Сунь Чо
Сунь Чо | |
---|---|
Псевдо | Сунь Сінгун |
Народився |
320 Тайюань (сучасна провінція Шаньсі) |
Помер | 377 |
Підданство | Династія Цзінь |
Національність | китаєць |
Діяльність | поет, мислитель, державний службовець |
Конфесія | буддизм |
Діти | Sun Gand, Sun End, Sun Jud і Sun Kaid |
Сунь Чо (孫綽, 320 — 377) — китайський державний діяч, буддистський ідеолог й літератор часів династії Цзінь.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 320 році у м. Тайюань (у сучасній провінції Шаньсі). Походив із впливового чиновницького клану. Займав високі пости в административному апараті династії Цзінь. Помер у 377 році.
Буддизм[ред. | ред. код]
Вважається одним із найзначніших буддистських ідеологів періоду формування власне китайських буддистських шкіл. Відстоював популярний на ранньому етапі поширення буддизму в Китаї тези про ідейну тотожність вчення Будди з традиційними китайськими вченнями та про духовну спорідненість їх засновників: «Конфуцій — це Будда, Будда — це Конфуцій». Намагався інтерпретувати вчення про праджня — «мудрості» з позицій пройнятої даоськими ідеями філософії сюань-сюе, сприяючи тим самим «китаїзації» буддизму. Його погляди викладені у трактаті «Дао юй лунь» («Алегоричні міркування про дао»), текст якого увійшов до буддистської антології VI ст. «Хун мін цзи».
Поезія[ред. | ред. код]
Сунь Чо належить поетичний твір. «Ю Тяньтайшань фу» («Ода про сходження на гору Тяньтай») — перший у китайській словесності з виразними буддистськими мотивами. Крім того, відомою є поема «Павільйон орхідей».
Джерела[ред. | ред. код]
- Yip, Wai-lim (1997). Chinese Poetry: An Anthology of Major Modes and Genres . (Durham and London: Duke University Press). ISBN 0-8223-1946-2