Перегляд вихідного коду сторінки Ревіндикація

{{Терористична атака
|Назва = Ревіндикація (1930-ті роки)
|Конфлікт = 
|Зображення = Руйнація церкви у Крилові під час Ревіндикації1.jpg
|Розмір зображення = 300px
|Підпис = Руйнація церкви у селі [[Крилів (Польща)|Крилів]] в рамках акції Ревіндикації.
|Спосіб атаки = наруга над релігійними об'єктами, приниження за ознаками конфесійної приналежності; знищення майна.
|Місце атаки = [[Холмщина]], [[Підляшшя]] та ряд інших регіонів.
|Координати = 
|Мета атаки = Подальше проведення політики [[колонізація|колонізації]], [[асиміляція (культурна)|асиміляції]] ([[полонізація|полонізації]]) і утиску українського населення краю
|Дата = основна фаза [[1938]]
|Час = 
|Число заручників = 
|Заручники = 
|Загиблі = 
|Поранені = 
|Число терористів = 
|Терористи = 
|Число вбивств = 
|Вбивці = 
|Організатори = [[Польща|Польський]] [[Санація (Польща)|санаційний режим]]
|Вид організації = 
|Підозрювані = 
|Зброя = 
}}
{{перекласти|pl|Akcja rewindykacji cerkwi prawosławnych w II Rzeczypospolitej}}
'''«Ревіндика́ція»''' (з польської&nbsp;— «повернення майна»)&nbsp;— акція руйнування [[Православний храм (архітектура)|православних церков]] на [[Холмщина|Холмщині]] і Південному [[Підляшшя|Підляшші]] під приводом примусового [[навернення]] [[православ'я|православних]] [[Польща|Польщі]] до [[католицизм|римо-католицької віри]], здійснена у [[1937]]-[[1938]] силами польського Корпусу Охорони Прикордоння, польської армії та поліції.

Знищення, закриття та переведення на римо-католицтво православних церков почалося після проголошення незалежності Польщею в 1918 році й досягло свого апогею в 1938 році. Кампанія ревіндикації була частиною загальної політики [[Польська Республіка (1918—1939)|Другої Польської Республіки]] до [[Православна церква|Православної Церкви]], прагнучи максимально обмежити її політичний та соціальний вплив і розірвати зв'язки з національними меншинами України, Росії та Білорусі. Важливим мотивом також була сильна ворожість до Православної Церкви, як правило, пов'язана з Росією, як сила релігії, що закріплювалася на польських землях силою. Діяльність з ревіндикації здійснювалася як з ініціативи «знизу вгору», через спонтанне захоплення церкви католиками, а, особливо на останньому етапі, згідно заздалегідь розроблених планів затверджених урядом. Православні храми, які стали об'єктом ревіндикації, були знесені, закриті, пристосовані до римо-католицьких церков або до громадських будівель. По-перше, православна церква була перебудована в римо-католицьких церкви і уніатських церкви, однак, з пожвавленням і пов'язаною полонізацією населення, активні церкви православних були також зруйновані або закриті.

Згідно з збереженими документами, метою акції 1937—1938&nbsp;рр. була повна полонізація районів на захід від [[Західний Буг|Бугу]] і максимальне зміцнення польських культурних впливів на схід від нього. Ці плани не були реалізовані у зв'язку з початком [[Друга світова війна|Другої світової війни]] та ставленням православного населення.

== Передумови ==
[[Файл:Селяни села Павловичі (Холмщина) моляться на руїнах церкви. Фото зі збірки бібліотеки Інституту народознавства НАН України.jpg|thumb|right|300px|Селяни села [[Павловичі (Сокальський район)|Павловичі]] (Холмщина) моляться на руїнах церкви. 29 липня 1929&nbsp;р.]]
За 1918—1924&nbsp;рр. при неформальній підтримці польського уряду [[Католицька церква у Польщі|під костели захоплено]] 315 культових об'єктів, з них 175 колишніх греко-католицьких церков, відданих у 1875&nbsp;р. царською владою [[Російська православна церква|Російській православній церкві]].

Другу хвилю релігійної експансії польська влада розпочала в 1929&nbsp;р., але змушена була згорнути того ж року через масовий спротив українського населення і міжнародний розголос, зокрема на Холмщині з 97 запланованих церков знищено тільки 23. За даними Малгожати Винярчик-Косаковської православна церква за 1918—1933&nbsp;рр. втратила коло 500 церков, з них 346 на Холмщині й Підляшші (137 захоплені під костели, 104 закриті й 91 зруйнована).

Наступним кроком стало рішення варшавського суду в 1933&nbsp;р., який постановив передати римо-католицькій церкві 70 церков, а долю 708 віддав на розсуд місцевих адміністрацій.

Одним із офіційних аргументів тогочасної польської влади щодо необхідності руйнування православних святинь було те, що в багатьох місцевостях, де не мешкають [[Православна церква|православні]], існують непотрібні церкви, збудовані в часи [[Окупація Польщі (1939–1945)|російської окупації Польщі]]. Для підтримки акції використовували проурядову пресу, в якій уміщували статті про «українську небезпеку» на [[Холмщина|Холмщині]]. [[Польська православна церква|Православну церкву в Польщі]] звинувачували у [[Русифікація Польщі|русифікаційній]] та [[Українізація|українізаційній]] діяльності.<ref name=":0">{{Cite web|title=АКЦІЯ РУЙНУВАННЯ ПРАВОСЛАВНИХ ЦЕРКОВ НА ХОЛМЩИНІ ТА ПІДЛЯШШІ. 1938 РІК. {{!}} Офіційний вебсайт УІНП|url=http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/aktsiya-ruinuvannya-pravoslavnikh-tserkov-na-kholmshchini-ta-pidlyashshi-1938-rik|website=www.memory.gov.ua|accessdate=2019-03-02|archive-date=2019-03-02|archive-url=https://web.archive.org/web/20190302090648/http://www.memory.gov.ua/methodicmaterial/aktsiya-ruinuvannya-pravoslavnikh-tserkov-na-kholmshchini-ta-pidlyashshi-1938-rik}}</ref>

Підготовку полонізаційно-ревіндикаційної акції було розпочато в Люблінському воєводстві наприкінці 1936 року. [[11 грудня]] було створено Координаційний комітет при командуванні Округу корпусу № ІІ (Люблін), який охоплював своєю діяльністю п'ять повітів Люблінського та Волинське воєводство. До складу комітету входили представники війська та близько двадцяти польських громадських організацій цих воєводств. Очолив його командир Округу Мєчислав Сморановський. На засіданні комітету, яке відбулося в червні 1937 року, сформували основні принципи його діяльності. Одним із головних &nbsp;потреба консолідації всіх верств суспільства для «зміцнення польськості» на територіях діяльності комітету. Серед пріоритетних завдань&nbsp;— підготовка до проведення ревіндикаційної акції.<ref name=":0" />

== Перебіг акції ==
[[Файл:Руйнація церкви у Виткові під час Ревіндикації.jpg|thumb|left|220px|Руйнація церкви у c. [[Витків (Люблінське воєводство)|Витків]]]]
[[Файл:Руйнування церкви у Кулемчицях під час Ревіндикації1.jpg|thumb|left|220px|Руйнація церкви у c. [[Колемчиці|Кулемчиці]]]]
[[Файл:Orthodox believers at the ruins of the church in the village of Prehoriłe, ~1938.jpg|thumb|left|220px|Віруючі на руїнах церкви у с. [[Пригоріле]]]]
План акції мав назву «Основні директиви щодо полонізації Холмщини». Основна думка програми акції: «Усі православні Холмщини&nbsp;— зрущені або обрусинені поляки».

Безпосереднє керівництво акції доручили командиру {{нп|3-тя піхотна дивізія Легіонів|3-ї піхотної дивізії Легіонів|pl|3 Dywizja Piechoty Legionów}} генералу {{нп|Ольбрихт Бруно|Бруно Ольбрихту|pl|Bruno Olbrycht}}. У квітні [[1938]] року генерал накреслив ретельний план проведення ревіндикаційної акції. До неї також готували польську громадську думку. Весною, під час Великого посту та Великодніх свят, влада розпочала закриття позаштатних та храмів які офіційно не діяли. Окрім закриття траплялися випадки й підпалів церков. Також поляки ліквідували частину офіційних православних парафій. Влада чинила тиск на священиків, щоб проповіді й уроки Закону Божого викладалися польською мовою. Проводили офіційні урочистості переходу православних до католицизму за участі війська та керівників адміністрації.

21 травня 1938-го на зміну Ольбрихту призначили полковника Мар'яна Турковського. В процесі руйнування не дотримувалися жодних нормативних приписів. Руйнувалося все, що здавалося владі зайвим. Розпорядження про знесення храму ухвалювали місцеві координаційні комітети. Процес розбирання храму організовувала управа гміни за дорученням повітового старости. Безпосередніми виконавцями руйнування ставали команди пожежників, в'язні, військові формування саперів або спеціально найняті робітники. Керували руйнуванням військові або поліція.

Питання знищення церков було піднято на засіданнях [[Сейм Республіки Польща|польського Сейму]] та Сенату. Зокрема, [[Баран Степан Іванович|Степан Баран]], політик Українського національно-демократичного об'єднання родом із Галичини, греко-католик за віросповіданням, підготував два звернення до голови польського уряду. У своєму пастирському посланні греко-католицький львівський митрополит [[Андрей (Шептицький)|Андрей Шептицький]] висловив обурення з приводу руйнування православних церков.<ref name=":0" />

Тривала з початку травня до 16 липня 1938&nbsp;р., коли було виконано поставлені планом завдання.

Особливо постраждало українське населення [[Люблінське воєводство|Люблінського воєводства]] ([[Холмщина|Холмщини]] та [[Підляшшя]]), де було зруйновано 127 православних храмів (91 церква, 10 каплиць і 26 домів молитов), ще 3 забрано під костели і 4&nbsp;— під [[морг]]и<ref name="Купріянович">''Купріянович Г.'' Акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші 1939, Холм, 2008&nbsp;— С. 60 </ref>, а залишилося заледве 49 парафіяльних і 5 філіяльних церков та 1 монастир. Серед зруйнованих були як найдавніші пам'ятки архітектури (церква в [[Щебрешин]]і з 1184 року, в [[Біла Підляська|Білій Підляській]]&nbsp;— з 1582, в [[Замостя|Замості]]&nbsp;— з 1589, в Колниці&nbsp;— з 1578), так і 20 найновіших&nbsp;— збудованих після Першої світової війни.<ref>{{Cite web |url=http://www.krylow.info/Cerkwa/przesladowaniew_ii_rp.htm |title=Paweł Borecki. PRZEŚLADOWANIE RELIGIJNE PRAWOSŁAWNYCH W II RZECZPOSPOLITEJ |accessdate=2018-02-20 |archive-date=2010-04-30 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100430204325/http://www.krylow.info/Cerkwa/przesladowaniew_II_rp.htm }}</ref> Внаслідок закриття церков та інших репресивних заходів у 1938&nbsp;р. коло 10&nbsp;% українців Холмщини перейшли на латинський обряд. Залишених священиків зобов'язано перейти на польську мову і за звітом поліції 31 липня польською мовою проповіді виголосили 22 священики, українською&nbsp;— 20, а 10 не виголошували. Подальший план ревіндизації укладено на конференції 23 лютого 1939&nbsp;р. (за участі представників уряду, армії та місцевої адміністрації) для повної ліквідації православних церков у [[Люблінське воєводство|Люблінському воєводстві]] ([[Холмщина|Холмщини]] та [[Підляшшя]]) в 1941&nbsp;р., однак [[Друга світова війна]] його зірвала.

{{Цитата|Роль Церкви мусить відповідати польським державним інтересам, а отже бути чинником, який діє в дусі цих інтересів, пов’язувати громадян передовсім із польською державою, а стосовно Люблінщини мусить бути чинником полонізації. Ми прагнемо полонізації православ’я|3=Люблінський воєвода Юзеф Ружнєцький|4=}}{{Цитата|Останню Божественну Літургію совершив о. Семен Демчук 15 травня 1938 р. у присутності постового державної поліції. Зібралися на цю останню літургію всі місцеві й довколишні православні українці, від дітей до старих, і увесь час голосно і гірко плакали. Не витримав і поліціянт і вийшов перед закінченням богослужіння. Отця Семена Демчука повітовий староста у Томашеві за недозволене здійснення православних богослужінь покарав двомісячним арештом і у червні 1938 р. виселив із Тарноватки<ref>[https://kpbc.umk.pl/dlibra/doccontent?id=79130 Cerkiew prawosławna na Chełmszczyźnie : przemówienie i interpelacje posłów i senatorów ukraińskich w Sejmie i w Senacie / Lwów: Ukraińskie Narodowo Demokratyczne Zjednoczenie (UNDO), 1938]</ref>|3=З інтерпеляції посла до Сейму [[Баран Степан Іванович|Степана Барана]]|4=}}

'''Факти'''
[[Файл:Ревіндикація у Холмі 1920-39 рр..jpg|міні|Демонтаж хрестів [[Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм)|кафедрального собору у Холмі]] після передачі його римо-католикам. Фото 1920-1939 рр.]]
* Формування, які брали участь у руйнуванні храму, прибували в населений пункт на світанку, траплялося й вночі. Їх супроводжували представники місцевої адміністрації. Іноді, якщо храм був діючим, виконавці акції примушували православного священика винести дарохранительницю з Драми. У випадку відмови погрожували ув'язненням. Проте частіше знищували сам храм разом із усім оснащенням, часто й парафіяльні бібліотеки чи архіви. Представники влади демонстрували зневажання православної віри&nbsp;— заходили до храму в шапках та з собаками.

* Руйнування храмів часом межували з абсурдом. В зверненні посла до сейму [[Баран Степан Іванович|Степана Барана]] від 21 липня 1938 року повідомлялося, що в містечку [[Савин (Польща)|Савині]] Холмського повіту за наказом повітового старости зруйнували муровану православну церкву, яка навесні цього ж таки року була відремонтована, зокрема й за державні кошти.

* У 1938 році знищено найстаріші пам'ятки церковної архітектури на території тодішньої Польщі: храм у Білій-Підляській 1582 року, Замості 1589-го, в Корниці 1578-го та інші. Розібранню підлягала й одна з найстаріших мурованих православних церков у Польщі &nbsp;церква Успіння Пресвятої Богородиці в Щебрешині (XVI&nbsp;ст.). Лише після протестів місцевої інтелігенції отримано згоду на її часткове збереження «у якості історичних руїн».

* 16 липня 1938-го у Варшаві зібрався Собор єпископів [[Польська православна церква|Автокефальної православної церкви у Польщі]]. На ньому прийняли меморандум до представників державної влади, в якому наголошувалося про несправедливі утиски, яким піддавалася Православна церква. Собор звернувся із посланням до вірних та закликав їх до особливого триденного посту через трагічні події на Холмщині та Південному Підляшші. Подання конфіскували, а священиків, які його зачитали в церквах, покарали.<ref name=":0" />

== Перелік населених пунктів Холмщини і Підляшшя де у міжвоєнний період було зруйновано православні храми ==
Відовідно до узагальнених даних про кількість церков на Холмщині та Підляшші із працю І. Крип'якевича, М. Сівіцького, Б. Жуківа, в період міжвоєнної Польщі, передовсім під час Ревіндикації було знищено православні церкви у наступних населених пунктах:<ref>{{книга|автор=[[Крип'якевич Іван Петрович|Крип'якевич І.]], [[Крип'якевич Роман Іванович|Крип'якевич Р.]]|частина=Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя|заголовок=Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж.|посилання=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0011409|місце=Київ|видавництво=Родовід|рік=1997|сторінки=134-152}}</ref>
{{4 стовпці}}
* с. [[Бердище]]
* с. [[Березно (Люблінське воєводство)|Березно]]
* с. [[Біла Підляська]] (церква і каплиця)
* с. [[Біща]]
* с. [[Богородиця (Польща)|Богородиця]]
* с. [[Богутичі]]
* c. [[Бокінка-Крулевська|Бокинка]]
* с. [[Бортятичі]] (спалена у 1932)
* с. [[Бусівно]] (1932)
* с. [[Бусьно]]
* с. [[Вакиїв]]
* с. [[Василів (гміна Телятин)|Василів]]
* с. [[Венгрів]]
* с. [[Вепрове Озеро]]
* с. [[Верещин]]
* с. [[Верщиця]]
* с. [[Витично]]
* с. [[Витків (Люблінське воєводство)|Витків]]
* с. [[Войславичі (Люблінське воєводство)|Войславичі]] (церква і 2 каплиці)
* с. [[Голешів (Люблінське воєводство)|Голешів]]
* с. [[Головно]]
* с. [[Голуб'є (Люблінське воєводство)|Голуб'є]]
* с. [[Голя (Володавський повіт)|Голя]]
* с. [[Гонятичі (Польща)|Гонятичі]], [[Гонятин]]
* с. [[Гопке]]
* с. [[Городло]] (3 храми)
* с. [[Городок (Грубешівський повіт)|Городок Надбужний]]
* с. [[Горощиці]]
* с. [[Гостинне (Люблінське воєводство)|Гостинне]]
* с. [[Гребенне (Грубешівський повіт)|Гребенне]]
* с. [[Гусинне (Холмський повіт)|Гусинне]]
* с. [[Депултичі-Королівські|Депултичі Королівські]]
* с. [[Деражня (Люблінське воєводство)|Дережня]]
* с. [[Дяконів]]
* с. [[Добрятичі]]
* с. [[Добромишль (Холмський повіт)|Добромишль]]
* с. [[Долгоброди]]
* с. [[Дуб (Замойський повіт)|Дуб]]
* с. [[Дутрів]]
* с. [[Жабче (Грубешівський повіт)|Жабче]]
* с. Жаринки (спалена)
* с. [[Забірці]] (2 храми)
* с. [[Заболоття (гміна Кодень)|Заболоття]] (церква на цвинтарі)
* с. [[Загорів]] (церква і 5 каплиць)
* с. [[Закрівець (Люблінське воєводство)|Закрівок]]
* м. [[Замостя|Замістя]]
* с. [[Замх]]
* с. [[Збереже]]
* с. [[Зимнє (Польща)|Зимно]]
* с. [[Злоєць]]
* с. Золів
* с. [[Кані (Польща)|Канє]]
* с. [[Київець (гміна Залесе)|Києвець]]
* с. [[Клятви]]
* с. [[Кмичин]]
* с. [[Княжпіль (Польща)|Княжпіль]]
* с. [[Кобло (Польща)|Кобло]]
* с. [[Кодень]]
* с. [[Колемброди|Колембрід]]
* с. [[Коргині]]
* с. [[Колемчиці]]
* с. [[Колеховичі]]
* с. [[Комарув-Осада|Комарів]]
* с. [[Космів (Люблінське воєводство)|Космів]]
* с. [[Костомолоти]]
* с. [[Красне (гміна Рейовець-Фабричний)|Красне]]
* с. [[Красник (місто)|Красник]]
* с. [[Крешів]] (2 церкви)
* с. [[Крилів (Польща)|Крилів]]
* с. [[Кулаковичі Перші|Колоковичі]]
* с. [[Кулик (Люблінське воєводство)|Кулик]]
* с. [[Лабуньки-Перші|Лабуньки]]
* с. Лагівці
* с. [[Ласків (Грубешівський повіт)|Ласків]]
* с. [[Лащів]]
* с. [[Ликошин]]
* с. Липини
* с. [[Лійно]]
* с. [[Ліщани (Люблінське воєводство)|Ліщани]]
* с. [[Ломази]]
* с. [[Лопінник Руський]]
* с. [[Лужків]]
* с. [[Луківок]]
* с. [[Любартів]] (у 1929)
* с. [[Любінь (Люблінське воєводство)|Любінь]] (мол. дім)
* с. [[Ляцьк]]
* с. [[Малків]]
* с. [[Межилісся]]
* с. [[Микулин (Томашівський повіт)|Микулин]]
* с. [[Міняни]]
* с. [[Могильниця (Польща)|Могильниця]]
* с. [[Модринь]]
* с. [[Морятин]]
* с. [[Набріж]]
* с. [[Недежів]]
* с. [[Неледів]]
* с. [[Новосілки (Грубешівський повіт)|Новосілки]] (спалена)
* с. [[Обша]]
* с. [[Ольховець (Білгорайський повіт)|Ольховець]]
* с. [[Ополе (Люблінське воєводство)|Ополе]] (у 1929)
* с. [[Острів-Любельський|Острів]]
* с. [[Ощів (Польща)|Ощів]]
* с. [[Павлів (Холмський повіт)|Павлів]]
* с. [[Павловичі (Сокальський район)|Павловичі]]
* с. [[Паньків (село)|Паньків]]
* с. [[Парчів]] (Парців)
* с. [[Переорськ]]
* с. [[Пиняни (Польща)|Пиняни]]
* с. [[Підледів]]
* с. [[Плаваничі]]
* с. [[Поболовичі]]
* с. [[Покрівка (Польща)|Покрівка]]
* с. [[Посадів (гміна Телятин)|Посадів]]
* с. [[Потуржин]]
* с. [[Пригоріле]]
* c. [[Радків (Люблінське воєводство)|Радків]]
* с. [[Радостів (Люблінське воєводство)|Радостів]]
* с. [[Раколупи]]
* с. [[Ратичів]]
* с. [[Рейовець]]
* с. [[Рожанець (Люблінське воєводство)|Рожанець]]
* с. [[Рожанка (Люблінське воєводство)|Рожанка]]
* с. [[Розтока (Люблінське воєводство)|Розтока]]
* с. [[Польсковоля|Руська Воля]]
* с. [[Савин (Польща)|Савин]]
* с. [[Сагринь]]
* с. [[Свірже]]
* с. [[Святиця (Польща)|Святиця]]
* с. [[Серебрище]]
* с. [[Сичин]] (спалена у 1930)
* с. [[Сілець (Люблінське воєводство)|Сілець]]
* с. Слов'ятин
* с. [[Сліпче]]
* с. [[Собібір|Собібор]]
* с. Стара Весь
* с. Староволя
* с. [[Стенятин (Польща)|Стенятин]]
* с. [[Стрільці (Польща)|Стрільці]]
* м. [[Тарногород]]
* c. [[Теребінь]]
* с. Тарнова
* с. [[Тарнаватка (Люблінське воєводство)|Терноватка]]
* с. [[Типин]]
* м. [[Тишівці]] (2 храми)
* с. [[Турковичі (Люблінське воєводство)|Турковичі]] (2 храми)
* с. [[Туробин]]
* с. [[Убродовичі]]
* с. [[Угнин]]
* с. [[Устимів]]
* с. [[Ухані]]
* с. [[Хмільок]] (2 храми)
* с. [[Ходиванці]] (каплиця)
* м. [[Холм]] (2 храми)
* c. [[Хорощинка]] (2 об'єкти)
* с. [[Хутче]]
* с. [[Черніїв (Холмський повіт)|Черніїв]]
* с. [[Чомів]]
* с. [[Чортовичі]]
* с. [[Чулчиці]]
* с. [[Шароволя]]
* с. Шевня
* с. Шумів
* с. [[Щебрешин]] (частково зруйнова)
* с. [[Юрів (Люблінське воєводство)|Юрів]] (каплиця, спалена)
* с. [[Янів-Любельський|Янів]]
* с. [[Ярославець (Люблінське воєводство)|Ярославець]] </div>

== Див. також ==
* [[Пацифікація у Галичині 1930]]
* [[Полонізаційно-відновна акція (1938)]]

== Джерела ==
* {{книга|автор=[[Григорій Купріянович]]|заголовок=1938: Акція руйнування православних церков на Холмщині і Південному Підляшші|місце=[[Холм]]|видавництво=Люблинсько-Холмська православна єпархія, Українське Товариство в Люблині|рік=2008|сторінок=}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [https://ure-online.info/encyclopedia/revindykatsiya/ Ревіндикація] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
* [http://www.kholm1938.net/poczatki_akcji_wiosna_1938_r.html Початок полонізаційно-ревіндикаційної акції&nbsp;— весна 1938&nbsp;р.]
* [http://www.kholm1938.net Акція руйнування православних церков на Холмщині і південному Підляшші]
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Історія Польщі (1918–1939)]]
[[Категорія:Холмщина]]
[[Категорія:Підляшшя]]
[[Категорія:Історія Волині]]
[[Категорія:Українсько-польські відносини]]
[[Категорія:Історія православ'я в Україні]]