Перегляд вихідного коду сторінки Метаполітефсі

'''Метаполітефсі''' ({{lang-el|Μεταπολίτευση}})&nbsp;— термін, який використовується на позначення перехідного періоду в [[Історія сучасної Греції|історії сучасної Греції]] після падіння диктатури [[Військова хунта|військової хунти]] [[чорні полковники|«чорних полковників»]] 1967—1974 років, коли конституційним шляхом [[форма правління]] була замінена на [[парламентська республіка|парламентську республіку]].

== Історія ==

Довгий курс на метпполітефсі був взятий фактично ще за часів хунти її лідером [[Георгіос Пападопулос|Георгіосом Пападопулосом]]. Він прагнув втілити досить спірний план [[Лібералізація|лібералізації]], направлений проти таких впливових політиків, як [[Панайотіс Канеллопулос]] та [[Стефанос Стефанопулос]]. Виконання плану Пападопулоса перервали [[Повстання в Афінському Політехнічному університеті]], масові акції протесту та демонстрації громадян на підтримку повалення режиму полковників, а також контр-переворот, здійснений [[Дімітріос Іоаннідіс|Дімітріосом Іоаннідісом]].

Невдала спроба [[Державний переворот|державного перевороту]] Іоаннідіса проти обраного президента [[Кіпр]]у Макаріоса III і наступне вторгнення [[Туреччина|Туреччини]] прискорили падіння диктатури. Був призначений тимчасовий уряд, відомий як «[[уряд національної єдності]]» на чолі з колишнім прем'єр-міністром [[Константінос Караманліс|Константіносом Караманлісом]]. Караманліс легалізував [[Комуністична партія Греції|Комуністичну партію Греції]] і створив нову політичну партію [[Нова Демократія (Греція)|«Нова Демократія»]], яка здобула перемогу на виборах 1974 року.

Одразу після [[Парламентські вибори у Греції 1974|парламентських виборів 1974]] року і розпочався період метаполітефсі, процес демократичних перетворень, здійснених у наступні роки. Головним прикладом цілком оновленого політикуму стала мирна передача влади першому лівоцентристському [[уряд Греції|уряду Греції]] після [[Парламентські вибори у Греції 1981|виборів 1981]] року і співпраця [[Константінос Караманліс|Константіноса Караманліса]] та [[Андреас Папандреу|Андреаса Папандреу]].

== Джерела ==
* ''Clogg, Richard'' (1992). A concise history of Greece. Cambridge University Press, pp. 219; 235. ISBN 978-0-521-00479-4.
* ''Clogg, Richard'' (1987). [http://books.google.com/books?id=kXm-cEJkvy4C&pg=PA62&dq=metapolitefsi&as_brr=3&client=iceweasel-a&hl=es#v=onepage&q=metapolitefsi&f=false Parties and elections in Greece: the search for legitimacy]. Duke University Press. ISBN 978-0-8223-0794-5.
* ''Susanne Voigt''. Military Regimes in Turkey and Greece&nbsp;— A Comparative Analysis. GRIN Verlag. ISBN 978-3-638-91790-2.

{{Greece-hist-stub}}

[[Категорія:Новітня історія Греції]]
[[Категорія:Демократизація]]