Передньоспинка
Передньоспинка (лат. pronotum, проно́тум) — верхня частина твердого кільця (тергіта), яке охоплює перший членик грудей комах.
Попереду передньоспинки розташована голова, позаду — середньоспинка, до якої прикріплена передня пара крил (у жуків — надкрила). З обох боків передньоспинка переходить у бічні частини кільця — плейрити[1]. Інколи голова може сильно втягуватись у переднє кільце, і тоді передньоспинка прикриває зверху її більшу частину (вусач-коренеїд хрестоносець).
Передньоспинка може мати різний колір, малюнок і форму. Ентомологи розрізняють передньоспинку поперечну (коли її ширина більша, ніж довжина), квадратну і поздовжню (довжина більша, ніж ширина).
Передньоспинка може бути гладенькою, але у багатьох груп і видів вона має вирости (наприклад, у пластинчастовусих), горб або гострий шип (церамбіціни), певну скульптуру — бугорці, килі, опуклості або ум'ятини; вкрита зморшками, зернятками, заглибленими цяточками, щетинками тощо. Цей мікрорельєф часто-густо є стабільною спадковою ознакою і тому дозволяє розрізняти таксони[3].
До передньоспинки не прикріплені ані ноги або інші кінцівки, ані крила. У ході ембріогенезу комах з родини горбаток (ряд Рівнокрилі) крилові зачатки закладаються, але їх розвиток блокується генетично (див. нижче).
- Передньоспинка є частиною зовнішнього скелету комах і як така захищає життєво важливі внутрішні органи.
- Вирости та інші особливості будови передньоспинки у деяких видів є вторинними статевими ознаками і відіграють певну роль у зустрічі статей, міжвидовій ізоляції і статевому доборі.
- У тропічних жуків коваликів з роду Pyrophorus зверху на передньоспинці є пара невеличких світлових органів[4]. Певна «мова» світлових сигналів вночі допомагає самцю й самиці знайти одне одного і запобігає міжвидовому схрещуванню.
- Чудернацькі вирости передньоспинки горбаток вважають камуфляжними адаптаціями, що захищають від ворогів. Крім того, у деяких видів ці вирости з'єднані з передньоспинкою чимось на зразок суглоба. Коли хижак хапає вирост, той легко відламується у місці з'єднання, а горбатка стрибає і таким чином рятується (автотомія). Ці вирости мільйони років тому виникли як зачатки пари крил, але згодом виникли гени, які заблокували їх перетворення на справжні крила[5][6].
 |
 |
 |
Жук Dynastes hercules ecuatorianus Ohaus. У самців тропічних жуків-геркулесів переднеспинка має величезний виріст, який утворює пару з нижнім виростом — на голові. Цими «рогами» жуки б'ються за харчові ресурси й самицю[7].
|
У жука Pyrophorus noctilucus L. та інших коваликів цього роду пара нічних «ліхтариків» розташована по боках передньоспинки.
|
Довгоносик Larinus turbinatus Gyll. відрізняється від схожих видів тим, що його передньоспинка вкрита густими дрібними та великими цяточками (вони добре помітні при збільшенні фото).
|
.jpg) |
_(2532975946).jpg) |
.jpg) |
За два «роги» на передньоспинці ця "горбатка одержала наукове іменівання Stictocephala bisonia. Англійська її назва — Buffalo treehopper (тобто, «горбатка-бізон».
|
Колонія з десятків горбаток Umbonia crassicornis, мабуть, збиває з пантелику ворогів своїм химерним виглядом.
|
Сидячи на рослині, горбатка Entylia carinata нагадує клаптик сухого листка.
|
- ↑ Росс Г., Росс Ч., Росс, Д. Энтомология. Пер. под ред. Г. А. Мазохина-Поршнякова. — М.: Мир, 1985. — 576 с. (рос.)
- ↑ Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология. — 3-е издание., доп. — М.: Высш. школа, 1980. — 416 с. (рос.)
- ↑ Шванвич Б. Н. Курс общей энтомологии. — М.–Л.: Советская наука, 1949. — 900 с. (рос.)
- ↑ Жизнь животных. Членистоногие: трилобиты, хелицеровые, трахейнодышащие. Онихофоры / Под ред. М. С. Гилярова, Ф. Н. Правдина. — 2-е, перераб. — Москва: Просвещение, 1984. — Т. 3. — 463 с. (рос.)
- ↑ Рудий Ю. Биологи обнаружили у насекомых третью пару крыльевhttp. www.membrana.ru/particle/16108
- ↑ Prud'homme, B., Minervino, C., Hocine, M,. Cande, J.D., Aouane, A., Dufour, H.D., Kassner, V.A., Gompel, N. Body plan innovation in treehoppers through the evolution of an extra wing-like appendage // Nature, 2011, Vol. 473, # 7345, pp. 83-86. http://www.nature.com/nature/journal/v473/n7345/full/nature09977.html
- ↑ Kulikowski Andy. Dynastes hercules. http://animaldiversity.org/accounts/Dynastes_hercules/#food_habits