ТМ-83

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ТМ-83
ТипПротитанкова міна
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
ОператориРадянська армія
Характеристики
Вага20.4 кг
Висота440 мм
Діаметр250 мм

НаповненняТГ-40
Вага наповнення9.6 кг
Механізм
детонації
сейсмічний + інфрачервоний

ТМ-83 у Вікісховищі

ТМ-83 — радянська протитанкова протибортова міна, що призначена для виведення з ладу колісної або гусеничної бронетехніки противника ударним ядром з бокового ракурсу в борт[1]. Допускає встановлення в керованому та некерованому варіантах.

Конструкція та принцип роботи

[ред. | ред. код]

Встановлюється тільки вручну, при цьому ящик для транспортації може використовуватись, як основа для встановленої міни. Має два датчика цілі: сейсмічний (для економії електроенергії в режимі очікування) та інфрачервоний. При приближенні цілі сейсмічний датчик вмикає ІЧ-детектор та переводить міну в бойове положення. При появі теплового випромінювання цілі в полі зору ІЧ-детектора міна спрацьовує на підрив. Якщо ІЧ-детектор не зміг виявити ціль протягом трьох хвилин, то міна переходить назад в режим очікування.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
ТМ-83: ТТХ
тип кумулятивна протибортова
маса загальна 20.4 кг
маса підривача 2.7 кг
заряд ТГ-40/60 — 9.6 кг
діаметр / висота 250 мм / 440 мм
чутливість сейсмодатчика на танк 90—120 м
чутливість ІЧ-детектора на танк 90—120 м
підривник запасного варіанту МВЕ-72
робоча довжина проводу датчика цілі МВЕ-72 60 м
діаметр створюваної пробоїни 80 мм в броні товщиною 100 мм на відстані 50 м
час бойової роботи не менше 30 діб
температурний режим застосування від -30 °C до 50 °C

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Противотанковая противобортовая мина ТМ-83 // Боеприпасы и средства поражения (Російська) . Москва: Москва: «Оружие и технологии»,. 1999. с. 337. ISBN ISBN 5-93799-023-4.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)

Джерела

[ред. | ред. код]

Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 245—251. — 552 с.