Цеховик: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
+ {{Ізольована стаття|сирота1}} за допомогою AWB |
Skobel (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Ізольована стаття|сирота1}} |
|||
'''Цеховик''' - підпільний підприємець в [[СРСР]] в період до кінця 1980-х років. |
'''Цеховик''' - підпільний підприємець в [[СРСР]] в період до кінця 1980-х років. |
||
| Рядок 6: | Рядок 5: | ||
Сировину і матеріали для підпільного виробництва придбати легально було неможливо. Тому зазвичай ця проблема вирішувалася наступним чином: державна власність шляхом необгрунтованого списання матеріальних цінностей у виробництво давала надлишки для виробництва необлікованої продукції. Це робилося шляхом складання підроблених актів про списання та знищення фактично придатних матеріалів і сировини, а також іншими способами. Додаткову продукцію, як правило, виготовляли робочі того ж підприємства. У більшості випадків вони не знали, що їхня праця використовується в корисливих цілях «цеховиками». |
Сировину і матеріали для підпільного виробництва придбати легально було неможливо. Тому зазвичай ця проблема вирішувалася наступним чином: державна власність шляхом необгрунтованого списання матеріальних цінностей у виробництво давала надлишки для виробництва необлікованої продукції. Це робилося шляхом складання підроблених актів про списання та знищення фактично придатних матеріалів і сировини, а також іншими способами. Додаткову продукцію, як правило, виготовляли робочі того ж підприємства. У більшості випадків вони не знали, що їхня праця використовується в корисливих цілях «цеховиками». |
||
Так як при плановій економіці купити сировину для підпільного виробництва було неможливо, цеховики (як правило керівники підприємств) здійснювали операцію під сленговою назвою «'''фейгелах'''» (еврейською- «пташка»). Суть «фейгелах» була проста, треба було випускати два види продукції, дорогу та дешеву, але з однієї і теї ж сировини. Наприклад, звичайний поліетиленовий кульок коштував десять копійок, але такий же але подвійний, з вставленим між стінками картинкою відомих співаків коштував вже три рублі і мав надзвичайний попит. А далі в документах писали, що випустили кульочки по десять копійок, а самі випускали подвійні, з портретами. Різниця йшла у кишеню. І така схема застосовувалась для різних видів продукції. Цеховики завжди стежили за всіма новинками ширвжитку. |
Так як при плановій економіці купити сировину для підпільного виробництва було неможливо, цеховики (як правило керівники підприємств) здійснювали операцію під [[Сленг|сленговою]] назвою «'''фейгелах'''» (еврейською- «пташка»). Суть «фейгелах» була проста, треба було випускати два види продукції, дорогу та дешеву, але з однієї і теї ж сировини. Наприклад, звичайний поліетиленовий кульок коштував десять копійок, але такий же але подвійний, з вставленим між стінками картинкою відомих співаків коштував вже три рублі і мав надзвичайний попит. А далі в документах писали, що випустили кульочки по десять копійок, а самі випускали подвійні, з портретами. Різниця йшла у кишеню. І така схема застосовувалась для різних видів продукції. Цеховики завжди стежили за всіма новинками ширвжитку. |
||
Діяльність цеховиків часто перепліталася з таким поняттям, як «'''штовхач'''» (так на сленгу радянського часу називалися постачальники підприємств, вимушені діяти в умовах планової економіки), оскільки підприємство не завжди могло офіційно закупити необхідну сировину і офіційно продати вироблений продукт. |
Діяльність цеховиків часто перепліталася з таким поняттям, як «'''штовхач'''» (так на [[Сленг|сленгу]] радянського часу називалися постачальники підприємств, вимушені діяти в умовах планової економіки), оскільки підприємство не завжди могло офіційно закупити необхідну сировину і офіційно продати вироблений продукт. |
||
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими хабарами ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву. |
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими хабарами ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву. |
||
Версія за 16:43, 9 липня 2010
Цеховик - підпільний підприємець в СРСР в період до кінця 1980-х років.
Феномен підпільності полягав у тому, що за планової економіки офіційно було неможливо ні організувати підприємство, ні дістати сировину, ні продавати вироблену продукцію. Тому цеховики знайшли вихід - офіційною державною структурою проводилася підпільна продукція та неофіційною тіньовою структурою ця продукція продавалася. Або навпаки - продукція вироблялася тіньовою структурою, але збувалася через державні торговельні організації. Варіант, при якому все було цілком нелегальним, був менш поширений, так як його було складніше здійснити на практиці й він занадто легко виявлявся органами Відділом по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності (ОБХСС).
Сировину і матеріали для підпільного виробництва придбати легально було неможливо. Тому зазвичай ця проблема вирішувалася наступним чином: державна власність шляхом необгрунтованого списання матеріальних цінностей у виробництво давала надлишки для виробництва необлікованої продукції. Це робилося шляхом складання підроблених актів про списання та знищення фактично придатних матеріалів і сировини, а також іншими способами. Додаткову продукцію, як правило, виготовляли робочі того ж підприємства. У більшості випадків вони не знали, що їхня праця використовується в корисливих цілях «цеховиками».
Так як при плановій економіці купити сировину для підпільного виробництва було неможливо, цеховики (як правило керівники підприємств) здійснювали операцію під сленговою назвою «фейгелах» (еврейською- «пташка»). Суть «фейгелах» була проста, треба було випускати два види продукції, дорогу та дешеву, але з однієї і теї ж сировини. Наприклад, звичайний поліетиленовий кульок коштував десять копійок, але такий же але подвійний, з вставленим між стінками картинкою відомих співаків коштував вже три рублі і мав надзвичайний попит. А далі в документах писали, що випустили кульочки по десять копійок, а самі випускали подвійні, з портретами. Різниця йшла у кишеню. І така схема застосовувалась для різних видів продукції. Цеховики завжди стежили за всіма новинками ширвжитку.
Діяльність цеховиків часто перепліталася з таким поняттям, як «штовхач» (так на сленгу радянського часу називалися постачальники підприємств, вимушені діяти в умовах планової економіки), оскільки підприємство не завжди могло офіційно закупити необхідну сировину і офіційно продати вироблений продукт.
Успішна діяльність «цеховиків» забезпечувалася щедрими хабарами ревізорам і співробітникам правоохоронних органів, партійному керівництву.
Посилання
- Історичний проект про цеховика (рос.)
- Витоки організованою економічної злочинності (рос.)
- Взуттєва промисловість (рос.)
- Кримінальні справи кінця вісімдесятих (рос.)
- Гучні справи цеховиків 1950-1990 років (рос.)