Джон Блуен
| Джон Блуен | |
|---|---|
| фр. John Blouin | |
| Місце народження | Thetford Minesd[1] |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Канада |
| Професія | режисер |
| IMDb | ID 4287767 |
Джон Блуен (фр. John Blouin) — канадський франкомовний режисер-документаліст з Квебеку. У 2013 році його фільм «Кіноплівка» отримав спеціальну згадку журі міжнародного конкурсу короткометражного кіно на фестивалі документального кіно «Visions du Réel[en]» (Швейцарія)[2].
Лауреат премії Ради літератури і мистецтв Квебеку[en] (2020)[3][4].
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
До кінематографу Джон Блуен залучився під час навчання за спеціальністю «література і семіотика», коли працював також кіномеханіком. Ця робота сприяла створенню проєкту «Кабіна обскура». Це була своєрідна кінематографічна жива вистава, у якій поєднувалися плівка 35-16 мм, HD-проєкція, тіні, музика і флеш-ефекти. До проєкту приєдналося багато митців. З цим проєктом Джон Блуен виступав на багатьох фестивалях та в багатьох містах, від Монреаля до Пекіна.[5]
У 2019 році увійшов до складу журі 48-го фестивалю незалежного кіно «Festival du nouveau cinéma» (Монреаль)[6].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Поцілунок Лоре (2010)
- Зміна (2011)
- Кіноплівка (2012)
- Vaillancourt (2019)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Musée des beaux-arts du Canada Bibliothèque et archives Artists in Canada
- ↑ 2013 Awards, Visions du Réel. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ John Blouin reçoit le Prix du CALQ — Artiste de l'année en Chaudière-Appalaches. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ John Blouin est l’artiste de l’année en Chaudière-Appalaches. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ John Blouin. Biographie [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ Nos invités — Festival du nouveau cinéma, 2019. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 30 березня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.docudays.org.ua/2014/movies/docukorotko2014/kinoplivka/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Josianne Desloges. John Blouin: capter l’émerveillement d'un géant [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Le Soleil, 29 novembre 2019 (фр.)
- Claudia Fortier. «Vaillancourt: regarde si c'est beau», un documentaire de John Blouin [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.] // Courrier Frontenac, 1 mai 2019 (фр.)
|
Це незавершена стаття про кінематограф. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |