Рух (філософія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рух — поняття, що охоплює в найзагальнішому вигляді всіляку зміну та перетворення[1]; в механіці — зміна положення в часі і в просторі[2].

Визначення[ред. | ред. код]

У європейській традиції поняття руху семантично диференційоване:[3] воно може бути «рухом взагалі», бувши поруч з такими поняттями, як «простір», «час» або «енергія», механічне переміщення; у нього може бути спрямованість, воно може показувати якісну зміну, розвиток (прогрес, регрес), тощо.

У діалектичному матеріалізмі рух — об'єктивний спосіб існування матерії, її абсолютний невід'ємний атрибут, без якого вона не може існувати і який не може існувати без неї. Згідно з цим світоглядом рух абсолютний, а спокій відносний, оскільки є рухом у рівновазі.

Для руху як для онтологічної основи буття, постульована та сама незнищуваність та вічність, що й для самого буття. З'явившись разом з буттям, він не зупиняється, і тому неможливо знову його створити.

Релятивізм абсолютизує рух, у той час як елеати його зовсім заперечують (див. стріла Зенона, дихотомія, Ахіллес та черепаха). На підставі усвідомлення руху не як лише механічного процесу побудовані закони діалектичної логіки.

Види і форми[ред. | ред. код]

Рух існує в різноманітних формах. Різноманітність форм руху як атрибута матерії визначає різноманіття форм організації матерії.

Фрідріх Енгельс на різних рівнях системної організації матерії виділив декілька основних форм руху:

  • механічний
  • фізичний (тепловий, електромагнітний, гравітаційний, атомний та ядерний);
  • хімічний
  • біологічний
  • соціальний
  • географічний
  • математичний

Енгельс також вказує на спадкоємний зв'язок між усіма формами руху матерії: вищі форми не зводяться до нижчих, але обов'язково їх припускають.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Можейко М. А. Движение // История философии: Энциклопедия/Мн.: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. — 1376 с. — (Мир энциклопедий)
  2. Огурцов А. П. Движение // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — М.: Мысль, 2010. — ISBN 978-5-244-01115-9.}}
  3. Водночас в давньоіндійській культурі поняття руху моносемантичне, спокій має п'ять різних видів.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]