Історичне дослідження: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 1: Рядок 1:
'''Піп дослідження''' базується на [[Історичне джерело|історичних джерелах]], з них [[історик]] черпає інформацію про [[минуле]], яку він інтерпретує, осмислює і на основі якрі відтворює, реконструює (чи конструює) картину-[[образ]] минулого.
'''Піп дослідження''' базується на говне [[Історичне джерело|історичних джерелах]], з них [[історик]] черпає інформацію про [[минуле]], яку він інтерпретує, осмислює і на основі якрі відтворює, реконструює (чи конструює) картину-[[образ]] минулого.


Історичне дослідження починається з виявлення джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: [[Історія|історичні]] й [[Археологія|археологічні]]. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи , тощо. - їх називають первинними історичними текстами.
Історичне дослідження починається з виявлення джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: [[Історія|історичні]] й [[Археологія|археологічні]]. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи , тощо. - їх називають первинними історичними текстами.

Версія за 17:21, 10 квітня 2018

Піп дослідження базується на говне історичних джерелах, з них історик черпає інформацію про минуле, яку він інтерпретує, осмислює і на основі якрі відтворює, реконструює (чи конструює) картину-образ минулого.

Історичне дослідження починається з виявлення джерел (евристика) з вибраної теми. Всі джерела, використовувані в історичних дослідженнях, можна розділити на два основних класи: історичні й археологічні. У випадках, коли письмові джерела відсутні, використовують винятково археологічні джерела. Найважливішими історичними джерелами є письмові тексти - хроніки, документи, листи , тощо. - їх називають первинними історичними текстами.

Історичні джерела виступають як свідчення, відображення, образи, сліди минулого, використання яких послуговується для реконструкції історичного минулого. У ході такої реконструкції виникають історичні праці - їх називають вторинними історичними текстами (або історіографією).

Приступаючи до дослідження джерел, історик повинен знати історичну обстановку, своєрідність мислення і особливості передачі інформації в епоху, що вивчається, володіти спеціальними знаннями, необхідними для роботи з документами вибраного періоду (наприклад, для епохи феодалізму — знання палеографії, історичної граматики і ін.). Ха ха уха Визначення достовірності джерела складається з вирішення трьох завдань: встановлення тексту, інтерпретація джерела і вивчення його походження. Ха Одним із найважливіших принципів забезпечення вірогідності результатів дослідження є принцип об’єктивності, який зобов’язує розглядати історичні явища і події у всій їх складності, багатогранності й суперечливості, з урахуванням усієї сукупності позитивних і негативних сторін їх змісту, незалежно від того, чи подобаються вони дослідникові чи ні[1].

Джерела

Примітки