Перегляд вихідного коду сторінки Операція «Вінтергевіттер»

{{Картка:Військовий конфлікт
|конфлікт = Операція «Вінтергевіттер»<br/>Коте́льниковська опера́ція
|partof = [[Друга світова війна]]<br />[[Сталінградська битва]]
|зображення = Bundesarchiv Bild 101III-Bueschel-090-39, Russland, Grenadiere der Waffen-SS beim Vorgehen.jpg
|розмір        = 300пкс
|підпис = Німецький танк [[Panzer III]] (22 грудня 1942 року)
|дата1 = [[12 грудня]]&nbsp;— [[23 грудня]] [[1942]]
|місце = [[Сталінград]], [[СРСР]]
|результат = Спроба військ [[Вермахт]]у вивести з оточення [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ту армію]] [[Фрідріх Паулюс|Фрідріха Паулюса]] закінчилася невдачею
|сторони1 ={{GERnazi}}<br/>{{Прапорець|ROU}} [[Румунське королівство]]
|сторони2 ={{SU}}
|командуючий1 ={{Прапорець|GERnazi}} [[Еріх фон Манштейн]]<br/>([[група армій «Дон»]])
* [[Герман Гот]]<br/>([[армійська група «Гот»]])
* [[Карл-Адольф Голлідт]]<br/>([[армійська група «Голлідт»]])
* [[Петре Думітреску]]<br/>([[3-тя румунська армія]])
|командуючий2 ={{Прапорець|SU}} [[Єрьоменко Андрій Іванович|Андрій Єрьоменко]]<br/>([[Сталінградський фронт]])
* [[Попов Маркіан Михайлович|Маркіан Попов]]<br/>([[5-та ударна армія (СРСР)|5-та ударна армія]])
* [[Труфанов Микола Іванович|Микола Труфанов]]<br/>([[51-ша армія (СРСР)|51-ша армія]])
* [[Малиновський Родіон Якович|Родіон Малиновський]]<br/>([[2-га гвардійська армія]])
|сили1 =[[Файл:Flag of Germany 1933.svg|border|25пкс|]] [[Третій Рейх]]<ref name="sp_syl">[http://militera.lib.ru/h/samsonov1/08.html Самсонов А.&nbsp;М.&nbsp;Сталинградская битва. Гл. 8, таб. 11] {{ref-ru}}</ref>
* дивізії&nbsp;— 13
* особовий склад&nbsp;— 124 тис.
* артилерія&nbsp;— 852
* танки&nbsp;— 650
* літаки&nbsp;— 500
|сили2 =[[Файл:Flag of the Soviet Union 1923.svg|border|25пкс|]] [[СРСР]]<ref name="sp_syl" />
* дивізії&nbsp;— 12
* особовий склад&nbsp;— 115 тис.
* артилерія&nbsp;— 1 133
* танки&nbsp;— 329
* літаки&nbsp;— 220
|втрати1 =[[Файл:Flag of Germany 1933.svg|border|25пкс|]] [[Третій Рейх]]<ref name="sovinfb">[[Совинформбюро]]: [http://www.victory.mil.ru/war/sib/index.html оперативная сводка за 25 декабря 1942 года] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100423071335/http://victory.mil.ru/war/sib/index.html |date=23 квітня 2010 }} {{ref-ru}}</ref>
* вбитими&nbsp;— 9 тис.
* артилерія&nbsp;— 160
* танки&nbsp;— 300
* літаки&nbsp;— 268
|втрати2 =
}}
{{Театри військових дій Другої світової війни}}
{{Східноєвропейський театр військових дій Другої світової війни}}
{{Сталінградська битва}}

'''Опера́ція «Вінтергеві́ттер»''' ({{lang-de|Wintergewitter}}&nbsp;— ''Зимова гроза'', також використовується назва '''Коте́льниковська опера́ція''') ([[12 грудня]]&nbsp;— [[23 грудня]] [[1942]] року)&nbsp;— операція [[Вермахт|німецьких військ]] з виведення з оточення [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ї армії]] [[Фрідріх Паулюс|Фрідріха Паулюса]] в районі [[Сталінград]]у. [[Планування операції|Планування]] та проведення операції було покладене на групу армій «Дон» під командуванням [[Еріх фон Манштейн|Еріха фон Манштейна]]. Активні наступальні дії [[Червона Армія|Червоної Армії]] на лівому крилі [[Група армій «Дон»|групи армій «Дон»]] з небезпекою прориву в напрямку [[Ростов-на-Дону|Ростова]] змусили німецьке командування терміново укріплювати фронт та достроково припинити операцію.

З радянського боку — '''Коте́льниковська опера́ція''' ([[12 грудня|12]]&nbsp;— [[30 грудня]] [[1942]])&nbsp;— [[військова операція]] [[Червона Армія|радянських військ]] на лівому крилі [[Сталінградський фронт|Сталінградського фронту]], метою якої була протидія спробам військ [[Вермахт]]у розблокувати [[Операція «Уран»|оточену]] в районі [[Сталінград]]а [[6-та армія (Третій Рейх)|6-ту армію]].

== Передумови ==

[[19 листопада]] [[1942]] року в рамках [[операція «Уран»|операції «Уран»]] розпочався наступ Червоної Армії. [[23 листопада]] в районі [[Калач (Воронезька область)|Калача]] радянські війська замкнули кільце оточення навколо 6-ї армії Вермахту. Розчленувати німецьку армію на дві частини ударом 24-ї армії між [[Волга|Волгою]] і [[Дон]]ом, як того вимагав [[план операції]] «Уран», не вдалося. Спроби негайно ліквідувати оточених у цих умовах також не мали успіху, незважаючи на значну перевагу в силах. Однак 6-та армія виявилася ізольованою, тому давалася в знаки нестача запасів палива, боєприпасів і продовольства.

У цих умовах німецьким головнокомандуванням сухопутних сил було сплановано операцію «Вінтергевіттер» із деблокування оточеної 6-ї армії.

== Планування операції ==

[[Файл:Map Battle of Stalingrad Wintergewitter-uk.svg|міні|праворуч|300пкс|План операції «Вінтергевіттер»]]

Підготовку та проведення операції було покладено на [[група армій «Дон»|групу армій «Дон»]], утворену наказом [[ОКХ]] від [[21 листопада]] [[1942]] року. Новостворена група армій мала наступний склад:
* 6-та армія<ref>Згідно з мемуарами Манштейна (стор. 339), 6-та армія фактично підпорядковувалась не штабу групи армій «Дон», а безпосередньо ОКХ. Накази ОКХ 6-й армії передавалися через зв'язкового офіцера Генерального Штабу, який мав при штабі армії власну радіостанцію.</ref>
* [[3-тя румунська армія]]
* [[армійська група «Гот»]]
* [[армійська група «Голлідт»]]
Ядром командування групи армій «Дон» став штаб [[11-та армія (Третій Рейх)|11-ї армії]] [[Еріх фон Манштейн|Еріха фон Манштейна]].

Перед групою армій «Дон» було поставлено такі завдання:
* ударом із півдня на [[Сталінград]] утворити ''«коридор»'' до оточеної 6-ї армії;
* відновити цілісний та стабільний фронт.

Для виконання цих завдань Манштейн планував завдати два деблокуючих удари:
* [[4-та танкова армія (Третій Рейх)|4-та танкова армія]] армійської групи Гота повинна була розпочати наступ основними силами з району [[Котельникове (Волгоградська область)|Котельникове]] на схід від Дону. Основним завданням було прорвати фронт прикриття, ударити в тил або у фланг військам Червоної Армії на південь або на захід від Сталінграда і розбити їх.
* [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|48-й танковий корпус]] зі складу армійської групи Голлідта повинен був вдарити в тил військам прикриття супротивника із плацдарму на річках Дон і [[Чір]] у районі [[станиця|станиці]] Нижньо-Чірська.

На випадок, якщо ще до початку наступу кількість військ Червоної Армії перед фронтом 4-ї танкової армії північніше Котельниково значно зросте або ж якщо знову виникне критична ситуація на фронті 4-ї румунської армії, що прикривала східний фланг, наказом був передбачений наступний запасний варіант: танкові дивізії 4-ї танкової армії повинні були бути терміново перекинуті західним берегом Дону на північ, на донсько-чірський [[плацдарм]] у Нижньо-Чірську і завдати головного удару звідти. Менша ударна група з донсько-чірського плацдарму повинна була завдавати удару на захід від річки Дон на Калач для того, щоб розірвати фронт і відкрити 6-й армії шлях через Дон по [[міст|мосту]].

6-й армії командуванням групи армій «Дон» було наказано підготуватись до прориву в південному напрямку на зустріч армійській групі Гота. Вихід 6-ї армії з «[[оточення|котла]]» мав розпочатись згідно з [[план «Доннершлаг»|планом «Доннершлаг»]].

Цей варіант операції «Вінтергевіттер» був викладений у наказі групи армій «Дон» від [[1 грудня]] [[1942]] року. Точну дату [[наступ]]у не було визначено, однак операція могла розпочатись не раніше [[8 грудня]]. Така ситуація була зумовлена затримкою у стягуванні сил: армійська група Голлідта не встигала зайняти вихідні позиції для наступу внаслідок недостатньої пропускної здатності доріг, а 4-та танкова армія очікувала прибуття [[23-тя танкова дивізія (Третій Рейх)|23-ї танкової дивізії]], яка через відлигу на [[Кавказ]]і не могла рухатись власним ходом і доправлялася [[залізниця|залізницею]]. Днем початку операції було названо [[12 грудня]].

За кілька днів Манштейн був змушений переглянути початковий план через незадовільний стан комплектації ударних груп. Із числа семи дивізій, призначених для групи Голлідта, дві ([[62-га піхотна дивізія (Третій Рейх)|62-га]] і [[294-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|294-та піхотні дивізії]]) вже були задіяні в боях на фронті [[3-тя армія (Румунія)|3-ї румунської армії]] і оперативний стан не дозволяв відкликати їх назад. [[3-тя гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)|3-тя гірсько-піхотна дивізія]] взагалі не прибула, наказом [[ОКХ]] вона була передана [[група армій «A»|групі армій «A»]], а потім [[група армій «Центр»|групі армій «Центр»]]. Групою армій «A» також було затримано [[артилерія|артилерію]] резерву головного командування.

Активізація частин Червоної Армії на фронті 3-ї румунської армії змусила її штаб доповідати: <blockquote>''«У даний момент сил [[48-й танковий корпус (Третій Рейх)|48-го танкового корпуса]] недостатньо для одночасної боротьби із проривами і контрнаступом, призначеним на 12 грудня»''<ref>Исаев&nbsp;А.&nbsp;В. Сталинград. За Волгой для нас земли нет. с. 360</ref></blockquote> Оскільки ризикувати стійкістю чірського фронту було неможливо, Манштейн ухвалив рішення відмовитись від двох деблокуючих ударів. Остаточно було вирішено, що основний удар мала завдавати 4-та танкова армія.

Головна роль у вирішальному ударі була покладена на [[57-й танковий корпус (Третій Рейх)|57-й танковий корпус]]. Він складався з двох дивізій: прибулої із [[Франція|Франції]] [[6-та танкова дивізія (Третій Рейх)|6-ї танкової дивізії]] (160 [[танк]]ів і 40 самохідних установок) і прибулої з Кавказу [[23-тя танкова дивізія (Третій Рейх)|23-ї танкової дивізії]] (30 танків).

Цим дивізіям були поставлені такі завдання:
* [[6-та танкова дивізія (Третій Рейх)|6-й танковій дивізії]], головні сили якої утворили ударний клин наступу, прорвати позиції радянських військ поблизу станції [[Курмоярський]] і завдавати далі головний удар безпосередньо на захід залізничної колії в напрямку річки [[Аксай (рукав Дону)|Аксай]]. Змішаній полковій групі зі складу цієї дивізії захопити [[Верхній Яблучний]] і очистити від супротивника лівий [[фланг]] і [[тил]] наступаючих військ.
* [[23-тя танкова дивізія (Третій Рейх)|23-й танковій дивізії]] праворуч 6-ї танкової дивізії, ешелонувавши свої частини на невелику глибину, просунутися на схід залізничної колії і через [[Небиків]] вийти до Аксаю.

Обом дивізіям було наказано використовувати будь-яку можливість для захоплення плацдармів.

== Контрзаходи Червоної Армії ==

Радянське командування неправильно визначило напрямок деблокуючого удару. Передбачалося, що удар буде нанесений по найкоротшій відстані між зовнішнім і внутрішнім фронтами оточення. До того моменту відстань між лінією оборони 6-ї армії і фронтом на Чірі становила близько 40&nbsp;км. Автором версії про німецький удар по найкоротшому напрямку був командувач [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західним фронтом]] [[Микола Федорович Ватутін]]. Таке припущення виглядало цілком логічним і обґрунтованим. У районі Нижньо-Чірської утворився виступ убік Сталінграда, який надавав гарні стартові позиції для пробивання коридору до 6-ї німецької армії.

У відповідь на припущення Ватутіна надійшла [[директива (значення)|директива]] [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставки ВГК]] №&nbsp;170699 від [[8 грудня]] [[1942]] року: <blockquote>''«Утворити з 9 грудня 1942 року у складі Сталінградського фронту 5-ту ударну армію, включивши в неї 4-ту гвардійську стрілецьку дивізію, 258-му, 300-ту, 315-ту, 87-му стрілецькі дивізії, 4-й механізований корпус, 7-й і 23-й танкові корпуси і 3-й гвардійський кавалерійський корпус»''<ref>[http://militera.lib.ru/docs/da/stavka_vgk/index.html Русский архив: Великая Отечественная: Ставка ВГК: Документы и материалы: 1942 год. Т. 16 (5-2).]</ref></blockquote> Командування [[5-та ударна армія (СРСР)|5-ю ударною армією]] було покладено на [[генерал-лейтенант]]а [[Попов Маркіан Михайлович|Маркіана Михайловича Попова]].

Завданнями 5-ї ударної армії були:
* у взаємодії з [[5-та танкова армія (СРСР)|5-ю танковою армією]] знищити нижньочірську і тормосинську групи німецьких військ;
* у жодному разі не допустити прориву німців із району [[Тормосин]]&nbsp;— Нижньо-Чірська на з'єднання з оточеною групою в районі Сталінграда.

Хоча напрямок головного удару було визначено неправильно, постійний тиск радянських військ у районі Нижньо-Чірської в кінцевому рахунку змусив Манштейна переглянути початковий план операції і відмовитись від двох деблокуючих ударів.

== Хід операції ==

[[Файл:Winter storm.PNG|міні|праворуч|300пкс|Хід операції «Вінтергевіттер»]]

Операція «Вінтергевіттер» розпочалась [[12 грудня]] [[1942]] року. Для радянського командування удар на котельниковському напрямку виявився неочікуваним. 302-га стрілецька дивізія Червоної Армії, яка прийняла на себе основний удар, була швидко розпорошена, внаслідок чого у фронті [[51-ша армія (СРСР)|51-ї армії]] виникла діра. Це забезпечило німецьким частинам швидке просування. На кінець дня 6-та танкова дивізія вийшла на південний берег річки Аксай, а 23-тя танкова дивізія&nbsp;— у район північніше Небикова.

{{main|Котельниковська операція}}

[[13 грудня]], переправившись через Аксай, 6-та танкова дивізія вийшла до селища [[Верхньо-Кумський]]. Їй назустріч були висунуті частини [[4-й механізований корпус (СРСР)|4-го механізованого корпуса]] [[Вольський Василь Тимофійович|В.&nbsp;Т.&nbsp;Вольського]]. Бої за Верхньо-Кумський тривали з перемінним успіхом із [[14 грудня|14]] по [[19 грудня]]. Лише [[19 грудня]] підсилення німецького угруповання [[17-та танкова дивізія (Третій Рейх)|17-ю танковою дивізією]] і загроза оточення змусили радянські війська відійти на рубіж річки [[Мишкова]]. П'ятиденна затримка німців біля Верхньо-Кумського була безперечним успіхом радянських військ, оскільки дозволила виграти час для підтягування [[2-га гвардійська армія|2-ї гвардійської армії]].

[[20 грудня]] німецькі війська вийшли до річки Мишкова. До оточеної під Сталінградом 6-ї армії Паулюса лишалась відстань 35—40&nbsp;км, однак великі втрати (до 60&nbsp;% мотопіхоти і 230 танків<ref>Великая победа на Волге. М.: Воениздат, 1965, с. 393.</ref>) значно підірвали наступальний потенціал групи Гота. Ситуація вимагала негайно розпочати прорив армії Паулюса з оточення на зустріч 4-й танковій армії, оскільки можливостей пробити «коридор» самотужки у Гота вже не було. Прорив мав розпочатись кодовим сигналом ''«Удар грому»''. Але Манштейн не наважився задіяти [[план «Доннершлаг»]], через те, що не було впевненості в тому, що командувач 6-ї армії [[Фрідріх Паулюс]] його виконає. По-перше, згідно з наказом [[Гітлер]]а Паулюс мав утримувати ''«фортецю Сталінград»'', а прорив оточення означав залишення міста. По-друге, командування 6-ї армії вимагало на підготовку прориву 6 днів, оскільки наявного пального вистачило б на подолання тільки 30&nbsp;км.

{{Вставка
|Вирівнювання  =right
|Ширина        =290px
|Текст         =З метою виручити своє угруповання, оточене нашими військами під Сталінградом, противник зосередив у районі північніше Котельниково шість дивізій із них три танкових, і цими силами 12 грудня почав наступ проти наших військ. У перші дні боїв, користуючись деякою перевагою в силах, супротивникові вдалося потіснити наші частини й зайняти кілька населених пунктів.

В активних оборонних боях наші війська вимотали сили супротивника, а потім самі перейшли в контрнаступ і, зломивши опір супротивника, відкинули його на південний захід на 20-25 кілометрів. Нашими військами знову зайняті населені пункти Нижньо-Кумський, Василівка, Капкінка, Паризька Комуна, Бирзовий, Верхньо-Кумський, Жутов 2-й, Іклів.

З 12 по 24 грудня наші війська знищили: літаків німецьких&nbsp;— 268, танків&nbsp;— до 300, гармат різних калібрів&nbsp;— 160.

За цей же час супротивник втратив тільки вбитими до 9 000 солдатів і офіцерів.
|Підпис        =З оперативного зведення Радінформбюро<ref name="sovinfb" /><br />25 грудня 1942 року}}

{{main|Середньодонська операція}}

Того ж дня, [[20 грудня]], критична ситуація склалась на лівому фланзі армійської групи Голлідта. Під тиском радянських військ відступили дві італійські дивізії з групи армій «B» і лівий фланг групи Голлідта виявився оголеним. До кінця дня самовільно залишила свої позиції 7-ма румунська піхотна дивізія. Передові загони Червоної Армії вийшли до переправи через [[Сіверський Донець|Донець]] біля міста [[Каменськ-Шахтинський]]. Очевидним ставав намір радянських військ пробиватись у напрямку на [[Ростов-на-Дону]]. Першочерговим завданням групи Голлідта і 3-ї румунської армії тепер був захист вкрай необхідних для постачання 6-ї армії [[аеродром]]ів у [[Морозівський|Морозівському]] і [[Тацинський|Тацинській]], а також утримання важливих переправ через Донець у Форхштадта ([[Біла Калитва]]) і Каменськ-Шахтинського.

У наступні дні ситуація на чірському фронті настільки погіршилась, що [[23 грудня]] Манштейн дав наказ 6-й танковій дивізії знятись із позицій і направлятись до Морозівського. На світанку [[24 грудня]] [[Колона військова|колона танків і автомашин]] рушила до місця нового призначення. З відходом колони 2-га гвардійська армія [[Малиновський Родіон Якович|Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновського]] перейшла в наступ проти розтягнутого флангу 57-о танкового корпуса німців. О 16-30 [[24 грудня]] радянські війська знову оволоділи Верхньо-Кумським. [[Сталінградський фронт]] силами 2-ї гвардійської армії із трьома механізованими корпусами перейшов у наступ на Котельникове.

Подальше з'єднання армійської групи Гота з 6-ю армією в даних умовах ставало технічно неможливим. Операція «Вінтергевіттер» була припинена.

== Причини невдалого завершення операції ==

[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-021-2081-31A, General Friedrich Paulus.jpg|міні|праворуч|300пкс|Фрідріх Паулюс&nbsp;— командувач оточеної 6-ї армії]]

* Манштейн назвав основною причиною провалу операції наказ [[Гітлер]]а будь-якою ціною утримувати Сталінград. У своїх мемуарах Манштейн фактично переклав усю відповідальність за долю 6-ї армії на некомпетентність Гітлера: <blockquote>''«Причину загибелі 6-ї армії треба, зрозуміло, шукати в тому, що Гітлер&nbsp;— головним чином із міркувань престижу&nbsp;— відмовився дати наказ про залишення Сталінграда»''<ref> Манштейн Э. Утерянные победы, с. 329</ref></blockquote>
* Погані погодні умови і недостатня кількість [[військово-транспортна авіація|транспортної авіації]] завадили забезпечити 6-ту армію необхідною кількістю пального, боєприпасів і продовольства через ''«повітряний коридор»''. Саме нестача пального зрештою була вирішальною у відмові Паулюса розпочати прорив кільця оточення на зустріч групі Гота.
* [[Середньодонська операція|Наступ]] Червоної Армії в районі середнього Дону створив небезпеку прориву до Ростова. Втрата Ростова була вкрай небезпечною з огляду на саме існування групи армій «Дон» та групи армій «А». Відкликання 6-ї танкової дивізії і припинення операції було єдино можливим виходом втримати фронт.

== Наслідки ==

[[Файл:German pows stalingrad 1943.jpg|міні|праворуч|300пкс|Полонені солдати 6-ї німецької армії (січень 1943 року)]]

* У зв'язку з початком операції «Вінтергевіттер» [[13 грудня]] [[1942]] року Ставкою ВГК був відмінений початковий план [[Операція «Сатурн»|операції «Сатурн»]], так як він був розрахований на сприятливі для радянських військ умови, коли у Вермахту ще не було резервів на лінії Боковський&nbsp;— Морозовський&nbsp;— Нижньо-Чірська. Головний удар тепер було перенаправлено не на південь до Ростова, а на південний схід, на Морозовський. Таким чином, уже на другий день німецької операції радянське командування відмовилося від кидка на Ростов.
* Ліквідація загрози деблокуючого удару дозволила військам [[Донський фронт|Донського фронту]] в січні [[1943]] року підготувати та провести [[Операція «Кільце»|операцію «Кільце»]] на знищення 6-ї німецької армії.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==

=== Мемуари ===

* {{книга
|автор          = Видер И.
|частина        = 
|заголовок      = Катастрофа на Волге. Воспоминания офицера-разведчика 6-й армии Паулюса.
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/german/wieder/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Прогресс
|рік            = 1965
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Дёрр Г.
|частина        = 
|заголовок      = Поход на Сталинград.
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/doerr_h/
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Воениздат
|рік            = 1957
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 140
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Манштейн Э.
|частина        = 
|заголовок      = Утерянные победы
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/memo/german/manstein/index.html
|відповідальний = Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = АСТ
|рік            = 1999
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 896
|серія          = Военно-историческая библиотека
|isbn           = 9785170332601
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}

=== Документи ===

* [https://www.webcitation.org/66XZedgcG?url=http://battle.volgadmin.ru/osn.asp?np=6 Німецькі] та [https://www.webcitation.org/66XZgMPZK?url=http://battle.volgadmin.ru/osn.asp?np=6 радянські] історичні документи періоду Сталінградської битви. {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          =  
|частина        = 
|заголовок      = Русский архив: Великая Отечественная: Ставка ВГК: Документы и материалы: 1942 год 
|оригінал       =  
|посилання      = http://militera.lib.ru/docs/da/stavka_vgk/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = ТЕРРА
|рік            = 1999
|том            = 16 (5–2)
|сторінки       = 
|сторінок       = 624
|серія          = 
|isbn           = 5–300–00173–2
|тираж          = 3000
}} {{ref-ru}}

== Література ==
* {{книга
|автор          = Исаев А. В.
|частина        = 
|заголовок      = Сталинград. За Волгой для нас земли нет.
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/isaev_av8/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Яуза, Эксмо
|рік            = 2008
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 448
|серія          = Война и мы
|isbn           = 9785699262366
|тираж          = 10000
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Исаев А. В.
|частина        = 
|заголовок      = Когда внезапности уже не было. История ВОВ, которую мы не знали.
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/isaev_av6/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 
|місце          = М.
|видавництво    = Яуза, Эксмо
|рік            = 2006
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 480
|серія          = 
|isbn           = 5699119493
|тираж          = 8000
}} {{ref-ru}}
* {{книга
|автор          = Самсонов А.М.
|частина        = 
|заголовок      = Сталинградская битва
|оригінал       = 
|посилання      = http://militera.lib.ru/h/samsonov1/index.html
|відповідальний = 
|видання        = 4-е изд., испр. и доп
|місце          = М.
|видавництво    = Наука
|рік            = 1989
|том            = 
|сторінки       = 
|сторінок       = 
|серія          = 
|isbn           = 
|тираж          = 
}} {{ref-ru}}

== Посилання ==
* [http://battle.volgadmin.ru/ Сталинградская битва] {{ref-ru}} {{ref-de}} {{ref-en}}
* [http://militarymaps.narod.ru/maps/osprey/184_stalingrad/map07.djvu Карты и схемы из изданий Osprey Publishing: Operation «Wintergewitter», 12-23 December 1942 & Operation «Koltso», 10 January&nbsp;— 2 February 1943 (С.77)]
* [https://web.archive.org/web/20080917165510/http://gpw.tellur.ru/page.html?r=facts&s=codes Великая Отечественная. Цифры и факты.] {{ref-ru}}

{{Кодові назви стратегічних планів і військових операцій Німеччини у Другій світовій війні}}
{{добра стаття}}

[[Категорія:Операції і битви радянсько-німецької війни]]
[[Категорія:Військові операції за алфавітом]]
[[Категорія:Битви в СРСР]]
[[Категорія:Битви Німеччини в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви Румунії в Другій світовій війні]]
[[Категорія:Битви СРСР]]
[[Категорія:Битви 1942]]
[[Категорія:Грудень 1942]]
[[Категорія:1942 в СРСР]]
[[Категорія:Події 12 грудня]]
{{DEFAULTSORT:Вінтергевіттер}}