Перегляд вихідного коду сторінки Ескадрені міноносці типу «Арлі Берк»

{{Військовий корабель
| Назва                    = Ескадрені міноносці КРЗ типу «Арлі Берк»
| Оригінал назви           = Arleigh Burke–class destroyer
| Ілюстрація               = USS Arleigh Burke (DDG 51) steams through the Mediterranean Sea.jpg
| Підпис                   = 
| Тип/клас судна           = Ескадрені міноносці КРЗ
| Попередній клас          = 
| Наступний клас           =  
| Прапор                   = {{USA}}
| Порт                     =
| На честь                 = [[Арлі Берк|Арлі Альберт Берк]]
| Організація              = {{Прапорець|USA}}[[ВМС США]]
| Виготовлювач             = {{Прапорець|USA}} [[Bath Iron Works]] <br/>{{Прапорець|USA}} [[Ingalls Shipbuilding]]
| Вартість                 = $ 1,7 млрд (очікувана для нових суден)
| Замовлено                = 75
| Закладено                =
| Спущено                  = 69
| Скасовано                =
| Перейменований           =
| Перекваліфікований       =
| Виведений                =
| Експлуатація з           = 4 липня 1991 року
| Служба                   = з 1991 року
| Переданий                =
| Прийнятий                =
| Загибель                 =
| Статус                   =
| Нагороди                 =
| Бойовий досвід           = [[Війна в Іраку (2003—2011)|Війна в Іраку]] <br/> [[Міжнародна військова операція в Лівії]] <br/> [[Військова операція проти Ісламської держави]] <br/> [[Бомбардування авіабази Шайрат]] <br/> [[Бомбардування Дамаска і Хомса (2018)|Бомбардування Дамаска і Хомса]]
| Прізвисько               =
| Девіз                    =
| Водотоннажність          = ''Есмінці серії I'' <br/>6630 [[тонна|метричних тонн]] (стандартна) <br/>8448 тонн (повна) <br/>''Есмінці серії II'' <br/>6907 метричних тонн (стандартна)<br/>9073 тонни (повна) <br/>''Есмінці серії IIA'' <br/>7061 метрична тонна (стандартна) <br/>9648 тонн (повна)
| Довжина                  = ''Есмінці серії I та II'' <br/>153,92 [[Метр|м]] найбільша <br/>(142,3&nbsp;м по ватерлінії) <br/>''Есмінці серії IIA'' <br/>155,29&nbsp;м найбільша <br/>(143,8&nbsp;м по ватерлінії)
| Ширина                   = 20,4 м (найбільша) <br/>18,3 м (по ватерлінії)
| Висота                   = 45,7 м (від рівня ватерлінії до топу щогли)
| Осадка                   = ''Есмінці серії I'' <br/>6,3 м (без [[Гідролокатор]]а), <br/>9,3 м (з ГАС) <br/>''Есмінці серії II та IIA'' <br/>6,57 м (без гідролокатора), <br/>9,9 м (з гідролокатором)
| Бронювання               = [[Кевлар]]овий захист основних бойових постів, двигунів та систем озброєння
| Двигуни                  = 4 [[газотурбінний двигун|газотурбінні установки]] [[General Electric LM2500-30]]
| Гвинти                   = 2
| Потужність               = 105&nbsp;000 [[к. с.]]
| Швидкість                = 32 [[Вузол (одиниця швидкості)|вузли]] (максимальна), 20 вузлів (крейсерська)
| Дальність плавання       = 4400—4890 [[морська миля|морських миль]] на 20 вузлах<ref name=multiplate28>{{cite web
 |url         = http://www.destroyerhistory.org/arleighburkeclass/flighti.html
 |title       = ''Arleigh Burke''-class destroyers
 |accessdate  = 4 грудня 2008
 |language    = en
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20110227032119/http://www.destroyerhistory.org/arleighburkeclass/flighti.html
 |archivedate = 2011-02-27
 |deadurl     = yes
}}</ref> <br/>6000 морських миль на 18 вузлах
| Автономність плавання    =
| Екіпаж                   = ''Есмінці серії I'' <br/>337 осіб (у тому числі 23 [[офіцер]]и) <br/>''Есмінці серії IIA'' <br/>380 осіб (у тому числі 32 офіцери)
| Артилерія                = 1×1 [[Mark-45 (корабельна гармата)|127-мм артилерійська установка Mark 45]] (на ''есмінцях серії IIA''&nbsp;— 1×1 127-мм АУ Mark 45. Mod. 4/62 клб), боєзапас&nbsp;— 680 снарядів
| Торпедно-мінне озброєння = 2×3 324-[[мм]] [[Торпедний апарат|торпедних апарати]] Mark 32 <br/>(6 [[Торпеда|торпед]] Mark 46 або Mark 50)
| Ракетне озброєння        = 2 [[Установка вертикального пуску|УВП]] [[Mk 41 (система вертикального запуску)|Mark 41]] системи «[[Іджіс]]» на 32 (носова) та 64 (кормова) комірки, від 8 до 56 ракет [[Томагавк (ракета)|Томагавк]]; 2×4 [[ПКР]] [[Гарпун (ракета)|Гарпун]] (8 ракет) (відсутні на есмінцях серії IIA); [[Протичовновий ракетний комплекс]] RUM-139 [[ASROC]]; до 74 ракет [[SM-2]] або [[SM-3]] в ПУ Mark 41 системи «[[Іджіс]]», <br/>24 ракети [[RIM-7 Sea Sparrow]] (лише на кораблях серії IIA)
| Зенітне озброєння        = 2 6-ствольних 20-мм ЗАК [[Mark 15 Phalanx CIWS]] (не установлюються на кораблі, починаючи з DDG-85), 2 25-мм ЗАУ [[Mk 38 Bushmaster]] (на деяких кораблях), 4 12,7-мм кулемета [[Browning M2|M2HB]]
| Авіація                  = ''Есмінці серії I та II'' <br/>1 [[вертоліт]] [[Sikorsky SH-60 Seahawk|SH-60 LAMPS]], [[ангар]] відсутній <br/>''Есмінці серії IIA'' <br/>2 вертольоти [[Sikorsky SH-60 Seahawk|SH-60 LAMPS III]], вертолітний [[ангар]]
}}

'''Ескадрені міноносці КРЗ типу «А́рлі Берк»''' ({{lang-en|the Arleigh Burke class destroyers}})&nbsp;— тип ескадрених міноносців КРЗ (з керованою [[Ракетна зброя|ракетною зброєю]]) четвертого покоління. Есмінці будуються на замовлення [[Військово-морські сили США|ВМС США]] з [[1988 рік|1988 року]].

Назву типу було дано по головному кораблю, есмінцю КРЗ [[USS Arleigh Burke (DDG-51)|«Арлі Берк»]], названому на честь американського [[адмірал]]а [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[Арлі Берк|Арлі Альберта Берка]]. Перший ескадрений міноносець типу «Арлі Берк» був введений до складу [[Командування сил флоту США|Атлантичного флоту]] США [[4 липня]] 1991 року. Після списання [[21 вересня]] 2005 року останнього есмінця типу [[Ескадрені міноносці типу «Спрюенс»|«Спрюенс»]] [[USS Cushing (DD-985)|«Кушінг»]]<ref>{{cite web|author=Cynthia Smith|publication-date=27 вересня 2005|url=http://www.military.com/NewsContent/0,13319,77803,00.html|title=Last Spruance-Class Destoyer Decommissioned|publisher=www.military.com|accessdate=4 грудня 2009|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141129025510/http://www.military.com/NewsContent/0,13319,77803,00.html|archivedate=2014-11-29|deadurl=yes}}</ref>, у ВМС США залишився єдиний тип ескадрених міноносців КРЗ&nbsp;— ескадрені міноносці «Арлі Берк».

На [[травень]] 2010 року есмінець «Арлі Берк» є найбільш багатосерійним типом бойового надводного корабля з повною [[Водотоннажність|водотоннажністю]] понад 5000 [[Тонна|тонн]] за всю [[Друга світова війна|післявоєнну]] історію флоту. Враховуючи досить низькі темпи будівництва есмінців у інших державах, у найближчі роки жодна держава світу не зможе побити цей своєрідний рекорд<ref>Кількість переданих есмінців у національні ВМС різних держав за 2000—2008 роки (у дужках зазначається кількість кораблів класу «есмінець КРЗ», що будувалася на [[1 січня]] 2009 року): [[Сполучені Штати Америки|США]]: 25 (9), [[Японія]]: 12 (2), [[Китай]]: 8 (2), [[Південна Корея]]: 7 (2), [[Індія]]: 1 (3), [[Велика Британія]]: 1 (5), [[Росія]]: 0 (0)</ref>.

Крім флоту США, чотири кораблі типу «Арлі Берк», щоправда з дещо зміненою конструкцією і побудовані за цивільним стандартом<ref>{{книга|автор = Шант К.|назва = Современные военные корабли. Иллюстрированная энциклопедия|місто = М.
|видавництво  = Омега|рік = 2007|сторінки  = 97|isbn  = 978-5-465-00751-1}}</ref> ([[Ескадрені міноносці КРЗ типу «Конго»]]), стоять на озброєнні [[Морські Сили Самооборони Японії|морських сил самооборони]] [[Японія|Японії]]. На 2000 рік планувалося ввести до складу [[Морські Сили Самооборони Японії|ВМС Японії]], до 2010 року, ще три кораблі, модернізованих до рівня серії IIA, але станом на зараз від будівництва цих кораблів відмовилися на користь більш досконалих ескадрених міноносців [[Ескадрені міноносці типу «Атаго»|типу «Атаго»]]<ref>{{cite web | url= http://www.globalsecurity.org/military/world/japan/kongo.htm | title= DDG Kongo Class | accessdate= 28 листопада 2008 | language= en | archive-date= 28 травня 2017 | archive-url= https://web.archive.org/web/20170528145026/http://www.globalsecurity.org/military/world/japan/kongo.htm }}</ref><ref>{{cite web|author=Andrew Toppan|publication-date=23 березня 2002|url=http://www.hazegray.org/worldnav/asiapac/japan.htm|title=World Navies Today: Japan|accessdate=28 листопада 2008|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141014222806/http://www.hazegray.org/worldnav/asiapac/japan.htm|archivedate=2014-10-14|deadurl=yes}}</ref>.

== Призначення ==
До числа основних бойових завдань, поставлених перед ескадреними міноносцями КРЗ типу «Арлі Берк», відносяться:
# Захист власних авіаносних і корабельних ударних груп від масованих ракетних атак противника, який використовує протикорабельні ракети, що запускаються як з надводних кораблів, так і з атомних підводних човнів з ракетними комплексами.
# Протиповітряна оборона власних сил (флотських з'єднань, конвоїв або окремих кораблів) від авіації противника.

Другорядними завданнями кораблів цього типу є:
# Боротьба з підводними човнами та надводними кораблями противника;
# Забезпечення морської блокади тих чи інших районів;
# Артилерійська підтримка десантних операцій;
# Спостереження за кораблями противника;
# Участь у пошуково-рятувальних операціях<ref name=multiplate1>{{cite web|url=http://ship.bsu.by/main.asp?id=101267|title=Серія Арлей Бук I|format=asp|accessdate=|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090220144713/http://ship.bsu.by/main.asp?id=101267|archivedate=2009-02-20|deadurl=yes}}</ref>.

Завдяки бойовим можливостям системи «[[Іджіс]]», ескадрені міноносці типу «Арлі Берк» здатні вести швидкоплинний тривимірний бій (з одночасним забезпеченням протиповітряної, протикорабельної та протичовнової оборони) в умовах високого ступеня загрози з боку противника. Порівняно з [[крейсер]]ами [[Крейсери класу Ticonderoga|«Тікондерога»]], есмінці типу «Арлі Берк», мають менші габаритні розміри, кращі параметри остійності та бойову живучість, а також оснащені переважно новішими та більш досконалими модифікаціями систем радіоелектронного, зенітно-ракетного та артилерійського озброєння. Під час проєктування, а потім і будівництва ескадрених міноносців типу «Арлі Берк», конструктори проєкту спробували втілити висунуте флотом обґрунтування цього типу: створити корабель, що має 3/4 можливостей ракетних крейсерів типу «Тікондерога» за 2/3 ціни останніх<ref name="AB_SQ">Arley Burke-Class Guided Missile Destroyers. Squadron/Signal, color series 4031. (c)Squadron/Signal Publications, 2007. Carrollton, TX. ISBN 978-0-89747-544-0</ref>.

== Історія будівництва кораблів серії ==

=== Історія розробки ===
Розробка есмінців КРЗ нового типу, здатних доповнити 31 есмінець типу [[Есмінці типу «Спрюенс»|«Спрюенс»]] і замінити есмінці попередніх типів, почалася наприкінці [[1970-і|1970-х років]] і, зрештою, привела до створення кораблів даного типу та появи програми з їх будівництва. Принципово новий тип есмінців КРЗ повинен був стати засобом для досягнення переваги [[ВМС США]] над [[ВМФ СРСР|Військово-морським флотом]] [[Радянський Союз|Радянського Союзу]]<ref name=multiplate12>{{статья
| автор = Ципоруха М.| заглавие  = Американские эскадренные миноносцы УРО типа «Арли Бёрк»| издание = [[Зарубежное военное обозрение]]
| тип = журнал| год  = 1985| номер= 12| страницы = 84}}</ref>. Спочатку розробка нового проєкту ескадреного міноносця була запропонована в [[1980 рік|1980 році]] конструкторам семи суднобудівних підприємств. Їх число вже у [[1983 рік|1983 році]] скоротився до трьох компаній: [[Todd Shipyards]], [[Bath Iron Works]], і [[Ingalls Shipbuilding]].

У підсумку, [[5 квітня]] [[1985 рік|1985 року]] [[Договір|контракту]] на будівництво першого корабля серії Ι домоглася [[верф|суднобудівна верф]] [[Bath Iron Works]]. Контракт було укладено на суму $ 321,9&nbsp;млн, а загальна вартість есмінця-первістка разом з озброєнням склала $ 1,1 млрд (у цінах 1983 року)<ref name=multiplate13>{{стаття| автор = Ципоруха М.| назва = Американские эскадренные миноносцы УРО типа «Арли Бёрк»| видання = Зарубежное военное обозрение| тип = журнал| рік = 1985| номер = 12| сторінки = 85}}</ref>. [[Верф]] [[Bath Iron Works]] отримала також контракт на будівництво 3-го та 4-го есмінця у серії, а пізніше домагалася все нових і нових контрактів. Другий есмінець першої серії був замовлений другій компанії, [[Ingalls Shipbuilding]] (компанія [[Todd Shipyards]] не змогла домогтися отримання контракту).

=== Серійне будівництво ===

Після замовлення на будівництво перших трьох есмінців (DDG-51&nbsp;— 53) [[13 грудня]] [[1988]] прийшло замовлення на будівництво ще п'яти есмінців серії. За цим замовленням [[22 лютого]] [[1990]] року надійшло нове на будівництво додаткових п'яти есмінців, далі судноверфями було отримано замовлення (від [[16 січня]] 1991 року) на ще чотири есмінці. Останнє замовлення на п'ять есмінців першої серії корабля було отримане верфями [[Bath Iron Works]] і [[Ingalls Shipbuilding]] [[8 квітня]] [[1992 рік|1992 року]], причому останній із п'яти замовлених у 1992 році есмінців добудовувався вже як корабель серії Flight II.

Замовлення на кораблі II серії були розподілені наступним чином: [[19 січня|19]]&nbsp;— [[21 січня]] [[1993]]&nbsp;— чотири есмінці (DDG-73&nbsp;— DDG-76), [[20 липня]] [[1994]]&nbsp;— три (DDG-77&nbsp;— DDG-79), причому останній із цих трьох есмінців будувався за проектом Flight IIA.

Замовлення на будівництво кораблів серії IIA були здійснені в такі строки: [[6 січня]] [[1995]]&nbsp;— три одиниці (DDG-80&nbsp;— DDG-82), [[20 червня]] [[1996]]&nbsp;— дві одиниці (DDG-83&nbsp;— DDG-84), [[13 грудня]] [[1996]]&nbsp;— чотири одиниці (DDG-85&nbsp;— DDG-88), [[6|6 березня]] [[1998]]&nbsp;— тринадцять одиниць (DDG-89&nbsp;— DDG-101), [[13 вересня]] [[2002]]&nbsp;— одинадцять одиниць (DDG-102&nbsp;— DDG-112), [[15 червня]] 2011&nbsp;— одна одиниця (DDG-113), [[27 вересня]] 2011&nbsp;— дві одиниці (DDG-114&nbsp;— DDG-115), оголошений опціон на DDG-116.

На початок [[червень|червня]] [[2011]]-го заплановано будівництво 75<ref>{{cite web|url=http://www.defense.gov/releases/release.aspx?releaseid=14411|title=DOD Announces Selected Acquisition Reports|date=15 квітня 2011|publisher=[[United States Department of Defense]] Office of the Assistant Secretary of Defense (Public Affairs)|accessdate=20 квітня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121201021902/http://www.dtic.mil/cgi-bin/GetTRDoc?Location=U2&doc=GetTRDoc.pdf&AD=ADA543249|archivedate=2012-12-01|deadurl=yes}}</ref> [[Ескадрений міноносець|ескадрених міноносців]] даного типу, з яких 61 корабель вже побудований<ref>38 кораблів побудовано на судноверфі компанії Bath Iron Works (дочірнього підприємства корпорації [[General Dynamics]]), 33 есмінця побудовані на судноверфі компанії Ingalls Shipbuilding (дочірньої компанії корпорації [[Northrop Grumman Corporation]]).</ref>, по 2-3 нових корабля вводиться у дію щорічно. Останній, 61-й есмінець серії, (Спрюенс), був прийнятий до складу ВМС США [[1 жовтня]] [[2011]] року. Після відмови у [[липень|липні]] [[2008 рік|2008 року]] від великосерійного будівництва есмінців типу DDG-1000, з'явилися плани будівництва ще 8-11 кораблів типу «Арлі Берк» крім вже замовлених 62 і збільшення загального числа побудованих есмінців серії до 70-73 одиниць<ref name=multiplate24>{{cite web | url =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-restart.htm | title =DDG-51 Arleigh Burke — Production Restart | accessdate = | language =en | archive-date =15 листопада 2008 | archive-url =https://web.archive.org/web/20081115082754/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-restart.htm }}</ref>. Будівництво нових есмінців типу «Арлі Берк», наступних після [[USS Michael Murphy (DDG-112)|«Майкл Мерфі»]], дозволяє суднобудівним верфям [[Сполучені Штати Америки|США]] не переривати виробництво [[ескадрений міноносець|ескадрених міноносців]] до початку серійного виробництва на цих підприємствах нових крейсерів типів CG(X) і CGN(X), яке очікується не раніше [[2015 рік|2015 року]] (якщо не вважати малосерійне будівництво есмінців DDG-1000). У грудні 2009 року ВМС США уклали контракт вартістю $ 117&nbsp;млн на придбання матеріалів для есмінця DDG-113, а у квітні [[2010]]-го контракт вартістю $ 114&nbsp;млн на придбання матеріалів для есмінця DDG-114<ref>[http://blog.gulflive.com/mississippi-press-business/2010/04/northrop_grumman_awarded_114m_contract_navy_orders_30th_ddg_51_ship.html «Northrop Grumman awarded $114M contract; Navy orders 30th DDG 51 ship»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100427073626/http://blog.gulflive.com/mississippi-press-business/2010/04/northrop_grumman_awarded_114m_contract_navy_orders_30th_ddg_51_ship.html |date=27 квітня 2010 }}, www.gulflive.com, April 24, 2010.</ref>.

У червні 2011 року стало відомо, що керівництвом ВМС США було прийнято рішення про збільшення замовлення на есмінці типу «Арлі Берк» і продовження їх будівництва як мінімум до [[2031 рік|2031 року]]. В рамках програм 2012 і 2013 років планувалося розробити нову поліпшену модифікацію ескадреного міноносця&nbsp;— Серію III, за якою, починаючи з 2016 року (з корабля DDG-122), має бути закладено 24 нових кораблі цього типу<ref>{{Cite web |url=http://lenta.ru/news/2011/06/10/arleigh/ |title=Есмінці класу «Арлі Берк» прослужать у ВМС США до 2070 року |accessdate=15 листопада 2014 |archive-date=13 червня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110613211933/http://lenta.ru/news/2011/06/10/arleigh/ }}</ref>. Планується, що кораблі від DDG-113 до DDG-121 будуть поступово «насичуватись» технологіями Серії III<ref>{{cite web|url=http://www.navsea.navy.mil/Media/SAS2010/Lyle_DDGRestart.pdf|title=DDG 51 Arleigh Burke Burke-Class Destroyer - New Construction Program|date=2010|publisher=Naval Sea Systems Command|accessdate=1 березня 2011|page=17|format=PDF|archiveurl=https://www.webcitation.org/662qABY2O?url=http://www.navsea.navy.mil/Media/SAS2010/Lyle_DDGRestart.pdf|archivedate=2012-03-09|deadurl=yes}}</ref>.

=== Вартість будівництва ===
Вартість будівництва головного есмінця у цінах [[1983 рік|1983 року]] становила $ 1,1 [[мільярд|млрд]]<ref name=multiplate13/>. На [[2004 рік]] усереднена вартість спорудження одного корабля серії IIA дорівнювала $ 1,1...1,25 [[мільярд|млрд]]<ref name=multiplate2>{{cite web | author =Ronald o'rourke | url =http://www.globalsecurity.org/military/library/report/crs/crs_rl32109_oct04.pdf | title =CRS Report for Congress. Navy DD(X) and LCS Ship Acquisition Programs: Oversight Issues and Options for Congress. Updated October 28, 2004 | format =pdf | publisher =Congressional Research Service. The Library of Congress | accessdate =24. 11. 2008 | language =en | archive-date =13 листопада 2008 | archive-url =https://web.archive.org/web/20081113232329/http://www.globalsecurity.org/military/library/report/crs/crs_rl32109_oct04.pdf }}</ref>, а щорічна вартість обслуговування одного корабля (у разі одного ремонту раз на два роки) = $ 20 [[мільйон|млн]]<ref name=multiplate19>{{cite web| url =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-specs.htm| title =DDG-51 Arleigh Burke - Specifications| publication-date =| language =en| accessdate =15 листопада 2014| archive-date =18 жовтня 2008| archive-url =https://web.archive.org/web/20081018024939/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-specs.htm}}</ref>. До [[2009 рік|2009 року]], через [[інфляція|інфляцію]], вартість одного есмінця третьої підсерії (Flight IIa) зросла до $ 1,4 [[мільярд|млрд]], а щорічна вартість обслуговування — до $ 25 млн<ref name=multiplate25>{{cite web|publication-date=27 серпня 2008|url=http://rfdesign.com/military_defense_electronics/news/navy_destroyers_upgraded_0827/|title=The U. S. Navy's Arleigh Burke class destroyers are likely to be upgraded|accessdate=1 грудня 2008|language=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w67Q6tEz?url=http://rfdesign.com/military_defense_electronics/news/navy_destroyers_upgraded_0827/|archivedate=2011-01-29|deadurl=yes}}</ref>.

Основна частка коштів від загальної вартості будівництва та озброєння ескадрених міноносців типу «Арлі Берк» йде безпосередньо на придбання і монтаж на есмінцях систем озброєння. Так, 6 корпусів есмінців, замовлених [[Bath Iron Works]] до закладки в [[2002]]-[[2005]] роках обійшлися у $ 3 170 973 112, вартість 4 корпусів, замовлених [[Ingalls Shipbuilding]] у ці ж строки = $ 1 968 269 674<ref name=multiplate22>{{cite web | url =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-build.htm | title =DDG-51 Arleigh Burke - Shipbuilding | accessdate = | language =en | archive-date =18 жовтня 2008 | archive-url =https://web.archive.org/web/20081018024852/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-build.htm }}</ref>, з чого легко можна вирахувати середню вартість корпусу одного есмінця, яка дорівнює ≈ $ 500&nbsp;млн, тобто трохи більше третини від загальної вартості корабля. Таким чином, майже дві третини витрат на введення корабля в експлуатацію складає його озброєння. Найдорожчою складовою озброєння есмінців «Арлі Берк» є бойова система [[Іджіс]]&nbsp;— її вартість дорівнює приблизно $ 300 млн<ref name=multiplate16>{{стаття | автор = Поярков Б., Юрін Ю. | назва = Багатофункціональна система озброєння «Іджіс» | 3 =  | посилання = http://commi.narod.ru/txt/0000/xx09.htm | видання = Закордонний військовий огляд | тип = журнал | рік = 1989 | номер = 10 | сторінки = 53-60 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141108170122/http://commi.narod.ru/txt/0000/xx09.htm | archivedate = 2014-11-08 | accessdate = 2014-11-15 }}</ref>.

Наступний після [[USS Michael Murphy (DDG-112)|«Майкл Мерфі»]] есмінець типу «Арлі Берк» (будівництво передбачалося почати [[2009]] року) обійдеться бюджету Військово-морських сил США в $ 2,2 млрд<ref name=multiplate24 />. Передбачається, що середня вартість інших есмінців майбутньої серії, будівництво якої поки тільки планується, не перевищить $ 1,7 млрд<ref name=multiplate22 /><ref name=autogenerated2>{{cite web |url=http://rfdesign.com/military_defense_electronics/news/navy_destroyers_upgraded_0827/ |title=The U. S. Navy's Arleigh Burke class destroyers are likely to be upgraded |publication-date=27 серпня 2008 |language=en |archiveurl=https://www.webcitation.org/5w67R2JVu?url=http://rfdesign.com/military_defense_electronics/news/navy_destroyers_upgraded_0827/ |archivedate=2011-01-29 |accessdate=2014-11-15 |deadurl=yes }}</ref>.

Зростання витрат обумовлено, крім інфляції, також установленням на кораблі, що будуються, нових систем озброєння.
{{center|<gallery perrow=2 widths="300px" heights="300px">
Файл:USS Farragut (DDG-99).JPG |<small>Будівництво есмінця «Фаррагут» (DDG-99).</small>
Файл:USS John McCain (DDG-56) launch.jpg|<small>[[Церемонія спуску судна на воду|Спуск на воду]] есмінця «Джон Маккейн» (DDG-56).</small>
</gallery>}}

== Конструкція ==

=== Корпус і надбудова ===

==== Серія I ====
[[Файл:USS Belknap (CG-26) underway in the Mediterranean Sea on 21 July 1992 (6480605).jpg|thumb|250px|right|Крейсер «Белкнап» до пожежі]]
[[Файл:USS Belknap collision damage.jpg|thumb|250px|right|Наслідки пожежі на крейсері «Белкнап»]]
Ескадрені міноносці КРЗ типу «Арлі Берк»&nbsp;— типові однокорпусні кораблі з [[коефіцієнт подовження корпусу|коефіцієнтом подовження корпусу]] ([[ватерлінія|ватерлінії]]) = 7,1<ref>{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://www.fas.org/man/dod-101/navy/docs/swos/eng/PS9-101.html
 |title       = Assignment Sheet Number 64P9-101
 |format      = html
 |accessdate  = 
 |language    = en
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20150115033430/http://fas.org/man/dod-101/navy/docs/swos/eng/PS9-101.html
 |archivedate = 2015-01-15
 |deadurl     = yes
}}</ref> довгонапівбачної конструкції<ref name=multiplate1/>. Корпуси кораблів серії вперше за багато років у американській суднобудівельній практиці стали виготовлятися практично цілком із високоміцної [[сталь|сталі]], з застосуванням лише окремих вузлів і секцій із [[алюміній|алюмінію]], зокрема, труб газотурбінних установок і грот-щогли. На повернення до використання сталі в будівництві кораблів американських конструкторів підштовхнув досвід [[Фолклендська війна|Фолклендської війни]], яка виявила слабку захищеність британських кораблів із алюмінієвими корпусами, а також низка пожеж на власних кораблях (зокрема, пожежа на ракетному крейсері «Белкнап», що виникла [[22 листопада]] [[1975]] року при зіткненні крейсера з [[авіаносець|авіаносцем]] «Джон Ф. Кеннеді», повністю знищила надбудову крейсера та забрала життя 7 осіб)<ref>{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://www.ussbelknap.com/news/hism.html
 |title       = USS Belknap History 1962-1996
 |accessdate  = 29 листопада 2008
 |language    = en
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20140329184529/http://www.ussbelknap.com/news/hism.html
 |archivedate = 2014-03-29
 |deadurl     = yes
}}</ref><ref>{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://www.navysite.de/cg/cg26.htm
 |title       = USS Belknap (CG 26). Accidents aboard USS BELKNAP
 |format      = htm
 |work        = 
 |publisher   = 
 |accessdate  = 29 листопада 2008
 |language    = en
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20141101225240/http://navysite.de/cg/cg26.htm
 |archivedate = 2014-11-01
 |deadurl     = yes
}}</ref>. Розроблений для есмінців даного проєкту новий корпус має повні обводи в носовій частині та малий розвал надводних гілок носових [[шпангоут]]ів, чим помітно відрізняється від свого попередника&nbsp;— проєкту есмінців типу «Спрюенс». Як вважають розробники проєкту есмінців «Арлі Берк», незважаючи на деяке зростання опору води, ця форма корпусу має кращі морехідні якості. Позитивні якості есмінців «Арлі Берк» полягають у більшій плавності та малості розмахів [[Хитавиця|хитавиці]], поміркованості заливання і забризкування, малих кутах крену корабля на [[діаметр циркуляції|циркуляції]]. Корпус есмінця виконано низькозаглибним<ref name=multiplate1/>. Корпуси кораблів розділені, з урахуванням раціональності, водонепроникними перегородками, доходять до верхньої палуби, на 13 відсіків і мають [[подвійне дно]] усією своєю протяжністю. Крізь весь корабель проходять дві безперервні [[Палуба|палуби]], не рахуючи верхньої. У нижніх палубах є наскрізний прохід, що дозволяє екіпажу займати бойові пости, не виходячи для цього на верхню палубу. Розвал бортів має значення понад 8° на значній протяжності довжини корпусу. Висота [[твіндек]]ів [[ВМС США]] стандартна&nbsp;— 2,9 м<ref name=multiplate13-1>{{cite web
 |author      = ''Петров Ю.''
 |url         = http://commi.narod.ru/txt/1988/1213.htm
 |title       = Ескадрені міноносці
 |work        = 
 |publisher   = Зарубіжний військовий огляд. — 1988. — № 12. — С. 60—66.
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20141129034045/http://commi.narod.ru/txt/1988/1213.htm
 |archivedate = 2014-11-29
 |deadurl     = yes
}}</ref>. Кораблі будуються за модульним принципом, тобто корпус корабля при будівництві утворюється із попередньо зібраних модулів (блоків)<ref name=multiplate22/>. Це полегшує і скорочує хід будівництва. Повний процес будівництва корабля (від закладки до [[Церемонія спуску судна на воду|спуску на воду]]) складає від 10 до 17 [[місяць|місяців]], причому більшість кораблів було побудовано за проміжок менший, ніж 15 місяців. Певне відставання від графіків будівництва спостерігалося після [[Ураган Катріна|урагану «Катріна»]], який загальмував термін здачі декількох есмінців верф'ю компанії [[Bath Iron Works]] у [[Паскагула (Міссісіпі)|Паскагулі]].

Есмінці КРЗ типу «Арлі Берк» стали першими після [[фрегат]]ів типу [[Фрегати КРЗ типу «Лафайєт»|«Лафайєт»]] кораблями, при будівництві яких використовується технологія [[Stealth (технологія)|Стелс]]. Ескадрені міноносці КРЗ типу «Арлі Берк»&nbsp;— перші кораблі в [[ВМС США]], у яких завдяки створенню архітектури надбудов, виконаних за технологією Стелс (з гострими ребрами, для більшого розсіювання [[радіохвилі|радіохвиль]]) та застосування поглинальних енергію радіовипромінювання покриттів, суттєво знижена [[ефективна площа розсіювання]]. Задля зменшення теплового поля димові труби есмінців оснащено спеціальними змішувальними камерами, в яких [[вихлопні гази]] змішуються з холодним [[повітря]]м. Зменшення теплового поля кораблів досягнуто способом ізолювання гарячих ділянок шляхом використання системи повітряного охолодження відпрацьованих газів<ref name=multiplate1/>.

==== Серія IΙ ====
[[Метацентрична висота]] кораблів 2-ї серії підвищена за рахунок зниження ваги надбудови. На трьох чвертях довжини корпусу есмінців 2-ї серії було збільшено товщину металевої обшивки, покращено ефективність витрачання палива завдяки внесенню змін у будову носової частини судна. Конструкція [[гребний гвинт|гребних гвинтів]] також була покращена для зниження рівня [[Кавітація|кавітаційного шуму]]. Крім того, було розширено житлові приміщення есмінців серії для розміщення особового складу авіагрупи, а також жінок-військовослужбовців. З метою збільшення бойової живучості в корпусі корабля були додатково встановлені п'ять броньованих перебірок<ref name=multiplate6>{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://ship.bsu.by/main.asp?id=102964
 |title       = Серия Арлей Бук II
 |format      = asp
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20090220144741/http://ship.bsu.by/main.asp?id=102964
 |archivedate = 2009-02-20
 |deadurl     = yes
}}</ref>.

==== Серія IΙA ====
Порівняно з есмінцями «Арлі Берк» першої серії корпус подовжений на 1,37 м&nbsp;— до 155,29&nbsp;м. Ширина корпусу залишилася колишньою. Для будівництва есмінців серії IΙA застосовується раніше не використовувана технологія, за якої насичення секцій відбувається до їх улаштування в основні модулі корпусу. Починаючи з [[USS Shoup (DDG-86)|«Шуп»]], для зменшення рівнів вторинного радіолокаційного поля вертолітні ангари виготовляються з [[композити|композитних матеріалів]]<ref name=multiplate5>{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://ship.bsu.by/main.asp?id=102965
 |title       = Серія Арлей Бук IIA
 |format      = asp
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20090220061521/http://ship.bsu.by/main.asp?id=102965
 |archivedate = 2009-02-20
 |deadurl     = yes
}}</ref>. Усі есмінці серії IIA обладнано засобами [[Супутниковий зв'язок|супутникового зв'язку]], що дозволяє членам корабельної команди телефонувати в будь-який час додому або користуватися [[Інтернет]]ом. На всіх есмінцях, починаючи з [[USS McCampbell (DDG-85)|«Маккемпбелл»]], є спеціальна пральня самообслуговування<ref name=multiplate18>{{cite web
 | author           =
 | url           =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-upgrade.htm.
 | title           =DDG-51 Arleigh Burke — Upgrades
 | format           =htm
 | accessdate           =
 | language           =en
 }}{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>. Крім цього в конструкцію і обладнання есмінців типу «Арлі Берк» серії IIA внесено низку інших, більш дрібних, змін.
{{center|<gallery perrow=4 widths="220px" heights="220px">
Файл:US Navy 090906-N-3610L-421 Sailors aboard the Arleigh Burke-class guided-missile destroyer USS Gridley (DDG 101) observe a fueling at sea with the aircraft carrier USS Ronald Reagan (CVN 76).jpg | <small>Носова надбудова есмінців «Арлі Берк». </small>
Файл:US Navy 070515-N-5459S-004 Commander, Standing NATO Maritime Group One (SNMG1), Rear Adm. Michael K. Mahon observes the horizon of the Baltic Sea from the bridge of guided missile destroyer USS Mahan (DDG 72).jpg|
Файл:US Navy 040722-N-8796S-020 Seaman Edwin Laureano stands helmsman watch and executes rudder orders during sea and anchor detail.jpg|<small>Ходова рубка есмінця USS Curtis Wilbur (DDG-54)</small>
</gallery>}}

=== Енергетична установка ===
[[Файл:USS Ford (FFG-54) Gas Turbine.jpg|thumb|200px|right|Газотурбінний двигун General Electric LM2500]]
Новим явищем для американського суднобудування стала встановлена на есмінцях «Арлі Берк» [[вал (техніка)|двовальна]] головна енергетична установка, що складається з 4 газотурбінних двигунів General Electric LM2500 з теплоутилізаційним контуром, що дає додаткове 25-ти відсоткове заощадження пального<ref name=autogenerated7>{{cite web|url=http://ship.bsu.by/main.asp?id=101267|title=Серия Арлей Бук I|format=asp|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090220144713/http://ship.bsu.by/main.asp?id=101267|archivedate=2009-02-20|accessdate=2014-11-14|deadurl=yes}}</ref>. Головна енергетична установка корабля монтується на [[звукоізоляція|звукоізолювальних]] фундаментах і [[амортизація|амортизуючих]] опорах. ГЕУ ([[газова турбіна]], [[компресор]], [[трубопровід]]) і звукоізолюючий кожух виконано у вигляді єдиного блоку (модуля)<ref name=autogenerated6>{{cite web | author = ''Петров Ю.'' | url = http://commi.narod.ru/txt/1988/1213.htm | title = Ескадрені міноносці | publisher = Зарубіжний військовий огляд. — 1988. — № 12. — С. 60—66. | accessdate =  | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141129034045/http://commi.narod.ru/txt/1988/1213.htm | archivedate = 2014-11-29 | deadurl = yes }}</ref>. Рушійна установка корабля дозволяє йому розвивати повну швидкість ходу не менше 30 [[вузол (одиниця швидкості)|вузлів]] за будь-якого хвилювання моря. Головний есмінець серії I [[USS Arleigh Burke (DDG-51)|«Арлі Берк»]] на ходових випробуваннях за повної водотоннажності корпусу, розвинув 30-вузлову швидкість при 35-футовій (10,67 м) хвилі та сумарній потужності на валу в 75 000 [[к. с.]]<ref name=multiplate17>{{cite web | url =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt1.htm | title =DDG-51 Arleigh Burke — Flight I | language =en | accessdate =15 листопада 2014 | archive-date =3 березня 2010 | archive-url =https://web.archive.org/web/20100303082217/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt1.htm }}</ref>. На кораблях всіх серій є 3 резервних газотурбінних двигуна «Allison 2500» (потужність кожного&nbsp;— 2,5 [[МВт]]), на яких кораблі здатні пересуватися у разі виходу ГЕУ з ладу. Рух есмінців «Арлі Берк» забезпечують 2 п'ятилопатевих гвинти регульованого кроку марки KaMeWa<ref name=multiplate19/>. Найбільша [[дальність плавання]] ескадрених міноносців КРЗ типу «Арлі Берк» серії I на [[Швидкість корабля|оперативно-економічному ходу]] (20 [[вузол (одиниця швидкості)|вузлів]]) досягає 4400 [[морська миля|морських миль]] (8148,8 км), на кораблях II і IIA серій завдяки підвищенню паливної ефективності корабля, досягнутій завдяки удосконаленню конструкцій носової частини корпусу та розміщенню додаткових паливних цистерн, дальність плавання корабля було підвищено до 4890 миль (9056 км)<ref name=multiplate28/>. Дальність плавання ескадрених міноносців на [[Швидкість корабля|економічній швидкості]] (18 [[вузол (одиниця швидкості)|вузлів]]) за деякими даними досягає 6000 морських миль (11 112 км)<ref>{{cite web |url= http://www.meretmarine.com/bateauclasse.cfm?classeid=252 |title= Arleigh Burke Flight I |work= Mer et Marine |accessdate= 8 грудня 2008 |language= fr |archiveurl= https://web.archive.org/web/20120531054817/http://www.meretmarine.com/bateauclasse.cfm?classeid=252 |archivedate= 2012-05-31 |deadurl= yes }}</ref><ref>{{cite web |url= http://www.meretmarine.com/bateauclasse.cfm?classeid=253 |title= Arleigh Burke Flight IIA |work= Mer et Marine |accessdate= 8 грудня 2008 |language= fr |archiveurl= https://web.archive.org/web/20120531020312/http://www.meretmarine.com/bateauclasse.cfm?classeid=253 |archivedate= 2012-05-31 |deadurl= yes }}</ref>. Дальність плавання есмінців «Арлі Берк» оцінюється як порівняно невелика, тим більше, що для попереднього типу есмінців ВМС США (ескадрених міноносців типу «Спрюенс») вона становила 6000 миль на 20 вузлах і 3300 миль 30-вузловим ходом.

=== Екіпаж ===
Екіпаж кораблів I та II серії складається з 22-26 [[офіцер]]ів і приблизно 300—330 моряків у званні [[ворент-офіцер]] і нижче. На кораблях серії IIΑ екіпаж було збільшено до 380 осіб (загальна чисельність офіцерів збільшилася до 32) через появу на кораблях спеціальної групи технічного обслуговування 2 вертольотів, що складається з 18 осіб, у тому числі 4 офіцерів. Умови розміщення екіпажу на есмінцях «Арлі Берк» досить затишні, офіцери розміщуються в окремих каютах, матроський склад&nbsp;— у [[Кубрик (морський термін)|кубриках]]. На 1 члена екіпажу корабля припадає 4 м² житлових приміщень<ref name=multiplate13-1/>.

== Бойова живучість ==
Під час проєктування есмінців КРЗ типу «Арлі Берк» особлива увага конструкторами та розробниками проєкту приділялася питанням належного забезпечення конструктивного захисту та живучості есмінців даного типу. Для цього були зменшені розміри повністю сталевої надбудови, зовнішні поверхні надбудови отримали нахил до основної площини з поверхнями, облицьованими знижувальними [[Ефективна площа розсіювання|ЕПР]] [[Stealth (технологія)|радіопоглинаючими покриттями]]<ref name=multiplate1/>.
Життєво важливі бойові пости розташовано нижче головної палуби; антенні пости радіоелектронного озброєння (РЕО) розподілили кораблем із метою зменшення ймовірності ураження. Пости управління протичовновими сенсорами та керування стрільбою ракет «Томагавк» поміщені окремо від Бойового інформаційного центру (БІЦ)<ref name="AB_SQ"/>. Приміщення суднової енергетичної установки, РЕО та постів керування мають [[кевлар]]овий протиуламковий захист<ref name=autogenerated5>{{cite web|url=http://ship.bsu.by/main.asp?id=101267|title=Серия Арлей Бук I|format=asp|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090220144713/http://ship.bsu.by/main.asp?id=101267|archivedate=2009-02-20|deadurl=yes}}</ref>. Усього для захисту основних бойових постів і агрегатів кожного есмінця типу «Арлі Берк» впродовж будівництва витрачається понад 130 [[тонна|тонн]] [[кевлар]]у (в тому числі 70 тонн цього міцного, але дорогого матеріалу, йде на захист бойових постів)<ref name=autogenerated1>{{cite web | url=http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt1.htm | title=DDG-51 Arleigh Burke — Flight I | accessdate= | language=en | archive-date=3 березня 2010 | archive-url=https://web.archive.org/web/20100303082217/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt1.htm }}</ref>. Меті захисту механізмів і обладнання нижче [[ватерлінія|конструктивної ватерлінії]] також служить місцеве протиуламкове бронювання із високоміцних [[алюміній|алюмінієво]]-[[магній|магнієвих]] сплавів до 25,4 [[мм]] завтовшки. Плитами з цих сплавів захищено основні хвилеводи, кабелі та найбільш важливі бойові пости (верхні яруси надбудов, приміщення Бойового інформаційного посту (БІП), льоху боєзапасу). Корпус і надбудова есмінців типу «Арлі Берк», у тому числі й антени РЛС AN/SPY-1), розраховані на надлишковий тиск при вибуху 0,5 кг/см², що в 2 з гаком рази перевищує прийняте раніше у військовому суднобудуванні [[Сполучені Штати Америки|США]] стандартне значення, що дорівнює 0,21 кг/см²<ref name=multiplate13-1/>. Для зниження [[гідроакустика|гідроакустичної]] помітності есмінці типу «Арлі Берк» обладнані системами, до завдання яких входить подача повітря до підводної частини корабля (система Masker) і до крайок лопатей гребних гвинтів (система PRAIRIE)<ref name=multiplate1/>. Завдяки роботі останньої системи утворюється хмара повітряних бульбашок, які викривляють і згладжують акустичний сигнал корабля. Корабель, який застосовує систему PRAIRIE, можна впізнати за більш блідим та більш пінистим ніж зазвичай [[кільватерний струмінь|кільватерним струменем]]. У разі використання системи Masker слід починається не під кормою, а приблизно з половини довжини корпусу.

Кораблі проєкту отримали вдосконалену систему захисту від [[зброя масового ураження|зброї масового ураження (скор. ЗМУ)]]. У корпусі та надбудовах відсутні ілюмінатори, система корабельної вентиляції обладнана автоматичними клапанами та спеціальними фільтрами. Всі двері зовнішнього контуру корабля задля ізоляції від проникнення повітря, обладнані повітряними [[тамбур]]ами. У внутрішньокорабельних приміщеннях штучно створюється надлишковий тиск для запобігання потраплянню до них зараженого повітря. На ескадрених міноносцях типу «Арлі Берк» є також система водного захисту та пости дезактивації<ref name=multiplate13-1/>. Багатьма фахівцями ескадрені міноносці типу «Арлі Берк» відносяться до найбільш захищених есмінців сучасних флотів світу. Однак, досвід бойової експлуатації кораблів змушує більш зважено ставиться до подібних тверджень і дозволяє виявити ряд істотних недоліків у кораблів цього проекту. Так [[12 жовтня]] [[2000]] року вибух потужністю лише 200—230&nbsp;кг у [[тротиловий еквівалент|тротиловому еквіваленті]] на ескадреному міноносці «Коул», пробивши дворівневий броньовий захист центральної частини корпусу (поблизу від мідельшпангоуту), повністю вивів із ладу газотурбінні двигуни корабля, позбавивши його ходу й управління. Через вибух виявилися затопленими кубрики, а одна шоста частина екіпажу (56 осіб) була виведена з ладу (у тому числі 17 вбиті). Тим не менш, попри отримані пошкодження, корабель залишився на плаву, до того-ж виниклий після вибуху крен не перевищував значення 4°<ref name=autogenerated8>{{стаття| автор =|назва= Його величність Авіаносець | посилання = | видання = Техніка та Озброєння. Учора, сьогодні, завтра | тип = журнал| рік  = 2006| номер = 9| сторінки = 50}}</ref>. Подія з есмінцем «Коул» показала, що попри уроки [[Фолклендська війна|Фолклендської]] і [[Ірано-іракська війна|Ірано-іракської війни]], не тільки ескадрені міноносці типу «Арлі Берк», але і повністю усі сучасні ескадрені міноносці КРЗ, мають слабкий конструктивний захист (або зовсім його не мають). Захист окремих елементів корпусу, двигунів і озброєння за допомогою [[кевлар]]у, як показав досвід «Коула», забезпечує лише протиуламковий або, в кращому разі, протиснарядний захист від дії артилерійських снарядів легкого та середнього калібру. Від руйнівної дії потужних вибухових пристроїв і протикорабельних ракет конструктивний захист усіх сучасних типів есмінців захистити не може.

Значною мірою, слабкий конструктивний захист ескадрених міноносців типу «Арлі Берк» компенсується потужним протиповітряним і протичовновим захистом, забезпеченими можливостями багатофункціональної БІКС «Іджіс», а також впровадженням на есмінцях цього типу засобів зниження теплової та акустичної помітності. Ураження ескадрених міноносців типу «Арлі Берк» одиничною протикорабельною ракетою або торпедою практично неможливе, враховуючи бойові можливості системи «Іджіс» у цілому<ref name=multiplate30>{{cite web | author= Кузін В. П. | authorlink=  | datepublished=  | url= http://www.atrinaflot.narod.ru/81_publications/2008/1164_n3.htm | title= Ракетні крейсера типу «Атлант» (проект 1164). Історія створення. | format= htm | accessdate= 7 грудня | archiveurl= https://www.webcitation.org/5w67dm31x?url=http://www.atrinaflot.narod.ru/81_publications/2008/1164_n3.htm | archivedate= 2011-01-29 | deadurl= yes }}</ref>.

Задля підвищення бойової живучості ескадрених міноносців КРЗ типу «Арлі Берк» планується обладнання їх, починаючи з [[USS Oscar Austin (DDG-79)|«Оскар Остін»]], системами протимінного захисту. Багато в чому рішення про встановлення на кораблі цієї серії систем, було обумовлено інцидентом з ескадреним міноносцем [[USS Forrest Sherman (DDG-98)|«Форрест Шерман»]], [[8 серпня]] [[2007]] року під час візиту останнього до [[Севастополь|Севастополя]] у 300&nbsp;м від есмінця мимовільно спливла німецька 480-кілограмова гальваноударна якірна корабельна міна часів [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] з потужністю вибухового пристрою, що дорівнює 50&nbsp;кг у тротиловому еквіваленті. Міна була успішно знешкоджена спільними діями водолазів [[Чорноморський флот Російської Федерації|Чорноморського флоту]] Росії та [[Військово-Морські Сили Збройних Сил України|ВМС України]]<ref>{{cite web | author = Анна Мариху | publication-date = 10 серпня 2007 | url = http://www.nr2.ru/crimea/134014.html | title = В Севастополе обезвредили мину, угрожавшую американскому эсминцу | work = Новыий регион — Крим | publisher =  | accessdate = 2 грудня 2008 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20131102142536/http://nr2.ru/crimea/134014.html | archivedate = 2013-11-02 | deadurl = yes }}</ref><ref>{{cite web | publication-date = 9 серпня 2007 | url = http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=1&news_id=1922 | title = І знову міна | publisher = Кримська правда | accessdate = 2 грудня 2008 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20160304185430/http://www.kp.crimea.ua/news_details.php?news_type_id=1&news_id=1922 | archivedate = 2016-03-04 | deadurl = yes }}</ref><ref>{{cite web | publication-date = 14 серпня 2007 | url = http://www.ua-today.com/modules/myarticles/article_storyid_9686.html | title = Українські водолази за спасіння у Севастополі американського есмінця «Форрест Шерман» нагороджені медалями | format = htm | accessdate = 2 грудня 2008 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20090221103507/http://www.ua-today.com/modules/myarticles/article_storyid_9686.html | archivedate = 2009-02-21 | deadurl = yes }}</ref>. Завдяки діям зі знешкодження міни, американський есмінець не постраждав.

До складу обладнання есмінців типу «Арлі Берк» входять два 24-футові (7,32 м) напівтверді надувні пошуково-рятувальні човни RHIB або RIB (скор. від {{lang-en|rigid hull inflatable boat}}), що зберігаються на шлюп-балках із правого борту. Для спуску та підйому катерів RHIB використовується підіймальний кран комерційного зразка. До складу обладнання есмінців «Арлі Берк» включено також 15 рятувальних плотів, кожен із яких розрахований на 25 осіб<ref name=autogenerated1 />.

== Озброєння ==

=== Система «Іджіс» ===
{{main|Іджіс}}
{{початок цитати}}
Адмірал Горшков, майте на увазі: «Іджіс»&nbsp;— у морі.
{{oq|en|Stand by admiral Gorshkov: “Aegis” — at sea!}}
{{кінець цитати|джерело = Напис на транспаранті, розміщеному на борту головного крейсера типу «Тікондерога» в 1983 році<ref name=autogenerated9>{{cite web | author = Кузін В. П. | url = http://www.atrinaflot.narod.ru/81_publications/2008/1164_n3.htm | title = Ракетні крейсера типу «Атлант» (проект 1164). Історія створення. | accessdate = 7 грудня | archiveurl = https://www.webcitation.org/5w67sEBTq?url=http://www.atrinaflot.narod.ru/81_publications/2008/1164_n3.htm | archivedate = 2011-01-29 | deadurl = yes }}</ref>.}}
'''Іджіс''' ({{lang-en|Aegis combat system}})&nbsp;— багатофункціональна бойова інформаційно-керуюча система (БІКС), що являє собою організаційно-технічне об'єднання корабельних засобів висвітлення обстановки, ураження та управління на основі широкого впровадження автоматизованих систем бойового управління (АСБУ). Крім того, система здатна приймати та обробляти інформацію від датчиків інших кораблів/літальних апаратів з'єднання і видавати цілевказівки на їх пускові системи. Таким чином, система може підтримувати командира ППО з'єднання, хоча й не може повністю автоматизувати всі функції ППО. У типовому випадку, однак, цю роль грають не есмінці, а крейсера КРЗ<ref name="AB_SQ"/>.

==== Складові елементи системи «Іджіс» ====
Основні компоненти (підсистеми) багатофункціональної системи озброєння «Іджіс»:

# вертоліт підсистеми LAMPS;
# апаратура вертолітної підсистеми LAMPS Mark З;
# [[Радар|РЛС]] виявлення повітряних (AN/SPS-49) і надводних (AN/SPS-55) цілей;
# станція розпізнавання [[Система радіолокаційного розпізнавання|свій-чужий]] AN/UPX-29;
# підсистема [[Радіоелектронна боротьба|РЕБ]] AN/SLQ-32;
# навігаційна апаратура;
# БІКС [[Протичовнова оборона|ПЧО]] AN/SQQ-89 з внутрішньокорпусною [[Гідролокатор|ГАС]] AN/SQS-53 та букссированою [[Гідролокатор|ГАС]] AN/SQR-19;
# крайова апаратура цифрової лінії радіозв'язку (LINK-11);
# автоматизована командно-керувальна підсистема (Mark 1);
# автоматизована підсистема координованого управління корабельними комплексами зброї (Mark 1);
# блок управління [[Радар|РЛС]] з [[Фазована антенна решітка|ФАР]] (AN/SPY-1);
# антенна та приймально-передавальна частина багатофункціональної [[Радар|РЛС]] (AN/SPY-1);
# автоматизована підсистема перевірки на функціонування, пошуку та локалізації несправностей (Mark 545);
# підсистема відображення інформації;
# апаратура радіозв'язку;
# кінцеві пристрої цифрової лінії радіозв'язку (LINK-4A);
# пускова установка підсистеми постановки пасивних перешкод (Mark 36 SRBOC);
# автоматизована підсистема управління артилерійським вогнем (Mark 86);
# автоматизована підсистема управління стрільбою ЗРК «Іджіс» (Mark 99);
# пускові установки для корабельних [[Крилата ракета|КР]], [[Зенітна ракета|ЗКР]] і [[Протичовновий ракетний комплекс|ПРК]] ([[Mk 41 (система вертикального запуску)|Mark 41]]);
# автоматизована підсистема управління стрільбою КР [[Томагавк (ракета)|«Томагавк»]];
# автоматизована підсистема управління стрільбою [[Протикорабельна ракета|ПКР]] [[Гарпун (ракета)|«Гарпун»]];
# зенітний артилерійський комплекс [[Phalanx CIWS|«Вулкан-Фаланкс»]] (Mark 15);
# автоматизована підсистема управління стрільбою протичовнової зброї (Mark 116)<ref name=multiplate16/>.

Основні складові (підсистеми) багатофункціональної збройної системи «Іджіс» тісно взаємопов'язані. Засоби керування та системи контролю є загальними, тобто використовуються з користю для кожного елемента й усієї системи в цілому. До цих засобів належать Загальнокорабельний багатомашинний обчислювальний комплекс (ЗБОК) і підсистема відображення<ref name=autogenerated3>{{cite web | author = Поярков Б., Юрін Ю. | url = http://commi.narod.ru/txt/0000/xx09.htm | title = Багатофункціональна система озброєння «Іджіс» | accessdate =  | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141108170122/http://commi.narod.ru/txt/0000/xx09.htm | archivedate = 2014-11-08 | deadurl = yes }}</ref>, до складу якої може входити до 22 багатофункціональних пультів (БФП) з дисплеями тактичної обстановки, в тому числі чотири командирських (на останніх відбивається узагальнена обстановка). Апаратура відображення розміщена в бойовому інформаційний центр (БІЦ) корабля. Функціонально апаратура відображення поділяється на такі контури: обробки тактичної інформації, оцінки цієї інформації та прийняття рішення, протиповітряної оборони, протичовнової боротьби, боротьби з надводними кораблями та нанесення ударів по берегу<ref name=autogenerated4>{{cite web | author  = Поярков Б., Юрін Ю. | url  = http://commi.narod.ru/txt/0000/xx09.htm | title  = Багатофункціональна система озброєння «Іджіс» | accessdate  =  | archiveurl  = https://web.archive.org/web/20141108170122/http://commi.narod.ru/txt/0000/xx09.htm | archivedate  = 2014-11-08 | deadurl  = yes }}</ref>.

==== РЛС AN/SPY-1 ====

Важливу роль у комплексуванні бойових і технічних засобів у системі «Іджіс» грає багатофункціональна РЛС [[AN/SPY-1]] (модифікації A, або D) і універсальна [[установка вертикального пуску]] (УВП) [[Mk 41 (система вертикального запуску)|Mark 41]]. Радіолокаційна станція [[AN/SPY-1]] з чотирма плоскими фазованими антенними решітками ([[Фазована антенна решітка|ФАР]]) виконує функції декількох звичайних РЛС з антенами механічного обертання. РЛС працює у 10-см частотному діапазоні та здатна супроводжувати одночасно у верхній півсфері до 250—300 повітряних цілей і одночасно здійснювати наведення по 18 з них<ref name=multiplate16/>.

Крім пошуку, виявлення, розпізнавання та супроводження цілей (не тільки повітряних, але і надводних), задля усіх користувачів системи, РЛС видає високоточні та швидко оновлювані цілевказівки на всі підсистеми корабельної зброї, а також дані в БІЦ про загальну тактичну обстановку в радіусі понад 200 миль від корабля. На основі даних, одержуваних від РЛС, реалізується значна частина функцій керування пуском ракет, включаючи оцінку ступеня загрози повітряних цілей, а також отримання необхідних даних для їх перехоплення після входу в зону ураження зенітно-ракетного комплексу. Чотири [[Фазована антенна решітка|ФАР]] радіолокаційної станції розміщуються на надбудові та злегка нахилені до основи. Остання конструктивна особливість ФАР дозволяє вести круговий огляд простору за будь-яких кутів завищення<ref name=multiplate16/>. Загалом, завдяки можливостям системи «Іджіс», есмінці типу «Арлі Берк» мають досить потужну систему ППО, порівнянну з ППО ракетних крейсерів типу «Атлант» і ударне озброєння, що не мало аналогів у світі по номенклатурі боєзапасу та можливостям бойового використання до середини [[1990-ті|1990-х]] років.

==== Установка вертикального пуску [[Mk 41 (система вертикального запуску)|Mark 41]] ====

На кораблях підсерій I і II носова УВП складається з 32 комірок, кожна з яких може нести 1 крилату BGM-109 Tomahawk, зенітну RIM-66 SM-2 або протичовнову ракету RUM-139 VL-Asroc, або блок із 4 ЗКР «Сі Спарроу» вертикального пуску. Кормова УВП кораблів I і II підсерій складається із 64 комірок, і також здатна нести ракети (по одній у комірці) в будь-якій комбінації, залежно від поставлених цілей&nbsp;— забезпечення протичовнової безпеки, ППО, або виконання ударів по наземним, у тому числі захищеним, цілям крилатими ракетами «Томагавк» з радіусом дії до 1600&nbsp;км. На есмінцях перших двох серій, по 3 комірки кожної ПУ використовуються під кран для перезаряджання установок, зменшуючи загальну кількість доступних під ракети комірок на 6 одиниць. На есмінцях серії IIA усі 96 застосовуються під ракети.

Пускові комірки УВП Магк 41 об'єднано в блоки або модулі по 8 ПУ (4 модуля у носовій частині корабля, 8 в кормовій). Вага кожного блоку&nbsp;— 13 302&nbsp;кг. Кожен модуль являє собою конструкцію у вигляді восьми комірок, у яких розміщуються ТПК (транспортно-пускові контейнери) з ракетами. Комірки розташовані в два ряди та розділені спеціальним каналом для відводу газового струменя ракетних двигунів при пуску. Зверху модуль захищений броньованою плитою, у якій вирізано люки для завантаження ТПК, що зачиняються броньовими кришками, та проріз для відводу газового струменя. ТПК для ракет різного призначення відрізняються один від одного довжиною. Для крилатих ракет «Томагавк» (контейнер Mark 14 мод. 0 та 1) і для ЗКР Стандарт-2 (контейнер Mark 13 мод. 0) довжина ТПК становить 6,7&nbsp;м, для контейнерів, призначених для запуску протичовнових керованих ракет (ПЧКР) ASROC (контейнери Mark 15)&nbsp;— 5,8 м<ref name=multiplate15>{{cite web | author = Леонид Николаев | publication-date = 16 июля 2007 | url = http://www.militaryparitet.com/html/data/ic_news/45/ | title = «Иджисы» расползаются как тараканы | accessdate =  | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141129020357/http://www.militaryparitet.com/html/data/ic_news/45/ | archivedate = 2014-11-29 | deadurl = yes }}</ref>. Швидкість стрільби комплексу&nbsp;— 1 запуск на секунду. Число ракет одночасно готових до запуску&nbsp;— 16.

Особливість УВП Mark 41 полягає у тому, що кранове обладнання кораблів не дозволяє завантажувати ракети типу КР «Томагавк» і перспективні тактичні балістичні ракети NTACMS (корабельного варіанту мобільного тактичної БР MGM-140 ATACMS) з борту суден постачання, і з цієї причини комплектація УВП Mark 41 ракетами цих типів може здійснюватися тільки в пунктах базування кораблів ВМС США<ref name=multiplate15/>.

У залежності від поставлених завдань, співвідношення окремих видів боєкомплекту установки вертикального пуску Mark 41 може змінюватися. Отже, якщо перед кораблем ставиться завдання забезпечення ППО&nbsp;— збільшується боєкомплект ЗКР і, відповідно, зменшується боєкомплект КР і ПЧКР; якщо кораблю потрібно підвищити ударну здатність&nbsp;— зменшується боєкомплект ЗКР і ПЧКР і збільшується боєкомплект крилатих ракет Томагавк відповідно тощо.

=== Номенклатура озброєння есмінців «Арлі Берк» ===
Озброєння есмінців «Арлі Берк» різних підсерій досить серйозно відрізняється. Головною зброєю всіх наявних кораблів цього типу є 2 [[Установка вертикального пуску|установки вертикального пуску]] (УВП) Mark 41 VLS. Стандартний комплект озброєння УВП есмінців перших двох підсерій складається з 74 зенітних ракет RIM-66 SM-2, 8 крилатих ракет BGM-109 Tomahawk і 8 протичовнових ракет RUM-139 VL-Asroc в багатоцільовому варіанті або з 56 крилатих ракет BGM-109 Tomahawk і 34 ракет RIM-66 SM-2 і RUM-139 VL-Asroc в ударному варіанті<ref name=autogenerated1 />.

На есмінцях серії IIA загальне число корабельних ракет збільшилося з 90 до 96. Стандартний комплект озброєння УВП есмінців третьої серії складається з 74 ракет RIM-66 SM-2, 24 ракет RIM-7 Sea Sparrow (по чотири в комірці), 8 крилатих ракет BGM-109 Tomahawk і 8 протичовнових керованих ракет RUM-139 VL-Asroc<ref name=multiplate19/><ref name=multiplate17-1>{{cite web | url = http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt2.htm | title = DDG-51 Arleigh Burke — Flight II | accessdate =  | language = en | archive-date = 20 лютого 2018 | archive-url = https://web.archive.org/web/20180220151812/https://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt2.htm }}</ref>.

=== Радіоелектронне озброєння ===
[[Файл:Mark 36 Super Rapid Blooming Offboard CHAFF launchers.JPEG|thumb|130px|{{center|ПУ Mark 36 SBROC}}]]
Радіоелектронне озброєння есмінців DDG-51-DDG-90 включає РЛС AN/SPY-1D (''замінювану на AN/SPY-1E починаючи з [[USS Pinckney (DDG-91)|«Пінклі»]]'') з чотирма фазованими антенними решітками, систему управління пуском ракет Mark 99 з трьома РЛС AN/SPG-62 підсвічування цілі, систему управління артилерійським вогнем «Сіфайр» з [[Лазерний далекомір|лазерним]] далекоміром. Корабель оснащений комплексом гідроакустичної протидії AN/SLQ-25 Nixie, підкільовою ГАС з антенною системою у носовому обтічнику AN/SQS-53 і буксированою ГАС SQR-19 (на кораблях серії IIA не встановлювалася), а також багатоканальною системою внутрішньокорабельного зв'язку, засобами РЕБ AN/SLQ-32(V)3 або AN/SLQ-32(V)5 і постановки пасивних перешкод<ref name=multiplate13 /><ref name=multiplate23>{{cite web | author = Андриан Николаев | url = http://www.militaryparitet.com/nomen/usa/navy/data/ic_nomenusanavy/11/ | title = ЭСКАДРЕННЫЕ МИНОНОСЦЫ УРО (DDG) | work = Военный паритет | accessdate =  | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141129020648/http://www.militaryparitet.com/nomen/usa/navy/data/ic_nomenusanavy/11/ | archivedate = 2014-11-29 | deadurl = yes }}</ref>. Останні являють собою 4 пускові установки Mark 36 SRBOC, кожна з яких оснащується 6 127-мм протирадіолокаційними відбивачами та інфрачервоними пастками.

На кораблях з DDG-91 до DDG-96 передбачено розміщення протимінної пошукової системи WLD-1(V)1, для чого у них змінені кормова надбудова та розміщення надувних човнів. На наступних кораблях систему вирішено було не ставити<ref name="AB_SQ" />.

{{center|<gallery perrow=3 widths="200px" heights="200px">
Image:USS John S. McCain (DDG-56) Aegis large screen displays.jpg| Дисплеї тактичної бойової обстановки (БІЦ есмінця «Джон С. Маккейн»)
Image:DDG60 sonar 070809-N-3541A-018.jpg|Пост управління ГАС SQQ-89(V)6 на есмінці «Пол Гамільтон»
Image:USS Momsen (DDG-92) interior.jpg|Пост управління ГАС на есмінці «Момзен»
</gallery>}}

==== Артилерія ====

Основним [[Корабельна артилерія|артилерійським]] озброєнням кораблів типу «Арлі Берк» є полегшена [[127-мм артилерійська установка Mark 45]]. У варіанті mod. 2 вона встановлена на перших 30 есмінцях типу (DDG-51-DDG-80), у варіанті mod. 4&nbsp;— на всіх інших есмінцях, починаючи з [[USS Winston S. Churchill (DDG-81)|«Вінстон Черчилль»]]. Стандартний боєзапас артилерійської установки Mark 45 Mod. 2&nbsp;— 680 унітарних пострілів Mark 68, Mark 80, Mark 91, Mark 116, Mark 127 або Mark 156<ref name=multiplate26>{{cite web | publication-date  = 18 вересня 2007 | url  = http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_5-54_mk45.htm | title  = United States of America 5"/54 (12.7 cm) Mark 45 Mods 0—2 | accessdate  =  | language  = en | archiveurl  = https://web.archive.org/web/20150103040730/http://navweaps.com/Weapons/WNUS_5-54_mk45.htm | archivedate  = 2015-01-03 | deadurl  = yes }}</ref>. Дальність по горизонту&nbsp;— 23&nbsp;км, максимальна скорострільність&nbsp;— 20 пострілів у хвилину<ref>{{Cite web |url=http://www.navy.mil/navydata/fact_display.asp?cid=2100&tid=575&ct=2 |title=Navy Fact File |accessdate=16 листопада 2014 |archive-date=5 грудня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20101205001743/http://www.navy.mil/navydata/fact_display.asp?cid=2100&tid=575&ct=2 }}</ref>. Маса артустановки&nbsp;— 24,6 т<ref name=multiplate33>{{стаття| автор  = Орлов А. | назва= Новые и перспективные 127- и 155-мм артиллерийские установки ВМС ведущих стран НАТО| посилання  =  | видання = Зарубежное военное обозрение| тип = журнал| рік =2003| номер= 8| сторінки = 59—65}}</ref>.

Маса та скорострільність артилерійської установки Mark 45 Mod. 4 залишилися тими ж, що й у попередніх модифікацій. Дальність стрільби осколково-фугасними снарядами підвищена з 23 до 37&nbsp;км, до складу боєкомплекту введені активно-реактивні боєприпаси ERGM і BTERM з дальністю польоту до 116&nbsp;км. Стандартний боєзапас артилерійської установки Mark 45 Mod. 4 збільшений завдяки внесенню змін у конструкцію артилерійського льоху. Існують наступні варіанти комплектації боєзапасу артилерійської установки: 700 осколково-фугасних пострілів або 400 активно-реактивних пострілів ERGM, або (у змішаному варіанті бойової комплектації) 232 осколково-фугасних постріли + 232 постріли ERGM або BTERM<ref name=multiplate33 /><ref name=multiplate27>{{cite web| author =| authorlink =| publication-date =18 вересня 2007| url =http://www.navweaps.com/Weapons/WNUS_5-62_mk45.htm| title =United States of America 5"/62 (12.7 cm) Mark 45 Mod 4| accessdate =| language =en| archiveurl =https://web.archive.org/web/20150102025332/http://navweaps.com/Weapons/WNUS_5-62_mk45.htm| archivedate =2015-01-02| deadurl =yes}}</ref>. На повне перезаряджання артилерійського магазину есмінців «Арлі Берк» йде, зазвичай, 16 годин<ref name=multiplate26/>.
{{center|<gallery perrow=3 widths="200px" heights="200px">
Файл:US Navy 030408-N-6141B-001 USS Donald Cook (DDG 75), a 54 caliber MK-45 five-inch lightweight gun provides surface combatants accurate naval gunfire against fast, highly maneuverable surface targets.jpg|<small>127-мм артустановка Mark 45.</small>
Файл:US Navy 050111-N-9851B-010 Gunner's Mate 3rd Class Arthur Bilbey, of Vail, Ariz., Stacks ammunition for the MK-45 5-inch lightweight gun onto a weapons elevator on the forecastle of the guided missile destroyer USS Curtis Wilbu.jpg | <small>127-мм снаряди до АУ Mark 45.</small>
Файл:5-54-Mark-45-firing.jpg |<small>Вогонь із 127-мм артустановки есмінця USS Benfold (DDG-65) на навчаннях у берегів Південної Каліфорнії, [[16 квітня]] [[1997]] року.</small>
</gallery>}}

==== Протикорабельне і протичовнове озброєння ====
[[Файл:US Navy inactive torpedo launch.jpg|thumb|left|250px|Потроєний 324-мм торпедний апарат.]]
На кораблях перших двох серій у кормовій частині встановлені дві зчетверені установки [[Гарпун (ракета)|ПКР «Гарпун»]]. Головною протичовновою зброєю кораблів типу «Арлі Берк» є вертольоти системи LAMPS-III. Бортовою зброєю є протичовнові керовані ракети (ПЧКР) RUM-139 VL-Asroc. Вони здатні вражати підводні човни на відстані до 20&nbsp;км від корабля-носія ПЧКР<ref>{{cite web
 |url         = http://mega.km.ru/Weaponry/encyclop.asp?topic=War_Cont_3T_322&rubr=War_Cont_3T_322
 |title       = Протичовнова ракета «Асрок»
 |work        = KM. Енциклопедія озброєння.
 |accessdate  = 6 грудня 2008
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20050509183320/http://mega.km.ru/weaponry/encyclop.asp?topic=War_Cont_3T_322&rubr=War_Cont_3T_322
 |archivedate = 2005-05-09
 |deadurl     = yes
}}</ref>.

Як допоміжне протичовнове озброєння на есмінцях усіх трьох серій є два потроєних [[Торпедний апарат|торпедних апарати]] Mk. 32. Боєзапас&nbsp;— 6 протичовнових торпед Mk. 46 або Mk. 50. Максимальна дальність стрільби торпедами&nbsp;— 10&nbsp;км. Можливість для їх перезаряджання не передбачена. На кораблях серії IIA від комплексів ПКР «Гарпун» відмовилися через вимоги здешевлення корабля. Торпедні апарати на кораблях серії IIA були збережені.

==== Протиповітряна оборона ====
Основним компонентом протиповітряної оборони есмінців є ЗРК «Іджіс», однойменний з багатофунціональною БІКС. До складу ЗРК може входити, залежно від розподілу боєкомплекту, від 34 до 74 зенітних ракети сімейства Standard-2ER, а саме ракети RIM-67B (1981 рік, максимальна дальність стрільби&nbsp;— 128 км), RIM-67C(1981 рік, максимальна дальність стрільби&nbsp;— 185 км), RIM-156 (Standard-2ER Block IV, 1999 рік, максимальна дальність стрільби&nbsp;— 240 км), на даний час усе нові есмінці озброюються зенітними керованими ракетами Standard-3 зі збільшеною удвічі (до 500 км) дальністю пуску та фактично необмеженою межами атмосфери Землі висотою пуску (до 250 км)<ref>{{cite web | author  = Andreas Parsch | url  = http://www.astronautix.com/lvs/staarder.htm | title  = Raytheon (General Dynamics) RIM-67 Standard ER | publisher  = Raytheon Corporation | accessdate  = 29 листопада 2008 | language  = en | archiveurl  = https://web.archive.org/web/20141128092453/http://www.astronautix.com/lvs/staarder.htm | archivedate  = 2014-11-28 | deadurl  = yes }}</ref>.

[[Файл:US Navy 090723-N-9123L-054 Fire Controlman 2nd Class Chaung Pha of Sacramento, Calif. explains functions of guided-missile destroyer USS McCampbell's (DDG 85) Close-In Weapons System to Royal Australian Navy sailors.jpg|thumb|200px|Зачехлена АУ «[[Вулкан-Фаланкс]]»]]

У обов'язковому порядку на кораблях серій I і II встановлювалися дві скорострільні шестиствольні зенітно-артилерійські установки калібру 20 мм «[[Вулкан-Фаланкс]]», призначені для дострілу протикорабельних ракет на відстані до 1,5&nbsp;км, якщо ті прорвуться крізь досить потужну систему ППО корабля. Один ЗАК розташовується безпосередньо перед надбудовою і один&nbsp;— за нею. На кораблях серії IIA від зенітно-артилерійських комплексів (ЗАК) «[[Вулкан-Фаланкс]]» відмовилися через вимоги здешевлення вартості есмінців проекту, але на 6 перших кораблях серії IIA вони все-таки були встановлені. Замість ЗАК «[[Вулкан-Фаланкс]]» до складу озброєння ескадрених міноносців серії IIA включений зенітно-ракетний комплекс самооборони RIM-7 Sea Sparrow (24 ракети в 6 контейнерах системи VLS Mark 41).

==== Тактичне ударне озброєння ====

На озброєнні кожного есмінця типу «Арлі Берк» знаходиться до 56 [[крилата ракета|крилатих ракет]] [[Томагавк (ракета)|BGM-109 Tomahawk]] Block 3 (з дальністю запуску до 1250—1609&nbsp;км у тактичному (неядерному варіанті) та 2500&nbsp;км у стратегічному (ядерний). У 2004 році пройшла успішне випробування (але на кораблі не надійшла) крилата ракета «Тактичний Томагавк» (модернізований варіант «Томагавка», {{lang-en|Tactical Tomahawk Block 4}})<ref>{{cite web | url  = http://www.raytheon.com/capabilities/rtnwcm/groups/public/documents/content/rtn_rms_products_tomahawk_data.pdf | title  = Tomahawk Cruise Missile. Сайт компании Raytheon (General Dynamics) | format  = pdf | accessdate  = 7 грудня 2008 | language  = en | archiveurl  = https://web.archive.org/web/20090107104028/http://www.raytheon.com/capabilities/rtnwcm/groups/public/documents/content/rtn_rms_products_tomahawk_data.pdf | archivedate  = 2009-01-07 | deadurl  = yes }}</ref>.
{{center|<gallery perrow=4 widths="205px" heights="205px">
Файл:VLSFarrgut.jpg | Установка пускових модулів УВП Mark 41 на есмінці «Фаррагут»
Файл:US Navy 031200-N-0000X-001 The guided missile cruiser USS Vicksburg (CG 69), and the guided missile destroyers USS Roosevelt (DDG 80), USS Carney (DDG 64) and USS The Sullivans (DDG 68) launch a coordinated volley of missiles d.jpg |<small>Пуск ракет крейсером КРЗ Vicksburg та есмінцями КРЗ Carney, The Sullivans та Roosevelt (зліва направо)</small>
Файл:USN Tactical Tomahawk launch.jpg |<small>Пуск Томагавка на USS Stethem (DDG-63)</small>
Файл:US Navy 100621-N-0251Z-016 USS Sterett (DDG 104) launches its first tomahawk land attack missile.jpg|

</gallery>}}

==== Авіація ====
{{main|Sikorsky SH-60 Seahawk}}
На кораблях I—II серій через відсутність на них вертолітного ангару може тимчасово базуватися тільки 1 вертоліт [[Sikorsky SH-60 Seahawk|SH-60 Sea Hawk]]. У магазині боєприпасів, розташованому поруч із вертолітною палубою, зберігається озброєння для гелікоптера (до 9 торпед Mark-46)<ref name=multiplate17/>. Є і цистерна авіаційного палива. Але обслуговування або ремонт вертольотів не передбачені<ref name="AB_SQ"/>. Авіаційне озброєння есмінців серії IIA було посилено завдяки появі в кормовій частині корабля вертолітного ангару, здатного прийняти 2 вертольоти [[Sikorsky SH-60 Seahawk]]. Кожен есмінець серії IIA має магазин боєприпасів для вертольотів SH-60 Sea Hawk, в якому розміщується до 40 324-мм протичовнових торпеди Mark-46 або Mark-50, ракети «повітря-земля» Penguin і Hellfire, 68-мм [[Некерована авіаційна ракета|НАР]] LAU 68, боєприпаси для автоматичних гармат і протипіхотних гранатометів, а також [[ПЗРК]] [[FIM-92 Stinger|«Стінгер»]]<ref name=multiplate20>{{cite web | url =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt2a.htm | title =DDG-51 Arleigh Burke — Flight II | accessdate = | language =en | archive-date =25 жовтня 2015 | archive-url =https://web.archive.org/web/20151025181658/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-flt2a.htm }}</ref>.
{{center|<gallery perrow=2 widths="250px" heights="250px">
Файл:A Chilean Navy SH-32 Super Puma helicopter landing onUSS Mitscher (DDG 57).jpg |<small>Посадка вертольоту на палубу есмінця КРЗ «Мітчер»</small>
Файл:US Navy 100421-N-1559J-015 Boatswain's Mate 1st Class Chuyi Chang signals to the pilot of an SH-60B Sea Hawk helicopter, from Helicopter Anti-submarine Squadron (HS) 46, aboard the guided-missile destroyer USS Laboon (DDG 58) d.jpg|
</gallery>}}

==== Додаткове озброєння ====
Як протидиверсійне, а також допоміжне зенітне озброєння на есмінцях «Арлі Берк» встановлено 4 12,7-[[мм]] [[кулемет]]и [[Browning M2|M2HB]]<ref>{{cite web
 |url         = http://www.meretmarine.com/bateauclasse.cfm?classeid=252
 |title       = Arleigh Burke Flight I
 |accessdate  = 30 листопада 2008
 |language    = en
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20120531054817/http://www.meretmarine.com/bateauclasse.cfm?classeid=252
 |archivedate = 2012-05-31
 |deadurl     = yes
}}</ref>. Як варіант, можлива установка 25-мм автоматів «Бушмайстер». Вони мають малий кут підвищення та непридатні для зенітного вогню<ref name="AB_SQ"/>.
{{center|<gallery perrow="2" widths="250" heights="250">
Файл:US Navy 090125-N-3931M-124 Information Systems Technician 3rd Class Adam Gayner mans a 25MM chain gun aboard the guided-missile destroyer USS Mason (DDG 87) while monitoring a small boat transiting from the merchant vessel MV F.jpg|25-мм автоматична гармата «Бушмайстер».
Файл:US Navy 040322-N-9885M-006 Sonar Technician 3rd Class Russell Franklin stands security watch on a 60-caliber machine gun.jpg|12,7-мм кулемет.
</gallery>}}

== Історія служби ==
[[Файл:USS McFaul (DDG 74) sailors unload humanitarian supplies.jpg|thumb|right|upright=1.0|без «px»-, но с параметром «upright»| Моряки есмінця «Макфол» на розвантаженні гуманітарної допомоги Грузії у порту [[Батумі]], [[24 серпня]] [[2008]] року]]
Один корабель типу «Арлі Берк» есмінець КРЗ «Коул» [[12 жовтня]] [[2000]] року в порту Адена, [[Ємен]] був пошкоджений саморобним вибуховим пристроєм, закладеним на невеликому катері, керованому смертниками. Корабель був доставлений у Паскагулу, США, на судноверф Ingalls Shipbuilding, де пройшов відновлювальний ремонт, що обійшовся у суму близько 250 мільйонів доларів, і повернувся до служби [[19 квітня]] [[2002]] року<ref name=multiplate25-1>{{стаття
| автор         = 
| назва         = Його високість Авіаносець
| посилання     = 
| видання       = Техніка та Озброєння. Учора, сьогодні, завтра 
| тип           = журнал
| рік           = 2006
| том           = 
| номер         = 9
| сторінки      = 50
}}</ref>.

Кораблі цього типу використовувалися при нанесенні ударів по [[Югославія|Югославії]] у [[1999]] році та [[Ірак]]у в [[1996]] й [[1998]] роках. Найбільш значною на [[2008]] рік військовою операцією, до якої було залучено есмінці типу «Арлі Берк», стала операція [[Війна в Іраку (2003—2011)#Військові аспекти|«Свобода Іраку»]], проведена Збройними силами США в березні-квітні [[2003]] року. У війні проти Іраку взяло участь 11 есмінців типу «Арлі Берк», у тому числі 9 з яких (DDG-51, 56, 60, 69, 75-79) брали участь у нанесенні ракетних ударів по Іраку з першого дня операції<ref>{{стаття
| автор         = Чертанов, В. 
| назва         = Хроника боевых действий ВМС США в Ираке (по данным американских СМИ)
| посилання     = 
| видання       = Зарубежное военное обозрение
| тип           = журнал
| рік           = 2003
| том           = 
| номер         = 5
| сторінки      = 44—45
}}</ref>.

На даний час есмінці типу «Арлі Берк» активно експлуатуються у ході далеких океанських походів і щорічних навчань ВМС США, а також у службі в Перській затоці. Есмінець типу «Арлі Берк» «Макфол» [[24 серпня]] [[2008]] року, лише через 11 днів після завершення [[Російсько-грузинська війна 2008|військових дій у Південній Осетії]], здійснив візит у грузинський порт та ГВМБ (Головну військово-морську базу) грузинських ВМС [[Батумі]]<ref>[http://www.interfax.ru/politics/news.asp?id=28809 Первый из трех американских военных кораблей доставил в Батуми гуманитарный груз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080903124544/http://www.interfax.ru/politics/news.asp?id=28809 |date=3 вересня 2008 }} [[Интерфакс]] 24 ноября 2008 года 12:15.</ref>. За заявами американських військових, есмінець доправив у Батумі 55 тонн вантажу, що складався винятково з гуманітарної допомоги [[Грузія|Грузії]]<ref>{{cite web|url=http://www.news.navy.mil/search/display.asp?story_id=39317|title=USS McFaul Brings Aid to Batumi, Georgia|publisher=Офіційний сайт [[Військово-морські сили США|ВМС]] [[Сполучені Штати Америки|США]]|publication-date=24 листопада 2008|accessdate=24 серпня 2008|language=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/614X2GbHo?url=http://www.navy.mil/search/display.asp?story_id=39317|archivedate=2011-08-20|deadurl=yes}}</ref>.

Поточний термін дійсної служби есмінців типу «Арлі Берк» (усіх серій побудови) оцінюється у 35 років від моменту введення у чинний склад флоту<ref name=multiplate18/>.У [[2008]] році міністром [[ВМС США]] були озвучені плани з продовження терміну служби есмінців типу «Арлі Берк» до 40 років. Однак, додаткове фінансування планів зі збільшення строків служби кораблів цього типу так і не було внесено в запит бюджету міністерства ВМС США на 2008/2009 фінансовий роки<ref>{{cite web
 | url =http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-slep.htm
 | title =DDG-51 Arleigh Burke — Service Life Extension
 | language =en
 | accessdate =16 листопада 2014
 | archive-date =15 листопада 2008
 | archive-url =https://web.archive.org/web/20081115083324/http://www.globalsecurity.org/military/systems/ship/ddg-51-slep.htm
 }}</ref>.

{{center|<gallery perrow=3 widths="220px" heights="220px">
Файл:USS Cole (DDG-67) Departs.jpg | Пошкоджений есмінець «Коул» буксирується на зовнішній рейд [[Аден]]у
Файл:MV Blue Marlin carrying USS Cole cropped.jpg | Есмінець «Коул» перевозиться на транспорті MV Blue Marlin у судобудівну  [[верф]] у Паскагулі з [[Ємен]]у, [[31 жовтня]] [[2000]]
Файл:US Navy 021201-N-1644C-003 USS Milius (DDG 69) (left) and USS Higgins (DDG 76) sit moored along the pier.jpg|Ескадрені міноносці типу «Арлі Берк» [[USS Milius (DDG-69)|«Міліус»]] (зліва) та  [[USS Higgins (DDG-76)|«Хіггінс»]] у порту [[Сінгапур]]у, [[2002 рік]].
</gallery>}}

=== Інциденти ===
{{section-stub|дата=серпень 2017}}

* 17 липня 2017 року ескадрений міноносець [[USS Fitzgerald (DDG-62)|«Фіцджеральд»]]  зіштовхнувся з комерційним контейнеровозом тоннажністю {{formatnum:29000}} т ACX Crystal неподалік японського півострова [[Ізу (півострів)|Ізу]]. Повідомлення про зіткнення було відправлене контейнеровозом об 2:25 ранку. За різними (але попередніми) даними, саме зіткнення сталось о 2:20 або 1:30 ранку. Внаслідок зіткнення загинуло 7 військовослужбовців<ref>{{cite web | url = http://edition.cnn.com/2017/06/19/politics/uss-fitzgerald-crash-timing/index.html | title = Delay in reporting of deadly US destroyer collision raises questions | author = Zachary Cohen | publisher = CNN | date = June 20, 2017 | accessdate = 21 серпня 2017 | archive-date = 21 серпня 2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170821214954/http://edition.cnn.com/2017/06/19/politics/uss-fitzgerald-crash-timing/index.html }}</ref>.
* 21 серпня 2017 року ескадрений міноносець [[USS John S. McCain (DDG-56)|«Джон Маккейн»]] зіштовхнувся з комерційним танкером-нафтовозом тоннажністю {{formatnum:30000}} т Alnic MC неподалік на схід від [[Сінгапур]]у та [[Малаккська протока|Малаккської протоки]] об 6:24 за [[Японський стандартний час|японським стандартним часом]]. Внаслідок зіткнення 10 моряків зникли безвісти, іще п'ятеро отримали поранення різного ступеню тяжкості<ref>{{cite web | url = https://ukdefencejournal.org.uk/another-us-navy-destroyer-collision-uss-john-s-mccain-collides-merchant-ship/ | title = Another US Navy destroyer in collision as USS John S. McCain collides with merchant ship | author = George Allison | date = August 21, 2017 | publisher = ukdj | accessdate = 21 серпня 2017 | archive-date = 21 серпня 2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170821213314/https://ukdefencejournal.org.uk/another-us-navy-destroyer-collision-uss-john-s-mccain-collides-merchant-ship/ }}</ref>. 27 серпня 2017 року стало відомо, що водолазам вдалось знайти, а слідчим&nbsp;— визначити тіла всіх 10 загиблих моряків<ref>{{cite web | url = http://www.c7f.navy.mil/Media/News/Display/Article/1291310/us-navy-recovers-remaining-uss-john-s-mccain-sailors-aboard-ship/platform/hootsuite/ | title = U.S. Navy recovers remaining USS John S. McCain Sailors aboard ship | publisher = U.S. 7th Fleet Public Affairs | date = August 27, 2017 | accessdate = 28 серпня 2017 | archive-date = 28 серпня 2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170828145200/http://www.c7f.navy.mil/Media/News/Display/Article/1291310/us-navy-recovers-remaining-uss-john-s-mccain-sailors-aboard-ship/platform/hootsuite/ }}</ref>. За оцінкою ремонт і відновлення боєздатності корабля коштуватиме $233&nbsp;млн та триватиме близько року. Відновлення планується провести в Японії, на корабельні в місті [[Йокосука]]<ref>{{cite web | url = http://www.defenseworld.net/news/20858/Repairing_US_Destroyer_John_S_McCain_to_Cost__233_Million | title = Repairing US Destroyer John S McCain to Cost $233 Million | publisher = Defense World .NET | date = 5 жовтня 2017 | accessdate = 5 жовтня 2017 | archive-date = 5 жовтня 2017 | archive-url = https://web.archive.org/web/20171005152323/http://www.defenseworld.net/news/20858/Repairing_US_Destroyer_John_S_McCain_to_Cost__233_Million }}</ref>.

Після цих двох інцидентів, 22 серпня 2017 року від командування [[7-й флот (США)|7-мим флотом]] [[ВМС США]] був відсторонений віце-адмірал [[Джозеф Оукен]] ({{lang-en|Joseph P. Aucoin}})<ref>{{Cite web|url=https://www.wsj.com/articles/u-s-navy-to-relieve-admiral-of-command-after-collisions-1503448987|website=[[The Wall Street Journal]]|title=U.S. Navy to Relieve Admiral of Command After Collisions|first=Gordon|last=Lubold|date=22 серпня 2017|accessdate=23 серпня 2017|archive-date=23 серпня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170823100502/https://www.wsj.com/articles/u-s-navy-to-relieve-admiral-of-command-after-collisions-1503448987}}</ref><ref>{{cite web | url = https://www.stripes.com/news/pacific/breaking-news-aucoin-relieved-of-7th-fleet-command-following-second-deadly-collision-1.484038 | title = BREAKING NEWS: Aucoin relieved of 7th Fleet command following second deadly collision | author = TYLER HLAVAC | publisher = STARS AND STRIPES | date = August 22, 2017 }}{{Недоступне посилання}}</ref>.

== Плани з модернізації есмінців КРЗ типу «Арлі Берк» ==
Усі есмінці типу «Арлі Берк», починаючи з [[USS Bainbridge (DDG-96)|«Бейнбрідж»]], повинні отримати оновлені 127-мм/62 АУ Магк 45 Mod. 4 з системою керування вогнем «Mark 86 GCS», здатні запускати керовані активно-реактивні артилерійські снаряди на дальність до 63 морських миль (116 кілометрів). Таким чином передбачається, що з переозброєнням на нові АУ Магк 45 Mod. 4 есмінці набудуть здатності атакувати загоризонтні наземні цілі, перебуваючи при цьому за межами досяжності берегової артилерії імовірного противника<ref name=multiplate20/>.

На [[2006 рік]] три есмінці типу «Арлі Берк», [[USS Curtis Wilbur (DDG-54)|«Кертіс Вілбер»]], [[USS Stethem (DDG-63)|«Стетем»]] та [[USS Decatur (DDG-73)|«Декейтер»]], були обладнані новими [[ЗКР]] SM-3 (замість ракет SM-2ER). Ще 15 есмінців типу «Арлі Берк» планувалося переробити під застосування ЗКР SM-3 до 2009 року<ref name=multiplate23/>. Примітно також, що два есмінця типу «Арлі Берк», [[USS Russell (DDG-59)|«Рассел»]] і [[USS Decatur (DDG-73)|«Декейтер»]], супроводжували [[20 лютого]] 2008 року ракетний крейсер USS Lake Erie (CG-70) під час бойового випробування останнім ЗКР SM-3. Випробування пройшли успішно, ціль (несправний розвідувальний супутник US 193) була знищена<ref>
{{cite web | publication-date  = 20 лютого 2008 | url  = http://www.defenselink.mil/releases/release.aspx?releaseid=11704 | title  = DoD Succeeds In Intercepting Non-Functioning Satellite. Immediate release # 0139-08 | format  = aspx | publisher  = U.S. Department of Defense | accessdate  = 29 листопада 2008 | language  = en | archiveurl  = https://web.archive.org/web/20080226105236/http://www.defenselink.mil/releases/release.aspx?releaseid=11704 | archivedate  = 2008-02-26 | deadurl  = no }}
</ref>. Надалі планується озброїти новими ЗКР Standart-3 всі ескадрені міноносці серії IIA. У планах [[ВМС США]] обладнання есмінців типу «Арлі Берк» засобами активного захисту, зокрема, новою системою активної протидії Mark 53 «Нулка».

Крім того, планується оснастити 6 кораблів (DDG 91-96) перспективними системами мінного захисту RMS (скор. {{lang-en|Remote Minehunting System}}). Основним елементом системи RMS є безпілотний керований підводний апарат, здатний виявляти морські міни на глибинах від 6 до 50-60 м<ref>{{cite web
 | url = http://www.naval-technology.com/projects/burke/
 | title = Arleigh Burke Class (Aegis), Guided Missile Destroyers, USA. Sensors
 | accessdate = 28 листопада 2008
 | language = en
 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141208153827/http://www.naval-technology.com/projects/burke
 | archivedate = 2014-12-08
 | deadurl = yes
 }}</ref>.

Вартість щорічного обслуговування 1 есмінця типу «Арлі Берк» на 2008 рік дорівнювала 25 млн $, з яких 13 млн $ йшло на оплату платні військовослужбовцям. З метою економії коштів флоту передбачається на всіх есмінцях, починаючи з DDG-113, скоротити чисельність екіпажу з 300 до 200 осіб. Це може бути досягнуто завдяки підвищенню рівня автоматизації корабельних систем<ref name=multiplate25/>.

У липні 2010 року американський підрозділ британської компанії BAE Systems отримав контракт ВМС США на ремонт і осучаснення 11 кораблів цього типу. Сума угоди оцінюється у $ 365 мільйонів. Договір передбачає проведення модернізаційних робіт протягом одного року, передбачена можливість продовження угоди ще на чотири роки<ref>[http://www.lenta.ru/news/2010/07/29/ddg51/ BAE Systems модернизирует 11 американских эсминцев] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100731054340/http://lenta.ru/news/2010/07/29/ddg51/ |date=31 липня 2010 }} ''Lenta.ru''</ref>.

== Аналоги та конкуренти типу «Арлі Берк» у класі «есмінець КРЗ» ==
Усі сучасні типи ескадрених міноносців із керованою ракетною зброєю, прийняті на озброєння військово-морськими силами різних країн світу, можна розділити на дві умовні групи. До першої належать аналоги есмінців «Арлі Берк», спроектовані з «оглядкою» на зовнішній вигляд американських есмінців, їх конструкцію і озброєння. Усім есмінцям-«аналогам» притаманні одні загальні риси: схожий із есмінцями КРЗ типу «Арлі Берк» конструктивний вигляд (характерний силует корпусу та надбудови), застосування на кораблях БІКС «[[Іджіс]]», технології [[Stealth (технологія)|стелс]] та систем УВП, аналогічних системі VLS Mark 41. До другої групи стосуються типи ескадрених міноносців КРЗ, розвиток яких йшов більш-менш незалежно від розвитку есмінців КРЗ з системою «Іджіс».

=== Аналоги ===
* [[Ескадрені міноносці КРЗ типу «Конго»]]&nbsp;— серія із чотирьох кораблів [[Морські Сили Самооборони Японії|Морських сил самооборони Японії]], побудованих у [[1990-ті]] роки.
* [[Ескадрені міноносці типу «Атаго»]]&nbsp;— серія із двох есмінців [[Морські Сили Самооборони Японії|Морських сил самооборони Японії]].
* [[Ескадрені міноносці типу «Король Седжон»]]&nbsp;— серія із чотирьох есмінців, що будується для [[ВМС Республіки Корея]].

Також до аналогів есмінців типу «Арлі Берк» належать два наступних представники класу [[фрегат|фрегат КРЗ]], оснащених системою «[[Іджіс]]»:
* [[Фрегати типу «Альваро де Басан»]]&nbsp;— серія із шести фрегатів КРЗ, будується з 2002 року [[ВМС Іспанії]].
* [[Фрегати типу «Фрітьоф Нансен»]]&nbsp;— серія із п'яти фрегатів КРЗ, споруджуваних із 2003 року по теперішній час для [[ВМС Норвегії]].

=== Конкуренти ===
* [[Ескадрені міноносці типу 45]]&nbsp;— серія із шести кораблів, що будуються для [[ВМС Великої Британії]] з 2006 року.
* [[Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»]]&nbsp;— серія із восьми кораблів для [[ВМС Франції]] і [[ВМС Італії|Італії]], будується із 2005 року.
* [[Ескадрені міноносці проекту 956|Ескадрені міноносці проєкту 956]]&nbsp;— серія із 17 кораблів, побудованих для [[ВМФ СРСР]] у [[1980-ті|1980-х]]&nbsp;— початку [[1990-ті|1990-х років]].
* [[Перспективний ескадрений міноносець для ВМФ Росії]]&nbsp;— проєкт ескадрених міноносців, призначених для заміни ескадрених міноносців проекту 956.
* [[Ескадрені міноносці типу 051B]]&nbsp;— ескадрений міноносець [[ВМС Китаю|Військово-морських сил Китайської Народної республіки]], вступив до складу флоту [[КНР]] у 1997 році.
* [[Ескадрені міноносці типу 051C]]&nbsp;— серія із двох есмінців ВМС КНР, будується із 2004 року
* [[Ескадрені міноносці типу 052]]&nbsp;— серія з двох есмінців ВМС КНР, побудованих у [[1994]]-[[1995|1995р оках]]
* [[Ескадрені міноносці типу 052B]]&nbsp;— серія із двох есмінців ВМС Китаю, побудованих у [[2002]]-[[2004]] роках
* [[Ескадрені міноносці типу 052C]]&nbsp;— серія із двох ескадрених міноносців ВМС КНР, побудованих у [[2004]]–[[2005]] роках.

== Загальна оцінка проекту ==
Ескадрені міноносці КРЗ типу «Арлі Берк» вважаються одним із найкращих типів [[ескадрений міноносець з керованою ракетною зброєю|ескадрених міноносців з керованою ракетною зброєю]]<ref name=multiplate52>{{cite web | url = http://www.navy.mil/navydata/fact_display.asp?cid=4200&tid=900&ct=4 | title = Destroyers - DDG | format = asp | work = www.navy.mil | accessdate = 30 січня 2009 | language = en | description =  | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141217090225/http://www.navy.mil/navydata/fact_display.asp?cid=4200&tid=900&ct=4 | archivedate = 2014-12-17 | deadurl = yes }}</ref><ref name=multiplate53>{{cite web
| url = http://www.battle-fleet.com/pw/his/de.htm
| title = USN Destroyers - DD, DDG
| accessdate = 5 лютого 2009
| language = en
| archiveurl = https://web.archive.org/web/20150205234507/http://www.battle-fleet.com/pw/his/de.htm
| archivedate = 2015-02-05
| deadurl = yes
}}</ref>. Стосовно ескадрених міноносців типу «Арлі Берк» звучать навіть такі оцінки, як «один із найкращих кораблів кінця [[XX століття]]»<ref name=multiplate1 />. Кораблі типу, здатні успішно діяти в різноманітних умовах, як у мирний час, так і в періоди своєї участі у війнах і військових операціях, виконуючи при цьому найрізноманітніші завдання: від нанесення ракетних ударів по території супротивника до протиповітряної, протикорабельної та протичовнової оборони кораблів і флотських з'єднань ВМС США. У ході проєктування есмінців типу «Арлі Берк» американським конструкторам вдалося досягти рідкісної узгодженості морехідних якостей, добре продуманої корабельної архітектури та потужного ударного озброєння<ref name=multiplate1/>.

Ставши своєрідним зразком для наслідування, ескадрені міноносці типу «Арлі Берк» з часу своєї появи визначають шляхи розвитку кораблів класу «[[ескадрений міноносець]]» майже в усіх великих військово-морських флотах світу, за винятком флотів [[ВМС Індії|Індії]], [[ВМС Китаю|Китаю]] і [[ВМФ Росії|Росії]]. Разом з тим необхідно відзначити, що для [[Сполучені Штати Америки|американського]] [[суднобудування]] есмінці типу «Арлі Берк» є вже «пройденим етапом»; на заміну їм в дослідному порядку розпочато будівництво [[ескадрені міноносці типу «Замволт»|ескадрених міноносців типу «Замволт»]], які своєю чергою, стануть своєрідним «полігоном» для випробування далекосяжних суднових технологій і нових систем корабельного озброєння<ref>{{cite web | url = http://www.naval-technology.com/projects/dd21/ | title = DDG 1000 Zumwalt Class - Multimission Destroyer: Advanced Technology Surface Combatants, USA | accessdate = 8 січня 2009 | language = en | archiveurl = https://web.archive.org/web/20141106181317/http://www.naval-technology.com/projects/dd21 | archivedate = 2014-11-06 | deadurl = yes }}</ref>. Тим не менш, аж до середини [[2030-ті|2030-х років]] (до початку масового виведення із бойового складу ВМС США есмінців II серії) ескадрені міноносці типу «Арлі Берк» будуть становити основу [[ВМС США|американського флоту]].

== Основні конструктивні відмінності ескадрених міноносців I та IIa серії ==
{{center|<gallery perrow= widths="320px" heights="320px">
Зображення:USS Milius DDG69.jpg| <center><small>Есмінець «Міліус», [[Тихий океан]], [[1 травня]] [[2007 рік|2007 року]]. Добре видно розташування (зправа наліво) якірних пристроїв, артилерійської установки Mark 45, носової установки вертикального пуску Mark 41, носового ЗАК [[Phalanx CIWS]], корабельної надбудови та грот-щогли корабля з [[Радар|РЛС]] [[AN/SPY-1]].</small></center>
Зображення:USS Oscar Austin (DDG 79) Rear.jpg| <center><small>Есмінець «Оскар Остін», [[12 листопада]] [[2007 рік|2007 року]]. На фотографії представлені зправа наліво: розміщення вертолітного майданчика та ангарів, кормової УВП Mark 41, кормового ЗАК [[Phalanx CIWS]], конструктивні особливості кормової частини надбудови есмінців типу «Арлі Берк» (технологія [[Stealth (технологія)|«Стелс»]]).</small></center>
</gallery>}}

== Галерея ==
{{center|<gallery perrow=4 widths="170px" heights="170px" caption="Ескадрені міноносці КРЗ типу «Арлі Берк» у морі">
Image:USS Momsen (DDG 92) stbd bow view.jpg| <small>Есмінець КРЗ [[USS Momsen (DDG-92)|«Момсен»]] на рейді ВМБ [[Еверетт (Вашингтон)|Еверетт]], [[6 квітня]] [[2006 рік|2006 року]]</small>
Image:USS Ramage DDG-61 and USS Ross DDG-71 pass at Souda Bay.jpg | <small>Есмінці КРЗ [[USS Ramage (DDG-61)|«Ремедж»]] та [[USS Ross (DDG-71)|«Росс»]] йдуть на контркурсах ([[бухта]] [[Суда (бухта)|Суда]], [[Крит]], [[25 червня]] [[2004 рік|2004 року]]).</small>
Image:USS Arleigh Burke (DDG 51) departs Clyde Naval Base.jpg |<small>Есмінець КРЗ [[USS Arleigh Burke (DDG-51)|«Арлі Берк»]]</small>
Image:USSMahanDDG-72.jpg |<small>Есмінець КРЗ USS Mahan (DDG-72)</small>
Image:USS Mustin (DDG 89) stbd stern view.jpg| <small>Есмінець КРЗ [[USS Mustin (DDG-89)|«Мустін»]]</small>
Image:US Navy 040922-N-5471P-007 The guided missile destroyer USS Hopper (DDG 70) cruises in the Arabian Sea during the exercise Inspired Siren 2004.jpg | <small>[[USS Hopper (DDG-70)|«Гоппер»]] у [[Перська затока|Перській затоці]], [[2004 рік]]</small>
Image:USS Roosevelt (DDG-80) 2004.jpg | <small>Есмінець КРЗ [[USS Roosevelt (DDG-80)|«Рузвельт»]], [[2004 рік]]</small>
Image:USS Ramage (DDG-61) behind.jpg | <small>Есмінець КРЗ [[USS Ramage (DDG-61)|«Ремедж»]], [[1 листопада]] [[1996 рік|1996 року]]</small>
</gallery>}}

== Див. також ==
* [[Список ескадрених міноносців ВМС США]]
* [[Крейсери проєкту 1164]]
* [[Ракетні крейсери типу «Тікондерога»]]
* [[Ескадрені міноносці типу «Зумвольт»]]

== Примітки ==
{{примітки|3}}

{{портали|США|Військова техніка|Морська справа}}
{{Ескадрені міноносці типу «Арлі Берк»}}

[[Категорія:Ескадрені міноносці типу «Арлі Берк»| ]]
[[Категорія:Ескадрені міноносці США]]
[[Категорія:Ескадрені міноносці за типами]]
[[Категорія:Класи есмінців|А]]