Леблон (Ріо-де-Жанейро)
| Леблон | |
 | |
| Країна |
 Бразилія[1][2] |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Лагоа[d] Ріо-де-Жанейро[2] |
| Статус спадщини | IRPH Good Classd[2] |
| Площа | 2,15 км² |
| Адреса | Jardim de Alah - Leblon[2] |
| Описано за адресою | ipatrimonio.org/rio-de-janeiro-bairro-do-leblon |
 | |
| URL-посилання на джерело | pt.riomap360.com/mapa-bairros-rio-de-janeiro#.W8YU52hKiMo |
 | |
 Леблон у Вікісховищі | |
22°59′00″ пд. ш. 43°13′19″ зх. д. / 22.983333333333° пд. ш. 43.221944444444° зх. д.
Леблон (порт. Leblon) — престижний район у південній частині Ріо-де-Жанейро і розташований на ньому знаменитий морський пляж. Східним кордоном району є канал Jardim d’Allah, що розділяє райони Леблона та Іпанеми, на заході район простягається до гори Дойз-Ірманс, біля підніжжя якої розташована фавела Відігал[3]. До останніх десятиліть ХІХ століття на місці нинішнього району Леблон була піщана територія з кількома фермами [4].
Перша письмова згадка, що збереглася, про цей регіон — карта, зроблена французькими дослідниками в 1558, на якій в цьому місці позначено село індіанців тупі[5]. У тому ж столітті, після перемоги португальців над французами в Антарктичній Франції, португальський генерал-губернатор Антоніо Салема винищив індіанців, які населяли цей регіон, заради створення плантацій цукрової тростини. Для знищення індіанців серед них розповсюджували одяг, інфікований вірусом чорної віспи[6].
У 1609 регіон переданий Мартіму де Са (Martim de Sá), губернатору Ріо-де-Жанейро, і після цього багаторазово змінював своїх португальських власників.
Бернардіно Хосе Рібейру купив ці замілі у 1844 і наступного року продав їх бізнесменові Карлосу Леблону, який народився в 1804 у французькому місті Марсель, потім у юному віці емігрував до Бразилії, помер у Ріо-де-Жанейро (1880), який заснував китобійну компанію в цьому регіоні [5] . У той час промисел китів, особливо кашалотів, мав велике значення в економіці, зокрема через жир, який використовувався для освітлення. У цей час землі Леблона стали називати «Кампо до Леблон».
З 1854, коли Іринеу Еванжеліста ді Соза впровадив газове освітлення, китобійний бізнес занепав, і Карлос Леблон продав свою землю бізнесменові Франсіску Фіалью.
На початку XX століття компанія Конструтора Іпанема придбала цю землю, розділену на невеликі партії з офіційними вулицями, а 26 липня 1919 почала продавати їх приватним особам, вже з ім'ям «Леблон».
У 1920 у парку Жардім-де-Ала проритий канал Жардім-де-Алах («Сад Аллаха»), що сполучає лагуну Родрігу-ді-Фрейташ з океаном і розділяє райони Леблон та Іпанема[7].
До 1969 в районі Леблон розташовувалась фавела Прайа ду Пінту, що тяглася до берега лагуни Родрігу-ді-Фрейташ і налічувала близько 15 000 жителів. Після пожежі, що сталася в травні цього року, фавела була знищена, а її мешканці переселені в інші місця, у тому числі в Сідаді-де-Деуш.
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ а б в г http://www.ipatrimonio.org/rio-de-janeiro-bairro-do-leblon
- ↑ GUIDE TO STAYING IN LEBLON. www.rioexclusive.com (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.
- ↑ Аврорский В. В. Бразилия для любознательных. litresp.ru (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.
- ↑ а б O antigo Leblon. Disponível em http://www.antigoleblon.com.br/Historico [Архівовано 2022-08-08 у Wayback Machine.]. Acesso em 20 de fevereiro de 2017.
- ↑ Os bairros. Disponível em http://off-road.student.utwente.nl/johan/rio/br/bairros/lagoa.htm [Архівовано 2017-02-20 у Wayback Machine.]. Acesso em 19 de fevereiro de 2017.
- ↑ A história do Leblon, Rio de Janeiro, Brasil. copacabana.com (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.
- Фото: Леблон в 1930-е. www.menorahnet.com.br (рос.). Процитовано 13 вересня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Фото: Praia do Pinto. Архів оригіналу за 2 квітня 2019.
- Фото пожара в фавеле Praia do Pinto. labirintobrasil.blogspot.com. Процитовано 13 вересня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
