Пульпопроводи для транспортування нікелевої руди

У 21-му столітті магістральні гідротранспортні системи знайшли застосування у розробці покладів нікелевих руд.

Першим таким проектом став розвиток родовища Раму у Папуа Новій Гвінеї, провінція Маданг. До його складу входить пульпопровід довжиною 135 км, який поєднує розташовані в глибині острова копальні із переробними потужностями на північному узбережжі біля Басамук. Будівельні роботи розпочались у 2008 році, їх завершення припало на початок 2011-го. Оскільки копальня Kurumbukari розташована у гірському районі, при проектуванні трубопроводу намагались максимально використати перепад висот між початковою та кінцевою точками, який досягає 680 м. Внутрішній діаметр трубопроводу 610 мм, розрахункова потужність 2080 м3 на годину, вміст руди у пульпі 18 %. Траса пульпопроводу проходить через райони з підвищеною сейсмічною активністю та загрозою зсувів. Ще до введення об'єкту в дію тут були відмічені випадки пошкодження опор. У 2016 році внаслідок прориву витекла пульпа, що занепокоїло місцевих мешканців. Втім, представники компанії, яка експлуатує родовище Раму, заперечують надмірний вплив на довкілля, оскільки трубопроводом транспортується лише подрібнена гірська порода без домішок сторонніх хімікатів.

Більш протяжною та потужною гідротранспортною системою став пульпопровід на острові Мадагаскар в межах проекту розробки родовища Амбатові (Ambatovy). Він повинен транспортувати 7,2 млн тонн руди на рік до терміналу Toamasina (Tamatave). Довжина трубопроводу 208 км, діаметр 600 мм. Введення системи в експлуатацію припало на 2011 рік, тобто по суті відбулось одночасно із подібним проектом у Папуа Новій Гвінеї. Для мінімізації впливу на довкілля пульпопровід на всій протяжності виконано у підземному варіанті.

Ще один трубопровід для транспортування нікелевої руди планується в Австралії у північно-східному штаті Квінсленд. Тут у межах гігантського проекту Gladstone збираються спорудити пульпопровід довжиною 175 км між рудником Marlborough та переробними потужностями на узбережжі. Станом на 2016 рік проект так і не дійшов до стадії практичної реалізації, хоча спроби розпочати його тривали вже два десятиліття. У 2009 році були отримані відповідні дозволи з боку урядових інституцій, які займаються охороною навколишнього середовища, проте вже наступного року фінансові проблеми у власників Gladstone Nickel зупинили поступ у розробці родовища.