Перегляд вихідного коду сторінки Еріх фон Манштейн

{{Othernames|Манштейн}}
{{Військовик
| ім'я                         = Еріх фон Манштейн
| оригінал імені               = Erich von Manstein
| портрет                      = Файл:Bundesarchiv Bild 183-H01758, Erich v. Manstein.jpg
| розмір                       = 250px
| ім'я при народженні          = Фріц Еріх Георг Едуард фон Левінскі 
| дата народження              =24.11.1887 
| місце народження             = {{Прапорець|GERold}} [[Берлін]], [[Німецька імперія]]
| дата смерті                  =10.6.1973
| місце смерті                 = {{Прапорець|FRG}} [[Іккінг|Іршенгаузен]] ([[Іккінг]]), [[Баварія]]
| місце поховання              = {{Прапорець|GER}} [[кладовище|кладовище Дорфмарку]], [[Бад-Фаллінгбостель]], [[Нижня Саксонія]]
| координати місця поховання   = {{Coord|52.90222|N|9.75694|E|display=inline,title}}
| прізвисько                   =
| приналежність                = {{fРейхсхеер}}<br/>{{fРейхсвер}}<br/>{{fВермахт}}
| країна                       = {{GERold}}<br/>{{GERwei}}<br/>{{GERnazi}}<br/>{{FRG}}
| вид збройних сил             = {{fHeer}}
| рід військ                   = [[піхота]]<br/>[[механізовані війська]]
| роки служби                  = [[1906]]–[[1944]]
| освіта                       = [[Кадетський корпус]] [[Плен (місто)|Плена]]<br/>[[Прусська військова академія]]
| звання                       = {{Ранг|країна=3 Рейх|звання=Генерал-фельдмаршал}}
| формування                   =
| командування                 = [[18-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|18-та піхотна дивізія]]<br/>[[38-й армійський корпус (Третій Рейх)|38-й армійський корпус]]<br/>[[56-й моторизований корпус (Третій Рейх)|56-й моторизований корпус]]<br/>[[11-та армія (Третій Рейх)|11-та армія]]<br/>[[Група армій «Дон»]]<br/>[[Група армій «Південь»]]
| битви                        = '''[[Перша світова війна]]'''<br>{{*}} [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західний фронт]]<br>{{*}} [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східний фронт]]<br>'''[[Друга світова війна]]'''<br>{{*}} [[Польська кампанія (1939)|Польська кампанія]]<br>{{*}} [[Французька кампанія (1940)|Французька кампанія]]<br>{{*}} [[Німецько-радянська війна]]<br>** [[Оборона Севастополя (1941—1942)|Битва за Севастополь]]<br>** [[Керченсько-Феодосійська десантна операція|Десантна операція в Керчі]]<br>** [[Блокада Ленінграда]]<br>** [[Сталінградська битва]]<br>** [[Третя битва за Харків]]<br>** [[Курська битва]]<br>** [[Битва за Дніпро]]
| нагороди                    =
{{(!}} style="background: transparent"
{{!}}{{Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям‎ та Мечами}}{{!!}}{{Застібка до Залізного хреста 1-го класу}}{{!!}}{{Застібка до Залізного хреста 2-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Залізний хрест 1-го класу}}{{!!}}{{Залізний хрест 2-го класу}}{{!!}}{{Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)}}
{{!}}-
{{!}}{{Орден дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці}}{{!!}}{{Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)}}{{!!}}{{Ганзейський Хрест (Гамбург)}}
{{!}}-
{{!}}{{За поранення (чорний нагрудний знак Німецької імперії)}}{{!!}}{{Почесний хрест ветерана війни}}{{!!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 2-го класу}}{{!!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу}}{{!!}}{{Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»}}{{!!}}{{Орден Михая Хороброго 2-го класу}}{{!!}}{{Орден Михая Хороброго 3-го класу}}
{{!}}-
{{!}}{{Кримський щит}}
{{!)}}
| відносини                  =
| інше                       = Автор мемуарів: [http://militera.lib.ru/memo/german/manstein/index.html «Втрачені перемоги»]
}}
'''Фріц Е́ріх Георг Едуард фон Манште́йн''', власне '''Манштайн''' ({{lang-de|Fritz Erich Georg Eduard von Manstein}}; [[24 листопада]] [[1887]], [[Берлін]], [[Німецька імперія]] &nbsp;— [[10 червня]] [[1973]], [[Іккінг|Іршенгаузен]], [[Баварія]], [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|ФРН]])&nbsp;— [[Німеччина|німецький]] [[воєначальник]] часів Третього Рейху, військовий теоретик, командувач сухопутних військ, [[генерал-фельдмаршал]] ([[1942]]) [[Вермахт]]у. Був одним із найвідоміших та найкращих командувачів [[Вермахт]]у. Вважався майстром [[Маневрена війна|маневренного ведення війни]] та стратегом [[Бліцкриг|бліцкригу]]. Кавалер трьох [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарських хрестів Залізного хреста]] (1940, 1943, 1944), двох [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізних хрестів]] (1914, 1915) та [[Кримський щит|Кримського щита]] (1942).

Народившись у родині пруського генерала, Манштейн приєднався до армії у 1906 та брав участь в обох [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному]] та [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східних фронтах]] під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Під кінець війни, він дослужився до звання капітана та займався відбудовою німецької армії під час міжвоєнному періоду. З самого початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] під час [[Польська кампанія (1939)|польської кампанії]] займав посаду начальника штабу [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] під командуванням генерал-полковника [[Герд фон Рундштедт|Герда фон Рундштедта]]. Один з головних архітекторів [[Французька кампанія (1940)|перемоги над Францією]]: автор [[План «Гельб»|Плану «Гельб»]] — ідеї наступу німецьких військ через [[Арденни]] (гірський масив на південь [[Бельгія|Бельгії]]) мимо французьких лінії [[Лінія Мажино|укріплень "Мажино"]]<ref name=":0">{{Cite web|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Manshteyn_E|title=МАНШТЕЙН (MANSTEIN) ЕРІХ, ФОН|website=resource.history.org.ua|access-date=2024-05-08}}</ref>. Будучи у званні генерала, він брав участь у [[Німецько-радянська війна|німецько-радянській війні]] та відзначився в [[Оборона Севастополя (1941—1942)|битві за Севастополь (1941—1942)]], в [[Керченсько-Феодосійська десантна операція|Керченсько-Феодосійській десантній операції]] та в [[Блокада Ленінграда|блокаді Ленінграда]]. Керував [[Операція «Вінтергевіттер»|операцією «Вінтергевіттер»]] з метою виведення з оточення [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ї армії]] [[Фрідріх Паулюс|Фрідріха Паулюса]] в районі [[Сталінград|Сталінграду]] під час [[Битва за Станіслав (1944)|битви]] за нього, яка закінчилась невдачею. Його наступні військові досягнення проявились під час [[Третя битва за Харків|Третьої битви за Харків]], де він командував групою армій "Південь"<ref name=":0" />, та [[Курська битва|Курської битви]], де він керував наступом німців під [[Курськ|Курськом]] в [[Операція «Цитадель»|операція "Цитадель"]]<ref name=":0" />. Після цього він керував німецькими військами, які тримали оборону під час [[Битва за Дніпро|Битви за Дніпро]], яке також закінчилось поразкою<ref name=":0" />. Під час перебування на терені [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], зокрема в [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Україні]], Манштейн відзначився виданням жорстоких наказів щодо військовополонених і цивільного населення, зокрема [[Євреї|євреїв]], ініціюванням широкого застосування [[Тактика спаленої землі|тактики "випаленої землі"]].

Отримав високу оцінку зі сторони керівництва за переможні битви за [[Перекопський перешийок]], [[Керч]], [[Севастополь]], [[Харків]]. У березні [[1944]] через певні невдачі на фронті та за невиконання наказу [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] був відсторонений від служби. У серпні 1945 був захоплений британськими військовими до в'язниці. Через рік був поставлений перед [[Нюрнберзький процес|Нюрберзьким трибуналом]], де він продемонстрував лист, який допоміг створити [[міф про "чистий" Вермахт]], про те що німецькі військові не були причетні до жахіть [[Голокост|Голокосту]]. В [[1949]] році за вироком суду у Гамбурзі, Манштейн мав відсидіти 18 років за [[військові злочини]], погане ставлення до військовополонених та неспроможність захисту цивільних під час військових операцій. Згодом термін ув'язнення був скорочений до 12 років, з яких він відсидів чотири. У [[1953]] році звільнений за станом здоров'я. Працював військовим радником уряду [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|Західної Німеччини]] по відбудуванню військових сил. Він встигнув написати мемуари «Verlorene Siege» («''Втрачені перемоги''»)<ref>{{Cite book
|url=https://jurkniga.ua/contents/vtracheni-peremogi-spogadi-general-feldmarshala-vermakhtu.pdf
|title=Втрачені перемоги
|last=Манштейн
|first=Еріх фон
|language=українська
}}</ref> та «Aus einem Soldatenleben» («''З життя солдата''»)<ref>{{Cite book
|url=https://jurkniga.ua/contents/iz-zhittya-soldata.pdf
|title=Із життя солдата
|last=Манштейн
|first=Еріх фон
|pages=22
|language=українською
}}</ref>, які неодноразово перевидавалися багатьма мовами. Помер в 1973 у віці 85 років.

== Біографія ==

=== Ранні роки, сім'я ===
'''''Фріц Еріх Георг Едуард фон Левінскі''''' народився [[24 листопада]] [[1887]] року в [[Берлін]]і в сім'ї прусських аристократів [[генерал артилерії|генерала артилерії]] ''Едуарда фон Левінскі'' ([[1829]]–[[1906]]) та ''Гелени фон Шперлінг'' ([[1847]]–[[1910]]). Родина його батька частково мала [[Кашуби|кашубські]] шляхетські корені з [[Брохвич (герб)|гербу Брохвич]].

Еріх став десятою дитиною в сім'ї. Молодша сестра матері ''Гедвіга фон Шперлінг'' ([[1852]]–[[1925]]), одружена з [[генерал-лейтенант]]ом ''Георгом фон Манштейном'' ([[1844]]–[[1913]]), не могла мати дітей. Через це між сестрами існувала домовленість, що десята дитина фон Левінскі буде віддана для всиновлення сім'ї сестри матері. Коли народився Еріх, генерал Левінські послав Манштейнові телеграму:
<blockquote>''«У вас хлопчик. Мати і дитина почувають себе добре. Вітаю.»''<ref name="Soldat p. 10">E. Manstein. ''Soldat im 20. Jahrhundert'', 5th Ed., Bernard & Graefe, 2002, p. 10. ISBN 978-3-7637-5214-0</ref>
</blockquote>
Таким чином немовля всиновив його дядько Георг фон Манштейн, від якого Еріх і отримав своє друге прізвище, яке прославив у [[військова історія|військовій історії]]<ref>{{Cite book
|url=https://esu.com.ua/article-63514
|title=Манштейн Еріх
|last=Козицький
|first=А. М.
|publisher=Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
|volume=19
|language=Ukrainian
|isbn=978-966-02-2074-4
}}</ref>. Вони також вязли під опіку його двоюрідну сестру Марту.

Манштейни були давньою військовою династією. Не лише обидва батьки Еріха фон Манштейна, біологічний і названий, були прусськими генералами, але й брат його матері, й обидва його діди також були прусськими генералами (один з них, [[Альбрехт Густав фон Манштейн|''Альбрехт Густав'']], був командиром корпусу у [[Французько-прусська війна|франко-прусській війни 1870—1871]]). Крім того, він також був племінником [[Пауль фон Гінденбург|''Пауля фон Гінденбурга'']], майбутнього [[генерал-фельдмаршал]]а та [[Президент Німеччини|президента Німеччини]], чия дружина Гертруда була сестрою Гедвіги та Елен.

16 предків по прямій генеалогічній лінії Манштейна були генералами пруссько-німецької, а дехто також царсько-російської служби. Таким чином, його кар'єра в прусській армії була забезпечена від самого народження.

=== Освіта ===
Спочатку, з [[1894]] по [[1899]], юний Еріх фон Манштейн навчався в ліцеї в [[Страсбург|Страсбурзі]], на території, яка була приєднана до [[Німецька імперія|Німецької імперії]] після [[Французько-прусська війна|Франко-прусської війни 1870—1871]]. Згодом, з [[1900]] по [[1906]], він продовжив навчання в [[кадетський корпус|кадетському корпусі]] в [[Ліхтерфельде]] та [[Плен (місто)|Плені]], після закінчення якого він був зарахований [[Фанен-юнкер|юнкером]] до 3-го гвардійського полку в Берліні. У січні 1907 році Еріх фон Манштейн отримав перше офіцерське звання. Згодом командування оцінило талановитого офіцера і в жовтні [[1913]] року направило його на навчання до Академії генерального штабу, яку він закінчив з відзнакою. Закінчення навчання в академії збіглося з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]].

=== Перша світова війна ===
У [[1914]] році Манштейн був призначений [[ад'ютант]]ом 2-го гвардійського резервного піхотного полку й направлений на фронт в [[Бельгія|Бельгію]], де разом зі своїм полком бився на [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному фронті]]. Вже через місяць цей [[полк]] був перекинутий до [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]] на допомогу [[7-ма армія (Німецька імперія)|7-й армії]] під командуванням дядька Манштейна [[Пауль фон Гінденбург|Пауля фон Гінденбурга]]. Після розгрому [[2-га армія (Російська імперія)|2-ї російської армії]] генерала [[Самсонов Олександр Васильович|Самсонова О. В.]] полк Манштейна перевели в Південну Польщу, де в листопаді 1914 року Манштейн отримав важке поранення. Зі шпиталю Еріх фон Манштейн вийшов тільки в травні [[1915]] року і, як офіцер Генштабу, був направлений спочатку до штабу [[1-ша армія (Німецька імперія)|1-ї армії]] генерала [[Макс фон Фабек|фон Фабека]], а згодом до штабу [[2-га армія (Німецька імперія)|2-ї армії]] генерала [[Карл фон Бюлов|фон Бюлова]].

Влітку 1915 року Еріх фон Манштейн отримав нове призначення до штабу [[12-та армія (Німецька імперія)|12-ї армії]], що діяла в північній Польщі. Там він брав участь у [[Великий відступ (1915)|вдалому наступі]], котрий закінчився опануванням німцями [[Варшава|Варшави]] та [[Берестя]]. Манштейн знову став свідком поразки російських армій. З осені 1915-го і до весни 1916-го він на [[Балканський театр воєнних дій Першої світової війни|балканському напрямку]], під командуванням фельдмаршала [[Август фон Макензен|фон Макензена]]. І знову Манштейн став свідком перемоги німецької зброї. [[3-тя армія (Австро-Угорщина)|3-тя австро-угорська]] ([[Герман Кевесс фон Кевессаза|фон Кевессаза]]) та [[11-та армія (Німецька імперія)|11-та німецька]] ([[Макс фон Гальвиц|фон Гальвиц]]) армії з жовтня по грудень розгромили [[Сербія|Сербію]] й [[Окупація Сербії (Перша світова війна)|окупували її]].

Літом [[1916]] року Еріх фон Манштейн брав участь у [[Верденська битва|битві під Верденом]], де німецькі війська безуспішно намагалися перехопити ініціативу. В цій битві він був знову поранений.

Восени [[1917]] року фон Манштейн, отримав звання [[Гауптман (звання)|гауптмана]] та був призначений начальником оперативного відділу штабу 4-ї [[кавалерійська дивізія|кавалерійської дивізії]] на [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східному фронті]]. Через півроку він стає начальником оперативного відділу штабу 213-ї піхотної дивізії, в складі якої воював на [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному фронті]] до кінця війни.

За бойові заслуги в Першу світову війну Еріх фон Манштейн нагороджений [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізними хрестами]] 2-го (у жовтні 1914) та 1-го (у листопаді 1915) ступенів, а також прусським [[Орден дому Гогенцоллернів|Лицарським хрестом дому Гогенцоллернів]] з мечами (1918).
<div style="float: right; margin-right: 1em; margin-right: 0em; padding: 1em; border: solid darkgray 1px; font-size: 85%; background:#F5F5F5; max-width: 33%;">
'''Військова кар'єра<ref>{{Cite web |url=http://www.geocities.com/~orion47/WEHRMACHT/HEER/Generalfeldmarschall/MANSTEIN_ERICH.html |title=Generalfeldmarschall Fritz Erich Georg Eduard von Lewinski genannt von Manstein |accessdate=13 жовтня 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071013150544/http://www.geocities.com/~orion47/WEHRMACHT/HEER/Generalfeldmarschall/MANSTEIN_ERICH.html |archivedate=13 жовтня 2007 |deadurl=yes }}</ref>'''
* [[6 березня]] [[1906]]&nbsp;— [[фенрих]]
* [[21 січня]] [[1907]]&nbsp;— [[лейтенант]]
* [[19 червня]] [[1914]]&nbsp;— [[оберлейтенант]]
* [[24 липня]] [[1915]]&nbsp;— [[Гауптман (звання)|гауптман]]
* лютий [[1928]]&nbsp;— [[майор]]
* [[1 квітня]] [[1931]]&nbsp;— [[оберстлейтенант]]
* [[1 грудня]] [[1933]]&nbsp;— [[оберст]]
* [[1 жовтня]] [[1936]]&nbsp;— [[генерал-майор]]
* [[1 квітня]] [[1938]]&nbsp;— [[генерал-лейтенант]]
* [[1 червня]] [[1940]]&nbsp;— [[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генерал від інфантерії]]
* [[7 березня]] [[1942]]&nbsp;— [[генерал-полковник]]
* [[1 липня]] [[1942]]&nbsp;— [[генерал-фельдмаршал]]
</div>

=== Міжвоєнний період ===
У [[1918]] році він був направлений офіцером штабу «Південь» у Прикордонні війська в [[Вроцлав|Бреслау]] і служив там до [[1919]] року. Згодом його зарахували в [[Рейхсвер]] й в подальшому Еріх фон Манштейн брав участь в післявоєнному створені збройних сил Німеччини.

[[10 червня]] [[1920]] року фон Манштейн одружується з дочкою сілезького поміщика ''Юттою Сибілою фон Лоеш'' ([[1900]]–[[1966]]). У шлюбі у них було троє дітей: дочка ''Гізела'' (нар. [[1921]]) (майбутня дружина [[бригадний генерал|бригадного генерала]] Бундесверу ''Еделя-Генріха Лінгенталя''), і двоє синів, ''Геро'' (нар. [[31 грудня]] [[1922]]) і ''Рюдігер'' (нар. [[1929]]). Старший син Геро, який служив лейтенантом 51-го панцер-гренадерського полку 18-ї піхотної дивізії Вермахту, загинув на полі бою в північному секторі Східного фронту [[29 жовтня]] [[1942]].

У [[1920]] році фон Манштейн отримав посаду [[командир роти|командира роти]]. Лише в лютому 1928 року він отримав чергове військове звання [[майор]]. Наприкінці 1920-х років Еріх фон Манштейн відвідав багато Європейських країн, ознайомившись зі станом справ у збройних силах цих країн та здобувши багатий досвід.

В листопаді [[1931]] року фон Манштейн у складі делегацій офіцерів Рейхсверу брав участь в переговорах з маршалами [[Тухачевський Михайло Миколайович|Тухачевским]] та [[Ворошилов Климент Єфремович|Ворошиловим]], які проходили в [[Москва|Москві]]. На цих переговорах німецькі і радянські офіцери обговорювали плани співробітництва. Після переговорів Манштейн пройшов перепідготовку в [[Московський військовий округ|Московському]] та [[Ленінградський військовий округ|Ленінградському військових округах]].

Через півроку після [[прихід нацистів до влади|приходу Гітлера до влади]] Еріх фон Манштейн став командиром батальйону в 4-му піхотному полку в [[Кольберг|Кольберзі]] й незабаром отримав звання [[оберст]]а. З [[1 лютого]] [[1934]] року він став начальником штабу [[3-тя піхотна дивізія (Третій Рейх)|3-ї піхотної дивізії]] та одночасно [[3-й військовий округ (Третій Рейх)|3-го військового округу]] ([[Берлін]]). Манштейн виступав проти дискримінації військовослужбовців-євреїв, однак завдяки заступництву голови Військового міністерства генерал-полковника [[Вернер фон Фріч|фон Фріча]] жодних заходів до нього вжито не було й Манштейн протягом кількох років продовжував своє швидке просування по службовій драбині.
Вже з липня 35-го року Манштейн&nbsp;— начальник Оперативного управління [[Генеральний штаб|Генерального штабу]] сухопутних сил. У жовтні 36-го він підвищений в генерал-майора і отримав посаду першого [[Квартирмейстер|обер-квартирмейстера]] (першого заступника начальника) [[Генеральний штаб Німеччини|Генерального штабу]]. Тодішні керівники німецького Генштабу&nbsp;— [[Людвіг Бек|Людвіг фон Бек]] і барон Вернер фон Фріч&nbsp;— були досить незалежними військовими, не допускали втручання політики в їх професійну діяльність.

Під час «генеральської чистки» (лютий [[1938]] року) цей незгідливий [[генералітет]] був знятий зі своїх посад. Разом з відставкою генерал-полковника фон Фріча, що був вимушений залишити військову посаду після несправедливого скандального звинувачення, позбувся посади й Манштейн, який через свій демарш у 1934 році за «єврейським питанням» опинився в «чорному списку» Гітлера. Проте звільнити його з армії військове керівництво Вермахту тоді не наважилося&nbsp;— Манштейн мав репутацію одного з найталановитіших генштабістів німецької армії. Тому щодо нього вирішили обмежитися «почесним засланням» й він був переведений у [[Легниця|Легницю]] у [[Нижня Сілезія|Нижній Сілезії]] на посаду командира [[18-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|18-ї піхотної дивізії]].

Але Німеччині потрібні були досвідчені офіцери, і Манштейн знову став підніматись по службі, отримуючи нові призначення. Під час [[Окупація Судетів|окупації Судетської області]] та [[Німецька окупація Чехословаччини|Чехословаччини]] фон Манштейн був на посаді начальника штабу [[12-та армія (Третій Рейх)|12-ї армії]] [[Вільгельм Ріттер фон Лееб|фон Лееба]].
[[Файл:Poland1939 GermanPlanMap.jpg|міні|ліворуч|200пкс|[[План «Вайс»|План Польської кампанії]].]]

=== Друга світова війна ===

==== Польська кампанія ====
{{main|Польська кампанія (1939)}}
[[18 серпня]] [[1939]], в рамках підготовки [[план «Вайс»|плану операції «Вайс»]]&nbsp;— німецького вторгнення в Польщу&nbsp;— генерал-лейтенант фон Манштейн був призначений начальником штабу [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] під командуванням [[Герд фон Рундштедт|Гердта фон Рундштедта]]. Ця група армій була зосереджена на території німецької [[Сілезія|Сілезії]] та окупованої Словаччини й повинна була діяти на південному напрямку, проти [[армія «Лодзь»|армій «Лодзь»]], [[Армія «Краків»|«Краків»]] та [[армія «Карпати»|«Карпати»]].

Разом з начальником оперативного управління групи армій оберстом [[Гюнтер Блюментрітт|Гюнтером Блюментріттом]] він особисто брав участь у розробці оперативного плану операції вторгнення. Розглянувши задум операції фон Рундштедт безумовно прийняв пропозицію Манштейна, яка передбачала з метою вирішального прориву, що мав привести до оточення основних сил [[Військо Польське|Війська Польського]] західніше від Вісли, зосередити більшість танкових з'єднань групи армій у [[10-та армія (Третій Рейх)|10-й армії]] [[Вальтер фон Райхенау|Вальтера фон Райхенау]]. За планом Манштейна, дві інші армії зі складу групи армій «Південь», [[14-та армія (Третій Рейх)|14-та армія]] [[Вільгельм фон Ліст|Вільгельма фон Ліста]], що діяла південніше, і [[8-ма армія (Третій Рейх)|8-ма армія]] [[Йоганес Бласковіц|Йоганнеса Бласковіца]] на лівому фланзі, мали забезпечити флангову підтримку для броньованого кулака Райхенау аж до [[Варшава|Варшави]], столиці Польщі. У приватному порядку фон Манштейн дуже прохолодно висловлювався про саму ідею [[Польська кампанія (1939)|Польської кампанії]], вважаючи, що було б краще залишити [[Польща|Польщу]], як проміжний буфер між Німеччиною та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]]. Також його стурбованість викликалася тим, що у випадку початку кампанії в Польщі, союзники зможуть атакувати через [[Лінія Зігфрида|«Західний вал»]], й таким чином, [[Німеччина]] неминуче постане перед фактом ведення війни на два фронти.

22 серпня 1939 викликав Манштейна та інших командирів на конференсію, де наполягав на фізичному знищинні поляків<ref name=":1">{{Cite book
|title=Manstein: Hitler's Greatest General. London: Weidenfeld & Nicolson
|last=Мелвін
|first=Мунго
|year=2010
|pages=120–125
|language=англійською
}}</ref>. Манштейну та іншим генералами Верхамту пізніше стало відомо про політику Рейху, оскільки вони отримували звіти про діяльність [[Айнзатцгрупи|Айнзатцгруп]] та [[Ескадрони смерті|ескадронів смерті]] [[СС]], яким було доручено слідувати за армією до Польщі для вбивства інтелігенції та інших цивільних осіб. Ці загони також завдання перевозити євреїв та інших осіб до [[Гетто в період Другої світової війни|гетто]] та [[Нацистські концентраційні табори|нацистських концентраційних таборів]]. Манштейн пізніше понесе відповідальність за військові злочини пов'язані з євреями та смертями цивільних у секторах під його контролем, в знущаннях та смертях військовополоненних<ref>{{Cite book
|title=Manstein: Hitler's Greatest General. London: Weidenfeld & Nicolson.
|last=Мелвін
|first=Мунго
|year=2010
|pages=469–470
|language=англійською
}}</ref>.

[[1 вересня]] [[1939]] року частини [[Вермахт]]у перейшли польський кордон, а через два дні [[Англія]] та [[Франція]] оголосили Німеччині війну; розпочалася друга в 20-му столітті [[світова війна]].

Розпочате 1 вересня 1939 року вторгнення почалося успішно. У смузі відповідальності [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]], танкові частини 10-ї армії стрімко переслідували польські війська, що відступали, не даючи їм часу та можливості перейти до оборони. 8-й армії вдалося завадили концентрації розпорошених польських військ в районі [[Лодзь|Лодзі]], [[Радом]]а і [[Познань|Познані]] від злиття в єдину силу. Відхиляючись від первісного плану, який передбачав просування прямо на [[Вісла|Віслу]], а потім наступу на північ на Варшаву, фон Манштейн переконав [[Герд фон Рундштедт|фон Рундштедта]] спочатку оточити польські частини в районі Радома та знищити їх. План вдався, війська [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] вдало здійснили оточення польського Лодзинського угруповання. Тим часом 8-ма німецька армія була атакована з півночі, тому елементи 4-ї, 8-ї та 10-ї армій були швидко передислоковані за допомогою повітряної підтримки в імпровізованій спробі відрізати будь-який польський прорив назад до Варшави. Гнучкість та спритність німецьких військ призвели до розгрому дев'яти польських піхотних дивізій та інших підрозділів в результаті [[Битва на Бзурі|битви на Бзурі]] (8-19 вересня), найбільшої військової операції до цих пір<ref name=":1" />. По суті, це був перший «котел» Другої світової війни; більша частина польського війська на південному напрямку від Варшави була оточена та капітулювала 6 жовтня<ref>{{Cite book
|title=The Third Reich at War. New York: Penguin Group
|last=Еванс
|first=Річард молодший
|year=2008
|pages=7
|language=англійською
}}</ref>.

За успіхи в проведенні блискавичної операції Еріх фон Манштейн отримав планки до [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізних хрестів]] 2-го та 1-го ступеня (повторні нагородження).
[[Файл:1940-Fall Gelb.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Варіант [[план «Гельб»|плану «Гельб»]] за задумом Манштейна]]

==== Французька кампанія ====
{{main|Французька кампанія (1940)|План «Гельб»}}
[[27 вересня]] [[1939]] року [[Варшава]] офіційно капітулювала, хоча окремі осередки опору ще залишалися. Того ж дня Гітлер зібрав у [[Рейхсканцелярія|Рейхсканцелярії]] всіх командувачів [[група армій|групами армій]] і вище керівництво Вермахту і оголосив про свій намір атакувати Францію через територію [[Бельгія|Бельгії]] та [[Нідерланди|Нідерландів]]. Генералітет намагався переконати Гітлера не робити цього, але він стояв на своєму. Фюрер наказав Верховному командуванню на чолі з начальником штабу [[ОКВ]] генералом [[Франц Гальдер|Францом Гальдером]], розробити план дій на заході проти Франції та [[Нижні країни|Нижніх країн]]. Генеральний штаб запропонував різні варіанти плану операції, з якими були ознайомлені керівники груп армій, що мали діяти на Західному фронті. Дата нападу багато разів переносилася, а плани коректувалися. Тодійшнй головнокомандувач [[Сухопутні війська Третього Рейху|Сухопутних військ Вермахту]] [[Вальтер фон Браухіч]] разом з іншими членами ОКВ розробив план нападу на Францію у початку жовтня. Як і План Шліффена у Першій світовій війні, війська мали пройти через [[Нідерланди]] та Бельгію, однак сам Адольф Гітлер не був задоволений цим планом.

До кінця жовтня велика частина німецької армії була передислокована на захід, для підготовки війни проти Франції. Фон Манштейн був залишений начальником штабу [[Група армій «A»|групи армій «А»]] під командуванням фон Рундштедта, що зосереджувалася в західній Німеччині, навпроти [[Арденни|Арденн]]. Як і переважна більшість молодих генералів зі складу [[Сухопутні війська Німеччини|сухопутних військ]], що була ознайомлена із задумом [[план «Гельб»|плану «Ґельб»]], Манштейн критикував його за негнучкість, шаблонні підходи до досягнення стратегічних цілей операції та повне ігнорування ударних можливостей танкових та [[Механізовані війська|моторизованих військ]]. Він прямо вказував, що цей план є попросту шаблонним повторенням [[План Шліффена|плану Шліффена]], з напрямком головного удару німецьких військ через [[Бельгія|Бельгію]], тобто такий запланований варіант дій, якого союзникам слід було очікувати, оскільки вони вже зосередили потужні сили в цьому районі. За власною ініціативою фон Манштейн розробляє власний план розгрому Франції. Сама ідея плану, запропонованого ним, не була новою, й до нього розглядалася в штабі [[ОКГ]], більше того, він встиг промайнути ще в знаменитому [[План Шліффена|«плані Шліффена»]]. Старий фельдмаршал припускав можливість вторгнення французів у [[Бельгія|Бельгію]], але в 1914-му році це уявлялося швидше екзотикою. Однак [[Альфред фон Шліффен|Шліффен]] передбачив і це.

У жовтні [[1939]] року [[Герд фон Рундштедт|фон Рундштедт]] і фон Манштейн звернулися до штабу [[ОКГ|Головного командування сухопутних військ]] із запропонованим [[План «Гельб»|планом]]. За цим планом передбачалося спочатку заманити противника на територію Бельгії і [[Голландія (історична область)|Голландії]], а потім відрізати ударом через [[Арденни]]. При цьому він пропонував створити на напрямку головного удару потужне танкове угруповання.

Втручання Манштейна в оперативно-стратегічне планування головнокомандувача сухопутними військами та [[Генеральний штаб|Генерального штабу]] викликало бурхливу реакцію з боку останніх. Дратівливість ситуації була в тому, що начальник штабу групи армій через голови своїх начальників безпосередньо втручався в компетенцію керівництва [[ОКГ]] (командування сухопутних сил). Його план був з ходу відхилений, а [[Вальтер фон Браухіч|Браухіч]] і [[Франц Гальдер|Гальдер]], що вважали такий варіант кампанії проти Франції повною авантюрою, добилися зміщення Манштейна з займаної посади. Манштейн був знятий з посади й у лютому 1940 року переведений командувачем [[38-й армійський корпус (Третій Рейх)|38-го армійського корпусу]], що тільки-но формувався в [[Щецин|Штеттіні]]. Правда, формально, це було підвищенням.

Й тут вперше у Манштейна проявляється риса характеру, яка врешті-решт приведе його до відставки. Він не зупиняється на тому, що його попросту посунули вбік, він наполегливо шле листи до [[ОКГ]], а коли керівництво відхиляє його пропозицію, знаходить інший шлях до реалізації плану. 

[[17 лютого]] [[1940]] відбулося представляння фюреру новопризначених корпусних командувачів. Під час цієї зустрічі Манштейн наважився доповісти Гітлеру свій проект плану, який створював разом з [[Гайнц Вільгельм Гудеріан|Гайнцом Вільгельмом Гудеріаном]]. За планом генерала Німеччина вводить сильну армійську групу на територію Бельгії, як у Першу Світову війну. Союзники, також пам'ятаючи досвід Першої світової, щоб не допустити розгрому бельгійців і для недопущення на французьку територію німецьких військ, входять основними силами до Бельгії. Тоді інше німецьке угруповання, насичене танковими і моторизованими з'єднаннями, завдає якнайпотужнішого удару через лісисті пагорби [[Арденни|Арденн]], де ніхто не чекатиме на них, встановлює плацдарми по річці [[Маас (річка)|Маас]], й далі стрімким кидком виходить до [[Ла-Манш]]у, тим самим відрізаючи союзні армії, що увійшли до Бельгії. Більш того, фон Манштейн запропонував скористатися тим, що за його планом німецькі війська обходять славнозвісну [[Лінія Мажино|«лінію Мажино»]] й опиняються значніше південніше в глибині французької території, створюючи передумови для подальшого наступу по всій Франції. Гітлер не тільки вислухав, але й схвалив зухвалий, але вивірений манштейнівській план.

Манштейн пропустив початок Західної кампанії, яка розпочалася [[10 травня]] [[1940]] року, оскільки в цей час займався формуванням 38-го армійського корпусу, попутно спостерігаючи, як інші втілюють у життя його план. Але він ще встиг повоювати у Франції, вже після розгрому союзників, після блискучої реалізації його варіанту плану «Ґельб», над яким він, спільно з фон Рунштедтом та [[Гейнц Вільгельм Гудеріан|Гудеріаном]], працював.

[[16 травня]] [[1940]] року [[38-й армійський корпус (Третій Рейх)|38-й армійський корпус]] фон Манштейна, передислокований на Західний фронт для підготовки до операції за [[план «Рот»|планом «Рот»]], увійшов до складу [[4-та армія (Третій Рейх)|4-ї армії]] генерал-полковника [[Гюнтер фон Клюге|Гюнтера фон Клюге]]. 5 червня 1940 року генерал повів свій армійський корпус у бій біля річки [[Сомма (річка)|Сомми]].

[[9 червня]] корпус першим вийшов до Сени і захопив плацдарм на південному березі. Німці вели цей наступ аж до [[22 червня]], до підписання [[Комп'єнське перемир'я (1940)|Комп'єнського перемир'я]]. Корпус Манштейна просунувся далі за всіх, до містечка [[Шатійон (В'єнна)|Шатійон]] за [[Луара|Луарою]], що становило більш ніж 500&nbsp;км від початкової точки наступу.

[[1 червня]] [[1940]] року за заслуги у Французькій кампанії фон Манштейн був нагороджений [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарським хрестом]] і отримав чин [[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генерала від інфантерії]].

Після розгрому Франції корпус Манштейна був залишений там у складі [[Німецька окупація Франції (1940—1944)|окупаційних військ]] і переформований&nbsp;— кілька дивізій його корпусу мали стати моторизованими, а потім перекинутий на узбережжя [[Ла-Манш]]у для підготовки до [[План «Зеельове»|операції вторгнення в Англію]]. Але вторгнення незабаром відміняють, й у лютому 1941 року Манштейн призначений командиром [[56-й моторизований корпус (Третій Рейх)|56-го моторизованого корпусу]] ([[8-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|8-ма тд]], [[3-тя піхотна дивізія (Третій Рейх)|3-тя мд]], [[3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»|3-тя мд СС]] і [[290-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|290-та пд]]).

=== Битва з Британією ===
{{Main|План «Зеельове»}}
Манштейн був ідейником німецького вторгнення до Великої Британії. Він вважав цю операцію ризикованою, але необхідною для тактичної переваги. Ранні дослідження різних штабних офіцерів визначили, що перевага в повітрі була необхідною умовою запланованого вторгнення. Його корпус повинен був бути відправлений через Ла-Манш з [[Булонь-сюр-Мер|Булоні]] в [[Бексхілл|Бексхіл]] як один з чотирьох підрозділів, призначених для першої хвилі, та висадитись на території Великої Британії, але оскільки [[Повітряні сили Третього Рейху|Люфтваффе]] не вдалося подолати [[Повітряні сили Великої Британії]] під час [[Битва за Британію|битви за Британію]], операція «Зеєльове» була скасована за наказом Гітлера. Військові сили Німечинни та її союзників були зібрані для майбутньої операції "Барбаросса". Решту року Манштейн, мало чим займаючись, проводив час у Парижі та вдома<ref>{{Cite book
|title=Manstein: Leadership – Strategy – Conflict.
|last=Форчик
|first=Роберт
|year=2010
|page=16
|language=англійською
}}</ref><ref name=":1" />.[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-209-0086-12, Russland-Nord, Erich von Manstein, Brandenberger.jpg|міні|праворуч|200пкс|[[Генерал від інфантерії (Німеччина)|Генерал від інфантерії]] Еріх фон Манштейн з командиром [[8-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|8-ї танкової дивізії]] генерал-майором [[Еріх Бранденбергер|Еріхом Бранденбергером]]. Червень 1941]]

==== Східний фронт ====

===== Операція «Барбаросса» =====
{{main|Операція «Барбаросса»}}
З підготовкою війни проти Радянського Союзу [[56-й моторизований корпус (Третій Рейх)|56-й моторизований корпус]] фон Манштейна увійшов до складу [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-ї танкової групи]] генерал-полковника [[Еріх Гепнер|Еріха Гепнера]] [[група армій «Північ»|групи армій «Північ»]] (генерал-фельдмаршал [[Вільгельм Ріттер фон Лееб]]).

З ранку [[22 червня]] [[1941]] 56-й моторизований корпус, маючи у своєму складі [[8-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|8-му танкову]], [[3-тя піхотна дивізія (Третій Рейх)|3-тю моторизовану]] та [[290-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|290-ту піхотну дивізії]] вступив у бій з радянськими прикордонними військами. Бойовий шлях корпусу Манштейна на Східному фронті почався блискуче&nbsp;— його корпус з району на північ від [[Клайпеда|Мемеля]] наступав у напрямку на [[Каунас]] і [[Даугавпілс]]. Вже в перший день війни він просунувся на 56&nbsp;км, а до кінця другого дня війни частини корпусу відірвались від німецько-радянського кордону вже на 170&nbsp;км. Із самого початку вторгнення німецьких військ на територію Радянського Союзу фон Манштейн діяв вміло й стрімко. За 5 днів його [[Механізований корпус|моторизований корпус]] зробивши кидок на 250&nbsp;км, захопив плацдарм на [[Західна Двіна|Західній Двіні]] в районі Даугавпілса, куди 8-ма танкова дивізія увірвалася вже [[26 червня]].

Потім був новий кидок до озера [[Ільмень]]. Але там, [[Контрудар під Сольцами|у районі Солець]] (14-18 липня 1941 року) корпус Манштейна потрапив під контрудар радянських військ і зазнав поразки. [[14 липня]] радянська [[11-та армія (СРСР)|11-та армія]] завдала контрудару по військах [[група армій «Північ»|групи армій «Північ»]], що увірвалися далеко вперед, й [[8-ма танкова дивізія (Третій Рейх)|8-ма танкова дивізія]] корпусу Манштейна опинилась в оточенні. Втім, вона вийшла звідти, навіть зберігши основну частину озброєння.

[[19 липня]] Манштейн отримав наказ [[Ленінградська оборонна операція|наступати на Ленінград]]. У розпорядження Манштейна прибули [[4-та поліцейська панцергренадерська дивізія СС|поліцейська]] й [[3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»|«Тотенкопф» дивізії СС]]. Наступ на Ленінград корпус почав 10 серпня, але вже через кілька днів [[38-ма армія (СРСР)|38-ма радянська армія]] атакувала [[16-та армія (Третій Рейх)|16-ту польову армію]] Вермахту на південь від озера Ільмень. Манштейну довелося розвернути свої частини, [[Контрудар під Старою Руссою|щоб організувати контрудар]]. [[22 серпня]] Еріх фон Манштейн досяг річки [[Ловать]]. До вересня корпус просувався до Ленінграда, хоча, за визнанням свого командира, не так швидко, як хотілося. У подальшому Манштейн успішно діяв у районі [[Дем'янськ]]а, а також у смузі між озерами Ільмень і Чудським, відбиваючи контрудари радянських військ.

===== Кримська операція. Битва за Севастополь =====
{{main|Оборона Криму (1941—1942)|Оборона Севастополя (1941—1942)}}
[[13 вересня]] 1941 року Еріха фон Манштейна призначено замість загиблого генерала [[Ойген Ріттер фон Шоберт|фон Шоберта]] командувачем [[11-та армія (Третій Рейх)|11-ю армією]] ([[30-й армійський корпус (Третій Рейх)|30-й]], [[54-й армійський корпус (Третій Рейх)|54-й ак]], [[49-й гірський корпус (Третій Рейх)|49-й гк]] та [[1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|моторизована бригада «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер»]]), що наступала на кримському напрямку. Крім того, в оперативне підпорядкування фон Манштейна перейшла [[3-тя армія (Румунія)|3-тя румунська армія]]. Перед 11-ю армією було поставлено відразу два завдання&nbsp;— просування на [[Ростов-на-Дону]] і захоплення [[Крим]]у.

Але Манштейн уже встиг зрозуміти, що Червона армія зовсім не повністю знищена в [[Прикордонні битви (1941)|прикордонних битвах]] й йому вдалося переконати командування в необхідності зосередження всіх сил своєї армії на штурмі [[Крим]]у. Наприкінці жовтня 1941 війська, очолювані Манштейном, прорвали оборону радянських військ на Перекопському перешийку і увірвалися на півострів. Радянські війська, що знаходилися там, були розгромлені, втративши тільки полоненими до 100 тис. чоловіків, але захопити з ходу [[Севастополь]] Манштейну не вдалося. Водночас війська лівого флангу 11-ї армії у взаємодії з [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-ю танковою армією]] генерала [[Евальд фон Кляйст|Е. фон Кляйста]] розгромили на північному заході від [[Бердянськ]]а радянські [[9-та армія (СРСР)|9-ту]] і [[18-та армія (СРСР)|18-ту армії]]. Тут німецькі війська взяли в полон загалом 65 тис. радянських військових, захопили або знищили понад 200 танків і близько 700 гармат.

На [[17 листопада]] в руках Червоної армії в Криму залишався лише [[Севастополь]]. У середині грудня німецька 11-та армія зробила наступну спробу опанувати місто. [[26 грудня]] [[1941]] у відповідь командування [[Кавказький фронт (Друга світова війна)|Кавказького фронту]] розпочали висадку [[Керченсько-Феодосійська десантна операція|десантів в районі Феодосії і в Керчі]]. Основна частина військ [[46-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|46-ї піхотної дивізії]] під командуванням генерала [[Ганс фон Шпонек|Ганса фон Шпонека]] поспішно відступила з Керченського півострову, втративши більшу частину своєї важкої техніки та майна. Лише відмова фон Манштейна від подальшого штурму радянської військово-морської бази та перекидання значної частини своїх сил на схід з метою ліквідації радянського плацдарму запобігли краху в східній частині Криму. Але дві радянські армії, захопивши [[Керченський півострів]], цим і обмежилися. До травня 1942 на півострові встановилося відносне затишшя.

[[8 травня]] [[1942]] року, перегрупувавши сили, Манштейн [[Операція «Полювання на дрохв»|завдав контрудару по радянських позиціях на Керченському півострові]] й здобув нову велику перемогу, вщент розгромивши війська радянського [[Кримський фронт|Кримського фронту]] ([[44-та армія (СРСР)|44-та]], [[47-ма армія (СРСР)|47-ма]] і [[51-ша армія (СРСР)|51-ша радянські армії]]). Через три дні частки 11-ї армії відбили Феодосію і повністю знищили радянський десант, висаджений в [[Судак (місто)|Судаку]]. Радянські війська втратили в Криму близько 170 тис. осіб тільки полоненими, понад 250 танків і до 1100 гармат. Втрати німців склали 3 397 чоловіків (600 загиблих) та 8 танків. За уміле керівництво 11-ю армією Гітлер надав Манштейну звання [[генерал-полковник]]а.

Тим часом, [[Оборона Севастополя (1941—1942)|облога Севастополя]] військами Манштейна тривала вже понад 8 місяців. [[7 червня]] [[1942]] року він розпочав [[Операція «Штерфанг»|останній штурм Севастополя]]. [[54-й армійський корпус (Третій Рейх)|54-й]] і [[30-й армійський корпус (Третій Рейх)|30-й армійські корпуси]] за підтримки артилерії і авіації атакували захисників фортеці. За розпорядженням Манштейна при обстрілі Севастополя активно використовувалася важка [[облогова артилерія]] та трофейна радянська зброя, захоплена 11-ю армією в попередніх боях. [[29 червня]] почався останній етап штурму [[Севастополь|Севастополя]]. Манштейн наказав не входити своїм військам до міста, а [[8-й повітряний корпус (Третій Рейх)|VIII авіакорпусу]] підсилити [[бомбардування]] фортеці.

[[1 липня]] знекровлені радянські частини, залишки [[Приморська армія (СРСР)|Приморської армії]], що обороняла Севастополь, позбавлені вищого командування, що залишило власні війська, покинули місто і з боями почали відходити на захід до мису [[Херсонес (мис)|Херсонес]], де чинили опір ще 3 дні, а окремі підрозділи оборонялися ще до [[13 липня]].

Німецький генерал [[Курт фон Тіппельскірх]] заявив про захоплення на мисі Херсонес 100 тис. полонених, 622 гармат, 26 танків і 141 літака<ref>{{Cite web |url=http://militera.lib.ru/h/tippelskirch/06.html |title=Курт фон Тіппельскірх «Історія Другої світової війни» |accessdate=22 жовтня 2011 |archive-date=14 серпня 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20070814044541/http://militera.lib.ru/h/tippelskirch/06.html }}</ref><ref name="Ва250">{{книга|автор = Ванєєв Г. І.|заголовок = Севастополь, 1941-1942. Хроніка героїчної оборони|посилання = |місце = Київ|видавництво = Україна |рік = 1995 | тому = 2 |сторінки = 250}}</ref>, проте радянські історики вважають, що число полонених не перевищувало 78 230 чоловіків<ref name="Ва250" />, а захоплення авіаційної техніки не було: літаки які залишалися в строю на момент 3-го штурму були частково передислоковані на [[Кавказ]], частково скинуті в море й затоплені<ref name="Ва250" />. У період з 1 по 10 липня 1942 року з Севастополя всіма видами транспортних засобів було евакуйовано лише 1726 солдатів [[Севастопольський оборонний район|Севастопольського оборонного району]], інші захисники міста або загинули, або потрапили в полон<ref name="Ва250" />.

[[1 липня]] [[1942]] року за взяття Севастополя командувач 11-ю армією Еріх фон Манштейн отримав звання генерал-фельдмаршала, а весь особовий склад армії&nbsp;— спеціальний нарукавний знак «[[Кримський щит]]».
[[Файл:Sinyavin offensive 10 09.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Карта [[Синявінська операція (1942)|Синявінської операції]] 1942 року]]

===== Блокада Ленінграда, Сталінградська битва =====
{{main|Блокада Ленінграда|Сталінградська битва}}
Після завоювання Криму [[11-та армія (Третій Рейх)|11-та армія]] була перекинута до складу [[група армій «Північ»|групи армій «Північ»]] для вирішального удару по Ленінграду.

Доручивши Манштейну загальне керівництво бойовими діями німецьких військ під Ленінградом, Гітлер не сумнівався, що переможець Севастополя підкорить і [[Санкт-Петербург|Ленінград]]. Війська 11-ї армії, у взаємодії з іншими арміями групи армій «Північ», розпочали підготовку [[План «Нордліхт»|операції «Нордліхт»]], початок якої планувався на [[15 вересня]] 1942 року. Гітлер був упевнений, що з великою кількістю важкої артилерії й новими [[Panzer VI Tiger|танками «Тигр»]], які надійшли в німецькі війська на цей напрямок для проведення штурму, облога величезного міста нарешті закінчиться й Вермахт опанує Ленінград. Фон Манштейн, з іншого боку, був налаштований більш песимістично, стверджуючи, що для успіху операції необхідний одночасний штурм [[Збройні сили Фінляндії|фінських військ]] з півночі, керівництво яких категорично відмовлялося брати участь в [[План «Нордліхт»|операції]].
[[Файл:Map Battle of Stalingrad-ru.svg|міні|ліворуч|200пкс|[[Операція «Уран»]]. 1942]]

Але радянські війська випередили противника, розпочавши свій наступ на місяць раніше. [[19 серпня]] 1942 року [[Ленінградський фронт]] розпочав свою фазу наступальної операції, а [[27 серпня]] 1942 року [[Синявінська операція (1942)|перейшов у наступ]] [[Волховський фронт]] у вузькому виступі німецьких військ біля [[Синявино (Ленінградська область)|Синявино]] проти військ [[18-та армія (Третій Рейх)|18-ї армії]] [[Георг Ліндеман|Георга Ліндемана]].

З [[28 серпня]] військам Манштейна, що готувалися до штурму міста, довелося з великими труднощами відбивати удари Червоної армії. Серія запеклих боїв з перемінним успіхом тривала до середини жовтня, в яких фон Манштейну меншими силами вдалося побороти значне угруповання радянських військ, які втратили понад 60 000 осіб протягом кількох місяців. До 10 жовтня лінія фронту повернулася до вихідного положення перед початком цій битви. Однак, це означало, що німці були вже не в змозі розпочати рішучого штурму Ленінграда, і облога продовжувалася й у 1943 році. У ході цих боїв загинув син Манштейна, [[лейтенант]] 51-го панцер-гренадерського полку. Вражений тяжкою втратою, Манштейн одразу ж після похорону поїхав до Німеччини.

Через кілька днів після його повернення на [[фронт]] прийшла звістка про [[Сталінградська битва|оточення 6-ї армії в районі Сталінграда]]. Рятувати її Гітлер доручив Манштейну, якого в листопаді [[1942]] року призначають командувачем новосформованої [[група армій «Дон»|групи армій «Дон»]], яка була скомпонована з військ [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-ї танкової]] [[Герман Гот|Германа Гота]], [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ї польової]] [[Фрідріх Паулюс|Фрідріха Паулюса]] і [[3-тя армія (Румунія)|3-ї румунської армій]] [[Петре Думітреску]]. Фон Манштейн отримав наказ звільнити оточені в Сталінграді армії. [[12 грудня]] командувач групою армій почав свій наступ і до [[24 грудня]] [[1942]] року був за 50&nbsp;км від Сталінграда, коли його просування було зупинене, [[Операція «Вінтергевіттер»|спроба деблокувати]] 6-ту армію закінчилася невдачею. Потім був [[Ростовська операція (1943)|тривалий відступ]] на 200&nbsp;км назад, який продовжувався до лютого [[1943]] року. Лише з великими труднощами Манштейну вдалося утримати [[Ростов-на-Дону]] і не допустити повного розгрому всього південного крила німецького Східного фронту (угруповання чисельністю близько 900 тис. чоловік).

===== Харківська операція =====
[[13 лютого]] 1943 [[група армій «Дон»]] була перейменована в [[група армій «Південь»|групу армій «Південь»]], командувачем якої залишився Еріх фон Манштейн. У лютому&nbsp;— березні 1943 року Манштейн провів успішний контрнаступ на харківському напрямі, відкинувши радянські війська за р. [[Сіверський Донець]] і [[Третя битва за Харків|оволодівши Харковом]], за що [[12 березня]] 1943 року був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста.
[[Файл:Third Battle of Kharkov sector.png|міні|ліворуч|200пкс|[[Третя битва за Харків]]. [[1943]]]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-022-2927-26, Russland, Generäle Hoth und v. Manstein.jpg|міні|праворуч|200пкс|Еріх фон Манштейн обговорює план [[операція «Цитадель»|операції «Цитадель»]] з генерал-полковником [[Герман Гот|Германом Готом]]. 21 червня 1943]]

===== Операція «Цитадель» =====
{{main|Битва на Курській дузі}}
Із закінченням зимово-весняної кампанії 1942—1943 року на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]] встановилося відносне затишшя. Обидві сторони готувалися до вирішального наступу, який мав переломити хід війни.

Як це було і раніше, Манштейн запропонував свій власний план літньої наступальної кампанії Вермахту на 1943 рік. Він спрогнозував кілька альтернативних варіантів. Перший&nbsp;— завдати удару на початку травня, коли радянські війська ще не будуть готові до наступу, і дезорганізувати підготовку, взявши в кліщі [[Курськ]]. Другий&nbsp;— сам Манштейн вважав його кращим&nbsp;— дочекатися наступу [[Червона армія|Червоної армії]], відійти перед самим його початком і потім завдати флангового удару з боку [[Київ|Києва]], розтрощивши противника. Гітлер відкинув останній, вважаючи його занадто ризикованим. Але, погодившись з першим варіантом, відклав атаку перед самим її початком, вирішивши дочекатися прибуття додаткових сил, що збільшувало шанси на успіх. Затримка тривала до липня, причому виграли від неї в основному радянські війська. У ході [[операція «Цитадель»|операції «Цитадель»]], [[група армій «Південь»]] Манштейна мала добрі шанси на успіх, але, кінець кінцем, була зупинена, коли [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-та танкова армія]] більше не змогла просуватися на північ. Хоча південна половина кліщів проникла досить глибоко, [[група армій «Центр»]] [[Гюнтер фон Клюге|Г. фон Клюге]] спочатку натрапила на запеклий опір, а потім була розбита фланговим контрударом радянських військ. Це стало початком загального контрнаступу Червоної армії, якому німці протистояти вже не могли.

Після краху [[операція «Цитадель»|операції «Цитадель»]], Еріх фон Манштейн довгий час відступав під натиском військ Червоної армії. У цих важких умовах Манштейн продемонстрував блискучу майстерність, зумівши перетворити панічну втечу на організований відступ військ [[група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] до рубежу [[Дніпро (річка)|Дніпра]].
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-022-2940-22, Russland, Beisetzung Generalmajor Walther v. Hünersdorff.jpg|міні|праворуч|200пкс|Траурна церемонія поховання командира [[6-та танкова дивізія (Третій Рейх)|6-ї танкової дивізії]] генерал-майора [[Вальтер фон Гюнерсдорфф|Вальтера фон Гюнерсдорффа]] на військовому цвинтарі в Харкові, 18 липня 1943 року. На церемонії особисто присутній командувач групою армій «Південь» генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн. Біля нього командувач [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-ї танкової армії]] [[Герман Гот]] і командир [[11-й армійський корпус (Третій Рейх)|11-го армійського корпусу]] [[Ерхард Раус]]. Жінка з квітами в центрі&nbsp;— дружина фон Гюнерсдорффа ''Ода'', яка працювала медсестрою в Харківському шпиталі.]]
3 вересня 1943 Манштейн, підтриманий генерал-фельдмаршалом [[Гюнтер фон Клюге|фон Клюґе]], запропонував Гітлеру провести докорінну реорганізацію вищого військового керівництва вермахту&nbsp;— заснувати пост головнокомандувача Східним фронтом, скасувати [[ОКВ]] і передати керівництво всіма фронтами Генеральному штабу сухопутних військ, а також провести ряд інших заходів цього ж плану, тобто по суті передбачалося усунути Гітлера від керівництва бойовими операціями німецької армії. Але Гітлер навідріз відмовився навіть обговорювати це питання.
[[Файл:Destroyed German tanks at Kursk.gif|200px|thumb|Підбиті німецькі танки 1943&nbsp;р. Операція «Цитадель»]]

===== Битва за Дніпро =====
{{main|Битва за Дніпро}}
Восени 1943 року з великими труднощами Манштейну вдалося зупинити потужний наступ Червоної армії по Дніпру, спираючись своїми основними силами на оборонні рубежі поздовж [[Лінія Пантера-Вотан|«Східного валу»]]. [[Група армій «Південь»]] під командуванням фон Манштейна захищала західний берег Дніпра, завдаючи Червоній армії важких втрат. У жовтні 1943 року в результаті успішно проведеного контрудару в районі [[Кривий Ріг|Кривого Рогу]] Манштейну вдалося завдати серйозної поразки угрупованню радянських військ, що вирвалося далеко вперед від основних сил. Хоча на середину січня [[1944]] року Манштейну в цілому вдалося стабілізувати ситуацію на фронті, проте, з кінця січня він був вимушений відступати й далі під потужними ударами нового наступу Червоної армії, що розгорнувся із захоплених радянськими військами плацдармів, коли [[Червона армія]] перейшла в загальний [[Дніпровсько-Карпатська операція|наступ на Правобережній Україні]]. Фронт оборони німецьких військ затріщав по всіх швах. Удари радянських військ ішли один за одним, ламаючи оборону противника то на одному, то на іншому напрямку.

У середині лютого 1944 року на однієї з ділянок оборони групи армій склалася критична ситуація, яка мала перерости в «другий [[Сталінград]]». Еріх фон Манштейн не послухався наказу Гітлера, який категорично забороняв своїм командувачам відступати без його особистого дозволу з будь-яких позицій та вивів [[11-й армійський корпус (Третій Рейх)|11-й]] і [[42-й армійський корпус (Третій Рейх)|42-й корпуси]] (56 000 солдатів) своєї групи армій «Південь» з [[Корсунь-Шевченківська операція|«Черкаського котла»]], що утворився [[16 лютого|16]]-[[17 лютого]] [[1944]] року. Врешті-решт, Гітлер погодився з цим вимушеним маневром і віддав добро про відхід цих частин з «котла», коли вони фактично вже були виведені за наказом Манштейна. Однак 10 дивізій і одна бригада загальною чисельністю до 80 тис. чоловік, 1600 гармат і мінометів, до 230 танків і штурмових гармат, все ще продовжували утримувати свої позиції й врешті-решт опинилася в [[Корсунь-Шевченківська операція|Корсунь-Шевченківському котлі]]. Спроба деблокувати їх закінчилася невдачею. 17 лютого вирватися з оточення вдалося лише незначній кількості підрозділів, загальною чисельністю трохи більше 36 тис. осіб (разом з пораненими).

[[19 березня]] 1944 Манштейн зажадав від Гітлера надати йому свободу дій при проведенні бойових операцій, але знову отримав відмову. [[23 березня]] в оточення потрапила [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-ша танкова армія]] генерала [[Ганс-Валентін Губе|Ганса Губе]], якій Гітлер також забороняв відступати. [[25 березня]] Манштейн, пригрозивши відставкою, зажадав від фюрера скасування цього наказу і домігся свого ([[6 квітня]] 1-ша танкова армія вийшла з оточення).

Наприкінці березня 1944 року південне крило німецького Східного фронту було розколоте військами Червоної армії на дві частини. Одна з них ([[група армій «A»]]) відкинута за р. [[Дністер]], а друга (очолювана Манштейном група армій «Південь»)&nbsp;— в Західну Україну.

30 березня Гітлер викликав Манштейна в свою ставку, нагородив його мечами до [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарського хреста]] і відсторонив від командування групою армій «Південь». Прощаючись з фельдмаршалом, фюрер сказав йому, що якщо він, Гітлер, задумає великий наступ, то обов'язково доручить очолити його Манштейну.

=== Відставка ===
[[30 березня]] 1944 року генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн був відправлений у відставку і переведений до резерву [[ОКВ]]. Його пост зайняв [[Вальтер Модель]]. Зарахований до резерву, Манштейн так до кінця війни й не отримав жодного призначення і не брав участі у військових діях. Втім, час від часу фюрер продовжував надавати йому знаки поваги (зокрема подарував великий маєток).

=== Після війни ===
У [[1945]] році Еріх фон Манштейн був арештований англійцями і поміщений у в'язницю. У [[1949]] році він постав перед англійським військовим судом в [[Гамбург|Гамбурзі]], де був визнаний винним у [[воєнний злочин|воєнних злочинах]] і засуджений до 18-річного тюремного ув'язнення. Однак вирок, винесений Манштейну, викликав невдоволення на Заході, де порахували його не тільки занадто суворим, а й несправедливим. Під тиском консервативних кіл англійської влади, термін ув'язнення Манштейну спочатку скоротили до 12 років, а в [[1952]] році і зовсім звільнили його від покарання (умовно, за станом здоров'я). У [[1953]] році всі звинувачення з Манштейна були зняті.

Після звільнення Манштейн якийсь час перебував військовим радником при уряді [[Федеративна Республіка Німеччина (до 1990)|ФРН]], працював у [[Бундесвер]]і радником з переозброєння. Пішовши на відпочинок, Манштейн почав роботу над мемуарами, де описував дії Вермахту на Східному фронті, в яких всю провину за поразку Німеччини в Другій світовій війні покладав на Гітлера, звинувачуючи його в бездарності і військовому дилетантстві. У той же час він всіляко вигороджував [[Генеральний штаб Німеччини|німецький Генеральний штаб]] і генералітет, а заразом прагнув виправдати й себе, списуючи провину за свої особисті військові поразки на Гітлера і всілякого роду фатальні випадковості. Його книгу «Загублені перемоги» було перекладено багатьма мовами. Перу Манштейна належить також книга спогадів «З життя солдата. 1887—1939» ([[1958]]), де він розповідає про події свого життя і військової служби до початку Другої світової війни. Був почесним членом ряду ветеранських військових організацій ФРН.

Останні роки життя він провів у [[Баварія|Баварії]], де й помер [[10 червня]] [[1973]] року в невеликому містечку Іршенгаузен.
[[Файл:ErixVonManstein1956.jpg|thumb|170px|Еріх фон Манштейн в 1956 році]]

== Роль Еріха фон Манштейна в історії ==
Як і всі гітлерівські фельдмаршали, Манштейн почав свою військову кар'єру ще в [[Імперська армія Німеччини|кайзерівській армії]]. Закінчив Академію Генерального штабу напередодні Першої світової війни, на полях битв якої здобув великий [[бойовий досвід]]. Потім довгі роки займав різні штабні та командні посади в [[рейхсвер]]і. Але просування його по службі йшло досить повільно. До моменту [[Machtergreifung|приходу до влади в Німеччині нацистів]] (січень [[1933]] року) Манштейн був усього лише командиром батальйону, вже маючи за плечима 27 років армійської служби. Його стрімкий зліт відбувся тільки в роки Третього рейху&nbsp;— всього за якихось 10 років він пройшов шлях від підполковника до генерал-фельдмаршала (в кайзерівській армії за такий самий час він просунувся всього лише від лейтенанта до капітана).

Разом з переважною більшістю старших і вищих офіцерів рейхсверу, Манштейн спочатку досить скептично ставився до [[Нацизм|нацистів]] і навіть за свої антинацистські погляди потрапив до їх «чорного списку», що ледь не коштувало йому кар'єри. Але потім, як і багато його колег, заради своїх честолюбних амбіцій він пішов на компроміс з нацистською владою і зробив на службі їй блискучу військову кар'єру. Від багатьох інших воєначальників [[Вермахт]]у Манштейн відрізнявся тим, що іноді дозволяв собі мати власну думку. Так, він не схвалював й не брав участі в масових звірствах, що творяться карателями з [[Ваффен-СС|військ СС]] на окупованих його військами територіях. Але водночас і не вживав ніяких заходів щодо припинення таких акцій, якщо вони мали місце. Згодом Манштейн, якого раніше не помічали в [[антисемітизм]]і, змінив свою точку зору й у «єврейському питанні». Починаючи з 1942 року, він став вимагати від своїх підлеглих безжального ставлення до євреїв.

Деякі історики відмічають, що фон Манштейн ніяким чином не ухвалював участі регулярних військ у масових звірствах, навіть більше, заради виховання у своїх солдатів і офіцерів почуття високої самосвідомості, наказував їм на окупованих територіях СРСР роздавати сільгоспугіддя в приватні руки (і це робилося, причому всупереч волі Гітлера і [[Герман Герінг|Герінга]], автора [[Зелена папка Герінга|«Зеленої папки»]]&nbsp;— плану збереження [[колгосп]]ів). Більше того, у ввірених йому частинах Манштейн припинив дію особистого наказу Гітлера про [[розстріл]] на місці полонених політпрацівників Червоної армії («[[Наказ про комісарів]]») і не заспокоївся, поки не добився його скасування, вважаючи розстріл полонених учасників бою порушенням норм солдатської честі і загальнолюдської моралі.

Варто зазначити, що Манштейна на фронті охороняв добровільний загін російських козаків, а в розташуванні його військ часто не потрібна була навіть охорона для колон полонених&nbsp;— вони самі не розбігалися і в повному складі марширували до місць, зазначених для табору, про що збереглися свідчення і що ніким не спростовано.

=== Фон Манштейн як воєначальник ===
На думку низки військових істориків та експертів, Еріх фон Манштейн належить до числа найвидатніших полководців Третього рейху. За ним міцно закріпилася репутація ''«найкращого оперативного таланту німецького Генерального штабу»''. Як воєначальник Манштейн користувався великим авторитетом у військових колах Третього рейху. Визнаний лідер військових істориків Заходу [[Ліддел Гарт]] декларував:
<blockquote>''«Загальна думка серед генералів, яких мені довелося допитувати в 1945 році, зводилася до того, що фельдмаршал фон Манштейн проявив себе як найталановитіший командир у всій армії і саме його вони в першу чергу бажали б бачити в ролі головнокомандувача…».''</blockquote>
Схожу думку про Манштейна не раз висловлювали усно і письмово загальновизнаний у вермахті авторитет [[Герд фон Рундштедт]], «повелитель танків» легендарний [[Гейнц Гудеріан]], навіть [[Вільгельм Кейтель|Кейтель]]. Сам фюрер одного разу промовився:
<blockquote>''«Можливо, що Манштейн&nbsp;— це найкращі мізки, які тільки породив на світ корпус генштабу».''</blockquote>

Один з літописців Другої світової [[Девід Ірвінг]] зазначив:
<blockquote>''«Повага, яку Гітлер мав до Манштейна, межувала з острахом».''</blockquote>

Кожен з них мав [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний хрест]] за Першу світову. Гітлер, [[єфрейтор]] на тій війні, гордо носив солдатський, 2-го класу, Манштейн&nbsp;— офіцерський, 1-го класу. Для особистих зустрічей обидва завжди одягали ці ордени&nbsp;— мовою цих орденів вони починали діалог, який завжди переходив у суперечку.

Манштейн відрізнявся від основної маси вищих воєначальників Вермахту прогресивнішими поглядами на характер сучасних операцій і способи їх ведення, широтою оперативного кругозору, здатністю здійснювати сміливий і рішучий маневр великими угрупованнями військ, разючою незворушністю в найбільш критичних ситуаціях і швидкістю реакції на будь-які зміни в обстановці. В особливості в маневреному веденні війни Манштейн бачив ключ до перемог над Червоною армією, водночас Манштейн зазначав : ''«Якщо я хочу перемагати, я маю рухати війська назад і вперед»'', але з такою стратегією не був згідний Гітлер, він казав ''«про це навіть мова не йдеться»''. Але, там де дії Манштейна не були сковані «волею» фюрера він добивався значних результатів (битва за Крим 1941—1942). Чим далі затягувалася війна, тим більше проявлялася «геніальна стратегія» Гітлера утримувати «все». Манштейн безуспішно з цією «стратегією» боровся, окрім боїв проти Червоної армії, в нього була ще одна, проти доктрини Гітлера «утримувати все», особливо це показали бої в Україні 1943—1944&nbsp;р. де і так мала кількість німецьких військ мала утримувати майже 800&nbsp;км фронту, при цьому не здаючи жодного метру завойованих земель (спочатку Донбас, а потім Нікополь).

У кожній операції на театрах Другої світової, в кожній битві, в якій Манштейн брав участь або керував, він знаходив успішне вирішення бойового завдання, максимально реалізуючи потенціал своїх військових сил і так само максимально знижуючи можливості противника. Манштейн здобув чимало перемог ([[Польська кампанія (1939)|в Польщі]], [[Французька кампанія (1940)|у Франції]], [[Прибалтійська операція (1941)|у Прибалтиці]], Приазов'ї, [[Оборона Криму (1941—1942)|в Криму]], [[Третя битва за Харків|під Харковом на початку 1943]] року та на інших ділянках фронту). У польському «бліцкригу» 1939 року Манштейн, начальник штабу групи армій «Південь», спланував оточення основних сил лодзинського угруповання поляків, що прикривало Варшаву, створивши перший у Другій світовій війні «котел», після чого спроектував розгром елітного ядра польської армії [[Битва на Бзурі|на Бзурі]] і [[Оборона Варшави (1939)|взяття столиці Польщі]].

Потім він запропонував досить оригінальний і, безсумнівно, блискучий за задумом [[План «Гельб»|план кампанії проти Франції]], який привернув увагу Гітлера, отримав його схвалення і був покладений в основу стратегічного плану [[Французька кампанія (1940)|Французької кампанії 1940 року]]. Але сам Манштейн, як командир армійського корпусу, зміг узяти участь у цій кампанії лише на її завершальному етапі.

З початком [[Німецько-радянська війна|війни проти Радянського Союзу]] в 1941 році Манштейн розгорнув свій талант у всьому блиску, показав, що таке сучасний стиль, методи і рівень ведення бойових дій. [[56-й моторизований корпус (Третій Рейх)|56-й моторизований корпус]] Манштейна, в червні 1941 року був вістрям «північного клину», діяв вміло, ініціативно і рішуче. Манштейн, пройшовши зі своїм корпусом по тилах Червоної армії 200&nbsp;км за п'ять днів, забезпечив переправу Вермахту по захопленому з ходу мосту через [[Західна Двіна|Західну Двіну]] і увірвався в Центральну Росію. Основні сили Вермахту, що йшли за Манштейном, тільки в котлах під Мінськом і далі полонили до 700 тис. радянських солдатів. А за весь 41-й рік таким чином було взято в полон до 2,5&nbsp;мільйонів [[Полон|військовополонених]]. Зоряним часом для Манштейна стала [[Оборона Криму (1941—1942)|Кримська операція 1941—1942]] років, яку він провів у ролі командувача [[11-та армія (Третій Рейх)|11-ю армією]]. Тут він дійсно домігся вражаючих успіхів.

Водночас, варто відзначити, що всі його перемоги носили локальний характер і не справили вирішального впливу на перебіг збройної боротьби зокрема на радянсько-німецькому фронті, навпаки, ті грандіозні битви, які мали вирішальний вплив на хід і результат не тільки битви на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]], а й усієї Другої світової війни ([[Сталінградська битва|Сталінградська]]&nbsp;— частково, тому що 6 армія Паулюса фактично не входила під командування Манштейна, [[Битва на Курській дузі|Курська битва]], [[битва за Дніпро]], [[Дніпровсько-Карпатська операція|битви у Правобережній Україні]]), Манштейном були програні. Незважаючи на блискучий військовий талант, він неодноразово зазнавав у ході битв серйозної поразки.

Однак, після прибуття наприкінці літа 1942 року під [[Санкт-Петербург|Ленінград]], генерал визначене йому Гітлером завдання&nbsp;— [[План «Нордліхт»|опанувати Ленінград]] і з'єднатися з фінськими військами, виконати не зміг. Але слід враховувати те, що перемога там все була здобута, оскільки радянські війська для прориву блокади Ленінграду розпочали свою операцію, де і зазнали невдачі.

Чергове доручення Гітлера&nbsp;— визволити з оточення під Сталінградом [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ту армію]]&nbsp;— Манштейн також виконати не зумів. Більше того, очолювана ним [[група армій «Дон»]] (тут Манштейн вперше виступив у ролі командувача групою армій) зазнала важкої поразки. Правда, в лютому-березні 1943 року завдяки досить майстерно проведеному контрнаступу на харківському напрямі йому вдалося завдати великої поразки радянським військам, дії Еріха фон Манштейна в цій битві досі вивчаються у багатьох військових академіях як взірець рухливої оборони.

Але на цьому всі перемоги Манштейна закінчилися. Далі пішла безперервна низка поразок&nbsp;— на Курській дузі, під Харковом і Богодуховом, Охтиркою і Києвом, Житомиром та Корсунем-Шевченківським, Уманню і Проскуровом, Рівним і Луцьком, в передгір'ях Карпат і на Волині. У районі Корсуня-Шевченківського Червона армія оточила німецькі сили, але більшості солдатам Вермахту вдалося вийти з оточення. Саме в боях «за Україну» Манштейн прийняв на озброєння тактику «випаленої землі», яку потім інкримінують фельдмаршалу на «процесі», але такою тактикою користувалися обидві сторони конфлікту, якщо радянські війська використовували це у 1941 році, при відступі, то Манштейн у 1943—1944 роках.

=== Дії у Криму і ставлення до євреїв ===

[[20 листопада]] 1941 року Манштейн видав наказ, у якому говорив про необхідність «жорстокого покарання» радянських євреїв<ref name=nuremberg>{{Cite web |url=http://avalon.law.yale.edu/imt/08-10-46.asp |title=Nuremberg Trial Proceedings Volume 20. Two Hundreth Day. Saturday; 10 August 1946 |accessdate=20 червня 2009 |archive-date=18 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120518164631/http://avalon.law.yale.edu/imt/08-10-46.asp }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://jhistory.nfurman.com/shoa/epilog_67.htm |title=Архівована копія |accessdate=20 червня 2009 |archive-date=28 червня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090628091802/http://jhistory.nfurman.com/shoa/epilog_67.htm }}</ref>:

<blockquote>''Єврейство являє собою посередницьку ланку між ворогом у нашому тилу й Червоною армією. Набагато сильніше, ніж в Європі, вони утримують всі ключові позиції в політичному керівництві та адміністрації, комерції і торгівлі і є призвідником всіх заворушень і бунтів.''

''Єврейську більшовицьку систему має бути знищено раз і назавжди, щоб ніколи не вторгалися в наш життєвий простір у Європі. Німецький солдат, таким чином, вирішує не тільки завдання знищення військового потенціалу цієї системи. Він виступає як носій расової концепції і як месник за всі жорстокості, здійснені проти нього і німецького народу.''

''Солдат повинен розуміти необхідність жорстокого покарання єврейства&nbsp;— носія самого духу більшовицького терору. Це також необхідно для того, щоб припинити в зародку всі спроби заворушень, які в більшості випадків організовані євреями.''</blockquote>

У наказі також говорилося, що через продовольчу ситуацію в Німеччині війська повинні в максимально можливій мірі вивезти всі запаси до себе «на батьківщину». При цьому, як визнавав Манштейн, «у ворожих містах значна частина населення буде голодувати»<ref name=nuremberg/>.

Історик Валерій Енгель, говорячи про роль у [[Голокост]]і наказу Манштейна, відзначав, що для винищення євреїв ''"в радянській кампанії німецьке командування вперше задіяло і армію, оскільки радянські євреї сприймались не тільки як євреї взагалі, а як основні носії «більшовицького духу»''<ref>{{Cite web |url=http://jhistory.nfurman.com/russ/russ001-17.htm |title=Архівована копія |accessdate=20 червня 2009 |archive-date=30 жовтня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121030062141/http://jhistory.nfurman.com/russ/russ001-17.htm }}</ref>.

Після захоплення німецькими військами Криму в кінці жовтня 1941 року було [[Голокост у Сімферополі|вбито]] близько п'яти тисяч [[кримчаки|кримчаків]] і близько вісімнадцяти тисяч євреїв<ref>{{Cite web |url=http://expert.ru/printissues/expert/2008/30/zhil_byl_narod/ |title=Архівована копія |accessdate=20 червня 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20091124030039/http://www.expert.ru/printissues/expert/2008/30/zhil_byl_narod/ |archivedate=24 листопада 2009 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{ЕЄЕ|15341|Нацистская политика уничтожения еврейского народа и этапы Катастрофы}}</ref>. Окупаційна влада не була впевнена щодо приналежності кримчаків до «єврейської раси», тому зробила запит у Берлін, де їм відповіли, що кримчаки також повинні бути знищені. Відповідно до цього, [[Айнзатцгрупи|айнзацгрупою СС]] «D», з 16 листопада по 15 грудня 1941 в Західному Криму було знищено 2504 кримчаків. 11 грудня німці розстріляли поблизу села Мазанка кримчаків із Сімферополя, 4 грудня&nbsp;— кримчаків у Феодосії та Керчі. 18 січня 1942 в Карасу-Базарі близько двох тисяч кримчаків було отруєно газом в «[[душогубка]]х»<ref>{{ЕЄЕ|12248|Кримчаки}}</ref>.

І.&nbsp;А.&nbsp;Альтман, коментуючи наказ Манштейна, писав<ref>{{Cite web |url=http://jhistory.nfurman.com/shoa/hfond_114.htm |title=Архівована копія |accessdate=20 червня 2009 |archive-date=4 серпня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090804004329/http://jhistory.nfurman.com/shoa/hfond_114.htm }}</ref>:

<blockquote>
''З'єднання ідеологічних і расистських гасел пронизувало всі пропагандистські заклики, адресовані солдатам вермахту. «Єврейське питання» незмінно займало у них важливе місце. … Майже всі провідні німецькі війська в тій чи іншій мірі ініціювали жорстоке поводження військ проти всього мирного населення на окупованій території.''
</blockquote>

Як зазначив Дюков О. Р.:
''підписаний 20 листопада наказ фон Манштейна не пройшов дарма. Втім, жорстокість до євреїв, проявлені військами Манштейна, не була чимось унікальним.''<br/>
''В інших своїх наказах Манштейн рекомендував зтравлювати кримських татар і мусульман з партизанами''<ref>{{Cite web |url=http://www.moscow-crimea.ru/history/20vek/partizanes.html |title=Архівована копія |accessdate=20 червня 2009 |archive-date=10 червня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090610024851/http://www.moscow-crimea.ru/history/20vek/partizanes.html }}</ref>.

Проте загалом провина Манштейна в злочинах проти євреїв є недоведеною і вказані документи є лише непрямими свідоцтвами.

== Нагороди генерал-фельдмаршала Еріха фон Манштейна ==
{{hidden
| style = border:solid 0.5px black; width: 100%; 
| headerstyle = background: #F0F8FF; font-size: 110%;
| contentstyle = text-align: left; color:black;
| header = '''Нагороди генерал-фельдмаршала Еріха фон Манштейна'''
| content =
* [[Файл:Ek23f.JPG|25пкс]] [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний Хрест]] 2-го класу ([[5 жовтня]] [[1914]])
* [[Файл:Ek23f.JPG|25пкс]] [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний Хрест]] 1-го класу ([[13 листопада]] [[1915]])
* [[Файл:Vorstelijke Hohenzollerorde.jpg|25пкс]] Лицарський хрест Королівського [[Орден дому Гогенцоллернів|ордену дому Гогенцоллернів]] з мечами ([[Королівство Пруссія|Пруссія]]) (квітень [[1918]])
* [[Файл:De ster van de Frederiksorde van Wuerttemberg.jpg|25пкс]] Лицарський хрест [[Орден Фрідріха (Вюртемберг)|ордена Фрідріха]] 1-го класу з мечами ([[Вюртемберг]])
* [[Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)]]
* [[Файл:HamburgHanseatenkreuz.jpg|25пкс]] [[Ганзейський Хрест]] (Гамбург) 
* [[Файл:VWA Schwarz WK1.jpg|25пкс]] [[За поранення (нагрудний знак)|Чорний нагрудний знак «За поранення»]] (1918)
* [[Файл:Ehrenkreuz fuer Frontkaempfer.JPG|25пкс]] [[Почесний хрест ветерана війни]] за 1914-1918 ([[1934]])
* [[Файл:Wiederholungsspange EK2 (cropped).jpg|25пкс]] Пряжка до [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізного хреста]] 2-го класу ([[16 вересня]] [[1939]]) 
* [[Файл:Spange-EK1.JPG|25пкс]] Пряжка до [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізного хреста]] 1-го класу ([[21 вересня]] [[1939]]) 
*[[Лицарський хрест Залізного хреста]] ''№ 31'' ([[19 липня]] [[1940]])
**  [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям]] ''№ 209'' ([[14 березня]] [[1943]])
**  [[Лицарський хрест Залізного хреста|Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами]] ''№ 59'' ([[30 березня]] [[1944]])
* [[Файл:Orde van Michael de Dappere met Zwaarden.jpg|25пкс]] [[Орден Михая Хороброго]]:
** 3-го класу ([[21 листопада]] [[1941]]) ([[Румунія]])
** 2-го класу ([[Румунія]])
* [[Файл:Winterkriegsmedaille front.jpg|25пкс]] [[Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»]]  ([[1942]])
* [[Файл:WMLSA1944.jpg|25пкс]]Медаль за вислугу років у збройних силах I ступеня (за 25 років військової служби)
** Медаль за вислугу років у збройних силах II ступеня (за 18 років військової служби) 
** Медаль за вислугу років у збройних силах III ступеня (за 12 років військової служби)
** Медаль за вислугу років у збройних силах IV ступеня (за 4 роки військової служби)
* [[Кримський щит]] у золоті ([[1943]])
* 8 разів відмічений в доповіді [[Вермахтберіхт]] ([[11 жовтня|11]], [[12 жовтня|12]] та [[31 жовтня]] [[1941]], [[19 травня|19]] та [[20 травня]] [[1942]], [[2 липня]] [[1942]], [[20 березня]] [[1943]], [[4 серпня]] [[1943]])
}}

== Джерела ==
* {{cite web|url=http://www.hrono.ru/biograf/bio_m/manstein_e.php|title=Манштейн, Эрих фон|publisher=на hrono.ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111126073206/http://hrono.ru/biograf/bio_m/manstein_e.php|archivedate=2011-11-26|accessdate=2011-10-21|deadurl=yes}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://s-s.name/manshteyn.html|title=Манштейн Эрих Фридрих Левински фон|publisher=на s-s.name|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111022133827/http://s-s.name/manshteyn.html|archivedate=2011-10-22|accessdate=2011-10-21|deadurl=yes}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://battlefront.ru/liderg8.htm|title=Эрих фон Левински (Манштейн)|publisher=на battlefront.ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110913163115/http://battlefront.ru/liderg8.htm|archivedate=2011-09-13|accessdate=2011-10-21|deadurl=yes}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://www.peoples.ru/military/general/manstein/|title=Эрих Манштейн|publisher=на peoples.ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120417220103/http://www.peoples.ru/military/general/manstein/|archivedate=2012-04-17|accessdate=2011-10-21|deadurl=yes}}{{ref-ru}}
* {{cite web|url=http://velikvoy.narod.ru/lichnost/14lichn/manstein.htm|title=Манштейн Эрих Фриц фон|publisher=на velikvoy.narod.ru|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20030411152308/http://velikvoy.narod.ru/lichnost/14lichn/manstein.htm|archivedate=2003-04-11|accessdate=2011-10-21}}{{ref-ru}}
* [http://collection.edu.yar.ru/dlrstore/938e24a5-94fd-4028-bef8-0f59ebec4afd/3_1_13_1.htm Манштейн Эрих фон Левински&nbsp;— генерал-фельдмаршал Третьего Рейха]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://armor.kiev.ua/wiki/index.php?title=Эрих_фон_Манштейн Эрих фон Манштейн] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150416131411/http://armor.kiev.ua/wiki/index.php?title=Эрих_фон_Манштейн |date=16 квітня 2015 }}
* Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шубина «''ЭВИ Маршалы и адмиралы''» Минск 1997&nbsp;.

== Мемуари ==
* {{книга
|автор          = Манштейн Э. фон.
|частина        = 
|заголовок      = Утерянные победы
|оригінал       = Verlorene Siege
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/german/manstein/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.: 
|видавництво    = ACT; СПб Terra Fantastica, 
|рік            = 1999
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* Манштейн Э. фон. Из жизни солдата. М.: Феникс, 2000, 320 с. ISBN 5-222-01167-4

== Література ==
* Гордиенко&nbsp;А.&nbsp;Н. Командиры Второй мировой войны. Т. 2., Мн., 1998&nbsp;. 638 стр. ISBN 985-437-627-3
* Manfred Oldenburg: ''Ideologie und militärisches Kalkül. Die Besatzungspolitik der Wehrmacht in der Sowjetunion 1942&nbsp;.'' Böhlau, Köln u. a. 2004, ISBN 3-412-14503-3 (Schwerpunkt: 11. Armee Mansteins auf der Krim) {{ref-de}}
* Marcel Stein: ''Der Januskopf. Feldmarschall von Manstein&nbsp;— eine Neubewertung.'' Biblio-Verlag, Bissendorf 2004, ISBN 3-7648-2387-9&nbsp;— [http://www.perlentaucher.de/buch/20299.html Rezensionen November 2005] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101028104233/http://www.perlentaucher.de/buch/20299.html |date=28 жовтня 2010 }} {{ref-de}}
* Oliver von Wrochem: ''Die Auseinandersetzung mit Wehrmachtsverbrechen im Prozess gegen den Generalfeldmarschall Erich von Manstein 1949''. In: Zeitschrift für Geschichtswissenschaft 46 (1998) Heft&nbsp;4, S.&nbsp;329-353 (Anklagepunkte, Verteidigung, Urteil, Bewertung) {{ref-de}}
* Oliver von Wrochem: ''Erich von Manstein. Vernichtungskrieg und Geschichtspolitik''. Schöningh, Paderborn 2006, ISBN 978-3-506-72977-4 (zugl. Dissertation, Universität Hamburg 2005)&nbsp;— [http://hsozkult.geschichte.hu-berlin.de/rezensionen/2007-1-210 Rezension] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110609002328/http://hsozkult.geschichte.hu-berlin.de/rezensionen/2007-1-210 |date=9 червня 2011 }} {{ref-de}}
* Bernd Boll: ''Generalfeldmarschall Erich von Lewinski, gen. von Manstein''; in: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): ''Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende'' Bd. 2, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-089-1, ISBN 3-534-12678-5 (Wissenschaftliche Buchgesellschaft), S.&nbsp;143-152 {{ref-de}}
* Glantz, David M. (2002). ''Black Sea Inferno: The German Storm of Sevastopol 1941—1942''. Spellmount Publishers. ISBN 1-86227-161-5 {{ref-en}}
* Stein, Marcel (2007). ''The Janushead: Field Marshal Von Manstein, A Reappraisal''. Solihill, West Midlands, England: Helion and Company. ISBN 1-906033-02-1&nbsp;.{{ref-en}}
* Forczyk, Robert (2010). ''Manstein: Leadership – Strategy – Conflict''. Oxford: Osprey. ISBN <bdi>978-1-84603-221-9</bdi>.
* Melvin, Mungo (2010). ''Manstein: Hitler's Greatest General''. London: Weidenfeld & Nicolson. ISBN <bdi>978-0-297-84561-4</bdi>.

== Посилання ==
{{Commonscat|Erich von Manstein}}
* [https://web.archive.org/web/20071013150544/http://www.geocities.com/~orion47/WEHRMACHT/HEER/Generalfeldmarschall/MANSTEIN_ERICH.html Personaldaten]
* [http://www.dhm.de/lemo/html/biografien/MansteinErich/ Tabellarische Kurzbiographie] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110811000037/http://www.dhm.de/lemo//html/biografien/MansteinErich/ |date=11 серпня 2011 }}
* [https://web.archive.org/web/20110813233419/http://www1.historisches-centrum.de/forum/schroeders04-2.html Michael Schröders: Erich von Manstein&nbsp;— ein unpolitischer Soldat?]
* [http://www.boinaslava.net/thirdreich/imena/Manstein.htm Ерих фон Манщайн унд Левински] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111129014611/http://www.boinaslava.net/thirdreich/imena/Manstein.htm |date=29 листопада 2011 }}{{ref-bg}}
* [http://www.ww2awards.com/person/34540 Manstein, von Lewinski von, Fritz Erich] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090614162339/http://www.ww2awards.com/person/34540 |date=14 червня 2009 }}&nbsp;— нагороди фельдмаршала фон Манштейна {{ref-en}}
* [http://ww2db.com/person_bio.php?person_id=28 Erich von Manstein] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150319174938/http://ww2db.com/person_bio.php?person_id=28 |date=19 березня 2015 }}{{ref-en}}
* [http://ww2gravestone.com/general/manstein-erich-von-von-lewinski Manstein, Erich von «von Lewinski»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141025141830/http://ww2gravestone.com/general/manstein-erich-von-von-lewinski |date=25 жовтня 2014 }}&nbsp;— могила фельдмаршала фон Манштейна {{ref-en}}
* [http://www.weltkrieg.ru/persons/Manstein/ Манштейн Эрих Фриц фон Ливински] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071221121546/http://www.weltkrieg.ru/persons/Manstein/ |date=21 грудня 2007 }}
* [http://www.specialcamp11.co.uk/Generalfeldmarschall_Erich_von_Manstein2.htm Erich von Manstein] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160316152734/http://www.specialcamp11.co.uk/Generalfeldmarschall_Erich_von_Manstein2.htm |date=16 березня 2016 }}

== Відео ==
* [http://www.youtube.com/watch?v=5uC7-Ld1VE4&feature=related Wehrmacht Generals-Erich von Manstein]

== Примітки ==
{{примітки|2}}

{{start box}}
|-
! colspan="3" style="background: #FFBBFF;" | Міжнародне визнання та нагороди
{{succession box|титул=[[Тайм (журнал)|Людина тижня]] <br/>[[Тайм (журнал)|журналу «Тайм»]]|попередник=[[Джордж Маршалл]]<br/>[[Сполучені Штати Америки|США]]|наступник=[[Овета Калп Хоббі]]<br/>[[Сполучені Штати Америки|США]]|роки=[[Файл:Time Magazine logo.svg|25px]]<br/> <tt>'''[[10 січня]] [[1944]]'''</tt>}}
{{end box}}
{{start box}}
|-
! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами)<br/> Третього Рейху
{{succession box|титул=[[Файл:18th Infanterie Division Logo 2.svg|25px]]<br/> [[18-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|командир 18-ї піхотної дивізії]]|попередник=[[генерал-лейтенант]]<br/> [[Герман Гот]]|наступник=[[генерал-лейтенант]]<br/>[[Фрідріх-Карл Кранц]]|роки='''[[1 квітня]] [[1938]]&nbsp;— [[26 серпня]] [[1939]]'''}}
{{succession box|титул=[[38-й армійський корпус (Третій Рейх)|командир 38-го армійського корпусу]]|попередник=сформований |наступник=[[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генерал від інфантерії]]<br/>[[Фрідріх-Вільгельм фон Шапп'юї]]|роки='''[[1 лютого]] [[1940]]&nbsp;— [[28 лютого]] [[1941]]'''}}
{{succession box|титул=[[56-й моторизований корпус (Третій Рейх)|командир 56-го моторизованого корпусу]]|попередник=сформований |наступник=[[генерал-лейтенант]]<br/>[[Фердинанд Шаль]]|роки='''[[1 березня]]&nbsp;— [[13 вересня]] [[1941]]'''}}
{{succession box|титул= [[11-та армія (Третій Рейх)|командувач 11-ї армії]]|попередник=[[генерал-полковник]] <br/>[[Ойген Ріттер фон Шоберт]]|наступник=[[генерал артилерії]]<br/> [[Антон Грассер]]|роки='''[[21 вересня]] [[1941]]&nbsp;— [[21 листопада]] [[1942]]'''}}
{{succession box|титул= [[Група армій «Дон»|командувач групою армій «Дон»]]|попередник=сформована з [[11-та армія (Третій Рейх)|11-ї армії]]|наступник=об'єднана <br/>з [[Група армій «B»|групою армій «B»]] <br/>в [[Група армій «Південь»|групу армій «Південь»]]|роки='''[[21 листопада]] [[1942]]&nbsp;— [[12 лютого]] [[1943]]'''}}
{{succession box|титул= [[Група армій «Південь»|командувач групою армій «Південь»]]|попередник=знов створена|наступник=[[генерал-фельдмаршал]] <br/>[[Вальтер Модель]]|роки='''[[12 лютого]] [[1943]]&nbsp;— [[31 березня]] [[1944]]'''}}
{{end box}}

{{Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям і мечами}}
{{Фельдмаршали нацистської Німеччини}}
{{Authority control}}
{{Портали|Біографії|Нацистська Німеччина|Друга світова війна|Війна}}

{{DEFAULTSORT:Манштейн Еріх}}
[[Категорія:Німецькі військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Оберсти Рейхсверу]]
[[Категорія:Учасники Другої світової війни з Німеччини]]
[[Категорія:Учасники Сталінградської битви]]
[[Категорія:Учасники Курської битви]]
[[Категорія:Відзначені у Вермахтберіхті 8 разів]]
[[Категорія:Уродженці Берліна]]
[[Категорія:Свідки на Нюрнберзьких процесах]]
[[Категорія:Німецькі військові письменники]]
[[Категорія:Військові злочинці 2-ї світової війни (переховуються)]]