Пам'ятник вчительці (Ростов-на-Дону)
| Пам'ятник вчительці | |
|---|---|
47°13′28.49448010001″ пн. ш. 39°41′45.97800010001″ сх. д. / 47.22458° пн. ш. 39.69611° сх. д. | |
| Тип | пам'ятник |
| Країна |  Російська Федерація |
| Розташування | Ленінський район |
| Скульптор | Сергій Олешня |
| Матеріал | бронза |
| Висота | 3,5 м |
| Адреса | Krasnoarmeyskaya Ulitsad |
  Пам'ятник вчительці (Ростов-на-Дону) (Ростовська область) | |
 | |
Пам'ятник вчительці (рос. Памятник учительнице; «Учительница первая моя») — бронзовий монумент, який був встановлений 1 вересня 2012 року по вулиці Червоноармійській в Ростові-на Дону поблизу школи № 78. Один зі скульпторів, який брав участь у роботі над проектом — Сергій Олешня[1].
У День знань — 1 вересня 2012 року — в безпосередній близькості від школи № 78 по вулиці Червоноармійській в Ростові-на-Дону була встановлена бронзова скульптура першій вчительці[2]. Вчителька за задумом скульпторів була зображена не сама, а разом з першокласниками — хлопчиком і дівчинкою — які поспішають на свій перший урок[2].
Над їх головами розташовується арка, яка символізує важливу роль в житті педагогів — вони першими зустрічають дітей у школі, а потім на їх плечах лежить відповідальна місія — підготувати їх до дорослого самостійного життя поза стінами школи. Робота тривала півроку, одним з авторів скульптури став дійсний член Російської академії мистецтв Сергій Олешня[3]. На його рахунку створення багатьох сучасних скульптур, які встановлені в Ростові-на-Дону — він створив пам'ятник імператриці Єлизаветі Петрівні та пам'ятник водопроводу.
Висота скульптури — 3,5 метри. На урочистому відкритті пам'ятника були присутні віце-губернатор Ростовської області Сергій Горбань і мер міста Михайло Чернишов[2].
- ↑ Памятник первой учительнице. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
- ↑ а б в В День Знаний в Ростове открыли памятник первой учительнице. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
- ↑ В Ростове-на-Дону установили памятник «Учительница первая моя», выполненный С. Олешней. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 30 червня 2017.