Кіріно Нацуо
| Кіріно Нацуо | ||||
|---|---|---|---|---|
| яп. 桐野夏生 | ||||
| Народилася | 7 жовтня 1951[1][2] (73 роки) Канадзава, Японія | |||
| Країна |  Японія | |||
| Діяльність | письменниця-романістка, письменниця | |||
| Alma mater | Seikei Universityd | |||
| Мова творів | японська | |||
| Роки активності | 1984 — тепер. час | |||
| Magnum opus | Outd | |||
| Нагороди |  | |||
| Сайт: kirino-natsuo.com | ||||
|
| ||||
Кіріно Нацуо (яп. 桐 野 夏 生) — 7 жовтня 1951 року народження, м. Канадзава, префектура Ісікава) — одна з провідних сучасних японських письменниць, також відома під псевдонімом Маріко Хасіока[3].
Кіріно Нацуо — середня з трьох дітей. У неї є два брати — один старший за неї на 6 років, другий — на 5 років — молодший[4]. З батьком-архітектором об'їздила багато японських міста. З 14 років Кіріно живе в Токіо. У 1975 році одружилась[4], в 1981 році народила доньку[4].
У 1974 році отримала диплом юриста в університеті Сейкей[5] У пошуках свого покликання, Кіріно змінила кілька сфер діяльності. Зокрема, працювала в кінотеатрі, відвідувала курси сценаристів. Лише, після досягнення 30 років, серйозно задумалася про кар'єру письменника[6].
Літературний дебют Кіріно відбувся в 1984 році, коли вона опублікувала перші романи про кохання[7]. Однак романи, написані в цьому жанрі, не були популярні в Японії, тому вона не могла заробити собі на життя їх виданням і також не відчувала бажання продовжувати писати[7]. Вирішивши зосередитися на психологічних аспектах злочинів, на початку 1990-х Кіріно видає перші детективні романи[7]. Вона є автором кількох збірок оповідань і ряду романів та стала одним з найпопулярніших сучасних японських письменників[8].
Широку популярність їй приніс опублікований в 1997 році роман роман «Аут», який отримав премію Асоціації японських авторів детективів і став фіналістом (англійський переклад премії імені Едгара Аллана По (2004 роки)[5]. Також Кіріно лауреат премії Едогава Рампа(1993 рік), яку отримала за свій дебют як автор детектива — роман Kao ni Furikakaru Ame («Дощ, що капає на моє обличчя»), і призу Наокі за роман Yawarakana hoho («Ніжні щічки»).
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Scalise, Paul (2003). Interview. JapanReview.Net. JapanReview.Net. Архів оригіналу за 20 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
- ↑ а б в Kirino, Natsuo (2009). About Her. Bubblonia. Natsuo Kirino. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2013.
- ↑ а б Lutz, RC (2008). Natsuo Kirino. У Carl Rollyson (ред.). Critical Survey of Mystery & Detective Fiction (вид. Revised). Pasadena, CA: Salem Press.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Nagai, Mariko (2008). An Interview with Natsuo Kirino. Chattahoochee Review. 28 (1): 98—119.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ а б в Duncan, Andrew. Natsuo Kirino Interview. Indiebound. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 листопада 2013.
- ↑ Seaman, Amanda C. (2006). Inside OUT:Space, Gender, and Power in Kirino Natsuo. Japanese Language and Literature. 40 (2): 197—217. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 13 грудня 2013.
- Офіційний сайт [Архівовано 24 серпня 2006 у Wayback Machine.](англ.)(яп.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |