Перегляд вихідного коду сторінки Світло

{{Otheruses|Світло (значення)}}
{{unibox}}[[Файл:Spectre.svg|thumb|300px|Видиме світло на електромагнітній шкалі]]

'''Сві́тло'''&nbsp;— [[електромагнітна хвиля|електромагнітні хвилі]] [[видиме світло|видимого спектра]]. До видимого діапазону належать [[електромагнітна хвиля|електромагнітні хвилі]] в межах [[Частота|частот]], що сприймаються людським [[око]]м (7.5×10<sup>14</sup>&nbsp;— 4×10<sup>14</sup> [[Герц|Гц]]), тобто з [[довжина хвилі|довжиною хвилі]] від 390 до 750 [[нанометр]]ів.

У [[фізика|фізиці]] термін «світло» має дещо ширше значення і є синонімом до [[оптичне випромінювання|оптичного випромінювання]], тобто охоплює [[інфрачервоне випромінювання|інфрачервону]] та [[ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетову]] області [[спектр|спектра]].

Властивості світла вивчаються розділами [[фізика|фізики]] [[оптика|оптикою]] та [[спектроскопія|спектроскопією]]. Вимірювання інтенсивності світла&nbsp;— царина [[фотометрія|фотометрії]].

== Фізична природа і властивості світла ==
{{main|Електромагнітна хвиля}}

[[Файл:Prism-rainbow.svg|thumb|300px|Завдяки дисперсії біле світло можна розкласти на спектр за допомогою призми]]
Як і будь-які інші електромагнітні хвилі світло характеризується частотою, [[довжина хвилі|довжиною хвилі]], [[Поляризація електромагнітної хвилі|поляризацією]] й [[інтенсивність світла|інтенсивністю]]. У [[вакуум]]і світло розповсюджується зі сталою швидкістю, яка не залежить від [[система відліку|системи відліку]]&nbsp;— [[швидкість світла|швидкістю світла]]. Швидкість поширення світла в речовині залежить від властивостей речовини і загалом менша від швидкості світла у вакуумі. Довжина хвилі зв'язана з частотою [[Закон дисперсії|законом дисперсії]], який також визначає швидкість розповсюдження світла у середовищі.

Взаємодіючи з речовиною, світло [[Розсіювання частинок і хвиль|розсіюється]] і [[Поглинання електромагнітного випромінювання|поглинається]]. При переході з одного середовища в інше змінюється швидкість розповсюдження світла, що призводить до [[заломлення]]. Поряд із заломленням на межі двох середовищ світло частково відбивається. Заломлення та відбиття світла використовується в різноманітних оптичних приладах: [[призма (оптика)|призмах]], [[лінза]]х, [[дзеркало|дзеркалах]], що дозволяють формувати [[зображення]].

[[Випромінювання]] і поглинання світла відбувається [[квант]]ами: [[фотон]]ами, [[енергія]] яких залежить від частоти:
: <math> E = h \nu  </math>,

де E&nbsp;— енергія кванта, <math> \nu </math>&nbsp;— [[частота]], h&nbsp;— [[стала Планка]].

Звичайне денне світло складається з [[когерентність|некогерентних]] електромагнітних хвиль із широким набором частот. Таке світло заведено називати [[Біле світло|білим]]. Біле світло має [[спектр]], що відповідає спектру випромінювання [[Сонце|Сонця]]. Світло з іншим спектром сприймається як [[колір|кольорове]]. [[Дисперсія світла]], тобто різна швидкість розповсюдження світлових променів з різною частотою у середовищі, дозволяє розкласти світло на кольорові складові.

Як і будь-яка інша [[електромагнітна хвиля]] світло характеризується [[поляризація електромагнітної хвилі|поляризацією]]. Денне світло зазвичай неполяризоване, або частково поляризоване. Ступінь поляризації світла змінюється при кожному акті відбиття від будь-якої поверхні або проходження через будь-яке середовище.

Світло переносить [[енергія|енергію]]. Зокрема, сонячне світло є одним з основних джерел енергії на Землі. Частина цієї енергії сприймається [[живі організми|живими організмами]] при [[фотосинтез]]і. [[Сонячна енергетика|Використання сонячної енергії]] людством одна із найважливіших сучасних проблем.

== Швидкість світла ==
{{Main|Швидкість світла}}
[[Швидкість світла]] у [[вакуум]]і&nbsp;— абсолютне значення швидкості поширення [[Електромагнітна хвиля|електромагнітних хвиль]] у вакуумі. Традиційно позначається літерою латинського алфавіту «''c''»<ref>ДСТУ 3651.2-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення.</ref>. Швидкість світла у вакуумі&nbsp;— [[Фізичні константи#Фундаментальні фізичні константи|фізична стала]], що не залежить від вибору [[інерційна система відліку|інерційної системи відліку]]. Вона належить до фундаментальних фізичних констант, що характеризують не просто окремі тіла чи поля, а властивості [[простір-час|простору-часу]] у цілому. За сучасними уявленнями швидкість світла у вакуумі&nbsp;— гранична швидкість руху та поширення взаємодій.
[[Файл:Speed of light from Earth to Moon.gif|center|650px|thumb|Час поширення світлового променя у масштабованій моделі Земля-Місяць. Для подолання відстані від поверхні Землі до поверхні [[Місяць (супутник)|Місяця]] променю світла потрібно 1,255 с]]

Найточніше значення швидкості світла з відносною похибкою 4·10<sup>−9</sup>, що відповідає абсолютній похибці 1,1 м/с<ref>{{книга |автор= |заголовок=The International System of Units (SI) |відповідальни=Bureau International des Poids et Mesures |посилання= http://www.bipm.org/utils/common/pdf/si_brochure_8_en.pdf#page=64 |місце=Paris |видавництво= |рік=2006 |том= |сторінок=180 |сторінки=144 |isbn= 92-822-2213-6 }}{{ref-en}}</ref> зафіксоване резолюцією 1 17-ї [[Генеральна конференція мір і ваг|Генеральної конференції мір і ваг]]<ref name=Resolution_1>
{{cite web
 |year        = 1983
 |title       = Resolution 1 of the 17th CGPM
 |url         = http://www.bipm.org/en/CGPM/db/17/1/
 |publisher   = BIPM
 |accessdate  = 2009-08-23
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6HZzR7ENa?url=http://www.bipm.org/en/CGPM/db/17/1/
 |archivedate = 2013-06-23
 |deadurl     = no
}}
</ref> і розглядається як точне значення:
{{center|{{рамка}}
''c''&nbsp;=&nbsp;299&nbsp;792&nbsp;458&nbsp;[[Метр|м]]/[[Секунда|с]].
{{/рамка}}}}

Ефективна швидкість світла в різноманітних прозорих речовинах є меншою, ніж у вакуумі. Наприклад, швидкість світла у воді становить близько 3/4 від значення для вакууму. Тим не менше, сповільнення процесів в речовині, як вважають, відбувається не через сповільнення руху часток світла, а завдяки їх поглинанню та наступному випроміненню зарядженими частинками речовини.

Як крайній приклад «сповільнення» світла, може бути дослід двох незалежних груп фізиків, у якому їм вдалось «повністю зупинити» світло, пропускаючи його крізь [[Конденсація Бозе — Ейнштейна|конденсат Бозе&nbsp;— Ейнштейна]] на основі [[Рубідій|рубідію]]<ref>{{cite web|author=Harvard News Office|url=http://www.news.harvard.edu/gazette/2001/01.24/01-stoplight.html|title=Harvard Gazette: Researchers now able to stop, restart light|publisher=News.harvard.edu|date=2001-01-24|accessdate=2011-11-08|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BOra8NvF?url=http://www.news.harvard.edu/gazette/2001/01.24/01-stoplight.html|archivedate=2012-10-14|deadurl=no}}</ref>. Тим не менше, термін «зупинити» у цих експериментах стосується лише квантів світла, що поглинулись атомами, які перейшли у збуджений стан, а потім повторно випускаються через довільний проміжок часу як вимушене наступним лазерним імпульсом випромінювання.

== Вивчення оптичних властивостей світла ==
[[Файл:Table of Opticks, Cyclopaedia, Volume 2.jpg|thumb|350px|Таблиця «Оптика» з «Циклопедії» ({{lang-en|Cyclopædia: or, An Universal Dictionary of Arts and Sciences}}, 1728)]]
{{Main|Оптика}}
Вивченням світла і його взаємодії з речовиною займається розділ фізики, що називається '''оптикою''' (від {{lang-grc| ὀπτική}}&nbsp;— наука про зорові сприйняття). Сучасна оптика досліджує не лише видиме електромагнітне випромінювання, а й ультрафіолетове (у тому числі м'яке рентгенівське) та інфрачервоне проміння<ref>[http://leksika.com.ua/16190801/ure/optika «Оптика»] в [[УРЕ]]</ref>.

=== Геометрична оптика ===
{{Main|Геометрична оптика}}
Довжини електромагнітних хвиль оптичного діапазону дуже малі, і при досить повільній зміні властивостей середовища вважають, що поширення світлової енергії відбувається вздовж геометричних прямих ліній&nbsp;— ''[[світловий промінь|світлових променів]]''. Уявлення про світлові промені разом з експериментально встановленими законами відбивання і [[заломлення]] світла на межі двох середовищ є основою ''[[геометрична оптика|променевої (геометричної) оптики]]''.

=== Фізична оптика ===
{{Main|Фізична оптика}}
Головну частину оптики становить ''[[фізична оптика]]'', яка з'ясовує природу світла, закономірності його випромінювання, поширення, розсіяння і поглинання в речовині. Оптичні явища, в яких проявляється хвильова природа світла (наприклад, [[дифракція|дифракція світла]], [[інтерференція світла]], [[поляризація електромагнітної хвилі|поляризація світла]]), вивчає розділ ''хвильова оптика''. Теоретичною основою хвильової оптики є [[класична електродинаміка]], яка оптичні властивості середовища, характеризує макроскопічними константами ([[діелектрична проникність|діелектричною проникністю]] ''ε'', [[магнітна проникність|магнітною проникністю]] ''μ''), що наявні у [[рівняння Максвелла|рівнянні Максвела]] як коефіцієнти. Ці константи однозначно визначають [[показник заломлення]] ''n'' середовища:
: <math> n = \sqrt{\varepsilon\mu}</math>.

Класична електронна теорія досить добре змальовує явища відбивання й заломлення світла, а також особливості його поширення в ізотропних та анізотропних кристалах, в оптично активних та електропровідних середовищах. У рамках цієї теорії розвинулись такі підрозділи фізичної оптики як ''[[кристалооптика]]'', ''металооптика'' та ''[[молекулярна оптика]]''.

Оптичні явища (зокрема, поглинання і випромінювання світла, фотоефект, фотохімічне перетворення молекул), в яких проявляється квантова природа світла, вивчає ''[[квантова оптика]]'', теоретичною основою якої є [[квантова механіка]] і [[квантова електродинаміка]].

Важливим розділом фізичної оптики є вчення про спектри випромінювання, поглинання та комбінаційного розсіяння світла&nbsp;— ''[[спектроскопія]]''. Оптичні характеристики речовини не залежать від інтенсивності світла, лише за малої інтенсивності світлових пучків. Оптика слабких світлових пучків називається ''лінійною''. Оптичні явища (зокрема, самофокусування, розфокусування пучків світла, помноження частоти світлових коливань, прояснення середовища), які проявляються за дуже великої густини світлової енергії, наприклад під дією випромінювання лазерів, розглядає ''нелінійна оптика''.

=== Фізіологічна оптика ===
Окремою частиною оптики є так звана ''фізіологічна оптика'', яка вивчає закони сприймання світла оком і тісно пов'язана з геометричною та фізичною оптикою, а також [[фізіологія|фізіологією]] і [[психологія|психологією]].

=== Практичне використання оптики ===
Закони оптики і оптичні методи дослідження широко використовуються для вивчення структури речовини, у кількісному і якісному аналізі, а також у світлотехніці, приладобудуванні, автоматиці тощо.

== Оптичні явища в природі. Джерела та приймачі світла ==
Фізичні тіла, атоми та молекули яких випромінюють світло, називають джерелами світла. [[Джерела світла]] бувають штучні та природні, теплові та люмінесцентні, точкові та протяжні. Наприклад, [[полярне сяйво]]&nbsp;— природне, протяжне для спостерігача на Землі, [[люмінесценція|люмінесцентне]] джерело світла.

Джерелами світла є [[Сонце]], [[Земля]], [[спалах]] [[блискавка|блискавки]], [[лампа розжарення]], екран [[телевізор|телевізора]], [[монітор|монітори]] тощо. Світло можуть випромінювати також організми (деякі морські тварини, світлячки та інше.)

Так, ще в [[XVI століття|XVI ст.]] [[Леонардо да Вінчі]] вперше описав природу унікального небесного явища, яке можливо спостерігати під час заходу [[Сонце|Сонця]], коли на горизонті є півмісяць, але видно контури повного [[Місяць|Місяця]]. Цей ефект примарного повного Місяця, який отримав назву “Сяйво да Вінчі”, виникає від світла, яке випромінює [[Земля]] навіть після заходу Сонця. За переконанням вчених [[НАСА|NASA]], саме Земля — є джерелом світла, яке приблизно в 50 разів яскравіше, ніж світло від повного Місяця<ref>[https://www.rbc.ua/rus/styler/unikalne-vishche-raz-10-rokiv-koli-nebi-mozhna-1684350549.html Унікальне явище раз на 10 років: коли на небі можна буде побачити "сяйво да Вінчі". 18.05.2023, 20:02]</ref><ref>[https://bykvu.com/ua/bukvy/nastupnoho-tyzhnia-mozhna-bude-pobachyty-ridkisne-nebesne-iavyshche-siaivo-da-vinchi-cnn/ Наступного тижня можна буде побачити рідкісне небесне явище «Сяйво да Вінчі» – CNN. 18.05.2023, 20:30]</ref>.

Пристрої, за допомогою яких можна виявити світлове випромінювання, називають [[Приймачі світла|приймачами світла]]. Серед природних приймачів світла&nbsp;— органи живих істот.

Область науки і техніки, предметом якої є дослідження принципів і розробка способів генерування, просторового розподілу і вимірювання характеристик оптичного випромінення, а також перетворення його енергії на інші види енергії і використання з різною метою, називається «[[Світлотехніка]]». Світлотехніка містить у собі, також, конструкторську та технологічну розробку джерел випромінювання і систем керування ними, освітлювальних, опромінювальних і світлосигнальних приладів, пристроїв і установок, нормування, проектування, монтаж і експлуатацію світлотехнічних установок.

== Світловий тиск ==
[[Файл:Radiometer 9965 Nevit.gif|міні|праворуч|200пкс|[[Радіометр Крукса|Радіометр Вільяма Крукса]] або «сонячний млин» у вигляді [[вакуум]]ної [[Скло|скляної]] бульби з чотирма лопатями на тонкій голці усередині. Під впливом світлового тиску лопаті обертаються]]
{{Main|Світловий тиск}}
Світло здійснює фізичний вплив на об'єкти на своєму шляху&nbsp;— явище, яке не може бути виведене з рівнянь Максвела, але може бути легко  пояснене у [[Корпускулярна теорія світла|корпускулярній теорії]], коли фотони вдаряючись із перешкодою, передають свій імпульс. Тиск світла, яке поглинається перешкодою, дорівнює потужності світлового пучка, розділеній на швидкість світла С. Під час відбиття світла поверхнею тіла, світловий тиск удвічі більший. У разі проходження фотона наскрізь, світлового тиску не виникає. Через велике значення С ефект світлового тиску є незначним для звичайних об'єктів. Наприклад, лазерна указка на один міліват створює тиск, зусилля від якого, становить близько 3,3 пН. Об'єкт, освітлений таким способом можна було б підняти, правда для монети номіналом в 1 пенні для цього буде потрібно близько 30 млрд 1-мВт лазерних указок<ref>{{Citation|last=Tang|first=Hong X.|date=October 2009|title=May the Force of Light Be with You|periodical=IEEE Spectrum|pages=pp. 41-45|url=http://www.spectrum.ieee.org/semiconductors/devices/photonics-breakthrough-for-silicon-chips|accessdate=7 вересня 2010|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120826053619/http://spectrum.ieee.org/semiconductors/devices/photonics-breakthrough-for-silicon-chips|archivedate=26 серпня 2012|deadurl=yes}}.</ref>. Тим не менше, у нанометровому масштабі, ефект світлового тиску є значнішим, й використання світлового тиску для керування механізмами перемикання нанометрових комутаторів в інтегральних схемах, є перспективною галуззю досліджень<ref>[http://www.eng.yale.edu/tanglab/research.htm nano-opto-mechanical systems research at Yale University].</ref>.

За великих масштабах, світловий тиск може примусити астероїди, обертатись швидше<ref>{{cite web|url=http://discovermagazine.com/2004/feb/asteroids-get-spun-by-the-sun/|title=Asteroids Get Spun By the Sun|author=Kathy A.|work=Discover Magazine|date=2004-02-05|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BOracgr3?url=http://discovermagazine.com/2004/feb/asteroids-get-spun-by-the-sun/|archivedate=2012-10-14|accessdate=2016-02-29|deadurl=no}}</ref>, діючи на їхні неправильні форми, як на лопаті вітряного млина. Можливість створити сонячні вітрила, які би прискорили рух космічних кораблів у просторі, також розглядається<ref>{{cite web|url=http://www.nasa.gov/vision/universe/roboticexplorers/solar_sails.html|title=Solar Sails Could Send Spacecraft 'Sailing' Through Space|work=[[NASA]]|date=2004-08-31|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BOrbLG0M?url=http://www.nasa.gov/vision/universe/roboticexplorers/solar_sails.html|archivedate=2012-10-14|accessdate=2016-02-29|deadurl=no}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121021035846/http://www.nasa.gov/vision/universe/roboticexplorers/solar_sails.html |date=2012-10-21 }}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.nasa.gov/centers/marshall/news/news/releases/2004/04-208.html|title=NASA team successfully deploys two solar sail systems|work=NASA|date=2004-08-09|archiveurl=https://www.webcitation.org/6BOrcCo2u?url=http://www.nasa.gov/centers/marshall/news/news/releases/2004/04-208.html|archivedate=2012-10-14|accessdate=2016-02-29|deadurl=no}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120614013757/http://www.nasa.gov/centers/marshall/news/news/releases/2004/04-208.html |date=2012-06-14 }}</ref>.

== Сприйняття світла оком ==
{{main|Зір}}

Із людських органів чуття, найбільше інформації про довкілля, дає нам зір. Однак, бачити навколишній світ ми можемо тільки тому, що існує світло.

Людина бачить електромагнітні хвилі у видимому діапазоні через те, що має відповідні рецептори, які поглинають світло таких частот, викликаючи при цьому відповідні [[нервовий імпульс|імпульси]] у [[нервова система|нервовій системі]]. [[Сітківка]] людського ока має два типи світлочутливих [[клітина|клітин]]: [[паличка|палички]] і [[колбочка|колбочки]]. Палички не мають особливої чутливості до певного діапазону спектра, зате чутливіші до світла взагалі, тому дозволяють бачити чорно-біле зображення. Колбочки мають у своєму складі молекули, які чутливі до різних діапазонів видимого спектра, тому дозволяють бачити у [[колір|кольорі]].

Відповідність між характеристиками монохроматичного світла й кольорами подано у наступній таблиці. Однак, сприйняття людиною кольору не є простою функцією частоти. Так, суміш жовтого й синього кольорів, сприймається оком як зелений колір, хоча світла відповідного частотного діапазону в цій суміші немає.

; Таблиця відповідності частот електромагнітного випромінювання та кольорів
{| border=1
!Колір!!Діапазон довжин хвиль, нм!!Діапазон частот, ТГц!!Діапазон енергії фотонів, еВ
|-
|[[Фіолетовий колір|Фіолетовий]]
|align=center bgcolor=#6600CC style="color: white;"|380—440
|align=center bgcolor=#6600CC style="color: white;"|790—680
|align=center bgcolor=#6600CC style="color: white;"|2,82—3,26
|-
|[[Синій колір|Синій]]
|align=center bgcolor="#0000F0" style="color: white;"|440—485
|align=center bgcolor="#0000F0" style="color: white;"|680—620
|align=center bgcolor="#0000F0" style="color: white;"|2,56—2,82
|-
|[[Блакитний колір|Блакитний]]
|align=center bgcolor="#00C0FF"|485—500
|align=center bgcolor="#00C0FF"|620—600
|align=center bgcolor="#00C0FF"|2,48—2,56
|-
|[[Зелений колір|Зелений]]
|align=center bgcolor="#00F000" style="color: white;"|500—565
|align=center bgcolor="#00F000" style="color: white;"|600—530
|align=center bgcolor="#00F000" style="color: white;"|2,19—2,48
|-
|[[Жовтий колір|Жовтий]]
|align=center bgcolor=#F0F000|565—590
|align=center bgcolor=#F0F000|530—510
|align=center bgcolor=#F0F000|2,10—2,19
|-
|[[Помаранчевий колір|Помаранчевий]]
|align=center bgcolor=#FF9900|590—625
|align=center bgcolor=#FF9900|510—480
|align=center bgcolor=#FF9900|1,98—2,10
|-
|[[Червоний колір|Червоний]]
|align=center bgcolor=#F00000 style="color: white;"|625—740
|align=center bgcolor=#F00000 style="color: white;"|480—405
|align=center bgcolor=#F00000 style="color: white;"|1,68—1,98
|}

== Історія дослідження світла ==
{{Докладніше|Історія оптики}}
Оптика&nbsp;— одна з найдавніших наук. Вчення про світлові явища, виникло за кілька століть до нашої ери як підсумок численних спроб зрозуміти природу зору. [[Піфагор]] ([[VI століття до н. е.]]) висловив думку, що тіла стають видимими, завдяки випромінюванню ними особливих частинок, які потрапляють в око. Давньогрецький [[філософ]] [[Емпедокл]] (V&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.) стверджував, що [[Афродіта]] створила людське око з чотирьох елементів: вогню, повітря, землі й води, до того-ж, запалила в оці вогонь, завдяки якому людина може бачити. Так виникла помилкова теорія еманації, в якій сумнівався у своїй «Оптиці» [[Евклід]] (IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.), пізніше [[Лукрецій]] (I&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.).

У IV&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. [[Арістотель]] вважав, що світло є збудженням середовища між предметом та оком. Тоді ж у [[Академія Платона|школі Платона]] було сформульовано два основні закони геометричної оптики&nbsp;— прямолінійність світлових променів і рівність кутів їх падіння й відбивання.

У [[II століття|2 ст.]] книгу під назвою «Оптика», написав також [[Клавдій Птолемей|Птолемей]]. Він змалював [[заломлення]] світла, однак дотримувався того ж погляду, що людина бачить завдяки променям, що виходять з ока.

У «[[Книзі про оптику]]» [[1021]] року [[Ібн ал-Хайсам|Альхазен]] розвинув теорію оптичних явищ, постулювавши, що освітлена поверхня випромінює в усіх напрямках, але в око потрапляє лише один із таких променів. Йому належить винахід [[камера-обскура|камери-обскури]]. На його думку світло&nbsp;— це потік маленьких частинок, які розповсюджуються зі скінченною швидкістю. Альхазен описав і намагався пояснити численні оптичні явища, такі як [[тінь|тіні]], [[затемнення]], веселку, проводив експерименти з розкладу світла на різні кольори, пробував пояснити [[бінокулярний зір]], зміну видимих розмірів Місяця та Сонця поблизу від горизонту. Завдяки цим дослідженням Альхазен вважається батьком сучасної оптики.

Починаючи з [[XVII століття]], наукові суперечки щодо природи світла точилися між прихильниками хвильової та [[Корпускулярна теорія світла|корпускулярної теорій]]. Засновником хвильової теорії можна вважати [[Рене Декарт]]а, який розглядав світло як збурення у світовій субстанції&nbsp;— ''пленумі''. Корпускулярну теорію сформулював [[П'єр Гассенді]] і підтримав [[Ісаак Ньютон]]. Хвильову теорію світла розробляли [[Роберт Гук]] та [[Християн Гюйгенс]]. На думку Гюйгенса світлові хвилі розповсюджуються в спеціальному середовищі&nbsp;— [[Ефір (фізика)|ефірі]].

На початку [[XIX століття]] досліди [[Томас Юнг|Томаса Юнга]] з [[дифракція|дифракцією]], дали дужий аргумент на користь хвильової теорії. Було відкрито, що світло є поперечними хвилями й характеризується поляризацією. Юнг висловив припущення, що різні кольори відповідають різним довжинам хвилі.  1817 року, свою хвильову теорію світла виклав у мемуарах для Академії наук [[Огюстен Жан Френель]]. Після створення теорії [[електромагнетизм]]у світло було ідентифіковане, як електромагнітні хвилі.

Перемога хвильової теорії похитнулася наприкінці XIX ст., коли [[експеримент Майкельсона — Морлі]] не виявив ефіру. Хвилі потребують середовища, в якому вони могли б розповсюджуватися, однак ретельно сплановані експерименти, не підтвердили існування цього середовища. Німецький фізик [[Макс Планк]] 1900&nbsp;року, висунув гіпотезу про квантову природу випромінювання. У 1905&nbsp;р. [[Альберт Ейнштейн]] розробив квантову теорію фотоефекту. З позицій квантової механіки і квантової електродинаміки, вдалося пояснити численні спектральні закономірності й особливості процесів випромінювання. Це призвело до створення Альбертом Ейнштейном [[загальна теорія відносності|загальної теорії відносності]]. Природа електромагнітних хвиль виявилася складнішою, ніж розповсюдження збурень. Розгляд задачі про теплову рівновагу [[абсолютно чорне тіло|абсолютно чорного тіла]] зі своїм випромінюванням, призвів до появи ідеї про випромінювання світла порціями&nbsp;— світловими квантами, які отримали назву фотонів. Аналіз явища [[фотоефект]]у показав, що поглинання світлової енергії, також, відбувається квантами.

З розвитком [[квантова механіка|квантової механіки]] затвердилася ідея [[Луї де Бройль|Луї де Бройля]] про [[корпускулярно-хвильовий дуалізм]], за якою світло має, водночас, хвильові властивості, чим пояснюється його здатність до [[Дифракція|дифракції]] та [[Інтерференція світла|інтерференції]], та корпускулярні властивості, чим пояснюється його поглинання та випромінювання [[квант]]ами.

== Див. також ==
* [[Рефракція світла в атмосфері]]
* [[Видиме світло]]
* [[Випромінювання монохроматичне]]
* [[Білий колір]]
* [[Темрява]]
* [[Світлорозподіл]]
* [[Штучні джерела світла]]
* [[Архітектурний дизайн освітлення]]
* [[Колірна температура]]
* [[Індекс передавання кольору]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела ==
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|Light|Світло}}
{{Вікісловник}}
* {{книга
|автор=Борн М., Вольф Э. 
|заголовок=Основы оптики 
|дата=
|рік=1973
|видавництво=Наука. 
|місто=М.
|сторінок=720}}
* {{книга
|автор= Яворський Б. М.
|заголовок=Довідник з фізики: для інженерів та студентів вищих навч. закладів 
|відповідальний= Б. М. Яворський, А. А. Детлаф, А. К. Лебедєв
|рік=2005
|видавництво=Навчальна книга-Богдан
|місто={{Comment|Т.|Тернопіль}}
|сторінок=1034
|isbn=966-692-818-3}}
* {{книга
|автор=Романюк М. О.
|заголовок= Оптика: підручник для фіз. спец. ун-тів
|відповідальний= М. О. Романюк, А. С. Крочук, І. П. Пашук
|рік=2012
|місто={{Льв.}}
|видавництво= ЛНУ ім. Івана Франка
|сторінок=564
|isbn=978-966-613-948-4}}
* {{книга
|автор=Ландсберг Г. С.
|заголовок= Оптика: учеб. пособие для студ. физ. спец. вузов
|відповідальний =  Г. С. Ландсберг
|рік=2006
|місто={{М.}}
|видання = Изд. 6-е, стер.
|видавництво= Физматлит
|сторінок=848
|isbn=5-9221-0314-8}}
* {{книга
|автор=Трофимова Т. И.
|заголовок= Курс физики: Учеб. пособие для вузов
|відповідальний 
|рік=1990
|місто={{М.}}
|видавництво= Высшая школа
|сторінок=478
|isbn=5-06-001540-8}}
* {{книга
|автор=Айзенберг Ю. Б.
|заголовок= Справочная книга по светотехнике
|відповідальний= 
|рік=2006
|місто={{М.}}
|видавництво=Знак
|видання= 3-е изд. 
|сторінок=972
|isbn=5-87789-051-4}}
==Література==
* {{ГПР|частина =Таємниця світла: Вібрації у п'ятому вимірі|сторінки =101-130}}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53409/20236.html Світло]}}
* {{УМЕ13|частина=Світло|сторінки=1694-1695}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Світлотехніка]]
[[Категорія:Оптика]]
[[Категорія:Базові поняття фізики]]
[[Категорія:Світло| ]]