Перегляд вихідного коду сторінки Південна Європа

[[Файл:SouthernEurope-DarkBlue.png|thumb|right|250px|Країни Південної Європи.]]{{Перенаправлено|Середземноморська Європа|Регіони Європи}}
'''Півде́нна Євро́па''' — південний [[Регіони Європи|регіон]] [[Європа|Європи]].<ref>[http://maps.unomaha.edu/Peterson/geog1000/Notes/Notes_Exam2/SE.html Southern Europe]</ref> Вона також відома як '''Середземномо́рська Євро́па''', оскільки її географія визначена [[Середземне море|Середземним морем]]. Поняття південної Європи включають деякі або всі ці держави та регіони: [[Албанія]], [[Андорра]], [[Боснія і Герцеговина|Боснія та Герцеговина]], [[Болгарія]],{{NoteTag|Часто також зараховують до Південної Європи. Геосхема ООН включає Болгарію до [[Східна Європа|Східної Європи]].}} [[Хорватія]], [[Кіпр]],{{NoteTag|Географічно це частина Азії, яка вважається європейською країною в [[Політична географія|політичній географії]].<ref name=McGill/> Геосхема ООН включає Кіпр до [[Західна Азія|Західної Азії]].}} [[Гібралтар]],{{NoteTag|Британська заморська територія.}} [[Греція]],{{NoteTag|Деякі грецькі морські острови поблизу [[Анатолія|Малої Азії]] у фізичній географії вважаються частинами Азії.}} [[південна Італія]],{{NoteTag|[[Італія]] є частиною Південно-Західної Європи. Більша частина Італії розташована на Євразійській плиті, тоді як деякі частини, такі як [[Апулія]], знаходяться на Адріатичній плиті. [[Пантеллерія]], [[Острови Пелагі]] та деякі частини Сицилії розташовані на Африканській плиті, поблизу кордону між Африканською плитою та Євразійською плитою.<ref name=McGill>{{Cite web|url=https://africa-arabia-plate.weebly.com/ |title=African & Arabian Tectonic Plates |author=Taylor Combaluzier |publisher=[[McGill University]], Montréal |access-date=18 June 2022}}</ref><ref name=gal/> Геосхема ООН включає Італію в Південну Європу.}} [[Мальта]],{{NoteTag|У геології Мальтійські острови розташовані на Африканській плиті.<ref name=McGill/> Група островів лежить бл. 200 км на південь від кордону між Африканською та Євразійською плитами.<ref name=gal>{{Cite journal|url=http://www.annalsofgeophysics.eu/index.php/annals/article/viewFile/3053/3096 |title=Seismic history of the Maltese Islands and considerations on seismic risk: Earthquakes in Malta |last=Galea |first=Pauline |year=2007 |journal=Annals of Geophysics |volume=50|issue=6|pages=725–740|access-date=5 June 2015}}</ref> У політичній географії Мальта вважається європейською державою. Геосхема ООН включає Мальту в Південну Європу.}} [[Монако]],{{NoteTag|Іноді включаються до Південної Європи. Геосхема ООН включає Монако в Західну Європу.}} [[Чорногорія]], [[Північна Македонія]], [[Португалія]], [[Сан-Марино]], [[Сербія]], [[Словенія]], [[південна Франція]],{{NoteTag|Іноді включаються, особливо Приморські Альпи, Корсика та Східні Піренеї. Геосхема ООН включає метрополію Франції в Західній Європі.}} [[Іспанія]], [[Туреччина]] ([[Східна Фракія|Східна Тракія]]){{NoteTag|Європейська частина Туреччини.}} і [[мікродержава]] [[Ватикан]].<ref name="RingWatson2013">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=fYH7AQAAQBAJ
|title=Southern Europe: International Dictionary of Historic Places
|last=Trudy Ring
|last2=Noelle Watson
|last3=Paul Schellinger
|date=5 November 2013
|publisher=Taylor & Francis
|isbn=978-1-134-25965-6
}}</ref><ref name="MagoneMagone2003">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=KOj2BwVxczUC&pg=PA292
|title=The Politics of Southern Europe: Integration Into the European Union
|last=José María Magone
|last2=Magone, José María Magone
|year=2003
|publisher=Greenwood Publishing Group
|pages=292–
|isbn=978-0-275-97787-0
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=IZgyAQAAIAAJ
|title=Europe, Southern: Italy, Cyprus, Greece, European Turkey: Selected References
|year=1992
|publisher=Air University Library
}}</ref><ref>[https://books.google.com/books?id=1t2CAgAAQBAJ&lpg=PA210 Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology], Alan Barnard and Jonathan Spence.</ref><ref>[https://guides.ucf.edu/countries/southerneurope UCF Libraries – Southern Europe]</ref><ref>[https://www.worldatlas.com/articles/which-countries-make-up-southern-europe.html Which Countries Make Up Southern Europe?]</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.fao.org/3/Y1997e/y1997e0z.htm|title=Global Forest Resources Assessment 2000 - Chapter 30. Southern Europe|date=2000|publisher=Food and Agriculture Organization of the United Nations|access-date=2021-11-26}}</ref><ref>[https://www.britannica.com/place/Romania Romania | History, Map, & Facts | Britannica]</ref> 
[[Файл:Mediterranean_Sea_16.61811E_38.99124N.jpg|міні|Географічними та етнокультурними кордонами Південної Європи є [[Піренеї]], [[Альпи]] та [[Балканські гори]] на півночі та [[Середземне море]] на півдні.]]
Південна Європа знаходиться на трьох півостровах, розташованих на крайньому півдні Європейського континенту. Це [[Піренейський півострів]], [[Апеннінський півострів]] і [[Балканський півострів]].<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=1yXJBQAAQBAJ
|title=The Makers of Modern Geography
|last=Robert E. Dickinson
|date=1969
|publisher=[[Routledge]] Library Editions: Social and Cultural Geography
|page=16
|isbn=9781317907336
|quote=He ([[August Zeune]]) divided Europe into its major divisions. Southern Europe falls into three units — the Pyrenean, Alpine, and Balkan peninsulas.
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.nationalgeographic.org/encyclopedia/europe-physical-geography/|title=Europe: Physical Geography|date=4 January 2012|publisher=[[National Geographic Society]]|access-date=21 February 2022|quote=Europe's main peninsulas are the Iberian, Italian, and Balkan, located in southern Europe}}</ref> Ці три півострови відокремлені від решти Європи високими гірськими хребтами, відповідно [[Піренеї|Піренеями]], [[Альпи|Альпами]] та [[Балканські гори|Балканськими горами]]. Розташування цих півостровів у серці Середземного моря, а також їх гірський рельєф забезпечують їм дуже відмінні типи клімату (головним чином [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]] [[Середземноморський клімат|середземноморський]]) від решти континенту. Так, гарячий вітер [[Сироко]], який бере початок у серці [[Сахара|Сахари,]] дме над [[Італія|Італією]], піднімаючись у глиб Альпійської дуги ([[Паданська рівнина]]). Альпи перешкоджають поширенню Сироко до решти Європи. І, навпаки, Альпи і Піренеї захищають Апеннінський і Піренейський півострови від дощів і крижаних вітрів з півдня Франції, таких як [[Містраль (вітер)|Містраль]] і [[Трамонтана|Трамонтан]]. Коли дмуть [[Містраль (вітер)|Містраль]] і [[Трамонтана|Трамонтан]], це провокує явище «апвелінгу» на французькому узбережжі. Вони виштовхують поверхневі води в море і приносять глибші, прохолодніші води до узбережжя. Отже, температура води на узбережжі Франції дуже прохолодна навіть влітку, і не є типовою для решти Середземномор’я.<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/ESA_Multimedia/Videos/2012/07/Mediterranean_sea-surface_temperature|title=Mediterranean sea-surface temperature|date=2012|publisher=ESA|access-date=2021-11-19}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.researchgate.net/figure/a-Sea-surface-temperature-of-the-Mediterranean-Sea-water-masses-and-physical_fig3_290100465|title=Fig. 3.a: Sea surface temperature of the Mediterranean Sea (water masses and physical processes).|last=Barale|first=Vittorio|date=January 2011|website=The coastal dimension of maritime spatial planning|publisher=ResearchGate|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20230423020220/https://www.researchgate.net/figure/a-Sea-surface-temperature-of-the-Mediterranean-Sea-water-masses-and-physical_fig3_290100465|archive-date=Apr 23, 2023|url-status=live|access-date=2021-09-04}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://eo4society.esa.int/2019/06/24/2010-2019-sst-in-the-mediterranean/|title=2010-2019 SST in the Mediterranean|date=2019-06-24|publisher=eo science for society|access-date=2021-11-19}}</ref> Подібне явище відбувається між двома схилами Балканського хребта. Ці гори, крім того, були серйозною перешкодою для міграції населення, зосереджуючи південну Європу переважно на {{Не перекладено|Історія Середземноморського регіону|Середземноморському світі|en|History of the Mediterranean region}}. Тому клімат і культури дуже специфічні. 

Для визначення Південної Європи, включаючи її [[Політика|політичні]], [[Економіка (діяльність)|економічні]], [[Історія|історичні]] та [[Культура|культурні]] атрибути, можна використовувати різні методи. Південну Європу також визначають за її природними особливостями — її [[Географія|географією]], [[Клімат|кліматом]] і [[Флора|флорою]]. Політично дев'ять південноєвропейських країн утворюють [[EU Med Group|'''EU Med Group''']]. Південна Європа також приблизно відповідає європейській частині [[Середземномор'я|Середземноморського басейну]]. 

== Географія ==
{{Докладніше|Піренейський півострів|Італія (географічний регіон)|Південно-Східна Європа}}{{Див. також|Балеарські острови|Апеннінський півострів|Балканський півострів}}
Географічно Південна Європа є південною частиною [[Європа|Європейського континенту]]. Це визначення є відносним, хоча в основному базується на історії, культурі, [[Клімат|кліматі]] та флорі, які є спільними для всього регіону. Південну Європу можна поділити на три [[Субрегіон|субрегіони]]:

* [[Піренейський півострів|Піренейський півострів і прилеглі острови]] '''(Південно-Західна Європа)'''
** [[Балеарські острови]] ([[Іспанія]])
** [[Піренейський півострів]]
*** [[Андорра]]
*** [[Алта-Сарданья]] ([[Франція]])
*** [[Гібралтар]] ([[Велика Британія|Сполучене Королівство]])
*** [[Португалія]] ([[Континентальна Португалія|континентальна]] )
*** [[Іспанія]] ({{Не перекладено|Континентальна Іспанія|континентальна|en|Peninsular Spain}})
** [[Східні Піренеї]] (Франція)
* {{Не перекладено|Італія (географічний регіон)|3=en|4=Italy (geographical region)}} '''(Південно-Центральна Європа)'''
** [[Приморські Альпи (департамент)|Приморські Альпи]] ([[П'ята французька республіка|Франція]]){{NoteTag|Іноді включаються. Геосхема ООН включає метрополію Франції до Західної Європи.}}
** [[Апеннінський півострів]]
*** [[Центральна Італія]]
*** [[Сан-Марино]]
*** {{Не перекладено|Південь Італії||en|South Italy}}
*** [[Ватикан]] ([[Святий Престол]])
** [[Корсика]] ([[П'ята французька республіка|Франція]])
** [[Гориція (провінція)|Горіція]] ([[Італія]])
** {{Не перекладено|Острівна Італія||en|Insular Italy}}
*** [[Сардинія]]
*** [[Сицилія]]
** [[Істрія]] ([[півострів]])
*** {{Не перекладено|Община Анкаран|Анкаран|en|Municipality of Ankaran}} ([[Словенія]])
*** [[Істрійська жупанія]] ([[Хорватія]])
*** [[Ізола (община)|Ізола]] ([[Словенія]])
*** [[Копер (община)|Копер]] ([[Словенія]])
*** [[Муджа]] ([[Італія]])
*** [[Пиран (община)|Піран]] ([[Словенія]])
*** [[Сан-Дорліго-делла-Валле]] ([[Італія]])
** [[Мальта]]
** [[Монако]]
** [[Північна Італія]]
*** {{Не перекладено|Північно-східна Італія||en|Northeast Italy}}
*** {{Не перекладено|Північно-західна Італія||en|Northwest Italy}}
** [[Тічино]] ([[Швейцарія]]){{NoteTag|Іноді включаються. По суті, на південній стороні Альп ([[По (річка)|річки По]]).<ref>{{cite book |author=James Redfern |date=1971 |title=A Lexical Study of Raeto-Romance and Contiguous Italian Dialect Areas |url=https://books.google.com/books?id=m5RsDwAAQBAJ |publisher=[[Mouton Publishers]] |page=38 |isbn= 9783110824841|quote=The canton of the Ticino marks the geographic descent from high Alps to plain and is, therefore, a land of climatic as well as linguistic transition, where heat and abundant moisture favor almonds, figs, and all the fruits common to southern Europe, except the olive.}}</ref><ref>{{cite book |author=[[OECD]] |date=2002 |title=OECD Territorial Reviews: Switzerland 2002 |url=https://books.google.com/books?id=soDWAgAAQBAJ |publisher=OECD Publishing |page=80 |isbn= 9789264160651|quote=The Regio Insubrica spreads over three Italian provinces (Verbano-Cusio Ossola, Varese, Como) and the Swiss canton of Ticino. The national border cuts across a culturally and geographically homogenous territory. The region is peripheral for both countries, but it is an essential pole of communication between Northern and Southern Europe.}}</ref> Геосхема ООН включає [[Швейцарію]] в [[Західна Європа|Західну Європу]].}}
** [[Трієст (провінція)|Трієст]] ([[Італія]])
* [[Південно-Східна Європа|'''Південно-Східна Європа''']]
** [[Балканський півострів]]
*** [[Албанія]]
*** [[Боснія і Герцеговина]]
*** [[Болгарія]]
*** [[Хорватія]] ([[Адміністративний поділ Хорватії|південь]])
*** [[Туреччина]] ([[Східна Фракія|Східна Тракія]])
*** [[Греція]] ([[Географія Греції|материк]])
*** [[Косово]]
*** [[Чорногорія]]
*** [[Північна Македонія]]
*** [[Румунія]] ([[Північна Добруджа]])
*** [[Сербія]] ([[Центральна Сербія]])
*** [[Словенія]] ({{Не перекладено|Общини Словенії|північно-західна частина|en|Municipalities of Slovenia}})
** [[Хорватія]] ([[Адміністративний поділ Хорватії|північна частина материка]] та [[Острови Хорватії|прибережні острови]])
** [[Кіпр]]
** [[Греція]] ([[Список островів Греції|острови]])
** [[Молдова]]{{NoteTag|Іноді зараховується. Геосхема ООН включає Молдову до [[Східна Європа|Східної Європи]].}}
** [[Румунія]] ([[Адміністративний поділ Румунії|внутрішня частина]]){{NoteTag|Іноді зараховується. Геосхема ООН включає Румунію до [[Східна Європа|Східної Європи]].}}
** [[Словенія]] ({{Не перекладено|Общини Словенії|північно-східна частина|en|Municipalities of Slovenia}})
** [[Сербія]] ([[Воєводина]])

=== Галерея ===
<gallery>
Файл:Europe_geographique_grande.jpg|альт=Map representing the geography of Europe, with the mountain ranges separating southern Europe|Географічна карта Європи з гірськими хребтами, що відокремлюють південну Європу.
Файл:España_y_Portugal.jpg|альт=Satellite image of the Iberian Peninsula|Супутниковий знімок [[Піренейський півострів|Піренейського півострова]].
Файл:Satellite_image_of_Italy_in_March_2003.jpg|альт=Satellite image of the Apennine Peninsula|Супутниковий знімок [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострова]].
Файл:Wildfires_Balkans_July_2007-NASA.jpg|альт=Satellite image of the Balkan Peninsula|Супутниковий знімок [[Балканський півострів|Балканського півострова]].
</gallery>

== Класифікація ==

=== Геосхема ООН ===
[[Файл:Europe_subregion_map_UN_geoscheme.svg|міні|Субрегіони Європи за [[Геосхема ООН|геосхемою ООН]].{{legend|#FF8080|[[Східна Європа]]}}{{legend|#4080FF|[[Північна Європа]]}}{{legend|#00FF00|Південна Європа}}{{legend|#00FFFF|[[Західна Європа]]}}]]
[[Геосхема ООН]] — це система, розроблена [[Статистичний відділ ООН|Статистичним відділом ООН]], яка поділяє країни світу на [[Регіон|регіональні]] та [[Субрегіон|субрегіональні]] групи на основі класифікації кодування M49. Поділ зроблено для статистичної зручності та не передбачає жодних припущень щодо політичної чи іншої приналежности держав або територій.<ref name="m49">{{Cite web|url=https://unstats.un.org/unsd/methodology/m49/|title=UNSD — Methodology|website=unstats.un.org|access-date=17 June 2019}}</ref>

У геосхемі ООН такі держави класифікуються як Південна Європа:<ref name="m492">{{Cite web|url=https://unstats.un.org/unsd/methodology/m49/|title=UNSD — Methodology|website=unstats.un.org|access-date=17 June 2019}}</ref>

* {{flagcountry|Андорра}}
* {{flagcountry|Албанія}}
* {{BUL}}
* {{BIH}}
* {{VAT}}
* {{GIB}}
* {{GRE}}
* {{flagcountry|Іспанія}}
* {{KOS}}
* {{MLT}}
* {{MKD}}
* {{flagcountry|Португалія}}
* {{ROM}}
* {{flagcountry|Сан-Марино}}
* {{SER}}
* {{flagcountry|Туреччина}}
* {{flagcountry|Хорватія}}
* {{MNE}}

[[Файл:European_Regions_EuroVoc.png|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:European_Regions_EuroVoc.png|міні|Європейські субрегіони згідно з [[Eurovoc|EuroVoc]]: <small>{{legend|#0076D3|[[Північна Європа]]}}{{legend|#67E863|[[Західна Європа]]}}{{legend|#FCFC00|Південна Європа}}{{legend|#E62121|[[Центральна та Східна Європа]]}}</small>]]

=== EuroVoc ===
[[Eurovoc|EuroVoc]] — це багатомовний [[тезаурус]], який підтримується {{Не перекладено|Офіс публікацій Європейського Союзу|Офісом публікацій Європейського Союзу|en|Publications Office of the European Union}}. У цьому тезаурусі країни Європи згруповані в субрегіони. До підгрупи Південна Європа входять такі країни:

* {{VAT}}
* {{GRE}}
* {{flagcountry|Іспанія}}
* {{ITA}}
* {{CYP}}
* {{MLT}}
* {{flagcountry|Португалія}}
* {{flagcountry|Сан-Марино}}
* {{flagcountry|Туреччина}}

=== ЦРУ ===
[[Файл:Europe_subregion_map_world_factbook.svg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Europe_subregion_map_world_factbook.svg|міні|Регіони Європи на основі ''[[Всесвітня книга фактів|Всесвітньої книги фактів ЦРУ]]:''<small>{{legend|#007FFF|[[Північна Європа]]}}{{legend|#00FFFF|[[Західна Європа]]}}{{legend|#F0DC82|[[Центральна Європа]]}}{{legend|#FF0000|[[Регіони Європи|Південно-Західна Європа]]}}{{legend|#66FF00|Південна Європа}}{{legend|#D2691E|[[Південно-Східна Європа]]}}{{legend|#F88379|[[Східна Європа]]}}</small>]]
[[Центральне розвідувальне управління]] [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів Америки]] класифікує п'ять держав як належних до «Південної Європи»:<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2144.html|title=Field listing: Location|publisher=CIA World Factbook|archive-url=https://web.archive.org/web/20110524151212/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2144.html|archive-date=24 May 2011|url-status=dead|access-date=30 July 2017}}</ref>

* {{VAT}}
* {{GRE}}
* {{ITA}}
* {{MLT}}
* {{flagcountry|Сан-Марино}}

==== Південно-Західна Європа ====
{{Докладніше|Південно-Західна Європа}}
Також згідно ЦРУ є класифікація «Південно-Західної Європи», де якої належать такі території:<ref name=":0" />

* {{flagcountry|Андорра}}
* {{GIB}}
* {{flagcountry|Іспанія}}
* {{flagcountry|Португалія}}
* {{MLT}}
* {{flagcountry|Сан-Марино}}

==== Південно-Східна Європа ====
{{Докладніше|Південно-Східна Європа}}
Також ЦРУ класифікує дев'ять держав як належних до «Південно-Східної Європи»:<ref name=":0" />

* {{flagcountry|Албанія}}
* {{BUL}}
* {{BIH}}
* {{KOS}}
* {{MKD}}
* {{ROM}}
* {{SER}}
* {{flagcountry|Туреччина}}
* {{flagcountry|Хорватія}}
* {{MNE}}

=== Європейська туристична комісія ===
{{Не перекладено|Європейська туристична комісія|3=en|4=European Travel Commission}} поділяє європейський регіон на основі моделі вимірювання рішень щодо туризму (TDM). Держави, які належать до південної/середземноморської Європи в цій класифікації:<ref>{{Cite web|url=https://etc-corporate.org/uploads/reports/ETC-July2014-TrendsandOutlook_Public-version2.pdf|title=European Tourism 2014 – Trends & Prospects - Quarterly Report (Q2/2014)|last=Tourism Economics|date=July 2014|website=European Travel Commission|page=5|archive-url=https://web.archive.org/web/20230423020222/https://etc-corporate.org/uploads/reports/ETC-July2014-TrendsandOutlook_Public-version2.pdf|archive-date=Apr 23, 2023|url-status=live}}</ref>

* {{flagcountry|Албанія}}
* {{BIH}}
* {{GRE}}
* {{flagcountry|Іспанія}}
* {{ITA}}
* {{KOS}}
* {{MLT}}
* {{MKD}}
* {{flagcountry|Португалія}}
* {{SER}}
* {{SLO}}
* {{flagcountry|Туреччина}}
* {{flagcountry|Хорватія}}
* {{MNE}}

== Склад ==
[[Файл:Grossgliederung Europas-ua.svg|thumb|250px|Основні регіони Європи]]
До регіону традиційно відносять країни (зі столицями):

* {{flagcountry|Португалія}}&nbsp;— [[Лісабон]]
* {{flagcountry|Іспанія}}&nbsp;— [[Мадрид]]
* {{flagcountry|Андорра}}&nbsp;— [[Андорра-ла-Велья]]
* {{flagcountry|Італія}}&nbsp;— [[Рим]]
* {{flagcountry|Ватикан}}&nbsp;— [[Ватикан]]
* {{flagcountry|Сан-Марино}}&nbsp;— [[Сан-Марино]]
* {{flagcountry|Греція}}&nbsp;— [[Афіни]]
* {{flagcountry|Мальта}}&nbsp;— [[Валетта]]
* {{flagcountry|Кіпр}}&nbsp;— [[Нікосія]]
* {{flagcountry|Албанія}}&nbsp;— [[Тирана]]
* {{flagcountry|Хорватія}}&nbsp;— [[Загреб]]
* {{flagcountry|Туреччина}}&nbsp;— [[Анкара]]

== Історія ==

=== Рання історія ===
[[Файл:Prima_tetrarchia_Diocletianus.PNG|міні|[[Римська імперія]]. Жовтим південний захід Європи, фіолетовим південний схід.]]
[[Файл:Justinian555AD.png|міні|[[Візантійська імперія|Східна Римська імперія]] в основному орієнтувалася на Південну Європу.]]
[[Фінікія|Фінікійці]] спочатку розширили свої володіння з [[Ханаан|ханаанських]] [[Порт|портів]], домінуючи в торгівлі в [[Середземне море|Середземномор'ї]] до [[VIII століття до н. е.|VIII століття]] до нашої ери. [[Карфаген|Картаген]] був заснований у 814 році до н.е., і до 700 року до н.е. [[Карфаген (держава)|картагеняни]] міцно закріпилися на Сицилії та Сардинії (обидва регіони в сучасній Італії), що створило конфлікт інтересів з Етрурією. Пізніше її колонії досягли [[Середземне море|Західного Середземномор’я]], зокрема [[Кадіс]] в Іспанії і, особливо, [[Карфаген|Картаген]] у Північній Африці, і навіть [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]]. Цивілізація поширилася по всьому Середземномор'ю між 1500 і 300 роками до нашої ери.

Період, відомий як [[Античність|класична античність,]] розпочався з виникненням міст-держав [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]]. Грецький вплив досяг свого зеніту під час експансивної імперії [[Александр Македонський|Александра Македонського]], поширившись по всій [[Азія|Азії]]. [[Римська імперія]] стала домінувати над усім [[Середземномор'я|Середземноморським басейном]] у величезній імперії, заснованій на [[Римське право|римському праві]] та [[Римський легіон|римських легіонах]]. Вона сприяла торгівлі, толерантності та грецькій культурі. До 300 року нашої ери Римська імперія була розділена на [[Західна Римська імперія|Західну Римську імперію]] з центром у [[Рим]]і та [[Візантійська імперія|Східну Римську імперію]] з центром у [[Константинополь|Константинополі]]. Напади [[Готи|готів]] призвели до [[падіння Західної Римської імперії]] в 476 році нашої ери, дата, яка традиційно відзначає кінець класичного періоду та початок [[середньовіччя]]. У середні віки Східна Римська імперія вижила, хоча сучасні історики називають цю державу [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]]. У Західній Європі [[Германці|германські народи]] зайняли владні позиції в залишках колишньої Західної Римської імперії та заснували власні [[Варварські королівства|королівства]] та імперії.

Розпочався період, відомий як [[Хрестові походи]], низка релігійно вмотивованих військових експедицій, які спочатку мали на меті повернути [[Левант]] під християнське панування. У східному Середземномор’ї було засновано кілька [[Держави хрестоносців|держав хрестоносців]]. Хрестоносці мали глибокий вплив на багато частин Європи. [[Падіння Константинополя (1204)|Падіння Константинополя]] в 1204 році призвело до раптового кінця Візантійської імперії. Незважаючи на те, що пізніше цю державу спробували відновити, вона ніколи більше не мала своєї колишньої слави. Хрестоносці заснували торговельні шляхи, які переросли у [[Великий шовковий шлях]] і відкрили шлях для торговельних республік [[Генуезька республіка|Генуї]] та [[Венеційська республіка|Венеції]]. [[Реконкіста]], споріднений рух, працював над відвоюванням [[Піренейський півострів|Іберії]] для {{Не перекладено|Християнський світ|християнського світу|en|Christendom}}. [[Пізнє середньовіччя|Пізнє Середньовіччя]] стало періодом потрясінь у Європі. Епідемія, відома як «<nowiki/>[[Чорна смерть|чорна смерть»]], і пов’язаний з нею голод спричинили [[Демографія|демографічну]] катастрофу в Європі, оскільки населення різко скоротилося. Династична боротьба та [[Агресія (політика)|загарбницькі війни]] тримали багато держав Європи у стані війни протягом більшої частини періоду. На [[Балканський півострів|Балканах]] [[Османська імперія]], тюркська держава, що виникла в [[Анатолія|Анатолії]], постійно зазіхала на колишні візантійські землі, кульмінацією чого стало [[Падіння Константинополя (1453)|падіння Константинополя]] в 1453 році.

=== Постсередньовіччя ===
[[Файл:OttomanEmpireIn1683.png|праворуч|міні|[[Османська імперія|Османи]] протягом століть контролювали більшу частину Середземного моря.]]
Розпочавшись приблизно у [[XII століття|XII столітті]] у [[Флоренція|Флоренції]], а згодом поширившись Європою з розвитком [[Друкарський верстат|друкарського верстата]], [[Відродження]] знань кинув виклик традиційним доктринам у науці та богослов'ї. Арабські тексти і думки<ref>e.g. [[Аверроес|Averroes#Commentaries on Aristotle]] written in the 12th century, which was mentioned in ''[[Божественна комедія|Divine Comedy]]'' [http://www.divinecomedy.org/divine_comedy.php3?display?Italian?Inferno?4?121?151?45?1?????1? IV:144] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150620010334/http://www.divinecomedy.org/divine_comedy.php3?display%3FItalian%3FInferno%3F4%3F121%3F151%3F45%3F1%3F%3F%3F%3F%3F1%3F|date=2015-06-20}} around 1320 AD</ref> призвели до перевідкриття класичних грецьких і римських знань. Католицька реконкіста Португалії та Іспанії призвела до серії океанічних досліджень, що призвело до [[Доба великих географічних відкриттів|епохи Великих географічних відкриттів]], яка встановила прямі зв’язки з Африкою, Америкою та Азією. Протягом цього періоду іберійські сили брали участь у всесвітній боротьбі з ісламськими суспільствами; фронти цієї іберо-ісламської світової війни простягнулися від [[Середземне море|Середземного моря]] до [[Індійський океан|Індійського океану]], нарешті залучивши острови [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]].<ref>{{Cite book
|title=By the Sword and the Cross: The Historical Evolution of the Catholic World Monarchy in Spain and the New World, 1492-1825
|last=Truxillo
|first=Charles A.
}}</ref> Зрештою цей екуменічний конфлікт закінчився, коли нові гравці — Англія, Нідерланди та Франція — замінили Іспанію та Португалію як головних агентів європейського імперіалізму в середині [[XVII століття]].

Європейська закордонна експансія призвела до зростання [[Колоніальні імперії|колоніальних імперій]], створивши [[Колумбів обмін|Колумбійську біржу]].<ref>{{Cite encyclopedia}}</ref> Поєднання надходження ресурсів з Нового Світу та [[Промислова революція|промислової революції]] в Сполученому Королівстві дозволило створити нову економіку, засновану на виробництві замість натурального сільського господарства.<ref>{{Cite web|url=http://www.historyguide.org/intellect/lecture17a.html|title=The Origins of the Industrial Revolution in England|last=Steven Kreis|date=11 October 2006|publisher=Historyguide.org|access-date=31 January 2010}}</ref> У період між 1815 і 1871 роками відбулася велика кількість революційних спроб і {{Не перекладено|Національно-визвольні війни|війн за незалежність|en|Wars of national liberation}}. Балканські країни почали відновлювати незалежність від [[Османська імперія|Османської імперії]]. Італія об’єдналася в національну державу. [[Взяття Рима (1870)|Захоплення Риму]] в 1870 році поклало край {{Не перекладено|Світська влада Святого Престолу|папській світській владі|en|Temporal power of the Holy See}}.

=== Новітній час ===
Початок [[Перша світова війна|Першої світової війни]] в 1914 році був прискорений зростанням націоналізму в Південно-Східній Європі, коли [[Віденська система міжнародних відносин|великі держави]] стали на чийсь бік. Союзники перемогли [[Центральні держави]] в 1918 році. Під час [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризької мирної конференції]] [[Велика четвірка (Перша світова війна)|Велика четвірка]] нав'язала свої умови в ряді договорів, особливо у [[Версальський договір (1919)|Версальському договорі]]. Нацистський режим [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] прийшов до влади в 1933 році, і разом з [[Італійський фашизм|Муссоліні Італія]] прагнула отримати контроль над континентом до [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Після перемоги союзників у [[Друга світова війна|Другій світовій війні Європу]] розділила [[залізна завіса]]. У державах [[Східна Європа|Східної]] та [[Південно-Східна Європа|Південно-Східної]] Європи домінував [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] і вони стали [[Комуністична держава|комуністичними державами]]. Основні некомуністичні країни Південної Європи приєдналися до очолюваного США військового альянсу ([[НАТО]]) і створили [[Європейські спільноти|Європейські Спільноти]] ([[Європейський Союз|ЄС]]). Країни радянської сфери впливу приєдналися до військового союзу під назвою [[Варшавський пакт|Варшавський договір]] та економічного блоку під назвою [[Рада економічної взаємодопомоги]]. [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія]] була нейтральною. Загальною рисою південно-східних держав є те, що всі вони мають досвід [[Соціалізм|соціалізму]], тим не менш, початок [[1990-ті|1990-х років]] був приблизно таким ж. Для деяких з цих держав головним викликом було здобуття незалежности, тоді як іншим довелося зіткнутися з бідністю та глибокою диктатурою. В економічному плані, паралельно з політичними змінами та переходом до демократії, – як правові держави – попередні командно-адміністративні економіки були законодавчо трансформовані в [[Ринкова економіка|ринкову економіку]], а також створені або відновлені основні макроекономічні чинники: бюджетні правила, державний авдит, національна валюта, центральний банк. Загалом південно-східні держави незабаром зіткнулися з такими проблемами: висока [[інфляція]], високий рівень [[безробіття]], низький рівень [[Економічне зростання|економічного зростання]] та високий [[державний борг]]. До 2000 року ці економіки стабілізувалися, і між 2004 і 2013 роками деякі з них приєдналися до Європейської Унії та [[Розширення Шенгенської зони|Шенгенської зони]], а [[Словенія та євро|Словенія]], [[Хорватія та євро|Хорватія]] та [[Болгарія та євро|Болгарія]] ввели євро.<ref>{{Cite journal|last=Vértesy|first=László|date=2018|title=Macroeconomic Legal Trends in the EU11 Countries|url=https://www.dialogcampus.hu/users/default/dialogcampus/uploads/elektronikus_konyvek/pga2018_01_09_vertesy.pdf|journal=Public Governance, Administration and Finances Law Review|volume=3. No. 1. 2018}}</ref>

Завдяки післявоєнному [[Економічне диво|економічному диву]] Італія знову стала великою [[Розвинені країни|промислово розвиненою країною]]. [[Європейський Союз|Європейська Унія]] (ЄУ) передбачала розподіл повноважень: податки, охорона здоров’я та освіта опікувалися національними державами, тоді як ЄУ відповідала за правила ринку, конкуренцію, правові стандарти та охорону навколишнього середовища. Радянська економічна та політична система розвалилася, що призвело до кінця комунізму в країнах-сателітах у 1989 році та [[Розпад СРСР|розпаду самого Радянського Союзу]] в 1991 році. Європейська Унія розширилася та включила багато [[Радянська імперія|колишніх комуністичних європейських країн]] – [[Румунія|Румунію]] та [[Болгарія|Болгарію]] (2007) та [[Хорватія|Хорватію]] (2013).<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/neighbourhood-enlargement/policy/from-6-to-27-members_en|title=From 6 to 27 members|date=6 December 2016|website=ec.europa.eu|access-date=15 March 2021}}</ref> [[Західні Балкани]] перебувають у процесі [[Європейська інтеграція|європейської інтерграції]].

[[Готтард (перевал)|Ґотардський]] [[Готтардський базисний тунель|базовий тунель]] був завершений у 2016 році, головна і пряма транспортна вісь між Північною та Південною Європою.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=9pAFEAAAQBAJ
|title=History of the World in 500 Railway Journeys
|last=Sarah Baxter
|date=2017
|publisher=[[The Quarto Group]]
|page=357
|isbn=9781781319383
|quote=The first Gotthard Tunnel, a 9-mile (14 km) engineering marvel of its time, was dug between 1872 and 1882; 199 men died in the process. Running between the Swiss villages of Göschenen and Airolo, it was the first modern railway link between northern and southern Europe, and it is still used today.
}}</ref> Ґоттард вписався в довгу {{Не перекладено|Історія Альп|історію транзиту через Альпи|en|History of the Alps}}, під час якого вони поступово перетворювалися з перешкоди на коридор між [[Північне море|Північним]] і [[Середземне море|Середземним морями]].<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=JHZqDwAAQBAJ
|title=The WEB of Transport Corridors in South Asia
|last=[[World Bank]]
|date=2018
|publisher=
|page=186
|isbn=9781464812163
|quote=The Rhine-Alpine Corridor is a north-south corridor extending from the North Sea ports of Rotterdam and Antwerp to the Mediterranean port of Genoa in northern Italy. The corridor is a primary artery for transporting goods in Europe.
}}</ref>

== Загальні відомості ==

До Південної Європи належать 10 країн і 1 залежна територія&nbsp;— [[Гібралтар]] (володіння [[Велика Британія|Великої Британії]]). Особливість регіону&nbsp;— розташування тут найменшої за площею держави міста [[Ватикан]], територія якого становить 44 га, і найдавнішої республіки світу&nbsp;— [[Сан-Марино]]. Майже 10% площі регіону припадає на острови у [[Середземне море|Середземному морі]] і [[Атлантичний океан|Атлантиці]]: [[Сицилія]], [[Сардинія]], [[Крит]], [[Кіпр]], [[Мальта]], [[Мадейра]], [[Балеарські острови|Балеарські]], [[Азорські острови|Азорські]], [[Канарські острови]] тощо.

Середземноморська природа, вплив моря зумовили наявність у господарстві регіону, традиціях і культурі народів багатьох спільних рис. Південна Європа&nbsp;— один із регіонів формування людського [[суспільство|суспільства]], надбання її народів справили величезний вплив на розвиток світової культури. Цілком справедливо її називають «колискою [[Західна цивілізація|європейської цивілізації]]». Стосується це насамперед [[Греція|Греції]] та [[Італія|Італії]], де сформувалися [[античність|античні]] високорозвинуті держави: [[Стародавня Греція]] (з середини [[2 тисячоліття до н. е.]], розквіт&nbsp;— 5-4 століття до н.&nbsp;е.) і [[Стародавній Рим]] (з середини [[8 століття до н. е.]], розквіт&nbsp;— перші століття нашої ери).

[[Сан-Марино]]&nbsp;— найдавніша республіка Європи. Згідно з легендою, вона заснована у [[301]] році каменярем Марино, якого згодом стали вважати [[християнство|християнським]] [[святий|святим]]. 1631 року [[Папа Римський]] офіційно визнав незалежність цієї держави. З 1862 року республіка перебуває під італійським [[протекторат]]ом.

== Економіко-географічний нарис ==

Важливою особливістю економіко-географічного положення країн Південної Європи, які розташовані на півостровах і островах Середземного моря, є те, що всі вони знаходяться на головних морських шляхах із Європи до [[Азія|Азії]], [[Африка|Африки]] й [[Австралія|Австралії]], а [[Іспанія]] і [[Португалія]]&nbsp;— також до [[Північна Америка|Північної]] та [[Південна Америка|Південної Америки]]. Все це ще з [[Доба великих географічних відкриттів|Доби великих географічних відкриттів]] позначилося на розвитку регіону, життя країн якого тісно тісно пов'язане з [[море]]м. Не менш суттєвим є і те, що регіон знаходиться між Середньою Європою та [[Араби|арабськими]] країнами [[Північна Африка|Північної Африки]], які мають багатосторонні зв'язки з Європою. Колишні [[метрополія|метрополії]] Португалія, Італія та Іспанія дотепер зберігають вплив на деякі країни Африки. У післявоєнні роки до початку [[XXI століття]] спостерігалась масова міграція в держави Південної Європи.

Усі країни (окрім [[Ватикан]]а) входять до [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], [[Організація економічного співробітництва та розвитку|ОЕСР]], а найбільші&nbsp;— члени [[НАТО]] та [[Європейський Союз|Європейської Унії]], Мальта&nbsp;— член [[Співдружність націй|Співдружности націй]], очолюваної [[Велика Британія|Сполученим Королівством]]. Для інтеграції [[Західні Балкани|Західних Балкан]] до [[Європейський Союз|ЄУ]] існує [[Берлінський процес]], [[Процес співпраці у Південно-Східній Європі]], [[Центральноєвропейська ініціатива]] тощо.

== Клімат ==
[[Файл:Europe_Köppen_Map.png|міні|Європейський клімат. Зверніть увагу на велику різноманітність [[Класифікація кліматів Кеппена|клімату Кеппена-Ґейгера]] в південних регіонах.]]
Найбільш поширеним [[Клімат|кліматом]] Південної Європи є [[середземноморський клімат]], на який впливає великий субтропічний напівпостійний центр високого атмосферного тиску, який знаходиться не в самому Середземному морі, а в Атлантичному океані, на [[Азорський антициклон|Азорських островах]]. Середземноморський клімат охоплює [[Португалія|Португалію]], [[Іспанія|Іспанію]], [[Італія|Італію]], південне узбережжя [[Південна Франція|Франції]], прибережну [[Хорватія|Хорватію]], прибережну [[Словенія|Словенію]], [[Герцеговина|Герцеговину]], [[Чорногорія|Чорногорію]], [[Албанія|Албанію]] та [[Греція|Грецію]], а також острови Середземного моря. Ці райони середземноморського клімату представляють подібні рослинності та ландшафти, включаючи сухі пагорби, невеликі рівнини, [[Сосна|соснові]] ліси та [[Маслина європейська|оливкові]] дерева.

Більш прохолодний клімат є в деяких частинах південноєвропейських країн, наприклад, у гірських хребтах Іспанії та Італії. Крім того, північне узбережжя Іспанії має більш вологий атлантичний клімат. У найвищих регіонах Альп, які межують з південною Європою, можна знайти навіть клімат льодовикової шапки.{{NoteTag|Найвища гора Італії — Монблан (4810 м).}}

Деякі частини південної Європи мають вологий субтропічний клімат з теплим і вологим літом, на відміну від типового середземноморського клімату. Цей клімат переважно зустрічається в Італії та Хорватії навколо [[Адріатичне море|Адріатичного моря]] в таких містах, як [[Венеція]] та [[Трієст]], а також далі на північ, біля передгір’їв Альп, у таких містах, як [[Комо]] та [[Лугано]].

== Флора ==
[[Файл:Olea_europaea_range.svg|міні|Карта поширення ''Olea europaea'' sl ([[Маслина європейська|оливкове дерево]])]]
[[Флора]] Південної Європи в основному характеризується [[Субтропічний ліс|середземноморськими лісами, рідколіссями та чагарниками]], а також [[Помірні широколистяні та мішані ліси|широколистяними та змішаними лісами помірного поясу]]. Середземноморський і субсередземноморський кліматичні регіони в Європі знаходяться в більшій частині південної Європи, особливо в Португалії, Іспанії, Італії, Мальті, Албанії, Греції, Кіпрі та на всіх островах Середземного моря, а також у південно-східній Франції, на [[Балканський півострів|балканському]] узбережжі Середземного моря та частині Македонії.<ref>{{Cite web|url=https://www.cepf.net/our-work/biodiversity-hotspots/mediterranean-basin|title=Mediterranean Basin|publisher=[[Critical Ecosystem Partnership Fund]]|access-date=31 December 2020}}</ref><ref>[[:de:Wolfgang Frey|Wolfgang Frey]] and [[:de:Rainer Lösch|Rainer Lösch]]; ''Lehrbuch der Geobotanik. ''</ref>

У прибережних районах Середземного моря дуже поширені [[Маслина європейська|оливкові гаї]], [[Маквіс|чагарники маквісу]] та [[Степ|степи]]. На більших висотах або широтах вони змінюються [[Каштан|каштановими]] та (часто порослевими) змішаними лісами.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=s88vzd9PwkkC
|title=Recent Dynamics of the Mediterranean Vegetation and Landscape
|last=Stefano Mazzoleni
|date=2004
|publisher=[[John Wiley & Sons]]
|page=145
|quote=In the coastal areas, the olive groves are tightly interwoven with low maquis, garrigue and steppe, which have been widely grazed and, consequently, burned. On the other hand, low mountains and inland hills have chestnut and mixed deciduous coppiced woods. The actual boundaries between these two different vegetation landscapes can be found at different altitudes according to local climatic conditions; higher (about 1000m asl) in the eastern and southern areas, and lower and close to the sea in the central and northern basin.
}}</ref><gallery>
Файл:Particolare_della_foresta_di_faggi_-_Parco_Naturale_dei_Monti_Aurunci.jpg|альт=Beech forest in the Aurunci Mountains, Italy|[[Бук]]овий ліс в[[Гори Аурунчі|горах Аурунчі]], Італія
Файл:Donana.jpg|альт=Stone pines in Doñana National Park, Spain|[[Сосна італійська|Кам'яні сосни]] в [[Доньяна (національний парк)|національному парку Доньяна]], Іспанія
Файл:AlentejoPortugal1994.jpg|альт=Oak savanna of Alentejo, Portugal (Q. suber and Q. rotundifolia)|Дубова [[савана]] [[Алентежу]], Португалія (''[[Дуб корковий]]'' і ''[[Quercus rotundifolia]]'')
Файл:Pinus_halepensis_forest,_near_Dubrovnik,_Croatia_-_Stiller_Beobachter.jpg|альт=Aleppo pine forest, Croatia|[[Сосна алеппська|Сосновий ліс Алеппо]], Хорватія
Файл:MonteCimone3.jpg|альт=Temperate pine forests of Monte Cimone, Italy|Помірні соснові ліси Монте-Чімоне, Італія
Файл:LandscapeInCrete.JPG|альт=Dry olive groove, Crete|Суха [[Маслина європейська|оливкова]] канавка, Крит
</gallery>

== Демографія ==
[[Файл:Southern_Europe_population_pyramid_2023.svg|міні|250x250пкс|Піраміда населення Південної Європи в 2023 році (класифікація геосхем ООН).]]

=== Мови ===

==== Романські мови ====
Найпоширенішою сім’єю мов у південній Європі є [[романські мови]], спадкоємці [[Латинська мова|латинської мови]], які поширилися з Італійського півострова та є символом Південно-Західної Європи ''(Див. {{Не перекладено|Латинська арка||en|Latin Arch}})''. Найпоширенішими романськими мовами в південній Європі є [[Італійська мова|італійська]] (нею розмовляють понад 50 мільйонів людей в Італії, південній Швейцарії, Мальті, Сан-Марино та Ватикані) та [[Іспанська мова|іспанська]], якою розмовляють понад 40 мільйонів людей в Іспанії, Андоррі та Ґібралтарі. Інші поширені романські мови включають [[Португальська мова|португальську]] (нею розмовляють у Португалії та Андоррі), [[Французька мова|французьку]] (нею розмовляють у Франції, Монако та [[Валле-д'Аоста|долині Аоста]] в Італії), [[Каталанська мова|каталонську]] (нею розмовляють у східній Іспанії, Андоррі, південно-західній Франції та [[Сардинія|сардинському]] місті [[Альгеро]] в Італії), [[Галісійська мова|галісійську]] (розмовляють у північно-західній Іспанії), [[Мірандська мова|мірандську]] (розмовляють у північно-східній Португалії) та [[Окситанська мова|окситанську]], якою розмовляють у [[Баль-д'Аран]] у Каталонії, в {{Не перекладено|Окситанські долини|Окситанських долинах|en|Occitan Valleys}} в Італії та на півдні Франції.

==== Слов'янські мови ====
[[Слов'янські мови]] поширені в кількох державах на [[Балканський півострів|Балканах]]. [[Болгарська мова]] поширена в [[Болгарія|Болгарії]]. [[Сербохорватська мова|Боснійсько-сербсько-хорватською мовою]] розмовляють у [[Боснія і Герцеговина|Боснії]], [[Сербія|Сербії]], [[Хорватія|Хорватії]], [[Чорногорія|Чорногорії]] та Італії (в [[Молізе]]). [[Словенська мова|Словенською мовою]] розмовляють у [[Словенія|Словенії]], Італії (у [[Фріулі-Венеція-Джулія|Фріулі-Венеції-Джулії]] ) та Хорватії (в [[Істрія|Істрії]]), а [[Македонська мова|македонською]] – у [[Північна Македонія|Північній Македонії]].

==== Інші мови ====
[[Грецька мовна група|Грецькі мови]] або [[грецька мова]] широко поширені в [[Греція|Греції]] та на [[Кіпр]]і. Крім того, іншими різновидами грецької мови розмовляють у невеликих громадах деяких інших європейських країн.

Англійська використовується як друга мова в деяких частинах південної Європи. Проте, як основна мова, англійська лише незначно представлена в південній Європі, лише в Ґібралтарі (поряд з іспанською) і на Мальті (вторинна після мальтійської). На Кіпрі також поширена англійська мова. На [[Західні Балкани|Західних Балкан]] також часто вивчається [[німецька мова]].

У Південній Європі є й інші мовні групи. [[Албанська мова|Албанською мовою]] розмовляють в [[Албанія|Албанії]], [[Косово]], [[Північна Македонія|Північній Македонії]], [[Чорногорія|Чорногорії]], [[Греція|Греції]], [[Сербія|Сербії]], [[Хорватія|Хорватії]] та [[Італія|Італії]] (зокрема серед [[Арбереші|арберешів]] на [[Південна Італія|півдні Італії]]). [[Мальтійська мова]] є [[Семітські мови|семітською мовою]], яка є офіційною мовою [[Мальта|Мальти]], походить від [[Сицилійська арабська мова|сікуло-арабської]], але користується латиницею з [[Турецька мова|сильним]] впливом на [[Баскська мова|мову]] [[Басконія|басків]], [[Тюркські мови|регіону]] на півночі Іспанії та південно-західної Франції і Боснії, а [[Німецька мова|німецькою]] розмовляють в Італії, зокрема в [[Больцано (провінція)|Південному Тіролі]].

=== Релігія ===
Переважаючою релігією в південній Європі є [[християнство]]. Християнство поширилося по Південній Європі під час Римської імперії, і християнство було прийнято як офіційна релігія Римської імперії в 380 році нашої ери. Через [[Розкол Християнської церкви 1054|історичний розрив Церкви]] на західну половину, що базується в [[Рим]]і, і східну половину, що базується в [[Константинополь|Константинополі]], різні деномінації християнства є поширеними в різних частинах Європи.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=JxJQ_98I3R0C
|title=The Jews of Medieval Western Christendom: 1000-1500
|last=Chazan
|first=Robert
|date=2006
|publisher=Cambridge University Press
|location=Cambridge
|page=xi
|isbn=9780521616645
|access-date=26 January 2018
}}</ref> [[Християни]] в західній половині південної Європи — наприклад, Португалії, Іспанії, Італії — загалом є [[Католицька церква|римо-католиками]]. Християни у східній половині південної Європи — наприклад, у [[Греція|Греції]], [[Сербія|Сербії]] та [[Північна Македонія|Північній Македонії]] — загалом є [[Православна церква|православними]]. [[Іслам]] широко сповідується в [[Албанія|Албанії]], [[Боснія і Герцеговина|Боснії]], [[Косово]], [[Туреччина|Туреччині]] та [[Турецька Республіка Північного Кіпру|Північному Кіпрі]]. Мусульмани є значною меншиною в кількох країнах Південної Європи, наприклад, Греції, Італії, Іспанії.<ref name="pewresearch.org">{{Citation|url=http://www.pewresearch.org/fact-tank/2017/11/29/5-facts-about-the-muslim-population-in-europe/|title=5 facts about the Muslim population in Europe|date=29 November 2017|journal=[[Pew Research Center]]|last=Conrad Hackett|url-status=live|archiveurl=https://web.archive.org/web/20230421074144/http://www.pewresearch.org/fact-tank/2017/11/29/5-facts-about-the-muslim-population-in-europe/|archivedate=Apr 21, 2023}}</ref>

== Див. також ==

* [[Центральна та Східна Європа]]
* [[Центральна Європа]]
* [[Східна Європа]]
* [[EU Med Group]]
* [[Середземномор'я]]
* [[Північна Європа]]
* [[Північно-Західна Європа]]
* [[Південно-Східна Європа]]
* [[Західна Європа]]

== Примітки ==
<references responsive="" />

== Коментарі ==
<references group="ком" responsive="" />
== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20100724181312/http://www.eyeonsoutherneurope.com/Eye_On_Southern_Europe/SE_Nations.html Просвітницький проєкт «Eye on Southern Europe»]
* {{книга
|автор       = José María Magone
|частина     = 
|заголовок   = The politics of southern Europe: integration into the European Union
|оригінал    = 
|посилання   =http://books.google.com/books?id=KOj2BwVxczUC&lpg=PA1&dq=Southern-Europe&hl=ru&pg=PA1#v=onepage&q&f=false
|видання     = 
|місце       = 
|видавництво = Greenwood Publishing Group
|рік         = 2003
|том         = 
|сторінки    = 
|сторінок    = 327
|isbn        = 0275977870
}}
* {{книга
|автор       = Martin Baldwin-Edwards,Joaquín Arango
|частина     = 
|заголовок   = Immigrants and the informal economy in Southern Europe 
|оригінал    = 
|посилання   =http://books.google.com/books?id=jwGqLlIL2qoC&lpg=PP1&dq=Southern-Europe&hl=ru&pg=PP1#v=onepage&q&f=false
|видання     = 
|місце       = 
|видавництво = Routledge
|рік         = 1999
|том         = 
|сторінки    = 
|сторінок    = 272
|isbn        = 0714649252
}}
* {{книга
|автор       = Klaus Eder,Maria Kousis
|частина     = 
|заголовок   = Environmental politics in Southern Europe: actors, institutions, and discourses in a Europeanizing society
|оригінал    = 
|посилання   =http://books.google.com/books?id=opcZeqCVNikC&lpg=PP1&dq=Southern-Europe&hl=ru&pg=PP1#v=onepage&q&f=false
|видання     = 
|місце       = 
|видавництво = Springer
|рік         = 2001 
|том         = 
|сторінки    = 
|сторінок    = 410
|isbn        = 0792367537
}}

{{Регіони світу}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Південна Європа|*]]
[[Категорія:Регіони Європи]]