Перегляд вихідного коду сторінки Стародавній Єгипет

{{unibox}}
{{Історія Стародавнього Єгипту|image=All Gizah Pyramids.jpg|caption=[[Єгипетські піраміди]]|imagesize=230}}'''Стародавній Єгипет'''&nbsp;— [[цивілізація]] в [[Стародавній світ|стародавній]] [[Північна Африка|Північній Африці]], яка охоплювала територію в нижній течії річки [[Ніл]] на місці сучасної країни [[Єгипет]]. Стародавня єгипетська цивілізація сформувалась у процесі розвитку [[Доісторичний Єгипет|доісторичного Єгипту]] як єдине ціле близько 3100&nbsp;р. до н.&nbsp;е. (згідно з загальноприйнятою [[Єгипетська хронологія|єгипетською хронологією]])<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/chronology/index.html|title=Chronology|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080316015559/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/chronology/index.html|archivedate=16 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=25 березня 2008}}</ref> під час політичного об'єднання {{нп|Верхнього і Нижнього Єгипту|Верхнього і Нижнього Єгипту|en|Upper and Lower Egypt}} за правління [[Менес]]а (якого часто ототожнюють з [[Нармер]]ом)<ref>Додсон (2004) стор 46</ref>. [[Історія Стародавнього Єгипту|Історію Стародавнього Єгипту]] поділяють на кілька стійких царств, розділених періодами відносної нестабільності, відомими як перехідні періоди: [[Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)|Стародавнє царство]] за ранньої [[Бронзова доба|бронзової доби]], [[Середнє царство (Стародавній Єгипет)|Середнє царство]] за середньої бронзової доби і [[Нове царство (Стародавній Єгипет)|Нове царство]] за пізньої бронзової доби.

Вершини своєї могутності Єгипет досяг за часів Нового царства, коли він мав владу над [[Нубія|Нубією]] і значною частиною [[Близький Схід|Близького Сходу]], після чого увійшов у період повільного занепаду. Упродовж історії низка чужоземних держав завойовувала і підкорювала Єгипет, зокрема [[гіксоси]], [[Стародавня Лівія|лівійці]], [[нубійці]], [[Ассирія|ассирійці]], [[Двадцять сьома династія єгипетських фараонів|ахеменідські перси]], [[Стародавня Македонія|македонці]] під проводом [[Александр Македонський|Александра Македонського]]. Грецьке [[Елліністичний Єгипет|Птолемейське царство]], що утворилося після смерті Александра, правило Єгиптом до 30 р. до н.&nbsp;е., коли за часів [[Клеопатра VII|Клеопатри]] воно зазнало поразки від [[Римська імперія|Римської імперії]] і стало [[Єгипет (римська провінція)|римською провінцією]]<ref>Клейтон (1994) стор 217</ref>.

Успіх давньоєгипетської цивілізації частково пояснюється її здатністю пристосувати [[Землеробство Стародавнього Єгипту|долину Нілу до сільського господарства]]. Прогнозовані {{нп|розливи Нілу||en|Flooding of the Nile}} і регульоване [[Іригація|зрошення]] родючої долини давали надлишкову сільськогосподарську продукцію, яка підтримувала більшу щільність населення і, як наслідок, [[Соціальна зміна|розвиток суспільства]] і культури. Завдяки надлишку ресурсів {{нп|адміністрація (управління)|адміністрація|en|Administration (government)}} спонсорувала видобуток корисних копалин у долині та навколишніх пустельних регіонах, ранній розвиток незалежної [[Єгипетські ієрогліфи|письмової системи]], організацію колективних робіт та проєкти у сільському господарстві, торгівлю з навколишніми регіонами, а також [[Військове мистецтво Стародавнього Єгипту|військове мистецтво]], спрямоване на утвердження єгипетського панування. Мотивували й організовували цю діяльність елітні писарі, релігійні лідери та адміністратори під контролем [[фараон]]а, який гарантував співробітництво і єдність єгипетського народу в контексті складної системи [[Релігія Стародавнього Єгипту|релігійних вірувань]]<ref>Джеймс (2005) стор 8</ref><ref>Мануелян (1998), стор 6-7</ref>.

До багатьох досягнень стародавніх єгиптян належать: [[гірництво]], інженерні та будівельні технології, завдяки яким відбувалося спорудження монументальних [[Єгипетські піраміди|пірамід]], [[Храми Стародавнього Єгипту|храмів]] і [[обеліск]]ів; система [[Математика в Стародавньому Єгипті|математики]], практична та ефективна [[Медицина Стародавнього Єгипту|система медицини]], система зрошення і технології сільськогосподарського виробництва, перші відомі дощаті човни<ref name="AIA">Уорд, Шеріл. «[http://www.archaeology.org/0105/abstracts/abydos3.html Найстаріших дощаті човна]», в журналі ''{{нп|Археологія (журнал, США)|Археологія|en|Archaeology (magazine)}}'' (том 54, номер 3, травень/червень 2001 року). Археологічний інститут Америки.</ref>, {{нп|єгипетський фаянс||en|Egyptian faience}} і технології виробництва скла, нові форми [[Література Стародавнього Єгипту|літератури]], а також [[Єгипетсько-хеттська мирна угода|найперша відома мирна угода]], укладена з хеттами<ref>Клейтон (1994) стор 153</ref>. Стародавній Єгипет залишив невмирущу спадщину. Його [[Мистецтво Стародавнього Єгипту|мистецтво]] й [[Архітектура Стародавнього Єгипту|архітектура]] широко копійовані, а його давні артефакти потрапили до далеких куточків світу. Багато століть його монументальні руїни надихали уяву мандрівників і письменників. Цікавість до старовини та археології з боку європейців і єгиптян, яка виникла на початку нового часу, породила [[Єгиптологія|наукові дослідження]] єгипетської цивілізації і призвела до ширшого визнання її культурної спадщини<ref>Джеймс (2005) стор 84</ref>.

== Історія ==
{{Main|Історія Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Ancient_Egypt_map-en.svg|міні|Мапа Стародавнього Єгипту, на якій показано головні міста і об'єкти династичного періоду (бл. 3150&nbsp;р. до н.&nbsp;е.&nbsp;— 30 р. до н.&nbsp;е.)]]
Більшу частину часу, відколи триває людське життя на землях Єгипту, його життєдайною артерією був [[Ніл]]{{sfn| Shaw |2003| с= 17, 67-69}}. На його родючих заплавах люди розвинули осіле [[Землеробство Стародавнього Єгипту|землеробське господарство]] і побудували централізоване суспільство, яке стало наріжним каменем в історії людської цивілізації{{sfn|Shaw |2003| с= 17}}. [[Людина розумна|Сучасні люди]], а саме [[Кочівники|кочові]] [[мисливці і збирачі]], оселились у долині Нілу наприкінці середнього [[плейстоцен]]у, приблизно 120 000 років тому. Наприкінці періоду [[палеоліт]]у посушливий клімат Північної Африки ставав дедалі жаркіший і сухіший, тож місце проживання людей у цьому регіоні звузилось до району вздовж річки.

=== Додинастичний період ===
{{Main|Доісторичний Єгипет}}
[[Файл:Vase with gazelles-E 28023- Egypte louvre 316.jpg|ліворуч|міні|Типова ваза періоду Накада II, прикрашена малюнками газелей (додинастичний період).]]
У додинастичні й [[Раннє царство (Стародавній Єгипет)|ранньодинастичні]] часи єгипетський клімат був [[Африканський вологий період|більш вологим]], ніж сьогодні. На просторих теренах теперішнього Єгипту тоді була лісиста [[савана]], якою мігрували стада [[Унгуляти|копитних]]. У всіх околицях був значно багатший рослинний і тваринний світ, а в регіоні Нілу селились великі популяції водоплавних птахів. У ті часи єгиптяни, які традиційно були мисливцями, вперше [[одомашнення|одомашнили]] багатьох тварин<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com/?id=1Am88Yc8gRkC&printsec=frontcover#PPA5,M1|title=Choice Cuts: Meat Production in Ancient Egypt|last=Ikram|first=Salima|authorlink1=Salima Ikram|year=1992|publisher=University of Cambridge|page=5|isbn=978-90-6831-745-9|lccn=1997140867|oclc=60255819|accessdate=22 липня 2009}}</ref>.

Близько [[6-те тисячоліття до н. е.|5500 року до н.&nbsp;е.]] невеликі племена, що жили в долині Нілу, розвинулись у низку культур, які вже добре освоїли сільське господарство й [[тваринництво]]. Їх можна ідентифікувати за наскельними малюнками<ref>[https://itsider.com.ua/u-yegypti-vyyavyly-naskelni-malyunky-vikom-u-tysyachi-rokiv-pro-shho-vony-govoryat/ У Єгипті виявили наскельні малюнки віком у тисячі років: про що вони говорять. // Автор: Олена Яковенко. 12.05.2023]</ref>, {{нп|Гончарство Стародавнього Єгипту|гончарними виробами|en|Ancient Egyptian pottery}} і особистими речами, наприклад, гребінцями, браслетами і намистом. Найбільшою з цих ранніх культур у верхньому (південному) Єгипті була [[Бадарійська культура|Бадарійська]], яка, ймовірно, зародилася в Західній пустелі. Вона відома своєю високоякісною керамікою, [[Кам'яні знаряддя|кам'яними знаряддями]] й використанням міді{{sfn| Хейс |1964 |с= 220}}.
[[Файл:Túmulo_100.JPG|міні|Ранній розпис гробниці в [[Нехен]]і, бл. 3500&nbsp;р. до н.&nbsp;е., Накада, можливо Герзейська культура]]
На зміну Бадарійській культурі прийшли [[Амратська культура|Амратська]] (Накада I) і [[Герзейська культура|Герзейська]] (Накада II) культури<ref>Чайлд, В. Гордон (1953), ''New Light on the Most Ancient Near East'', (Praeger Publications)</ref>. Вони принесли низку технологічних удосконалень. Ще в період Накада I додинастичні єгиптяни імпортували з [[Історія Ефіопії|Ефіопії]] [[обсидіан]], використовуючи його для виробництва лез та інших предметів з {{нп|Кам'яна луска|кам'яних лусок|en|Lithic flake}}<ref>Barbara G. Aston, James A. Harrell, Ian Shaw (2000). Paul T. Nicholson and Ian Shaw editors. "Stone, " in ''Ancient Egyptian Materials and Technology,'' Cambridge, 5–77, pp. 46–47. Also note: Barbara G. Aston (1994). "Ancient Egyptian Stone Vessels, " ''Studien zur Archäologie und Geschichte Altägyptens'' 5, Heidelberg, pp. 23–26. (See on-line posts: [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/stone/obsidian.html] and [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/foreignrelations/obsidian.html].)</ref>. У період Накада II з'являються перші свідчення про наявність контактів з [[Близький Схід|Близьким Сходом]], особливо з узбережжям [[Ханаан]]у і [[Бібл]]у<ref>Patai, Raphael (1998), ''Children of Noah: Jewish Seafaring in Ancient Times'' (Princeton Uni Press)</ref>. За час близько 1000 років культура Накада розвинулася з декількох невеликих землеробських громад у могутню цивілізацію, лідери якої повністю контролювали населення й ресурси долини Нілу<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/naqadan/chronology.html#naqadaI|title=Chronology of the Naqada Period|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080328182409/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/naqadan/chronology.html|archivedate=28 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>. Встановивши центри влади в [[Нехен]]і (який греки називали Ієраконполем), а потім в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]], лідери [[Накада III]] поширили свій контроль над Єгиптом на північ уздовж [[Дельта Нілу|Нілу]]{{sfn|Shaw |2003| с= 61}}. Крім того, вони торгували з [[Нубія|Нубією]] на півдні, оазами [[Лівійська пустеля|Лівійської пустелі]] на заході, а також культурами [[Східне Середземномор'я|Східного Середземномор'я]] і [[Близький Схід|Близького Сходу]] на сході{{sfn| Shaw |2003| с=61}}.

Культура Накада залишила по собі велике розмаїття артефактів, що свідчать про зростання влади й багатства еліти, а також особисті речі, як-от гребінці, дрібні статуетки, мальовану кераміку, декоративні кам'яні вази високої якості, косметичні [[Палета (Стародавній Єгипет)|палети]], ювелірні вироби із золота, лазуриту й слонової кістки. Ще один їхній винахід&nbsp;— [[полива]], відома як {{нп|єгипетський фаянс||en|Egyptian faience}}, якою в римський період прикрашали чаші, амулети і статуетки<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/faience/periods.html|title=Faience in different Periods|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080330041500/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/faience/periods.html|archivedate=30 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>. Під час останньої додинастичної фази в культурі Накада з'явились перші писемні знаки, які зрештою розвинулись у повноцінну систему [[Єгипетські ієрогліфи|ієрогліфів]] для запису давньоєгипетської мови{{sfn|Аллен | 2000 |p= 1}}.

=== Ранньодинастичний період (бл. 3150-2686 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Раннє царство (Стародавній Єгипет)}}
Ранньодинастичний період тривав приблизно одночасно з [[шумер]]о-[[аккад (держава)|Аккадською]] цивілізацією в [[Межиріччя|Межиріччі]] та [[елам]]ською в Ірані. Єгипетський жрець [[Манефон]], що жив у III столітті до н.&nbsp;е., розбив довгу послідовність фараонів від Менеса до свого часу на 30 династій, і ця система досі у вжитку. Історію він почав з царя на ім'я «Мені» (або ж, грецькою, ''[[Менес]]''), який, як вважалося, об'єднав два царства [[Верхній Єгипет|Верхнього]] і [[Нижній Єгипет|Нижнього Єгипту]]{{sfn|Клейтон | 1994 |с= 6}}.
[[Файл:NarmerPalette_ROM-gamma.jpg|міні|[[Палета фараона Нармера|Палета Нармера]], на якій зображено об'єднання Обох Земель{{sfn| Робінс || 1997 |с= 32}}.]]
Перехід до єдиної держави відбувся не так швидко, як це змальовували давньоєгипетські письменники. Відсутні будь-які прижиттєві записи про Менеса. Проте деякі науковці нині ототожнюють міфічного Менеса з [[Нармер]]ом, зображеним у царських [[регалія]]х на церемоніальній ''палеті Нармера'', у символічному акті злуки{{sfn| Клейтон | 1994 | с= 12-13}}. Під час ранньодинастичного періоду, який почався приблизно 3000&nbsp;р. до н.&nbsp;е., перший із династичних фараонів зміцнив контроль над Нижнім Єгиптом, заснувавши столицю в [[Мемфіс (Єгипет)|Мемфісі]], з якої міг керувати [[Трудові ресурси|трудовими ресурсами]] й сільським господарством родючої дельти, а також контролювати дохідні й незамінні [[Торговий шлях|торгові шляхи]] до [[Левант]]у. Свідченням дедалі більшої міці та багатства царів ранньодинастичного періоду стало будівництво в Абідосі складних [[Мастаба|мастабових гробниць]] і похоронних культових споруд, призначених для вшанування обожненого царя після його смерті{{sfn| Shaw |2003 | с= 70}}. Сильний інститут царювання, розроблений царями, слугував для легітимізації державного контролю над землею, працею і ресурсами, без яких не могла існувати й розвиватися цивілізація Стародавнього Єгипту<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/archaicegypt/info.html|title=Early Dynastic Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080304143847/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/archaicegypt/info.html|archivedate=4 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>.

=== Стародавнє царство (2686—2181 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)}}
Завдяки добре розвиненому централізованому управлінню збільшувалась {{нп|продуктивність сільського господарства||en|Agricultural productivity}} і, як наслідок, зростало населення. Усе це сприяло великим здобуткам у галузі архітектури, мистецтва й технології, здійсненим в епоху [[Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)|Стародавнього царства]]{{sfn| Джеймс | 2005| с= 40}}. Саме на цей час припадають такі вершинні досягнення Стародавнього Єгипту, як [[піраміди Гізи]] і [[Великий Сфінкс]]. Під керівництвом {{нп|Візир (Стародавній Єгипет)|візира|en|Vizier (Ancient Egypt)}} державні чиновники збирали податки, координували проєкти зрошування для підвищення врожайності, вербували селян на будівельні роботи, а також створили [[Кримінальне право|судову систему]] для підтримки миру й порядку{{sfn| Shaw |2003| с= 102}}.
[[Файл:Khafre_statue.jpg|праворуч|міні|Хефрен на троні]]
Зі зростанням значення централізованого управління в Єгипті постав новий клас освічених писарів і чиновників, яким цар надавав володіння в оплату за послуги. Крім того, царі дарували земельні ділянки своїм похоронним культам і місцевим храмам, щоб забезпечити ці установи ресурсами для поклоніння цареві після його смерті. На думку науковців п'ять століть цих практик поступово підривали економічну життєздатність Єгипту, і економіка вже не могла дозволити собі утримувати велике централізоване управління{{sfn| Shaw |2003| с= 116-17}}. Із послабленням царської влади місцеві правителі, звані [[номарх]]ами, почали заперечувати вищість влади царя. Вважають, що разом із [[Посуха 2200 року до н. е.|сильними посухами]] між 2200 і 2150 роками до н.&nbsp;е.<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.co.uk/history/ancient/egyptians/apocalypse_egypt_04.shtml|title=The Fall of the Old Kingdom|last=Fekri Hassan|publisher=British Broadcasting Corporation|accessdate=10 березня 2008}}</ref> це спричинило настання в країні 140-літнього періоду голоду й розбрату, знаного як перший перехідний період{{sfn| Клейтон |1994| с= 69}}.

=== Перший перехідний період (2181—2055&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Перший перехідний період (Стародавній Єгипет)}}
Після колапсу центрального уряду Єгипту наприкінці Стародавнього царства адміністрація вже не могла підтримувати або стабілізувати економіку країни. Місцеві правителі не могли розраховувати на допомогу царя в період кризи, а нестача продовольства та політичні суперечки спричинили голод і дрібні громадянські війни. Проте попри складні проблеми незалежні від фараона місцеві лідери, які вже не мусили платити данину фараонові, могли витрачати ці кошти на творення квітучої культури. Заволодівши власними ресурсами, провінції розбагатіли, про що свідчать більші й кращі поховання всіх соціальних верств{{sfn|Shaw |2003| с= 120}}. У творчих поривах провінційні ремісники прийняли і адаптувати культурні мотиви, які раніше належали тільки фараонам Стародавнього царства, а писарі розробили літературні стилі, в яких висловили [[оптимізм]] і оригінальність того періоду{{sfn|Shaw |2003| с= 146}}.

Вільні від підпорядкування царю місцеві правителі почали змагатися один з одним за контроль над територією і за політичну владу. До 2160&nbsp;р. до н.&nbsp;е. правителі в [[Гераклеополь|Гераклеополі]] вже контролювали Нижній Єгипет на півночі, тоді як клан їхніх суперників, заснований у [[Фіви (Єгипет)|Фівах]] сім'єю [[Ініотеф I|Ініотефа I]], встановив контроль над Верхнім Єгиптом на півдні. Посилення влади клану Ініотефа і поширення його контролю на північ зробило неминучим зіткнення між двома супротивними династіями. Приблизно 2055 року до н.&nbsp;е. північні фіванські війська під командуванням [[Ментухотеп II|Ментухотепа II]] зрештою перемогли правителів Гераклеополя, возз'єднавши Обидві Землі. Розпочався період економічного і культурного відродження, знаного як [[Середнє царство (Стародавній Єгипет)|Середнє царство]]<ref>Клейтон (1994) стор. 29</ref>.

=== Середнє царство (2134—1690 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Середнє царство (Стародавній Єгипет)}}
[[Файл:Egypte_louvre_231_visage.jpg|міні|Аменемхет III, останній великий правитель Середнього царства]]
Фараони Середнього царства відновили в країні стабільність і процвітання, завдяки чому відродилось мистецтво, література та будівництво монументальних об'єктів{{sfn| Shaw |2003 | с= 148}}. Ментухотеп II і його наступники з [[Одинадцята династія єгипетських фараонів|одинадцятої династії]] царювали у Фівах. Однак візир [[Аменемхет I]], вступивши на царство на початку [[Дванадцята династія єгипетських фараонів|дванадцятої династії]] приблизно 1985 року до н.&nbsp;е., переніс столицю до міста {{нп|Іті-тауї||en|Itjtawy}}, розташованого у [[Фаюмська оаза|Фаюмській оазі]]{{sfn| Клейтон |1994| с= 79}}. Правлячи з Іті-тауї, царі дванадцятої династії провели далекоглядні заходи з [[Утворення території|меліорації та іригації]], щоб збільшити сільськогосподарське виробництво в регіоні. Більше того, в [[Нубія|Нубії]] було відвойовано територію, багату на каменоломні та золоті копальні, тим часом як робітники звели в Східній дельті оборонні споруди, знані як «[[Стіни правителя]]», для захисту від нападів зовні{{sfn |Shaw |2003| с= 158}}.

Коли країна опинилась під військовим і політичним захистом царів, які володіли величезними сільськогосподарськими і мінеральними багатствами, настав розквіт населення, мистецтва та релігії. Якщо у Стародавньому царстві ставлення до богів було елітарним, то в Середньому царстві на передній план виходить вираження особистої побожності{{sfn| Shaw |2003| с= 179-82}}. Література цього періоду, написана впевненим і виразним стилем, оперує складними темами й персонажами{{sfn|Shaw |2003| с=146}}. Майстри [[барельєф]]ного й скульптурного портретів досягли нових висот досконалості, навчились вловлювати тонкі, індивідуальні риси{{sfn| Робінс |1997| с= 90}}.

Останнім великим правителем епохи Середнього царства був [[Аменемхет III]]. Він дозволив [[Семітські мови|семітомовним]] [[ханаан]]ським переселенцям із [[Близький Схід|Близького Сходу]] селитися в районі дельти, щоб забезпечити достатньою робочою силою свої особливо активні гірничодобувні та будівельні кампанії. Утім, ця масштабна діяльність разом із сильними {{нп|розливи Нілу|розливами Нілу|en|Flooding of the Nile}} в останні роки його царювання виснажили економіку й прискорили повільний занепад до другого проміжного періоду, який припав на тринадцяту й чотирнадцяту династії. Під час цього спаду ханаанські поселенці почали дедалі сильніше контролювати область дельти й зрештою прийшли до влади в Єгипті як [[гіксоси]]{{sfn|Shaw |2003| с= 188}}.

=== Другий перехідний період (1674—1549 до н.&nbsp;е.) і гіксоси ===
{{Main|Другий перехідний період (Стародавній Єгипет)}}
Близько 1785&nbsp;р. до н.&nbsp;е., коли влада царів Середнього царства ослабла, вихідці із [[Західна Азія|Західної Азії]], звані [[Гіксоси|гіксосами]], які вже осіли в дельті, захопили Єгипет і заснували свою столицю під назвою [[Аваріс]], змусивши колишній центральний уряд відступити у Фіви. Фараона вважали васалом, і він повинен був сплачувати данину{{sfn|Ryholt |1997| с= 310}}. Гіксоси («чужоземні правителі») перебрали єгипетські моделі правління і вважали себе царями, таким чином запозичивши єгипетські елементи у свою культуру. Вони та інші завойовники принесли в Єгипет нові види зброї, зокрема [[композитний лук]] і запряжену кіньми [[Колісниця|колісницю]]{{sfn|Shaw |2003| с= 189}}.

Відступивши на південь, тубільні фіванські царі опинилися в пастці між ханаанськими гіксосами, що правили на півночі, і [[Нубійці|нубійськими]] союзниками гіксосів, [[Куш (царство)|кушитами]], на півдні. Після багатьох років васалітету, Фіви зібрали достатньо сил, щоб кинути виклик гіксосам у конфлікті, який тривав понад 30 років, до 1555 року до нашої ери{{sfn|Ryholt |1997| с= 310}}. Царі [[Таа II Секененра]] і [[Камос]] зрештою спромоглися перемогти [[нубійці]]в на півдні Єгипту, але не змогли перемогти гіксосів. Це завдання лягло на плечі камосового наступника [[Яхмос I|Яхмоса I]], який успішно провів низку кампаній, чим остаточно викорінив гіксосів із Єгипту. Він заснував нову династію, яка стала першою в Новому царстві. У ньому військові справи стали пріоритетом фараонів, які прагнули розширити межі Єгипту й намагалися запанувати на [[Близький Схід|Близькому Сході]]{{sfn|Shaw |2003|p= 224}}.

=== Нове Царство (1549—1069 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Нове царство (Стародавній Єгипет)}}
[[Файл:Egypt_NK_edit.svg|міні|Максимальні територіальні володіння Стародавнього Єгипту (15 ст. до н.&nbsp;е.)]]
Фараони Нового царства забезпечили захист кордонів і зміцнили дипломатичні відносини зі своїми сусідами, зокрема імперією [[Мітанні]], [[Ассирія|Ассирією]] і [[Ханаан]]ом. Цим вони встановили період небаченого розквіту. Завдяки військовим кампаніям, що їх вели [[Тутмос I]] і його онук [[Тутмос III]], фараони тепер правили найбільшою імперією, яку Єгипет доти бачив. За правління [[Мернептах]]а правителі Єгипту стали іменувати себе [[фараон]]ами, а не просто царями.
[[Файл:WLANL_-_koopmanrob_-_Maat-ka-Re_Hatsjepsoet_(RMO_Leiden).jpg|ліворуч|міні|Кам'яна статуя Хатшепсут]]
Між їхніми правліннями цариця [[Хатшепсут]], яка зарекомендувала себе як фараон, запустила багато будівельних проєктів, зокрема з відновлення пошкоджених гіксосами храмів, і посилала торгові експедиції до [[Пунт]]у та Синаю{{sfn|Клейтон |1994| с= 104-07}}. На момент смерті Тутмоса III 1425 року до н.&nbsp;е. Єгипет був імперією, що простягалася від {{нп|Нія (царство)|Нії|en|Niya (kingdom)}} на північному заході [[Сирія|Сирії]] до четвертого [[Пороги Нілу|порогу Нілу]] в [[Нубія|Нубії]], із міцною відданістю підлеглих та доступом до критично важливого імпорту, як-от бронзи й дерева{{sfn|Джеймс |2005| с= 48}}.

Фараони Нового царства почали масштабну кампанію з просування бога [[Амон]]а, чий дедалі сильніший культ базувався в Карнаці. Крім того, вони будували пам'ятники для прославлення своїх досягнень, як реальних, так й уявних. [[Карнакський храм]] є найбільшим єгипетським храмом з-поміж будь-коли побудованих<ref>{{cite journal |last1=Bleiberg (editor) |first1=Edward |title=Ancient Egypt 2675–332 BCE: Architecture and Design |journal=Arts and Humanities Through the Eras |date=2005 |volume=1 |url=https://www.highbeam.com/doc/1G2-3427400010.html |accessdate=13 січня 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20171229172140/https://www.highbeam.com/doc/1G2-3427400010.html |archivedate=29 грудня 2017 |deadurl=yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171229172140/https://www.highbeam.com/doc/1G2-3427400010.html |date=2017-12-29 }}</ref>.

Близько 1350&nbsp;р. до н.&nbsp;е. на престол зійшов [[Аменхотеп IV Ехнатон|Аменхотеп IV]] і здійснив цілу низку радикальних і хаотичних реформ, чим поставив під загрозу стабільність Нового царства. Змінивши своє ім'я на Ехнатон, він запровадив раніше маловідоме [[сонячне божество]] [[Атон]]а як [[Бог|верховне божество]], заборонив поклоніння більшості інших божеств, і переніс столицю в нове місто Ахетатон (сучасна [[Амарна]]){{sfn|Олдред |1988| с= 259}}. Він цілковито віддався своїй новій релігії та {{нп|Амарнське мистецтво|художньому стилю||Amarna art}}. По його смерті культ Атона скоро занепав і відновився традиційний релігійний порядок. Наступні фараони, [[Тутанхамон]], [[Ай (фараон)|Ай]] і [[Хоремхеб]], робили все для того, щоб стерти всі згадки про єресь Ехнатона, знану тепер як [[Амарнський період]]{{sfn|Клейн |2001| с= 273}}.
[[Файл:SFEC_EGYPT_ABUSIMBEL_2006-003.JPG|міні|Чотири колосальні статуї [[Рамсес II|Рамсеса II]] по боках від входу до [[Храми Абу-Сімбел|храму Абу-Сімбел]]]]
Близько 1279&nbsp;р. до н.&nbsp;е. на трон зійшов [[Рамсес II]], знаний ще як Рамсес Великий. Він побудував більше храмів, звів більше статуй та обелісків і зачав більше дітей, ніж будь-який інший фараон в історії<ref>Двоє старших дружин і великий гарем народили Рамсесові II понад 100 дітей. Клейтон (1994) стор 146</ref>. Сміливий військовий лідер, Рамсес II повів свою армію проти [[Хетти|хеттів]] у [[Битва при Кадеші|битві при Кадеші]] (у сучасній [[Сирія|Сирії]]) і, після того, як бій не виявив переможця, зрештою погодився на перший в історії зафіксований мирний договір, близько 1258 року до нашої ери{{sfn|Тілдеслі |2001| с= 76-77}}.

Багатство Єгипту, однак, зробило його привабливою мішенню для вторгнень, зокрема, [[Стародавня Лівія|лівійських]] [[Бербери|берберів]] на Заході, а також [[Народи моря|народів моря]] (за припущеннями<ref name="AK2013">{{Harvnb|Killebrew|2013}}. Quote: «First coined in 1881 by the French Egyptologist G. Maspero (1896), the somewhat misleading term „Sea Peoples“ encompasses the ethnonyms Lukka, Sherden, Shekelesh, Teresh, Eqwesh, Denyen, Sikil / Tjekker, Weshesh, and Peleset (Philistines). [Footnote: The modern term „Sea Peoples“ refers to peoples that appear in several New Kingdom Egyptian texts as originating from „islands“ (tables 1-2; Adams and Cohen, this volume; see, e.g., [[Robert Drews|Drews]] 1993, 57 for a summary). The use of quotation marks in association with the term „Sea Peoples“ in our title is intended to draw attention to the problematic nature of this commonly used term. It is noteworthy that the designation „of the sea“ appears only in relation to the Sherden, Shekelesh, and Eqwesh. Subsequently, this term was applied somewhat indiscriminately to several additional ethnonyms, including the Philistines, who are portrayed in their earliest appearance as invaders from the north during the reigns of Merenptah and Ramesses Ill (see, e.g., Sandars 1978; Redford 1992, 243, n. 14; for a recent review of the primary and secondary literature, see Woudhuizen 2006). Hencefore the term Sea Peoples will appear without quotation marks.]»</ref><ref name="Drews48">[https://books.google.com/books?id=bFpK6aXEWN8C&pg=PA48 The End of the Bronze Age: Changes in Warfare and the Catastrophe Ca. 1200 B.C., Роберт Дрюс, стор 48-61] Цитата: "Теза про те, що велике «переселення народів моря» відбулося бл. 1200&nbsp;р. до н.&nbsp;е., нібито заснована на єгипетських написах, одного від часів царювання Мернептаха і другого від правління Рамсеса III. Проте, у самих написах про цю міграцію згадки відсутні. Після вивчення того, що єгипетські тексти кажуть про «народи моря', один єгиптолог (Вольфганг Гельк) нещодавно зазначив, що, хоча деякі речі непевні, „eins ist aber sicher: Nach den agyptischen Texten haben wir es nicht mit einer 'Volkerwanderung' zu tun“. Таким чином, міграційна гіпотеза ґрунтується не на самих написах, а на їх інтерпретації».</ref> конфедерації моряків з [[Егейське море|Егейського моря]]). Спочатку військовим вдавалося відбивати ці навали, але зрештою Єгипет втратив контроль над залишком своїх територій на півдні [[Ханаан]]у, значна частина яких дісталась ассирійцям. Дії зовнішніх загроз посилювалися внутрішніми проблемами, як-от корупцією, пограбуваннями гробниць і громадянськими заворушеннями. Повернувши собі владу, верховні жерці в {{нп|Храм Амона-Ра|храмі Амона-Ра|en|Precinct of Amun-Re}} у Фівах накопичили великі землі й багатства, і їх розширені повноваження розкололи країну під час третього проміжного періоду{{sfn|Джеймс |2005| с= 54}}.

=== Третій перехідний період (1069—653 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Третій перехідний період (Стародавній Єгипет)}}
Після смерті [[Рамсес XI|Рамсеса XI]] в 1078&nbsp;р. до н.&nbsp;е. [[Смендес]] узяв владу над північною частиною Єгипту, правлячи з міста [[Таніс]]. Південь був під фактичним контролем [[верховні жерці Амона у Фівах (21-ша і 22-га династії)|верховних жерців Амона у Фівах]], які визнавали Смендеса лише номінально<ref>Черні (1975) С. 645</ref>. У цей час у західній частині дельти Нілу оселилися лівійці, чиї вожді почали посилювати свою автономію. 945&nbsp;р. до н.&nbsp;е. лівійський воєначальник [[Шешонк I]] захопив владу в дельті, заснувавши так звану лівійську або Бубаститську династію, яка правила впродовж 200 років. Далі Шешонк поставив членів своєї сім'ї на важливі жрецькі посади в південному Єгипті й здобув контроль над ним. Лівійський контроль почав слабшати разом із тим, як у дельті постала суперницька династія в [[Леонтополіс|Леонтополісі]], а з півдня почали загрожувати [[кушити]]. Приблизно 727&nbsp;р. до н.&nbsp;е. кушитський цар [[Піанхі]] вдерся з півдня, встановив владу над Фівами і, зрештою, над Дельтою{{sfn|Shaw |2003| с= 345}}.

Далекосяжний престиж Єгипту суттєво підупав наприкінці третього перехідного періоду. Його чужоземні союзники потрапили у сферу впливу [[Ассирія|Ассирії]], і до 700&nbsp;р. до н.&nbsp;е. війна між двома країнами стала неминучою. Між 671 і 667&nbsp;р.р. до н.&nbsp;е. ассирійці почали {{нп|Ассирійське завоювання Єгипту|завойовувати Єгипет||Assyrian conquest of Egypt}}. Правління [[Тахарка|Тахарки]] і його наступника [[Танутамон]]а проходило у постійному конфлікті з ассирійцями, проти яких Єгипет здобув кілька перемог. Зрештою ассирійці виштовхнули кушитів назад у Нубію, зайняли Мемфіс і {{нп|Розграбування Фів|розграбували храми Фів|en|Sack of Thebes}}{{sfn|Shaw |2003| с= 358}}.

=== Пізній період (653—332 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Пізнє царство (Стародавній Єгипет)|Двадцять сьома династія єгипетських фараонів}}

Ассирійці переклали контроль над Єгиптом на низку васалів, які стали відомі як царі [[Двадцять шоста династія єгипетських фараонів|двадцять шостої (Саїської) династії]], що правили з нової столиці [[Саїс]]у. У 653&nbsp;р. до н.&nbsp;е. саїський цар [[Псамметіх I]] зміг вигнати ассирійців за допомогою грецьких найманців, завербованих на {{нп|Військово-морський флот стародавнього Єгипту|флот||Ancient Egyptian navy}}. [[Античні колонії|Грецький вплив]] значно розширився, коли в дельті Нілу греки заснували [[поліс]] [[Навкратіс]]. За Саїських царів відбулося нетривале, але енергійне відродження економіки та культури. Однак 525 року до н.&nbsp;е. потужні перси, на чолі з [[Камбіс II|Камбісом II]], почали своє завоювання Єгипту, зрештою полонивши фараона [[Псамметіх III|Псамметіха III]] в {{нп|битва під Пелусієм (525 р. до н.е.)|битві під Пелусієм (525 р. до н.е.)|en|Battle of Pelusium (525 BC)}}. Після цього Камбіс офіційно взяв титул фараона, але правив Єгиптом з Ірану, залишивши країну під контролем [[сатрап]]а. У 5 столітті до н.&nbsp;е. відбулося кілька успішних повстань проти персів, але єгиптянам ніяк не вдавалося остаточно скинути персів{{sfn|Shaw |2003| с= 383}}.

Після анексії Персією Єгипет увійшов у склад перської [[Імперія Ахеменідів|Імперії Ахеменідів]] як шоста [[сатрап]]ія. До неї було приєднано [[Кіпр]] та [[Фінікія|Фінікію]]. Цей перший період перського панування над Єгиптом, знаний ще як двадцять сьома династія, завершився 402&nbsp;р. до н.&nbsp;е., коли Єгипет повернув собі незалежність під правлінням тубільних династій. Остання з них, [[Тридцята династія єгипетських фараонів|тридцята]], виявилася останньою тубільною царською династією Стародавнього Єгипту, закінчившись царюванням [[Нектанеб II|Нектанеба II]]. Коротке відновлення перського панування, яке іноді називають [[Тридцять перша династія єгипетських фараонів|тридцять першою династією]], почалося в 343 році до н.&nbsp;е., але незабаром після того, 332&nbsp;р. до н.&nbsp;е. перський правитель Мазасес без бою передав Єгипет [[Александр Македонський|Олександрові Македонському]]{{sfn|Shaw |2003| с= 385}}.

=== Птолемеївський період (332-30 до н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Елліністичний Єгипет}}
[[Файл:Ring with engraved portrait of Ptolemy VI Philometor (3rd–2nd century BCE) - 2009.jpg|міні|Портрет [[Птолемей VI Філометор|Птолемея VI Філометора]] з [[пшент]]ом на голові]]
332 року до н.&nbsp;е. [[Александр Македонський]] завоював Єгипет майже без опору з боку [[Іран|персів]], а єгиптяни вітали його як визволителя. [[Древні македоняни|Македонське]] [[Елліністичний Єгипет|Птолемейське царство]], яким правили наступники Александра, мало в своїй основі єгипетську модель, а новою столицею стала [[Александрія]]. Місто стало вітриною могутності та престижу елліністичного правління, навчальним і культурним центром, зосередженим навколо знаменитої [[Александрійська бібліотека|Александрійської бібліотеки]]{{sfn|Shaw |2003| с= 405}}. [[Александрійський маяк]] освітлював шлях численним кораблям, які вели торгівлю через місто, адже Птолемеї зробили своїм пріоритетом торгівлю та прибуткові підприємства, наприклад, виробництво папірусу{{sfn|Shaw |2003| с= 411}}.

[[Елліністичний період|Елліністична культура]] не витіснила тубільну єгипетську культуру, бо Птолемеї підтримували старовинні традиції, прагнучи здобути відданість населення. Вони будували нові храми в єгипетському стилі, підтримували традиційні культи й зображували себе фараонами. Деякі традиції злилися, утворивши [[Релігійний синкретизм|синкретичні]] [[Давньогрецька міфологія|грецько]]-[[Міфологія Стародавнього Єгипту|єгипетські божества]], наприклад, [[Серапіс]], а класичні [[Скульптура Стародавньої Греції|зразки грецької скульптури]] вплинули на традиційні єгипетські мотиви. Попри намагання задобрити єгиптян, перед Птолемеями постали виклики тубільних повстань, гірких сімейних чвар і потужного юрмища Олександрії, яке утворилося після смерті [[Птолемей IV Філопатор|Птолемея IV]]{{sfn|Shaw |2003| с= 418}}. Оскільки [[Стародавній Рим|Рим]] спирався переважно на імпорт зерна з Єгипту, то римляни виявляли значний інтерес до політичної ситуації в країні. Безперервні єгипетські повстання, амбітні політики та могутні супротивники з [[Близький Схід|Близького Сходу]] вивели ситуацію з рівноваги, що змусило Рим надіслати війська й зробити країну провінцією своєї імперії{{sfn|Джеймс |2005| с= 62}}.

=== Римський період (30 р. до н.&nbsp;е.&nbsp;— 641&nbsp;р. н.&nbsp;е.) ===
{{Main|Єгипет (римська провінція)}}
[[Файл:Fayum-22.jpg|ліворуч|міні|[[Фаюмські портрети]] уособлюють зустріч єгипетської та римської культур.]]
Провінцією [[Римська імперія|Римської Імперії]] Єгипет став 30 року до н.&nbsp;е., після поразки [[Марк Антоній|Марка Антонія]] і птолемеївської цариці [[Клеопатра VII|Клеопатри VII]] від [[Октавіан Август|Октавіана]] (пізніше [[Римський імператор|імператора]] Августа) в [[Битва при Акції|битві при Акції]]. Римляни сильно залежали від постачання зерна з Єгипту, а [[Римський легіон|римська армія]] під контролем префекта, якого призначав імператор, придушувала заколоти, суворо змушувала дотримуватися збирання важких податків, а також запобігала нападам бандитів, які тоді стали горезвісною проблемою<ref>Джеймс (2005) стор 63</ref>. Олександрія ставала дедалі важливішим центром на торговому шляху зі Сходу, адже екзотичні предмети розкоші були ходовими в Римі{{sfn|Shaw |2003| с= 426}}.

Хоча римляни ставилися до єгиптян з більшою ворожістю, ніж греки, але деякі традиції тривали, як-от муміфікація і шанування традиційних богів{{sfn|Shaw |2003| с= 422}}. Процвітало мистецтво портретів мумій, а деякі римські імператори зображували себе як фараони, хоча й не до тієї міри, як це було за Птолемеїв. Вони жили за межами Єгипту і не виконували церемоніальних функцій Єгипетського царювання. Місцева адміністрація набула римського стилю й була закрита для єгиптян{{sfn|Shaw |2003| с= 422}}.

Від середини першого століття нашої ери [[християнство]] пустило в Єгипті корені. Спочатку його розглядали як ще один культ, який можна прийняти. Однак, це була безкомпромісна релігія, яка прагнула здобути новонавернених з-поміж прихильників [[Релігія Стародавнього Єгипту|єгипетської]] та [[Елліністична релігія|греко-римської]] релігій і загрожувала існуванню популярних релігійних традицій. Це обернулося гоніннями новонавернених християн, кульмінацією яких стали Великі гоніння [[Діоклетіан]]а, що почались 303 року. Але зрештою християнство перемогло{{sfn|Shaw |2003| с= 431}}. У 391 році християнський імператор [[Феодосій Великий|Феодосій]] запровадив законодавство, за яким було заборонено язичницькі обряди й закрито їхні храми<ref>«''The Church in Ancient Society''», {{нп|Генрі Чедвік (теолог)|Henry Chadwick|en|Henry Chadwick (theologian)}}, p. 373, Oxford University Press US, 2001, {{ISBN|0-19-924695-5}}</ref>. Олександрія стала ареною великих антиязичницьких бунтів зі знищенням державних та приватних релігійних образів<ref>«''Christianizing the Roman Empire A.D 100—400»'', [[Ramsay MacMullen]], p. 63, Yale University Press, 1984, {{ISBN|0-300-03216-1}}</ref>. Як наслідок, тубільна релігійна культура Єгипту занепадала. Корінне населення й далі розмовляло [[Єгипетська мова|рідною мовою]], але вміння читати [[Єгипетські ієрогліфи|ієрогліфи]] поступово зникло разом зі зменшенням ролі жерців і жриць у єгипетських храмах. Язичницькі храми ж часом ставали [[Церква (будівля)|церквами]] або ж залишались покинутими в пустелі{{sfn|Shaw |2003| с= 445}}.

Після поділу Римської імперії в четвертому столітті Єгипет опинився в складі Східної імперії зі столицею в Константинополі. У роки занепаду Імперії Єгипет впав під ударами перської армії [[Держава Сасанідів|Сасанідів]] (618—628 н.&nbsp;е.) Римський імператор [[Іраклій]] (629—639&nbsp;рр.) відвоював його, але в 639—641&nbsp;рр. н.&nbsp;е. його захопила мусульманська армія [[Праведний халіфат|Праведних халіфів]], що поклало край римському пануванню.

== Уряд і економіка ==

=== Управління і комерція ===
[[Файл:Pharaoh.svg|міні|Фараона зазвичай зображували разом із символами царювання та влади.]]
[[Фараон]] був абсолютним монархом країни й, принаймні теоретично, повністю контролював її землю та ресурси. Він був верховним воєначальником та главою уряду і спирався на бюрократичний апарат чиновників, щоб вести свої справи. За управління відповідав {{нп|Візир (Стародавній Єгипет)|візир|en|Vizier (Ancient Egypt)}}, який був правою рукою фараона, його представником і слідкував за землемірними роботами, скарбницею, будівельними проєктами, правовою системою та архівами<ref name="Manuelian358">Мануелян (1998) стор. 358</ref>. Адміністративно країна поділялась на 42 [[Ном (Стародавній Єгипет)|номи]]. На чолі кожного ному був [[номарх]], який звітував перед візиром за свою підлеглу територію. [[Храми Стародавнього Єгипту|Храми]] становили кістяк економіки. Вони не лише виконували роль [[Культова споруда|молитовних будинків]], а й відповідали за збір та зберігання національного багатства в системі комор і скарбниць, що перебували у віданні [[Супервізор|доглядачів]], які перерозподіляли зерно і товари<ref>Мануелян (1998) стор 363</ref>.

Значна частина економіки була централізованою і під строгим контролем. Хоча стародавні єгиптяни не карбували монет до [[Пізнє царство (Стародавній Єгипет)|пізнього царства]]<ref>{{Cite web|url=http://www.ucl.ac.uk/museums-static/digitalegypt/metal/coins.html|title=Egypt: Coins of the Ptolemies|date=2002|publisher=University College London|accessdate=8 квітня 2017}}</ref>, але мали свого роду грошово-бартерну систему<ref>Meskell (2004) стор. 23</ref>, в якій загальноприйнятими одиницями вартості були стандартні мішки з зерном і ''[[дебен]]и'', що дорівнювали приблизно {{Convert|91|g|oz|0}} міді або срібла<ref name="Manuelian372">Мануелян (1998) стор. 372</ref>. Робітникам платили зерном; простий трудівник міг заробити 5 мішків (200&nbsp;кг або 400 фунтів) зерна на місяць, тоді як майстер міг одержати 7 мішків (250&nbsp;кг або 550 фунтів). Ціни були фіксовані по всій країні та записані в списки, щоб полегшити торгівлю; наприклад сорочка коштувала п'ять мідних дебенів, тоді як корова&nbsp;— 140 дебенів<ref name="Manuelian372" />. Зерно можна було обміняти на інші товари, згідно зі списком фіксованих цін<ref name="Manuelian372" />. У V столітті до н.&nbsp;е. з-за кордону в Єгипет прийшли карбовані гроші. Спочатку монети використовувались як стандартизовані зливки дорогоцінного металу, а не справжні гроші, але в наступні століття міжнародні торговці стали покладатися на карбування<ref>Walbank (1984) стор 125</ref>.

=== Соціальний статус ===
[[Файл:Relief of a Nobleman, ca. 1295-1070 B.C.E. 36.261.jpg|ліворуч|міні|Вапняковий рельєф з зображенням давньоєгипетського вельможі часів Нового Царства]]
Єгипетське суспільство було сильно розшароване з чітко вираженим [[соціальний статус|соціальним статусом]]. Землероби становили основну масу населення, але сільськогосподарська продукція належала безпосередньо державі, храмові, або [[Шляхта|знатній родині]], що володіла землею<ref>Мануелян (1998) стор. 383</ref>. Землероби мусили сплачувати трудовий податок і були зобов'язані відбувати {{нп|повинність||en|Corvée}} на іригаційних чи будівельних роботах<ref>Джеймс (2005) стор 136</ref>. Митці та ремісники мали вищий статус ніж селяни, але й вони були під контролем держави, працювали в цехах при храмах і отримували зарплатню безпосередньо з державної скарбниці. Писарі й урядники становили вищий клас, який називають «клас білого кілту», маючи на увазі лляний вибілений одяг, що був ознакою їхнього високого становища<ref>Біллард (1978) стор 109</ref>. Вищий клас чітко виразив свій соціальний статус у мистецтві та літературі. Нижче за них в соціальній ієрархії були жерці, лікарі та інженери зі спеціальною професійною підготовкою у своїй галузі. Достеменно невідомо, чи існувало в Стародавньому Єгипті [[рабство]] в його сучасному розумінні. Щодо цього в літературі є різні думки<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/social/index.html|title=Social classes in ancient Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071213192904/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/social/index.html|archivedate=13 December 2007 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=11 грудня 2007}}</ref>.
[[Файл:Slavebeating.jpg|ліворуч|міні|Покарання у Стародавньому Єгипті]]
Стародавні єгиптяни розглядали чоловіків і жінок усіх соціальних класів як по суті рівних перед законом, і навіть найскромніший селянин мав право клопотати щодо відшкодування перед візиром і його судом<ref name="UCJohnson">{{Cite web|url=http://fathom.lib.uchicago.edu/1/777777190170/|title=Women's Legal Rights in Ancient Egypt|last=[[Janet H. Johnson]]|publisher=University of Chicago, 2004|accessdate=31 серпня 2010}}</ref>. Хоча рабів використовували переважно як найманих слуг, але вони могли купити та продати своє рабство, відробити шлях до свободи й шляхетства, і, здебільшого мали на робочих місцях лікарів<ref>[http://www.reshafim.org.il/ad/egypt/timelines/topics/slavery.htm Slavery in Ancient Egypt] from http://www.reshafim.org.il. Перевірено 28 Серпня 2012.</ref>. І чоловіки, і жінки мали право володіти власністю і продавати її, укладати договори, вступати у шлюб і розлучатись, отримувати спадщину і вести правові спори в суді. Подружні пари могли спільно володіти власністю й захистити себе від розлучення підписанням шлюбного контракту, в якому обумовлювали фінансові зобов'язання чоловіка перед дружиною та дітьми у разі розірвання шлюбу. Порівняно з представницями своєї статі в Стародавній Греції, Римі й навіть сучасніших місцях по всьому світі, жінки в Стародавньому Єгипті мали ширший діапазон особистого вибору, законних прав і можливостей чогось досягнути. Наприклад, [[Хатшепсут]] і [[Клеопатра VII]] навіть стали фараонами, тоді як інші жінки мали владу як [[Дружина бога Амона|дружини бога Амона]]. Попри ці свободи, стародавні єгипетські жінки не часто брали участь в управлінні на офіційних посадах, виконували другорядні ролі в храмах і мали менше шансів стати такими ж освіченими як чоловіки<ref name="UCJohnson" />.

=== Правова система ===
[[Файл:Louvre-antiquites-egyptiennes-p1020372_Cropped_and_bg_reduced.png|ліворуч|міні|[[Писар, що сидить]] із [[Саккара|Саккари]], [[П'ята династія єгипетських фараонів|п'ята династія]]; писарі належали до освіченої еліти. Вони рахували податки, вели облік і несли відповідальність за управління.]]
Главою правової системи офіційно був фараон, який був відповідальний за введення в дію законів, здійснення правосуддя й підтримку закону та порядку, поняття, яке стародавні єгиптяни називали [[Маат]]<ref name="Manuelian358"/>. Хоча від часів Стародавнього Єгипту не збереглось жодного правового [[кодекс]]у, але судові документи показують, що єгипетський закон ґрунтувався на уявленнях здорового глузду про добро і зло, наголошував радше на досягненні домовленостей і врегулюванні конфліктів, а не строгому дотриманні складного набору статутів<ref name="UCJohnson"/>. Місцеві ради старійшин, знані в Новому царстві як ''Кенбет'', були відповідальні за вирішення в суді справ, пов'язаних з дрібними претензіями й незначними суперечками<ref name="Manuelian358" />. Важливіші справи, як-от вбивства, великі земельні угоди та розграбування могил, належали до компетенції ''Великого Кенбету'', над яким головував візир або фараон. Позивачі та відповідачі повинні були відрекомендуватись і присягнути, що розповіли правду. У деяких випадках держава брала на себе роль і прокурора, і судді, а звинувачуваного могли катувати побоями, щоб дістати визнання чи дізнатись імена спільників. Незалежно від легкості чи тяжкості звинувачень, судові писарі фіксували скаргу, свідчення і вирок, щоб можна було покликатися на цю справу в майбутньому<ref>Оукс (2003) стор. 472</ref>.

Покараннями за дрібні злочини могли бути, залежно від тяжкості скоєного, штраф, побиття, калічення обличчя або вигнання. Тяжкі злочини, наприклад, вбивство і пограбування гробниць, карали смертю через відтинання голови, утоплення або саджання на палю. Покарання ще й могли поширювати на сім'ю злочинця<ref name="Manuelian358"/>. Починаючи з періоду Нового Царства, важливу роль у правовій системі відігравали [[оракул]]и, які чинили правосуддя як у цивільних, так і кримінальних справах. Процедура полягала в тому, що у Бога щодо задоволення позову питали «так» чи «ні». Через посередництво одного з жерців Бог ухвалював рішення, вибравши один із варіантів. Жрець міг рухатися взад чи вперед, або ж вказати на одну з відповідей, написаних на аркуші папірусу чи [[остракон]]і<ref>Макдауелл (1999) стор 168</ref>.

=== Сільське господарство ===
{{Main|Землеробство Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Tomb_of_Nakht_(2).jpg|міні|Рельєф у гробниці {{нп|TT52|Нахт|de|Grab des Nacht (TT52)}}, на якому зображено працівників, що під керівництвом наглядача орють поле, збирають врожай, обмолочують зерно.]]
[[Файл:Rope stretching.jpg|ліворуч|міні|Зважування та облік врожаю, зображені на настінному розписі в гробниці {{нп|TT69|Менни||TT69}} у [[Фіви (Єгипет)|Фівах]] (Вісімнадцята Династія).]]
Успіхові стародавньої єгипетської культури сприяло поєднання вигідних географічних особливостей, найважливішою з яких був багатий [[Родючість ґрунту|родючий ґрунт]], утворений внаслідок щорічного розливу річки Ніл. Отож, давні єгиптяни були здатні виробляти надлишок їжі, що дозволяло населенню витрачати більше часу і ресурсів на культурну, технологічну та художню діяльність. [[Землеустрій]] мав у Стародавньому Єгипті вирішальне значення, адже податки нараховували на підставі кількості землі, яка належала особі<ref>Мануелян (1998) стор 361</ref>.

Сільське господарство в Єгипті залежало від циклу Нілу. Єгиптяни виокремлювали три сезони: ''[[Ахет]]'' (водопілля), ''[[Перет]]'' (сівба) і ''[[Шему]]'' (збирання врожаю). Сезон повіді тривав з червня по вересень, залишаючи на березі річки шар багатого на мінерали мулу, який ідеально підходив для вирощування культур. Після того, як повідь відступала, з жовтня до лютого тривав [[вегетаційний період]]. Землероби орали та засівали поля, зрошуючи їх за допомогою канав і каналів. Опадів було небагато, тому для поливу рослин селяни покладалися на Ніл<ref>Ніколсон (2000) стор. 514</ref>. З березня по травень селяни [[серп]]ами жали врожай, потім його [[Обмолот|обмолочували]] [[ціп]]ами, щоб відділити [[Полова|полову]] від зерен. Далі [[Віялка|віялкою]] видували полову з-поміж зерна, яке або перемелювали на борошно, або варили з нього пиво, або зберігали для подальшого використання<ref>Ніколсон (2000) стор. 506</ref>.

Стародавні єгиптяни культивували [[Полба|полбу]] і [[Ячмінь звичайний|ячмінь]], а також низку інших зернових. Зі всіх них готували два основні харчові продукти, хліб і пиво<ref>Ніколсон (2000) стор 510</ref>. [[Льон]] вирощували заради волокон у його стеблах. Рослини виривали з коренем до початку цвітіння. Потім волокна відділяли одне від одного уздовж стебел і пряли з них нитки, з яких ткали [[Лляна тканина|тканини]]. З [[папірус]]у, що росте на берегах Нілу, виготовляли папір. Овочі та фрукти вирощували на городах, що були поблизу населених пунктів і на узвишші, тому їх доводилося поливати вручну. Серед овочів були: цибуля-порей, часник, дині, гарбузи, боби, салат та інші культури. А ще був виноград, з якого робили вино<ref>Ніколсон (2000) стор. 577 і 630</ref>.

==== Тварини ====
[[Файл:Maler_der_Grabkammer_des_Sennudem_001.jpg|ліворуч|міні|Сеннеджем оре свої поля парою волів, яких використовували як в'ючних тварин і джерело їжі.]]
Єгиптяни вірили, що гармонійні взаємини між людьми і [[Тварини|тваринами]] це неодмінна складова космічного порядку; отож, людей, тварин і рослин вважали ланками єдиного цілого<ref name="Strouhal117">Стругал (1989) с. 117</ref>. Тварини, що [[Одомашнення|одомашнені]], що [[Дикі тварини|дикі]], були для стародавніх єгиптян вкрай важливим джерелом духовності, спілкування і прожитку. Велика рогата худоба була найважливішим видом худоби; адміністрація регулярно робила переписи худоби, щоб стягувати податки, а розмір стада показував престиж та значущість маєтку або храму, якому воно належало. Крім великої рогатої худоби, стародавні єгиптяни тримали овець, кіз і свиней. [[Свійські птахи|Птахів]], як-от качок, гусей, голубів, ловили тенетами й плодили на фермах, де їх силоміць відгодовували тістом<ref name="Manuelian381">Мануелян (1998) стор 381</ref>. Ніл забезпечував [[риби|рибою]] вдосталь. Бджіл теж було одомашнено, принаймні не пізніше часів Стародавнього царства. Вони давали мед і віск<ref>Ніколсон (2000) стор. 409</ref>.

Стародавні єгиптяни використовували ослів і [[Віл|волів]] як [[Робоча тварина|в'ючних тварин]], а також щоб виорати поле і втоптати насіння в ґрунт. Крім того, забій відгодованого вола був центральною частиною ритуалу жертвопринесення<ref name="Manuelian381"/>. Коней принесли з собою [[гіксоси]] в [[Другий перехідний період (Стародавній Єгипет)|другому проміжному періоді]]. Верблюди були відомі ще від часів Нового царства, але в'ючними тваринами стали лише в період Пізнього царства. Певні свідчення дозволяють припустити, що й [[Слон північно-африканський|слонів]] деякий час використовували в Пізньому царстві, але здебільшого відмовилися від них через брак [[Пасовище|пасовищних]] земель<ref name="Manuelian381" />. Собаки, кішки та мавпи були поширеними домашніми тваринами, тоді як більш екзотичні домашні тварини, імпортовані з серця Африки, наприклад, [[лев]]и з території [[Субсахарська Африка|Субсахарської Африки]]<ref name="Geptner1972">{{Cite book|title=Mlekopitajuščie Sovetskogo Soiuza. Moskva: Vysšaia Škola|last=Heptner, V.G., Sludskij, A.A.|year=1992|publisher=Smithsonian Institution and the National Science Foundation|location=Washington, DC|pages=83–95|chapter=Lion|trans_title=Mammals of the Soviet Union. Volume II, Part 2. Carnivora (Hyaenas and Cats)}}</ref>, були прерогативою королівської сім'ї. [[Геродот]] зазначав, що єгиптяни були єдиним народом, який тримав тварин у житлах<ref name="Strouhal117"/>. У період Пізнього царства було надзвичайно популярне поклоніння богам в їхній тваринній подобі, наприклад, богині-кішці [[Баст]] і богові-Ібісу [[Тот]]у, й цих тварин плодили на фермах з метою ритуального жертвопринесення<ref>Оукс (2003) стор 229</ref>.

=== Природні ресурси ===
{{Main|Гірнича промисловість Єгипту}}
Єгипет має великі поклади будівельного та декоративного каміння, мідної та свинцевої руди, золота та напівдорогоцінного каміння. Ці [[природні ресурси]] дозволяли стародавнім єгиптянам будувати пам'ятники, ліпити статуї, виготовляти знаряддя праці та ювелірні вироби<ref>Грівз (1929) С. 123</ref>. [[Бальзамування|Бальзамувальники]] для [[Мумія|муміфікації]] використовували солі з [[Ваді-Натрун]], звідки також брали [[гіпс]], з якого робили штукатурку<ref>Лукас (1962) С. 413</ref>. Рудовмісні [[скеля|скельні утворення]] були розташовані у віддалених, негостинних [[ваді]] в [[Пустелі Аравійського півострова|Східній пустелі]] й на Синаї, і щоб добути знайдені там природні ресурси, потрібні були великі експедиції під контролем держави. Були великі [[Золотодобувна промисловість|золоті копальні]] в [[Нубія|Нубії]], і одна з перших відомих мап&nbsp;— це мапа золотої копальні в цьому регіоні. [[Ваді-Хаммамат]] був помітним джерелом граніту, [[Граувака|грауваки]] та золота. [[Кремінь]] був першим мінералом, який збирали й виготовляли з нього інструменти, а кременеві сокири&nbsp;— найперші свідчення проживання в долині Нілу. Валуни цього мінералу акуратно розщеплювали, щоб виготовити помірно тверді та довговічні ножі й наконечники стріл, навіть після того, як для цього почали застосовувати мідь<ref>Ніколсон (2000) стор 28</ref>. Стародавні єгиптяни одними з перших почали виготовляти косметику з мінералів, наприклад [[сірка|сірки]]<ref>C.Michael Hogan. 2011. [http://www.eoearth.org/article/Sulfur?topic=49557 ''Sulfur''. Encyclopedia of Earth, eds. A. Jorgensen and C.J. Cleveland, National Council for Science and the environment, Washington DC] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121028080550/http://www.eoearth.org/article/Sulfur?topic=49557 |date=28 жовтня 2012 }}</ref>.

Єгиптяни розробляли поклади [[Свинець|свинцевої]] руди [[галеніт]]у в Гебель Росас, щоб зробити грузила для тенет, виски та маленькі фігурки. Мідь була найважливішим металом для виготовлення інструментів у Стародавньому Єгипті. Її виплавляли в печах з [[малахіт]]ової руди, яку добували на Синайському півострові<ref>Шеел (1989) с. 14</ref>. Працівники збирали золото, намиваючи самородки з осаду в [[Алювій|алювіальних відкладах]], або ж шляхом більш трудомісткого процесу розтирання і промивання золотовмісного кварциту. В період Пізнього царства у Верхньому Єгипті розробляли поклади залізної руди<ref>Ніколсон (2000) стор 166</ref>. Високоякісні будівельні камені були в достатку в Єгипті; давні єгиптяни добували вапняк по всій долині Нілу, граніт&nbsp;— в Асуані, а базальт і піщаник&nbsp;— у ваді в Східній пустелі. Родовища декоративних каменів, таких як [[Порфіри|порфір]], граувака, [[алебастр]] і [[сердолік]], були розкидані по Східній пустелі і їх розробляли ще до Першої династії. У птолемеївський і римський періоди рудокопи розробляли родовища [[смарагд]]ів у Ваді Сікаїт і [[аметист]]ів у {{нп|Ваді ель-Худі||en|Wadi el-Hudi}}<ref>Ніколсон (2000) стор 51</ref>.

=== Торгівля ===
{{Main|Торгівля у Стародавньому Єгипті}}
[[Файл:Relief_of_Hatshepsut's_expedition_to_the_Land_of_Punt_by_Σταύρος.jpg|міні|Торговельна експедиція Хатшепсут до країни [[Пунт]]]]
Торгівля з {{нп|Закордонні контакти Стародавнього Єгипту|закордонними сусідами|en|Foreign contacts of ancient Egypt}} дозволяла стародавнім єгиптянам діставати рідкісні, екзотичні товари, яких не було в Єгипті. У [[Доісторичний Єгипет|Додинастичний період]] вони налагодили торгівлю з Нубією, щоб одержувати золото і ладан. Крім того, встановили торгові зв'язки з Палестиною, про що свідчать вази для олії в палестинському стилі, знайдені в похованнях фараонів Першої династії{{sfn|Shaw |2003| с= 72}}. Ще незадовго до появи Першої династії єгипетська [[колонія]] існувала в південній частині [[Ханаан]]у<ref>Naomi Porat and Edwin van den Brink (editor), "An Egyptian Colony in Southern Palestine During the Late Predynastic to Early Dynastic, " in ''The Nile Delta in Transition: 4th to 3rd Millennium BC'' (1992), стор 433-40.</ref>. [[Нармер]] керував виробництвом єгипетської кераміки в Ханаані й експортував її назад до Єгипту<ref name="Naomi">Naomi Porat, "Local Industry of Egyptian Pottery in Southern Palestine During the Early Bronze I Period, " in ''Bulletin of the Egyptological, Seminar 8'' (1986/1987), pp. 109–29. See also [http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/foreignrelations/1stdynegyppotsinpalestine.html University College London web post, 2000].</ref>.

Не пізніше Другої династії торгівля Стародавнього Єгипту з [[Бібл]]ом стала ключовим джерелом якісної деревини, якої не було в Єгипті. На час п'ятої династії торгівля з [[Пунт]]ом забезпечувала золотом, ароматичними смолами, ебеновим деревом, слоновою кісткою та дикими тваринами, як-от мавпами та бабуїнами{{sfn|Shaw |2003| с= 322}}. Єгипет покладався на торгівлю з [[Анатолія|Анатолією]] для отримання основної маси олова, а також додаткового постачання міді, як металів, необхідних для виготовлення бронзи. Стародавні єгиптяни цінували синій камінь [[Афганський лазурит|лазурит]], який доводилося імпортувати з далекого [[Афганістан]]у. Середземноморськими торговими партнерами Єгипту були [[Стародавня Греція|Греція]] і [[Крит]], які постачали, серед іншого, [[Оливкова олія|оливкову олію]]<ref>Мануелян (1998) стор 145</ref>.

== Мова ==
{{Main|Єгипетська мова}}

=== Історичний розвиток ===
{{Hiero|Єгипетська мова (''{{Unicode|r n kmt}}'')|<hiero>r: Z1 n km m t: O49</hiero>|align=right|era=egypt}}

[[Єгипетська мова]] належить до північних [[Афразійські мови|афразійських мов]] і тісно пов'язана з [[Берберські мови|берберськими]] та [[Семітські мови|семітськими мовами]]<ref>Loprieno (1995b) стор. 2137</ref>. Вона має другу найдовшу відому історію серед усіх мов (після [[Шумерська мова|шумерської]]), писемні тексти від бл. 3200&nbsp;р. до н.&nbsp;е. до середніх віків, і залишалася розмовною мовою ще довше. Історію стародавньої єгипетської мови поділяють на такі етапи: староєгипетська, середньоєгипетська (класична), [[новоєгипетська мова|новоєгипетська]], [[Демотичне письмо|демотична]] і [[Коптська мова|коптська]]<ref>Loprieno (2004) стор 161</ref>. Єгипетські писання не показують діалектних відмінностей до періоду коптської мови, хоча, можливо, регіональні діалекти існували навколо Мемфіса і, пізніше, Фів<ref>Loprieno (2004) стор 162</ref>.

Мова Стародавнього Єгипту була [[Синтетичні мови|синтетичною]], але пізніше стала більш [[Аналітичні мови|аналітичною]]. В новоєгипетській мові розвинулись префіксальні визначений та невизначений [[Артикль|артиклі]], які замінили старі словозмінювальні [[суфікс]]и. Відбувся перехід від старішого [[Типологія порядку слів|порядку слів]] {{нп|присудок–підмет–прямий додаток||en|Verb–subject–object}} до новішого [[підмет–присудок–прямий додаток]]<ref>Loprieno (1995b) С. 2137-38</ref>. Єгипетські [[Єгипетські ієрогліфи|ієрогліфічна]], [[Ієратичне письмо|ієратична]] і демотична абетки зрештою поступилися місцем фонетичній [[Коптська абетка|коптській абетці]]. Коптську мову ще й досі вживають у літургії [[Коптська православна церква|Коптської православної церкви]], а її сліди трапляються в сучасній [[Єгипетська арабська мова|єгипетській арабській]]<ref>Vittman (1991) с. 197—227</ref>.

=== Звуки і граматика ===
Староєгипетська, подібно до інших афразійських мов, мала 25 приголосних. До них належали [[Глотковий приголосний|глоткові]] та {{нп|емфатичні приголосні|емфатичні|en|Emphatic consonant}} приголосні, глухі та дзвінкі проривні, глухі [[Фрикативні приголосні|фрикативні]], а також глухі та дзвінкі [[африкат]]и. Було три довгі та три короткі голосні, а в новоєгипетській їх стало приблизно дев'ять<ref>Loprieno (1995а) стор 46</ref>. Основу слова в єгипетській мові, подібно до семітських і берберських, становлять {{нп|Семітський корінь|трилітерні|en|Semitic root}} та дволітерні корені з приголосних і напівприголосних. Слова утворюються додаванням суфіксів. Дієслова відмінюються за [[Граматична особа|особами]]. Наприклад, триприголосна основа '''{{Transl|egy|S-Ḏ-M}}''' є семантичним ядром слова «чути»; його базовим відмінюванням є ''{{Transl|egy|sḏm}}''&nbsp;— 'він чує'. Якщо підмет - іменник, то суфікси не додаються до дієслова<ref>Loprieno (1995а) стор 74</ref>: ''{{Transl|egy|sḏm ḥmt}}'' - 'жінка чує'.

Прикметники утворюються від іменників за допомогою процесу, який єгиптологи називають ''{{нп|Арабська граматика|нісбацією|en|Arabic grammar}}'' (через подібність єгипетської мови до арабської)<ref>Loprieno (2004) стор 175</ref>. Порядок слів {{smallcaps|присудок–підмет}} у дієслівних та прикметникових реченнях, і {{smallcaps|підмет–присудок}} в іменникових та прислівникових реченнях<ref>Allen (2000) pp. 67, 70, 109</ref>. Підмет може пересуватись на початок речення, якщо воно довге і за ним йде узагальнювальний займенник<ref>Loprieno (2005) p. 2147</ref>. Заперечна форма дієслова та іменника утворюється за допомогою [[Частка (мовознавство)|частки]] ''n'', але в прислівникових і прикметникових реченнях уживається ''nn''. [[Наголос]] падає на останній чи передостанній склад, який може бути відкритим (CV) або закритим (CVC)<ref>Loprieno (2004) p. 173</ref>.

=== Письмо ===
{{Main|Єгипетські ієрогліфи|Ієратичне письмо|Демотичне письмо}}
[[Файл:Heiroglyphs.jpg|міні|Ієрогліфи на похоронній стелі в {{нп|Манчестерський музей|Манчестерському музеї|en|Manchester Museum}}]]
[[Файл:Rosetta_Stone_BW.jpeg|міні|[[Розетський камінь]] (близько 196&nbsp;р. до н.&nbsp;е.) дозволив лінгвістам почати процес розшифрування ієрогліфів<ref>Аллен (2000) 13 стор.</ref>.]]
[[Єгипетські ієрогліфи|Ієрогліфічне письмо]] з'явилося приблизно 3000&nbsp;р. до н.&nbsp;е. До його складу входять сотні символів. Ієрогліф може передавати слово, звук або бути невимовним детермінативом. Один і той самий символ може виконувати різні функції в різних контекстах. Офіційним стилем письма було ієрогліфічне. Ним писали на кам'яних пам'ятниках і гробницях. Ієрогліфи бували такі ж деталізовані, як окремі твори мистецтва. У повсякденному писанні писарі вживали скорописний стиль письма, що називалось [[Ієратичне письмо|ієратичним]], яке було швидшим і легшим для написання. Якщо офіційні ієрогліфи можуть читатись у рядках або стовпцях у будь-якому напрямку (хоча, як правило, написані справа наліво), то ієратичне письмо завжди написане справа наліво, зазвичай горизонтальними рядками. Новий стиль письма, [[Демотичне письмо|демотичний]], став найпоширенішим, і саме він, опріч офіційних ієрогліфів, супроводжує грецький текст на [[Розетський камінь|Розетському камені]]<ref>Loprieno (1995а) С. 10-26</ref>.

Приблизно в першому столітті нашої ери поряд з демотичним письмом почали застосовувати [[Коптська абетка|коптську абетку]]. Вона являє собою модифіковану [[Грецька абетка|грецьку абетку]] з додаванням деяких демотичних знаків<ref>Аллен (2000) 7 стор.</ref>. Хоча офіційні ієрогліфи застосовували в церемоніальних текстах аж до четвертого століття, але наприкінці лише жменька жерців все ще вміла їх читати. Знання ієрогліфічної писемності практично втратилося разом з закриттям традиційних релігійних установ. Спроби її розшифрувати припадають на візантійський<ref>Loprieno (2004) стор 166</ref> та ісламський періоди в Єгипті<ref>Ель-Далі (2005) стор 164</ref>, але лише в 1820-х роках, після відкриття Розетського каменя та багаторічних досліджень [[Томас Юнг|Томаса Янга]] і [[Жан-Франсуа Шампольйон|Жана-Франсуа Шампольйона]], ієрогліфи {{нп|Розшифрування давньоєгипетської писемності|вдалося в основному розшифрувати||Decipherment of ancient Egyptian scripts}}<ref>Аллен (2000) стор 8</ref>.

=== Література ===
{{Main|Література Стародавнього Єгипту}}
Перші зразки письма з'явилися на царських бирках і ярликах, знайдених у царських гробницях. Насамперед письмо було справою писарів, що працювали в установі ''Пер Анх'' або Домі життя. До його складу входили офіси, бібліотеки (так звані «Будинки книги»), лабораторії та обсерваторії<ref>Стругал (1989) с. 235</ref>. Деякі найбільш відомі твори стародавньої єгипетської літератури, як-от [[Тексти Пірамід]] і [[Тексти Саркофагів]], написані класичною єгипетською мовою, яка залишалася мовою письма приблизно до 1300 року до нашої ери. Новоєгипетська мова була у вжитку від часів Нового царства. Вона представлена розпорядчими документами [[Рамессиди|Рамессидів]], любовною лірикою і казками, а також демотичними й коптськими текстами. У цей період писемна традиція розвинулася в саможиттєписи на стінах гробниць, наприклад {{нп|Хуфхор|Хуфхора|en|Harkhuf}} і [[Уна (вельможа)|Уни]]. Тексти у жанрі, знаному як ''{{нп|себайт||en|Sebayt}}'' («інструкція»), призначались для того, щоб доносити вчення і настанови відомих вельмож; знаменитий приклад&nbsp;— {{нп|папірус Іпувера||en|Ipuwer Papyrus}}&nbsp;— [[Плач (жанр)|плач]] з описом [[Стихійне лихо|стихійних лих]] і соціальних потрясінь.

{{нп|Розповідь Сінухе||en|Story of Sinuhe}}, написана середньоєгипетською мовою, є прикладом класичної єгипетської літератури<ref>Ліхтгайм (1975) С. 11</ref>. Тоді ж написано [[папірус Весткар]]&nbsp;— збірку оповідей, що їх розповів [[Хеопс|Хуфу]] своїм синам, у яких йдеться про чудеса у виконанні жерців<ref>Ліхтгайм (1975) С. 215</ref>. {{нп|Інструкція Аменемопа|Інструкцію Аменемопа|en|Instruction of Amenemope}} вважають шедевром близькосхідної літератури<ref>«''Wisdom in Ancient Israel»'', John Day, /John Adney Emerton, /Robert P. Gordon/ Hugh Godfrey/Maturin Williamson, p. 23, Cambridge University Press, 1997, {{ISBN|0-521-62489-4}}</ref>. До кінця Нового царства [[Новоєгипетська мова|народною мовою]] стали дедалі частіше писати популярні твори, як-от {{нп|Оповідь про Уну-Амона||en|Story of Wenamun}} та {{нп|Інструкція Ані||en|Instruction of Any}}. У першому з них йдеться про вельможу, якого пограбували під час подорожі до Лівану, куди він їздив, щоб купити деревину кедра, і його спроби повернутися до Єгипту. Починаючи з приблизно 700&nbsp;р. до н.&nbsp;е. оповідання та повчання, як-от популярні {{нп|Повчання Анхшешонк|||Instruction of Ankhsheshonq}}, а також особисті та ділові документи, писали [[Демотичне письмо|демотичним стилем]] і тогочасним етапом єгипетської мови. В сюжетах багатьох оповідань, написаних демотичним стилем за часів {{нп|Греко-римський світ|греко-римського|en|Greco-Roman world}} періоду, йдеться про попередні історичні епохи, коли Єгипет був незалежною державою і ним правили великі фараони, як-от [[Рамсес II]]<ref>Ліхтгайм (1980) стор 159</ref>.

== Культура ==

=== Повсякдення ===
{{Main|Костюм Стародавнього Єгипту|Танці в Стародавньому Єгипті}}
[[Файл:Ostracon04-RamessidePeriod_MetropolitanMuseum.png|міні|Остракон: полювання на лева зі списом і собакою]]
[[Файл:Ägyptischer_Maler_um_1400_v._Chr._001.jpg|міні|Стародавні єгиптяни влаштовували свята і фестивалі, що супроводжувалися музикою й танцями. [[Гробниця]] писаря [[Небамун]]а]]

Більшість стародавніх єгиптян були землероби. У спільних житлах проживали тільки найближчі родичі. Їх будували з [[саман]]у і проєктували так, щоб вони залишалися прохолодними в спекотний день. Кожен будинок мав кухню з відкритим дахом, у якій були жорна для розмелювання зерна і невелика піч для випікання хліба<ref>Мануелян (1998) стор. 401</ref>. Стіни фарбували в білий колір, а бувало покривали їх фарбованими лляними гобеленами. Підлоги застеляли очеретяними килимками, а меблями слугували дерев'яні стільці, підняті над підлогою ліжка, а також особисті столи<ref>Мануелян (1998) стор 403</ref>.

Стародавні єгиптяни надавали великого значення гігієні й зовнішньому вигляду. Більшість з них купалися в Нілі й милися пастоподібним милом з [[Тваринні жири і олії|тваринного жиру]] та крейди. Чоловіки голили все тіло заради чистоти; парфуми та ароматичні мазі приховували неприємні запахи й заспокоювали шкіру<ref>Мануелян (1998) стор 405</ref>. Одяг виготовляли з простих лляних тканин, пофарбованих у білий колір. Як чоловіки, так і жінки з вищих верств носили перуки, ювелірні прикраси і використовували [[Краса і косметика в Стародавньому Єгипті|косметику]]. Діти ходили голяка до настання зрілості (приблизно до 12 років), тоді чоловікам робили обрізання й стригли наголо. Мати доглядала за дітьми, а батько забезпечував сімейний [[дохід]]<ref>Мануелян (1998) с. 406-07</ref>.

Музика і танець були популярними розвагами серед тих, хто міг собі їх дозволити. Серед ранніх інструментів були флейти та арфи, а пізніше з'явилися інструменти на кшталт сурм, гобоїв і труб. В епоху Нового царства єгиптяни грали на дзвіночках, цимбалах, бубнах, барабанах, а також імпортованих з Азії [[лютня]]х та [[Ліра (музичний інструмент)|лірах]]<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/furniture/music.html|title=Music in Ancient Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080328000007/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/furniture/music.html|archivedate=28 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>. [[Систр]], звук якого нагадує брязкання, був особливо важливий у релігійних церемоніях.

Стародавні єгиптяни розважалися в різний спосіб, зокрема грали в ігри та слухали музику. [[Сенет]]&nbsp;— настільна гра, в якій фігури пересували згідно з кидками гральних кісток, була особливо популярною з давніх-давен; іншою аналогічною грою була [[мехен (гра)|мехен]], яка мала кругову [[Ігри на спеціальній дошці|ігрову дошку]]. «[[Собаки та шакали]]», яку також називали «58 отворів»&nbsp;— ще один приклад настільної гри в Стародавньому Єгипті. Перший повний набір цієї гри було виявлено у фіванській гробниці єгипетського фараона [[Аменемхет IV|Аменемхета IV]], який належав до [[Тринадцята династія єгипетських фараонів|13-ї династії]]<ref>{{Cite web|url=https://mysteriousuniverse.org/2018/11/4000-year-old-board-game-called-58-holes-discovered-in-azerbaijan/|title=4,000-Year-Old Board Game Called 58 Holes Discovered in Azerbaijan|website=Mysterious Universe|language=en-US|accessdate=2018-12-23}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.livescience.com/64266-ancient-board-games.html|title=16 of the Most Interesting Ancient Board and Dice Games|last=Metcalfe|first=Tom|last2=December 10|first2=Live Science Contributor {{!}}|last3=ET|first3=2018 07:23am|website=Live Science|accessdate=2018-12-23}}</ref>. Серед дітей були популярні жонглювання та [[ігри з м'ячем]], а на стінах гробниці в [[Бені-Хасан]] описано боротьбу<ref>Мануелян (1998) стор 126</ref>. Крім того, заможні члени єгипетського суспільства розважались полюванням і плаванням на човнах.

Розкопи поселення ремісників [[Дейр-ель-Медіна]] принесли одне з найретельніше задокументованих свідчень про життя громади в стародавньому світі, яке охоплює майже чотириста років. Немає жодного подібного місця, в якому організація, соціальні взаємодії, умови праці та життя громади були б вивчені так докладно<ref>«''The Cambridge Ancient History: II Part I, The Middle East and the Aegean Region, c. 1800–13380 B.C.»'', Edited I.E.S Edwards–C.JGadd–N.G.L Hammond-E.Sollberger, Cambridge at the University Press, p. 380, 1973, {{ISBN|0-521-08230-7}}</ref>.

=== Кухня ===
{{Main|Кухня Стародавнього Єгипту}}
Єгипетська кухня майже не змінилася з часом. Й справді, [[Єгипетська кухня|кухня сучасних єгиптян]] у чомусь дуже нагадує кухню їхніх пращурів. Основний раціон складався з хліба і пива, з додаванням овочів на кшталт цибулі та часнику, а також фруктів, як-от фініків та інжиру. Кожен міг скуштувати вина і м'яса на свята, верхи ж себе могли побалувати й частіше. Рибу, м'ясо і птицю вживали в соленому або сушеному вигляді, а ще могли тушкувати або смажити на грилі<ref>Мануелян (1998), стор 399—400</ref>.

=== Архітектура ===
{{Main|Архітектура Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Karnak_Tempel_Hypostyl_05.jpg|ліворуч|міні|Гіпостильні зали Карнакського храму побудовано з рядів грубих колон, що підпирають стельові балки.]]
Архітектура стародавнього Єгипту представлена одними з найвідоміших споруд у світі: [[Піраміди Гізи|Великими пірамідами в Гізі]] й [[Карнакський храм|храмами у Фівах]]. Будівельні проєкти держава організовувала й фінансувала для зведення релігійних споруд і пам'ятників, а також щоб скріпити всеохопну владу фараона. Стародавні єгиптяни були майстерні будівельники. Застосовуючи лише прості, але дієві інструменти для роботи й розмітки майданчика, архітектори могли будувати великі {{нп|кам'яні споруди||en|Stone structures}} з великою акуратністю і точністю, яким можна позаздрити навіть сьогодні<ref>Кларк (1990), стор 94-97</ref>.

Житла для еліти і простих єгиптян будували з недовговічних матеріалів, таких як глиняна цегла й дерево, тому вони не збереглися. Селяни жили в простих домах, тоді як палаци для еліти й фараона мали складнішу будову. Кілька збережених палаців Нового царства, подібні до тих, що в [[Малката|Малкаті]] й [[Амарна|Амарні]], мають пишно прикрашені стіни та підлогу з зображеннями людей, птахів, води, божеств і геометричним орнаментом<ref>Бадаві (1968) с. 50</ref>. Важливі будівлі, як-от храми й гробниці, що мали існувати вічно, зроблені з каменя, а не глиняної цегли. Похоронний комплекс [[Джосер]]а, який є першою масштабною кам'яною будівлею у світі, має такі архітектурні елементи, як {{нп|підпірки та перемички||en|Post and lintel}} з мотивом папірусу й лотоса.

Найбільш ранні зі збережених стародавніх [[Храми Стародавнього Єгипту|єгипетських храмів]], наприклад ті що в Гізі, складаються з окремих, закритих зал з даховими перекриттями, що їх підпирають колони. В Новому царстві архітектори додали [[пілон]], відкритий [[Внутрішній дворик|двір]] і закриту [[Гіпостильна зала|гіпостильну залу]] в передній частині храмового святилища, стиль, який був стандартним до греко-римського періоду<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/temple/typestime.html|title=Types of temples in ancient Egypt|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080319233620/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/temple/typestime.html|archivedate=19 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>. Найдавнішим і найпопулярнішим типом архітектури гробниць Стародавнього царства була [[мастаба]] - прямокутна споруда з плоским дахом з цегли або каменя, збудована над підземною [[поховальна камера|поховальною камерою]]. [[Східчаста піраміда]] Джосера являє собою низку кам'яних мастаб, розміщених одна на одній. Піраміди побудовано в часи Старого і Середнього царств, а більшість пізніших правителів відмовилися від них на користь менш помітних, вирубаних у скелях, гробниць<ref>Додсон (1991) стор. 23</ref>. Використання пірамідальної форми тривало в сімейних склепових каплицях Нового царства і в царських [[Нубійські піраміди|пірамідах Нубії]]<ref>{{Cite book|title=The Tomb in Ancient Egypt|url=https://archive.org/details/tombinancientegy0000dods|last=Dodson|first=Aidan|last2=Ikram|first2=Salima|year=2008|publisher=Thames & Hudson|pages=[https://archive.org/details/tombinancientegy0000dods/page/218 218], 275–76|isbn=978-0-500-05139-9}}</ref>.

=== Мистецтво ===
{{Main|Мистецтво Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Nefertiti_30-01-2006.jpg|міні|[[Погруддя Нефертіті]] роботи скульптора [[Тутмос (скульптор)|Тутмоса]], один з найвідоміших шедеврів [[Мистецтво Стародавнього Єгипту|давньоєгипетського мистецтва]].]]
У стародавніх єгиптян мистецтво було покликане виконувати певні функції. Упродовж понад 3500 років митці були вірні мистецьким формам та іконографії, розробленим ще в період Стародавнього царства, дотримуючись суворого набору принципів, які чинили опір іноземному впливові й внутрішнім змінам<ref>Робінс (1997) стор. 29</ref>. Ці художні стандарти,&nbsp;— прості лінії, форми, і плоскі ділянки кольору в поєднанні з характерною плоскою проєкцією фігур, без жодних натяків на просторову глибину&nbsp;— створювали відчуття порядку і рівноваги в композиції. Зображення та текст тісно переплітались на стінах могил і храмів, трунах, стелах і навіть статуях. Наприклад, зображені на [[Палета фараона Нармера|Палеті Нармера]] фігури можна водночас читати і як ієрогліфи<ref>Робінс (1997) стор. 21</ref>. Завдяки жорстким правилам, які регулювали високо стилізований і символічний вигляд давньоєгипетського мистецтва, воно точно і зрозуміло виконувало свої політичні та релігійні функції<ref>Робінс (2001), стор 12</ref>.

Стародавні єгипетські ремісники висікали статуї та витончені барельєфи з каменя, але могли використовувати й дерево, як дешевший і легше оброблюваний матеріал. Фарби добували з таких мінералів, як залізні руди (червону і жовту вохру), мідні руди (синю і зелену), сажа чи деревне вугілля (чорну) і вапняк (білу). Фарби бувало змішували з [[гуміарабік]]ом як сполучним матеріалом і спресовували в коржі, які можна було за потреби змочити водою<ref>Ніколсон (2000) стор 105</ref>.

На своїх [[барельєф]]ах фараони зображали перемоги в бою, релігійні сцени і записували царські укази. Звичайним громадянам були доступні предмети {{нп|поховальне мистецтво|поховального мистецтва|en|Funerary art}}, на кшталт фігурок [[ушебті]] й книг мертвих, що, як їм здавалося, захистять їх у загробному житті<ref name="James122">Джеймс (2005) стор 122</ref>. У могилах часів Середнього царства часто трапляються {{нп|Дерев'яні похоронні фігурки|дерев'яні або глиняні фігурки||Wooden tomb model}}, що змальовують сцени з повсякденного життя. Покликані відтворити життя в загробному світі, ці фігурки зображують різноробів, будинки, човни, і навіть військові формування, як прообрази ідеального загробного світу Стародавнього Єгипту<ref>Робінс (1998) стор 74</ref>.

Попри однорідність стародавнього єгипетського мистецтва, стилі конкретного часу і місця іноді віддзеркалювали зміну культурних і політичних поглядів. Після нашестя гіксосів під час другого проміжного періоду, в [[Аваріс]]і з'явилися фрески в [[Мінойська цивілізація|мінойському]] стилі{{sfn|Shaw |2003| с= 216}}. Найяскравіший приклад політично керованої зміни художніх форм припадає на амарнський період, коли фігури зазнали кардинальних змін, щоб відповідати революційним релігійним ідеям [[Аменхотеп IV Ехнатон|Ехнатона]]<ref>Робінс (1998) стор 149</ref>. Цей стиль, відомий як {{нп|Амарнське мистецтво||en|Amarna art}}, скоро покинули після смерті Ехнатона і повернули традиційні форми<ref>Робінс (1998) стор 158</ref>.

=== Релігійні переконання ===
{{Main|Релігія Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:The_judgement_of_the_dead_in_the_presence_of_Osiris.jpg|міні|[[Книга мертвих]] була настановою померлому для подорожі загробним світом.]]
Віра в богів і загробне життя були притаманні стародавній єгипетській цивілізації від моменту її зародження; правління фараонів опиралось на [[божественне право царів]]. [[Єгипетський пантеон]] населяли боги, які володіли надприродними здібностями, і яких кликали на допомогу чи для захисту. Однак єгиптяни не завжди розглядали богів як доброзичливців, і вважали, що їх потрібно задобрювати підношеннями й молитвами. Структура цього пантеону постійно змінювалась разом з тим, як нові божества вивищувались в ієрархії, а жерці не намагались організувати різноманітні й часом суперечливі [[Міфологія Стародавнього Єгипту|міфи]] та оповіді в цілісну систему<ref>Джеймс (2005) стор 102</ref>. Ці розмаїті уявлення про божественне не вважали суперечливими, а розглядали їх як шари в багатогранній реальності<ref>«''The Oxford Guide: Essential Guide to Egyptian Mythology''», edited by [[Donald B. Redford]], p. 106, [[Berkley Books]], 2003, {{ISBN|0-425-19096-X}}</ref>.
[[Файл:Ka_Statue_of_horawibra.jpg|ліворуч|міні|{{нп|Статуя Ка||en|Ka statue}} забезпечувала тілесну оболонку для оприявлення Ка.]]
Богам поклонялися в культових [[Храми Стародавнього Єгипту|храмах]], що перебували у віданні жерців, які проповідували від царського імені. У центрі храму стояла культова статуя в раці. Храми не були місцями громадських богослужінь або зборів і лише на свята й урочистості раку зі статуєю божества виносили назовні для загального поклоніння. Зазвичай божі володіння були закриті для зовнішнього світу й туди мали доступ лише служителі храму. Прості громадяни могли поклонятися приватним статуям у себе вдома, а від сил Хаосу захищали амулети<ref>Джеймс (2005) стор 117</ref>. Після Нового царства роль фараона як духовного посередника відійшла на другий план, а релігійні звичаї змістилися в бік прямого поклоніння богам. У підсумку жерці розробили систему [[оракул]]ів, які повідомляли волю богів безпосередньо людям{{sfn|Shaw |2003| с= 313}}.

Єгиптяни вірили, що кожна людина складається з фізичних і духовних частин або ''аспектів''. Окрім тіла (''[[Хат (міфологія)|хат]]''), кожна людина мала ''šwt'' (тінь), ''[[Ба (душа)|ба]]'' (особистість або душу), ''[[Ка (душа)|ка]]'' (життєву силу) та ''ім'я''<ref>Аллен (2000) стор 79, 94-95</ref>. Серце, а не мозок, вважали вмістилищем думок і емоцій. Після смерті духовні аспекти відокремлювалися від тіла й могли рухатися за власним бажанням, але вони вимагали постійної оселі у вигляді власних останків (або їх замінника, наприклад, статуї). Кінцевою метою покійного було злитися зі своїми ''ка'' та ''ба'' й стати одним з «блаженних мертвих», що живуть як ''akh'', або «effective on». Для того, щоб це сталося, покійному потрібно було успішно пройти суд, на якому серце мало важити менше, або так само, як «[[Маат|перо істини]]». У цьому випадку покійний вважався гідним і міг продовжити своє існування на землі в духовній формі<ref>Вассерман ''і співавт. '' (1994) с. 150-53</ref>.

=== Поховальні звичаї ===
{{Main|Похоронні обряди Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Anubis_attending_the_mummy_of_Sennedjem.jpg|ліворуч|міні|[[Анубіс]] - давньоєгипетський бог, пов'язаний з муміфікацією й поховальними обрядами; тут він доглядає за мумією.]]
Стародавні єгиптяни мали складну сукупність поховальних звичаїв, які, на їхню думку, були потрібні, щоб забезпечити безсмертя після смерті. Це такі процедури, як збереження тіла шляхом [[Мумія|муміфікації]], виконання поховальних обрядів, а також поховання разом з тілом предметів, які покійний використовуватиме в потойбічному житті<ref name="James122"/>. Тіла, що їх ховали в пустельних ямах ще до настання Стародавнього царства, зберігалися природним шляхом завдяки [[Десикація|десикації]]. Впродовж усієї історії Стародавнього Єгипту посушливі умови пустелі були благом для поховань бідноти, що не могла дозволити собі таких ретельних поховальних приготувань, які були в розпорядженні еліти. Заможні єгиптяни стали ховати своїх мерців у кам'яних гробницях і застосовувати штучну муміфікацію, яка складалася з таких етапів: видалення внутрішніх [[Орган (анатомія)|органів]], огортання тіла в лляні тканини й закриття його всередині прямокутного кам'яного саркофага або дерев'яної труни. Починаючи з четвертої династії, деякі частини зберігались окремо в [[канопа]]х<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/mummy/ok.html|title=Mummies and Mummification: Old Kingdom|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|accessdate=9 березня 2008}}</ref>.
[[Файл:Tutmask.jpg|міні|Гробниці фараонів начиняли незліченними скарбами, прикладом яких є [[Маска Тутанхамона|Золота маска мумії Тутанхамона]].]]
Станом на початок Нового царства стародавні єгиптяни вже вдосконалили мистецтво муміфікації; найкраща процедура забирала 70 днів і передбачала видалення внутрішніх органів, видалення мозку через ніс, а також десикації в суміші солей під назвою [[Натрон (речовина)|натрон]]. Потім тіло загортали в лляну тканину, між шарами якої вставляли захисні амулети, і поміщали в прикрашену людиноподібну труну. Мумії Нового царства також поміщали в пофарбовані {{нп|Картонаж|картонажні|en|Cartonnage}} чохли. В птолемеївську та римську епохи дійсні практики консервації занепали, зате більшу увагу звертали на зовнішній вигляд мумії, яку оздоблювали<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/mummy/late.html|title=Mummies and Mummification: Late Period, Ptolemaic, Roman and Christian Period|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080330041612/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/mummy/late.html|archivedate=30 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>.

Багатих єгиптян ховали разом з великою кількістю предметів розкоші, але всі поховання, незалежно від соціального статусу, містили певні предмети для померлого. Часто в могилу поміщали [[Похоронні тексти Стародавнього Єгипту|похоронні тексти]] і, починаючи з Нового царства, туди почали також класти фігурки [[ушебті]], які, на їхню думку, мали виконувати за них ручну працю в загробному житті<ref>{{Cite web|url=http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/burialcustoms/shabtis.html|title=Shabtis|publisher=Digital Egypt for Universities, University College London|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080324044813/http://www.digitalegypt.ucl.ac.uk/burialcustoms/shabtis.html|archivedate=24 March 2008 <!--DASHBot-->|deadurl=no|accessdate=9 березня 2008}}</ref>. Поховання супроводжувались ритуалами, які зображували магічне воскресіння покійного. Після похорону живі родичі мали іноді приносити їжу до гробниці й читати молитви за покійного<ref>Джеймс (2005) стор 124</ref>.

== Військова справа ==
{{Main|Військове мистецтво Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Egyptian-Chariot.png|праворуч|міні|[[Колісниця]]]]
Стародавнє єгипетське військо відповідало за захист Єгипту від чужоземного вторгнення, а також за підтримку панування Єгипту на [[Стародавній Близький Схід|Стародавньому Близькому Сході]]. Військо захищало гірничі експедиції на Синай у період Стародавнього царства і воювало в громадянських війнах під час першого та другого проміжних періодів. Воно слідкувало за підтриманням укріплень вздовж важливих торгових шляхів, наприклад тих, що знайдені в місті [[Бухен (Єгипет)|Бухен]] на шляху до Нубії. Форти будувались, щоб служити військовими базами, наприклад, фортеця в Сіле, яка була базовим табором для експедиції до [[Левант]]у. У Новому царстві низка фараонів застосовували регулярне єгипетське військо, щоб атакувати й підкорити [[Куш (царство)|Куш]] і частини Леванту{{sfn|Shaw |2003| с= 245}}.

Типове військове обладнання складалося з {{нп|Лук та стріла|лука та стріл|en|Bow and arrow}}, списів, а також щитів з круглим верхом, зроблених з натягнутої на дерев'яну раму [[Шкіра (матеріал)|шкіри]] тварин. У Новому царстві військові почали використовувати {{нп|Колісниці в Стародавньому Єгипті|колісниці|en|Chariotry in ancient Egypt}}, принесені раніше гіксоськими загарбниками. Зброя і броня поліпшувалися й далі після засвоєння бронзи: щити тепер робили з твердої деревини з бронзовими [[умбон]]ами, списи мали бронзові наконечники, а [[хопеш]] перейнято від азійських солдатів<ref>Мануелян (1998) с. 366-67</ref>. Фараона зазвичай зображали у літературі й мистецтві коли він їде на чолі в́ійська. Одні припускають, що принаймні кілька фараонів, як-от [[Таа II Секененра]] та його сини, так і робили<ref>Клейтон (1994) стор 96</ref>. Інші ж навпаки кажуть, що «царі цього періоду особисто не командували на передовій своїм військом й не воювали разом з ним»<ref>{{cite journal|last=Shaw|first=Garry J.|title=The Death of King Seqenenre Tao|journal=Journal of the American Research Center in Egypt|year=2009|volume=45}}</ref>. Солдатів вербували з-поміж широких верств населення, але під час і особливо після епохи Нового царства в єгипетське військо брали найманців з Нубії, Кушу та Лівії{{sfn|Shaw |2003| с= 400}}.

== Технологія, медицина і математика ==

=== Технологія ===
{{Main|Технології Стародавнього Єгипту}}
[[Файл:Egyptian_glass_jar.jpg|ліворуч|міні|Склоробство було високорозвиненим мистецтвом.]]
[[File:Ancient Egypt rope manufacture.jpg|thumb|300px|right|Давньоєгипетське зображення жінок, які займаються механічним виготовленням [[мотузка|мотузок]], перше графічне свідчення цього ремесла, показано у двох нижніх рядах ілюстрації]]
У галузях технології, медицини та математики Стародавній Єгипет досяг відносно високого рівня продуктивності та витонченості. Єгиптові приписують винахід традиційного [[емпіризм]]у, про що свідчать папіруси [[Папірус Едвіна Сміта|Едвіна Сміта]] й [[Папірус Еберса|Еберса]] (бл. 1600&nbsp;р. до н.&nbsp;е.). Єгиптяни створили власну абетку і [[Десяткова система числення|десяткову систему числення]].

=== Фаянс і скло ===
[[Файл:Ancient_Egyptian_medical_instruments.jpg|міні|Стародавні єгипетські медичні інструменти, зображені на написах Птолемеївського періоду на стінах храму в Ком-Омбо]]
Ще до початку Стародавнього царства єгиптяни розробили склоподібний матеріал, відомий як {{нп|Єгипетський фаянс|фаянс|en|Egyptian faience}}, який вони розглядали як різновид штучного напівдорогоцінного каменю. Фаянс&nbsp;— це не глиняна кераміка, зроблена з [[Діоксид кремнію|діоксиду кремнію]], невеликої кількості [[Оксид кальцію|вапна]] і [[Оксид натрію|соди]], а також барвника, зазвичай міді<ref>Ніколсон (2000) стор 177</ref>. З цього матеріалу виготовляли намисто, плитку, статуетки та галантерейні товари. Існувало декілька методів виробництва фаянсу, але, зазвичай глиняну основу покривали пастоподібним матеріалом, а потім обпалювали. За схожою технікою стародавні єгиптяни виготовляли барвник, знаний як {{нп|єгипетський синій||en|Egyptian blue}}, що його ще називають синій фрит, який створювали шляхом сплавлення (або [[Агломерація корисних копалин|спікання]]) діоксиду кремнію, міді, вапна і лугу, як-от натрону. Продукт можна було подрібнювати й застосовувати як барвник<ref>Ніколсон (2000) стор 109</ref>.

Стародавні єгиптяни вміли з великою майстерністю виготовляти широкий спектр предметів зі скла, але достеменно невідомо, чи цей процес вони розробили самостійно<ref>Ніколсон (2000) стор 195</ref>. Також незрозуміло, чи вони робили своє власне сире скло, чи тільки імпортували попередньо виготовлені зливки, які потім розплавлювали й обробляли. Однак, вони безперечно мали технічні знання щодо створення виробів, а також вміли додаванням [[Мікроелементи|мікроелементів]] контролювати колір скляного виробу. Серед кольорів, які вони вміли одержувати, були: жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий і білий, а скло могло бути як прозорим, так і матовим<ref>Ніколсон (2000) стор 215</ref>.

=== Медицина ===
{{Main|Медицина Стародавнього Єгипту}}
Медичні проблеми стародавніх єгиптян безпосередньо випливали з особливостей їхнього довкілля. Життя та праця неподалік від Ніла обумовлювали ризик заразитись [[Малярія|малярією]] й виснажливими паразитами [[Шистосомози|шистосомозами]], які пошкоджували печінку й кишковий тракт. Небезпечні тварини, такі як крокодили й бегемоти, теж становили звичайну загрозу. Довічна праця в сільському господарстві й на будівництві спричиняла навантаження на хребет і суглоби, а травми, отримані на будівництві та в бою, завдавали істотної шкоди організмові. Піщинки в борошні, змеленому за допомогою кам'яних жорен, стирали зуби, залишаючи їх сприйнятливими до [[абсцес]]ів (хоча [[Карієс зубів|карієс]] траплявся нечасто)<ref>Філер (1995), стор 94</ref>.

Раціон багатіїв був багатий на цукри, які сприяли розвиткові [[Пародонтит|пародонтозу]]<ref>Філер (1995), стор 78-80</ref>. Попри гарні фігури, зображені на стінах гробниць, повнота мумій багатьох представників вищого класу показує, що їхнє життя не було позбавлене розбещеності<ref>Філер (1995), стор 21</ref>. [[Очікувана середня тривалість життя|Очікувана тривалість життя]] дорослих становила близько 35 років для чоловіків та 30&nbsp;— для жінок, проте, досягнути зрілого віку було нелегко й приблизно третина населення помирала в дитинстві<ref>Цифри подано для очікуваної тривалості життя ''дорослих'' і не показують очікуваної тривалості життя ''при народженні. '' Філер (1995), стор 25</ref>.
[[Файл:Edwin_Smith_Papyrus_v2.jpg|праворуч|міні|Хірургічний [[папірус Едвіна Сміта]] (бл. XVI століття до н.&nbsp;е.), написаний ієратичною абеткою. В ньому описано анатомію методи лікування.]]
На стародавньому Близькому Сході староєгипетські лікарі славилися своїм вмінням лікувати хвороби, а деякі з них, такі як [[Імхотеп]], надовго зберегли посмертну славу<ref>Філер (1995), стор 39</ref>. [[Геродот]] зазначав, що серед єгипетських лікарів існує високий ступінь спеціалізації, одні з них лікували лише голову чи живіт, тоді як інші були окулістами й стоматологами<ref>Стругал (1989) с. 243</ref>. Навчання лікарів відбувалося в закладах ''Per Ankh'' або «Будинках Життя», насамперед у тих, що мали штаб-квартиру в [[Бубастіс]]і в період Нового царства, а також в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]] та [[Саїс]]і в період Пізнього царства. {{нп|Медичні папіруси||en|Medical papyri}} свідчать про [[Емпірика|емпіричні]] знання анатомії, травм і практичних методів лікування<ref>Stroual (1989) с. 244-46</ref>.

Щоб запобігти інфекції, на рани накладали сире м'ясо, білу лляну тканину, шви, сітки, прокладки і тампони, просочені медом<ref>Stroual (1989) с. 250</ref>, а для втамування болю вживали [[опіум]], [[чебрець]] і [[Беладона звичайна|беладону]]. В найбільш ранніх записах лікування опіків описано пов'язки, просочені молоком матерів немовлят чоловічої статі. Молитви звертали до богині [[Ісіда|Ісіди]]. Щоб запобігти інфекції від бруду в обпечених місцях, застосовували ще запліснявілий хліб, мед і солі міді<ref>{{cite journal|author=Pećanac M |author2=Janjić Z |author3=Komarcević A |author4=Pajić M |author5=Dobanovacki D |author6=Misković SS |journal=Medicinski Pregled|date=May–Jun 2013|title=Burns treatment in ancient times|pmid=23888738|doi=10.1016/s0264-410x(02)00603-5|volume=66|issue=5–6|pages=263–67  |issn=0264-410X }}</ref>. Часник і цибулю регулярно вживали, щоб зміцнювати здоров'я і вважали, що вони полегшують симптоми [[Астма бронхіальна|астми]]. Давньоєгипетські хірурги зашивали рани, вправляли [[Переломи кісток|зламані кістки]] й ампутували уражені кінцівки, але визнавали, що деякі травми такі серйозні, що можна лише полегшити страждання пацієнта, але не врятувати його<ref>Філер (1995), стор 38</ref>.

=== Мореплавні технології ===
Ранні єгиптяни вміли збирати [[корпус судна]] з дерев'яних дощок і ще за 3000 років до нашої ери освоїли передові для свого часу форми [[суднобудування]]. За інформацією {{нп|Археологічний інститут Америки|Археологічного інституту Америки|en|Archaeological Institute of America}}, найстарішими відомими дощатими кораблями є [[Абідоські човни]]<ref name="AIA"/>. Групу з 14 виявлених в [[Абідос (Єгипет)|Абідосі]] кораблів побудовано з дерев'яних дощок, за технікою «<nowiki/>[[Зшите судно|зшитих суден]]<nowiki/>». Єгиптолог Девід О'коннор з [[Нью-Йоркський університет|Нью-Йоркського університету]] виявив<ref name="AIA2">Schuster, Angela M.H. «[http://www.archaeology.org/online/news/abydos.html This Old Boat]», 11 December 2000. Archaeological Institute of America.</ref> ткані мотузки, якими дошки зв'язано докупи<ref name="AIA" />, а [[Cyperus papyrus|папірусом]] і травою, набитими між дошками, законопачено шви<ref name="AIA" />. Позаяк кораблі закопано всі вкупі й біля могили, яка належить фараонові [[Хасехемуї]], то спочатку вважали, що всі вони належали йому, але одне з 14 суден датується 3000&nbsp;р. до н.&nbsp;е., і гончарні глечики, закопані разом з кораблями, також натякають на більш ранню дату. Судно, що датується 3000&nbsp;р. до н.&nbsp;е., було 23 метри завдовжки й тепер припускають, що, можливо, належало більш ранньому фараонові, навіть [[Хор-Аха]]<ref name="AIA2" />.

Стародавні єгиптяни володіли технологією з'єднування дерев'яних деталей кораблів за допомогою [[Шип (техніка)|шипів]] та [[Тибель|тибелів]]<ref name="AIA" /> і використовували [[Пек (залишок від перегонки)|пек]] для [[конопачення]] швів. «[[Човен Хеопса]]», корабель завдовжки 43,6 метра, похований в розібраному стані в комплексі [[Піраміди Гізи|Пірамід Гізи]] біля підніжжя [[Піраміда Хеопса|Піраміди Хеопса]] з [[Четверта династія єгипетських фараонів|четвертої династії]] близько 2500 року до н.&nbsp;е., це повнорозмірний збережений взірець, який, можливо, виконував ритуальну функцію [[Сонячний барк|сонячного барка]].
[[Файл:Ancient_Egyptian_Seafaring_Ship.jpg|ліворуч|міні|Морське судно на барельєфі в храмі Хатшепсут у Дейр-ель-Бахрі, де зображено експедицію в Пунт]]
Як відомо, єгиптяни інтенсивно використовували великі морські кораблі під час торгівлі з містами-державами східного Середземномор'я, особливо з [[Бібл]]ом (на узбережжі сучасного Лівану), і в кількох експедиціях вниз по Червоному морю до країни [[Пунт]]<ref name="Shelley Wachsmann, Seagoing Ships and Seamanship in the Bronze Age Levant (Texas A&M University Press, 2009), p. 19.">Shelley Wachsmann, Seagoing Ships and Seamanship in the Bronze Age Levant (Texas A&M University Press, 2009), p. 19.</ref>. І справді, одне із найбільш ранніх єгипетських слів для позначення морського судна&nbsp;— це «біблський корабель», яке спочатку означало клас єгипетських морських суден, що використовувались для подорожей до Бібла, однак на кінець Стародавнього царства цим терміном стали позначати великі морські судна, незалежно від їх призначення<ref name="Shelley Wachsmann, Seagoing Ships and Seamanship in the Bronze Age Levant (Texas A&M University Press, 2009), p. 19." />.

1977 року відкрито давній канал північ-південь, що тягнеться від озера [[Тимсах]] до озер Бала<ref name="WShea">Shea, William H. «A Date for the Recently Discovered Eastern Canal of Egypt», in ''Bulletin of the American Schools of Oriental Research',' No. 226 (April 1977), pp.&nbsp;31–38.</ref>. Його віднесено до [[Середнє царство (Стародавній Єгипет)|Середнього царства]] шляхом екстраполяції дат стародавніх пам'ятників, споруджених вздовж нього<ref name="WShea" />.

2011 року археологи з Італії, США, Єгипту під час розкопок висохлої лагуни, відомої як {{нп|Мерса Гавасіс||en|Mersa Gawasis}}, розкопали сліди давньої гавані, з якої колись вирушали ранні подорожі, як-от експедиція [[Хатшепсут]] до Пунту у відкритий океан<ref name="Egypt's Ancient Fleet: Lost for Thousands of Years, Discovered in a Desolate Cave">{{Cite web|url=http://discovermagazine.com/2011/jun/02-egypts-lost-fleet-its-been-found|title=Egypt's Ancient Fleet: Lost for Thousands of Years, Discovered in a Desolate Cave|website=Discover Magazine}}</ref>. Серед найяскравіших доказів мореплавного мистецтва стародавніх єгиптян - великі фрагменти кораблів і сотні футів мотузки, зробленої з папірусу, згорнутого у величезні згортки<ref name="Egypt's Ancient Fleet: Lost for Thousands of Years, Discovered in a Desolate Cave" />. У 2013 році на узбережжі Червоного моря в районі Ваді-ель-Джарф (приблизно за 110&nbsp;км на південь від [[Суец]]а) франко-єгипетська команда археологів виявила, як вважають, найстаріший у світі порт, віком близько 4500 років, тобто часів царя [[Хеопс]]а<ref name="Discvoery News">{{Cite web|url=http://news.discovery.com/history/ancient-egypt/worlds-oldest-port-and-egyptian-papyrus-uncovered-130412.htm|title=Most Ancient Port, Hieroglyphic Papyri Found|website=DNews}}</ref>.

=== Математика ===
{{Main|Математика в Стародавньому Єгипті}}
[[Файл:Senenmut-Grab.JPG|праворуч|міні||{{нп|Астрономічна стеля в гробниці Сенемут|Астрономічні діаграми в гробниці Сенемут|en|Astronomical ceiling of Senemut Tomb}}, [[Вісімнадцята династія єгипетських фараонів|18-та династія]]<ref>Повна версія на [http://www.metmuseum.org/Collections/search-the-collections/100000870#fullscreen Met Museum]</ref>.]]
Найперші підтверджені приклади математичних розрахунків припадають на додинастичний період [[Накада]] і свідчать про цілком розвинену [[Система числення|систему числення]]<ref>Розуміння єгипетської математики є неповним через обмеженість наявного матеріалу і відсутність вичерпного дослідження виявлених текстів. Imhausen ''і співавт. '' (2007), стор 13</ref>. Важливість математики для освіченого єгиптянина випливає з вигаданого листа, складеного в Новому царстві, в якому автор пропонує іншому писареві позмагатись у розв'язуванні повсякденних розрахункових задач, таких як облік землі, праці та зерна<ref>Imhausen ''і співавт. '' (2007), стор 11</ref>. Такі тексти як [[Папірус Райнда|математичний Папірус Райнда]] і [[Московський математичний папірус]] доводять, що стародавні єгиптяни вміли виконувати чотири основні математичні дії: додавання, віднімання, множення і ділення, оперувати дробами, обчислювати площі прямокутників, трикутників і кругів, а також об'єми коробок, колон і пірамід. Вони володіли основними поняттями [[Алгебра|алгебри]] та [[Геометрія|геометрії]] й могли розв'язувати прості [[Система рівнянь|системи рівнянь]]<ref>Кларк (1990), стор 222</ref>.
{{Hiero|''{{frac|2|3}}''|<hiero>D22</hiero>|align=right|era=egypt}}

[[Математична нотація]] була десятковою. Існували окремі ієрогліфічні знаки для кожного порядку: 1, 10, 100... і так до мільйона. Кожен з цих порядків треба було записувати стільки разів, скільки потрібно, щоб утворилось потрібне число. Наприклад, щоб написати число 80 або 800, символ 10 або 100 писали, відповідно, вісім разів<ref>Кларк (1990), стор 217</ref>. А що методи обчислень єгиптян не дозволяли працювати з дробами, в яких чисельник більший за одиницю, то їм доводилося записувати [[Єгипетський дріб|дріб]] у вигляді суми декількох дробів. Наприклад, вони розбивали ''дві п'ятих'' на суму ''одна третя'' + ''одна п'ятнадцята''. Стандартні таблиці значень полегшували такі дії<ref>Кларк (1990), стор 218</ref>. Проте деякі звичайні дроби записували за допомогою спеціального символу, наприклад, праворуч показано відповідник сучасних двох третіх<ref>Гардінер (1957) стор 197</ref>.

Стародавні єгипетські математики знали [[Теорема Піфагора|теорему Піфагора]] як емпіричну формулу. Вони знали, наприклад, що трикутник має прямий кут навпроти [[Гіпотенуза|гіпотенузи]], якщо його сторони співвідносяться як 3-4-5<ref name="Strouhal241">Стругал (1989) с. 241</ref>. Вони вміли обчислити площу [[Коло|кола]] шляхом віднімання однієї дев'ятої від його діаметра і піднесення результату до квадрата:

: формула площа ≈ [({{frac|8|9}})''D'']<sup>2</sup> = ({{frac|256|81}})''r''<sup>&nbsp;2</sup> ≈ 3.16''r''<sup>&nbsp;2</sup> є цілком прийнятним наближенням до формули '''[[Число пі|π]]'''''r''<sup> 2</sup><ref name="Strouhal241" /><ref>Imhausen ''і співавт. '' (2007), стор 31</ref>.

[[Золотий перетин]], як видається, знаходить своє втілення в багатьох єгипетських спорудах, зокрема [[Єгипетські піраміди|пірамідах]], але його використання може бути ненавмисним наслідком давньоєгипетської практики поєднувати застосування вузлової мотузки з інтуїтивним відчуттям пропорцій і гармонії<ref>Кемп (1989) с. 138</ref>.

== Населення ==
Грецький історик [[Геродот]] твердив, що стародавні єгиптяни нагадували людей з [[Колхіда|Колхіди]] (сучасна [[Грузія]]). Сучасні науковці значною мірою довели, що це твердження&nbsp;— вигадка<ref>{{Cite book|title=Greek Historians|last=Marincola|first=John|year=2001|publisher=Oxford University Press|page=34|isbn=978-0-19-922501-9}}</ref><ref>{{Cite book|title=Travel Fact and Travel Fiction: Studies on Fiction, Literary Tradition, Scholarly Discovery, and Observation in Travel Writing|last=Fehling|first=Detlev|year=1994|editor-last=Z.R.W.M. von Martels|series=Brill's studies in intellectual history|publisher=Brill|volume=55|location=Leiden|page=[https://archive.org/details/travelfacttravel0000unse/page/13 13]|chapter=The art of Herodotus and the margins of the world|isbn=9789004101128|url=https://archive.org/details/travelfacttravel0000unse/page/13}}</ref><ref>{{Cite book|title=Matrices of Genre: Authors, Canons, and Society|url=https://archive.org/details/matricesofgenrea0000unse|last=Boedeker|first=Deborah|year=2000|editor-last=Mary Depew & Dirk Obbink|publisher=Harvard University Press|pages=[https://archive.org/details/matricesofgenrea0000unse/page/101 101]–02|chapter=Herodotus' genre(s) <!--|pages=97–114-->|isbn=978-0-674-03420-4}}</ref>.

Група вчених під керівництвом {{нп|Йоганнес Краузе|Йоганнеса Краузе|en|Johannes Krause}} зуміла 2017 року провести перше надійне секвенування геномів 90 муміфікованих осіб. Хоча й не остаточно, через обмеженість часу і місця в яких жили ці мумії, їх вивчення показало, що ці стародавні єгиптяни "нагадували населення стародавнього і сучасного Близького Сходу, особливо в країнах [[Левант]]у, і майже не мають спільної ДНК з населенням [[Субсахарська Африка|Субсахарської Африки]]. Більше того, геном мумій залишався на диво стійким навіть після того, як різні держави, зокрема нубійців, греків і римлян, підкорювали Єгипет. Потім, щоправда, якісь події змінили геном єгиптян. Приблизно 15-20&nbsp;% ДНК сучасних єгиптян походить з Субсахарської Африки, тоді як в стародавніх мумій цей показник був лише на рівні 6-15&nbsp;%<ref>{{Cite journal | url=http://www.nature.com/articles/ncomms15694 | doi=10.1038/ncomms15694| pmid=28556824| pmc=5459999| title=Ancient Egyptian mummy genomes suggest an increase of Sub-Saharan African ancestry in post-Roman periods| journal=[[Nature Communications]]| volume=8| pages=15694| year=2017| last1=Schuenemann| first1=Verena J.| last2=Peltzer| first2=Alexander| last3=Welte| first3=Beatrix| last4=Van Pelt| first4=W. Paul| last5=Molak| first5=Martyna| last6=Wang| first6=Chuan-Chao| last7=Furtwängler| first7=Anja| last8=Urban| first8=Christian| last9=Reiter| first9=Ella| last10=Nieselt| first10=Kay| last11=Teßmann| first11=Barbara| last12=Francken| first12=Michael| last13=Harvati| first13=Katerina| last14=Haak| first14=Wolfgang| last15=Schiffels| first15=Stephan| last16=Krause| first16=Johannes}}</ref>.

== Спадщина ==
Культура і пам'ятки Стародавнього Єгипту залишили невмирущу спадщину у світі. Наприклад, культ богині [[Ісіда|Ісіди]] набув популярності в [[Римська імперія|Римській Імперії]] разом з тим, як обеліски та інші реліквії перевозили до Риму<ref>Siliotti (1998) стор 8</ref>. Крім того, римляни імпортували з Єгипту [[будівельні матеріали]] й зводили з них будівлі у єгипетському стилі. Ранні історики, на взірець [[Геродот]]а, [[Страбон]]а і [[Діодор Сицилійський|Діодора Сицилійського]] вивчали цю землю й писали про неї, а римляни її згодом сприймали як місце, оповите таємницями<ref>Siliotti (1998) стор 10</ref>.

У часи [[середньовіччя]] та [[відродження]] єгипетська язичницька культура була в занепаді після піднесення християнства, а потім [[Іслам]]у, але інтерес до єгипетської старовини тривав у працях середньовічних вчених, на кшталт {{нп|Зуль-Нун аль-Місрі|Зуль-Нуна аль-Місрі|en|Dhul-Nun al-Misri}} і [[Макризі]]<ref>Ель-Далі (2005) стор 112</ref>. У сімнадцятому та вісімнадцятому століттях європейські мандрівники й туристи привозили додому старожитності й писали розповіді про свої подорожі, що збурило хвилю [[Єгиптоманія|єгиптоманії]] у всій Європі. Численні колекціонери вирушали до Єгипту, де вони забирали, купували, або їм віддавали багато важливих старожитностей<ref>Siliotti (1998) стор. 13</ref>. [[Наполеон]] організував перші дослідження з [[Єгиптологія|єгиптології]]. Він узяв з собою близько 150 вчених і художників для вивчення та документування [[Природнича історія|природничої історії]] Єгипту, яку опубліковано в ''[[Опис Єгипту|Описі Єгипту]]''<ref>Siliotti (1998) стор. 100</ref>.

У XX&nbsp;ст. єгипетський уряд і археологи визнали важливість поваги до різних культур і цілісності під час розкопів. [[Вища рада старожитностей]] нині затверджує і курує всі розкопи, і вони спрямовані на пошук інформації, а не скарбів. Рада також курує музеї та програми реконструкції пам'ятників, спрямовані на збереження історичної спадщини Єгипту.
<gallery widths="200px" heights="200px">
Файл:The Sphinx and Pyramid of Khafre (8838365561).jpg|Туристи в комплексі [[Піраміда Хефрена|Піраміди Хефрена]] біля [[Великого Сфінкса]].
Файл:EgyptFrontispiece.jpg|Фронтиспіс ''[[Опис Єгипту|Опису Єгипту]]'', опублікованого в 38 томах від 1809 до 1829 року.
</gallery>

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Джерела ==
{{Refbegin|30em}}
* {{Cite book |author=Aldred, Cyril |title=Akhenaten, King of Egypt |url=https://archive.org/details/00book1496783233 |publisher=Thames and Hudson |location=London |year=1988 |pages= |isbn=978-0-500-05048-4 |doi=}}
* {{Cite book |author=Allen, James P. |title=Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs |url=https://archive.org/details/middleegyptianin0000alle |publisher=Cambridge University Press |location=Cambridge|year=2000 |isbn=978-0-521-77483-3}}
* {{Cite book | last=Badawy | first=Alexander | title=A History of Egyptian Architecture. Vol III | publisher=University of California Press | location=Berkeley, CA | year=1968 | isbn=978-0-520-00057-5}}
* {{Cite book |last=Billard|first=Jules B.|title=Ancient Egypt: Discovering its Splendors|publisher=National Geographic Society|location=Washington, DC|year=1978}}
* {{Cite book|first =J|last=Cerny|title=Egypt from the Death of Ramesses III to the End of the Twenty-First Dynasty' in The Middle East and the Aegean Region c. 1380–1000&nbsp;BC|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge|year=1975|isbn=978-0-521-08691-2 |ref=harv}}
* {{Cite book|title= Ancient Egyptian Construction and Architecture |url= https://archive.org/details/ancientegyptianc0000clar |last=Clarke |first=Somers |publisher=Dover Publications, Unabridged Dover reprint of ''Ancient Egyptian Masonry: The Building Craft'' originally published by Oxford University Press/Humphrey Milford, London, (1930)| location=New York |year=1990 |isbn=978-0-486-26485-1 |author2=R. Engelbach}}
* {{Cite book |last=Clayton |first=Peter A. |title=Chronicle of the Pharaohs |publisher=Thames and Hudson |location=London |year=1994 |isbn=978-0-500-05074-3 |url-access=registration |url=https://archive.org/details/chronicleofphara00clay |ref=harv}}
* {{Cite book |author1=Cline, Eric H. |author2=O'Connor, David Kevin |title=Amenhotep III: Perspectives on His Reign |publisher=University of Michigan Press |location=Ann Arbor, MI |year=2001 |page= 273|isbn=978-0-472-08833-1}}
* {{Cite book |title=Egyptian Rock Cut Tombs |url=https://archive.org/details/egyptianrockcutt0000dods |last=Dodson |first=Aidan |publisher=Shire Publications Ltd |year=1991 |location=Buckinghamshire, UK |isbn=978-0-7478-0128-3}}
* {{Cite book|author=Dodson, Aidan|author2=Hilton, Dyan|title=The Complete Royal Families of Ancient Egypt|url=https://archive.org/details/completeroyalfam0000dods_a3h8|publisher=Thames & Hudson |location=London|year=2004|isbn=978-0-500-05128-3}}
* {{Cite book | last=El-Daly | first=Okasha | title=Egyptology: The Missing Millennium | location=London | publisher=UCL Press | year=2005 | isbn=978-1-84472-062-0}}
* {{Cite book |author=Filer, Joyce |title=Disease |publisher=University of Texas Press |location=Austin, TX |year=1996 |isbn=978-0-292-72498-3 |url-access=registration |url=https://archive.org/details/disease00file }}
* {{Cite book | last=Gardiner | first=Sir Alan | title=Egyptian Grammar: Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs | publisher=Griffith Institute | location=Oxford | year=1957 | isbn=978-0-900416-35-4| title-link=Egyptian Grammar: Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs }}
* {{Cite journal | last=Hayes | first= W.C. | title=Most Ancient Egypt: Chapter III. The Neolithic and Chalcolithic Communities of Northern Egypt | url=https://archive.org/details/sim_journal-of-near-eastern-studies_1964-10_23_4/page/217 | journal=[[Journal of Near Eastern Studies|JNES]] | edition=No. 4 |date=October 1964 | pages=217–72 | volume= 23 | issue= 4 | doi=10.1086/371778}}
* {{Cite book | author=Imhausen, Annette|authorlink=Annette Imhausen |author2=[[Eleanor Robson|Robson, Eleanor]] |author3=[[Joseph Dauben|Dauben, Joseph W.]] |author4=[[Kim Plofker|Plofker, Kim]] |author5=Berggren, J. Lennart | editor-last=Katz | editor-first=V.J., Jr. | title=The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook | url=https://archive.org/details/mathematicsofegy0000unse| publisher=Princeton University Press | location=Princeton | year=2007 | isbn=978-0-691-11485-9 }}
* {{Cite book|last=James|first=T.G.H.|title=The British Museum Concise Introduction to Ancient Egypt|publisher=University of Michigan Press|location=Ann Arbor, MI|year=2005|isbn=978-0-472-03137-5|url-access=registration|url=https://archive.org/details/britishmuseumcon00jame}}
* {{Cite book|author=[[Barry Kemp (Egyptologist)|Kemp, Barry]]|title=Ancient Egypt: Anatomy of a Civilization|publisher=Routledge|year=1991|location=London|isbn=978-0-415-06346-3|url-access=registration|url=https://archive.org/details/isbn_9780415063463}}
* {{Citation|title=The Philistines and Other "Sea Peoples" in Text and Archaeology|work=Society of Biblical Literature Archaeology and biblical studies|volume=15|first=Ann E.|last=Killebrew|publisher=Society of Biblical Lit|date=2013|isbn=978-1-58983-721-8|url=https://books.google.com/books?id=gBCl2IQfNioC}}
* {{Cite book |last= Lichtheim |first=Miriam|title=Ancient Egyptian Literature, vol 1|publisher=University of California Press|year=1975|location=London |isbn=978-0-520-02899-9}}
* {{Cite book |last= Lichtheim | first=Miriam | title=Ancient Egyptian Literature, A Book of Readings. Vol III: The Late Period | publisher=University of California Press | year=1980 | location=Berkeley, CA| isbn=}}
* {{Cite book | last=Loprieno | first=Antonio | title= Ancient Egyptian: A linguistic introduction | url=https://archive.org/details/ancientegyptianl0000lopr | publisher=Cambridge University Press | location=Cambridge, UK | year=1995a |isbn=978-0-521-44849-9}}
* {{Cite book | last=Loprieno | first=Antonio | contribution=Ancient Egyptian and other Afroasiatic Languages | title=Civilizations of the Ancient Near East | editor-last=Sasson | editor-first=J.M. | volume=4 | publisher=Charles Scribner | place=New York, New York | year=1995b | pages=2137–50 | isbn=978-1-56563-607-1}}
* {{Cite book | last=Loprieno | first=Antonio | contribution=Ancient Egyptian and Coptic | title=The Cambridge Encyclopedia of the World's Ancient Languages | url=https://archive.org/details/cambridgeencyclo0000unse_t8o9 | editor-last=Woodward | editor-first=Roger D. | publisher=Cambridge University Press | place=Cambridge | year=2004 | pages=[https://archive.org/details/cambridgeencyclo0000unse_t8o9/page/160 160]–92 | isbn=978-0-521-56256-0}}
* {{Cite book |last=Lucas |first=Alfred |authorlink=Alfred Lucas (Egyptologist) |title=Ancient Egyptian Materials and Industries, 4th Ed |url=https://archive.org/details/ancientegyptianm0000luca |location=London |year=1962 |publisher=Edward Arnold Publishers|isbn=978-1-85417-046-0}}
* {{Cite journal | last=Mallory-Greenough | first=Leanne M. | title=The Geographical, Spatial, and Temporal Distribution of Predynastic and First Dynasty Basalt Vessels | journal=The Journal of Egyptian Archaeology | year=2002 | volume=88 | pages=67–93 | doi=10.2307/3822337 | jstor=3822337}}
* {{Cite book|year=1998|author=Manuelian, Peter Der|title=Egypt: The World of the Pharaohs|url=https://archive.org/details/egyptworldofphar00unse|location=Bonner Straße, Cologne Germany|publisher=Könemann Verlagsgesellschaft mbH|isbn=978-3-89508-913-8}}
* {{Cite book |author=McDowell, A.G. |title=Village life in ancient Egypt: laundry lists and love songs |publisher=Oxford University Press |location=Oxford |year=1999|isbn=978-0-19-814998-9 }}
* {{Cite book |author=Meskell, Lynn |title=Object Worlds in Ancient Egypt: Material Biographies Past and Present (Materializing Culture) |publisher=Berg Publishers |location=Oxford|year= 2004|isbn=978-1-85973-867-2}}
* {{Cite book | last=Midant-Reynes | first=Béatrix | title=The Prehistory of Egypt: From the First Egyptians to the First Pharaohs | url=https://archive.org/details/prehistoryofegyp0000mida | location=Oxford | publisher=Blackwell Publishers | year=2000 | isbn=978-0-631-21787-9}}
* {{Cite book |last=Nicholson |first=Paul T. |title=Ancient Egyptian Materials and Technology |publisher=Cambridge University Press |location=Cambridge |year=2000 |isbn=978-0-521-45257-1 }}
* {{Cite book |author=Oakes, Lorna |title=Ancient Egypt: An Illustrated Reference to the Myths, Religions, Pyramids and Temples of the Land of the Pharaohs |url=https://archive.org/details/ancientegyptillu00unse |publisher=Barnes & Noble |location=New York |year=2003|isbn=978-0-7607-4943-2}}
* {{Cite book |last=Robins |first=Gay |title=The Art of Ancient Egypt |publisher=Harvard University Press |year=2000 |location=Cambridge, MA|isbn=978-0-674-00376-7  |ref=harv }}
* {{Cite book |author=[[Kim Ryholt|Ryholt, Kim]]|title=The Political Situation in Egypt During the Second Intermediate Period |date=January 1997 |location=Copenhagen|publisher=Museum Tusculanum |isbn=978-87-7289-421-8}}
* {{Cite book |last=Scheel |first=Bernd |title=Egyptian Metalworking and Tools |publisher= Shire Publications Ltd |location=Haverfordwest, UK |year=1989|isbn=978-0-7478-0001-9}}
* {{Cite book|last=Shaw|first=Ian|title=The Oxford History of Ancient Egypt|url=https://archive.org/details/oxfordhistoryofa00shaw|publisher=Oxford University Press|year=2003|location=Oxford|isbn=978-0-19-280458-7|ref=harv}}
* {{Cite book |author=Siliotti, Alberto |title=The Discovery of Ancient Egypt |publisher=Book Sales, Inc |location=Edison, NJ |year=1998|isbn=978-0-7858-1360-6}}
* {{Cite book | last=Strouhal | first=Eugen | title=Life in Ancient Egypt | publisher=University of Oklahoma Press | location=Norman, OK | year=1989 | isbn=978-0-8061-2475-9 | url-access=registration | url=https://archive.org/details/lifeofancientegy0000stro }}
* {{Cite book|author=Tyldesley, Joyce A. |title=Ramesses: Egypt's greatest pharaoh |url=https://archive.org/details/ramessesegyptsgr0000tyld |publisher=Penguin|location=Harmondsworth, UK|year=2001|pages= [https://archive.org/details/ramessesegyptsgr0000tyld/page/76 76]–77|isbn=978-0-14-028097-5}}
* {{Cite journal | last=Vittman | first=G. | title=Zum koptischen Sprachgut im Ägyptisch-Arabisch | journal=Wiener Zeitschrift für die Kunde des Morgenlandes | year=1991 | volume=81 | pages=197–227}}
* {{Cite book |author=Walbank, Frank William |authorlink = F.W. Walbank|title=The Cambridge ancient history |publisher=Cambridge University Press |location=Cambridge |year=1984 |isbn=978-0-521-23445-0}}
* {{Cite book |author1=Wasserman, James |author2=Faulkner, Raymond Oliver |author3=Goelet, Ogden |author4=Von Dassow, Eva |title=The Egyptian Book of the dead, the Book of going forth by day: being the Papyrus of Ani |publisher=Chronicle Books |location=San Francisco |year=1994 |isbn=978-0-8118-0767-8}}
* {{Cite book|last=Wilkinson|first=R.H.|year=2000|title=The Complete Temples of Ancient Egypt|location=London|publisher=Thames and Hudson|isbn=978-0-500-05100-9|url-access=registration|url=https://archive.org/details/completetempleso00wilk}}
{{Refend}}

== Література ==
{{Крижанівський Історія сходу}}
* {{ref-uk}} [[Войтех Замаровський]]. Їх величності піраміди: Наук.-худож. нарис: Для ст. шк. віку; Переклав зі словацької А. Семенович; Мал. О. Пока. Київ: Веселка, 1988
* Александрійські фараони та їхні піддані. Зміцнення влади перших Птолемеїв: монографія / А.&nbsp;Л.&nbsp;Зелінський ; НАН України, Ін-т сходознавства ім. А.&nbsp;Ю.&nbsp;Кримського.&nbsp;— К. : Академперіодика, 2010.&nbsp;— 663 с.
* Трансформація громадян еллінської ойкумени у птолемеївських підданих: Дис… канд. іст. наук: 07.00.02 / Зелінський Андрій Леонідович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка.&nbsp;— К., 2004.&nbsp;— 212 арк.
* {{ref-en}}Allen J. Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2000.
* {{ref-en}} Clayton P. Chronicle of the Pharaohs. London: Thames and Hudson, 1994.
* {{ref-en}} Gardiner A. Egyptian Grammar: Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs. Oxford, UK: Griffith Institute, 1957.
* {{ref-en}} The Literature of Ancient Egypt: An Anthology of Stories, Instructions, Stelae, Autobiographies, and Poetry. Yale: Yale University Press, 2011
* {{ref-en}} Pinch G. Egyptian Myth: A Very Short Introduction. Oxford, UK: Oxford University Press, 2004
* {{ref-en}} Shaw I. Ancient Egypt: A Very Short Introduction. Oxford, UK: Oxford University Press, 2004
* {{ref-en}} Shaw I. The Oxford History of Ancient Egypt. Oxford, UK: Oxford University Press, 2003
* {{ref-en}} Strouhal E. Life in Ancient Egypt. Norman, Oklahoma: University of Oklahoma Press, 1989.

== Посилання ==
{{Портал|Стародавній Єгипет}}
* [http://cyclop.com.ua/content/view/1073/58/1/14/#30476 Єгипет давній] // {{Юридична енциклопедія|2}}
* {{ref-en}} [http://www.ancientegypt.co.uk/menu2.html Ancient Egypt]&nbsp;— сайт присвячений історії та культурі стародавнього Єгипту.
{{Стародавній Єгипет}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Історія Єгипту]]
[[Категорія:Історія Африки]]
[[Категорія:Стародавній Єгипет| ]]
[[Категорія:Біблійні місця]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Колишні імперії Африки]]