Леон Єронім Радзивілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леон Єронім Радзивілл
Leon Hieronim Radziwiłł
Народився10 березня 1808(18080310)
Варшава
Помер8 січня 1885
Париж
ПохованняМогила-усипальниця Радзивіллівd
ПідданствоРосійська імперія
Національністьлитвин
Діяльністьдипломат
УчасникЛистопадове повстання 1830—1831, придушення Угорського повстання (1848—1849) і Кримська війна
Титулкнязь
Військове званнягенерал від кавалерії
Конфесіякатолицтво
РідРадзивілли
БатькоЛюдовік Микола Радзивілл
МатиМаріанна Водзинська
У шлюбі зСофія Урусова
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня з мечами Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня Орден Леопольда (Австрія) орден Залізної корони орден Залізної Корони орден Червоного орла Медаль «За взяття приступом Варшави» Medal "For Taming of Hungary"
медаль «У пам'ять війни 1853—1856»
Герб
Герб

Леон Єронім Радзивілл (10 березня 1808 — 8 січня 1885) — військовий діяч, дипломат Російської імперії литовсько-білоруського походження. Відомий Лев Людвігович Радзивілл.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з князівського роду Радзивіллів. Син князя Людовіка Миколи Радзивілла та Маріанни Водзинської. Народився у 1808 році в Варшаві. Отримав домашню освіту. 1809 році отримав від батька посаду очільника Столовицької командорії Мальтійського ордену. 1817 року командорії ордену було ліквідовано в Російській імперії.

1823 року втратив матір. 1825 року за рішенням Костянтина Павловича, намісника царства Польського, був відправлений юнкером до Гродненського гусарського лейб-гвардії полку. 1826 року стає корнетом. У 1830 році втратив батька.

1830 року під час Першого Польського повстання залишився вірним царській владі. Відзначився під час боїв у Варшаві. Потім разом з намісником Костянтином Павловичем відступав з Варшави через Віслу до Пулави. Потім брав участь у боях проти повсталих, за що отримав звання поручика. Відзначився у битвах при Грохові та у битві біля Остроленці 1831 року. Потім звитяжив при штурмі Варшави, за що отримав орден Св. Володимира 4 ступеню з бантом.

1831 року офіційно став ординатом Клецьким (після смерті діда). 1832 року призначається флігель-ад'ютантом імператора Миколи I. Влітку 1833 року одружився з представницею впливового роду Урусових. Потім призначається штабс-ротмистром. Того ж року перебуваючи у своїх маєтностях у Мінській губернії виявив загони розбійників, яких власними загонами зумів знищити.

У 1835 році отримав від Пруссії орден Червоного орла 3 ступеню і від Австрії — орден Леопольда 3 ступеню. У 1838 році супроводжував імператора до царства Польського й до Європи. У 1840 році отримує орден Св. Станіслава 2 ступеня. У 1841 та 1842 роках супроводжував Миколу I в поїздках імперією.

1843 року виконував дипломатичне завдання в королівстві Пруссія, відвідавши Берлін. 1844 року виконував дипломатичні завдання у Гессен-Касселі та Великій Британії. За успішне виконання отримав звання полковника. В Гессен-Касселі стає кавалером ордену Золотого лева 2 ступеню. У 1847 році отримує орден Св. Анни 2 ступеня.

Під час придушення у 1849 році угорського повстання перебував у штабі при командувачі Івані Паскевичі. Того ж року виконував дипломатичне доручення в Османській імперії, відвідавши Стамбул. Успішне виконання доручення було винагороджено званням генерал-майора, медаллю «За приборкання Угорщини і Трансильванії», ордено Залізної корони 1 ступеню. Також увійшов до імператорського почту.

Під час Кримської війни, в 1854 році, Леон Радзивілл командував 2 резервною уланською дивізією, з травня 1855 року — Сакським авангардом. 22 вересня 1855 року отримав звання генерал-лейтенанта і призначений начальником уланської дивізії, а 17 листопада того ж року призначений генерал-ад'ютантом. В тому ж місяці отримав командування над 6-ю легкою кавалерійською дивізією . 26 листопада 1854 року отримав орден Св. Георгія 4-го ступеня. У 1855 року — орден Св. Станіслава 1 ступеню з мечами.

1863 року нагороджено орденом Св. Анни 1 ступеня, а 1867 року — орден Білого орла. У 1869 році стає генералом від кавалерії. Того ж року зарахований до Гродненського гусарського лейб-гвардії полк. 1872 року продав Антонію Альбрехту Радзивіллу Клецьку ординацію, а потім Давид-Городок й інши алоди (остаточно оформлено 1875 року) в обмін на щорічну виплату 40 тис. карбованців. Невдовзі перебрався до Парижу. 1877 року нагороджено орденом Св. Олександра Нєвського з мечами.

Помер в Парижі 1885 року. Поховано в Несвіжі, в родинному склепі князів Радзивіллів.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — фрейліна Софія, донька Олександра Урусов, князя і сенатора

дітей не було

Коханка — Карлотта Грізі, прима балету

Діти:

  • Леонтіна (1853—?)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Stefan Kieniewicz: Radziwiłł Hieronim Leon Dominik. W: Polski Słownik Biograficzny. Emanuel Rostworowski (red.). T. XXX/2. Cz. 125. Wrocław–Warszawa i in.: Ossolineum PAN, 1987, s. 284. ISBN 83-04-02673-2.
  • Федорченко В. И. Свита российских императоров. Книга 2. М—Я. М., 2005
  • Фаддей Смирнов: Лев Радзивилл — аномалия из рода Радзивиллов (ros.). W: «Суть времени» [on-line]. 2012-07-12. [dostęp 2014-07-06].