Перегляд вихідного коду сторінки Каталонський націоналізм

[[Файл:Siñal d'Aragón.svg|міні|254x254пкс|Національний прапор каталонців]]
'''Каталонський націоналізм''', '''каталонський національний рух''' або '''каталанізм''' ({{lang-ca|catalanisme}})&nbsp;— соціальний, культурний та політичний рух у [[Каталанські країни|каталонських країнах]], направлений на ствердження політичної, мовної та культурної ідентичності [[Каталонія|Каталонії]] та територій, де розповсюджена [[каталонська мова]]<ref>[http://www.gencat.net/catalunya/eng/historia/historia7.htm Про «каталанізм» на сайті Жанаралітату Каталонії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080512020414/http://www.gencat.net/catalunya/eng/historia/historia7.htm |date=12 травня 2008 }}. {{ref-ca}}</ref><ref>[http://apuntes.rincondelvago.com/historia-del-catalanisme.html Історія «каталанізму»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080920090115/http://apuntes.rincondelvago.com/historia-del-catalanisme.html |date=20 вересня 2008 }}. {{ref-ca}}</ref>.[[Файл:Catalunya is a Nation.jpg|міні|праворуч|300пкс|Маніфестація [[1 лютого]] [[2006]]&nbsp;р., організована «[[Платформа за право вибору|Платформою за право вибору]]» під гаслом: «Ми&nbsp;— окремий народ, і ми маємо право вирішувати свою долю самі!»]]

[[Жуан Фусте]] ({{lang-ca|Joan Fuster}}), один з найвідоміших [[Валенсія (область)|валенсійських]] письменників, стверджував, що «каталонський націоналізм існує тому, що є націоналізм іспанський»<ref>[http://ca.wikiquote.org/wiki/Joan_Fuster У «Wikiquotes»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090201125655/http://ca.wikiquote.org/wiki/Joan_Fuster |date=1 лютого 2009 }}. {{ref-ca}}</ref>, а також тому, що протягом століть права [[каталонці]]в зневажалися. Причиною появи цього руху стали заборона каталанської мови спочатку у [[1700]]&nbsp;року на території [[Східні Піренеї|Північної Каталонії]], яка відійшла до [[Франція|Франції]] за [[Піренейський договір|Піренейським договором]], а також після затвердження [[Філіп V (король Іспанії)|Філіпом V Кастильським]] [[Декрети Нуева Планта|Декретів Нуева Планта]] у [[1714]]&nbsp;році, які знищили традиційні права каталонців у [[Каталонія|Південній Каталонії]]. Репресії проти мови, культури та політичних інституцій каталонців продовжувалися й у [[19 століття|XIX]] та [[20 століття|XX]] століттях, особливо під час диктатур [[Прімо де Рівера|Прімо де Рівери]] та [[Франсіско Франко]].

Каталонський націоналізм уперше чітко виявив себе у культурологічному русі відродження каталонської культури та каталанської мови у [[19 століття|XIX]] столітті ({{lang-ca|Renaixença}}&nbsp;— «відродження») з відновленням свята ''Жокс Флуралс'' ({{lang-ca|Jocs Florals}}, {{lang-oc|Jòcs Floraus}}&nbsp;— «квітчані ігри», змагання у красномовстві та поетиці з врученням переможцям призів у формі штучних квітів із золота та коштовного каміння).

У [[1892]]&nbsp;році було опубліковано ''Манрезькі принципи'' ({{lang-ca|Bases de Manresa}}), у яких пропонувалося відновити середньовічну каталонську конституцію, яка діяла до [[1714]]&nbsp;році.

Сучасний каталонський національний рух виявляє себе у кількох принципах: загальновизнаною є теза про [[каталонці]]в, як окрему націю (це підтверджено на референдумі [[2006]]&nbsp;році у Каталонії), продовженням цього принципу є визнання права каталонців на [[самовизначення]], що частиною політикуму трактується як повна незалежність, а іншою частиною&nbsp;— як широка [[Самоврядування|самоврядність]] у складі [[Іспанія|Іспанії]], яка може бути трансформована у [[федерація|федерацію]].

== Історія каталонського національного руху до 1975&nbsp;році ==

=== Витоки та початок розвитку ідей політичного каталонського націоналізму ===

: ''Див. також: '''[[Історія Каталонії]], [[Національний день Каталонії]]''', '''[[Війна за іспанську спадщину|Війна за іспанський спадок]]''', '''[[Декрети Нуева Планта]]'''.''

[[Файл:Nova planta Catalunya 1.jpg|right|thumb|200px|''Декрети Нуева Планта, 1705–1716&nbsp;р.р.'']]

Національний рух каталонців у своїй сучасній формі&nbsp;— за повернення традиційних прав [[Каталанські країни|каталанських країн]], розпочався після введення в дію трьох [[Декрети Нуева Планта|Декретів Нуева Планта]]: декрету [[29 червня]] [[1707]]&nbsp;році, який стосувався Королівств [[Валенсія (область)|Валенсії]] та [[Арагон]]у, декрету 28 листопада 1715&nbsp;році, що стосувався [[Майорканське королівство|Майорки]] та Пітіузьких островів, та декрету 16 січня 1716&nbsp;році, який стосувався [[Каталонія|Каталонського князівства]].

Ці укази було підписано під час та відразу після [[Війна за іспанську спадщину|Війни за іспанський спадок]] і взяття військами [[Філіп V (король Іспанії)|Філіпа V]] [[Барселона|Барселони]] 11 вересня 1714&nbsp;році та останнього великого міста каталанських країн Майорки (зараз [[Палма]]) [[11 липня]] [[1715]]&nbsp;році Укази стосувалися тих територій, які підтримали іншого претендента на іспанську корону&nbsp;— [[Карл VI Габсбурґ|Карла VI Габсбурґа]] (на приклад, [[Наварра]] та [[Країна Басків]] зберегли свої права, оскільки підтримали Філіпа V, але через подальшу централізацію Іспанії сумоуправління цих територій теж поступово звужувалося і було остаточно знищене у [[19 століття|XIX]] столітті).

Декретами Нуева Планта були знищені усі місцеві політичні структури, які відрізнялися від моделі більш централізованої Кастилії. Фактично система «спільного суверенітету» центральної королівської влади та місцевих органів самоврядування була замінена на централізовану модель за прикладом Франції, звідки походила іспанська династія [[Бурбони|Бурбонів]]. У Каталонії та Валенсії було розпущено місцеві Парламенти ({{lang-ca|les Corts}}, «Кортс»), на [[Балеарські острови|Балеарських островах]]&nbsp;— Велику і Головну раду ({{lang-ca|Gran i General Consell}}), яка виконувала ту саму функцію. Церкві було нав'язано не властиві їй функції (прийнято у [[1730]]&nbsp;році архієпископ Мальорки наказав переписати парафіяльні реєстри, замінивши каталонські імена своїх парафіян на кастильські). Каталаномовні території більше не мали права здійснювати економічний, фіскальний, юридичний контроль, відмінялася чеканка власних грошей.

Територія [[Каталанські країни|каталанських країн]] відтепер поділялася на провінції, якими керували призначені з [[Мадрид]]а губернатори ({{lang-ca|Capità General}}), для керування економікою та фінансами створювалися спеціальні провінційні органи, якими керували інтенданти ({{lang-ca|intendències provincials}}). У Мадриді було створено державні секретаріати ({{lang-ca|secretaries d'Estat}}), які згодом стали називатися міністерствами. При королі було створено ''Раду Кастилії'' ({{lang-es|Consejo de Castilla}}), де колишнє [[Арагонське королівство]] мало менше депутатів, ніж, на приклад, [[Наварра]], [[Галісія]] чи [[Астурія]], а також загальноіспанський парламент, який, втім, не грав великої ролі у централізованій іспанській монархії.

[[13 квітня]] [[1711]]&nbsp;року новий королівський указ відновив частину прав Арагонського королівства, однак каталаномовних територій ці зміни не стосувалися.

У [[Східні Піренеї|Північній Каталонії]] наступ на права місцевого населення розпочався раніше: після [[Піренейський договір|Піренейського договору]] між Іспанією та Францією [[7 листопада]] [[1659]]&nbsp;року і приєднання північно каталонських районів [[Русільйон]]у, [[Баляспі]], [[Кунфлен]]у, [[Капсі]] та [[Алта-Сарданья|Алта-Сарданьї]] до Франції (цікаво те, що іспанський король офіційно не повідомив про це каталонський уряд до [[1702]]&nbsp;року) вже за рік було скасовано усі традиційні каталонські політичні інституції (хоча у договорі наголошувалося на тому, що у приєднаних до Франції районах залишиться каталонське самоуправління), а [[2 квітня]] [[1700]]&nbsp;року [[Людовік XIV (король Франції)|Людовік XIV]] своїм указом зобов'язав з [[1 травня]] того самого року в усіх офіційних державних інституціях вживати виключно [[Французька мова|французьку мову]].

Не зважаючи на репресії з боку іспанської<ref>З секретної інструкції Абада де Віванко ({{lang-es|Abad de Vivanco}}), секретаря Ради Кастилії, до окупаційної влади у Каталонії про насадження іспанської мови: «Pondrá el mayor cuidado en introducir la lengua castellana, a cuyo fin dará las providencias mas templadas, y disimuladas para que se consiga el efecto sin que se note el cuidado». У «Instrucciones del fiscal José Rodrigo Villalpando a los corregidores de Cataluña el 29 de enero de 1716», у роботі FERRANDO., A та NICOLÀS, M. «Panorama d'història de la llengua». Валенсія. Вид. Tàndem, 1997&nbsp;р. Див. онлайн стор. 71 (в електронній версії&nbsp;— стор. 83): GARCÍA, M.J. [http://www.tesisenxarxa.net/TESIS_UV/AVAILABLE/TDX-1030106-172201//folgado.pdf ''La gramática española y su enseñanza en la seguna mitad del siglo XVIII y principios del XIX (1768–1815)''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110724093056/http://www.tesisenxarxa.net/TESIS_UV/AVAILABLE/TDX-1030106-172201//folgado.pdf |date=24 липня 2011 }} Валенсія. Валенсійський університет. 2005&nbsp;р. (тези докторської дисертації) {{ref-es}}</ref> та французької монархій та відсутність власних політичних та адміністративних структур, каталонці зберегли національну самосвідомість та розпочали боротьбу за повернення своїх прав. Уже у [[1734]]&nbsp;року у французькому перекладі виходить політичний твір ''Вихід для приспаних'' ({{lang-ca|Via fora els adormits}}), де лунає заклик до європейських держав відновити самостійність каталанських країн ({{lang-ca|domini català que amb utilitat de l’Europa pot reviure}}) і створити або «вільну каталонську республіку», або відтворити незалежне [[Арагонське королівство]].

У [[1736]]&nbsp;році було написано ''Згадку про альянс із Його Високістю [[Георг I (король Великобританії)|Георгом Августом]], королем Великої Британії'' ({{lang-ca|Record de l'Aliança fet el Sereníssim Jordi Augusto Rey de la Gran Bretanya}}), у якій нагадується про [[Женевський договір]] [[1705]]&nbsp;року і обяцяну колись допомогу створити Вільну республіку Каталонію ({{lang-ca|Republica Libera de Cathalunya}}). «Згадка» підписана [[1736]]&nbsp;року, зазначено, що це «22 рік нашого рабства» ({{lang-ca|any 22 de nostra esclavitud}}).

=== Клопотання про захист ===

: ''Див. також: '''[[Клопотання про захист]]'''.''

[[Файл:Rubio i ors.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Жуакім Рубіо-і-Ос, 1818–1899&nbsp;рр.'']]

'''Клопотання про захист моральних та матеріальних інтересів Каталонії''' ({{lang-es|Memoria en defensa de los intereses morales y materiales de Cataluña}}), загально відома за своєю коротшою назвою «Клопотання про захист» ({{lang-ca|Memorial de Greuges}}, {{lang-es|Memorial de Agravios}}),&nbsp;— звернення інтелігенції та буржуазії Каталонії до короля іспанії [[Альфонсо XII (король Іспанії)|Альфонсо XII]] у [[1885]]&nbsp;році з вимогами відновити певні права каталонців. Клопотання було представлене [[Жуакім Рубіо-і-Ос|Жуакімом Рубіо-і-Осом]] ({{lang-ca|Joaquim Rubió i Ors}}), відомим каталонським письменником тієї епохи, її було написано у зв'язку з проектом комерційної угоди між Іспанією та Великою Британією та пропозиціями уніфікувати цивільне право Іспанії. «Клопотання про захист» вважається першим сучасним проявом каталонського національного руху в правовому полі Іспанії. Принципи «Клопотання про захист» були покладені в основу «Манрезьких принципів» ({{lang-ca|Bases de Manresa}}), опублікованих у [[1892]]&nbsp;році

=== Renaixença&nbsp;— Відродження ===

У середині [[19 століття|XIX]] столітті, попри те, що [[Каталонська мова|каталонською мовою]] говорила більшість населення [[Каталанські країни|каталонських країн]], багато інтелектуалів вважали, що потрібно переходити на іспанську мову: напр., письменник [[Антоні да Кампмань]] ({{lang-ca|Antoni de Campmany}}) писав, що каталанська є «середньовічною мовою провінції, яка зараз є мертвою для красного письменства» ({{lang-es|un antiguo idioma provincial muerto hoy para la república de las letras}}).

Процес відродження мови розпочався у [[1859]]&nbsp;році, коли Жуакімом Рубіо-і-Осом було відновлено свято ''Жокс Флуралс''. Саме це дало імпульс не тільки інтересу до каталанської мови, але і для політичного оформлення каталонського національного руху.

=== Федералізм ===

Паралельно з розвитком національного руху в Каталонії, у Мадриді виник рух на підтримку федералізації Іспанії. Його очолив виходець із Каталонії [[Франсіско Пі-і-Марґаль|Франсіско (Франсеск) Пі-і-Марґаль]] ({{lang-ca|Francesc Pi i Margall}}, {{lang-es|Francisco Pi y Margall}}), який згодом став Президентом [[Перша іспанська республіка|І Іспанської республіки]].

У Каталонії федералісти поділилися на дві групи&nbsp;— радикальне крило, яке бачило [[Федералізм|федералізацію]] Іспанії як проміжний етап на шляху до повної [[Незалежність|незалежності]] Каталонії (яка, якщо потрібно, могла б вільно увійти до майбутньої федерації), та ті, хто сприймав лише таку модель федералізму, яка була б запропонована Мадридом.

У [[1873]]&nbsp;році, після проголошення I Іспанської республіки, радикальне крило федералістів Каталонії проголосило створення незалежної Каталонської держави на базі Ради [[Барселона (провінція)|провінції Барселона]]. Каталонія не стала незалежною, оскільки у січні [[1874]]&nbsp;році генералом [[Франсіско Серрано]] ({{lang-es|Francisco Serrano}}) було захоплено владу, і в січні [[1875]]&nbsp;р. було відновлено іспанську монархію (на трон було поставлено [[Альфонс XII (король Іспанії)|Альфонса XII]]).

=== Баланті Алміраль та Каталонський конгрес ===

[[Файл:Almirall.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Баланті Алміраль-і-Люзе, 1841–1904&nbsp;рр.'']]

Найвизначнішою постаттю національного руху Каталонії цього періоду є [[Баланті Алміраль]] ({{lang-ca|Valentí Almirall}}). Майбутню Каталонію він бачив напів-незалежною, яка разом з іншими народами [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]] мала увійти в асоціацію держав (модель [[Арагонське королівство|Арагонського королівства]]).

Алміраль намагався об'єднати каталонську лівицю та правицю, однак це йому не вдалося.

На Першому каталонському конгресі ({{lang-ca|Primer Congrés Catalanista}}) у [[1880]]&nbsp;році об'єдналися різні політичні та культурницькі сили&nbsp;— республіканці-федералісти, аполітичні видатні каталонці, письменники, організатори ''Жокс Флуралс'', видавці одного з перших каталаномовних журналів «Ла Ранашєнса» ({{lang-ca|La Renaixensa}}&nbsp;— «відродження»), однак превалювали ліві організації. Через це праві політики залишили Конгрес.

На Конгресі було ухвалено: створити спільний центр для каталонського політикуму&nbsp;— Каталонський центр ({{lang-ca|Centre Català}}), створити Академію каталанської мови ({{lang-ca|Acadèmia de la Llengua Catalana}}), підготувати документ, яким захищалася б [[каталанська мова|каталонська мова]].

На Другому каталонському конгресі було ухвалено рішення кодифікувати каталанську мову, заявити про існування Каталонії «як реальності», попри чинні на той час адміністративні кордони, створити партію лише у межах Каталонії.

Після кількох розколів і створення партій різної направленості, одна з таких організацій&nbsp;— Каталонський союз ({{lang-ca|Unió Catalanista}})&nbsp;— на своїй асамблеї у місті [[Манреза]] ухвалила ''Принципи регіональної каталонської Конституції'' ({{lang-ca|Bases per a la Constitució Regional Catalana}}), відоміші як ''Манрезькі принципи'' ({{lang-ca|Bases de Manresa}}). Вони й були покладені в основу майбутніх Статутів автономії.

=== Регіоналістська ліга ===

'''Регіоналістська ліга''' ({{lang-ca|Lliga Regionalista}})&nbsp;— політична партія, створена у [[1901]]&nbsp;р. Представляла інтереси великої національної буржуазії Каталонії, комерсантів, католицької церкви. Найвизначнішими політиками стали [[Анрік Прат-да-ла-Ріба]] ({{lang-ca|Enric Prat de la Riba}}), Франсеск Камбо ({{lang-ca|Francesc Cambó}}) та [[Жузеп Пуч|Жузеп Пуч-і-Кадафалк]] ({{lang-ca|Josep Puig i Cadafalch}}).

У [[1906]]&nbsp;році Анріком Пратом-да-ла-Ріба була опублікована праця ''Каталонське громадянство'' ({{lang-ca|La nacionalitat catalana}}), де проводилася чітка межа між нацією (природною спільнотою зі своєю історією) та державою (штучною політичною організацією). Каталонія означена, як окрема нація. Зроблено висновок, що кожна нація повинна мати свою державу, а підпорядкування нації чужій державі є «патологічною аномалією» ({{lang-ca|anormalitat morbosa}}). Однак Анрік Прат-да-ла-Ріба не виступає за незалежність Каталонії, природнішим йому бачиться гармонізувати стосунки між націями у складі іспанської держави, яка являє собою «співжиття багатьох народів», отже потрібно перетворити Іспанію на федерацію.

=== Республіканський рух ===
 
На початку [[20 століття|XX]] столітті була й інша політична група&nbsp;— республіканці анти-федералісти. Головною партією цього руху був Республіканський союз ({{lang-ca|Unió Republicana}}). Одним з ідеологів цього руху був Алехандро Лерру ({{lang-es|Alejandro Lerroux}}), який згодом заснував радикальнішу антикаталонську Радикальну республіканську партію ({{lang-ca|Partit Republicà Radical}}).

У [[1909]]&nbsp;році Республіканський Союз та інша партія, Республіканський націоналістичний центр ({{lang-ca|Centre Nacionalista Republicà}}) створили альянс для участі у виборах, а у [[1910]]&nbsp;році сформували нову партію&nbsp;— Федеральний націоналістичний республіканський союз ({{lang-ca|Unió Federal Nacionalista Republicana}}).

У 1916 році українські та каталонські націоналісти зустрілися в рамках Третьої конференції народів, організованою [[Союз народів|Союзом народів]] у Лозанні (Швейцарія)<ref>{{Cite web |url=http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews%5Btt_news%5D=40337 |title=George Mamulia. 'The Central Power’s Policy Toward the North Caucasus, 1914–1917 (Part Two)' ''Eurasia Daily Monitor'' Volume: 10 Issue: 10 |accessdate=12 жовтня 2015 |archive-date=3 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160303165400/http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews%5Btt_news%5D=40337 }}</ref>.

=== Каталонська співдружність ===

: ''Дивись також: '''[[Каталонська співдружність]]'''.''

[[Файл:Puig i Cadafalch-2646-02.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Жузеп Пуч-і-Кадафалк, 1867–1956&nbsp;рр., відомий архітектор та політик Каталонії''|посилання=Special:FilePath/Puig_i_Cadafalch-2646-02.jpg]]

'''Каталонська співдружність''' ({{lang-ca|Mancomunitat de Catalunya}})&nbsp;— адміністративна структура, яка з [[6 квітня]] [[1914]]&nbsp;році до [[20 березня]] [[1925]]&nbsp;році об'єднувала 4 каталонські провінції: [[Барселона (провінція)|Барселону]], [[Жирона (провінція)|Жирону]], [[Таррагона (провінція)|Таррагону]] та [[Льєйда (провінція)|Льєйду]].

Указ про дозвіл провінціям об'єднуватися у адміністративні спільноти (що іншими словами означало створення Каталонської співдружності) було підписано королем [[18 грудня]] [[1913]]&nbsp;році Вперше з [[1714]]&nbsp;році іспанською владою було визнано існування каталонської спільноти на офіційному рівні.

Першими двома президентами Каталонської співдружності стали [[Анрік Прат-да-ла-Ріба]] та відомий архітектор [[Жузеп Пуч]] ({{lang-ca|Josep Puig i Cadafalch}}). Найголовнішими здобутками Співдружності стала модернізація інфраструктури Каталонії&nbsp;— прокладення телефонних ліній, управління портами, оптимізація структури доріг, залізниці, введення нових технологій у сільському господарстві тощо.

У цей період було також створено [[Інститут каталонських студій]] ({{lang-ca|Institut d'Estudis Catalans}}), Бібліотеку Каталонії ({{lang-ca|Biblioteca de Catalunya}}), Промислову школу ({{lang-ca|Escola Industrial}}), Вищу школу мистецтв ({{lang-ca|Escola Superior de Belles Arts}}), Школу місцевої адміністрації ({{lang-ca|Escola de l'Administració Local}}).

Особливо важливим стала підтримка адміністрацією Співдружності орфографічних норм сучасної каталанської мови, розроблених лінгвістом [[Пумпеу Фабра|Пумпеу Фаброю]] ({{lang-ca|Pompeu Fabra}}).

Каталонська співдружність не мала великих політичних повноважень, але за її прикладом згодом були сформовані [[Каталонія|Автономна область Каталонія]] та інші автономні області Іспанії, а також Жанаралітат Каталонії. Каталонська співдружність була ліквідована генералом Мігелем Прімо де Ріверою.

=== Франсеск Масія та радикальний націоналізм ===

[[Файл:Monument Macià.jpg|міні|праворуч|200пкс|''Пам'ятник Франсескові Масії у Барселоні на [[Площа Каталонії (Барселона)|площі Каталонії]]'']]

[[Франсеск Масія|Франсеск Масія-і-Люса]] ({{lang-ca|Francesc Macià i Llussà}})&nbsp;— чільний політик Каталонії першої третини [[20 століття|XX]] столітті У [[1919]]&nbsp;році він створює Демократичну націоналістичну федерацію ({{lang-ca|Federació Democràtica Nacionalista}}), яка запропонувала перетворити Іспанію на конфедерацію іберійських народів, а у [[1922]]&nbsp;р. створює партію Каталонська держава ({{lang-ca|Estat Català}}). Ця партія вперше запропонувала повну державну незалежність Каталонії від Іспанії.

Франсеск Масія згодом став 122 Президентом [[Женералітат|Жанаралітату Каталонії]] з [[14 грудня]] [[1932]]&nbsp;року до [[25 грудня]] [[1933]]&nbsp;року.

=== Диктатура Прімо де Рівери ===

Процес культурної та політичної стабілізації у Каталонії було перервано на час диктатури генерала [[Прімо де Рівера|Прімо де Рівери]] ([[1923]]–[[1930]]&nbsp;рр.). Каталонську співдружність було скасовано, парія Каталонська держава перейшла на нелегальне становище, а Франсеск Масія бувзмушений емігрувати до Франції. Там він планує військове вторгнення в Іспанію та силове завоювання Каталонії з містечка [[Пра-де-Мольо-ля-Прест]] (каталонська назва&nbsp;— Пратс-да-Мульо, {{lang-ca|Prats de Molló}}) у [[Східні Піренеї|Північній Каталонії]]. Його було схоплено французькою жандармерією, однак це лише додало йому популярності в [[Каталонія|Південній Каталонії]].

У [[1928]]&nbsp;році у [[Гавана|Гавані]] на [[Куба|Кубі]] відбулася Конституційна асамблея каталонського сепаратизму ({{lang-ca|Assemblea Constituent del Separatisme Català}}), на якій було прийнято Конституцію незалежної Каталонії ({{lang-ca|Constitució per a una Catalunya independent}})<ref>[http://webs.racocatala.cat/estelada/c1928.pdf Текст тимчасової Конституції Республіки Каталонія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110706214637/http://webs.racocatala.cat/estelada/c1928.pdf |date=6 липня 2011 }}. {{ref-ca}}</ref>.

=== ІІ Іспанська республіка ===

У [[1931]]&nbsp;році створюється [[Республіканська лівиця Каталонії]]. Франсеск Масія, який обирається головою партії, проголошує необхідність створення «Каталонської республіки&nbsp;— Держави у складі Іберійської федерації» ({{lang-ca|República catalana com a Estat de la Federació Ibèrica}}).

Після проголошення ІІ Іспанської республіки, іспанським парламентом [[9 вересня]] [[1932]]&nbsp;року Каталонія визнається автономією та отримує власний Статут. Орган самоуправління Каталонії офіційно отримує відому з середньовіччя назву Жанаралітат.

Президентом Жанаралітату стає спочатку Франсеск Масія, а після його смерті, [[1 січня]] [[1934]]&nbsp;року&nbsp;— [[Люїс Кумпаньш]].

[[Громадянська війна в Іспанії]] починається у [[1936]]&nbsp;році.

=== Диктатура Франко ===

Після перемоги у громадянській війні, генерал [[Франсіско Франко]] у [[1939]]&nbsp;році ліквідує демократичні інституції в Іспанії, та все, що було пов'язане з окремішністю Каталонії: адміністративну автономію, уряд та адміністрацію, забороняє каталонську мову<ref>[http://www.elpais.com/articulo/espana/90000/fusilados/900/desenterrados/elpporesp/20060813elpepinac_15/Tes Кількість загиблих під час диктатури Франко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110520125125/http://www.elpais.com/articulo/espana/90000/fusilados/900/desenterrados/elpporesp/20060813elpepinac_15/Tes |date=20 травня 2011 }}. {{ref-es}}</ref>.

=== Жанаралітат на вигнанні ===

[[Файл:Companysmemorial.JPG|міні|ліворуч|200пкс|''Пам'ятник Люїсу Кумпаньшу, розстріляному в Барселоні 1940&nbsp;р.'']]

Після закінчення [[Іспанська громадянська війна|іспанської громадянської війни]] більшість депутатів Парламенту Каталонії та практично всі каталонські політики були змушені виїхати в еміграцію (в основному в [[Східні Піренеї|Північну Каталонію]] та [[Париж]]). Спочатку у [[Париж]]і, а після захоплення нацистами Франції у [[Лондон]]і було створено ''Національну Раду Каталонії'' ({{lang-ca|Consell Nacional de Catalunya}}). [[15 лютого]] [[1940]]&nbsp;року Президента довоєнного Жанаралітату [[Люїс Кумпаньш|Люїса Кумпаньша]] було схоплено [[Гестапо]] і розстріляно біля Замку Монжуїк у Барселоні режимом Франко.

Після смерті Люїса Кумпаньша Президентом Жанаралітату на вигнанні було обрано [[Жузеп Ірла|Жузепа Ірлу]] ({{lang-ca|Josep Irla}}), а у [[1954]]&nbsp;році його замінив [[Жузеп Тарраделяс]] ([[Республіканська лівиця Каталонії|ERC]]).

=== Партизанський рух ===

Репресії режиму Франко, зокрема вбивство 90 тис. опонентів під час [[Друга світова війна|ІІ Світової війни]], 41 тис. після війни, масова еміграція 450 тис. осіб, призвели до виникнення партизанського руху. Частково цей рух був організований комуністами і перебував під контролем [[Сталін]]а.

У каталанських країнах найбільшого поширення рух набув у [[Кастальо (провінція)|провінції Кастальо]] ([[Валенсія (область)|Валенсія]]), в арагонській [[Теруель (провінція)|провінції Теруель]] ([[Західна смуга]]) та у [[Піренеї|Піренеях]] ([[Каталонія]]).

Найбільшою операцією було вторгнення 2500 партизанів у [[Баль-д'Аран]] з території [[Франція|Франції]] [[8 жовтня|8]] та [[9 жовтня]] [[1944]]&nbsp;року Партизани хотіли проголосити тимчасовий республіканський уряд Іспанії у цьому районі та домогтися допомоги союзників у визволенні Іспанії від режиму Франко. Ця операція була розпочата комуністами, однак вони швидко відмовилися від такого роду акцій на вимогу Сталіна. Контроль над районом перейшов до ''Партизанської групи Каталонії'' ({{lang-ca|Agrupació Guerrillera de Catalunya}}), однак дуже швидко вони були витіснені з цієї території військами Франко.

=== Асамблея Каталонії ===

: ''Дивись також: '''[[Асамблея Каталонії]]'''.''

'''Асамблея Каталонії''' ({{lang-ca|Assemblea de Catalunya}})&nbsp;— неофіційне об'єднання більшості антифранкістських каталонських організацій з [[1971]]&nbsp;року до [[1977]]&nbsp;року Була створена [[7 листопада]] [[1971]]&nbsp;року у [[Барселона|барселонській]] церкві Святого Августа за пропозицією ''Координаційної комісії політичних сил Каталонії'' ({{lang-ca|Comissió Coordinadora de Forces Polítiques de Catalunya}}). До складу Асамблеї Каталонії протягом невеликого часу увійшли більшість каталонських партій, які під час диктатури [[Франсіско Франко|Франко]] були заборонені, профспілки, рухи тощо. Серед вимог Асамблеї були вимоги соціальних та політичних свобод, амністії для противників режиму Франко, відновлення Статуту автономії Каталонії як кроку до самовизначення каталонського народу<ref>[http://www.3cat24.cat/especials/Franquisme_Transicio/esdeveniments.htm Про Асамблею Каталонії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110706220420/http://www.3cat24.cat/especials/Franquisme_Transicio/esdeveniments.htm |date=6 липня 2011 }}. {{ref-ca}}</ref>.

Асамблея об'єднувала діаметрально різні політичні організації: комуністів, різні націоналістичні рухи, партії, що виступали за незалежність Каталонії, соціалістів, правих тощо.

Серед акцій, організованих Асамблеєю, можна назвати мирні зібрання у [[Ріполь|Ріполі]] у [[1972]]&nbsp;році, у [[Сан-Кугат-дал-Бальєс]] та [[Бік (місто)|Біці]] у [[1973]]&nbsp;р., великі маніфестації [[1 лютого|1]] та [[8 лютого]] [[1976]]&nbsp;року у Барселоні, перше відкрите святкування [[Національний день Каталонії|Національного дня Каталонії]] у [[Сан-Бой-да-Любрагат]] у [[1976]]&nbsp;році.

Асамблея саморозпустилася у [[1977]]&nbsp;році.

== Сучасний період розвитку каталонського національного руху (від 1975&nbsp;року до 2005&nbsp;року) ==

=== Каталонський національний рух у перехідний період ===



Не зважаючи на репресії часів [[Франсіско Франко|Франко]], включно з останніми роками [[диктатура|диктатури]], боротьба за демократичні та національні права [[каталонці]]в ставала дедалі інтенсивнішою.

Смерть Франко у [[1975]]&nbsp;році ознаменувала початок «перехідного періоду» до демократії. У Каталонії цей час став періодом вимог до більшої політичної та економічної самостійності від [[Мадрид]]а<ref>[http://www.tv3.cat/historiesdecatalunya/cronologia/cron105146379.htm Перехідний період від диктатури до демократії, на сайті «Історії Каталонії»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080126064909/http://www.tv3.cat/historiesdecatalunya/cronologia/cron105146379.htm |date=26 січня 2008 }}. {{ref-ca}}</ref>. Взимку [[1976]]&nbsp;року у [[Барселона|Барселоні]] пройшло кілька великих маніфестацій під гаслом «Свобода, амністія, автономія» ({{lang-ca|Llibertat, amnistia, estatut d'autonomia}})<ref>[http://www.tv3.cat/historiesdecatalunya/cronologia/cron105146727.htm Відновлення самоуправління, на сайті «Історії Каталонії»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081207124008/http://www.tv3.cat/historiesdecatalunya/cronologia/cron105146727.htm |date=7 грудня 2008 }}. {{ref-ca}}</ref>. Влітку цього ж року «Марш свободи» ({{lang-ca|Marxa de la Llibertat}})&nbsp;— великий соціальний рух, який об'єднав каталонців навіть з найвіддаленіших містечок і хуторів, призвів до передачі влади на центральному рівні від уряду, сформованому королем, до уряду [[Адольфо Суарес-Ґонсалес|Адольфа Суареса-Ґонсалеса]] ({{lang-es|Adolfo Suárez González}}), іспанському адвокату та політичному діячеві, який був головою іспанського уряду до [[1981]]&nbsp;року.

=== Політична реформа ===

Адольфом Суаресом-Ґонсалесом був вироблений окремий закон про політичну реформу, за яким поступово легалізувалися політичні партії та [[Професійна спілка|профспілки]], заборонені при Франко, та відбувалися вибори у представницькі органи різного рівня. Цей перехідний період дозволив відтворити вільний політичний рух у Каталонії. Поряд із цим, уперше за багато років, відбулися святкування [[11 вересня]]&nbsp;— [[Національний день Каталонії|Національного дня Каталонії]].

За результатами перших виборів у Каталонії перемогла [[Соціалістична партія Каталонії|Соціалістична партія]] (PSC-PSOE), а також інші партії, які виступали за відновлення Статуту автономії [[1932]]&nbsp;року (загалом&nbsp;— 75 % депутатів). Було сформовано Асамблею, до складу якої входили всі депутати парламенту Каталонії та сенатори іспанського парламенту, які представляли Каталонію. Асамблеєю було відновлено [[Женералітат|Жанаралітат]], який очолив його голова на вигнанні [[Жузеп Тарраделяс]] ({{lang-ca|Josep Tarradellas}}). Рішення Асамблеї було схвалено на великій маніфестації [[11 вересня]] [[1977]]&nbsp;року, у якій взяли участь понад мільйон каталонців, вимагаючи права на самоврядування.

=== Відновлення Жанаралітату Каталонії ===

Уряд Адольфа Суареса-Ґонсалеса видав декрет, яким відновлювався [[Женералітат|Жанаралітат Каталонії]] (тобто власний уряд, Парламент та Президент автономної області), щоправда на перехідний період. Протягом місяця [[Жузеп Тарраделяс]] повернувся до Каталонії та був проголошений єдиним вищим легітимним представником влади. Тарраделяс утворив Виконавчий комітет Жанаралітату, де були представлені всі парламентські сили Каталонії. Не зважаючи на те, що Жанаралітат не мав чітко визначених повноважень, рішення проводилися через представницький орган [[Барселона (провінція)|провінції Барселона]] ({{lang-ca|Diputació de Barcelona}}).

Тим часом на загальнодержавному рівні було розроблено та ухвалено нову [[конституція|конституцію]], яку було підтримано на всеіспанському референдумі [[6 грудня]] [[1978]]&nbsp;р. У конституції було визнано права націй та регіонів на автономію.

=== Каталонський національний рух в умовах демократії ===

Після затвердження Конституції Іспанії [[1978]]&nbsp;року почалася розробка нового Статуту автономії Каталонії<ref>[http://www.tv3.cat/historiesdecatalunya/cronologia/cron105147279.htm Статут автономії Каталонії, на сайті «Історії Каталонії»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080126064921/http://www.tv3.cat/historiesdecatalunya/cronologia/cron105147279.htm |date=26 січня 2008 }}. {{ref-ca}}</ref>. Після його затвердження Парламентом Каталонії він був винесений на переговори з урядом Іспанії. У [[1979]]&nbsp;року Статут було затверджено на референдумі.

Цим Статутом Каталонія визнавалася «окремим народом» ({{lang-ca|nacionalitat}}), а [[Женералітат|Жанаралітат]]&nbsp;— інституцією, яка втілює політичне самоврядування Каталонії ({{lang-ca|institució en què s'organitza políticament l'autogovern de Catalunya}}). [[Каталанська мова]] була визнана «власною мовою» ({{lang-ca|llengua pròpia}}) Каталонії: її було проголошено співофіційною разом з [[Іспанська мова|іспанською]].

У порівнянні зі статутом [[1932]]&nbsp;року, Статут [[1979]]&nbsp;року визначав більше прав каталонського уряду у сфері освіти, культури та ЗМІ, але менше у судовій сфері. Порядок фінансування автономії чітко визначений не був, що стало підставою розробки нової редакції статуту у [[2006]]&nbsp;року.

У [[1980]]&nbsp;році відбулися перші вибори до Парламенту Каталонії, найбільшу кількість місць отримало об'єднання [[Конвергенція та Єднання]]. Президентом Парламенту був обраний [[Жорді Пужол]], представник [[Конвергенція та Єднання|Конвергенції та Єднання]]. Починаючи з цих виборів, владні повноваження поступово почали переходити від іспанської держави до Жанаралітату.

[[Файл:Catalan Police Car.jpg|міні|ліворуч|200пкс|''Машина «Мосус д'Ескуадра» (поліції Каталонії)'']]

Головним принципом Статуту став «спільний суверенітет» ({{lang-ca|sobirania compartida}}): іспанська держава зберігає за собою суверенні права, однак визнає Статут автономії і передає Жанаралітату необхідні повноваження для національної відбудови Каталонії, яка постраждала під час диктатури Франко. Другим принципом стало «розширення сфери вживання та унормування каталанської мови» ({{lang-ca|normalització del català}}): каталанською починають видаватися друковані ЗМІ (у часи Франко освіта мовою та її вживання в офіційній сфері були заборонені), з'являються каталаномовні радіостанції та телевізійні канали, насамперед фінансовані Жанаралітатом (зокрема ''Catalunya Ràdio'' та ''Televisió de Catalunya''), згодом практично у кожному біль-менш великому місті з'явиться свій місцевий телевізійний канал та кілька радіостанцій. З [[1983]]&nbsp;року Статутом також відновлювалися власна каталонська поліція&nbsp;— ''Мо́сус д'Аскуа́дра'' ({{lang-ca|Mossos d'Esquadra}}, дослівно «команда хлопців»), яка у [[2008]]&nbsp;році має повністю перебрати на себе функції загальноіспанської поліції: як Національної поліції ({{lang-es|Policia Nacional}}), так і Цивільної гвардії ({{lang-es|Guardia Civil}}).

Модель «спільного суверенітету» було втілено в життя у період з [[1982]]&nbsp;року до [[2004]]&nbsp;року, коли на посаді прем'єр-міністрів Іспанії перебували [[Гонсалес Феліпе|Феліпе Гонсалес]] та [[Аснар Хосе Марія|Хосе-Марія Аснар]].

=== Організація Терра Ліура ===

: ''Дивись також '''[[Терра Ліура]]'''.''

'''Терра Ліура''' ({{lang-ca|Terra Lliure}}&nbsp;— «вільна земля», скорочено ''TLL'')&nbsp;— військова каталонська організація, яку було створено у [[1978]]&nbsp;році Загальновідомою вона стала після [[23 червня]] [[1981]]&nbsp;року, коли на стадіоні «[[Камп Ноу]]» організувала кампанію вивішення банерів з гаслом «Ми&nbsp;— окрема нація» ({{lang-ca|Som una Nació}}). Іспанським урядом, службою безпеки та Каталонською асоціацією жертв терористичних організацій ({{lang-ca|Associació Catalana de Víctimes d'Organitzacions Terroristes}}) цю організацію визнано терористичною<ref>[http://www.acvot.org/v2/doccat.php?id=9#3 Кількість жертв організації «Терра Ліура»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080420182344/http://www.acvot.org/v2/doccat.php?id=9#3 |date=20 квітня 2008 }}. {{ref-ca}}</ref>. Принципи діяльності організації викладено у декларації «Кредо Терра Ліура» ({{lang-ca|Crida de Terra Lliure}}), до них належать захист території [[каталанські країни|каталонських країн]], мови, національного суверенітету, інтересів каталонських робітників та протидію іспанізації каталонського суспільства. Гаслами організації стали: «Незалежність або смерть!», «Хай живе збройна боротьба», «Єдина нація&nbsp;— каталанські країни!» ({{lang-ca|Independencia o mort! Visca la lluita armada! Una sola nació, Països Catalans!}}).

[[Файл:Pintada Terra Lliure.JPG|міні|праворуч|200пкс|''[[Графіті]] організації Терра Ліуре ([[Українська мова|Укр]]. Вільна Земля)'']]

Один з лідерів Терра Ліура [[Пера Баскомпта]] ({{lang-ca|Pere Bascompte}}) перейшов до іншої політичної партії&nbsp;— [[Республіканська лівиця Каталонії|Республіканської лівиці Каталонії]]. Його ідеї, викладені у червні [[1991]]&nbsp;року у документі, названому «Демократичний вибір на користь незалежності у час об'єднання Європи» ({{lang-ca|Davant el procés d’unitat europea, l'opció democràtica cap a la independència}}), були згодом широко висвітлені Республіканською лівицею Каталонії, що спровокувало скандал усередині самої Лівиці&nbsp;— її лідерів було звинувачено, що вони стали «голосом» терористичної організації Терра Ліура.

Терра Ліура саморозпустилася [[11 вересня]] [[1995]]&nbsp;року. Прем'єр-міністр Іспанії [[Гонсалес Феліпе|Феліпе Гонсалес]] надав [[амністія|амністію]] тим членам організації, які не брали участі у терористичних діях.

=== Ла Кріза&nbsp;— солідарність на захист каталанської мови, каталонської культури та народу ===

'''Ла Кріза''' (або '''Ла Кріда''')''' — солідарність на захист каталанської мови, каталонської культури та народу''' ({{lang-ca|Crida a la Solidaritat en Defensa de la Llengua, la Cultura i la Nació Catalanes}}, {{lang-ca|La Crida}} означає «кредо, (я) вірую»)&nbsp;— рух на захист вільного вживання каталанської мови у всіх сферах життя у Каталонії. Його принципи викладено у ''Маніфесті 2300 осіб'' ({{lang-es|Manifiesto de los 2.300}}). Діяльність руху розпочалася [[24 червня]] [[1981]]&nbsp;року акцією 100 тисяч осіб на стадіоні «[[Камп Ноу]]». У 1980-х роках Ла Кріза організувала кілька кампаній для вільнішого вжитку каталанської мови, публікуючи списки підприємств, де каталаномовців дискримінували.

=== Каталонські профспілки ===

Конфедерація профспілок робітників Каталонії ({{lang-ca|Confederació Sindical de Treballadors de Catalunya}}, скорочено ''CSTC'')&nbsp;— профспілка, створена у [[1980]]&nbsp;р. на базі Солідарності робітників Каталонії ({{lang-ca|Solidaritat d'Obrers de Catalunya}}, скорочено ''SOC'') та Спільноти робітників ({{lang-ca|Col•lectius de Treballadors}}). У [[1985]]&nbsp;р. до профспілки приєдналися ще дві організації, і її було перейменовано у Каталонську конфедерацію профспілок ({{lang-ca|Confederació Sindical Catalana}}, скорочено ''CSC''). На базі Конфедерації було створено дві великі структури&nbsp;— Координацію профспілкових робітників ({{lang-ca|Coordinadora Obrera Sindical}}, скорочено ''COS'') та Інтерсиндікал-CSC ({{lang-ca|Intersindical-CSC}}).

== Каталонський національний рух останніх років (від 2005&nbsp;р.) ==

=== Статут автономії 2006&nbsp;року ===

[[Файл:060218 ERC.jpg|міні|праворуч|250пкс|Маніфестація [[1 лютого]] [[2006]]&nbsp;року під гаслом: «Ми&nbsp;— окремий народ, і ми маємо право вирішувати свою долю самі!»]]

[[30 вересня]] [[2005]]&nbsp;року було офіційно представлено пропозицію нового Статуту автономії у Парламенті Каталонії. Нова редакція Статуту спочатку була підтримана всіма політичними партіями, крім [[Народна партія Каталонії|Народної партії Каталонії]]. Під час внесення поправок для того, щоб Статут був підтриманий іспанським парламентом<ref>[https://web.archive.org/web/20060615155217/http://www.racocatala.cat/descarregues/ComparativaEstatut.pdf Порівняння початкового та кінцевого тексту Статуту, з правками]. {{ref-ca}}</ref>, [[Республіканська лівиця Каталонії]] теж відмовилася підтримувати документ.

[[18 лютого]] [[2006]]&nbsp;року було організовано велику маніфестацію під гаслом «Ми&nbsp;— окрема нація і маємо право самі ухвалювати рішення» ({{lang-ca|Som una nació i tenim el dret de decidir}}).

Новий Статут у багатьох своїх положеннях розвиває систему самоврядування Каталонії<ref>[http://www.iceta.org/comp7906.pdf Порівняння Статуту у редакціях 1979 та 2006&nbsp;р.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070928135935/http://www.iceta.org/comp7906.pdf |date=28 вересня 2007 }}. {{ref-ca}}</ref>. Всенародний референдум [[18 червня]] [[2006]]&nbsp;року підтвердив Статут, хоча слід зазначити, що у референдумі взяло участь лише 49 % виборців.

Результатом політичного процесу стало утвердження тези про право каталонської нації самій вирішувати своє політичне майбутнє, зокрема [[4 жовтня]] [[2006]]&nbsp;року було створено рух [[Суверенітет і прогрес]] ({{lang-ca|Sobirania i Progrés}}), а також [[Платформа за право вибору|Платформу за право вибору]] ({{lang-ca|Plataforma pel Dret de Decidir}}).

=== Ініціатитва «Десять тисяч» ===

: ''Див. також '''[[Ініціатива "Десять тисяч"|Ініціатива «Десять тисяч»]]'''.''

'''Ініціатива «Десять тисяч»''' (повна назва&nbsp;— '''«Десять тисяч у Брюсселі на підтримку самовизначення»''', {{lang-ca|Deu Mil a Brussel·les per l’Autodeterminació}})&nbsp;— громадський рух для організації демонстрації [[7 березня]] [[2009]]&nbsp;року в [[Брюссель|Брюсселі]] на підтримку права [[каталонці]]в на самовизначення і можливості створення власної держави.

За даними організаторів демонстрації, в ній взяли участь 12 тисяч осіб з [[Каталанські країни|каталонських країн]] та з-за кордону, за даними брюссельської поліції&nbsp;— 3 тисячі.

Така ідея народилася після опублікуваня [[6 вересня]] [[2008]]&nbsp;року посту Анріка Канели ({{lang-ca|Enric Canela}}) під назвою «Perplex, jo?» на сайті «blocgran.cat»<ref>{{Cite web |url=http://blocgran.cat/?p=187 |title=Блоґ Анріка Канели на сайті «blocgran.cat» |accessdate=29 березня 2009 |archive-date=19 квітня 2009 |archive-url=https://web.archive.org/web/20090419005447/http://blocgran.cat/?p=187 }}</ref>, у якому він запропонував провести демонстрацію у [[Мадрид]]і на підтримку прагнення каталонців до самовизначення аж до відокремлення від [[Іспанія|Іспанії]]. У коментарях було запропоновано провести таку демонстрацію не в Мадриді, а у Брюсселі&nbsp;— столиці [[Європейський Союз|Європейського Союзу]].

Гаслом демонстрації обрано слова «Ми хочемо власну державу!» ({{lang-ca|Volem l’Estat propi!}}).

=== Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун (перша хвиля) ===

: ''Дивись також '''[[Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун]]'''.''

Неоднозначну реакцію, як всередині Каталонії, так і в іспанському політикумі та суспільстві викликали результати [[Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун|консультативного референдуму щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун]] (перший в історії [[Каталанські країни|Каталанських країн]] подібний місцевий [[референдум]] щодо незалежності [[Каталонія|Автономної області Каталонія]]), що відбувся [[13 вересня]] [[2009]] року в містечку [[Ареньш-да-Мун]] ([[Кумарка|кум.]] [[Марезма]], Автономна область Каталонія), за якими понад 96 % тих, що проголосували, висловились за те, «щоб Каталонія стала правовою, незалежною, демократичною та соціально-орієнтованою державою, яка входила б до Європейського Союзу».

Цей референдум часто називають «'''Референдумом 13-S'''», оскільки він відбувся [[13 вересня]].

=== Референдуми щодо незалежності Каталонії (друга хвиля) ===

: ''Див. також '''[[Референдуми щодо незалежності Каталонії]]'''.''

Друга хвиля консультативних референдумів щодо незалежності Каталонії («'''Референдум 13-D'''») розпочалася [[12 грудня]] [[2009]]&nbsp;року (було проведене голосування у одному з найменших муніципалітетів Каталонії [[Сан-Жаума-да-Фрунтанья]]) та продовжилася наступного дня, [[13 грудня]] [[2009]]&nbsp;року, у 166 муніципалітетах (29 кумарок) по всій автономії.

У цих муніципалітетах проживає 700.024 виборці. Проведення референдуму забезпечили 15 тисяч волонтерів. У другій хвилі референдумів за попередніми підрахунками взяло участь 200 тисяч осіб, що становить приблизно 30 % від чисельності виборців.

Однією з особливостей референдумів став дозвіл голосувати іммігрантам, негромадянам Іспанії, що постійно проживають на території Каталонії. Цей дозвіл було позитивно оцінено громадами іммігрантів, які у своїх відозвах відзначили високий ступінь інтеграції іноземців у каталонське суспільство.

Однією з найвідоміших осіб, що взяла участь в агітації за проведення референдуму, став [[Жуан Лапорта]], діючий президент футбольного клубу «[[Барселона (ФК)|Барселона]]» (він, зокрема, взяв участь в агітаційній кампанії «Узона вирішує!» ({{lang-ca|Osona decideix!}}<ref>[http://www.osonadecideix.cat/main.asp?opc=1 «Узона вирішує!»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100124032627/http://www.osonadecideix.cat/main.asp?opc=1 |date=24 січня 2010 }}. {{ref-ca}}</ref>) у місті [[Бік (місто)|Бік]] [[11 грудня]] [[2009]]&nbsp;року<ref>[http://www.vilaweb.cat/noticia/3666635/intens-final-campanya-consultes-13-d.html Intens final de campanya de les consultes del 13-D] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100103140543/http://www.vilaweb.cat/noticia/3666635/intens-final-campanya-consultes-13-d.html |date=3 січня 2010 }}. {{ref-ca}}</ref>).

Агітаційна кампанія другої хвилі референдуму розпочалася [[27 листопада]] презентацією в [[Перпіньян]]і<ref>[http://www.vilaweb.cat/noticia/3660546/cap-setmana-decisiu-consultes.html Cap de setmana decisiu per a les consultes] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091128134500/http://www.vilaweb.cat/noticia/3660546/cap-setmana-decisiu-consultes.html |date=28 листопада 2009 }}. {{ref-ca}}</ref>. [[29 листопада]] така презентація пройшла в барселонському «Форумі» в присутності 3.500 осіб.

Декілька політичних партій вирішили підтримати референдум (зокрема «[[Республіканська лівиця Каталонії]]» та «[[Конвергенція та Єднання]]»). Партія «[[Громадяни — Громадянська партія]]», як і у випадку з референдумом в Ареньш-да-Мун, виступила проти: вона намагалася влаштувати демонстрацію в Барселоні [[13 грудня]], однак її проведення не було дозволене урядом Каталонії.

=== Референдуми щодо незалежності Каталонії (третя та четверта хвилі) ===
{{Оновити|дата=жовтень 2012}}
Третя («'''Референдум 28-F'''») та четверта («'''Референдум 25-A'''») хвилі голосування заплановані на [[28 лютого]] [[2010]]&nbsp;року (зокрема муніципалітети [[Алп]], [[Бреза]], [[Усталрік]], [[Бідрерас]], [[Паламос]], [[Лінас-дал-Бальєс]], [[Калдас-да-Монбуї]], [[Сан-Фаліу-да-Кузінас]], [[Сан-Кірза-дал-Бальєс]], [[Бегас]], [[Мулінс-да-Рей]], [[Монблан (місто)|Монблан]], [[Ал-Бандрель]] та [[Аґрамун]]) та [[25 квітня]] [[2010]]&nbsp;року (зокрема у середніх та великих містах [[Балаге]], [[Сал (місто)|Сал]], [[Сарріа-да-Те]], [[Жирона|Жироні]], [[Сабадель|Сабаделі]], [[Манреза|Манрезі]], [[Ла-Сеу-д'Уржель]] та, можливо, у столиці Каталонії [[Барселона|Барселоні]]). В муніципалітеті [[Аспаррагера]] голосування пройде [[24 квітня]] [[2010]]&nbsp;року<ref>[http://www.cronica.cat/noticia/Setze-municipis-catalans-confirmen-la-data-del-28-de-febrer-per-a-la-segona-onada-de-consultes Setze municipis catalans confirmen la data del 28 de febrer per a la segona onada de consultes] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091221061825/http://www.cronica.cat/noticia/Setze-municipis-catalans-confirmen-la-data-del-28-de-febrer-per-a-la-segona-onada-de-consultes |date=21 грудня 2009 }}. {{ref-ca}}</ref>

=== Декларація про суверенітет 2013 року ===
{{main|Декларація про суверенітет Каталонії}}
{{main|Референдум щодо самовизначення Каталонії 2014}}
Декларацію про суверенітет було ухвалено Парламентом Каталонії [[23 січня]] [[2013]] року. У Декларації, з якої розпочинається процес здійснення права на самовизначення Каталонії, було взято зобов'язання провести референдум у [[2014]] році. Дві основні політичні партії автономної області&nbsp;— [[Конвергенція та Єднання]] та [[Республіканська лівиця Каталонії]] мали узгодити процес між собою. За Декларацію проголосувало 85 депутатів парламенту (63%) зі 133 присутніх (всього депутатів&nbsp;— 135), проти&nbsp;— 41, утрималися&nbsp;— 2<ref>* [http://www.unian.ua/news/548960-kataloniya-uhvalila-deklaratsiyu-pro-sviy-suverenitet.html УНІАН:Каталонія ухвалила декларацію про свій суверенітет]</ref>

12 грудня 2013 року [[Президенти Женералітату Каталонії|Президент Женералітату Каталонії]] [[Артур Мас]] повідомив, що головні політичні сили автономії дійшли згоди щодо термінів проведення референдуму про незалежність Каталонії та формулювання питань, які мають бути на нього винесені<ref>[http://www.aragirona.cat/noticia/2013/12/12/la-consulta-per-la-independencia-sera-el-9-de-novembre-de-2014 La consulta per la independència serà el 9 de novembre de 2014] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150923172934/http://www.aragirona.cat/noticia/2013/12/12/la-consulta-per-la-independencia-sera-el-9-de-novembre-de-2014 |date=23 вересня 2015 }} {{ref-ca}}</ref>. Міністр юстиції Іспанії [[Альберто Руїс-Ґальярдон]] відразу ж повідомив, що «цей референдум не буде проведений»<ref>[http://www.bbc.com/news/world-europe-25353086 Spain to block Catalonia independence referendum] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171002181003/http://www.bbc.com/news/world-europe-25353086 |date=2 жовтня 2017 }} {{ref-en}}</ref>.

«Референдум щодо самовизначення Каталонії» ({{lang-ca|Referèndum d'autodeterminació de Catalunya}}), або референдум про «політичне майбутнє»<ref>[http://ep00.epimg.net/descargables/2012/12/18/1e01365afce100887a3a1d18836be2a2.pdf Procés de convocatòria de la consulta sobre el futur polític de Catalunya] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131105165845/http://ep00.epimg.net/descargables/2012/12/18/1e01365afce100887a3a1d18836be2a2.pdf |date=5 листопада 2013 }} {{ref-ca}}</ref> [[Каталонія|Каталонії]] провели [[9 листопада]] [[2014]] року. Виборці відповідали на такі питання: «Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?» й у випадку схвальної відповіді: «Чи хочете Ви, щоб ця держава стала незалежною?»<ref>[http://premsa.gencat.cat/pres_fsvp/AppJava/notapremsavw/detall.do?id=236549 Catalan President Mas: "The country's good sense has made it possible to come to a consensus and agree on an inclusive, clear question, which enjoys broad support"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131217041512/http://premsa.gencat.cat/pres_fsvp/AppJava/notapremsavw/detall.do?id=236549 |date=17 грудня 2013 }} {{ref-en}}</ref>.

=== Референдум 2017 року ===
{{main|Референдум щодо незалежності Каталонії 2017}}
9 червня [[2017]] року був оголошений референдум, що був призначений на [[1 жовтня]] 2017 року<ref name="commons">{{публікація|стаття|автор=Андрій Мовчан|назва=Над Каталонією помірна хмарність|посилання=http://commons.com.ua/uk/catalonia-referendum/|видання=[[Спільне (журнал)|Спільне]]|рік=2017|місяць=09|день=21}}</ref><ref name=":0">{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/world/2017/jun/09/catalonia-calls-independence-referendum-for-october-spain|title=Catalonia calls independence referendum for October|last=Jones|first=Sam|date=9 червня 2017|work=The Guardian|accessdate=9 червня 2017|language=en-GB|issn=0261-3077|archive-date=21 серпня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170821130947/https://www.theguardian.com/world/2017/jun/09/catalonia-calls-independence-referendum-for-october-spain}}</ref>, на який виносилось питання щодо утворення незалежної від [[Іспанія|Іспанії]] Каталонії.

На референдум винесено єдине питання: «Чи хочете ви, щоб Каталонія була незалежною державою у формі республіки?»<ref name="commons" />.

Офіційна іспанська влада не визнала референдум, через що проведення референдуму заблокував [[Конституційний суд Іспанії]]. Натомість 11 вересня в [[Барселона|Барселоні]] пройшов мітинг на його підтримку<ref>[http://povin.com.ua/41954-11-09.html У Барселоні пройде мітинг на підтримку референдуму щодо незалежності] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180505044114/http://povin.com.ua/41954-11-09.html |date=5 травня 2018 }} // 11.09.2017</ref>.

Втім референдум усе ж відбувся. За даними влади регіону, незалежність Каталонії підтримали не менше 90&nbsp;% його учасників. Явка, за даними каталонської влади, становила 42,3&nbsp;%. Варто зазначити, що це далеко не перший подібний референдум в Каталонії і зазвичай його відвідують саме прихильники незалежності, а супротивники&nbsp;— бойкотують. Під час проведення референдуму мали місце жорстокі дії іспанської поліції щодо учасників референдуму, зокрема, одному з учасників протесту гумова куля потрапила в око<ref>{{Cite news|url=http://www.bbc.com/ukrainian/news-41465411|title=Незалежність Каталонії підтримали 90% учасників референдуму – влада регіону|date=2017-10-02|language=en-GB|work=BBC Україна|accessdate=2017-10-03|archive-date=29 грудня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171229063558/http://www.bbc.com/ukrainian/news-41465411}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Декларація про суверенітет Каталонії]]
* [[Націоналістичні та регіоналістські рухи в Іспанії]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Бібліографія ==
<div class="reflist4" style="height: 200px; overflow: auto; padding: 3px" >
* Анрік Прат-да-ла-Ріба (Enric Prat de la Riba), La nacionalitat catalana (Каталонське громадянство), 1906&nbsp;р., ISBN 978843937425 {{ref-ca}}
* Люїс Боу (Lluís Bou), Entre le sociovergència i el Pujolisme (Між домінуванням Соціалістичної партії Каталонії та об'єднання Конвергенція та Єднання та пужолізмом), газета «Avui», 2 вересня 2007&nbsp;р. {{ref-ca}}
* Александер Олленд (Alland, Alexander), Catalunya, One Nation, Two States: An Ethnographic Study of Nonviolent Resistance to Assimilation (Каталонія, один народ, дві держави: етнографічне дослідження протистояння асиміляції), New York, видавництво Palgrave Macmillan, 2006&nbsp;р. {{ref-en}}
* Албер Балсельш (Balcells, Albert), Catalan Nationalism: Past and Present (Каталонський націоналізм: минуле і сучасність), New York, видавництво St. Martin's Press, Inc., 1996&nbsp;р. {{ref-en}}
* Даньєль Конверсі (Conversi, Daniele), The Basques, the Catalans, and Spain: Alternative Routes to Nationalist Mobilisation (Баски, каталонці та Іспанія: альтернативні шляхи для націоналістичної мобілізації), London, видавництво Hurst & Company, 1997&nbsp;р. ISBN 1-85065-268-6. {{ref-en}}
* Даньєль Конверсі (Conversi, Daniele), Language or race?: the choice of core values in the development of Catalan and Basque nationalisms (Мова чи раса? Вибір наголовніших цінностей у розвиткові каталонського та баскського націоналізмів), Ethnic and Racial Studies 13 (1990&nbsp;р.): 50-70. {{ref-en}}
* Дж. Елліот (Elliot, J.H), The Revolt of the Catalans (Повстання каталонців), Cambridge, видання Cambridge University Press, 1963&nbsp;р. {{ref-en}}
* Жузеп Фігерас (Figueres, Josep M.), Valentí Almirall, Forjador del Catalanisme Polític (Баланті Алміраль&nbsp;— засновник політичного каталанізму), Barcelona, видавництво Жанаралітату&nbsp;— Generalitat, Entitat Autònoma del Diari Oficial i de Publicacions, 1990&nbsp;р. {{ref-ca}}
* Жузеп Фрадера (Fradera, Josep M.), Cultura Nacional en una Societat Dividida (Національна культура у розділеному суспільстві), Barcelona, видавництво Curial, 1992&nbsp;р. {{ref-ca}}
* Монсаррат Ґібернау (Guibernau, Monserrat), Catalan Nationalism: Francoism, transition and democracy (Каталонський націоналізм&nbsp;— франкізм, перехідний період та демократія), видавництво Routledge, New York, 2004&nbsp;р. {{ref-en}}
* Джон Харвґрейвз (Harvgreaves, John), Freedom for Catalonia? Catalan Nationalism, Spanish Identity and the Barcelona Olympic Games (Свобода для Каталонії ? Каталонський націоналізм, іспанська самосвідомість та Олімпійські ігри у Барселоні), New York, видавництво Cambridge, 2000&nbsp;р. {{ref-en}}
* Hooper, John. The Spaniards: a Portrait of the New Spain. Suffolk: Penguin Books, 1986. {{ref-en}}
* Keating, Michael. Nations Against the State: The New Politics of Nationalism in Quebec, Catalonia and Scotland. New York: Palgrave Macmillan, 2001. {{ref-en}}
* Linz, Juan. «Early State-Building and Late Peripheral Nationalisms Against the State: the Case of Spain.» Building States and Nations: Analyses by Region. Eds. S.N. Eisenstadt, and Stein Rokkan. Beverly Hills: Sage, 1973. 32-116. {{ref-en}}
* Llobera, Josep R. Foundations of National Identity: from Catalonia to Europe. New York: Berghahn Books, 2004. {{ref-en}}
* «The idea of Volksgeist in the formation of Catalan nationalist ideology» Ethnic and Racial Studies 6 (1983): 332–350. {{ref-en}}
* McRoberts, Kenneth. Catalonia: Nation Building Without a State. New York: Oxford, 2001. {{ref-en}}
* Payne, Stanley G. «Nationalism, Regionalism and Micronationalism in Spain.» Journal of Contemporary History 26.3/4 (1991): 479–491. {{ref-en}}
* Penrose, Jan, and Joe May. «Herder's Concept of the Nation and Its Relevance to Contemporary Ethnic Nationalism.» Canadian Review of Studies in Nationalism XVIII (1991): 165–177. {{ref-en}}
* Smith, Angel, and Clare Mar-Molinero. «The Myths and Realities of Nation-Building in the Iberian Peninsula.» Nationalism and the Nation in the Iberian Peninsula: Competing and Conflicting Identities. Eds. Angel Smith, and Clare Mar-Molinero. Washington DC: Berg, 1996. 1–33. {{ref-en}}
* Vilar, Pierre. La Catalogne dans L'Espagne moderne. Paris: Flammation, 1977 {{ref-fr}}
* Vives, Jaime Vicens. Approaches to the History of Spain. 2nd. Berkeley: University of California Press, 1970. {{ref-en}}
* Woolard, Kathryn A. Double Talk: Bilingualism and the Politics of Ethnicity in Catalonia. Stanford: Stanford University Press, 1989. {{ref-en}}
</div>

{{commons|Category:Nationalism of Catalonia}}
== Посилання ==
<div class="reflist4" style="height: 200px; overflow: auto; padding: 3px" >
* [http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/06/20/16080 Каталонія здобула автономність // Львівська газета, 20 червня 2006] {{ref-uk}}
* [https://web.archive.org/web/20061005093631/http://www.zib.com.ua/article/1151328473772/ Каталонія подала приклад. Чи слід світу чекати «автономічного сплеску»? // Закон & Бізнес, №&nbsp;25 (753), 24/30 червня 2006] {{ref-uk}}
* [http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmist5/Katalonia/article01 Про каталонський національний рух на сайті «Бандерівець»]. {{ref-uk}}
* [http://umoloda.kiev.ua/print/84/45/66255 Каталонці в атаці // Україна молода, 12.04.2011] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812003144/http://umoloda.kiev.ua/print/84/45/66255 |date=12 серпня 2011 }} {{ref-uk}}
* [https://web.archive.org/web/20080512020414/http://www.gencat.net/catalunya/eng/historia/historia7.htm Про каталанізм на сайті Жанаралітату Каталонії] {{ref-en}}
* [http://apuntes.rincondelvago.com/historia-del-catalanisme.html Історія каталанізму] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080920090115/http://apuntes.rincondelvago.com/historia-del-catalanisme.html |date=20 вересня 2008 }} {{ref-ca}}
* [https://web.archive.org/web/20080922144004/http://10anys.vilaweb.com/trueta/original.html The Spirit of Catalonia (Дух Каталонії), книга Др. Жузепа Труели у pdf-форматі, 1946] {{ref-en}}
* [http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=FA0611FD385B0C718CDDA80994DE404482&pagewanted=print Партія, що вимагає більше автономії від Іспанії, виграє вибори у Каталонії // Нью Йорк Таймз, 2 листопада 2006] {{ref-en}}
* [http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F60D10FD34550C718EDDAF0894DE404482&pagewanted=print Сміливість у Каталонії // Нью Йорк Таймз, 22 червня 2006] {{ref-en}}
* [http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F70D11FF35550C7A8DDDAF0894DE404482&pagewanted=print Каталонські виборці погоджуються з планом більшої автономії // Нью Йорк Таймз, 19 червня 2006] {{ref-en}}
* [http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F30C13FF39540C728FDDAA0894DE404482&pagewanted=print В Іспанії готові ухвалити закон про збільшення повноважень Каталонії // Нью Йорк Таймз, 31 березня 2006] {{ref-en}}
* [http://www.grec.net/cgibin/hecangcl.pgm?&USUARI=&SESSIO=&NDCHEC=0224838&PGMORI=E Каталонський національний рух // Каталонська енциклопедія] {{Webarchive|url=https://archive.today/20121220061755/http://www.grec.net/cgibin/hecangcl.pgm?&USUARI=&SESSIO=&NDCHEC=0224838&PGMORI=E |date=20 грудня 2012 }} {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20080510091944/http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2006/03/07/13572/ Навколо одного декалогу // Львівська газета] {{ref-uk}}
* [http://mots.revues.org/index4113.html ''Анрі Буайє''. Мова і нація: мовний націоналізм по-каталонськи / Langue et nation: le modèle catalan de nationalisme linguistique. Henri Boyer] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081122162448/http://mots.revues.org/index4113.html |date=22 листопада 2008 }} {{ref-fr}}
</div>

<br />
{{Каталонія в темах}}
{{Історія Каталонії}}
{{Парламентські партії Каталонії}}{{Етнічний націоналізм}}{{Каталонські землі}}
{{Націоналізм бездержавних народів в Європі}}
{{ВП-портали|Каталонія|Європа}}
{{Бібліоінформація}}
{{добра стаття}}

[[Категорія:Каталонія]]
[[Категорія:Історія Каталонії]]
[[Категорія:Каталонські землі]]
[[Категорія:Націоналізми]]
[[Категорія:Національно-визвольні рухи]]