Львівський державний центр науково-технічної і економічної інформації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Львівський державний центр науки, інновацій та інформації, попередня назва — Льві́вський держа́вний центр науко́во-техні́чної і економі́чної інформа́ції (ЛвЦНТЕІ) — провідна державна науково-інформаційна структура західного регіону України, що охоплює своєю діяльністю Львівську, Тернопільську, а за деякими напрямками і Закарпатську області[1].

Історія[ред. | ред. код]

Заснований у 1967 р. за постановою Ради Міністрів УРСР та наказом Держплану УРСР[1] як «Львівський міжгалузевий територіальний центр науково-технічної інформації і пропаганди» з підпорядкуванням УкрНДІНТІ[2].

Від 26 лютого 1991 року підпорядкований Республіканському інформаційному об'єднанню УкрНТІ. Від 9 грудня 1991 перейменовано у «Львівський центр науково-технічної і економічної інформації Української інформаційної корпорації УкрНТІ»[2].

Від 2000 року підпорядковано Міністерству освіти і науки України. Від 2010 передано до сфери управління Держкомнауки[3][2].

Від 27 вересня 2010 перейменовано у Державне підприємство «Львівський державний центр науки, інформацій та інформатизації» і підпорядковано МОН України[4][2].

З 2015 перебуває у стані припинення[5].

Діяльність[ред. | ред. код]

Діяльність центру спрямована, насамперед, на вивчення попиту і, на цій основі, задоволення потреб підприємств і організацій усіх форм власності, а також фізичних осіб, в науково-технічній та економічній інформації, на дослідження проблем і формування підходів щодо функціонування регіональних інформаційно-інноваційних структур в умовах економічних і політичних перетворень в Україні.

Заснований у 1967 р. за постановою Ради Міністрів УРСР та наказом Держплану УРСР[1].

Центр має значиму Бібліотеку[6] Це — головна б-ка західного регіону України з комплектування матеріалами про передовий виробничий досвід і наук.-тех. досягнення; міжобласний депозитарій; опорна база міжбібліотечного абонементу з технічної літератури. Бібліотечний фонд нараховує 3,5 млн одиниць зберігання.

ЛвЦНТЕІ

  • пропонує довідково-інформаційні послуги, бізнес-консалтинг,
  • готує інформаційно-аналітичні огляди,
  • проводить патентно-інформаційні і соціологічні дослідження,
  • надає консультації з питань захисту та комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності,
  • створює регіональні бази даних (БД).
  • є організатором регіональних етапів конкурсів Державного фонду фундаментальних досліджень, проектів державних науково-технічних програм, Всеукраїнського конкурсу «Винахід року» та конкурсу проектів прикладних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на вирішення актуальних проблем регіону.

ЛвЦНТЕІ є співзасновником, базовою платформою або регіональним представником таких організацій:

  • Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності (ВАІВ),
  • Всеукраїнської асоціації інформаційних служб (ВАІС),
  • Виставки «Інновації та інвестиційні проекти західного регіону України»,
  • Західноукраїнської регіональної асоціації інноваційних фірм «Львівтехнополіс»,
  • Центру трансферу енерго- та ресурсоощадних технологій, контактного пункту польських регіонів в Україні,
  • Західного регіонального контактного пункту 7-ї Рамкової програми (7РП) Європейського Союзу з досліджень і розробок)[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Проблеми функціонування регіональної інноваційної інфраструктури (на прикладі Львівської області) / В. Козик, М. Жураковська // Галицький економічний вісник. — 2010. — № 1(26). — С. 24.
  2. а б в г Про затвердження Статуту ДП «Львівський державний центр науки, інновацій та інформації»[недоступне посилання]
  3. ПЕРЕЛІК підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Держкомнауки
  4. Наукові центри НАН України та МОН України. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
  5. ЄДР. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
  6. Бібліотека ЛвЦНТЕІ
  7. Інтерв'ю директора Львівського ЦНТЕІ Михайла Яворського з актуальних питання інноваційної діяльності в Україні. 6 Лютого 2010. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 8 лютого 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]