Перегляд вихідного коду сторінки Друкарство

{{Otheruses|Друкарство (журнал)}}
{{Otheruses|3D-друк}}

{{unibox}}'''Друка́рство'''&nbsp;— принцип одержання відбитків [[письмо]]вих [[знак]]ів за допомогою [[тиснення]].

Отримані таким чином роботи можна використовувати у великих кількостях&nbsp;— що і стало суттю друкарства. До цього [[винахід|винаходу]], на створення та відтворенням [[рукопис]]них документів і [[книга|книг]] мали [[монополія|монополію]] лише невелика кількість фахівців (особливо освічені [[ченці]] [[монастир]]ях). Здійснюється при контакті друкарської форми із задруковуваною поверхнею за рахунок перенесення барвника ([[Фарба|фарби]]) з першої на другу. Застосовується як для [[тиражування]], так і для отримання одиничних художніх творів.

Друкарня і саме друкарство дали змогу вперше масово поширювати [[знання]] та [[інформація|інформацію]], [[новини]] та [[мислення|думки]], вільні від контролю з боку церкви і [[держава|держави]]. Згодом саме інформація, почерпнута із видрукованих засобів супроводжувала чи спричиняла масові соціальні потрясіння&nbsp;— тобто ставала однією з рушійних сил людства (епохи [[Відродження]] і епохи [[Просвітництво|Просвітництва]], і відігравала важливу роль у становленні [[середній клас|середнього класу]]. Відтак друкарство розглядають як головний чинник соціального та культурного впливу на історичні процеси людства.

Друк може здійснюватися практично на будь-які тверді поверхні. Поширеними матеріалами для друку є [[папір]], [[картон]], [[тканина]], [[метал]], [[скло]], [[пластмаси]] та [[полімери]], [[камінь]].

== Історія друкарства ==
{{main|Розповсюдження друку}}

Зачатки друкарства відомі вже в [[стародавній Єгипет|Стародавньому Єгипті]] і державах [[Межиріччя]], де за тисячі років до Різдва Христа вироблялися [[печатка|печатки]] з [[ієрогліф]]ічними знаками (пізніше у вавилоняни та персів знаходять схожі відтиски). В ті ж часи і на сході материка, в давньому Китаї, теж зароджувалися схожі процеси, які перетворилися в перші [[друкарські верстати]], а відтак і перші [[друкарня|друкарні]]. А через десять століть [[Йоганн Гутенберг]] запровадив чимало новацій у друкарстві в Європі.

За носій тексту правили спеціально оброблені шкіри тварин&nbsp;— [[пергамент]] або прототип паперу&nbsp;— папіруси (найдавніші єгипетські папіруси відносяться до XXV&nbsp;ст. до нашої ери). На початку [[XI століття|ХІ століття]] у [[Китай|Китаї]] почали друкуватися книги із використанням пересувних літер, виконаних із глини або дерева. У [[XIV століття|XIV столітті]] у [[Корея|Кореї]] почали застосовуватися для друку рухомі металічні літери. Практично з самого початку у рукописах й «поліграфії» використовувалися декілька кольорів<ref>{{Cite book|title=Алгоритмы телекоммуникационных сетей. В 3-х частях. Часть 1.|автор=Семенов&nbsp;Ю.&nbsp;А.|year=|publisher=|location=|pages=|мова=ru|isbn=}}</ref>.

Спочатку записана інформація мала вигляд сувоїв. Пізніше вони почали сполучатися, і такі блоки листів стали називати кодексами. Відомі стародавні бібліотеки відносяться до [[2-ге тисячоліття до н. е.|2]]–[[3-тє тисячоліття до н. е.|3]]-го тисячоліття до н.е., і створювалися вони зусиллями [[переписник]]ів. Переписник часто «виправляв» незрозумілі йому місця, вносячи суб'єктивні спотворення. Іноді такі спотворення уводилися свідомо на користь політичних, ідеологічних або релігійних поглядів.

=== Книгодрукування у Китаї ===
У [[Китай|Китаї]] з VI–VIII ст. способом [[ксилографія|ксилографії]] (різьблення по дереву) виготовлялися цілі сторінки текстів. Пізніше китаєць [[Бі Шен]] у 1041–1049 роках використовував рухомі розбірні літери для друку з допомогою матриць і пуансонів. Вперше набірний друк з використанням дерев'яних літер було винайдено у Китаї, автор винаходу&nbsp;— [[Ван Чжень]] (1290—1333&nbsp;рр.).

=== Книгодрукування у Європі ===
Книгодрукування у Європі з'явилося у середині XV&nbsp;ст. у Німеччині завдяки зусиллям [[Йоганн Гутенберг|Йоганна Гутенберга]] (літери з глини). До 30 вересня 1452 року перші невеликі книжечки друкував голландець {{не перекладено|Лауренс Йансзон Костер|Лауренс Костер|en|Laurens Janszoon Coster}} і деякі інші майстри. Люди писали на глиняних пластинках, які потім обпалювалися на сонці.

=== Книгодрукування у Німеччині ===
[[30 вересня]] [[1452]] року в друкарні [[Йоганн Гутенберг|Йоганна Ґутенберґа]] вийшла в світ перша в Європі велика друкована книга&nbsp;— [[Біблія Гутенберга|Біблія]]. До того майстер друкував лише пробні маленькі книжечки на кшталт підручників, та саме Ґутенберґ поставив друкарство на промислову базу. За першим разом було надруковано 180 примірників Біблії, з яких дотепер залишилося тільки 48. Приймаючи до уваги рівень освіти населення у Європі, тираж був немалий. Саме відтоді починається епоха «Зрілого Відродження», бо рукописні «[[Божественна комедія]]» [[Данте Аліг'єрі|Данте]], сонети [[Петрарка Франческо|Петрарки]], «[[Декамерон]]» [[Джованні Боккаччо|Бокаччо]] ще не мали сили зрушити духовну культуру [[Західна Європа|Західної Європи]]. А от після появи друкованої Біблії до масового читача дійшли не тільки релігійні видання, а і твори багатьох античних та тогочасних авторів.

=== Світська книжка ===
До кінця століття в Європі існувало вже близько тисячі друкарень у 246 містах, які випустили близько 40 тис. видань тиражем 12&nbsp;млн примірників. Таке масове читання книжок стимулювало розвиток філософської думки, і на початку XVI століття вже з'являються твори, які були визначальними для розвитку європейської культури і науки&nbsp;— «[[Похвала глупоті]]» [[Еразм Ротердамський|Еразма Ротердамського]] (1509), «Дзеркало для очей» (1511) і «Листи до знаменитих людей» (1514) [[Йоганн Рейхлін|Йоганна Рейхліна]], «Листи до темних людей» [[Ульріх фон Гуттен|Ульріха фон Гутенна]] (1515), «Золота книга» про острів Утопію [[Томас Мор|Томаса Мора]] (1516), «Гаргантюа і Пантагрюель» [[Франсуа Рабле]] (1532—1564), книги [[Джироламо Кардано]] з медицини і математики (1536—1545), книги з фізики і математики [[Нікколо Тарталья|Нікколо Тартальї]] (1557), мистецтвознавчі трактати [[Бенвенуто Челліні]] (1540—1570&nbsp;рр.). Без друкарства була би неможливою [[Реформація]]. Тези [[Лютер Мартін|Мартіна Лютера]] тільки тому були підтримані широкими верствами суспільства, що були роздруковані масовим тиражем. Велике значення для розвитку науки мав вихід книги [[Миколай Коперник|Миколая Коперника]] «[[Про обертання небесних сфер]]» (1543), яка було опублікована накладом у 1&nbsp;000 примірників. Всупереч поширеній думці, книга Коперника зацікавила католицьку церкву, яка після нових розрахунків, складених на основі теорії [[Коперник]]а, провела [[Григоріанський календар|реформу календаря]]. Лише 1616 року, на домагання єзуїтів священна конгрегація ухвалила: книгу Коперника тимчасово затримати «аж до її виправлення». Але процес вже пішов&nbsp;— ще до свого спалення [[Джордано Бруно]] опублікував велику книгу «Бенкет на попелі» (1584), а [[Галілео Галілей]]&nbsp;— «Зоряний вісник» (1609). А далі розкуті думки [[Гуго Гроцій|Гуго Гроція]], [[Френсіс Бекон|Френсіса Бекона]], [[Томмазо Кампанелла|Томмазо Кампанелли]], [[Томас Гоббс|Томаса Гобса]], [[Джон Лок|Джона Локка]], [[Бенедикт Спіноза|Баруха Спінози]] формували суспільну свідомість цілої Європи, готуючи її до епохи [[Просвітництво|Просвітництва]]. Попит на книги стимулював видавницьку діяльність як джерело прибутку. Першу видавничу компанію заснувала родина [[Мінуції (рід)|Мануціїв]] у [[Італія|Італії]], яка існувала у XVI&nbsp;ст. Дещо пізніше у [[Франція|Франції]] добре ілюстровані книжки видавав [[Плантеп]]. Відоме німецьке видавництво [[Фрідріх Арнольд Брокгауз|Брокгауза]] було засноване 1805.

=== Друкарство у технологічну епоху ===
З [[XIX століття]] почалося удосконалювання типографських машин.

Німець [[Фрідріх Кеніг|Ф. Кеніг]] у 1811–14 роках побудував першу швидкісну друкарську машину, а американці Р.&nbsp;Хое (1856) і У.&nbsp;Буллок (1863) винайшли ротаційний верстат. Пізніше з'являється [[лінотип]]&nbsp;— машина яка відливає цілі набірні рядки (винахідник&nbsp;— німець О.&nbsp;Моргенталер), а на початку XX ст.&nbsp;— [[офсетний друк]], [[ксерографія]] і&nbsp;т.&nbsp;д.

=== Друкарство у слов'ян ===
У 1468 році у [[Пльзень|Пльзені]] (Західна Чехія) виходить «Хроніка Троянська», видана не латинською, а рідною мовою, в 1491 році у Кракові&nbsp;— тодішній столиці Польщі&nbsp;— «Осьмогласник». Це перша з книг, які [[Швайпольт Фіоль]] почав друкувати [[кирилиця|кирилицею]], що, як відомо, дала початок абеткам України, Білорусі, Сербії, Болгарії і почасти Румунії ([[Валахія]], [[Молдова]]).

У фондах старовинних книг [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національної бібліотеки України]] можна побачити примірник «[[Октоїх|Осьмогласника]]» (1494), випущений першим південнослов'янським [[друкар]]ем ієромонахом Макарієм у Чорногорії, що поклало початок південнослов'янським і молдово-румунським кирилівським [[видання]]м.

Слов'янські книги першим друкувати почав німець Швайпольт Фіоль (бл.1460&nbsp;— після 1526) у [[Краків|Кракові]]. Його книги були відомі в Україні ще у 20-х роках XVII століття. А в [[Східна Європа|Східній Європі]] першим слов'янським друкарем був білорус [[Франциск Скорина]], який працював у Вільні з 1525 року, а до того у Празі.

=== Друкарство в Україні ===
{{main|Друкарство в Україні}}

У період протистояння між католиками і православними, коли основна маса населення, тогочасної України, сповідувала [[православ'я|православну віру]], а польські магнати насаджували [[католицизм]] і виникла потреба у друкованій та рукописній книжці. Саме в той час виникають [[братство|братства]], які, отримуючи підтримку константинопольських [[патріарх]]ів та [[ієрарх]]ів [[Православна церква|православної церкви]] на [[ставропігія|ставропігію]], скористалися можливістю самостійно вести свої справи. Тож у борні за віру та паству постало тогочасне українське друкарство, а люди, які були першими друкарями, відігравали важливу роль у суспільно-політичному житті краю.

Уже з кінця [[XV століття]] на території [[Королівство Польське|Королівства Польського]] і [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] виникли друкарні, які діяли у [[Краків|Кракові]], [[Вільнюс|Вільні]], [[Несвіж]]і. У них було надруковано і перші [[кирилиця|кириличні]] книги [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янською мовою]].

==== Поява друкарень на теренах України ====
Перші друковані книги староукраїнською мовою видав [[Швайпольт Фіоль]] у своїй друкарні в Кракові («[[Осьмогласник]]» (1491) з дереворитом «Розп'яття», «[[Часословець]]» (1491), [[Тріодь|«Тріодь пістну»]] (не датована) і [[Тріодь|«Тріодь цвітну»]] (1491))&nbsp;— яскраві взірці книжок для церковного ужитку. Як і «[[Псалтырь (Франциск Скорина)|Псалтырь]]» [[Франциск Скорина|Франциска Скорини]], видрукований [[1517]] році у Празі&nbsp;— посібник для шкільних потреб, так й інші церковно-світські книги проникали на терени України та переписувалися від руки в численних копіях.

А в межах [[Україна|України]] появу першої друкарні причисляють львівському братству, коли у 1460 році львівський міщанин [[Дропан Степан]] подарував свою друкарню львівському [[Монастир святого Онуфрія (Львів)|Онуфріївському монастирю]]. Це перша з відомих згадок про друкарство в Україні і Львові зокрема ''(уявний портрет першодрукаря Степана Драпана у майстерні створений сьогодні в рамках проєкту «Українці у світі»)'', хоча і значної лепти в розвій друкарства ця подія не дала.

Натомість, уже інша, друкарня заснована у 1573 році [[Іван Федоров|Іваном Федорови́чем]] у [[Львів|Львові]]&nbsp;— стала фундаментом для всього книговидавництва на теренах східної Європи. Вигнаний з [[Москва|Москви]] дяк Федорович, пригрітий гетьманом Ходкевичем у Заблудові, налаштував плідну співпрацю з [[львівське братство|львівським братством]] і видрукував у Львові книгу «[[Апостол (книга)|Книгу діянь і послань апостольських]]», або «Апостол» ''(за сучасним найменуванням)''.

Суттєвим поштовхом в друкарстві, в межах сучасної України, став 1572 рік, коли [[польський сейм]] дав змогу дітям українських [[міщани|міщан]], [[магнат]]ів, [[поміщик]]ів навчатися [[українська мова|українською мовою]], тож для цього потрібні були [[підручник]]и, виданням яких і почали активно опікуватися братства. Видрукований Іваном Федоровим 15 червня [[1578]] року [[Буквар (книга Федоровича)|«Буквар»]] в [[Острог|Острозі]]&nbsp;— перша книжка нелітургійного та нецерковного характеру, яка містила просвітницькі тексти [[староболгарська мова|староболгарською мовою]], [[азбука|азбуки]] [[грецька азбука|грецькі]], [[Церковнослов'янська кирилична абетка|церковнослов'янські]].

Пізніше почали діяти [[Острозька друкарня]], [[Києво-Печерська друкарня]] та інші. Зокрема в українському [[Берестя|Бересті]] існувала друкарня вже в 60-х роках [[XVI століття]].

Львівське і [[Успенське братство]], [[Острозька академія]] та [[Острозька друкарня|друкарня]] стали центрами з яких почалися книгодрукування і просвітницька робота на теренах України і дали поштовх народженню інших друкарень. А фундамент друкарства на українських землях заклали перші друкарі, меценати та просвітителі: Швайпольт Фіоль, [[Юрій Дрогобич]], Франциск Скорина, [[Симон Путний]], [[Василь Тяпинський]], [[гетьман]]а Великого князівства Литовського [[Григорій Ходкевич]] (зі своєю друкарнею в [[Заблудів|Заблудові]]), [[князь]] [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтин Острозький]] і, звісно, Іван Федоров.

==== Друкарні ====
[[Файл:Скульптурна група «Друкарі». Скульптор Анатолій Галян.jpg|міні|300пкс|[[Анатолій Галян]]. Скульптурна група «Друкарі», Львів.]]
Пізніше найвідомішими українськими друкарнями стали Львівська братська (заснована 1573), [[Острозька друкарня|Острозька]] (1560), Києво-Печерська (1606), Почаївська (1618) та інші. З 1805 лідерство переходить до Харківської університетської друкарні, яка за перші 25 років надрукувала близько 300 книг. Пізніше до видавничої справи долучилися відомі українські культурні діячі. [[Пантелеймон Куліш|П. Куліш]] у 1860–62 роках видав 39 випусків «Сільської бібліотеки», а [[Іван Франко|І. Франко]] видав серію книг «Літературно-наукової бібліотеки». Видавничою діяльністю у Львові займалися «[[Народний дім]]», «[[Ставропігійський інститут]]», [[Галицько-Руська матиця|«Галицько-руська матиця»]]. У Наддніпрянській Україні наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX ст. у Києві відомими видавцями були І.&nbsp;Самоненко, Л.&nbsp;Ідзиковський, О.&nbsp;Череповський, в Одесі&nbsp;— Ю.&nbsp;Фесенко. Також треба відзначити єврея Якова Оренштайна, який на власні гроші заснував на початку XX століття у [[Коломия|Коломиї]], а пізніше у [[Берлін]]і видавництво «[[Українська Накладня|Українська накладня]]». Видавництво публікувало ілюстровані твори українських класиків та тогочасних письменників, шкільні підручники, літературу для дітей та юнацтва. За популяризацію української книги Оренштайн, доля якого залишилася невідомою після 1939 року, заслужив щиру подяку від світового українства.

Разом із розвитком книгодрукування розвивалося і друкування газет. Прообразом газет були рукописні інформаційні бюлетені у Давньому Римі, а подібні до них стали поширені у Європі з XVI ст. Першою справжньою газетою стала німецька ''«Aviso Relation und Zeitung»'', яка вперше вийшла у [[1606]] році. Далі з'являються газети у Голландії (1616), Англії, Франції. Англійська ''«Weekly News from Italia and Germany»'' виходила з 1622 року, а назву газеті дала французька ''«La gazette».'' У Росії перша газета «Ведомости» вийшла при Петрові І у 1702 році. На території України перша газета «Львівська газета» вийшла французькою мовою (''«[[Gazette de Leopol]]»'') у Львові [[1776]] року в друкарні Піллера. Російською мовою виходили газети «Харьковскіе ізвестія» (з 1817), «Одесский вестник» (з 1827). Під час революції 1848 у Львові починають виходити україномовні газети «[[Зоря Галицка|Зоря галицька]]», орган [[Головна Руська Рада|Головної Руської Ради]] і антагоністичний їй «[[Дневникъ Рускій]]», орган [[Руський Собор (комітет)|Собору Руського]], видаваний [[Вагилевич Іван Миколайович|Іваном Вагилевичем]]. «Зоря галицька» видавалася до 1851 року на кошти [[Ставропігійський інститут|Ставропігійського інституту]].

=== Друкарство в УРСР ===
Протягом 1918–1963 років в [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] видано 210 тисяч назв книг загальним тиражем понад 2,8 мільярда примірників. Більшість книг виходить українською мовою, водночас читач одержує літературу, друковану в Україні мовами радянських народів та народів зарубіжних країн (дивись [[русифікація]]), а також значну кількість перекладних видань. Вже у 1962 році на 100 чоловік населення припадало 279 примірників книг.

В сучасних друкарнях є цехи основного виробництва (складальні, фотоцинкографські, стереотипні, виготовляння офсетних форм і форм [[глибокий друк|глибокого друку]], друкарські та брошурувально-палітурні) і допоміжного (наприклад, ремонтно-механічні).

== Умови праці ==
Основні норми та правила щодо безпеки праці та обмеження несприятливої дії шкідливих виробничих факторів (фізичних, хімічних, біологічних тощо), зниження ризику розвитку професійних і виробничо-зумовлених захворювань та захисту здоров'я працівників друкарського виробництва встановлюють державні нормативно-правові акти з охорони праці, зокрема НПАОП 22.1-1.02-07. «Правила охорони праці для підприємств та організацій поліграфічної промисловості» та [[Державні санітарні норми та правила "Підприємства та організації поліграфічної промисловості"|ДСанПіН 3.3.1-176-2011 «Підприємства та організації поліграфічної промисловості»]].

== Види друку ==
В залежності від [[фактура|фактурної]] будови друкарської форми друк поділяють на [[Високий друк|високий]], [[Глибокий друк|глибокий]], [[Плоский друк|плоский]] та [[Спеціальний друк|спеціальний]].

Вибір матеріалу для друкарської форми та його організація (цілісна [[пластина]], збірна [[форма]] або комп'ютерний [[файл]]) призводить до виділення таких видів друку, як
* [[офорт]]: офорт на [[цинк]]у, мідьорит (меццо-тинто), [[гравюра]] на сталі;
* [[гравюра]]: дереворит (ксилографія), лінорит, гравюра на склі, гравюра на картоні;
* [[літографія]];
* [[гектографія]];
* [[Монотипія (графіка)|монотипія]];
* [[шовкографія]];
* [[Офсетний друк]];
* [[флексографічний друк]];
* [[тамподрук]];
* [[лазерний друк]];
* [[струменевий друк]];
* інші спеціальні види друку.

== Порівняння методів друку ==
{| class="wikitable sortable"
|+Порівняння методів друку<ref name="kipphan130-144">{{Cite book | last = Kipphan | first = Helmut | title = Handbook of print media: technologies and production methods | publisher = Springer | year = 2001 | edition = Illustrated | pages = 130–144 | url = http://books.google.com/?id=VrdqBRgSKasC | isbn = 3-540-67326-1 | accessdate = 7 лютого 2016 | archive-date = 13 лютого 2021 | archive-url = https://web.archive.org/web/20210213025555/https://books.google.com/books?id=VrdqBRgSKasC&hl=en }}</ref>
|-
! процес друку
! спосіб передачі
! [[тиск]]
! розмір [[Крапля|краплі]]
! [[динамічна в'язкість]]
! товщина фарби на підкладці
! class="unsortable" | примітки
! рентабельний наклад
|-
| [[Офсетний друк]]
| ролики
| 1 МПа
|
| 40-100 Па·с
| 0.5-1.5&nbsp;мкм
| висока якість друку
| >5,000 ([[ISO 216|A3 trim size]], sheet-fed)<ref name="kipphan976-979">Kipphan, Helmut (2001). Handbook of print media: technologies and production methods (Illustrated ed.). Springer. pp. 976—979. ISBN 3-540-67326-1.</ref>
>30,000 ([[ISO 216|A3 trim size]], web-fed)<ref name="kipphan976-979" />
|-
| [[Ротоґравюра]]
| ролики
| 3 МПа
|
| 50-200 МПа·с
| 0.8-8&nbsp;мкм
| можливе нанесення фарби товстим шаром, <br/>відмінне відтворення зображення, <br/>краї букв та ліній зубчасті<ref name="kipphan48-52">Kipphan, Helmut (2001). Handbook of print media: technologies and production methods (Illustrated ed.). Springer. pp. 48-52. ISBN 3-540-67326-1.</ref>
| >500,000<ref name="kipphan48-52" />
|-
| [[Флексографічний друк]]
| ролики
| 0,3 МПа
|
| 50-500 МПа·с
| 0.8-2.5&nbsp;мкм
| висока якість (тепер в HD)
|
|-
| [[Високий друк]]
| валик
| 10 МПа
|
| 50-150 Па·с
| 0.5-1.5&nbsp;мкм
| повільне сушіння
|
|-
| [[Трафаретний друк]]
| пресування фарби через отвори в поверхні
|
|
|
| <12&nbsp;мкм
| універсальний метод, <br/>низька якість
|
|-
| [[Електрографія]]
| [[електростатика]]
|
|
|
| 5-10&nbsp;мкм
|
|
|-
| [[Струменевий принтер]]
| термічний
|
| 5-30 pl
| 1-5 Па·с{{cn|date=April 2014}}
| <0.5&nbsp;мкм
|
| <350 ([[ISO 216|A3 trim size]])<ref name="kipphan976-979" />
|-
| [[Струменевий принтер]]
| п'єзоелектричний
|
| pl 4-30
| 5-20 МПа s
| <0.5&nbsp;мкм
|
| <350 ([[ISO 216|A3 trim size]])<ref name="kipphan976-979" />
|-
| [[Струменевий принтер]]
| безперервний
|
| 5-100 pl
| 1-5 МПа·с
| <0.5&nbsp;мкм
|
| <350 ([[ISO 216|A3 trim size]])<ref name="kipphan976-979" />
|-
| [[Трансферний друк]]
| термічне нанесення плівки або декалькоманія
|
|
|
|
| метод декорування емалі або кераміки
|}

== Технології друку ==
Існує низка технологій друку.
* Найдавнішою є технологія перенесення вологої фарби з друкарської форми на задруковувану поверхню за рахунок механічного тиску; отриманий відбиток після процесу друку має висохнути. Таким вологим способом вперше отримували відбитки [[долоня|долонь]] на стінах печер ще [[первісні люди]] в добу [[палеоліт]]у. Перенесення [[фарба|фарби]] при вологому друкові у наш час контролюється або валами, між якими пропускають стиснені друкарську форму та майбутній відбиток, або пресом, яким згори притискають друкарську форму разом з відбитком, або ж колодкою-рейбером, яка діє за принципом праски, пересуваючись по зворотній поверхні майбутнього відбитка, прикладеного до друкарської форми. Вологим способом здійснюється офортний друк, друк гравюр та літографій, [[Офсетний друк|офсетний]], [[Флексографічний друк|флексо-]] та [[Тампонний друк|тамподрук]].
* Особливою технологією друку є [[Монотипія (графіка)|монотипія]], яка полягає в ручному нанесенні зображення на друкарську форму з повним (безслідним) перенесенням його на задруковувану поверхню під дією розчинника і механічного тиску або ж високої [[температура|температури]]. Друкарська форма при цьому не бере участі у формуванні зображення.
* [[Трафаретний друк]]
* [[Шовкографія]] являє собою окрему технологію друку. В ній друкарською формою служить [[тканина]] з нанесеним на неї непроникним для фарби шаром клейкої речовини; фарба продавлюється через тканину [[рейбер]]ом у місцях відсутності захисного шару, формуючи на задруковуваній поверхні [[растр]]ове [[зображення]].
* Існує технологія друку сухим барвником ([[тонер]]ом), який наноситься на задруковувану поверхню або механічним тиском ([[Матричний принтер|матричний]], лінійно-матричний друк), або за допомогою намагнічування друкарських поверхонь з подальшим припіканням для утримування на задруковуваній поверхні (лазерний друк, [[термодрук]]).
* Сучасні технології дозволяють друкувати й рідкими [[чорнило|чорнилами]], формуючи друкарський відбиток безпосереднім розбризкуванням чорнил на задруковувану поверхню; отриманий таким способом відбиток має висохнути. Така технологія поширена у струменевих принтерах для друку на папері і тканині, а також на харчовому (зазвичай рисовому) папері з використанням харчових барвників.
* Твердочорнильний&nbsp;— для друку використовуються брикети твердих фарб, що відповідають CMYK.
* Друк ультрафіолетовими чорнилами&nbsp;— уф-друк дозволяє друкувати як на рулонних, так і на твердих листових матеріалах, таких як стінові та стельові панелі, композитні матеріали, керамічна плитка, коркове покриття, [[лінолеум]], килимове покриття, дерево, [[ДВП]], [[ДСП]], [[оргскло]] і [[скло]], [[шпалери]], полотно, [[тканина]], [[картон]] і [[папір]], плівка, [[пластик]] і [[ПВХ]], [[Метал|металеві]] поверхні і багато іншого.<ref>{{Cite web|title=Приклади сучасного УФ-друку на різних матеріалах|url=https://ncase.ua/nprint-design|website=ncase.ua|accessdate=2023-11-13|language=ru-UA}}</ref>

== Шрифт ==
Шрифт є основою набору. Виготовлення книги&nbsp;— це перш за все використання шрифтів для розташування їх елементів у смузі, тобто набір. Вибір наявних шрифтів для тексту, розташування слів й абзаців на паперових смугах або інших носіях (стендах, вивісках тощо) є областю оформлення, яка потребує багаторічного навчання й регулярної практики.

Не дивлячись на існування численних видів, шрифти, які проєктувалися, відповідали по формі духу свого часу. Найбільш значущими дизайнерами шрифтів стали: Антон Єнсон (1620—1687), Вільям Кеслон (1692—1766), Джон Баскервілль (1708—1775), Жанбаттист Бодоні (1740—1813) й Юстус Еріх Вальбаум (1768—1838).

У ХХ ст. були відомими шрифти Еміля Рудольфа Вайса (1875—1942) (Вайс Антиква й Вайс Готичний), Рудольфа Коха (1876—1934) (Валлау та Кабл), Пауля Реннера (1878—1956) (Футура та Плак), Еріка Гілля (1882—1940) (Гілль та Перпетуа), Георга Трумпа (1896—1985) (Сіті й Дельфін), Карлгеорга Хефера (народився 1914) (Сальто та Перманент), Германа Цапфа (народився 1918) (Палатіно та Оптіма), а також Гюнтера Герхарда Ланге (народився 1921) (Арена та Конкорд).

Авторами значущих й розповсюджуваних нині шрифтів є також Ганс Едуард Маєр (народ 1922) (Синтакс й Синдор), Ед Бенгайт (народився 1927) (Сувенір та Барселона), [[Адріан Фрутігер]] (народився 1928) (Меридієн та Фрутигер), Метью Картер (народився 1937) (Галліард та Батстрем Чартер), а також Герард Унгер (народився 1942) (Свіфт та Гуллівер). Сьогодні особливою увагою користуються проєкти Германа Цапфа й Адріана Фрутігера, Цапф за допомогою свого шрифту Цапфіно (1998) розвинув каліграфічне письмо, причому, ним були використовані можливості комп'ютерної графіки, завдяки чому вдалося створити дивовижний по різноманітності шрифт.

Створений у 1953–1957 роках Фрутігером шрифт Юніверс став класичним шрифтом сучасності. У 1997  він був модернізований у рамках шрифтової програми Liotype Library. В результаті Linotype Univers отримав 59 шрифтових накреслень (спочатку було 21 накреслення), що посприяло подальшому розповсюдженню цього шрифту.

Не дивлячись на усі зміни й досягнення в області накреслення шрифтів з часів Середньовіччя, проєктування шрифтів все ще залишається процесом, який не втратив необхідність збереження початкового задуму. Необхідні технічні та естетичні знання при створенні нових комунікативних знаків.

Разом із шрифтами Західної Європи (класифікація DIN 16518) існує велика група нелатинських шрифтів із своєю власною історією розвитку та різноманітними формами. До них відносяться грецький шрифт, кирилиця, єврейський, арабський, китайський та японський шрифти<ref>{{Cite book|title=Гельмут Кипхан - Энциклопедия по печатным средствам информации.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>.

== 3D-друк ==
3D-друк є однією з форм технології адитивного виробництва, де об'єкти створюються з використанням тривимірних моделей та 3D-принтера. Тривимірний об'єкт створюється послідовним накладанням шарів матеріалу. 3D принтери дозволяють друкувати об'єкти з декількох матеріалів та з різними механічними і фізичними властивостями одночасно.

== Застосування друку ==
Друк застосовують в інформаційних та художніх цілях. Найпоширенішими різновидами інформаційного друку є [[книгодрукування]], періодична преса і рекламні матеріали. Художній друк вживається для створення художніх творів; окремі види друку при цьому розглядають як окремі види художньої [[Графіка|графіки]]. В рекламних друках та друкові на упаковці інформаційна та художня складова поєднані нерозривно, утворюючи разом зразки [[Графічний дизайн|графічного дизайну]].

=== Друкована електроніка ===
Друкована електроніка&nbsp;— виробництво електронних пристроїв з використанням стандартних засобів друку. Друковані технології електроніки можуть виготовлятися на дешевих матеріалах, таких як папір чи плівка, що робить цей метод надзвичайно економічним. Але традиційно електроніка друкується на текстолітних платах з використанням спеціальної технології.

=== Застосування 3D-друку ===
3D-друк застосовують у сфері ювелірних виробів, взуття, промислового дизайну, архітектури, проєктування та будівництва, прототипуванні механізмів

== Див. також ==
* [[Друкарство у Києві]]
* [[Друкарство у Львові]]
* [[Українська академія друкарства]]
* [[Список вишів, що готують спеціалістів з видавничо-поліграфічної справи]]
* [[Список музеїв історії видавничої справи та поліграфічної діяльності]]
* [[Особи, пов'язані з Українською академією друкарства]]
* [[Конкурс «Книга Донбасу»]]
* [[Кольороподіл]]
* [[Кватроченто]]
* [[Газета]]
* [[Преса]]
* [[Палеографія]]
* [[Text Encoding Initiative|ТЕІ (ініціатива кодування тексту)]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
# Галактика Гутенберга: Становлення людини друкованої книги / М. Мак-Люен.&nbsp;— 2-е вид., переробл.&nbsp;— К. : Ніка-Центр, 2008.&nbsp;— 389 с.
# Друкарство: його початок і поширення в Европі (XV—XVI&nbsp;вв.) / П. Попов ; Укр. наук. ін-т книгознавства.&nbsp;— [Б. м.]: Держвидав України, 1925&nbsp;— (Науково-популярна бібліотека книгознавства / за ред. Ю.&nbsp;О.&nbsp;Меженка; вип. 2).&nbsp;— Бібліогр. в підряд. прим.. ([http://chtyvo.org.ua/authors/Popov_Pavlo/Drukarstvo_ioho_pochatok_i_poshyrennia_v_Evropi_XV-XVI_vv.pdf PDF-файл])
# Історія книги: становлення сучасного книгодрукарського мистецтва: навч. посіб. : у 3 кн. / В.&nbsp;С.&nbsp;Овчінніков.&nbsp;— Львів: Укр. акад. друкарства, 2010.&nbsp;— 356 c.
# [[Поліграфія та видавнича справа]]: рос.-укр. тлумачний слов. / уклад. : [[Дурняк Богдан Васильович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Дурняк]], [[Мельников Олександр Валерійович|О.&nbsp;В.&nbsp;Мельников]], [[Василишин Олег Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Василишин]], О.&nbsp;Г.&nbsp;Дячок.&nbsp;— Львів: Афіша, 2002.&nbsp;— 456 с.&nbsp;— ISBN 966-7760-79-0
# Початки українського друкарства / Я.&nbsp;П.&nbsp;Запаско, О.&nbsp;Я.&nbsp;Мацюк, В.&nbsp;В.&nbsp;Стасенко; Львів. акад. мистец.&nbsp;— Львів: «Центр Європи», 2000.&nbsp;— 222 c.&nbsp;— Бібліогр.: с. 205—213.
# [[Розум Олег Федорович|''Розум О. Ф.'']] [[Таємниці друкарства]] / [[Розум Олег Федорович|О.&nbsp;Ф.&nbsp;Розум]].&nbsp;— К.: Техніка, 1980.&nbsp;— 143 с.&nbsp;— (Полігр.: Минуле. Сучасне. Майбутнє).
# ''Машталір Р.&nbsp;М.''&nbsp;Розвиток поліграфії на Україні: [моногр.] / Р.&nbsp;М.&nbsp;Машталір, [[Ковба Жанна Миколаївна|Ж.&nbsp;М.&nbsp;Ковба]], [[Феллер Мартен Давидович|М.&nbsp;Д.&nbsp;Феллер]].&nbsp;— Львів: Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1974.&nbsp;— 188 с.
# [[Дурняк Богдан Васильович|''Дурняк Б. В.'']] [[Видавнича справа та поліграфічна діяльність в Україні|Видавничо-поліграфічна галузь України]]: стан, проблеми, тенденції, статистично-графічний огляд: моногр. / [[Дурняк Богдан Васильович|Б.&nbsp;В.&nbsp;Дурняк]], А.&nbsp;М.&nbsp;Штангрет, [[Мельников Олександр Валерійович|О.&nbsp;В.&nbsp;Мельников]].&nbsp;— Львів : [[Видавництво Української академії друкарства|Укр. акад. друкарства]], 2006.&nbsp;— 274 с.&nbsp;— ISBN 966-322-057-0
# [[Чехман Ярослав Іванович|''Чехман Я. І.'']] [[Друкарське устаткування]]: підруч. / [[Чехман Ярослав Іванович|Я.&nbsp;І.&nbsp;Чехман]], В.&nbsp;Т.&nbsp;Сенкусь, В.&nbsp;П.&nbsp;Дідич, В.&nbsp;О.&nbsp;Босак.&nbsp;— Львів : [[Видавництво Української академії друкарства|Укр. акад. друкарства]], 2005.&nbsp;— 468 с.&nbsp;— ISBN 966-322-017-1
# [[Технологія набору та верстки]]: навч. посіб. / Д.&nbsp;В.&nbsp;Василишин, [[Василишин Олег Миколайович|О.&nbsp;М.&nbsp;Василишин]] ; за ред. [[Мельников Олександр Валерійович|О.&nbsp;В.&nbsp;Мельникова]].&nbsp;— Львів : [[Українська академія друкарства|Укр. акад. друкарства]], 2011.&nbsp;— 272 с.&nbsp;— 300 пр.&nbsp;— ISBN 978-966-322-190-8.
# Комп'ютерно-видавничі технології: навч. посіб. для студ. спец. вид.-полігр. справи / О.&nbsp;Г.&nbsp;Хамула ; Укр. акад. друкарства.&nbsp;— Львів: УАД, 2007— .&nbsp;— 20&nbsp;см.
: (Ч. 1).&nbsp;— 2007.&nbsp;— 167 с. : іл., табл.&nbsp;— Бібліогр.: с. 167 (6 назв).&nbsp;— 500 пр.&nbsp;— ISBN 978-966-322-092-5.

== Посилання ==
* [http://litopys.org.ua/ohdruk/ohd.htm І. Огієнко. Історія українського друкарства] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100927175801/http://litopys.org.ua/ohdruk/ohd.htm |date=27 вересня 2010 }}
* [http://litopys.org.ua/isaevych/is.htm Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100927235700/http://litopys.org.ua/isaevych/is.htm |date=27 вересня 2010 }}
* {{ЛЗЕ1|частина =[https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n305/mode/2up Друкарство]|сторінки =306}}
* ''М.&nbsp;С.&nbsp;Тимошик''. [https://archive.org/stream/UkrMovEnts#page/n163/mode/2up Друкарство] // [[Українська мова (енциклопедія)|Українська мова: Енциклопедія]] / Редкол.: [[Русанівський Віталій Макарович|В.&nbsp;М.&nbsp;Русанівський]], [[Тараненко Олександр Онисимович|О.&nbsp;О.&nbsp;Тараненко]] та ін.&nbsp;— 2-е вид. випр. і доп.&nbsp;— К.: Українська енциклопедія, 2004.&nbsp;— С. 163—164.&nbsp;— 824 с.&nbsp;— ISBN 966-7492-19-2.
* [https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_03_Д-Є#page/n85/mode/2up Друкарство] // {{УМЕ3|сторінки=385-386}}
* ''Я.&nbsp;Д.&nbsp;Ісаєвич.'' [http://leksika.com.ua/13610726/ure/knigodrukuvannya Книгодрукування] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170414050539/http://leksika.com.ua/13610726/ure/knigodrukuvannya |date=14 квітня 2017 }} // [[УРЕ]]

{{Бібліоінформація}}
{{Слов'янське письмо}}
{{Стародавні Євангелія Русі}}
{{Портали|Книги}}

[[Категорія:Друкарство| ]]
[[Категорія:Типографія]]
[[Категорія:Винаходи]]
[[Категорія:Історія книги]]
[[Категорія:Видавнича справа]]