Список квадранглів на Меркурії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поверхня планети Меркурій була поділена на п'ятнадцять квадранглів, позначених H-1 до H-15 («H» означає Гермес, грецький еквівалент Меркурія).[1] Квадрангли названі на честь помітних поверхневих елементів, видимих у кожній області.[1] Квадрангли спочатку були названі на честь особливостей альбедо[en], оскільки це були найвидатніші особливості, видимі до того, як картографування було виконано космічним кораблем. Картографування, виконане за зображеннями, отриманими під час прольотів Mariner 10 у 1974 та 1975 роках, призвело до того, що дев'ять із квадранглів були перейменовані за нещодавно нанесеними на карту видатними об'єктами.[1] Решта шість квадранглів були повністю не нанесені на карту Mariner 10 і все ще згадувалися за назвами особливостей альбедо. Після прибуття MESSENGER на орбіту в 2011 році ці шість квадранглів були нанесені на карту та перейменовані.[2] Основна мозаїка, яка використовується в нових картах, була виготовлена командою MESSENGER із орбітальними зображеннями та опублікована системою планетних даних NASA 8 березня 2013 року. Ця глобальна мозаїка включає 100 % покриття поверхні Меркурія.

Назва[3] Позначення Одноіменний до Назва особливості альбедо[4] Площа[5] Карта Mariner 10 Поточна карта[3] Примітки
Borealis[en] H-1 Borealis Planitia[en][6] Borea Північний полюс до 67° широти Попередня назва «Гете», але перейменовано Міжнародним астрономічним союзом у 1976 році (IAU, 1977).[5]
Victoria[en] H-2 Victoria Rupes[en] Aurora від 0 до 90° довготи, від 21 до 66° широти
Shakespeare[en] H-3 КратерShakespeare[en] Caduceata від 90 до 180° довготи, від 21 до 66° широти
Raditladi[en] H-4 Raditladi Basin[en] Liguria від 270 до 180° довготи, від 21 до 66° широти відсутня
Hokusai[en] H-5 Кратер Hokusai[en] Apollonia від 360 до 270° довготи, від 21 до 66° широти відсутня
Kuiper[en] H-6 Кратер Kuiper[en] Tricrena від 0 до 72° довготи, від −22 до 22° широти
Beethoven[en] H-7 Кратер Beethoven[en] Solitudo Lycaonis від 72 до 144° довготи, від −22 до 22° широти
Tolstoj[en] H-8 Кратер Tolstoj[en] Phaethontias від 144 до 216° довготи, від −22 до 22° широти Попередня назва «Tir», але перейменована Міжнародним астрономічним союзом у 1976 році

(IAU, 1977).[5]

Eminescu[en] H-9 Кратер Eminescu[en] Solitudo Criophori від 216 до 288° довготи, від −22 до 22° широти відсутня
Derain[en] H-10 Кратер Derain[en] Pieria від 288 до 360° довготи, від –22 до 22° широти відсутня
Discovery[en] H-11 Discovery Rupes[en][6] Solitudo Hermae Trismegisti від 0 до 90° довготи, від −21 до −66° широти
Michelangelo[en] H-12 Кратер Michelangelo[en] Solitudo Promethei від 90 до 180° довготи, від −21 до -66° широти
Neruda[en] H-13 Кратер Neruda[en] Solitudo Persephones від 180 до 270° довготи, від −21 до –66° широти відсутня
Debussy[en] H-14 Кратер Debussy[en] Cyllene від 270 до 360° довготи, від −21 до −66° широти відсутня
Bach[en] H-15 Кратер Bach[en] Australia Південний поліс до −67° широти

Схема квадранглів

[ред. | ред. код]

Взаємне розташування квадранглів на поверхні Меркурія (Північ знаходиться вгорі):[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Strom, Robert G.; Sprague, Ann L. (2003). Exploring Mercury: The Iron Planet. с. 79. ISBN 9781852337315.
  2. ↑ IAU Information Bulletin (PDF) (108). International Astronomical Union. July 2011: 23.
  3. ↑ а б 1:5 Million-Scale Maps of Mercury. Gazetteer of Planetary Nomenclature (USGS/IAU/NASA). Процитовано 24 жовтня 2021.
  4. ↑ SP-423 Atlas of Mercury. NASA. с. 21. Процитовано 19 вересня 2013.
  5. ↑ а б в г Schaber, Gerald G.; John F. McCauley (1980). Geologic Map of the Tolstoj (H-8) Quadrangle of Mercury (PDF). U.S. Geological Survey. USGS Miscellaneous Investigations Series Map I–1199, as part of the Atlas of Mercury, 1:5,000,000 Geologic Series. Процитовано 12 листопада 2007.
  6. ↑ а б SP-423 Atlas of Mercury. NASA. Процитовано 12 листопада 2007.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_квадранглів_на_Меркурії&oldid=37990348