Сингулярна функція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сингуля́рна фу́нкція — це неперервна функція, похідна якої дорівнює нулю майже всюди.[1]

Історично першим прикладом сингулярної функції є драбина Кантора.

Існують інші приклади сингулярних функцій. Наприклад, функція Салема і функція Мінковського, множина точок зростання яких заповнює повністю відрізок .

Сингулярна функція зустрічається, наприклад, під час вивчення послідовності просторово модифікованих фаз або структур у твердих тілах і магнетиках, описуваних у моделі Френкеля — Конторової.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hazewinkel, Michiel, ред. (2001), Singular function, Математична енциклопедія, Springer, ISBN 978-1-55608-010-4