Погорецький Володимир Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Антонович Погорецький
Народився 30 березня 1967(1967-03-30) (57 років)
с. Полівці, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Чортків
Діяльність поет
Відомий завдяки поетписьменник, громадський діяч.
Alma mater Івано-Франківських медичний інститут
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Володи́мир Анто́нович Погоре́цький (нар. 30 березня 1967, с. Полівці, Україна) — український поетписьменник, громадський діяч. Член Національних спілок письменників (2008) та журналістів України (2009).

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Погорецький народився 1968 року в селі Полівці Чортківського району Тернопільської області, нині Україна.

У 1985—1987 роках проходив військову службу в Афганістані.

Навчався в Івано-Франківських медичному (нині медична академія) і Теологічному інститутах. Живе й працює у Чорткові.

Засновник, видавець, головний редактор літературно-мистецького журналу «Золота Пектораль» (2007), упорядник літературного альманаху «Сонячне гроно».

Творчість[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • «Спалах сльози» (1994),
  • «Великодні дзвони» (2003),
  • «Афганський синдром» (2003),
  • «До стіп Зарваницької Матері Божої» (2003),
  • «На крилах молитви до Погонської Матері Божої» (2004),
  • «Книга пам'яті. Афганістан» (1979—1989).
  • «Тернопільська область» (2002, перевидана 2004),
  • «Під крилом вечірньої зорі» (2006),
  • «На призьбі літа» (2007),
  • «Обпалені війною» (2009),
  • «Шураві» (2010),
  • Історико-краєзнавчий путівник «Чортківщина» (2007),
  • «Золота пектораль. Чортків і околиці» (2015)[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За заслуги» III ст. (6 лютого 2009 року) — за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і Дня захисника Вітчизни[2]
  • лауреат всеукраїнської літературної премії імені Степана Сапеляка (2017) — за оборону й пропаганду українського слова[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]