рік [[Україна]] посідала лише 150 місце у світовому рейтингу [[Благодійність|благодійності]] серед 153 держав і, відповідно, останнє місце з 26 держав у [[регіон]]і Центральної та Східної Європи.

За даними Всесвітньої служби Геллапа, у [[2010]] році 5&nbsp;% українців надавали благодійні пожертви, 19&nbsp;% українців допомагали незнайомим людям&nbsp;— менше допомагали лише мешканці [[Мадагаскар]]у і [[Камбоджа|Камбоджі]].<ref>[Правові умови розвитку громадянського суспільства в Україні. Що потрібно зробити? / М.&nbsp;В.&nbsp;Лациба, А.&nbsp;О.&nbsp;Красносільська [та ін.]; Укр. незалеж.центр політ. дослідж.&nbsp;— К.: Агентство «Україна», 2011.&nbsp;— 132 с.]</ref>

=== Енциклопедія «Громадянське суспільство в Україні» ===
У 2017 році на безкоштовній платформі [[ФЕНДОМ]] почала роботу [[вікі]]-енциклопедія «Громадянське суспільство в Україні», http://uk.prostir.wikia.com, на якому кожен може створювати та редагувати сторінки про громадських діячів, інституції, проєкти, події, публікації. Станом на 10 січня 2019 в цій енциклопедії створено 718 статей, 1918 сторінок, зроблено 6260 редагувань, завантажено 334 файли<ref name="n1">{{cite web | url = http://uk.prostir.wikia.com/wiki/Головна_сторінка | title = Вікі Енциклопедія громадянського суспільства в Україні | publisher = FANDOM powered by Wikia | author =  | date =  | accessdate = 2019-01-10 | language =  | archive-date = 30 березня 2019 | archive-url = https://web.archive.org/web/20190330143348/http://uk.prostir.wikia.com/wiki/Головна_сторінка }}</ref>.

== Див. також ==
{{Вікіцитати1}}
* [[Інститут громадянського суспільства]]
*[[Громадськість]]
*[[Громадська експертиза]]
*[[Громадська рада]]
*[[Консультативно-дорадчий орган]]
* [[ҐОНҐО]]
* [[Закон України «Про громадські об'єднання»]]
* [[Громадське об'єднання]]
* [[Res publica]]
* [[Відкрите суспільство]]
* [[Аналітичні центри України]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* Анікін В. Державна етнополітика та формування громадянського суспільства / В. Анікін // [[Політичний менеджмент (журнал)|Політичний менеджмент]]: наук. журнал / голов. ред. Ю.&nbsp;Ж.&nbsp;Шайгородський &nbsp;— 2004&nbsp;— №&nbsp;5 (8)&nbsp;— с. 63-70.
* Аристотель Политика // Сочинения в четырех томах.&nbsp;— М.: Мысль, 1983&nbsp;— Т. 4&nbsp;— с. 375—642.
* Барков В.&nbsp;Ю.&nbsp;Соціально-політичне становлення громадянського суспільства в Україні: Автореферат дис. … д-ра політичних наук / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.&nbsp;М.&nbsp;Корецького .&nbsp;— К., 1999.&nbsp;— 38 с.
* Берк Е. Релігія і громадянське суспільство / Пер. з англ. // Кон-серватизм. Антологія.– К.:Смолоскип, 1998.&nbsp;— С. 143—153.
* Бойчук М.&nbsp;А.&nbsp; Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії / М.&nbsp;А.&nbsp;Бойчук&nbsp;— К: Атлант ЮЕмСі, 2007.
* [http://www.bazaluk.com/scientific-library/book/211.html Буряк В. В. «Глобальное гражданское общество и сетевые революции». / Виктор Буряк.&nbsp;— Симферополь: ДИАЙПИ, 2011.&nbsp;— 152 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160308000644/http://bazaluk.com/scientific-library/book/211.html |date=8 березня 2016 }}
* [http://pdp.org.ua/images/stories/materials/Vlada_i_Susp_Dialog_Gromad_Rady.pdf Влада і суспільство: діалог через громадські ради: монографія / Шайгородський Ю. Ж., Андрійчук Т. С., Дідух А. Я. та ін.; за заг. ред. Шайгородського Ю. Ж.&nbsp;— К., 2011.&nbsp;— 148 с.]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* Воронов І.&nbsp;О.&nbsp;Виклик «Левіафану»: еволюція і перспективи громадянського суспільства/І.&nbsp;О.&nbsp;Воронов.&nbsp;— К. : Генеза, 2007.&nbsp;— 398 с.
* Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство/Переклад з німецької А. Онишко; редактор М. Прихода.&nbsp;— Львів: Літопис, 2000&nbsp;— 317 с.
* Громадянське суспільство в Україні / Редактори-упорядники: Н. Демчук, Л. Кудіна.&nbsp;— К. : Молодіжна альтернатива, 2004.&nbsp;— 57 с.
* Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку/за заг. ред. Ф.&nbsp;М.&nbsp;Рудич.&nbsp;— К. : Парламентське вид-во, 2006&nbsp;— 412 с.
* Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / В.&nbsp;Ф.&nbsp;Сіренко, В.&nbsp;І.&nbsp;Тимошенко, Т.&nbsp;І.&nbsp;Ковальчук та ін.; НАН України, Ін-т держави і права ім.. В.&nbsp;М.&nbsp;Корецького.&nbsp;— К.: Логос, 1997.&nbsp;— 124 с.
* Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центрально-східноєвропейський досвід: Збірник наукових праць / За ред. А. Карася; Львівський національний університет. Філос. фак.&nbsp;— Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 1999.&nbsp;— 384 с.
* Дашо Т.&nbsp;Ю.&nbsp;Загальна характеристика поняття «громадянське суспільство» / Т.&nbsp;Ю.&nbsp;Дашо // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць / Львівський державний університет внутрішніх справ.&nbsp;— Львів, 2006.&nbsp;— С. 49-58.
* Джин Л. Коэн Гражданское общество и политическая теория. Перевод с английского/Джин Л. Коэн, Эндрю Арато&nbsp;— М. : Изд-во «Весь мир», 2003&nbsp;— 784 с.
* Догерті Айвен. [[Демократія]] поза балансом. Громадянське суспільство не може змінити [[політтична партія|політичні партії]] / Айвен Догерті // Часопис Парламент.&nbsp;— 2001&nbsp;— №&nbsp;5.
* Журавко А.&nbsp;В.&nbsp;Движение инвалидов в гражданском обществе / А.&nbsp;В.&nbsp;Журавко&nbsp;— К. : Інститут стратегічної політики, 2006.&nbsp;— 134 с.
* Зеленько Г.&nbsp;І.&nbsp;Політична «матриця» громадянського суспільства (досвід країн Вишеградської групи та України) / Г.&nbsp;І.&nbsp;Зеленько; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса.&nbsp;— К. : Знання України, 2007.&nbsp;— 335 с.
* Калініченко М. Влада громадянського суспільства / М. Калініченко&nbsp;— Суми: Університетська книга, 2006.&nbsp;— 174 с.
* Карась А. Ф. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. Монографія. Київ-Львів, 2003. - 520 с.
* Кириченко С.&nbsp;О.&nbsp; Громадянське суспільство і правова [[держава]]: поняття та зміст/С.&nbsp;О.&nbsp;Кириченко.&nbsp;— К. : Логос, 1999.&nbsp;— 47 с.
* Кін Джон. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення / Олександр Гриценко (пер.з англ.).&nbsp;— К. : К. І. С., 2000.&nbsp;— 191 с.
* Колодій А.&nbsp;Ф.&nbsp;Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) / А.&nbsp;Ф.&nbsp;Колодій // Електронний незалежний культурологічний часопис «Ї».&nbsp;— 2001.&nbsp;— №&nbsp;21&nbsp;— С. 23-42.
* [http://tyzhden.ua/Society/46147  Кондратенко Ігор. Громадянське суспільство та його вороги // Тиждень.ua, 2012.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120531113007/http://tyzhden.ua/Society/46147 |date=31 травня 2012 }}
* Кресіна І. Громадянське суспільство: відокремити зерно від полови / О. Полішарова, І. Кресіна // [[Віче (журнал)|Віче]].&nbsp;— 2002&nbsp;— №&nbsp;4&nbsp;— С. 23-27.
* Кульчицький С. В. [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gromadyanske_suspilstvo Громадянське суспільство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170202040234/http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Gromadyanske_suspilstvo |date=2 лютого 2017 }} // {{ЕІУ|2|215}}
* Левенець Ю.&nbsp;А.&nbsp;Держава у просторі громадянського суспільства / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / Ю.&nbsp;А.&nbsp;Левенець&nbsp;— К. : Освітня книга, 2006.&nbsp;— 272 с.
* Литвин В. Громадянське суспільство: міфи і реальність // Дзеркало тижня. −2002.&nbsp;— 26 січ.
* Локк Дж. Два трактата о правлении // Сочинения в 3-х томах.&nbsp;— М. : Мысль, 1988&nbsp;— Т. 3.&nbsp;— 668 с.
* Макарова І. Співвідношення категорій «громадянське суспільство», «правова держава», «влада» в процесі демократизації владно-суспільних відносин / І. Макарова // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць; Дніпропетровський регіональний інститут державного управління; НАДУ.&nbsp;— Дніпропетровськ, 2005.&nbsp;— Вип. 2.&nbsp;— С. 73-80.
* [[Парламентаризм]] і громадянське суспільство в Україні. Матеріали громадських слухань.&nbsp;— Х. : Майдан, 2005.
* Пасько Я.&nbsp;І.&nbsp;Соціальна держава і громадянське суспільство: співпраця versus протистояння: монографія / Я.&nbsp;І.&nbsp;Пасько.&nbsp;— К. : ПАРАПАН, 2008.
* Патей-Братасюк М. Громадянське суспільство: сутність, генеза, ідеї, особливості становлення в умовах сучасної України / М. Патей-Братасюк, Т. Довгунь&nbsp;— Тернопіль: Мандрівець, 1999.
* [[Політична система]] і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: монографія / за ред. А.&nbsp;І.&nbsp;Кудряченка.&nbsp;— К. : НІСД, 2007.&nbsp;— 396 с.
* [http://izbornyk.org.ua/polpost/pp.htm Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В. Полохало (керівник авт. колективу); Заг. ред-ція.: Є. Бистрицький, В. Полохало, С. Макеєв, О. Дергачов.&nbsp;— К. : Політична думка, 1995.&nbsp;— 368 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130425155753/http://izbornyk.org.ua/polpost/pp.htm |date=25 квітня 2013 }}
* Роль та місце правової держави у формуванні та розвитку громадянського суспільства: зб. матеріалів круглого столу (3 квіт. 2007&nbsp;р.) / М-во праці та соц. політики України, Черніг. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, Каф. історії та теорії держави і права, конституц. права та адм. права; за ред. Козинець О. Г.&nbsp;— Чернігів: Чернігівські обереги, 2007.&nbsp;— 75 с.
* Рябчук М. Ю. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=31976 Громадянське суспільство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170202015914/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=31976 |date=2 лютого 2017 }} // {{ЕСУ}}
* Сенюшкіна Т. Громадянське суспільство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.160 ISBN 978-966-611-818-2.
* Ситник П.&nbsp;К.&nbsp;Громадянське суспільство і держава: особливості їх взаємодії / П.&nbsp;К.&nbsp;Ситник // Національна безпека України / Корпорація Медіа-Трейдінг.&nbsp;— Київ, 2004.&nbsp;— №&nbsp;1/2.&nbsp;— С. 50-53.
* Скригонюк М.&nbsp;І.&nbsp;Плебсологія та громадянське суспільство / М.&nbsp;І.&nbsp;Скригонюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— Вип. 63/64&nbsp;— С. 26-32.
* Фергюсон А. Опыт истории гражданского общества / Пер. с англ. И.&nbsp;И.&nbsp;Мюрберг; Под ред. М.&nbsp;А.&nbsp;Абрамова.&nbsp;— М. : РОССПЭН, 2000.&nbsp;— 389 с.
* Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях: Моногр. / А. Карась; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка.&nbsp;— К.; Л., 2003.&nbsp;— 520 c.&nbsp;— Бібліогр.: с. 488—504.
* Цвих В.&nbsp;Ф.&nbsp;Профспілки в громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика: монографія /В.&nbsp;Ф.&nbsp;Цвих.&nbsp;— К. : ВПУ Київський університет, 2002&nbsp;— 376 с.
* Череміскіна Н. Воєнна організація держави і громадянське суспільство: співіснування при становленні демократії / Н. Череміскіна // Политические исследования ПОЛИС: Научный и культурно-просветительский журнал / Некоммерческое партнёрство Редакция журн. ПОЛИС; Ин-т сравнительной политологии РАН и др.&nbsp;— М., 2002.&nbsp;— №&nbsp;5.&nbsp;— С.151-159.
* Чувардинський О. Історична рефлексія поняття «громадянське суспільство» та його філософська еволюція / О. Чувардинський // [[Політичний менеджмент (журнал)|Політичний менеджмент]]: наук. журнал / голов. ред. Ю.&nbsp;Ж.&nbsp;Шайгородський &nbsp;&nbsp;— 2006&nbsp;— №&nbsp; 3 (18)&nbsp;— С. 69-75.
* [[Шайгородський Юрій Жанович|Шайгородський Ю.]] Громадянське суспільство в Україні: чинники й особливості формування / Ю. Шайгородський // Сучасна українська політика.&nbsp;— К. : Центр соціальних комунікацій, 2013.&nbsp;— Вип. №&nbsp;28.&nbsp;— С. 323—334.
* [[Шайгородський Юрій Жанович|Шайгородський Ю.]] Громадянське суспільство у пошуках нових смислів і практик / Ю. Шайгородський // Вісник Харківського національного університету імені В.&nbsp;Н.&nbsp;Каразіна №&nbsp;1111, серія «Питання політології».&nbsp;— Випуск 26.&nbsp;— 2014.&nbsp;— С. 22–28.
* [[Шайгородський Юрій Жанович|Шайгородський Ю.]] Взаємодія політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства в Україні // Трансформація політичних інститутів України: проблеми теорії і практики / Авт. колектив: М.&nbsp;І.&nbsp;Михальченко (керівник) та ін.&nbsp;— К. : ІПіЕНД ім. І.&nbsp;Ф.&nbsp;Кураса НАН України, 2016.&nbsp;— С. 92–122.
* [[Щедрова Галина Петрівна|Щедрова Г.&nbsp;П.]]&nbsp;Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян / Г.&nbsp;П.&nbsp;Щедрова.&nbsp;— К. : ВІПОЛ, 1994&nbsp;— 112 с.
* Якубовський О.&nbsp;П.&nbsp;[[Державна влада]] і громадянське суспільство: система взаємодії /О.&nbsp;П.&nbsp;Якубовський, Т.&nbsp;О.&nbsp;Бутирська; Національна академія державного управління при [[Президент України|Президентові України]], Одеський регіональний інститут державного управління&nbsp;— Одеса, 2004.&nbsp;— 196 с.
* [http://commons.com.ua/dilan-rajli-mi-nazivayemo-shhos-grom/ Ділан Райлі: «Ми називаємо щось „громадянським суспільством“, коли воно нам подобається, а як ні&nbsp;— то шукаємо якусь іншу назву»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161021211445/http://commons.com.ua/dilan-rajli-mi-nazivayemo-shhos-grom/ |date=21 жовтня 2016 }} // [[Спільне (журнал)|Спільне]].&nbsp;— 20.12.2013
* ''Мороз Н. О.'' [http://mdu.edu.ua/wp-content/uploads/Moroz-1.pdf Становлення громадянського суспільства незалежної України (1991 – 2010 рр.).] – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 історія України – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського, Міністерство освіти і науки України, Миколаїв, 2018.

== Посилання ==
* {{cite web | url = http://uk.prostir.wikia.com | title = Вікі Енциклопедія громадянського суспільства в Україні | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = }}
* Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.&nbsp;М.&nbsp;Герасіна, В.&nbsp;Л.&nbsp;Погрібна, І.&nbsp;О.&nbsp;Поліщук та ін. За ред. М.&nbsp;П.&nbsp;Требіна.&nbsp;— Х. : Право, 2015
* [http://leksika.com.ua/12570712/legal/gromadyanske_suspilstvo Громадянське суспільство] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160826212653/http://leksika.com.ua/12570712/legal/gromadyanske_suspilstvo |date=26 серпня 2016 }} //{{Юридична енциклопедія|1|646}}
* {{ЄСФ1|частина =Громадянське суспільство|сторінки =318-322}} 
* https://web.archive.org/web/20120131081122/http://publicsociety.com.ua/

{{ВП-портали|Соціологія|Філософія|Право}}

{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Громадянське суспільство}}
[[Категорія:Суспільство]]
[[Категорія:Громадянське суспільство|*]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]