Монголія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Монголія
Монгол Улс

Прапор Герб
Девіз: Даяар Монгол
Гімн: «Монгол Улсин Төрийн Дуулал»
Розташування Монголії
Столиця Улан-Батор
47°55′ пн. ш. 106°53′ сх. д. / 47.917° пн. ш. 106.883° сх. д. / 47.917; 106.883
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Монгольська
Державний устрій Парламентська республіка
 - Президент Цахіагійн Елбегдорж
 - Прем'єр-міністр Чімейдійн Сайханбілег
Становлення  
 - Рік заснування держави 1206 
 - Незалежність від Китаю 11 липня 1921 
Площа
 - Загалом 1,564,116 км² (19-а)
 - Води (%) 0,6
Населення
 - оцінка липень 2005 р. 2.646.000 (139-а)
 - перепис 2012 р. 3.149.970
 - Густота 2/км² (227-а)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $5,56 мільярдів (147-а)
 - На душу населення $2.175 (138-а)
ІРЛП  (2004) 0,691 (середній) (116-а)
Валюта Тугрик (MNT)
Часовий пояс  (UTC+7)
 - Літній час (UTC+8)
Домен інтернету .mn
Телефонний код +976

Монго́лія (монг. Монгол Улс) — країна на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм. У 1911–1924 роках мала назву Зовнішня Монголія, у 1924–1991 — Монгольська Народна Республіка (МНР).

Географія[ред.ред. код]

Монголія розташована на сході Центральної Азії, межує на півночі з Російською Федерацією, на півдні з Китаєм, має площу 1565 тис. км². На заході і у середній частині країни — гірські хребти Монгольського Алтаю та Хангая. Між ними знаходяться широкі долини. На півдні і південному сході — головним чином рівнини, частково зайняті пустелею Гобі.

Середня температура січня у північних районах досягає −35 °C, у південних районах −10 °C.

Основні ріки — Селенга і Керулен, озера — Убсу-Нур, Хубсугул.

Рослинність, головним чином, степова та напівпустельна, в гірських районах лісостеповий терен. Приблизно 9 відсотків Монголії займають ліси.

Корисні копалини: нафта, вугілля, мідь, молібден, вольфрам, фосфати, олово, нікель, цинк, золото, срібло, залізо.

Мапа Монголії

Історія Монголії[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Монголії

З давніх часів Монголію заселяли багато племен, які воювали між собою. На початку 13 століття Чінгісхан об'єднав їх, під їх проводом завойовував землі від Візантії, України-Русі та Болгарії до Китаю, від о.Нова Земля до Перської затоки. потім вона розвалилася на ханства. Держава занепала, ще й стала залежною від Китаю. Потім стала незалежною. За часи СРСР разом з Китаєм був встановлений комуністичний режим.

1924 року країну проголошено Народною республікою. У 1966 був підписаний договір на 20 років про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу з СРСР, після поступового зниження кількості радянських військ у 1980-х контакти з закордонними країнами розширилися. Кампанія по демократизації почалася в 1990, на багатопартійних виборах перемогла Монгольська народна революційна партія під керівництвом Очирбата. Велика програма приватизації вступила в дію в 1992, тоді ж прийнято нову конституцію.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Монголія ділиться на 21 аймак, які в свою чергу мають у своєму складі 329 сомонів. [1] Столиця Улан-Батор є самостійною адміністративною одиницею.

Баян-Улгий Архангай Баянхонгор (аймак) Булган Дорноговь Дорнод Говь-Алтай Говь-Сумбер Дархан-Уул Завхан Ховд Орхон Селенге Дундговь Сухе-Батор Увс Уверхангай Хувсгел Хентій Улан-Батор Туве УмнеговьАймаки Монголії
Опис зображення

Економіка Монголії[ред.ред. код]

Монголія — аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: конструкційних матеріалів, гірнича, харчова, переробка продуктів тваринництва. Транспорт г.ч. автомобільний та залізничний, який пов'язаний із залізницями РФ та Китаю. У кінці 1980-х років майже 3/4 вантажних перевезень в країні здійснювалося за допомогою залізничного транспорту. Повітряні траси зв'язують Монголію з Росією, Китаєм, В'єтнамом, Японією. Власна авіація Монголії має регулярний авіазв'язок з усіма містами країни.

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $1 млрд. Темп зростання ВВП — 3,5%. ВВП на душу населення — $408. Прямі іноземні інвестиції — $10,2 млн. Імпорт (машини і обладнання, нафтопродукти, споживчі товари) — $362 млн (г.ч. Росія — 46,0%; Китай — 17,0%; Японія — 12,5%; Півд. Корея та США — по 6,8%). Експорт (мінерали і металеві руди, продукти тваринництва) — $291,7 млн (г.ч. Китай — 58,0%; США — 13,0%; Росія — 12,1%).

Монголія має великі мінеральні родовища. Добування міді, вугілля, молібдену, олова, вольфраму та золота займає одне з найперших місць в індустріальній промисловості. До розпаду Радянського Союзу Монголія отримувала поміч від Радянського Союзу, яка, в один час, становила третину монгольського ВВП, з 1990 року допомога не поставляється. Після цього Монголія пережила помітний економічний спад, реформи економіки та широко розповсюджена приватизація мали позитивні наслідки.

У 2000, 2001 і 2002 роках, через суворі погодні умови, мало місце значне вимирання худоби, що призвело до негативних економічних наслідків.

Країна купляє нафтову продукцію та електроенергію у Російській Федерації, таким чином монгольська економіка залежить від своїх сусідів. Основним партнером в експорті залишається Китай. Обіг грошей на так званому чорному ринку, за підрахунками міжнародних фінансових організацій, приблизно дорівнює або й перебільшує обіг на офіційних ринках. Справжню грошову суму операцій чорного ринку дізнатися важко, оскільки гроші не проходять через державні або банківські структури.

Монголія увійшла до Світової Торговельної Організації в 1997 році.

25 березня 2002 року Монголія та Російська Федерація підписали угоду про перетворення $11,5 мільярдного боргу Монголії в акції приватизованих монгольських підприємств. Таким чином, Російська Федерація отримує від Монголії частину її доходів. З 1990 року, понад 1,500 іноземних компаній вклали більш, ніж 300 мільйонів доларів США в монгольську економіку.

За офіційними джерелами відсоток безробіття на 2003 рік — 6.7%. Відсоток інфляції на 2004 рік склав приблизно 11%.

Партнери в імпорті: Російська Федерація 33,3%, Китай 23,6%, Японія 7,4%, Південна Корея 6%, США 4,6% (2004)

Партнери в експорті: Китай 47,8%, США 17,9%, Велика Британія 15,7% (2004)

Культура[ред.ред. код]

Монголія — ​​серце Центральної Азії. Ця країна перебувала на перетині важливих торговельних шляхів, що пов'язують між собою країни Азії: Індію, Китай і Тибет. Мистецтво Монголії розвивалося у взаємодії і під впливом мистецтва і культури цих країн. У той же час в культурі монголів, як і в інших народів Азії, очевидно вплив буддійської культури. У XVI ст. в Монголії широке поширення набуває одна з гілок буддійської релігії — ламаїзм. Це впливає на всі сфери життя монголів, і отже, на монгольську культуру і мистецтво. Однак, ламаїзм не в силах був змінити сутність народного мистецтва Монголії. Художники, створюючи ритуальні посудини або інші культові прикраси та начиння, змушені були творити в рамках ламаїстських канонів. Але навіть предмети релігійного культу відрізняють рис національного. Воно залишається глибоко самобутнім і відображає художні смаки та естетичні погляди народу.

Національна своєрідність монгольського мистецтва простежується в усі його основних видах. Йому властиві певна специфіка і оригінальність. Характерні риси монгольського мистецтва — виразність форми, насиченість орнаментом, підкреслена динаміка візерунків. Багато в чому на формування культури та мистецтва Монголії вплинув кочовий спосіб життя — він, наприклад, сприяв виникненню своєрідною архітектури. Так, на відміну від монастирських будівель тибетського чи китайського стилю форми монгольської архітектури нагадують звичайну житлову юрту, а прикраса монгольського житла нерідко виявлялося часом настільки цікавим, що проста юрта скотаря перетворювалася на витвір мистецтва.

Сьогодні, повсюдно на території Монголії можна зустріти пам'ятники культури та історії майже будь-якої епохи. Основні риси мистецтва монголів, як і інших степових народів, визначалися потребами кочового побуту, який, як уже говорилося, визначав і тип житла, і його оздоблення, і форму одягу, а головне — формував особливі уявлення степовиків про красу, про життя і їх художній смак. Кращі традиції народної творчості багато в чому визначили характер та шляхи розвитку та сучасного мистецтва Монголії. Багатовікові традиції народного мистецтва, лягли, наприклад, в основу національної живопису монголів, відомої під назвою монгол зураг.

З народного мистецтва перейшла в сучасну національну живопис і колірна символіка. Наприклад, монголи особливо люблять синій колір (символ сталості, неба), зелений (символ вічного життя), білий (символ шляхетності думок і почуттів, чистоти), червоний (радість) і жовтий (любов). Часто світлова символіка диктується і буддистськими канонами. Постійна взаємодія різних елементів культури відбиваються у всіх видах мистецтва Монголії. В образотворчому мистецтві, наприклад, найтіснішим чином можуть переплітатися національний орнамент з буддистською символікою. А архітектуру і скульптуру Монголії не сплутаєш ні з якими іншими країнами.

Оригінальними за стилем є також вироби декоративно-прикладного мистецтва Монголії. З давніх часів майстра Монголії досягли великого мистецтва в інкрустації дорогоцінними каменями по металу, різьби по кістки, філіграні, гравірування по металу і карбуванні. Яскраві, надзвичайно інтенсивні по барвистих сполученням орнаменти геометричного характеру покривали одяг монголів. Деякі повстяні юрти і до цього дня прикрашають, як яскравими тканинами, так і візерунком з аплікацій і вишивок, про які захоплено відгукуються іноземці, що відвідували Монголію. Червоні, сині, лілові і зелені кольори відтіняють і пожвавлюють білий повсть юрти, роблячи ці житла надзвичайно ошатними. Як у народному, так і в професійному мистецтві Монголії зберігається унікальність форм і сюжетів, простоти і виразності. Монгольська мистецтво є невід'ємною частиною так званого мистецтва Сходу і гідним внеском у світову скарбницю культури

Релігії країни та етнічний поділ[ред.ред. код]

Див. також: Національні меншини Монголії

Етнічні групи Монголії (за даними на 2000 рік): монголи 92,9%, казахи 7%, китайці, росіяни та інші 0,1%.

Відповідно до перепису 2010 року в Монголії наступний розподіл за релігією

Релігії
(особи з 15 років)[2]
Релігія Чисельність Частка
%
Атеїсти 735,283 38.6
Віруючі 1,170,283 61.4
Буддизм 1,009,357 53.0
Іслам 57,702 3.0
Шаманізм 55,174 2.9
Християнство 41,117 2.1
Інші 6,933 0.4
Всього 1,905,566 100.0

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Montsame News Agency. Mongolia . 2006, інформаційне агентство «Монцаме»; ISBN 99929-0-627-8, стор. 46
  2. Попередні результати перепису 2010(монг.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Росія Росія Росія Росія Росія Росія
Gray compass rose.svg Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Flag of the People's Republic of China.svg КНР Flag of the People's Republic of China.svg КНР Flag of the People's Republic of China.svg КНР