Теркен-хатун
| Теркен-хатун | |
|---|---|
 | |
| Народилася | невідомо Хорезмська імперія |
| Померла | 1233 Каракорум, Уверхангай, Монголія |
| Національність | кипчаки |
| Діяльність | політична діячка |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Шахи Хорезму |
| У шлюбі з | Ала ад-Дін Текіш |
| Діти | 1 син |
Теркен-хатун або Туркан-хатун (*д/н —бл. 1220) — впливовий політичний діяч часів останніх Хорезмшахів.
Походила з впливового кипчацького роду. За даними Джувейни та Абу-л-Газі, вона належала до племені кангли. Інший хроніст Ан-Насаві вказував, що вона належала до клану байаут племені йємек. На сьогодні більшість дослідників дотримуються останньої версії. Була донькою хана Джангкіши, який мав родинні стосунки з іншими впливовими кипчацькими племенами. Ймовірно Теркен-хатун є титулом, ім'я достеменно невідоме.
Близько 1172 року стала дружиною хорезмійського шаха Ала-ад-діна Текеша, чим було скріплено договір про спільні дії проти зовнішньої загрози між кипчаками та Хорезмом. Завдяки родинним зв'язкам швидко набула значної політичної ваги в державі.
Влада Теркен-хатун ще більше зросла у 1200 році після смерті шаха Текеша, вона стала фактично співволодаркою за часи свого сина Мухаммеда II. Їй допомагала кипчакська знать на чолі із братом Інал-ханом й небожем Каїр-ханом. За її наказом могли навіть звільнити і вбити чиновника або еміра. Однією з її жертв був Умар-хан з туркменського племені язир. Під час завоювання земель Теркен-хатун отримувала свою частку. Вона використовувала власну тугру (печатку), була грамотною і мала чудовий каліграфічний почерк.
У 1200 році під час війни з державою Гуридів, Теркен-хатун очолювала оборону столиці — Гурганджа. Після поразок від кара-китаїв сприяла у 1208 році відновленню влади свого сина над усім Хорезмом.
З часом стала відчувати конкуренцію з боку невістки. Ан-Насаві згадував про хатун Ай-Чічек з племені кангли, яка була дружиною Мухаммада II. Її сином був Джелал ад-Дін Манкбурни. Ай-Чічек хотіла зробити хорезмшахом свого сина, в той час як Теркен-хатун прагнула звести на престол Узлаг-шаха, що був одружений з кипчацькою ханшою.
Втім з початку 1210-х років влада Теркен-хатун була майже безмежної: її суперники зі знаті загину або їх було заслано, решта втекла з країни. Втім в результаті постійних інтриг знать Хорезму була розділена, не бажаючи підкорятися Теркен-хатун.
Після перших поразок хорезмійських військ від монголів у 1219 році втекла до замку Ілал в Мазандерані. Коли монголи після 4 місяців облоги захопили фортецю Ілал, Теркен-хатун разом з іншими жінками було відправлено до Каракоруму і протягом 13 років перебувала у в'язниці.
- Рашид ад-Дин. Сборник летописей / Пер. с перс. О. И. Смирнова; прим. Б. И. Панкратов, О. И. Смирнова; ред. А. А. Семенов — М.-Л., 1952. — Т. 1. — Кн. 2. — C. 198—208, 220—221. (рос.)
- J. A. Boyle, ed. (1968). The Cambridge History of Iran, Volume 5. Cambridge University Press. p. 191. ISBN 978-0-521-06936-6.
- Golden, P. B. Cumanica II: The Őlberli: The Fortunes and Misfortunes of an Inner Asian Nomadic Clan // Archiwum Eurasiae Medii Aevi. — Wiesbaden, 1986. — Vol. VI. — P. 23, note 78.
- Шихаб ад-Дин Мухаммад ан-Насави. Сират ас-султан Джалал ад-Дин Манкбурны (Жизнеописание султана Джалал ад-Дина Манкбурны) / Пер. с араб., вступ. ст., коммент. З. М. Буниятова. — М., 1996. — Гл. 9, 11, 14, 17-19. — С. 58-59, 65-66, 73-74, 78-83, С. 326.
- Кадырбаев А. Ш. Персидские и китайские источники о переселении кипчакских племен в Дашт-и Кипчак (в XI — начале XIII в.) // Историко-культурные взаимосвязи Ирана и Дашт-и Кипчака в XIII—XVIII вв. Материалы международного круглого стола. — Алматы, 2004. — С. 26. (рос.)