Перегляд вихідного коду сторінки Наполеонівські війни

{{Infobox Military Conflict
|conflict     = 
|partof       = 
|image        = Austerlitz-baron-Pascal.jpg
|size         = 350px
|caption      = Битва під Аустерліцем
|date         = [[18 травня]] [[1803]] року&nbsp;— [[20 листопада]] [[1815]] року
|place        = [[Європа]] та [[Африка]]
|casus        = [[Велика французька революція]] ([[1789]]-[[1794]]) та прихід до влади у [[Франція|Франції]] [[Наполеон І Бонапарт|Наполеона Бонапарта]]
|territory    = 
|result       =  Перемога антифранцузької коаліції (у складі [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]], [[Велика Британія|Великої Британії]], [[Королівство Пруссія|Королівства Пруссія]], [[Іспанія|Іспанії]], [[Швеція|Швеції]] та їх союзників). [[Віденський конгрес]] [[1814]]-[[1815]] років
|combatant1   = '''[[Франція]] та її союзники:'''<br/>{{Прапорець|FRA}} [[Франція]]<br/>{{Прапорець|TUR}} [[Османська імперія]]<br/>{{Прапорець|ESP}} [[Іспанія]] (до [[1809]])<br/>{{Прапорець|NED}} [[Нідерланди|Голландія]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Російська імперія]]<ref>Росія стала союзником Франції після Тильзітського миру в 1807 р. Союз розпався в 1810 р., Що призвело до вторгнення Франції в 1812 р. За цей час Росія [[Російсько-шведська війна (1808—1809)|вела війну проти Швеції]] (1808–1809) і Османської імперії (1806–1812) та номінально [[Російсько-англійська війна|проти Британії]] (1807–1812).</ref> (1807-1812)<br>[[Файл:Flag_of_the_Napoleonic_Kingdom_of_Italy.svg|25px]] [[Королівство Італія]]<br/>{{Прапорець|DEN}} [[Данія|Королівство Данія]]<br/>Багато німецьких міст-держав ([[Рейнський союз]])<br>{{Прапорець|SWE}} [[Швеція]] (1810-1812)<ref>Формально, Швеція [[Англо-шведська війна|оголосила війну Великій Британії]] після її поразки 
у війні з Росією (1808–1809)</ref>.
|combatant2   = '''Антифранцузька коаліція та її союзники:'''<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Велика Британія]]<br/>{{Прапорець|RUS}} [[Російська імперія]]<br/>[[Файл:Flag_of_the_Habsburg_Monarchy.svg|25px]] [[Австрійська імперія]]<br/>[[Файл:Flag of Prussia (1892-1918).svg|25px]] [[Королівство Пруссія]]<br/>{{Прапорець|SWE}} [[Швеція]]<br/>{{Прапорець|ESP}} [[Іспанія]] (після [[1809]])<br/>[[Файл:Flag_Portugal_(1707).svg|25px]] [[Португальське королівство]]<br/>[[Файл:Banner_of_the_Holy_Roman_Emperor_(after_1400).svg|25px]] [[Священна Римська імперія]]<br/>[[Файл:Flag_of_the_Kingdom_of_Naples.svg|25px]] [[Неаполь]]
|commander1   = '''Лідери Франції та її союзників'''
{{Прапорець|FRA}} [[Наполеон Бонапарт]]
<br/> {{Прапорець|FRA}} [[Шарль Моріс де Талейран-Перігор|Моріс Талейран]]
<br/> {{Прапорець|FRA}} [[Жозеф Бонапарт]]
<br/> {{Прапорець|TUR}} [[Махмуд II]]
<br/> {{Прапорець|DEN}} [[Фредерік VI (король Данії)|Фредерік VI]]
<br/> {{Прапорець|DEN}} [[Кристіан VII]]
<br/> {{Прапорець|ESP}} [[Карл IV (король Іспанії)|Карл IV]]
|commander2   = '''Лідери антифранцузької коаліції'''
{{Прапорець|GBR}} [[Георг III]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Генрі Аддінгтон]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Вільям Пітт (молодший)|Вільям Пітт молодший]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Вільям Ґренвілл, 1-й барон Ґренвілл|Вільям Ґренвілл]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Вільям Кавендіш-Бентінк, 3-й герцог Портлендський|Вільям Кавендіш-Бентінк]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Спенсер Персіваль ]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Роберт Бенкс Ліверпул Дженкінсон]]
<br/> {{Прапорець|GBR}} [[Гораціо Нельсон]]
<br/> {{Прапорець|RUS}} [[Олександр І]]
<br/> {{Прапорець|RUS}} [[Михайло Кутузов]]
<br/> [[Файл:Flag_of_the_Habsburg_Monarchy.svg|25px]] [[Франц II]]
<br/> [[Файл:Flag of Prussia (1892-1918).svg|25px]] [[Фрідріх-Вільгельм III]]
<br/> [[Файл:Flag of Prussia (1892-1918).svg|25px]] [[Гебхард Блюхер]]
<br/> {{Прапорець|SWE}} [[Густав IV Адольф]]
<br/> {{Прапорець|SWE}} [[Карл XIII]]
<br/> [[Файл:Flag_Portugal_(1707).svg|25px]] [[Марія I Благочестива]]
|strength1    = {{Прапорець|FRA}}: 1 200 000 регулярних військ і ополчення<ref>[https://archive.org/details/perilousgloryris0000fran John France (2011). Perilous Glory: The Rise of Western Military Power. Yale UP. p. 351. ISBN 978-0300177442.]</ref>
|strength2    = {{Прапорець|RUS}}: 900 000 солдатів, козаків та ополчення<ref>Riehn 1991, p. 50.</ref><br>[[Файл:Flag of Prussia (1892-1918).svg|25px]]: 320 000 регулярних військ і ополчення<br>{{Прапорець|GBR}}: 250 000 регулярних військ та ополчення<ref>Chandler & Beckett, p. 132</ref><br>[[Файл:Flag_Portugal_(1707).svg|25px]]: 250 000 регулярних військ та ополчення<ref>[http://necrometrics.com/wars19c.htm#Napoleonic Statistics of Wars, Oppressions and Atrocities of the Nineteenth Century]</ref>
|casualties1  = 800 000 французів та союзників, загиблих внаслідок ран, нещасних випадків чи хвороб (найбільше, під час вторгнення французів до Росії)<ref name=":0">Philo, Tom (2010), Military and Civilian War Related Deaths Through the Ages, archived from the original on 20 April 2010</ref><br>600 000 цивільних<ref name=":0"/>
|casualties2  = {{Прапорець|GBR}}: 32 232 вбитими в результаті бойвих дій та 279 574 вбитими внаслідок ран, хвороб, нещасних випадків та інших причин<ref>Dumas, Samuel (1923), Losses of Life Caused By War</ref><br>[[Файл:Flag_of_the_Habsburg_Monarchy.svg|25px]]: 550 220 вбитих в бою (1792–1815) (загалом загиблих невідомо)<br>{{Прапорець|ESP}} більше 300 000 вбитих в боях та понад 586 000 вбитих в цілому<ref>Canales, Esteban (2004), 1808–1814: demografía y guerra en España (PDF) (in Spanish), Autonomous University of Barcelona, retrieved 3 May 2017</ref><br>{{Прапорець|RUS}}: 289 000 вбитих у боях (загалом загиблих невідомо)<ref>[http://necrometrics.com/wars19c.htm#Napoleonic White, Matthew (2014), Statistics of Wars, Oppressions and Atrocities of the Nineteenth Century, retrieved 3 May 2017]</ref><br>[[Файл:Flag of Prussia (1892-1918).svg|25px]]: 134 000 вбитих у бою (загалом кількість загиблих невідома)
}}
'''Наполео́нівські ві́йни''' ([[1799]]—[[1815]])&nbsp;— серія з кількох воєн, проведених антифранцузькими коаліціями у період Консульства (1799—1804) й імперії [[Наполеон Бонапарт|Наполеона]] (1804—1814, 1815).

Найпершою метою війн було прагнення Наполеона завдати повної поразки [[Велика Британія|Великій Британії]] та усунути її як політичного та економічного суперника Франції. Виступивши проти коаліції європейських країн ([[Австрійська імперія|Австрійської імперії]], Великої Британії, [[Російська імперія|Російської імперії]], королівства [[Швеція]] і [[Королівство Пруссія|королівства Пруссія]]), Наполеон одержав перемоги [[Битва під Аустерліцом|біля Аустерліца]] (1805), [[Битва під Єною та Ауерштедтом|Єни]] (1806), [[Битва під Ейлау|Ейлау]] і [[Битва під Фрідландом|Фрідланда]] (1807), але не зміг ефективно воювати проти Великої Британії після поразки в морському бою [[Трафальгарська битва|біля Трафальгара]]. Його війська воювали в [[Іспанія|Іспанії]] з 1808, коли Наполеон втрутився у династичні чвари іспанських [[Бурбони|Бурбонів]]. [[Франко-російська війна 1812|Поразка в Російській імперії]] і в [[Битва під Лейпцигом 1813|битві під Лейпцигом]], призвела до його полону і заслання на острів [[Ельба (острів)|Ельбу]]. [[1815]] Наполеон повернувся до Французької імперії, почав новий виступ проти сил коаліції, що завершилося повною поразкою Франції [[Битва під Ватерлоо|біля Ватерлоо]].

== Передумови війни ==
Наполеон Бонапарт скористався здобутками [[Велика французька революція|Великої французької революції]]. Після перевороту 18—19 [[брюмер]]а VIII року ([[9 листопада]] [[1799]]), він, як перший консул очолив [[Перша французька республіка|Французьку республіку]]. Цей переворот знаменував собою остаточне закінчення революції. Наполеон провадив політику, спрямовану на централізацію влади та концентрацію її у власних руках. Для цього за [[Кодекс Наполеона|Кодексом Наполеона]] було створено складний бюрократичний апарат, головним завданням якого було виконання волі першого консула.

== Хід війни ==

=== Розгром Третьої коаліції ===
Занепокоєний бурхливою підготовкою плану Наполеона щодо висадки на Британських островах, [[Кабінет міністрів Великої Британії]] розгорнув активну діяльність щодо підготовки сильної антифранцузької коаліції на континенті. До 1805 року вдалось створити третю антифранцузьку коаліцію в складі Великої Британії, [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]] та [[Російська імперія|Російської імперії]]. Велика Британія мала фінансувати дії союзників, а Австрійська імперія та Російська імперія&nbsp;— виставляти свої війська на полях битв. Для цього союзники розробили грандіозний план розгрому [[Перша Французька імперія|Французької імперії]]. На півночі Європи, проти [[Данія-Норвегія|Данії-Норвегії]] мала діяти 100 тис. російсько-британська армія. У Центральній Європі, проти [[Баварія (курфюрство)|Курфюрства Баварія]] та [[Рейнський союз|прирейнських союзників]] Наполеона&nbsp;— 80 тис. австрійська армія Макка, на допомогу якій з Російської імперії рухалась 45 тис. армія [[Кутузов Михайло Ілларіонович|Кутузова]]. В Північній Італії мала діяти 100 тис. австрійська армія [[ерцгерцог]]а Карла-Людвіга-Іоганна, яка мала очистити від французів [[Ломбардія|Ломбардію]] та розвинути наступ на південну частину Французької імперії. Одночасно з цими арміями у [[Кампань|Кампанії]] висаджувалась 36 тис. армія прихильників неаполітанських [[Бурбони|Бурбонів]], що рухаючись на північ вийшла б на з'єднання з австрійцями ерцгерцога Карла-Людвіга-Іоганна. І нарешті у Центрі Європи між силами К. Макка та ерцгерцога Карла мала діяти 25 тис. армія ерцгерцога Баптіста Йосифа Іоганна, який мав допомогти одному з них в разі потреби. Однак оскільки британці не виступили на жодному напрямку, а [[Бурбони]] не змогли зібрати достатніх сил, то основними силами коаліції залишались австрійська та [[Російська імператорська армія|російська]] армії.

=== Четверта коаліція ===
Розбивши Австрію та Росію, Наполеон тепер не брав у розрахунок і Пруссію. Так, віддавши їй Ганновер, він потім вирішив знову відібрати його. Пересуваючи війська через Пруссію, він не зважав за потрібне питати дозволу в уряду - тобто поводив себе за правом переможця. Зрозумівши, що Пруссії загрожує окупація, берлінський двір вступив у союз із Росією та Англією. У вересні 1806&nbsp;р. ці держави разом зі Швецією утворили [[Війна четвертої коаліції|четверту коаліцію]].

Прагнучи не допустити об´єднання сил своїх противників, Наполеон вирішив розгромити Пруссію. Тим часом половина прусської армії була розкидана по десяткам гарнізонів. Прусські генерали зневажали досвід ведення війн наполеонівськими військами. Організація й тактика прусської армії були вкрай відсталими. В армії панували муштра та дідовщина.

14 жовтня 1806&nbsp;р. Наполеон [[Битва під Єною та Ауерштедтом|зненацька атакував і розбив частину прусської армії під Ієною]], того ж дня його маршал Даву розгромив головні сили прусаків під Ауерштадтом. У Пруссії спалахнула жахлива паніка. Гарнізони здавалися один за одним без жодного пострілу. Армія Наполеона вступила у [[Берлін]]. Пруссія приєдналася до континентальної блокади. Ця блокада втягувала Францію до безмежного поширення боротьби за світове панування, оскільки без забезпечення участі в блокаді всіх країн Європи не можна було досягнути придушення Англії економічними засобами. Ще важче було покласти край контрабандній торгівлі з Англією, котра велася повсюди, навіть у Франції. Важко було також припинити нейтральну торгівлю англійськими товарами. У 1807&nbsp;р. Наполеон наказав конфісковувати нейтральні судна, які заходили до англійських портів та колоній. Англія зі свого боку оголосила блокаду портів Франції та її союзників. Англійський флот перехоплював нейтральні судна, які йшли з товарами до Франції.

Наполеон, розбивши Пруссію, рушив свої війська проти російської армії, яка стояла у східній Пруссії. 7 лютого 1807&nbsp;р. [[Битва під Ейлау|біля Прейсіш-Ейлау відбулася запекла битва]]. Обидві армії зазнали тяжких втрат, але росіяни вистояли. Вперше Наполеонові не вдалося добитися рішучої перемоги. Проте [[14 липня]] 1807&nbsp;р. він усе ж таки розбив російську армію біля Фридланду. Становище Росії швидко погіршувалося. До того ж, починаючи з 1804&nbsp;р. вона перебувала у війні з Персією, а з 1806&nbsp;р. почалася [[Російсько-турецька війна (1806—1812)|російсько-турецька війна]]. Не маючи союзників і не отримуючи допомоги від Англії, російський уряд вирішив змінити політичний курс і вступити в союз із Наполеоном. Але Франція також була виснажена. Сил для продовження війни з Росією не вистачало. Австрія вичікувала слушного моменту для війни-реваншу з Францією. За таких умов імператори Олександр І і Наполеон розпочали мирні переговори. [[Тільзитський мир|Побачення імператорів відбулося в Тильзиті]] і [[7 липня]] 1807&nbsp;р. держави уклали угоду про мир та союз. Франція, таким чином, отримала свободу дій у Європі. По наполяганню Олександра І Наполеон повернув Пруссії частину земель на схід від Ельби. Білостоцький округ відійшов до Росії. Польські землі були відібрані у Пруссії, утворивши герцогство Варшавське. Росія за угодою мала приєднатися до континентальної блокади проти Британії.

=== Вторгнення Наполеона на Піренейський півострів ===
{{main|Французьке вторгнення в Португалію (1807)}}

У 1807&nbsp;р. за підтримки Іспанії Бонапарт зажадав від Португалії, щоб вона приєдналася до континентальної блокади проти Великої Британії. В [[Лісабон]]і не погоджувалися на це, тому між Наполеоном й Іспанією була підписана угода про завоювання й розподіл Португалії з її колоніями. Влада Іспанії погодилася на прохід до Португалії французької армії. Однак на боці Португалії виступила Британія, що ввела свої війська на територію цієї країни, і вторгнення французів було відбито. У 1808&nbsp;р. французькі війська вдерлись в Іспанію. Наполеон призначив королем свого брата Жозефа. Однак в Іспанії почалася визвольна війна, яку підтримала Британія. Франція була змушена послати в цю країну війська. І бойові дії там не вщухають до самого скинення Наполеона в 1814 році.

=== Російсько-шведська війна ===
{{main|Російсько-шведська війна (1808—1809)}}

Прагнучи змусити Швецію приєднатись до континентальної блокади, Російська Імперія під тиском Наполеона Бонапарта звернулась до Швеції з вимогою закрити балтійські порти для Великої Британії, на що отримала відмову короля [[Густав IV Адольф|Густава IV Адольфа]], який розраховував на британську допомогу у війні з Росією, Францією та Данією. У відповідь [[21 лютого]] 1808 року без оголошення війни російські війська перейшли шведський кордон і 1 березня зайняли Гельсінгфорс, а 7 березня&nbsp;— Тавастехус (нині&nbsp;— [[Гямеенлінна]]) на півдні Фінляндії.

Формально війна була оголошена Росією лише [[16 березня]], коли шведський король наказав заарештувати все російське посольство у [[Стокгольм]]і, але на цей час шведи вже втратили стратегічно важливий острів Готланд у Балтиці, за кілька днів&nbsp;— Аландські острови, фортецю Свартхольм і мис Гангут (нині&nbsp;— Ганко) на узбережжі Фінської затоки, а [[22 березня]]&nbsp;— головне фінське місто Або (нині&nbsp;— Турку).

Невдала війна з Наполеоном та його союзниками, неврожай 1808 року, що став причиною економічної кризи, і вперта відмова Густава IV скликати парламент для вирішення нагальних внутрішніх і зовнішніх проблем привели до політичної кризи і 13 березня 1809 року він був арештований та усунутий від влади групою офіцерів-заколотників.

Новий король Карл XIII був змушений 17 вересня укласти з Росією мирний договір, яким Швеція підтверджувала втрату [[Велике князівство Фінляндське|Фінляндії]] (шести шведських провінцій), Аландських островів і частини Вестро-Ботнії.

=== Розгром п'ятої коаліції ===
У 1809&nbsp;р. Австрія й Велика Британія уклали союз і створили [[Війна п'ятої коаліції|п'яту антифранцузьку коаліцію]], але Наполеону вдалося завдати поразки австрійській армії, а Велика Британія не змогла їй допомогти. Французи розгромили австрійців у битвах [[Битва під Асперном|під Асперном]] (22 травня 1809&nbsp;р.) і [[Битва під Ваграмом|Ваграмом (5 липня 1809&nbsp;р.)]], зайняли [[Відень]]. У жовтні 1809&nbsp;р. між Францією й Австрією був підписаний Шенбрунський мирний договір. Австрія втрачала величезну територію й вихід до Адріатичного моря й зобов'язувалася приєднатися до континентальної блокади, обмежити свою армію до 150 тис. чоловік, сплатити Франції контрибуцію.

=== Наслідки походу в Москву ===
У 1808—1811 Французька імперія досягла піку своєї могутності. Але на шляху до повного панування в Європі стояли Велика Британія та Російська імперія. Якщо вторгненню до Британських островів заважали [[Військово-морські сили Великої Британії]], які уже продемонстрували свою могутність у [[Трафальгарська битва|Трафальгарській битві]], то шлях до Російської імперії був відкритий.

Між тим відносини між Французькою та Російською імперіями загострювалися. Континентальна блокада, у якій Російська імперія брала участь за умовами [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]], була їй невигідна і тому часто порушувалася. Каменем спотикання між двома імперіями стало «польське питання». Із захоплених на західному кордоні Російської імперії земель Наполеон створив [[Герцогство Варшавське]], де діяла конституція, яка звільнила селян від [[Кріпацтво|кріпацтва]]. Це становило загрозу для Російської імперії, і [[Олександр І]] підписав таємний договір із Королівством Пруссія про спільний напад на Герцогство Варшавське. У відповідь на це Наполеон ввів до польських земель свої війська. Крім того, Французька імперія підштовхувала [[Османська імперія|Османську імперію]] та [[Каджари|Персію]] до війни з Російською імперією.

Для вторгнення в Російську імперію Наполеон зібрав армію з понад 600 тис. осіб, половина з яких були представниками підкорених земель.

Російська імперія також мала величезну армію у 900 тис. осіб, проте вони розташовувалися у різних частинах держави&nbsp;— на [[Кавказ]]і, у [[Крим]]у, Фінляндії, Молдавії. Таким чином, на західному кордоні проти військ Наполеона було зосереджено близько 240 тис. осіб, розподілених на три армії, які прикривали основні напрямки. На петербурзькому напрямку&nbsp;— 1-ша армія генерала [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович|М. Барклая-де-Толлі]], на московському&nbsp;— 2-га армія генерала [[Багратіон Петро Іванович|П. Багратіона]] і на київському напрямку&nbsp;— 3-тя армія генерала О. Тормасова.

24 червня 1812, без оголошення війни, Наполеон напав на Російську імперію, розраховуючи розбити російську імператорську армію в одній генеральній битві.

1-ша та 2-га російські армії почали відступати і в серпні з'єдналися під [[Смоленськ]]ом, де відбулася перша велика битва&nbsp;— Смоленська. Російська імператорська армія продовжувала відступати, що викликало незадоволення серед населення, і Олександр І призначив головнокомандувачем російською армією М. Кутузова.

Генеральна битва відбулася 7 вересня 1812 під [[Бородінська битва|Бородіном]]. Битва була запеклою, проте жодна зі сторін не здобула перемоги. Французи втратили близько 35 тис. осіб убитими (25&nbsp;% військ). Російська імператорська армія втратила близько 40 тис. осіб, але зберегла боєздатність.

Наступного дня М. Кутузов вирішив не продовжувати битву і відступив, а після Воєнної ради у Філях російська імператорська армія залишила Москву.

Армія Наполеона вступила в Москву. У місті почалися грабежі, а через деякий час спалахнула пожежа, яка знищила більшу частину міста, зокрема продовольчі склади. Французькі війська опинилися на межі голоду. Наполеон запропонував Олександру І переговори, проте російський імператор відмовився. Французький імператор був змушений ухвалити рішення про відступ. Спроба французької армії рушити неспустошеними шляхами завершилася невдачею, у битві під [[Малоярославець|Малоярославцем]] російські війська зупинили французів. Армія Наполеона змушена була відступати Смоленською дорогою, яку вони вже розорили. Поступово відступ перетворився на панічну втечу. У Російській імперії розгорнувся партизанський рух, почалася сувора зима, французька армія танула на очах. Наполеон, дізнавшись про заколот у Парижі, залишив армію і вирушив до Французької імперії. Через деякий час близько 20 тис. осіб, залишки «Великої армії» імператора Наполеона, переправилися через річку Німан. Російський похід закінчився повною поразкою.

== Битва під Ватерлоо ==
[[Файл:Battle of Waterloo 1815.PNG|міні|праворуч|300px|Битва під Ватерлоо]]
Повернення [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона]] з острова Ельба під час так званих [[Сто днів|Ста днів]] виявилось його останньою спробою стати на чолі Франції. Першим кроком після повернення стало відновлення Імперії, а отже і її армії.

1815 на плато Мон-Сен-Жан, недалеко від Брюсселя, у [[Битва під Ватерлоо|битві під Ватерлоо]] Наполеон Бонапарт зазнав остаточної поразки від об'єднаних британсько-нідерландських та [[Прусська армія|прусських військ]], якими керували відповідно [[Веллінгтон Артур|Веллінгтон]] та [[Гебхард Блюхер|Блюхер]]. Повернувшись до Парижа, [[Імператор Французький]] підписав акт зречення та здався на милість британців. Попри його прохання перевезти його до [[Сполучені Штати Америки|США]], британський уряд вирішив заслати його, як почесного полоненого на [[острів Святої Єлени]]. Таким чином битва під Ватерлоо поставила остаточну крапку в ході Наполеонівських війн.

== Новий світовий порядок унаслідок наполеонівських війн ==
{{main|Віденський конгрес}}

== Див. також ==
* [[Франко-російська війна 1812]]
* [[Міжнародне Наполеонівське товариство]]

== Джерела ==

* {{cite EB1911|last=Beck|first=Archibald Frank|wstitle=Waterloo Campaign|volume=28|pages=371–381|noicon=x|short=x}}
* {{cite EB1911|last=Maude|first=Frederic Natusch|wstitle=Napoleonic Campaigns|volume=19|pages=212–236|noicon=x|short=x}}
* {{cite EB1911|last=Robinson|first=Charles Walker|wstitle=Peninsular War|volume=21|pages=90–98|noicon=x|short=x}}
* {{cite EB1911|last=Rose|first=John Holland|wstitle=Napoleon I.|volume=19|pages=190–211|noicon=x|short=x}}
* [http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/NAPOLEONOVSKIE_VONI.html стаття "Наполеонівські війни" в енциклопедії "Кругосвет"] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180701031338/http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/NAPOLEONOVSKIE_VONI.html |date=1 липня 2018 }} {{ref-ru}}

== Примітки ==
{{reflist}}

{{Наполеонівські війни}}
{{Війни XIX століття}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Наполеонівські війни|*]]
[[Категорія:Війни XIX століття]]
[[Категорія:Війни Франції]]
[[Категорія:Війни Великої Британії]]
[[Категорія:Війни Німеччини]]
[[Категорія:Війни Російської імперії]]
[[Категорія:Війни Священної Римської імперії]]
[[Категорія:Війни Габсбурзької монархії]]
[[Категорія:Війни Данії]]
[[Категорія:Війни Нідерландів]]
[[Категорія:Війни Османської імперії]]
[[Категорія:Війни Італії]]
[[Категорія:Війни Швеції]]
[[Категорія:Війни Угорщини]]
[[Категорія:Події 18 травня]]
[[Категорія:Травень 1803]]
[[Категорія:Події 20 листопада]]
[[Категорія:Листопад 1815]]
[[Категорія:Новоісторична Франція]]