Перегляд вихідного коду сторінки Нурагічна цивілізація

{{Unibox}}
[[File:Il Nuraghe Su Nuraxi incantato " Tra Fiaba e Realtà " 01.JPG|thumb|right|300px|[[Су-Нураксі-ді-Баруміні]], включений до списку [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини]] [[ЮНЕСКО]] з 1997 року]]
[[File:Nuraghe Santu Antine 02.jpg|thumbnail|300px|[[Нураг Санту-Антіне]] у [[Торральба]]]]
'''Нурагічна цивілізація''', також відома як '''Нурагічна культура''' — доісторична цивілізація або культура на [[Сардинія|Сардинії]] ([[Італія]]), другому за величиною острові в [[Середземне море|Середземному морі]], що існувала з 18 століття до Р.Х. ([[бронзова доба]]) (або з 23 століття до Р.Х. 
<ref>{{Cite journal|last1=Cicilloni|first1=Riccardo|last2=Cabras|first2=Marco|date=2014-12-22|title=Aspetti insediativi nel versante oreintale del Monte Arci (Oristano -Sardegna) tra il bronzo medio e la prima età del ferro|url=https://quaderniarcheocaor.beniculturali.it/index.php/qua/article/view/116/115|journal=Quaderni|language=it|publisher=Soprintendenza Archeologia, belle arti e paesaggio per la città metropolitana di Cagliari e le province di Oristano e Sud Sardegna|issue=25|page=84|issn=2284-0834|access-date=2022-10-12|archive-date=2021-07-31|archive-url=https://web.archive.org/web/20210731083211/https://quaderniarcheocaor.beniculturali.it/index.php/qua/article/view/116/115|url-status=dead}}</ref>
<ref name=":0" />) аж до римської колонізації у 238 р. до Р.Х. 
<ref>G. Lilliu (1999) p.&nbsp;11{{full citation needed|reason=No such document in sources section; perhaps 1966 intended.|date=December 2019}}</ref>
<ref>{{cite book |first=Miriam S. |last=Belmuth |editor-last=Fagan |editor-first=Brian M. |editor-link=Brian M. Fagan |title=The Oxford Companion to Archaeology |volume=1: ‘Ache’—‘Hoho’ |year=2012 |publisher=Oxford University Press |isbn=9780195076189 |page=534 |chapter-url=https://books.google.com/books?id=ystMAgAAQBAJ&q=Nuragic+civilization&pg=PA535 |language=en |chapter=Nuragic Culture}}</ref>
<ref name="Chesworth">{{cite book |last1=Martini |first1=I. Peter |last2=Chesworth |first2=Ward |title=Landscapes and Societies: Selected Cases |year=2010 |publisher=Springer Science & Business Media |isbn=9789048194131 |page=169 |url=https://books.google.com/books?id=N1tcUc293W8C&q=Nuragic+civilization&pg=PA166 |language=en}}</ref> 
Інші вважають, що культура існувала принаймні до 2-го століття по Р.Х. 
<ref name="Ugas 2016">{{cite work |first=Giovanni |last=Ugas |contribution=Shardana e Sardegna. I popoli del mare, gli alleati del Nordafrica e la fine dei Grandi Regni |title=Cagliari, Edizioni Della Torre |year=2016}}</ref>, 
а в деяких областях, а саме в {{нп|Барбаджії|Барбаджія||Barbagia}}, до 6-го століття по Р.Х. 
<ref>Rowland, R. J. “When Did the Nuragic Period in Sardinia End.” Sardinia Antiqua. Studi in Onore Di Piero Meloni in Occasione Del Suo Settantesimo Compleanno, 1992, 165–175.</ref>
<ref>{{cite book |last=Casula |first=Francesco Cèsare |title=La storia di Sardegna |year=2017 |volume=I |page=281 |chapter=Evo Antico Sardo: Dalla Sardegna Medio-Nuragica (100 a.C. c.) alla Sardegna Bizantina (900 d.C. c.) |quote=Da parte imperiale era dunque implicito il riconoscimento di una Sardegna barbaricina indomita se non libera e già in qualche modo statualmente conformata, dove continuava a esistere una civiltà o almeno una cultura d'origine nuragica, certo mutata ed evoluta per influenze esterne romane e vandaliche di cui nulla conosciamo tranne alcuni tardi effetti politici. |author-link=Francesco Cesare Casula}}</ref> 
або, можливо, навіть до 11 століття по Р.Х. 
<ref name=":0">{{Cite journal|last1=Webster|first1=Gary|last2=Webster|first2=Maud|date=1998|title=The chronological and cultural definition of Nuragic VII, AD 456-1015|url=https://www.academia.edu/30484003|journal=Sardinian and Aegean Chronology|pages=383–398|isbn=1900188821|oclc=860467990}}</ref>
<ref>{{Cite journal|last1=Webster|first1=Gary S.|last2=Webster|first2=Maud R.|date=1998|title=The Duos Nuraghes Project in Sardinia: 1985-1996 Interim Report|url=https://www.jstor.org/stable/530578|journal=[[Journal of Field Archaeology]]|volume=25|issue=2|pages=183–201|doi=10.2307/530578|jstor=530578|issn=0093-4690}}</ref>

Прикметник «нурагічний» не є ані [[Ендоетнонім|автонімом]], ані [[етнонім]]ом. 
Він походить від найхарактернішої пам’ятки острова, [[нурагі]], типу вежі-фортеці, яку стародавні жителі Сардині будували у великій кількості, починаючи приблизно з 1800 року до Р.Х.. 
<ref>{{cite web |url=http://www.sardegnadigitallibrary.it/mmt/fullsize/2008040218311700023.pdf |author=Giovanni Lilliu |title=Sardegna Nuragica |publisher=Edizioni Maestrali |year=2006 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120303205232/http://www.sardegnadigitallibrary.it/mmt/fullsize/2008040218311700023.pdf |archive-date=2012-03-03 }}</ref>  
Сьогодні понад 7000 нурагів усіяні ландшафтом Сардинії.

Жодних письмових згадок про цю цивілізацію не виявлено 
<ref>{{cite book |title=Parole di segni, L'alba della scrittura in Sardegna |series=Sardegna Archeologica, Guide e Itinerari |author1=Monoja, M. |author2=Cossu, C. |author3=Migaleddu, M. |publisher=Carlo Delfino Editore |place=Sassari |year=2012}}</ref>, 
за винятком кількох можливих коротких епіграфічних документів, що належать до останніх етапів Нурагічної цивілізації. 
<ref name=Ug/> 
Єдина письмова інформація походить із класичної літератури греків і римлян, та її можна вважати більше міфічною, ніж історичною. 
<ref>{{cite book |title=La Sardegna nelle fonti classiche |author=Perra, M. |publisher=S'Alvure editrice |place=Oristano |year=1993}}</ref>

== Історія ==
===Донурагічна Сардинія===
[[File:Putifigari, necropoli di Monte Siseri (25).jpg|thumb|left|Один із ''Domus de janas'' некрополя Монте-Сісері, Путіфігарі]]
[[File:Monted'accoddisardegna.png|thumb|left|Донурагічний комплекс [[Монте-д'Аккодді]]]]
За [[Кам'яна доба|кам'яної доби]] острів вперше заселили люди, які прибули туди в епоху [[палеоліт]]у та [[неоліт]]у з [[Європа|Європи]] та [[Середземномор'я]]. 
Найдавніші поселення були виявлені у центральній і північній Сардинії ({{нп|Англона|||Anglona}}). 
На острові розвинулося кілька пізніших культур, наприклад [[Оцієрська культура]] (3200−2700 рр. до Р. Х.). 
Економіка була заснована на землеробстві, скотарстві, рибальстві та торгівлі з материком. 
З розповсюдженням [[металургія|металургії]] на острові також з'явилися [[срібло|срібні]] та [[мідь|мідні]] речі та зброя. 
<ref name=Ugas_2005>{{cite book |last=Ugas |first=Giovanni |title=L'Alba dei Nuraghi |location=Cagliari |year=2005 |publisher= Fabula editrice |isbn=978-88-89661-00-0}}</ref>{{rp|16}}

У 2014 році Сардинія раннього [[халколіт]]у була визначена як один із найдавніших центрів видобутку срібла у світі. 
<ref>{{cite journal|url=https://www.academia.edu/9860173|title=Silver in Neolithic and Eneolithic Sardinia, in H. Meller/R. Risch/E. Pernicka (eds.), Metalle der Macht – Frühes Gold und Silber. 6. Mitteldeutscher Archäologentag vom 17. bis 19. Oktober 2013 in Halle (Saale) |publisher = Landesmuseums für Vorgeschichte Halle |author=Maria Grazia Melis|date=2014 |location = Halle}}</ref> 
Це відбулося у 4-му тисячолітті до Р. Х..

Залишки цього періоду включають сотні [[менгір]]ів (називаються ''perdas fittas'') 
<ref name="Lai2008">{{cite book |author=Luca Lai |title=The Interplay of Economic, Climatic and Cultural Change Investigated Through Isotopic Analyses of Bone Tissue: The case of Sardinia 4000–1900&nbsp;BC |url=https://books.google.com/books?id=VLNahHXQunAC&pg=PA119 |year=2008 |via=Google Books |isbn=978-0-549-77286-6 |page=119}}</ref> 
і [[дольмен]]ів, понад 2400  гробниць - [[гіпогей]]мів, які називаються ''domus de Janas'', {{нп|статуя менгір|статуї менгірів||Statue menhir}}, що представляють воїнів або жіночі фігури, і [[Східчаста піраміда|східчасту піраміду]] [[Сардинський зикурат|Монте-д'Аккодді]], поблизу [[Сассарі]], що демонструють певну схожість з монументальним комплексом {{нп|Лос-Мільярес|||Los Millares}} ([[Андалусія]]) та пізнішими [[талайот]]ами на [[Балеарські острови|Балеарських островах]]. 
На думку деяких вчених, подібність між цією структурою та спорудами, знайденими в Месопотамії, пов’язана з культурним впливом, що надходив зі Східного Середземномор’я. 
<ref>Ercole Contu, ''Sardegna Archeologica – L'Altare preistorico di Monte D'Accoddi'', p. 65</ref><ref name=Ugas_2005/>{{rp|16}} 

Вівтар Монте-д'Аккодді вийшов з ужитку, починаючи з бл. 2000 р. до Р. Х., коли на острові з'явилася [[культура дзвоноподібних келихів]] (КДК), що на той час була поширена майже у всій Західній Європі. 
КДК прибули на Сардинію з двох різних регіонів: по-перше, з [[Іспанія|Іспанії]] та [[південна Франція|південної Франції]], а по-друге, з [[Центральна Європа|Центральної Європи]], через [[Апеннінський півострів]]
<ref>Giovanni Lilliu, ''Arte e religione della Sardegna prenuragica'', p.132</ref>

===Нурагічна ера===
====Рання бронзова доба====
[[File:Dee madri 02.jpg|thumb|left|Кераміка Боннанаро, Національний музей Санна, Сассарі ]]
[[File:Nuraghe-albucciu-2.jpg|thumb|left|Альбуччу ([[Арцакена]]), приклад протонурагів]]
[[File:Fig. 18 Le spade Sant Iroxi in rame arsenicato.jpg|thumb|right|Мечі культури Боннанаро (фаза А2) із Сант'Іроксі, [[Дечимопутцу]]]]

[[Боннанарська культура]] була останньою еволюцією КДК на Сардинії (бл. 1800–1600 рр. до Р. Х.) і демонструвала кілька подібностей із сучасною {{нп|Полада (культура)|культурою Полада||Polada culture}} у [[північна Італія|північній Італії]]. 
Ці дві культури мали спільні риси матеріальної культури, такі як недекорована кераміка з ручками у формі сокири. 
<ref>{{cite web |url=http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_4_20060402100606.pdf |title=Alberto Moravetti, il complesso nuragico di Palmavera |website=sardegnacultura.it |access-date=8 квітня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304201715/http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_4_20060402100606.pdf |archive-date=4 березня 2016 |url-status=dead }}</ref> 

Цей вплив міг поширитися на Сардинію через [[Корсика|Корсику]], де вона поглинула нові архітектурні техніки (такі як циклопічна кладка), які вже були широко поширені на острові. 
<ref>Paolo Melis, ''I rapporti fra la Sardegna settentrionale e la Corsica nell'antica età del Bronzo''</ref>

У той час на острів прибули нові народи, які прибули з материка, принесли з собою нові релігійні філософії, нові технології та новий спосіб життя, зробивши попередні застарілими або переосмисливши їх. 
<ref name=Lilliu_2004>{{cite book |last=Lilliu |first=Giovanni |title=La civiltà dei Sardi dal paleolitico all'età dei nuraghi |location=Nuoro |publisher=Il Maestrale |year=2004}}</ref>{{rp|362}}<ref name=Lilliu_1982>{{cite book |last=Lilliu |first=Giovanni |title=La Civiltà Nuragica |location=Sassari |publisher=Delfino |year=1982 |url=http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_26_20060401123725.pdf |archive-url=https://web.archive.org/web/20120514105206/http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_26_20060401123725.pdf |url-status=dead |archive-date=2012-05-14 |via=Book on line from Sardegnadigiltallibrary.it}}</ref>{{rp|25–27}} 

Широке поширення [[бронза|бронзи]] принесло численні вдосконалення. 
З новим сплавом міді та [[олово|олова]] (або [[миш'як]]у) був отриманий твердіший і стійкіший метал, придатний для виготовлення знарядь, що використовуються в сільському господарстві, на полюванні та у війні. 
З цього періоду датується будівництво так званого прото-нурагі, платформоподібної структури, яка знаменує собою першу фазу нурагічної доби. 
Ці будівлі дуже відрізняються від класичних нурагів, маючи неправильну планіметрію та дуже кремезний вигляд.

==== Середня та пізня бронза ====
{{main|Нураги}}
[[File:Nuraghi Losa.jpg|thumb|260px|Нураг Лоза, Аббасанта]]
До середини 2-го тис. до н. е. нураги, що розвинулися з попередніх протонурагів, є мегалітичними вежами у формі усіченого конуса; кожна нурагічна вежа мала принаймні внутрішню толосну камеру, а найбільші вежі могли мати до трьох накладених одна на одну толосних камер. 
Вони широко поширені по всій Сардинії, приблизно один нураг на кожні три квадратних кілометри. 
<ref name=Lilliu_1982/>{{rp|9}} 

Ранні грецькі історики та географи міркували про таємничі нураги та їх будівельників. 
Вони описали наявність казкових споруд, званих дайдалеями, від імені [[Дедал]]а, який, побудувавши свій лабіринт на Криті, перебрався на Сицилію, а потім на Сардинію. 
<ref name=Lilliu_1982/>{{rp|9}}

Сучасні теорії щодо їх використання включають соціальні, військові, релігійні чи астрономічні ролі, як печі чи гробниці. 
Хоча це питання вже давно викликає суперечки серед вчених, сучасний консенсус полягає в тому, що вони були побудовані як захисні споруди, що містили комори та силоси. 
<ref>The strict patterning in the landscape of tombs and nuraghes was analyzed by {{cite journal |first=Emma |last=Blake |title=Constructing a Nuragic Locale: The Spatial Relationship between tombs and towers in Bronze Age Sardinia |journal=American Journal of Archaeology |volume=105 |issue=2 |pages=145–161 |date=April 2001|doi=10.2307/507268 |jstor=507268 |s2cid=155610104 }}</ref>

[[File:Nuraghe Is Paras 6.jpg|thumb|left|Толос {{нп|Іс-Парас (нураг)|Нураг Іс-Парас||Nuraghe Is Paras}}, [[Ізілі]]]]
[[File:Nuraghe reconstruction.jpg|thumb|left|Графічна реконструкція нурагічного села]]

У другій половині 2-го тисячоліття до нашої ери археологічні дослідження довели збільшення розмірів поселень, побудованих навколо деяких з цих споруд, які часто розташовувалися на вершині пагорбів. 
Можливо, з міркувань захисту до оригінальних веж були додані нові, з’єднані стінами з прорізами, які утворювали складний нураг. 
<ref>{{cite web |url=http://www.sardegnadigitallibrary.it/mmt/fullsize/2008040218311700023.pdf |title=Sardegna Nuragica |archive-url=https://web.archive.org/web/20120303205232/http://www.sardegnadigitallibrary.it/mmt/fullsize/2008040218311700023.pdf |archive-date=2012-03-03 |first=Giovanni |last=Lilliu |website=sardegnadigitallibrary.it |access-date=8 квітня 2018 |author-link=Giovanni Lilliu}}</ref>

Серед найвідоміших з численних існуючих нурагів є [[Су-Нураксі-ді-Баруміні]], [[Нураг Санту-Антіне|Санту-Антіне]] в [[Торральба|Торральбі]], {{нп|Лоза (нураг)|нураг Лоза||Nuraghe Losa}} в [[Аббазанта|Аббазанті]], {{нп|Пальмавера (нураг)|нураг Пальмавера||Nuraghe Palmavera}} в [[Альгеро]], {{нп|Дженна-Марія (нураг)|нураг Дженна-Марія||Nuraghe Genna Maria}} у [[Віллановафорру]], {{нп|Серучі (нураг)|нураг Серучі||Nuraghe Seruci}} в [[Гоннеза|Гоннезі]] та {{нп|Аррубіу (нураг)|Аррубіу||Nuraghe Arrubiu}} в [[Орролі]]. 
Найбільший нураг, такий як нураг Аррубіу, міг досягати висоти приблизно 25–30 м і міг складатися з 5 основних веж, захищених кількома шарами мурів, загалом із десятками додаткових веж.
<ref>[http://www.museoarcheologiconuoro.beniculturali.it/index.php?it/32/siti-e-monumenti/14/il-sarcidano-orroli-nuraghe-arrubiu Museo Nazionale Archeologico di Nuoro, ''Il Sarcidano: Orroli, Nuraghe Arrubiu''] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150630132832/http://www.museoarcheologiconuoro.beniculturali.it/index.php?it%2F32%2Fsiti-e-monumenti%2F14%2Fil-sarcidano-orroli-nuraghe-arrubiu |date=2015-06-30 }}{{in lang|it}}</ref> 
Було припущено, що деякі з нинішніх сардинських сіл простежують своє походження безпосередньо від нурагічних, включаючи, можливо, ті, що містять корінь Нур-/Нор- у своїй назві (наприклад, Нурачі, Нурамініс, Нуррі, Нураллао, Норагугуме 
<ref>[[Francesco Cesare Casula]], ''Breve storia di Sardegna'', p. 25. {{ISBN|88-7138-065-7}}</ref>).

[[File:Torralba San Antine 61g.JPG|thumb|[[Санту-Антіне (нураг)|Санту-Антіне]] в Торральбі, внутрішній коридор ]]

Невдовзі на Сардинії, землі, багатій на рудники, зокрема мідь і свинець, розпочалось будівництво численних печей для виробництва сплавів, що продавалися в Середземноморському басейні. 
Сардинці стали кваліфікованими металургами; вони були одними з головних виробників металу в Європі 
<ref>{{cite web|url=http://www.provinciadelsole.it/eng/nuragica.html|title=provinciadelsole.it|access-date=3 травня 2015|archive-date=2019-01-14|archive-url=https://web.archive.org/web/20190114025254/http://www.provinciadelsole.it/eng/nuragica.html}}</ref> 
і виготовляли широкий спектр бронзових предметів. 
Нова зброя, така як мечі, кинджали та сокири, передувала свердлам, шпилькам, персням, браслетам, статуеткам і вотивним човнам, які демонструють тісний зв’язок з морем. 
Можливо, олово приваблювало торговців бронзової доби з Егейського моря, де доступна мідь, але олова для виготовлення бронзи мало. 
<ref>Tin as a draw for traders was first suggested in the essay on Sardinian metallurgy by N. Gale and Z. Gale in Miriam S. Balmuth, ed. ''Studies in Sardinian Archaeology 3'' (Oxford, 1987).</ref>
Виявлено перший плавильний шлак, який можна перевірити, його поява в скарбничці стародавнього олова підтверджує місцеву виплавку, а також лиття. <ref>R.F. Tylecote, M.S. Balmuth, R. Massoli-Novelli, "Copper and Bronze Metallurgy in Sardinia", ''Historia Metallica'' '''17'''.2, (1983:63–77).</ref> 
Зазвичай згадуються джерела олова та торгівля в давні часи на [[Піренейський півострів|Піренейському півострові]] або в [[Корнуолл]]і . 
Ринки збуту — цивілізації, що розташовувались в регіонах з бідними ресурсами металу, такі як [[Мікенська цивілізація]], [[Кіпр]] і [[Крит]], а також Піренейський півострів, факт, який може пояснити культурну подібність між ними та цивілізацією нурагів і присутність у нурагських місцях мікенської, західної та центральної критської та кіпрської кераміки пізньої бронзової доби, а також місцевих копій, зосереджених у півдюжині знахідок, які, здається, функціонували як «шлюзи-спільноти». 
<ref>Miriam S. Balmuth, ed. ''Studies in Sardinian Archaeology 3: Nuragic Sardinia and the Mycenaean World'' (Oxford, 1987) presents papers from a colloquium in Rome, September 1986; the view of "gateway-communities" from the Mycenaean direction is explored in T.R. Smith, ''Mycenaean Trade and Interaction in the West Central Mediterranean, 1600–100 B.C.'', 1987.</ref>

==== Зв'язок з народами моря ====
{{seealso|народи моря}}
Наприкінці бронзової доби (14–13–12 ст. до Р. Х.) відбулася велика міграція так званих [[народи моря|народів моря]], описана в давньоєгипетських джерелах. 
Вони знищили мікенські та [[Хети|хетські]] міста, а також напали на [[Єгипет]]. 
За словами Джованні Угаса, [[шердани]], одне з найважливіших племен народів моря, варто ототожнювати з нурагськими [[Сардинці|сардинцями]]. 
<ref>{{cite web |url=http://www.sardiniapoint.it/5085.html |series=Sp Intervista |title=Giovanni Ugas: Shardana |access-date=3 травня 2015 |archive-date=5 квітня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200405144452/http://www.sardiniapoint.it/5085.html |url-status=dead }}</ref><ref name="Ugas 2016"/><ref>{{cite web |url=http://www.sardiniapost.it/culture/nuovo-studio-dellarcheologo-ugas-e-certo-i-nuragici-erano-gli-shardana/ |title=Nuovo studio dell'archeologo Ugas |quote=È certo, i nuragici erano gli Shardana. |date=2017-02-03 }}</ref> 
Цю ідентифікацію також підтримали {{нп|Антоніо Тарамеллі|||Antonio Taramelli}}, 
<ref>{{Cite book|last=Taramelli|first=Antonio|title=Scavi e scoperte. 1903-1910|publisher=Carlo Delfino editore|year=1982|location=Sassari|language=it|oclc=643856632|quote=Ma io ritengo che le conseguenze della nostra osservazione sulla continuità degli elementi eneolitici in quelli della civiltà nuragica abbiano una portata maggiore di quella veduta dal collega mio; che cioè la civiltà degli Shardana siasi qui elaborata completamente, dai suoi germi iniziali, sia qui cresciuta, battagliera, vigorosa, e che lungi dal vedere nella Sardegna l'estremo rifugio di una razza dispersa, inseguita, come una fiera fuggente, dall'elemento semitico che venne qui ad azzannarla e a soggiogarla, noi dobbiamo vedere il nido donde essa spiegò un volo ardito, dopo aver lasciato una impronta di dominio, di lotta, di tenacia, sul suolo da lei guadagnato alla civiltà.}}</ref>  
[[Гордон Чайлд]], 
<ref>{{Cite book|last=Gordon Childe|first=Vere|url=https://www.marxists.org/archive/childe/1930/bronzeage/ch06.htm|title=The Bronze Age|year=1930|quote=In the nuragic sanctuaries and hoards we find an extraordinary variety of votive statuettes and models in bronze. Figures of warriors, crude and barbaric in execution but full of life, are particularly common. The warrior was armed with a dagger and bow-and-arrows or a sword, covered with a two-horned helmet and protected by a circular buckler. The dress and armament leave no doubt as to the substantial identity of the Sardinian infantryman with the raiders and mercenaries depicted on Egyptian monuments as "Shardana". At the same time numerous votive barques, also of bronze, demonstrate the importance of the sea in Sardinian life.}}</ref> 
{{нп|Себастьяно Туса|||Sebastiano Tusa}}, 
<ref>{{Cite book|last=Tusa|first=Sebastiano|title=I popoli del Grande Verde : il Mediterraneo al tempo dei faraoni|publisher=Edizioni Storia e Studi Sociali|year=2018|isbn=9788899168308|location=Ragusa|language=it|oclc=1038750254|author-link=Sebastiano Tusa}}</ref><ref>{{Cite video|url=https://www.facebook.com/MVOEM/videos/1998695170385144/|title=Presentazione del libro "I Popoli del Grande Verde" di Sebastiano Tusa presso il Museo del Vicino Oriente, Egitto e Mediterraneo della Sapienza di Roma,|date=2018-03-21|language=it|time=12:12}}</ref>
{{нп|Вассос Карагеоргіс|||Vassos Karageorghis}} <ref>{{Cite book|last=Karageorghis|first=Vassos|title=On cooking pots, drinking cups, loomweights and ethnicity in bronze age Cyprus and neighbouring regions: an international archaeological symposium held in Nicosia, November 6th-7th, 2010|date=2011|isbn=978-9963-560-93-6|page=90|language=en|chapter=Handmade Burnished Ware in Cyprus and elsewhere in the Mediterranean|oclc=769643982|quote=It is most probable that among the Aegean immigrants there were also some refugees from Sardinia. This may corroborate the evidence from Medinet Habu that among the Sea Peoples there were also refugees from various part of the Mediterranean, some from Sardinia, the Shardana or Sherden. [...] It is probable that these Shardana went first to Crete and from there they joined a group of Cretans for an eastward adventure.}}</ref>
і Карлос Роберто Зореа з [[Мадридський університет|Мадридського університету Комплутенсе]]. 
<ref>{{Cite book|last=Zorea|first=Carlos Roberto|url=https://eprints.ucm.es/id/eprint/65302/1/T42277.pdf|title=Sea peoples in Canaan, Cyprus and Iberia (12th to 10th centuries BC)|publisher=[[Complutense University of Madrid]]|year=2021|location=Madrid}}</ref> 
Інша гіпотеза полягає в тому, що вони прибули на острів приблизно в 13 або 12 столітті до Р.Х. після невдалого вторгнення в Єгипет. 
Проте ці теорії залишаються суперечливими. 
[[Сімонід]] із Кеоса та [[Плутарх]] розповідали про набіги сардинців на острів Крит у той самий період, коли народ моря вдерлися в Єгипет. 
{{sfn|Pallottino|2000|p=119}}
<ref>{{cite web|url=http://eprints.uniss.it/7075/1/Ruggeri_P_Talos_automa_bronzeo_contro.pdf|title=Paola Ruggeri - Talos, l'automa bronzeo contro i Sardi: le relazioni più antiche tra Creta e la Sardegna|website=uniss.it|access-date=8 квітня 2018}}</ref> 
Це принаймні підтверджує, що нурагічні сардинці часто відвідували східне Середземне море. 
Подальші докази походять із нурагічної кераміки 13-го століття до Р.Х., знайденої в [[Тиринф]]і, {{нп|Коммос|Коммосі||Kommos (Crete)}},
<ref>{{cite web |url=http://www.sardegnadigitallibrary.it/documenti/17_81_20080325121003.pdf |title=Ceramiche. Storia, linguaggio, e prospettive in Sardegna |archive-url=https://web.archive.org/web/20150924095944/http://www.sardegnadigitallibrary.it/documenti/17_81_20080325121003.pdf |archive-date=2015-09-24 |page=34}}</ref> 
{{нп|Коккінокремнос|||Kokkinokremmos}} 
<ref>{{cite book |author=Gale, N.H. |year=2011 |article=Source of the Lead Metal used to make a Repair Clamp on a Nuragic Vase recently excavated at Pyla-Kokkinokremos on Cyprus |editor1=V. Karageorghis |editor2=O. Kouka |title=On Cooking Pots, Drinking Cups, Loomweights and Ethnicity in Bronze Age Cyprus and Neighbouring Regions |place=Nicosia}}</ref>
[[Хала Султан Текке]] 
<ref>[https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2352409X20302704 Cyprus and Sardinia in the Late Bronze Age: Nuragic table ware at Hala Sultan Tekke]</ref> 
і на Сицилії в [[Ліпарі]] 
<ref>{{cite report |url=http://eprints.bice.rm.cnr.it/2987/1/FOLDER-it-2010-198.pdf |author1=Santoni, Vincenzo |author2=Sabatini, Donatella |year=2010 |series=Gonnesa, Nuraghe Serucci |volume=IX |title=Campagna di scavo |number=2007{{–}}2008 |article=Relazione e analisi preliminare}}</ref> 
та в районі [[Агрідженто]], уздовж морського шляху, що з'єднує західне та східне Середземномор'я.
[[File:Mod. Bronzo nuraghe quadrilobato.gif|thumb|Бронзова модель нурагів, 10 століття до Р.Х.]]

Нещодавно археолог [[Адам Зерталь]] припустив, що ізраїльський {{нп|Гарошет Гаггоїм|||Harosheth Haggoyim}}, дім біблійного діяча [[Сісера|Сісери]], можна ототожнити з місцем «{{нп|Ель-Ахват|||Ahwat}}» і що це було нурагічне місце, що свідчить про те, що він походить від народу Шерден з Сардинії. 
<ref name=Siegel>{{cite news |url=http://www.jpost.com/ChristianInIsrael/Features/Article.aspx?id=180213 |title=Long time archaeological riddle solved: Canaanite general was based in Wadi Ara |first=Judy |last=Siegel-Itzkovich |date=2010-07-02 |newspaper=Jerusalem Post}}</ref>  
Те саме підтвердив Бар Шей з Хайфського університету. 
<ref>{{Cite web |date=2019-11-27 |title=Archaeological site could cast light on life of Biblical Villain Sisera |url=https://www.jpost.com/israeli-life-in-docs/archaeological-site-could-cast-light-on-life-of-biblical-villain-609189 |access-date=2022-06-28 |website=The Jerusalem Post {{!}} JPost.com |language=en-US |quote=When you look at plans of sites of the Shardana in Sardinia, in the second millennium BCE, throughout this entire period, you can see wavy walls, you can see corridors... you can see high heaps of stones, which were developed into the classical nuraghic culture of Sardinia. The only good architectural parallels are found in Sardinia and the Shardana culture.}}</ref>

==== Залізна доба ====
Археологи традиційно визначають нурагічний період 900 р. до Р. Х. — 500 р. до Р. Х. (залізна доба) як епоху аристократії. 
Виготовляли вишукану кераміку разом із все більш досконалими знаряддями праці та покращували якість зброї.

З розквітом торгівлі металургійна продукція та інші промислові товари експортувалися в усі куточки Середземномор’я, від Близького Сходу до Іспанії та Атлантики. 
У селах збільшувала кількість хатин і загалом спостерігався значний приріст населення. 
Будівництво нурагів припинилося (багато з них були залишені або частково розібрані, починаючи з 1150 р. до Р. Х. 
<ref>{{Cite journal |url=https://www.academia.edu/27564707 |title=Crisi o collasso? La società indigena fra Bronzo Finale e Primo Ferro |last1=Perra |first1=Mauro}}</ref><ref name=6_LOSCHIAVO/>), 
і індивідуальні гробниці замінили колективні поховання (гробниці велетнів). 
<ref>{{cite conference |url=https://www.academia.edu/2465409 |title=Quali aristocrazie nella Sardegna dell'età del Ferro? |publisher=Istituto Italiano di Preistoria e Protostoria |conference=Atti della XLIV Riunione Scientifica: La Preistoria e la Protostoria della Sardegna |place=Firenze |year=2012 |pages=851–856 |first=Carlo |last=Tronchetti |access-date=3 травня 2015}}</ref>
<ref>{{cite web |url=https://www.academia.edu/1392539 |first=Paolo |last=Bernardini |title=Necropoli della Prima Età del Ferroin Sardegna. Una riflessione su alcuni secoli perdutio, meglio, perduti di vista |year=2011 |website=academia.edu |access-date=8 квітня 2018 |url-status=dead }}</ref>

Але справжнім проривом того періоду, за словами археолога [[Джованні Лілліу]], була політична організація, яка оберталася навколо парламенту села, що складався з голів і найвпливовіших людей, які збиралися для обговорення найважливіших питань.

===Карфагенське та римське завоювання===
Близько 900 року до Р.Х. [[фінікія|фінікійці]] почали все частіше відвідувати Сардинію. 
Найпопулярнішими портами були [[Кальярі|Караліс]], {{нп|Нора (Італія)|Нора||Nora, Italy}}, {{нп|Біфія (Італія)|Біфія||Bithia, Italy}}, {{нп|Сульчі|||Sulci}}, {{нп|Таррос|||Tharros}}, [[Боза (провінція Ористано)|Боза]] та [[Ольбія]].

Римський історик [[Юстин]] описує карфагенську експедицію на чолі з [[Малх (генерал)|Малхом]] у 540 р. до н.е. проти все ще сильно нурагічної Сардинії. 
Експедиція провалилася, і це викликало політичну революцію в Карфагені, в якій переміг [[Магон Великий|Магон]]. 
Він розпочав ще одну експедицію проти острова в 509 році до Р. Х., після того, як сардинці напали на прибережні міста фінікійців. 
За словами П’єро Бартолоні, саме Карфаген напав на фінікійські міста на узбережжі, а не на тубільців, які жили в цих містах разом із фінікійцями, оскільки зруйновані фінікійські міста, такі як Сулькіс або Монте-Сіраї, він постулював як населені переважно корінні сардинці . 
<ref name=Bartoloni_2004>{{cite book |url=http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_4_20060402094934.pdf |last=Bartoloni |first=Piero |year=2004 |edition=Nuova |title=Monte Sirai |series=Sardegna Archeologica, Guide e Itinerari |volume=10 |publisher=Carlo Delfino editore |place=Sassari |isbn=88-7138-172-6 |accessdate=2022-10-13 |archive-date=2021-08-05 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210805130607/http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_4_20060402094934.pdf }}</ref>
Карфагеняни, після ряду військових кампаній, під час яких Магон загинув і був замінений своїм братом [[Гамількар Магонід|Гамількаром]], здолали сардинців і завоювали прибережну Сардинію, {{нп|Іглезенте|||Iglesiente}} з її копальнями та південні рівнини. 
Культура нурагів, можливо, збереглася в гірських внутрішніх районах острова.

У 238 році до нашої ери карфагеняни, в результаті поразки від римлян у [[Перша Пунічна війна|Першій Пунічній війні]], віддали Сардинію Риму. Сардинія разом із Корсикою стала римською провінцією ([[Корсика й Сардинія]]), проте грецький географ [[Страбон]] підтверджує збереження у внутрішніх районах острова нурагічної культури навіть у часи імперії. 
<ref>{{Cite book|last=Strabo|title=Geographica|volume=3, XVII|language=grc|author-link=Strabo}}</ref>

== Суспільство ==
[[File:Nuragic Bronze statuette.jpg|thumb|left|Бронзова скульптура вождя нурагів з Ути]]
Релігія відігравала значну роль у нурагічному суспільстві, що привело вчених до гіпотези, що нурагська цивілізація була [[теократія|теократією]].

На деяких нурагських бронзових виробах чітко зображені фігури вождів-королів, яких можна впізнати за тим, що вони одягнені в плащі та з посохом із босами. 
Також зображені інші класи, включаючи шахтарів, ремісників, музикантів, борців (останні подібні до представників мінойської цивілізації) та багатьох бійців, що спонукало вчених думати про войовниче суспільство з точним військовим поділом (лучники, піхотинці). 
Різний однострій міг належати різним кантонам чи кланам або різним військовим підрозділам. 
Роль священника, можливо, виконували жінки. 
Деякі маленькі вироби з бронзи також дають підказки про нурагічний особистий догляд і моду. 
Жінки зазвичай мали довге волосся; чоловіки плели дві довгі коси з кожного боку обличчя, а волосся на голові було дуже коротко підстрижене або закрите шкіряним ковпаком.

===Села===
[[File:AlgheroPalmaveraCapanne2.jpg|thumb|Хатина біля нурага Пальмавера, Альгеро]]

Нурагська цивілізація, ймовірно, базувалася на кланах, кожен з яких був під орудою вождя, який проживав у комплексі нурагів, 
<ref name=Ugas_2005/>{{rp|241}}  
з простими людьми, які жили в сусідніх селах у кам’яних круглих будинках із солом’яними дахами, подібних до сучасних ''піннетт'' — вівчарів Барбаджії.

Наприкінці бронзової доби та на етапах ранньої залізної доби будинки будувались за складнішим планом, з кількома кімнатами, які часто розташовувалися навколо внутрішнього двору; у нурагічному поселенні Сант'Імбеніа, розташованому на узбережжі, деякі споруди використовувалися не для проживання, а для зберігання дорогоцінних металів, їжі та інших товарів, і вони були побудовані навколо величезної площі, інтерпретованої археологами як ринок. 
<ref>{{cite journal |url=https://www.academia.edu/1876834 |title=Il Progetto Sant'Imbenia |first=Marco |last=Rendeli |website=academia.edu |access-date=8 квітня 2018}}</ref>
<ref>{{cite web |url=http://eprints.uniss.it/5034/1/DeRosa_B_Sant_Imbenia_Alghero_SS.pdf |first=Beatrice Alba Lidia |last=De Rosa |title=Sant'Imbenia (Alghero, SS). Il contributo dell'archeometria nella ricostruzione della storia e delle attività dell'abitato nuragico |language=it}}</ref> 
Будівництво прямокутних будинків і споруд з висушеної цегли засвідчено на деяких місцях по всьому острову з пізньої бронзової доби. 
<ref>{{cite journal |title=San Sperate (Ca-Sardegna), Via Monastir. Le ceramiche nuragiche del Bronzo recente II e finale: caratteristiche formali ed aspetti funzionali |first=Alberto |last=Mossa |date=8 червня 2017 |journal=Layers: Archeologia Territorio Contesti |issue=2 |doi=10.13125/2532-0289/2668}}</ref>

Управління водою мало важливе значення для нурагів, більшість складних нурагів мали принаймні колодязь; Нураг Аррубіу, наприклад, мав складну гідравлічну мережу для дренажу води 
<ref>{{cite web |url=https://www.academia.edu/9937076 |first1=Fulvia |last1=Lo Schiavo |first2=M. |last2=Sanges |title=Il Nuraghe Arrubiu di Orroli}}</ref>. 
Іншим свідченням майстерності мешканців нурагів у створенні гідравлічних мереж є акведук Греману, єдиний відомий нурагічний акведук. 
<ref>{{cite web |url=http://www.archeologiaviva.it/5262/gli-architetti-nuragici-di-gremanu/  |first=Maria Ausilia |last=Fadda |title=Gli architetti nuragici di Gremanu}}</ref>

Під час останнього етапу бронзової доби та ранньої залізної доби на Сардинії з’явилися протоміські поселення з відкритими просторами, такими як мощені площі та вулиці, і спорудами, присвяченими певним функціям, таким як металеві майстерні, окремі будинки були забезпечені складськими приміщеннями та обслуговувалися інфраструктурою. 
<ref name="sardegnadigitallibrary.it">{{cite web |url=http://www.sardegnadigitallibrary.it/documenti/17_27_20161222154027.pdf |title=Sardegna Digital Library |id=20161222154027 |accessdate=2022-10-13 |archive-date=2022-10-13 |archive-url=https://web.archive.org/web/20221013184255/http://www.sardegnadigitallibrary.it/documenti/17_27_20161222154027.pdf }}</ref><ref>{{cite web |url=https://www.researchgate.net/publication/323387944 |first=Marco |last=Rendeli <!--|title=Sant'Imbenia--> |editor1=Moravetti, A. |editor2=Melis, P. |editor3=Foddai, L. |editor4=Alba, E. |title=La Sardegna nuragica Storia e Monumenti |publisher=Carlo Delfino Editore |place=Sassari |year=2017}}</ref>

== Племена ==
[[File:Etnie Nuragiche-2.svg|thumb|Гіпотетичне поширення племен нурагів]]

{{blockquote|Найвідомішими народами цього острова є іліенси, балари та корси...&nbsp;...|[[Пліній Старший]]'', ''[[Природнича історія (Пліній)|Природнича історія]], Liber III}}

Під час усього другого тисячоліття і до першої половини I тисячоліття до нашої ери Сардинія була населена єдиною великою та однорідною культурною групою, представленою нурагами.

Століттями пізніше римські джерела описують острів як населений численними племенами, які поступово злилися культурно. 
Проте вони зберегли свою політичну ідентичність, і племена часто билися між собою за контроль над найціннішою землею. 
Найважливіші згадані нурагічні популяції: 

* {{нп|Іолаї|Іліенси||Ilienses}} або іоли (пізніше діагесби), визначені стародавніми авторами як грецькі колоністи на чолі з [[Іолай|Іолаєм]] (племінником [[Геракл]]а) або троянські біженці, жили на території сучасної центральної та південної Сардинії. Грецькі історики повідомляли також, що на них неодноразово нападали карфагеняни та римляни, але марно.<ref>{{cite book |author-link=Павсаній |author=Pausanias |title=Hellados Periegesis |trans-title=Description of Greece |at=IX, 17, 5}}</ref>
* {{нп|Балари|Баларів||Balares}} ототожнювали з культурою дзвоноподібних келихів.<ref name=Ugas_2005/>{{rp|22–32}}. Вони жили у районах: {{нп|Нурра|||Nurra}}, [[Когінас]] і {{нп|Лімбара (гора)|Лімбара||Mount Limbara}}. Ймовірно, вони належали до того самого походження, з якого походить {{нп|талайотська культура|||Talaiotic culture}} Балеарських островів.<ref name=Ugas_2005/>{{rp|22–32}} 
* {{нп|Корси|||Corsi people}} жили в {{нп|Галлура|Галлурі||Gallura}} та на [[Корсика|Корсиці]]. Вони були визначені як нащадки [[Арцакенська культура|культури Арцакена]]. На півдні Корсики у 2-му тисячолітті до нашої ери поряд з нурагічною розвивалася {{нп|культура торре|||Torrean civilization}}.


== Культура ==
[[File:Civiltà nuragica, prima età del ferro, bronzetti dal santuario di albini-teti (NU), grande demone a quattro occhi, quattro braccia e due scudi 02.jpg|thumb|Бронзова скульптура воїна з чотирма очима і чотирма руками]]

=== Релігія ===
Зображення тварин, таких як бик, належать, швидше за все, донурагічним цивілізаціям, проте вони зберегли своє значення серед народу нурагів і часто зображувалися на кораблях, бронзових вазах, використовувалися в релігійних обрядах. 
Були знайдені невеликі бронзові скульптури із зображенням фігур напівлюдини-напівбика, а також персонажів із чотирма руками й очима та двоголового оленя: вони, ймовірно, мали міфологічне та релігійне значення. 
Інша свята тварина, яку часто зображували, це голуб. 
Релігійну роль також відігравали маленькі диски з геометричними візерунками, відомі як {{нп|пінтадера|||Pintadera}}, хоча їхня функція ще не встановлена.

Ключовим елементом нурагічної релігії була родючість, пов’язана з чоловічою силою Бика-Сонця та жіночою – Води-Місяця. 
Згідно з дослідженнями вчених, існувала середземноморська [[Богиня-мати]] та Бог-Батько (Бабай). 
Важливу роль відігравали такі міфологічні герої, як [[Норакс (цар Тартесса)|Норакс]], {{нп|Сард (міфологія)|Сард||Sardus}}, [[Іолай]] та [[Арістей]], полководці, що також вважалися божествами.
[[File:Arcu e is Forros.jpg|thumb|left|{{нп|С'Арку-е-Іс-Форрос|||Nuragic complex of S'Arcu 'e Is Forros}}]]

Розкопки показали, що нурагічні люди в певні періоди року збиралися у святих місцях, що зазвичай мали сидячі сходи та святу яму. 
У деяких священних місцях, таких як {{нп|Греману|||Gremanu}} у [[Фонні]], {{нп|Серра-Орріос|||Nuragic complex of Serra Orrios}} у [[Доргалі]] та {{нп|С'Арку-е-Іс-Форрос|||Nuragic complex of S'Arcu 'e Is Forros}} у [[Віллагранде-Стризаїлі]], існували прямокутні храми з центральною святою кімнатою, у якій, можливо, був священний вогонь. 
<ref>{{cite web |url=http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_26_20060401123937.pdf |last=Lilliu |first=Giovanni |title=Arte e religione della Sardegna nuragica |archive-url=https://web.archive.org/web/20121113210412/http://www.sardegnacultura.it/documenti/7_26_20060401123937.pdf |archive-date=2012-11-13 }}</ref> 
Божества, яким поклонялися, невідомі, але, можливо, були пов’язані з водою або астрономічними сутностями (Сонце, Місяць, сонцестояння).
[[File:Bitti - Complesso nuragico di Romanzesu (05).JPG|thumb|left|Священний «басейн» {{нп|Су Романзесу|||Su Romanzesu}}]]

Деякі споруди могли відігравати «федеральну» роль Сардинії, як-от святилище {{нп|Санта-Вітторія (Серрі)|Санта-Вітторія||Nuragic sanctuary of Santa Vittoria}} біля Серрі (одне з найбільших нурагічних святилищ, що охоплює понад 20 га<ref>{{cite web |url=http://www.fastionline.org/docs/FOLDER-it-2013-277.pdf |first=Paola |last=Mancini |title=Il santuario di Santa Vittoria di Serri |series=Campagna di scavo |year=2011 |language=it}}</ref>), що містить як релігійні, так і цивільні будівлі: тут, за словами італійського історика Джованні Лілліу, головні клани центрального острова проводили свої збори, щоб підписувати союзи, вирішувати війни або укладати комерційні угоди. 
<ref>{{cite book |title=La civiltà in Sardegna nei secoli |first=Giovanni |last=Lilliu |chapter=Al tempo dei nuraghi |location=Turin |publisher=ERI |year=1967 |page=22}}</ref> 
Також були місця для торгівлі. 
Відомо принаймні двадцять таких багатофункціональних структур, а саме: Санта-Крістіна в Паулілатіно та [[Сіліго]]; деякі з них були повторно використані як християнські храми (наприклад, ''кумбесії'' Сан-Сальваторе в Сінісі в ''Кабрас''і). 
Деякі ритуальні басейни та ванни були побудовані в святилищах, таких як басейн Нураге Нурдоле, який працював через систему каналів. 
<ref name="sardegnadigitallibrary.it"/>

==== Святі криниці ====
[[File:Pozzo_sacro_04.jpg|thumb|right|Святий колодязь Санта-Крістіна, [[Паулілатіно]]]]

Святі колодязі були спорудами, присвяченими культу вод. 
Хоча спочатку вони були віднесені до 8-6 століття до Р.Х., через передову техніку будівництва вони, швидше за все, відносяться до ранньої бронзової доби, коли Сардинія мала тісні відносини з мікенськими королівствами Греції та Криту, приблизно в 14-13 століттях до Р.Х. 
<ref name=6_LOSCHIAVO>{{cite web |url=http://www.bollettinodiarcheologiaonline.beniculturali.it/documenti/generale/6_LOSCHIAVO.pdf |first1=Franco |last1=Campus |first2=Valentina |last2=Leonelli |first3=Fulvia |last3=Lo Schiavo |title=La transizione culturale dall'età del bronzo all'età del ferro nella Sardegna nuragicain relazione con l'Italia tirrenica |language=it |series=Bollettin o di Archeologia Online |website=beniculturali.it |access-date=2017-07-30 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160924110352/http://www.bollettinodiarcheologiaonline.beniculturali.it/documenti/generale/6_LOSCHIAVO.pdf |archive-date=2016-09-24 |url-status=dead }}</ref>

Архітектура нурагічних святих колодязів відповідає тій самій моделі, що й нураги, основна частина складається з круглої кімнати з толосним склепінням з отвором на вершині. 
Монументальні сходи з’єднували вхід до цього підземного ([[гіпогей]]ного) приміщення, головною функцією якого є збір води зі священного джерела. 
На зовнішніх стінах є кам’яні лави, куди віруючі клали жертви та релігійні предмети. 
Деякі місця також мали жертовні вівтарі. 
Деякі вчені вважають, що вони можуть бути присвячені Сардусу, одному з головних нурагічних божеств.

Священна яма, подібна до сардинської, була знайдена на заході Болгарії, біля села [[Гарло (місце розкопок)|Гарло]]. 
<ref>{{cite book |last=Mitova-Dzonova |first=D. |title=Megalithischer Brunnentempel protosardinischen Typs vom Dorf Garlo, Bez. Pernik |place=Sofia |publisher=Komitee fur Kultur |year=1983}}</ref>
[[File:Sos Carros.JPG|thumb|Нурагічний фонтан у {{нп|Са-Седда-е-Сос-Каррос|||Nuragic complex of sa Sedda 'e sos Carros}}]]

====Круглі будиночки з басейном====
Починаючи з пізньої бронзової доби, в нурагічних поселеннях починає з’являтися особливий тип круглої споруди з центральним басейном і лавками, розташованими по всьому колу кімнати, найкращим прикладом цього типу споруди є ритуальний фонтан {{нп|Са-Седда-е-Сос-Каррос|||Nuragic complex of sa Sedda 'e sos Carros}}, поблизу [[Ольєна|Ольєни]], де завдяки гідравлічному імплантату свинцевих труб вода виливалася з протомів у формі барана всередині басейну. 
<ref>{{cite web |url=https://www.academia.edu/26699065 |first=Gianfranco |last=Salis |title=Sa Sedda e Sos Carros di Oliena |language=it}}</ref> 
Деякі археологи інтерпретували ці будівлі з ритуальною та релігійною функцією 
<ref>{{cite web |url=http://www.beniculturali.it/mibac/opencms/MiBAC/sito-MiBAC/Luogo/MibacUnif/Luoghi-della-Cultura/visualizza_asset.html?id=153026&pagename=57 |publisher=Ministero dei beni e delle attività culturali e del turismo |title=Complesso nuragico Sa Seddà e Sos Carros |language=it |access-date=2017-08-02 |archive-date=2017-08-02 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170802213210/http://www.beniculturali.it/mibac/opencms/MiBAC/sito-MiBAC/Luogo/MibacUnif/Luoghi-della-Cultura/visualizza_asset.html?id=153026&pagename=57 |url-status=dead }}</ref> 
як термальні споруди. 
<ref>{{cite journal |url=https://www.academia.edu/2442144 |first=Giacomo |last=Paglietti |title=Le rotonde con bacile di età nuragica |journal=Rivista di Scienze Preistoriche |date=January 2009 |language=it}}</ref>

==== Храми Мегарон ====
[[File:Domu de orgia.jpg|thumb|left|Мегаронний храм Дому-де-орджа]]

Розташовані в різних частинах острова та присвячені культу здорової води, ці унікальні будівлі є архітектурним проявом, який відбиває культурну життєздатність нурагічних народів та їхню взаємодію з середземноморськими цивілізаціями свого часу. 
Насправді багато вчених бачать у цих будівлях чужорідні егейські впливи.
<ref name=Lilliu_1982/>{{rp|109}} 

Вони мають прямолінійну форму з витягнутими назовні бічними стінками. 
Деякі, як храм Малькітту в Арзакені, є апсидальними, тоді як інші, такі як храм Са-Каркаредда у [[Віллагранде-Стризаїлі]], завершуються круглою кімнатою. 
Вони оточені священними територіями під назвою [[теменос]]. 
Іноді в одному місці знаходять кілька храмів, як, наприклад, у випадку величезного святилища С'Арку-е-сос-форрос, де було розкопано багато мегаронних храмів зі складною рослинністю. 
Найбільшою і найкраще збереженою сардинської Мегарою є {{нп|Дому-де-Орджа|||Megaron temple of Domu de Orgia}} в [[Естерцилі]].

==== Гробниці велетнів ====
[[File:Li Lolghi 11.JPG|thumb|280px|Гробниця велетня в [[Арцакена|Арцакені]]]]
{{main|Гробниці велетнів}}

Так звані «гробниці велетнів» були колективними похоронними спорудами, точна функція яких досі невідома, і які, можливо, розвинулися з витягнутих [[дольмен]]ів. 
Відносяться до всієї нурагічної ери аж до залізної доби, коли їх замінили ямні могили, і частіше зустрічаються в центральній частині острова. Вони були за планом був у формі голови бика.

Біля входу встановлювали великі кам'яні скульптури, відомі як бетілі (різновид тонкого менгіра, іноді з грубим зображенням чоловічих статевих органів або жіночих грудей). 
Іноді гробниці будували за технікою ''opus isodomum'', де використовували камені тонкої форми, як, наприклад, у гігантських гробницях Мадау або в Ілої.

===Мистецтво===
==== Бронзові статуетки ====   
[[File:Bronzetti nuragici.jpg|thumb|Нурагічні бронзові статуетки, Національний археологічний та етнографічний музей Г. А. Санна (Сассарі)]]     
Так звані {{нп|бронзетті|||Nuragic bronze statuettes}} — маленькі бронзові статуетки, отримані за допомогою техніки лиття за втраченим воском ; вони можуть мати розмір до 39 см і являти собою сцени повсякденного життя, персонажів з різних соціальних класів, фігури тварин, божества, кораблі тощо.

Більшість із них були виявлені в різних місцях Сардинії; однак значна меншість також була знайдена в [[етруски|етруських]] місцях, зокрема гробницях, у [[Центральна Італія|центральній Італії]] ([[Вульчі]], [[Ветулонія]], [[Популонія]], [[Маджоне]]) і [[Кампанія (Італія)|Кампанії]] ([[Понтеканьяно-Фаяно|Понтеканьяно]]), а також далі на південь у грецькій колонії [[Кротоне]].

[[File:Gigante di Monte Prama - Guerriero con lo scudo o Pugilatore.jpg|thumb|Статуя боксера з Монт'е-Прама ]]
[[File:Gigante di Monte Prama - Guerriero.jpg|thumb|left|Статуя воїна з Монте-Прама]]

==== Велетні Монт'е-Прама ====
{{нп|Велетні Монт'е-Прама|||Giants of Mont'e Prama}} — група з 32 (або 40) статуй заввишки до 2,5 м, знайдених у 1974 році поблизу [[Кабрас]]а, у [[Ористано (провінція)|провінції Ористано]]. 
На них зображені воїни, лучники, борці, моделі нурагів і боксерів зі щитом і збройною рукавичкою.

Залежно від різних гіпотез, датування Колосів — назву, яку дав статуям археолог Джованні Лілліу 
<ref name=Lilliu_2006>{{cite book |last=Lilliu |first=Giovanni |title=Sardegna Nuragica |location=Nuoro |year=2006 |publisher=Edizioni Il Maestrale |isbn=978-88-89801-11-6 |url=http://www.sardegnadigitallibrary.it/mmt/fullsize/2008040218311700023.pdf |archive-url=https://web.archive.org/web/20120303205232/http://www.sardegnadigitallibrary.it/mmt/fullsize/2008040218311700023.pdf |url-status=dead |archive-date=2012-03-03 |via=Book on line from Sardegnadigitallibrary.it}}</ref>{{rp|84–86}}  
– коливається між XI та VIII століттями до Р.Х. 
.<ref name="Alice Andreoli (2007)">{{cite journal|first=Alice |last=Andreoli |title=L'armata sarda dei Giganti di pietra |pages=82–83 |series=Il Venerdì di Repubblica |date=27 липня 2007 |location=Rome |publisher=Gruppo Editoriale L'Espresso }}</ref> 
Якщо це додатково підтвердять археологи, як це вже зробив аналіз C-14, вони будуть найдавнішими [[Антропоморфізм|антропоморфними]] скульптурами середземноморського регіону після єгипетських статуй, що передують [[курос]] [[Стародавня Греція|античної Греції]]. 
<ref name="V.Leonelli">{{cite journal |first=Valentina |last=Leonelli |year=2012 |title=Restauri Mont'e Prama, il mistero dei giganti |journal=Archeo. Attualità del Passato |pages=26–28 |url=http://www.archaeogate.org/egittologia/rivista.php?id=910 |language=it |access-date=21 листопада 2012}}</ref>

Вони мають дископодібні очі та східний одяг. Ймовірно, статуї зображували міфологічних героїв, що охороняють могилу; згідно з іншою теорією, вони могли бути свого роду пантеоном типових нурагічних божеств.

Їх знахідка довела, що цивілізація нурагів зберегла свої особливості та привнесла нові протягом століть, аж до фінікійської колонізації частини Сардинії.

==== Кераміка ====
[[File:Sardara (Ca) . Museo archeologico "Villa Abbas". Immagine 087.jpg|thumb|Нурагічна ваза від Сардари]]
У кераміці майстерність і смак сардинських ремісників проявляються в основному в оздобленні поверхонь посудин, які, звичайно, використовувалися в ритуальних цілях під час складних церемоній, можливо, в деяких випадках навіть для подрібнення в кінці обряду, як глечики, знайдені на дні священних колодязів. 
<ref>AA. VV., ''Le sculture di Mont'e Prama - Contesto, scavi e materiali'', p.51{{full citation needed|reason=author(s) name; insuficcient details, since no other instance of same title |date=December 2019}}</ref>

Кераміка також демонструє геометричні візерунки на світильниках, грушоподібних посудинах (за винятком Сардинії) і [[аскос]]і. 
Імпортні (наприклад, мікенські) і місцеві форми були знайдені в кількох місцях по всьому острову. 
Також знайдені на італійському півострові, Сицилії, в Іспанії та на Криті все вказує на те, що Сардинія була дуже добре інтегрована в стародавню торгівлю Середземного моря.

== Мова ==
Мова (або мови), якою (або якими) говорили на Сардинії під час бронзової доби, невідома (і), оскільки немає письмових згадок про цей період, хоча останні дослідження показують, що приблизно у 8 столітті до Р.Х., (залізна доба), населення нурагів могло прийняти алфавіт, схожий на той, що використовувався на [[Евбея|Евбеї]]. 
<ref name=Ug>{{cite book |first=Giovanni |last=Ugas |article=I segni numerali e di scrittura in Sardegna tra l'Età del Bronzo e il i Ferro |title=Tharros Felix |volume=5 |editor1=Mastino, Attilio |editor2=Spanu, Pier Giorgio |editor3=Zucca, Raimondo |place=Roma |publisher=Carocci |year=2013 |pages=295–377}}</ref>

За словами {{нп|Едуардо Бласко Феррера|||Eduardo Blasco Ferrer}}, {{нп|палеосардинська мова|||Paleo-Sardinian language}} була схожа на {{нп|протобаскська мова|протобаскську||Proto-Basque language}} та давню [[Іберійська мова|іберійську мову]] з незначними [[Індоєвропейські мови|індоєвропейськими]] домішками 
<ref>{{cite book |editor-first=Eduardo Blasco |editor-last=Ferrer |year=2010 |title=Paleosardo: Le radici linguistiche della Sardegna neolitica |trans-title=Paleosardo: The Linguistic Roots of Neolithic Sardinian |publisher=De Gruyter Mouton}}</ref>, 
але інші вважають, що вона була споріднена з [[Етруська мова|етруською]]. 
Деякі вчені припускають, що в нурагічній Сардинії насправді існували різні мовні області (дві або більше), можливо, [[Доіндоєвропейський субстрат|доіндоєвропейці]] та індоєвропейці. 
<ref name=Ugas_2005/>{{rp|241–254}}

== Економіка ==
Економіка нурагів, принаймні на початку, здебільшого базувалася на сільському господарстві (нові дослідження показують, що вони були першими, хто практикував виноградарство у Західному Середземномор’ї 
<ref>{{cite web |url=http://www.unica.it/pub/7/show.jsp?id=28455&iso=-2&is=7 |title=E' in Sardegna il più antico vitigno del Mediterraneo occidentale |publisher=Università degli studi di Cagliari |website=www.unica.it |access-date=8 квітня 2018 |archive-date=2015-02-06 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150206060335/http://unica.it/pub/7/show.jsp?id=28455&iso=-2&is=7 }}</ref>) 
і тваринництві, а також на рибальстві. 
<ref name="Montalbano">{{cite book |last=Montalbano |first=Pierluigi |title=SHRDN, Signori del mare e del metallo |location=Nuoro |date=July 2009 |publisher=Zenia |isbn=978-88-904157-1-5}}</ref> 
Вироблялися також алкогольні напої, як-от вино та пиво, а також садівництво. 
<ref>{{cite web |url=https://www.researchgate.net/publication/311740669 |title=L'insediamento Nuragico di sa osa cabras or, il sito e i materiali}}</ref> 
Як і в сучасній Сардинії, 60% сільськогосподарських угідь було придатне лише для розведення великої рогатої худоби та овець. 
Ймовірно, як і в інших людських спільнотах, які мають худобу як традиційну економічну базу, власність цієї встановленої соціальної ієрархії. Наявність доріг для возів, що датуються 14 століттям до Р.Х, створює враження добре організованого суспільства. 
<ref>{{Cite journal |url=http://www.quaderniarcheocaor.beniculturali.it/index.php/quaderni/article/view/336/198 |title=Manufatti nuragici e micenei lungo una strada dell'età del bronzo presso Bia 'e Palma - Selargius (CA) |journal=Quaderni |issue=27 |pages=147–200 |date=2016-12-21 |last1=Manunza |first1=Maria Rosaria}}</ref> 
Знаки, знайдені в металевих злитках, свідчать про існування системи числення, яка використовувалася для обліку серед нурагів.
[[File:Lingotto pelle di bue.jpg|thumb|left|{{нп|Злиток волячої шкіри|||Oxhide ingot}} з [[Нурагус]]а]]

Навігація відіграла важливу роль: історик П’єрлуїджі Монтальбано згадує про знахідку нурагічних якорів уздовж узбережжя, деякі з яких важили 100 кг. 
<ref name="Montalbano"/> 
Це свідчить про те, що народ нурагів використовував ефективні кораблі, які могли досягати довжини до 15 м. 
Це дозволило їм подорожувати всім Середземномор’ям, встановлюючи комерційні зв’язки з мікенською цивілізацією (що підтверджується загальною формою гробниці [[толос]]у та обожнюванням биків), Іспанією, Італією, Кіпром, Ліваном. 
Такі предмети, як мідні злитки кіпрського типу, були знайдені на Сардинії, тоді як бронзова та нурагічна кераміка ранньої залізної доби була знайдена в Егейському регіоні на Кіпрі 
<ref>{{cite web |url=https://www.researchgate.net/publication/318723190 |title=Revisiting Late Bronze Age oxhide ingots – Meanings questions and perspectives}}</ref> 
в Іспанії ([[Уельва]], [[Таррагона]], [[Малага]], [[Теруель]] і [[Кадіс]]) 
<ref>{{cite journal |url=https://www.academia.edu/2470255 |title=Le ceramiche nuragiche nella Penisola Iberica e le relazioni tra la Sardegna e la Penisola Iberica nei primi secoli del I millennio a.c. |journal=Atti della Xliv Riunione Scientifica "la Preistoria e la Protostoria della Sardegna" |first=Giovanna |last=Fundoni |access-date=3 травня 2015}}</ref> 
аж до [[Гібралтарська протока|Гібралтарської протоки]], а також в етруських центрах італійського півострова, таких як [[Ветулонія]], [[Вульчі]] та [[Популонія]] (відомі в 9-6 століттях до Р.Х. за нурагічними статуями, знайденими в їхніх гробницях).
{{multiple image
 | width1 = 106
 | image1 = Monte idda spada.png
 | alt1 = 
 | width2 = 100
 | image2 = Monte Idda spada 02.png
 | alt2 = 
 | footer = Мечі зі скарбу Монте-Ідда ([[Дечимопутцу]])
}}

Сардинія була багата на такі метали, як свинець і мідь. 
Археологічні знахідки довели хорошу якість нурагічної металургії, включаючи численного бронзового озброєння. 
Так звана «золота доба» цивілізації нурагів (кінець 2-го тис. до Р. Х., початок 1-го тис. до Р. Х.), можливо, збігся з піком видобутку металів на острові.

Широке використання бронзи, сплаву, який використовував олово, метал, який, однак, не був присутній на Сардинії, за винятком, можливо, єдиного родовища, додатково доводить здатність нурагів торгувати необхідними ресурсами. 
Дослідження 71 стародавнього шведського бронзового предмета, датованого епохою скандинавської бронзи у 2013 році, показало, що більша частина міді, яка використовувалася в той час у Скандинавії, надходила із Сардинії та Піренейського півострова. 
<ref>{{cite journal |title=Moving metals II: Provenancing Scandinavian Bronze Age artefacts by lead isotope and elemental analyses |doi=10.1016/j.jas.2013.07.018 |volume=41 |journal=Journal of Archaeological Science |pages=106–132 |year=2014 |last1=Ling |first1=Johan |last2=Stos-Gale |first2=Zofia |last3=Grandin |first3=Lena |last4=Billström |first4=Kjell |last5=Hjärthner-Holdar |first5=Eva |last6=Persson |first6=Per-Olof }}</ref>  
Виробництво заліза підтверджено на острові з 13 століття до Р.Х. 
<ref>{{cite journal |url=http://www.quaderniarcheocaor.beniculturali.it/index.php/quaderni/article/view/334 |title=La siderurgia quale indicatore di contatti tra la Sardegna e Cipro: il caso del settore nuragico di Via Monastir di San Sperate (CA) |first=Alberto |last=Mossa |date=21 грудня 2016 |journal=Quaderni |issue=27 |pages=107–124 |access-date=8 квітня 2018 |via=www.quaderniarcheocaor.beniculturali.it}}</ref>

== Генетика ==
Генетичне дослідження, опубліковане в ''[[Nature Communications]]'' у лютому 2020 року, дослідило останки 17 осіб, які ототожнюються з нурагічною цивілізацією. 
Виділені зразки [[Y-хромосома|Y-ДНК]] належали до гаплогрупи [[Гаплогрупа I2|I2a1b1]] (2 зразки), [[Гаплогрупа R1b|R1b1b2a]], [[Гаплогрупа G (Y-ДНК)|G2a2b2b1a1]], [[Гаплогрупа R1b|R1b1b]] (4 зразки), [[Гаплогрупа J2|J2b2a1]] (3 зразки) та [[Гаплогрупа G (Y-ДНК)|G2a2b2b1a1a]], тоді як виділені зразки [[Мітохондріальна ДНК|мтДНК]] належали до різних типів гаплогруп 
{{нп|Гаплогрупа T (мтДНК)|T||Haplogroup T (mtDNA)}}, 
{{нп|Гаплогрупа V (мтДНК)|V||Haplogroup V (mtDNA)}}, 
{{нп|Гаплогрупа H (мтДНК)|H||Haplogroup H (mtDNA)}}, 
{{нп|Гаплогрупа J (мтДНК)|J||Haplogroup J (mtDNA)}}, 
{{нп|Гаплогрупа K (мтДНК)|K||Haplogroup K (mtDNA)}} і 
{{нп|Гаплогрупа U (мтДНК)|U||Haplogroup U (mtDNA)}}. _ 
{{sfn|Marcus et al.|2020|loc=Supplementary Data 1, A Master Table}} 
Дослідження виявило вагомі докази генетичної спадкоємності між нурагічною цивілізацією та ранішими неолітичними мешканцями Сардинії, які були генетично подібні до неолітичних народів Іберії та південної Франції. 
{{sfn|Marcus et al.|2020|pp=5-6}} 
Встановлено, що вони походять приблизно на 80% від {{нп|ранньоєвропейські фермери|ранньоєвропейських фермерів||Early European Farmers}} (EEF) і 20% від {{нп|західні мисливці-збирачі|західних мисливців-збирачів||Western Hunter-Gatherer}} (WHG). 
{{sfn|Marcus et al.|2020|p=3}} 
Науковці вважають, що вони в основному походять від народів неолітичної [[Культура кардіальної кераміки|культури кардіального посуду]], що поширилася по всьому західному Середземномор’ю у Південній Європі бл. 5500 рік до Р. Х. 
{{sfn|Marcus et al.|2020|pp=2, 9}} 
Народ нурагів сильно відрізнявся від інших народів Європи бронзової доби майже відсутністю {{нп|Скотарі Західного Степу|степового походження||Western Steppe Herders}}. 
{{sfn|Marcus et al.|2020|pp=5-6}}<ref>{{Cite journal |last1=Clemente |first1=Florian |last2=Unterländer |first2=Martina |last3=Dolgova |first3=Olga |last4=Amorim |first4=Carlos Eduardo G. |last5=Coroado-Santos |first5=Francisco |last6=Neuenschwander |first6=Samuel |last7=Ganiatsou |first7=Elissavet |last8=Cruz Dávalos |first8=Diana I. |last9=Anchieri |first9=Lucas |last10=Michaud |first10=Frédéric |last11=Winkelbach |first11=Laura |date=2021-05-13 |title=The genomic history of the Aegean palatial civilizations |journal=Cell |language=en |volume=184 |issue=10 |pages=2565–2586.e21 |doi=10.1016/j.cell.2021.03.039 |pmid=33930288 |pmc=8127963 |issn=0092-8674}}</ref>

Дослідження 2021 року Villalba-Mouco et al. виявив можливий [[потік генів]], що походить з Італійського півострова, починаючи з [[енеоліт]]у. 
У доісторичній Сардинії компонент, пов’язаний з іранськими фермерами (або походженням із {{нп|Кавказькі мисливці-збирачі|Кавказу||Caucasus hunter-gatherer}}), присутній у материковій Італії з часів неоліту (разом із компонентами EEF та WHG), поступово зростає від 0% у ранньому халколіті до приблизно 5,8% у бронзову добу. 
<ref name=Mouco /> 
Відсутність компонента, пов’язаного з [[Мадленська культура|мадленцями]], натомість виключатиме внески епохи енеоліту півдня Піренейського півострова . 
<ref name=Mouco>{{cite journal | doi=10.1126/sciadv.abi7038 | title=Genomic transformation and social organization during the Copper Age–Bronze Age transition in southern Iberia | year=2021 | last1=Villalba-Mouco | first1=Vanessa | last2=Oliart | first2=Camila | last3=Rihuete-Herrada | first3=Cristina | last4=Childebayeva | first4=Ainash | last5=Rohrlach | first5=Adam B. | last6=Fregeiro | first6=María Inés | last7=Celdrán Beltrán | first7=Eva | last8=Velasco-Felipe | first8=Carlos | last9=Aron | first9=Franziska | last10=Himmel | first10=Marie | last11=Freund | first11=Caecilia | last12=Alt | first12=Kurt W. | last13=Salazar-García | first13=Domingo C. | last14=García Atiénzar | first14=Gabriel | last15=De Miguel Ibáñez | first15=Ma. Paz | last16=Hernández Pérez | first16=Mauro S. | last17=Barciela | first17=Virginia | last18=Romero | first18=Alejandro | last19=Ponce | first19=Juana | last20=Martínez | first20=Andrés | last21=Lomba | first21=Joaquín | last22=Soler | first22=Jorge | last23=Martínez | first23=Ana Pujante | last24=Avilés Fernández | first24=Azucena | last25=Haber-Uriarte | first25=María | last26=Roca De Togores Muñoz | first26=Consuelo | last27=Olalde | first27=Iñigo | last28=Lalueza-Fox | first28=Carles | last29=Reich | first29=David | last30=Krause | first30=Johannes | journal=Science Advances | volume=7 | issue=47 | pages=eabi7038 | pmid=34788096 | pmc=8597998 | hdl=10810/54399 | display-authors=1 }}</ref>

Згідно з дослідженням Чінталапаті, Паттерсона та Мурджані 2022 року «На Сардинії більшість зразків бронзової доби не мають степового походження, пов’язаного зі скотарством. У кількох осіб ми знайшли докази степового походження», які прибуло приблизно у 2600 р. до Р.Х . 
<ref>Manjusha Chintalapati, Nick Patterson, Priya Moorjani, [https://www.biorxiv.org/content/10.1101/2022.01.18.476710v1.full.pdf+html Reconstructing the spatiotemporal patterns of admixture during the European Holocene using a novel genomic dating method], 2022</ref>

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
{{Refbegin|30em}}
* {{cite book |title=A Prehistory of Sardinia 2300-500&nbsp;BCE |series=Monographs in Mediterranean Archaeology |year=1996 |first=G.S. |last=Webster |publisher=Sheffield Academic Press |isbn=978-1850755081}}
*{{cite book |author=Atzeni, Enrico |title=Ichnussa. La Sardegna dalle origini all'età classica |location=Milan |year=1981}}
*{{cite book |first=Giovanni |last=Lilliu |title=La civiltà in Sardegna nei secoli |location=Turin |publisher=ERI |year=1967}}
*{{cite book |last=Bernardini |first=Paolo |title=Le torri, i metalli, il mare |location=Sassari |publisher=Carlo Delfino Editore |year=2010}}
*{{cite book |last=Depalmas |first=Anna |title=Le navicelle di bronzo della Sardegna nuragica |location=Cagliari |publisher=Gasperini |year=2005}}
*{{cite book |author1=Dyson, Stephen L. |author2=Rowland, Robert J. |title=Shepherds, sailors, & conquerors - Archeology and History in Sardinia from the Stone Age to the Middle Ages |location=Philadelphia |publisher=University of Pennsylvania |department=Museum of Archeology and Anthropology |year=2007 |isbn=978-1-934536-02-5}}
*{{cite book |last=Foddai |first=Lavinia |title=Sculture zoomorfe. Studi sulla bronzistica figurata nuragica |location=Cargeghe |publisher=Biblioteca di Sardegna |year=2008}}
*{{cite book |last=Laner |first=Franco |title=Sardegna preistorica, dagli antropomorfi ai telamoni di Monte Prama, Sa 'ENA |location=Cagliari |publisher=Condaghes |year=2011}}
*{{cite book |last=Lilliu |first=Giovanni |title=Sculture della Sardegna nuragica |location=Cagliari |publisher=La Zattera |year=1966 |url=http://www.sardegnadigitallibrary.it/documenti/17_81_20100115162216.pdf |archive-url=https://web.archive.org/web/20131224105022/http://www.sardegnadigitallibrary.it/documenti/17_81_20100115162216.pdf |url-status=dead |archive-date=2013-12-24 |via=Book online from Sardegnadigitallibrary.it ed. 2008 Illisso}}
* {{cite journal |last1=Marcus |first1=Joseph H. |last2=Posth |first2=Cosimo |display-authors=1 |date=24 лютого 2020 |title=Genetic history from the Middle Neolithic to present on the Mediterranean island of Sardinia |journal=[[Nature Communications]] |publisher=[[Nature Research]] |volume=11 |issue=939 |page= 939|doi=10.1038/s41467-020-14523-6 |pmc=7039977 |pmid=32094358 |bibcode=2020NatCo..11..939M |ref={{harvid|Marcus et al.|2020}}}}
*{{cite book |last=Melis |first=Paolo |title=Civiltà nuragica |location=Sassari |publisher=Delfino Editore |year=2003}}
*{{cite book |last=Montalbano |first=Pierluigi |title=SHRDN, Signori del mare e del metallo |location=Nuoro |date=July 2009 |publisher=Zenia Editrice |isbn=978-88-904157-1-5}} 
*{{cite book |last=Navarro i Barba |first= Gustau |title=La Cultura Nuràgica de Sardenya |location=Barcelona |year=2010 |publisher=Edicions dels A.L.I.LL |isbn= 978-84-613-9278-0}}
*{{cite book |last=Pallottino |first=Massimo |title=La Sardegna nuragica |location=Nuoro |publisher=edizioni Ilisso |year=2000 |isbn=978-88-87825-10-7}}
*{{cite book |first=Mario |last=Perra |title=ΣΑΡΔΩ, Sardinia, Sardegna |quote=3 Volumes |location=Oristano |publisher=S'Alvure |year=1997}}
*{{cite book |last=Pittau |first=Massimo |title=La lingua sardiana o dei protosardi |location= Cagliari |publisher=Ettore Gasperini editore |year=2001}}
*{{cite book |last=Pittau |first=Massimo|title=Storia dei sardi nuragici |location=Selargius |publisher=Domus de Janas editrice |year=2007}}
*{{cite book |last=Pittau |first=Massimo |title=Il Sardus Pater e i Guerrieri di Monte Prama |location=Sassari |publisher=EDES |year=2008}}
*{{cite book |last=Pittau |first=Massimo |title=Gli antichi sardi fra I "Popoli del mare" |location=Selargius |publisher=Domus de Janas editrice |year=2011}}
*{{cite book |last=Pittau |first=Massimo |title=La Sardegna nuragica |location=Cagliari |publisher=Edizioni della Torre |year=2013}}
*{{cite book |last=Scintu |first=Danilo |title=Le Torri del cielo, Architettura e simbolismo dei nuraghi di Sardegna |location=Mogoro |publisher=PTM editrice |year=2003}}
*{{cite book |last=Vacca |first=E.B. |title=La civiltà nuragica e il mare |location=Quartu Sant'Elena |publisher=ASRA editrice |year=1994}}
{{Refend}}

{{нк}}

[[Категорія:Народи моря]]
[[Категорія:Історія Сардинії]]