ТЕС Дунаменті
| 47°19′40.872000100008″ пн. ш. 18°55′2.3520001000005″ сх. д. / 47.32802° пн. ш. 18.91732° сх. д. | ||||
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування |  Угорщина, графство Пешт, м. Сазхаломбатта | |||
| Введення в експлуатацію | 1991/1996—1998/2011 (G1/G2/G3) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Дунай | |||
| Енергоблоки | 1х145 + 1х240 + 1х407 (G1, G2, G3) | |||
| Котельні агрегати | 1 котел-утилізатор Ganz-Danubius (G1), 1 котел-утилізатор CMI (блок G2), 1 котел-утилізатор CMI (блок G3) | |||
| Турбіни | 1 газова Siemens-KWU V94.2 (G1), 1 газова Siemens V94.2 + 2 парові Skoda (блок G2), 1 газова Ansaldo Energia V94.3A4 + 1 парова Láng-BBC (блок G3) | |||
| Встановлена електрична потужність | 779 | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год | 2600 (у 2010-му) | |||
| Материнська компанія | МЕТ Power | |||
| Сайт | dert.hu | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  ТЕС Дунаменті | ||||
 | ||||
ТЕС Дунаменті (угор. Dunamenti) — теплова електростанція в Угорщині, розташована в місті Сазхаломбатта на південний захід від Будапешту.
Спорудження станції почалось у 1960 році, а до 1968-го на її майданчику стали до ладу сім турбогенераторних комплектів.
При цьому чотири котла продуктивністю по 210 тон пари на годину забезпечували живлення чотирьох турбін, з яких були дві конденсаційні потужністю 50 МВт і 20 МВт, одна теплофікаційна з показником у 40 МВт та одна турбіна із протитиском потужністю 20 МВт (ця частина станції відома як блоки A, B, D та E).
Ще три турбіни потужністю по 150 МВт працювали у складі однотипних блоків («блоки С»), основне обладнання для яких постачили із СРСР.[1][2]
Блоки А — E вивели з експлуатації після запуску в кінці 1990-х парогазового блоку G2.[3]
Введення в експлуатацію шести енергоблоків («блоки F») потужністю по 215 МВт відбулось в період з 1974 по 1976 рік. Їх обладнали котлами словацької компанії SES (виготовлені по ліцензії Babcock Wilcox) та турбогенераторними комплектами місцевого виробництва — турбінами Láng-BBC та генераторами Ganz.
У 2009—2014 роках всі блоки F зупинили (при цьому одна з турбін продовжує діяти у складі створеного в 2011-му парогазового блока G3, хоча й з суттєво зменшеною потужністю).
В 1991-му ввели в дію газову турбіну G1 електричною потужністю 145 МВт. Відпрацьовані нею гази потрапляють до котла-утилізатора, який продукує теплову енергію для розташованого поблизу нафтопереробного заводу.[4][5]
У 1996-му змонтували газову турбіну G2 потужністю 156 МВт,[6] а за два роки на її основі створили парогазовий блок комбінованого циклу. У ньому від котла-утилізатора живляться одразу дві парові турбіни — турбіна із протитиском потужністю 24 МВт та конденсаційна турбіна з показником 60 МВт.
В кінці 2000-х вирішили збільшити потужність та підвищити ефективність ТЕС шляхом спорудження ще одного парогазового блоку, на цей раз потужністю 407 МВт. Блок G3 спорудили з використанням старої парової турбіни, модернізованої компанією Alstom Hungary та перейменованої у F8, яка отримує живлення через котел-утилізатор від нової газової турбіни[7][8]. Таке рішення дозволило зменшити капітальні витрати на проект до 200 млн євро та пришвидшити його реалізацію. Будівельні роботи розпочались у 2009-му, а введення блоку G3 в дію відбулось вже у 2011-му. При цьому паливна ефективність зросла з 36 до 57 %, викиди двоокису вуглецю та оксидів азоту зменшились на 36 — 41 % (в перерахунку на одиницю виробленої продукції).
В майбутньому планувалось створити за цією ж моделлю ще один парогазовий блок з газовою турбіною G4.[9] Втім, даний проект так і не реалізували через падіння попиту на електроенергію.
Станом на 2017 рік загальна потужність станції рахувалась як 779 МВт.[10]
Електростанцію спорудили з розрахунку на спалювання природного газу, який з 1967-го надходив до західної частини Будапешту по трубопроводу від розташованого на півдні країни родовища Algyo. В 1982-му до Сазхаломбатти також вивели перемичку від Вечешу, куди по трубопроводу Берегдароц – Будапешт доправляли ресурс, імпортований з СРСР. Як резервне паливо передбачалось використання нафти.[11]
Для охолодження станція використовує воду з Дунаю.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 220 кВ та 120 кВ.
У 2014 році власник ТЕС компанія GDF Suez, яка придбала її в ході приватизації у 1990-х, перепродала підприємство групі МЕТ Power AG.[3]
- ↑ II. FEJEZET IPARTÖRTÉNET. www.sulinet.hu. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Magyar Köztársaság Országgyûlése. www.parlament.hu. Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ а б By-pass stack of Dunamenti Power Planr block G2 (PDF).
- ↑ CURIA - Documents. curia.europa.eu. Процитовано 19 квітня 2017.
- ↑ POSSIBILITIES FOR THE DEVELOPMENT OF COGENERATION IN HUNGARY (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2005.
- ↑ editor. By-pass stack of Dunamenti Power Planr block G2. www.kraftszer.hu (брит.). Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2017.
- ↑ Dunamenti G3 Repowering (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2017.
- ↑ Dunamenti Erőmű Power Plant (Hungary): corner stone laying ceremony in the presence of CMI. John Cockerill (амер.). Процитовано 11 лютого 2021.
- ↑ Dunamenti power plant opens upgraded unit. Budapest Business Journal (амер.). Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2017.
- ↑ Kft., Across Media. Power Generation - MET Group. group.met.com (угор.). Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2017.
- ↑ Dunamenti II Thermal Power Plant Hungary - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Процитовано 19 квітня 2017.