Синаптичний пухирець
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
1. Мітохондрія
2. Синаптичний пухирець з нейротрансмітером
3. Авторецептор
4. Синапс, де виділяється нейротрансмітер
5. Постсинаптичні рецептори, що активуються нейротрансмітером
6. Кальцієвий канал
7. Екзоцитоз пухирця
8. Повторно захоплений нейротрансмітер
Синаптичні пухирці або синаптичі везикули нейрону — оточені мембраною пухирці, що зберігають нейротрансмітерні речовини, які виділяються під час кальцій-залежного екзоцитозу на пресинаптичному закінченні в синаптичну щілину синапсу. Ці пухирці важливі для передачі нервового імпульсу між нейронами та постійно створюються ними. Вони утворені з фосфоліпідів і мають діаметр близько 30 нанометрів.
Частина синаптичних везикул завжди прикріплена до пресинаптичної мембрани, готові злитися з нею та виділити нейромедіатор у синаптичну щілину. Інші знаходяться в глибині синапсу.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Saladin, Kenneth S.; Miller, L. (2004), 12. Nervous Tissue, Anatomy&Physiology: The Unity of Form and Function (вид. 3), New York: The McGraw-Hill Companies, Inc., с. 463, ISBN 0-07-242903-8
|
Це незавершена стаття з нейронауки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з фізіології тварин. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з клітинної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |