Підзвітність

Підзвітність — відносини між наділеними владою і тими, хто таку владу їм надав, у яких останні мають право утримувати перших у межах певного набору стандартів, оцінювати, наскільки повно вони виконують свої обов'язки в світлі цих стандартів, накладати санкції, якщо буде встановлено їх невиконання. Наділені владою зобов'язані доповідати і обговорювати результати свої дій у межах своїх повноважень.

Концепція підзвітності отримала значний вплив у роботах нідерландського політолога Марка Бовенса і так званої «Утрехтська школа» підзвітності. Марк Бовенс розрізняє підзвітність як необхідну чесноту, і підзвітність як процес, який потребує спостереження та оцінювання.

Для ефективного існування організація має дотримуватися таких принципів підзвітності:

прозорість;
участь;
оцінка;
оскарження і реагування на скарги.

Учасники та складові елементи підзвітності[ред. | ред. код]

Учасниками підзвітності виступають будь-які люди та організації, що перебувають у так званих відносинах «принципал — агент». Ними можуть бути політики і чиновники, виборці і політики, начальники і підлеглі тощо Але оскільки агент знає більше, ніж принципал (асиметрія інформованості), принципалів може бути декілька, то підзвітність складніша, ніж проста система «принципал — агент».

Елементи підзвітності визначаються тим, перед ким відбувається звітування та у якій формі. Обов'язки звітування визначаються наступним:

кому здійснюється звітування;
про що здійснюється звіт;
як здійснюється звіт.

Види підзвітності[ред. | ред. код]

Підзвітність є складовою частиною існування організацій різного типу. Можна виділити такі види підзвітності

політична — перед виборцями;
адміністративна (бюрократична) — перед установами вищого рівня;
фінансова — перед аудиторськими організаціями;
юридична — перед судами і трибуналами;
професійна — перед колегами і галузевими асоціаціями;
соціальна — перед клієнтами, групами зацікавлених осіб або споживачами.

Форми підзвітності[ред. | ред. код]

Залежно від змісту зобов'язань і виду розрізняють такі види:

вертикальна (політична, адміністративна, управлінська, юридична);
діагональна (аудиторські організації, омбудсмени й наглядові установи);
горизонтальна (соціальна й професійна підзвітність).

Вертикальна підзвітність є зазвичай обов'язкова і передбачає безпосередні санкції. Горизонтальна форма є радше добровільною й опосередкованою. Діагональна є поєднанням двох інших. У горизонтальній або діагональній підзвітностях прямі санкції не передбачені, але можуть бути суворі публічні й політичні наслідки.